Перейти до вмісту

Український правопис


Повідомлень в темі: 451

#41 Пляма

    спонтанна...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 738 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:|LemberG|

Відправлено 07.04.2006 – 22:49

НМСД, половина населення теперішньої державної мови не знає, то що вже говорити про якійсь зміни у правописі та вимові???...не той час...чи як?
  • 0

#42 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 08.04.2006 – 10:47

Пл_Я_ма (7.04.2006 22:49) писав:

НМСД, половина населення теперішньої державної мови не знає, то що вже говорити про якійсь зміни у правописі та вимові???...не той час...чи як?

Перегляд допису

Ірина Фаріон, пряма мова:
"Я написала про це книжку «Правопис – корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір». Я – прихильниця повернення правопису 1929 року хоча би тому, що ми повернули собі прапор, незалежність, не повернули лише найважливішого духовного атрибуту – мовної конституції. Сучасна українська мова існує у радянській версії сталінського правопису. Ми повинні поступово реформувати український правопис. А заважати розвиткові мови це не буде, лише звільнятиме."
  • 0

#43 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 13.04.2006 – 20:42

Щодо етеру, тобто вживання букви "ф" та "т"…
чому слово orthopedia промовляється та пишеться ортопедія, а слово orthographia промовляється та пишеться орфографія, theologia — теологія, а Theodosia — Феодосія, Thermopily — Феомопіли, а thermometer — термометр тощо хтось мені може пояснити?
  • 0

#44 Viktor

    НЕВГАМОВНИЙ

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 566 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів, L'viv, Lwow, Leopolis, Lєmberg, Lion

Відправлено 14.04.2006 – 10:29

Перегляд дописуFreelancer (13.04.2006 21:42) писав:

Щодо етеру, тобто вживання букви "ф" та "т"…
чому слово orthopedia промовляється та пишеться ортопедія, а слово orthographia промовляється та пишеться орфографія, theologia — теологія, а Theodosia — Феодосія, Thermopily — Феомопіли, а thermometer — термометр тощо хтось мені може пояснити?

Це лише за одним принципом можна пояснити:
"Як хотіли так і перекладали"
  • 0

#45 ukrainer

    Бандерівець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 673 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 14.04.2006 – 11:07

ні, не правильне пояснення! в Українській мові буква "ф" існує з прадавніх часів, а "сучасним правописом" хочуть її "знищити"... Читається вона так, тому, що наш мовний апарат (для легшого і милозвучнішого звучання) так відтворює ці слова - маю на увазі мовний апарат українця
  • 0

#46 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 14.04.2006 – 11:15

Перегляд дописуukrainer (14.04.2006 12:07) писав:

ні, не правильне пояснення! в Українській мові буква "ф" існує з прадавніх часів, а "сучасним правописом" хочуть її "знищити"... Читається вона так, тому, що наш мовний апарат (для легшого і милозвучнішого звучання) так відтворює ці слова - маю на увазі мовний апарат українця
ну я зовсім не проти букви "ф", але поясни на цих конкретних прикладах, чому в одному випадку так, а в іншому так. може краще унормувати мову?
  • 0

#47 Киця

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 8 повідомлень
  • Місто:Львів

Відправлено 14.04.2006 – 11:45

Перегляд дописуukrainer (14.04.2006 12:07) писав:

в Українській мові буква "ф" існує з прадавніх часів, а "сучасним правописом" хочуть її "знищити"... Читається вона так, тому, що наш мовний апарат (для легшого і милозвучнішого звучання) так відтворює ці слова - маю на увазі мовний апарат українця
Насправді буква ф запозичена, не знаю точно коли, але не так давно :) українці завжди заміняли її в запозичених словах наприклад на т, п, х. Почитайте українську класику, ви там цієї букви не зустрінете. Зараз вона справді дуже гарно прижилася в нашій мові і ніхто не збирається її "знищувати", як знищили наприклад нашу ґ. Тепер дуже багато запозичених слів і без цієї букви нам аж ніяк не обійтись.
  • 0

#48 ukrainer

    Бандерівець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 673 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 14.04.2006 – 11:53

грецька назва "Теодосія" звучить ближче до "Феодосія", ніж "Теодосія" :)
"Орфографія" - грецького походження і так і пишеться ;)

надіюсь пояснив ?

а щодо запозичення "ф", то погоджуся, що сам символ запозичений, але звучання "ф" і "хв" як були, так і залишилися :)
  • 0

#49 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 14.04.2006 – 12:08

це не пояснення, а схоже на: повір мені на слово, друже =)
--
я ж просто нічого поганого в тому, що кафедра стане катедрою, а парафія лишиться парафією не бачу. от і все. будуть і чіткі правила, і буква ф ніде не дінеться.
--
і ще: це одне з новевведень правопису, а які ще викликають незадоволення, чи це єдине?
  • 0

#50 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 16.04.2006 – 11:36

Доповнення щодо вживання "ф" та "т":
Заглянув я в авторитетний американський словничок "Webster's NewWorld Dictionary", і дивлюсь транслітерацію:
грецька буква "тета" (яка і присутня в частці орто- а також використовується в транскрипції англійських слів) транслітерується в англійську як th, біля неї також бачу "*", дивлюсь нижче і читаю зноску:
"The letters th, ph, and ch represent strongly aspirated stops, t, p, k, respectively."
Для тих, хто англійську не розуміє перекладаю:
"Букви th, ph, і ch відповідають сильно аспірованим звукам [t], [p], [k] відповідно"

Думаю, може це американці не такі якісь і геть нічого не розуміють в грецькій та не вміють її правильно транслітерувати… Беру наш "Словник іншомовних слів" і дивлюсь:
ОРТО… [< грец. orthos — прямий, вірний] — перша частина складних слів, що відповідає поняттям "прямий, "правильний". Виходить все правильно, ми також так розуміємо грецьку.
частки "орфо" в словнику немає!

Але дивлюсь на тій же сторінці слово "орфографія" (думаю, чому ж "ф"?), а далі тлумачиться, що перша частина слова те ж грецьке "ортос" (тобто все правильно, слово означає: вірно писати). Дива виходять, мабуть тому що українці до '36 року вміли говорили правильно і розрізняли "ф"-"т", а наші "брати" росіяни нас навчили тепер "правільних проізношеній"!?

Не знаю як інші, але я для себе визначив як правильно, тобто ортографічно ; )
  • 0

#51 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 16.04.2006 – 18:37

Перегляд дописуFreelancer (8.04.2006 10:47) писав:

Ірина Фаріон, пряма мова:
"Я написала про це книжку «Правопис – корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір». Я – прихильниця повернення правопису 1929 року хоча би тому, що ми повернули собі прапор, незалежність, не повернули лише найважливішого духовного атрибуту – мовної конституції. Сучасна українська мова існує у радянській версії сталінського правопису. Ми повинні поступово реформувати український правопис. А заважати розвиткові мови це не буде, лише звільнятиме."
Побільше б таких людей як Ірина Фаріон з ВО "Свобода"! Вона і по телебаченню склала на мене добре враження :)
  • 0

#52 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 09.06.2006 – 12:08

Перегляд дописуukrainer (14.04.2006 12:07) писав:

ні, не правильне пояснення! в Українській мові буква "ф" існує з прадавніх часів, а "сучасним правописом" хочуть її "знищити"... Читається вона так, тому, що наш мовний апарат (для легшого і милозвучнішого звучання) так відтворює ці слова - маю на увазі мовний апарат українця
Ще одна цитата на підтвердження моїх слів і щоб оживити тему:

"Слово о полку Ігоревім" та його доба" (Борис Яценко) писав:

У переліку народів, переможених Романом Волинським, названа в Золотому Слові Святослава Київського загадкова Хино-ва. О.В.Соловйов вважав, що йшлося про гунів, яких він ототожнював із сучасними угорцями169. Але Роман зіткнувся з уграми в 1188 р. і не мав успіху, а у «Слові» йдеться про його перемогу над Хиновою. У 1914 р. була опублікована стаття вже покійного на той час В.Ф.Міллера про Хинову, де було дане таке визначення: «Хинова є старовинне руське ім'я фіннів у формі збірній, як мордва, меря, весь, литва та ін. Початковий «Ф» перейшов у руській вимові на «X» — явище добре відоме у фонетиці руських наріччів і говірок». Дослідник намагався пояснити вживання цього слова у творі, і заслуговує на увагу його припущення, що поразка Хинови відноситься до того часу, коли Роман Мстиславович був князем у Новгороді Великому.

  • 0

#53 Пляма

    спонтанна...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 738 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:|LemberG|

Відправлено 13.06.2006 – 15:45

щодо "ф": це типу як моя бабуля каже на каву/"кофе" - коХфе...
  • 0

#54 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5187 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 21.06.2006 – 23:00

а я вважаю, що варто ввести новий правопис.теперішнійзаснований на правописі 1933 року, а це був правопис, максимально наближений до російського,щоб асимілювати нашу мову із мовою "старшого брата".а правопис 1929 року найкраще відображав тодішню справжню українську мову.
  • 0

#55 Zolot

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 136 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Мюнхен

Відправлено 23.06.2006 – 02:03

Mene rodychi vchyly za pravopyssom 29-ho roku. Nazhal ledve sho pravylno po ukrainsky napyshu, ale prynajme chytaty she vmiju. :kozak:

Tato mij takosh vzhyvaje pravopys 29-ho roku, koly vydaje ukrainsku hazetu diaspory.
  • 0

#56 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5187 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 24.06.2006 – 01:55

Перегляд дописуRomatytschak (23.06.2006 03:03) писав:

Mene rodychi vchyly za pravopyssom 29-ho roku. Nazhal ledve sho pravylno po ukrainsky napyshu, ale prynajme chytaty she vmiju. :angry:

Tato mij takosh vzhyvaje pravopys 29-ho roku, koly vydaje ukrainsku hazetu diaspory.


:kozak:
  • 0

#57 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 02.07.2006 – 13:21

до теми:

Цитата

Ірина ФАРІОН
Історико-психологічний аспект нашого правопису

(газета “Поступ”, 27-28.02.2001, №33 (691)

Неприйняття асиміляційного правопису – це неприйняття усієї політики етноциду, неприйняття русифікації, неприйняття комплексів, прищеплюваних українцям упродовж тисячоліть

Святослав Караванський



Саме неосвічені, некомпетентні у мовних законах ЗМІ вчинили цей балаган навколо проєкту правопису і геть збаламутили наш морально і фізично виснажений народ, а державці (усі вкупі – від Президента до міністра освіти), очевидно, не доросли ще до розуміння мови як дому народного буття і визначальної етнічної категорії.

У тих перманентних баталіях навколо проєкту правопису виходжу з таких засад:

1. Філологи не мають обговорювати правописних проблем із нефілологами хоча б тому, що юристи не обговорюють із громадськістю, наприклад, сімейного кодексу, економісти – бюджету, лікарі – способу лікування, а освітяни – реформ школи.

2. Назрілі правописні проблеми, як, до речі, і будь-які інші, треба вміти бачити і вирішувати негайно. Інакше вони поглинуть нас.

3. Можливо провести ні до чого не зобов’язуване громадське опитування щодо правописних змін, але обговорювати ці зміни з громадськістю – профанація лінгвістичної науки, об’єктом вивчення якої є найзагадковіша і найменш пізнана субстанція – мова.

Оскільки нема меж мовній неосвіченості нашого освіченого суспільства, то для спрощеності сприйняття прорубрикую свій виклад.

І. Для трьох громадських категорій, знервованих змінами в правописі, або для нефілологів, які хочуть його обговорювати

Коли і кому спала на думку здитиніла ідея, що правопис – це справа не самої Академії Наук, а громади? 1919-го року. Кому? Професор Іван Огієнко називає таких людей ніжно – “невідповідальні особи”.

Думаю, що по-перше, – це політично упереджені щодо будь-якого кроку в царині української мови, бо ж мова (вони це інстинктивно розуміють, хоч далеко не всі усвідомлюють) – найважливіший чинник існування людини у буттєвому, суспільному і державницькому аспектах. Вона – основа людського буття, – а ми, люди, є мовленням (М. Гайдеґґер). Мова – це інстинктивна самосвідомість, це світогляд, це логіка духу народу.

По-друге, – це національно (розумій і екзистенційно) недорозвинуті і неутверджені, тобто люди з мінусовою негативістською енергетикою без захисного поля безумовної любови до свого рідного (як наприклад, до своєї, хоч і нечемної дитини). Це особи, вирвані з магми українського етносу, з обрізаним корінням, через що позбавлені здорової духової енергетики – словом, без кисню люди. Нагадаю при тому Штейнталя, який у власній психологічній концепції мови зазначав: “За своїм народженням людина належить до якогось народу, і тим самим її духовий розвиток зумовлений відповідним чином”. Отож, чим зумовлений духовий розвиток цих людей? Чужою ідеологією, чужим менталітетом, чужим буттям. Відтак, вони не є собою. То яке право на інших може мати людина, яка не здатна ідентифікувати себе через національне “я”? Словом, – це малороси, хохли, конкретніше – це Тараненки, Толочки, Русанівські.

По-третє, – це дилетанти (а дилетантизм, відомо, привілей сатани) і профани – у гіршому випадку із загостреним почуттям власного суб’єктивізму, що живуть у витвореному світі дріб’язкових егопочувань і претендують на обурливо-нервове виповідання своїх некомпетентних суджень. Про них можна сказати і поетично: “Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість була би своя. А то залізете на небо: І ми – не ми, і я – не я, І все те чув, і все те знаю...”.

Який сенс дискутувати з людьми цих категорій? Хіба зі сліпими говорять про квіти, особливо після того, коли все зроблено для їхнього прозріння?

ІІ. Для тих, кому не на часі правописні зміни.

Мовляв, ну й проблеми знайшли у наш буремно-злиденний політико-економічний час. До речі, без іронії :”О прекрасний час, неповторний час!” – хто не вміє цього побачити, хай дасть себе осліпити.

По-перше, коли виникає проблема, то тільки дурні її не вирішують, стаючи проблемою самі. А вона у нас “вопіюща”, бо наш теперішній правопис – це московський сарафан на українському тілі, це кирзаки на нашому поступі.

По-друге, правописні і мовні зміни завжди суголосні з політико-економічними кризозлетами, оскільки сама мова у всіх її проявах – категорія політична і державницька. Спробую це довести.

1. У час шаленої релігійно-політичної полеміки 1619 року визначний мовознавець Мелетій Смотрицький творив свою “Граматику слов’янську”, яка цілих 150 літ була за головне джерело граматичних знань усього кириличного слов’янського світу. Саме ця граматика закріпила багатостраждальну літеру Ґ.

2. Три патріоти “Руської трійці” М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький без огляду на стабільний історико-етимологічний правопис Галичини і розлите по всьому краї “язичіє” (мішанка московського і старослов’янського елементів) безоглядно й остаточно викинули з нашого правопису Ъ, що втратив своє звукове звучання; вигнали Ы, а натомість упровадили И; а давні О, Е, як і О.Павловський, стали передавати через І...

Пророком, як відомо, у себе в краї не будеш, тому в Галичині спершу ці новації не закріпилися, однак вони гарно, з легкої руки Левка Боровиковського проросли на Великій Україні.

3. У період московської валуєвської реакції (указ 1863 р. про заборону української мови), а саме 1873 р. у “Записках Юго-западного отдела географического общества” (туди входили такі учені, як: В.Антонович, М.Драгоманів, П.Житецький, М.Лисенко, П. Чубинський) знаходимо вже цілком сучасний фонетичний правопис, однак хохол Юзефович розпочав завзяту боротьбу проти цього (чи ж не теперішній Толочко, що перетолочує кожну п’ядь української землі зі стуманілим розумом академіка заодно з іще одним услужливим москвофілом Русанівським) – і, як наслідок, – Емський указ 18.05.1876 року: “чтобы при печатании исторических памятников безусловно удерживалось правописаніе подлинников, в произведеніях же изящной словесности не было допускаемо никаких отступлений от общепринятого русскаго правописанія”.

4. У буремно-розхитаному січні 1919 р. професор Іван Огієнко укладає “Правила українського правописання”, покладені в основу Правопису 1928 р., а в його свідомості, очевидно, відлунюють торішні розстріли Героїв Крут і тритижневе розстрілювання більшовиками кожного, хто мовить по-українському на вулицях Києва.

5. Під акомпанемент масових розстрілів, репресій і голодомору 1933-го року активно працювали над правописом, вилучивши одну із засадничих морфологічних ознак української мови – флексію “-и” іменників ІІІ відміни у родовому відмінку однини на зразок “радости”, утотожнивши із московським “радості”; двозвук “іа” в чужих словах, що його українці вимовляють як “ія”, перекладено як “іа”, копіюючи російський правопис на зразок “комедіант” замість “комедіянт” та ін. (таких русифікаційних рис є 29!). Заодно і літеру Ґ розстріляли, а правописні норми 1928 року затаврували як націоналістичні.

6. Вибухали бомби 1942 року, а совєтський уряд в Україні доручив АН поновити роботу над упорядкуванням українського правопису, який і було затверджено ще до закінчення війни 8.05.1945 р. Очевидно тоді, попри всі зусилля вчених, остаточно підірвалася на бомбі літера Ґ, бо в правописі сказано: “G і H звичайно передаються буквою Г: грунт, Гете, Гюго”. До речі, з голови академіка Русанівського геть вибило ту ж літеру, бо він, очолюючи чергову редакцію правопису 1990 р., виступив проти повернення її до нашої абетки. І ще, мабуть, вибухи заглушили вкраїнсько-російські відмінності у правописі великих і малих літер, у розставленні розділових знаків, у відмінюванні іменників ІV відміни у родовому відмінку “імени”, а не “імені”, як у російській. Очевидно, внаслідок контузії українська мова почала набувати російського обличчя. І цю контузію прегарно закріпив, як відомо, “Російсько-український словник” 1948 р., де було взаконено такі “розсипи”, як: болт (замість прогонич), учбовий (зам. навчальний), глиба (зам. брила), верховний (зам. найвищий)... і сахар!

Як же ж не на часі все це робилося!

ІІІ. Для тих, які вважають, що запропоновані правописні зміни розхитують усталені норми і спричинюють хаос

Так, погоджуюся. Розхитували, розхитують і будуть розхитувати, як робили це, наприклад, визначні письменники і науковці ХІХ ст., борючись з історико-етимологічним правописом і врешті досягнули його фонетичної основи.

Розхитуватимемо й надалі хоча б тому, що, нарешті відкривши для себе істинні правописні норми, негідно писати й говорити за позамовними правилами волюнтаристів, невігласів і чужинців. Розхитуватимемо й надалі тому, що саме в межах одного закону народжується інший; саме від незнання прямуємо до знання, а знання дає непоборну певність, що цей проєкт – це поступ у звільненні мови від накинутих на неї у 30-60-х роках чужинецьких пут.

ІV. Для енергійних, мудрих, сильних, наполегливих... і завжди грамотних

Після всіх цих перелічених жахів сталося свято: ми таки маємо гідний проєкт українського правопису, що повертає нас власне з метою руху вперед у нормативний, науковий, національно наповнений мовосвіт. Ми маємо можливість позбутися чужої, по-волюнтаристському і по-ненависницькому накинутої нам оболонки, що кригою сковувала тіло нашої мови.

Зрештою, ми свідомі унікальної живущости й одержимости українців, які, всупереч усьому, хоч часом і малими кроками, а таки йдуть до мети. Адже вже років 5 у Львові, наприклад, існують видавництва, що самотужки, без волі на то зверхників, працюють за стрижневими нормами Правопису 1928 р. Це “Літопис”, “Місіонер”, “Кальварія”, “Фізичний журнал”, у Києві ж. “Сучасність” і т.д., та й згадаймо, як блискуче розпочинав цю роботу канал 1+1 та ІСТV..., тоді як у часи совдепії всі періодичні видання і видавництва регулярно одержували “чорні” списки питомих українських лексем, яких не канонізував Правопис 33-го року і яких треба було уникати.

Словом, джина випущено з пляшки. Сильні ніколи не відступають – вони діють і через слово. Хіба вони після цієї правди можуть писати і говорити за нормами злочинців і невігласів?

V. Як узаконити віднайдену істину?

Щоб затвердити нові, тобто добре напрацьовані старі правописні норми, потрібно:

а) любити свою мову над усе, розкошуючи в ній, як у багатющому домі;

б) знати, чому так правильно, а по-іншому неправильно;

в) хотіти знати, як правильно, оскільки хотіння означає творення. Потрібен і соціальний чинник. Державні зверхники: Президент, прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністр, міністр освіти, осягнувши три попередні чинники, мають схвалити із доопрацюванням цей проєкт як нагальну потребу дня, як свідчення національного поступу, як гаранта природного і самобутнього розвитку нашої мови.

Згадаймо, до слова, що перемога фонетики над етимологією у 90-ті роки ХІХ ст. в Галичині та Буковині по 7-літній упертій боротьбі сталася головно тому, що за неї стояли урядовці з Відня. Бо їх С.Смаль-Стоцький та Ф.Гартнер переконали у великій користі правописної реформи. І це тоді, коли наради вчених у Львові і Чернівцях висловлювалися проти зміни правопису. Віримо, що таким переконливцем тепер стане Василь Німчук... і кожен з нас, що здатен тверезо аналізувати і діяти.

Автор – доцент кафедри української мови Національного університету “Львівська політехніка”

і ще:

Цитата

Олександр Пономарів для Part.org.ua


Заместитель национальной комиссии по вопросам правописания при Кабинете министров, профессор, заведующий кафедры языка и стилистики Института журналистики при КНУ им. Т.Шевченко в интервью с корреспондентом Part.org.ua рассказывает о предложенных изменениях в украинское правописание.

Part.org.ua – Олександр Данилович, коли почали розроблятися зміни і взагалі, коли виникла ідея щодо їх введення?

О.Пономарів - В 1991 році було рішення Міжнародної асоціації україністів виробити єдиний правопис. Для цього асоціація звернулась до українського уряду, і в 1994 році була створена Українська національна комісія з питань правопису при Кабінеті міністрів. Але через різні моменти робота затрималась. І в 1999, нарешті, активізувалась. Минулого року зібралася Рада з питань мовної політики при Президентові України, на якій Василь Німчук, директор Інституту української мови, доповів, у якому стані розробки і підготовка нового видання правопису. Там було заслухано і вирішено в середині лютого зібрати вже всю правописну комісію, щоб вона проголосувала за кожен окремий пункт запланованих змін, і потім вже прийняти і затвердити цей проект.

Part.org.ua - За обсягом ці зміни значні?

О.Пономарів - Ми хочемо спростити мову, адже у нас є дуже багато правил із винятками. Перш ніж, я наведу приклади, хочу спочатку розвіяти деякі казки. От лякають, що для введення цих змін будуть потрібні величезні кошти. Ніяких коштів особливо не буде потрібно. Нові підручники видадуть за новим правописом, а ті, які були, ніхто не буде забороняти.

Потім кажуть, що ці зміни – на догоду діаспорі. Абсолютно ні. Як відомо, у Харкові в 1928 році був прийнятий Харківський правопис, який орієнтувався якраз на наддніпрянські норми, словник Грінченка. Але потім у 1933 році він був заборонений, а мовознавців, які його напрацювали, майже всіх було репресовано, і у тому ж році було запроваджено новий правопис. Одним із чільних діячів у правописній комісії 33 года був Лазар Каганович.

Так що діаспора тут ні при чому. Її заслуга якраз у тому, що вона зберегла норми правопису 28 року, вона не підкорилась змінам 33 року. І Галичина до 39 року користувалась Харківським правописом, хоч він був зовсім не галицький, але вони мусили себе привчити, щоб у нас був єдиний правопис в Україні.

Це реабілітація того, що було заборонено у 33 році. От, наприклад, що ми хочемо спростити слова з “пів”. Ми пишемо “пів-Києва” – через дефіс, “пів‘яблука” – з апострофом і “півгодини” – разом. Тепер ми пропонуємо все писати разом. Мені, здається, що це спрощення.

Інший приклад: у нас є правило дев‘ятки, за яким після дев‘яти літер у іншомовних словах пишемо “и”, а після решти - «і». Але це правило стосувалось лише загальних назв, а у власних було багато винятків. Ми писали “Америка”, “Африка”, “Рига”, “Рим”, “Париж”, але “Мадрід”. Писали “Палестина”, але “Аргентіна”, “Сірія”. Частково це правило було трохи врегульовано в 90 році, частково правопис міняли у 46 році, 60 і 90. Ми вирішили зараз це правило дев‘ятки поширити на власні і на загальні назви, щоб у нас не було такого як ми пишемо “дизель – мотор”, а прізвище – “Дізель”. Отже, універсалізувати. Це, по-моєму, тільки полегшить вивчення мови.

Ті, хто виступають проти змін, лякають людей, що це зміна мови. Зміна мови – це ж безглуздя. Правописна комісія не може мову змінити. Ми тільки можемо видозмінити написання якихось слів, мотивувавши кожну зміну.

Ну і потім, багато наших опонентів, навіть немовознавців, придумують те, чого немає в наших пропозиціях, а потім з цього ж і сміються. Наприклад, кажуть, що ми ніби-то літеру «ф» хочемо викинути, що буде «хвілосохвія”, “Хвранція». Таких дурниць ми, звичайно, не пропонуємо, ніхто не буде літери «ф» викидати. А змін, якщо так взяти, то це 2-3 % від усього, що є в мові. Тобто, вони нічого такого кардинального не внесуть, бо український правопис не потребує кардинальних змін.

Кажуть, що не міняють правописи. Наприклад, німці ввели новий правопис. Молдавани, навіть, поміняли графіку - і там теж кричали і виступали, особливо, “русскоязычные” молдавани.

Деякі кричать, що скільки років, народ звик. По-перше, це не аргумент – народ звик. До революції, як відомо, в Росії забороняли український алфавіт. Багато років писали так як було “треба”, але ж потім одвикли, перейшли на нормальний правопис. Німці 10 років відвели на перехідний період, а греки, поміняли правопис, якому було три тисячі років, за рік.

Ми можемо вислухати думки всіх, але це справа мовознавців, бо у фізиків є своя справа, у хіміків – своя, у мовознавців – своя. Так що це не те питання, яке вирішується всенародним референдумом.

Part.org.ua - Чи не вважаєте Ви, що написання, за новим правописом, слів “кіна”, “метра” може викликати психологічні складнощі у їх сприйнятті? Адже вживання «кіна» було прикладом величезної неграмотності.

О.Пономарів - Я з вами згоден. Це зробили рисою неосвіченості. Хоч ця риса – природна – ми ж не відмінюємо іншомовні слова, коли в нас немає зразка. От, скажімо, “пенсне”, “кашне” ми не можемо відмінювати, бо в нас немає своїх іменників середнього роду, які закінчуються на наголошений «е», тому «кашне» в нас не буде відмінюватися. А чому ми відмінюємо «інженер»? Бо воно закінчується на «р» як, наприклад, українське слово «явір». Тоді чому ж ми не відмінюємо «кіно», коли воно, за аналогією, як “вікно”, “метро” як “відро”. Так що це природна риса української мови, але коли заборонили відмінювати в 33 році, то це стало ознакою “сільськості”, ознакою неосвіченості. Але і чехи, і поляки, і словаки відмінюють ці слова.

До речі, про «пальто». Деякі критики, особливо, чомусь, російськомовні газети, раптом заходилися вболівати за українську мову, навіть «Независимая газета», в якій хтось написав “мова без пальта”. Ну так він же невіглас, тому що пальто, власне, відмінюється з 46 року, тобто, коли вже вносили деякі зміни в правопис. Тоді Рильський і Тичина хотіли щось повернути з 28 року, до речі й літеру “ґ”. Тичина, міністр освіти на той час, казав, що не підпише правопис, поки не буде літери “ґ”. А йому сказали, що це вказівка Сталіна, щоб не було “ґ”. Уявляєте? Єдине, що йому вдалося відстояти, то це “пальто”, тому воно у нас відмінюється з 46 року. Так звикли ж до пальта. Так само й звикнуть до інших змін.

Крім того, наші опоненти вигадують, нібито ми хочемо казати “на радіві”, а не “на радіо” . Так от відмінюватимуться тільки ті слова, де перед цим “о” стоїть приголосний – “кіно”, “пальто”, “метро”. А де два голосних - ні, наприклад “радіо”, “Онтаріо”.

Part.org.ua – Олександре Даниловичу, скажіть, а з того моменту як були розповсюджені пропозиції цих змін, якісь відгуки надходили?

О.Пономарів - Відгуки надходили давно, але в Інститут української мови, бо не було публічного обговорення, проект був надісланий лише фахівцям. А після того, як відбулося засідання 25 грудня, яке мало б і раніше відбутись, принаймні на рік чи півроку, то раптом усі зацікавилися, а російськомовні канали, зокрема “Інтер”, чомусь, так захотів вболівати за українську мову.

Є відгуки від фахівців, які все схвалюють. Є відгуки, де одне схвалюють, а інше – ні. Є такі, що нічого не схвалюють, але це, в основному, на рівні “это ужасно. Я не понимаю». От, наприклад, багато кого, чомусь, дуже обурює те, що ми хочемо писати “матеріяльний”. Але ви мені скажіть, хто в Україні кажіть “матеріальний”? Хто там вимовляє “а”? Ніхто не вимовляє. Всі кажуть “матер‘яльний”. Так ці незадовільні відгуки надіслали зросійщені українці, які ніколи не чули як воно звучить. У цьому випадку ми якраз сліпо копіюємо російський правопис, ми ж пишемо “матерія”, хоч у латинські мові “матеріа”. Але ми пишемо з літерою “я”. Отже, матерія – і від нього походить “матеріяльний”. І, до речі у нас так і було до 33 року. Або “месія”, але “месіанство”. Ну чому “месія”, але “месіанство”? Тобто, ми пропонуємо цей дифтонг скрізь передавати через “ія”.

У деяких словах він, до речі, зберігся (“християнський”, “парафіянин”, правда є газети, які пишуть “прихожанин” – це російською), мабуть, через недогляд тих, які «зливали молота». Адже у правописі 60 року було написано: “Основна мета – максимально наблизити український правопис до мов народів Радянського Союзу”. Особливо, до російської. Ну куди ж його ще наближати? Мови і так близькі. Але ж є якісь розбіжності, особливо у фонетиці, у нас дуже великі розбіжності у фонетиці з російською мовою.

Part.org.ua – Які з 19 запропонованих пунктів змін отримали найбільш критичні зауваження?

О.Пономарів - Заперечення у багатьох нефахівців викликала зміна у деяких літери “ф” на “т”. Як я казав, пішла чутка, що ми взагалі хочемо викинути літеру “ф”. Ми “ф” не збираємося викидати, хоч цей звук українська і всі слов‘янські мови запозичили. Всі слова з літерою “ф” - запозичені.

Українська мова найдовше чинила опір цій букві: у росіян - “картофель”, у поляків - “картофля”, а у нас - “картопля”. Але потім цей звук прийшов в нашу мову і ми кажемо “фізика”, “фонетика”, “Франція”. Тобто, якщо він є в мові оригіналу, то там він і буде.

А є звук “ф” як міжзубний “т”. Він у нас у 90 відсотках передається через “т”: “математика”, “лабіринт”, “Тесей”, “Тетчер”, “патетика” і так далі. Там, де росіяни передають цей звук через “ф”, нам теж наказали в 1933 році його передавати. От ми пишемо “патетика”, але “пафос”, хоча це однокореневі слова. Тому ми хочемо внести зміни в тих нечисленних випадках - два-три десятки слів у порівнянні з сотнями там, де “т”. Спочатку ми пропонуємо запровадити подвійне написання в цих словах. Тобто, писати “марафон” і “маратон”, “Афіни” і “Атени”. До речі, столицю Греції ніхто, крім росіян, не називає “Афінами”. І ми її називали “Атенами”, коли російська мова не мала ніякого впливу на українську. Ще наші класики писали.

“Пливе етер, струмує вітер, джерела б‘ють”, - писав Павло Тичина.

Максим Рильский теж:

“Осінній холодок над спраглою землею

шатро гаптоване широко розіп’яв.

До ніг його падуть як з рога Амальтеї

плоди налиті вщерть і довгі пасма трав”.

Шевченко писав: “і ляхи, і уніяти”, тобто, вжив дифтонг “ія”.

Part.org.ua - А що стосується діаспорного пом‘якшення «л»?

О.Пономарів – Ні, цього не буде. Я Вам ще раз наголошую, що діаспора тут ні до чого. Кажуть, плазують перед діаспорою. Навпаки, ми хочемо, щоб усі українці світу писали одним правописом. Але не можна всього повернути. “Л” перед “-а, -о, -у” ми не пом‘якшуємо. Як і раніше, буде “клуб”, “план”. Бо ця норма якраз і не є надніпрянською. І тоді, у 1928 році, була нав‘язана.

Part.org.ua - Чи багато членів правописної комісії проти введення запропонованих змін? Зокрема, міністр освіти і науки, член правописної комісії Василь Кремінь виступив проти.

О.Пономарів – Кремінь, як міністр освіти, не дуже мудро висловився: “ Я не знаю, але те, про що я чув, я проти”. Хіба може міністр дозволити собі отакі висловлювання: “не знаю, але я проти”. Це так було в Радянському Союзі, коли критикували Пастернака за “Доктора Живаго”: “не читав, але я проти”.

Але тих, хто проти змін, меншість. Є такий академік Русанівський. Він - людина в літах, був одним із авторів правопису 1960 року, де було написано “наблизити”. Тобто, він усе життя наближав українську мову до російської. Ясно, що тепер він виступає категорично проти і розпускає різні чутки, що ніби-то ми хочемо щоб було “на равдіві” і “новгав” і подав це у доповідній записці Патону. А Патон же не мовознавець, і тому перелякався.

Або ще є така діячка Світлана Ярмоленко. Вона теж працює над мовою, але вона в 70-ті роки надсилала у видавництва списки заборонених слів: “либонь”, “красне письменство”, не “навзаєм”, а тільки “взаємно”. Тобто, вона теж наближала українську мову до російської. Тепер вона, звичайно, виступає проти цього. Вона каже, що мова - це ріка, яку не можна повернути назад. А хіба хтось збирається мову назад повертати? Ніхто не збирається. Ми хочемо тільки очистити джерела, які живлять цю мову. А те, що “етер” трохи незручно, ну так що? Звикнуть. Я, наприклад, на другий день почну казати “етер”. В Росії досі читають дореволюційні видання з “ятями” і нічого.

Ці нечисленні зміни наблизять правопис до української фонетичної, морфологічної системи.

Part.org.ua - Відомо, що літературною українською мовою в Україні дуже мало хто розмовляє. Здебільшого, спілкуються або російською, або “українською з діалектом” на Західній Україні, або ж суржиком? Чи не вважаєте Ви, що введення змін тільки зменшить вживання української мови?

О.Пономарів - Люди не знають, а їх ще лякають, такі як “Інтер”. Яке його діло? У Росії нібито теж щось збираються міняти. І які зміни там приймуть, я так і буду писати по-російському. Бо то не моє діло, то справа російських мовознавців. А людей лякають, бо все нове людей лякає.

У нас літературна мова одна: і в Західної, і в Східної України. В Донецьку є люди, які розмовляють літературною мовою. А в селах люди розмовляють суржиком. Ну так нічого. В Росії теж в селах розмовляють далеко нелітературною мовою. Ми тільки в літературну мову вносимо деякі правила. Ми пишемо “лавр”, але “лауреат”. Але хто такий “лауреат” - людина, увінчана лаврами. Так чому ми повинні наслідувати недосконалості російського правопису?

Я вам продемонструю як ми сліпо і бездумно копіюємо російський правопис. Бувшого генерального директора державного телебачення Чехії Іржі Ходача чеською звати Годач, але росіяни кажуть Ходач, і ми теж кажемо Ходач. Але ж у росіян нема “ґ”, а в нас є. Крім того, росіяни кажуть Іржі, бо в них немає “ї”, а в нас же є. Сказати Іржі – всеодно, що сказати “Урій” замість “Юрій”.

Ясно, що жодна мова не може запозичити звуки інших мов, але якщо якогось звука немає, ми тоді підставляємо свій найближчий, який заміняє. Тут якраз точно такий випадок, коли ми можемо казати точно як чехи.

Part.org.ua – Скажіть, будь-ласка, а які механізми “узаконення” цих змін?

О.Пономарів – Комісія, засідання якої відбудеться в середині лютого, буде приймати ці зміни, голосуючи за кожний пункт. Думаю, що якісь окремі, одиничні випадки не будуть прийняті.

Після того, як комісія прийме зміни, правопис повинен затвердити чи віце-прем‘єр, чи, навіть, прем‘єр. Після цього зміни наберуть чинності закону і буде виданий новий правопис. Також буде визначений термін, коли його запроваджувати. Рік, два, чи більше будуть паралельно існувати обидва правописи. Звичайно, що нові підручники будуть видавати вже за новим.

Інтерв‘ю взяла Олеся Яхно

  • 0

#58 Харитон

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 58 повідомлень
  • Місто:Київ

Відправлено 04.10.2006 – 17:59

Питання:

У правилах написано, що на сайті оф. мова - українська. Чому ви неправильно пишите слова ("діялект"). Так писалося за старим правописом, по-моєму, емігрантським. Тепер діє новий правопис, слово потрібно писати через а.
  • 0

#59 MrGALL

    Старійшина

  • Адміністратори
  • 2545 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:San Diego, CA || Kyiv, UA

Відправлено 04.10.2006 – 18:34

Перегляд дописуKalison (4.10.2006 18:59) писав:

Питання:

У правилах написано, що на сайті оф. мова - українська. Чому ви неправильно пишите слова ("діялект"). Так писалося за старим правописом, по-моєму, емігрантським. Тепер діє новий правопис, слово потрібно писати через а.

В кінці правил написано:

Цитата

8. Післяслово
Текст даних правил подано у відповідности до Проєкту українського правопису 1999 року, що на сьогодні не є офіційно затвердженим, проте автори цих правил висловлюють щирі сподівання на його утвердження, а також свою громадську позицію у питанні відновлення ідентичности української мови всупереч насильницького в неї втручання.
Наші правила написані за проектом правопису 1999 року.
  • 0

#60 Вік

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1280 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна-Русь

Відправлено 04.10.2006 – 18:50

Перегляд дописуKalison (4.10.2006 18:59) писав:

Питання:

У правилах написано, що на сайті оф. мова - українська. Чому ви неправильно пишите слова ("діялект"). Так писалося за старим правописом, по-моєму, емігрантським. Тепер діє новий правопис, слово потрібно писати через а.
слово потрібно писати через "а" в московсько-комуністичній редакції правопису.
Чому Ви називаєте "емігрантським" правопис, який було створено в місті Харкові!?? Чи Харків кудись емігрував?
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних