Перейти до вмісту

Бойовий клич


Повідомлень в темі: 29

#21 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 04.03.2008 – 09:04

 Sotnik (4.03.2008 02:39) писав:

А ще була традиція, що доля битви за згодою сторін могла бути вирішена в поєдинку двох лицарів.
В фільмі "Коли Сонце було Богом" показано саме такий епізод між слов'янами та варягами.
І на картині "Битва Пєрєсвєта з Чєлубеєм" це зображено.
Зображення
Такий варіант підходив при звичайному конфлікті, а не при битві за власне місто чи контрибуцію.
  • 0

#22 Богуслав

    мораліст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 976 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Галичина

Відправлено 14.03.2008 – 12:40

Треба уточнити що бойовий клич призначався для підняття бойового духу воїнів, що йшли в битву, щоб гучним криком відчути власну потугу і подавити волю ворога. Зазвичай це були голосні короткі вигуки без змісту. У росіян це Гуррра! Багато армій ідучи в атаку викрикали Гу!-Га! До речі в УПА є пісня "Гей-гу, гей-га!" Можливо це є успадковано від воїнів Русі та Галицько-Волинського князівства.
Коли я навчався на військовій кафедрі ми на привітання комантира кричали тричі "Слава!", так було заедено і в УПА і в УСС і на Січі, проте сумніваюсь що це є повноцінним бойовим кличем, це швидше салютування. До речі Ура! кричать не лише в Московщині, американці також так кричать (Ura! вимовляється як Урей!), але це також не є повноцінний бойовий клич. А ще для підняття бойового духу америкоси викрикують "Хуа!". Проте в сучасних арміях бойовий клич втратив своє призначення, адже бойові операції проводять швидко і по змозі скритно, уже давно нема ліній фронту, окопної війни і атак в штикову.
Щодо вигуку "Гей!" він широко вживався на території України з різним призначенням: в піснях, під час танців і навіть для погону худоби і коней. Це такий собі оптимістичний звитяжний вигук. До речі в лемківській мові "гей" це погодження, українське "так".
  • 0

#23 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 01.05.2008 – 10:34

Цікавий варіан, Богуславе, не чула. Але все ж схиляюсь до татарського варіанту кличу "Ура".
  • 0

#24 Nana

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 751 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Dnipropetrovsk

Відправлено 08.05.2008 – 23:12

 Олеська (3.03.2008 14:02) писав:

Вже пізніший і популярний з часів другої світової в СРСР став "ура". Нещодавно вичатала, що оте "ура" було запозичене в татаро-монгольського іга, в яких бойовим кличем було "урагх". Тобто виходить: з часом українці взяли бойовий клич колишніх ворогів...

Так, думки вчених розходяться щодо слова "ура" та його походження. У тюркських східних народів був клич "ура", що означало "бий" і тому це слово могло прийти до нас зі Сходу. Схоже слово "гурра" зустрічається у діалектах німецької мови і перкладається приблизно "вперед!" або "швидко!". Можу додати, що слово "гурра" зустрічається у багатьох євпропейських мовах: французьській, шведській, италійській, датській, іспанській, англійській. Можливий і такий варіант, що слово "гурра" прийшло від західних сусідів і пізніше трансформувалось в "ура".
  • 0

#25 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 10.07.2008 – 00:27

Бойовий клич повинен підіймати бойовий дух воїнів. Чи підніметься бойовий дух від вживання якихось незрозумілих іноземних слів? Навряд чи...
Я зовсім не заперечую, що схожі до "ура" слова були і в інших мовах. Але сенс зберігся тільки в нашій... Чомусь про цей сенс зовсім забули, або не бачать, або не хотять бачити...
Судячи з історичних свідчень, слово "ура" дуже древнє. В цьому і полягає секрет його розуміння. До хрещення наші предки мали таке бачення війни, яке не потребувало опіки замполітів і закликів до мужності і стійкості на полі бою. Це була навіть не віра, а світогляд, переконаність на рівні підсвідомості... Полягав він у тому, що воїн, який загинув на полі бою за праве діло неодмінно відразу попадає в рай, в Перунову рать. От і кричали наші предки, коли йшли в атаку: "У рай!" Цей клич в такому сенсі дійсно міг підняти бойовий дух.

ПеС. Викладена мною в цьому дописі версія походження бойового кличу не суперечить тій, що я писав про монголо-татарів...
Просто у наших предків Рай був десь у бога Перуна, а у ординців десь в районі дупи... :)
  • 0

#26 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 10.07.2008 – 07:43

Цікавий, Сотнику варіант, але мені, чомусь, здається, що то твоя власна вигадка.) Сумніваюсь, що наші пращури використовували те "ура". Який тоді сенс було брати козакам "Яса"? Моя думка, що "яса" - то споконвіку українське.
  • 0

#27 Ґвинтик

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 774 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:свій внутрішній світ...

Відправлено 03.09.2008 – 02:14

...Змінюється й наша українська мова. Ніхто не скаже тепер на салют "яса", як колись за козаччини ("Із дванадцяти штук гармат гримали, ясу воздавали". - Історична пісня); ...

... "Слава - браво - ура"

Слово "слава" здебільшого виступає в функції іменника: «Гей ну, хлопці, до зброї - на герць погуляти, слави здобувати!» (історична пісня). Але це слово буває й вигуком, що відповідає російським вигукам "ура" («Як упав же він з коня та й на білий сніг, - Слава! Слава! - докотилось і лягло доніг. - П. Тичина), браво («Хорові Вірьовки та його керівникові Авдієвському слава!» - 3 живих уст). Слід пам'ятати й цей давній український вигук "слава", щоб користуватись ним під час різних урочистих моментів - на мітингax, концертах, виставах і зборах, коли хочеться висловити свій захват...


Б. Д. Антоненко-Давидович. "Як ми говоримо"
  • 0

#28 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 03.09.2008 – 14:45

 Sotnik (4.03.2008 03:39) писав:

А ще була традиція, що доля битви за згодою сторін могла бути вирішена в поєдинку двох лицарів.
В фільмі "Коли Сонце було Богом" показано саме такий епізод між слов'янами та варягами.
Дана тематика прослідковується в різних епосах і різноманітних фільмах. В тій же "Трої" Ахіл бився з тим здоровяком на початку хвільму)

 Sotnik (10.07.2008 01:27) писав:

Полягав він у тому, що воїн, який загинув на полі бою за праве діло неодмінно відразу попадає в рай, в Перунову рать. От і кричали наші предки, коли йшли в атаку: "У рай!" Цей клич в такому сенсі дійсно міг підняти бойовий дух.
Ні, ну це Ви вже загнали і самі це прекрасно усвідомлюєте! У нас завше був (В)Ирій а не якийсь там "рай на землі обітованій"

 Олеська (10.07.2008 08:43) писав:

Який тоді сенс було брати козакам "Яса"? Моя думка, що "яса" - то споконвіку українське.
Якщо Ви переглянете фільм "Чорна долина", відзнятий за романом "Яса", то вкінці Ви почуєте що означає отой вигук "яса!", там маленький хлопчик в діда запитує...

Я за вигук "яса!"
  • 0

#29 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 03.09.2008 – 15:25

 Сварус (3.09.2008 15:45) писав:

Ні, ну це Ви вже загнали і самі це прекрасно усвідомлюєте! У нас завше був (В)Ирій а не якийсь там "рай на землі обітованій"
Та звісно ж усвідомлюю... :happytwo: Але, погодьтеся, яка красива ідея!
  • 0

#30 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 03.09.2008 – 22:57

 Сварус (3.09.2008 15:45) писав:

Я за вигук "яса!"
Я теж "за"!

 Sotnik (3.09.2008 16:25) писав:

Та звісно ж усвідомлюю... :happytwo: Але, погодьтеся, яка красива ідея!
Мені навпаки та ідея не дуже. Реальніші інші варіанти.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних