Перейти до вмісту

Яка українська говірка Вам рідна?


Повідомлень в темі: 14

Опитування: Рідна Мова (РМ) (35 користувачів проголосувало)

Яка мова Вам рідна (з українських мов)?

  1. південно-західне наріччя: лемківський, надсянський (долівський), закарпатський, покутсько-буковинський, гуцульський, бойківський, наддністрянський, волинський, подільський говір (7 голосів [11.86%])

    Процент голосів: 11.86%

  2. північне наріччя (поліського): східнополіський, середньополіський, західнополіський говір; (3 голосів [5.08%])

    Процент голосів: 5.08%

  3. південно-східне наріччя: середньонаддніпрянський, слобожанський, степовий говір; (1 голосів [1.69%])

    Процент голосів: 1.69%

  4. хочу вибрати якийсь окремий говір чи кілька їх (2 голосів [3.39%])

    Процент голосів: 3.39%

  5. просто українська мова (та, що на основі "східноукр. говорів") (7 голосів [11.86%])

    Процент голосів: 11.86%

  6. праслов’янська мова (1 голосів [1.69%])

    Процент голосів: 1.69%

  7. давньоруська мова (2 голосів [3.39%])

    Процент голосів: 3.39%

  8. державна мова (11 голосів [18.64%])

    Процент голосів: 18.64%

  9. літературна мова в україні (еу) (12 голосів [20.34%])

    Процент голосів: 20.34%

  10. мова дитячої літератури (1 голосів [1.69%])

    Процент голосів: 1.69%

  11. розмовна мова (різновид літературної мови) (7 голосів [11.86%])

    Процент голосів: 11.86%

  12. слов’янські мови (всі одразу чи більшість :) (0 голосів [0.00%])

    Процент голосів: 0.00%

  13. угроруська мова (0 голосів [0.00%])

    Процент голосів: 0.00%

  14. язичіє (0 голосів [0.00%])

    Процент голосів: 0.00%

  15. ще якась "макаронічна мова" (суржик) (0 голосів [0.00%])

    Процент голосів: 0.00%

  16. тут не названо потрібну (1 голосів [1.69%])

    Процент голосів: 1.69%

  17. серед укр.мов рідної мені нема (1 голосів [1.69%])

    Процент голосів: 1.69%

  18. є рідні й серед НЕукр. мов (тобто ті, які дуже часто чув у дитинстві) (3 голосів [5.08%])

    Процент голосів: 5.08%

Чи маєте змогу вивчати й користуватись рідною м.?

  1. ні (3 голосів [8.11%])

    Процент голосів: 8.11%

  2. дуже рідко (2 голосів [5.41%])

    Процент голосів: 5.41%

  3. інколи (2 голосів [5.41%])

    Процент голосів: 5.41%

  4. так (30 голосів [81.08%])

    Процент голосів: 81.08%

Голосувати Гості не можуть голосувати

#1 Bobua

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 400 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Бровари

Відправлено 21.02.2008 – 14:18

  • 14
21 ЛЮТОГО ми святкуємо МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на ...
http://www.google.com.ua/



РІДНА МОВА

Цитата

З ЕНЦИКЛОПЕДІЇ «УКРАЇНСЬКА МОВА»
РІДНА МОВА

РІДНА МОВА мова, з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей у їх нац. своєрідності. Людина стає свідомою, оволодіваючи мовою своїх батьків. Тому в худож. л-рі — поезії і прозі — всіх народів поняття рідної мови виступає поряд з поняттям рідного краю, батьківської хати, материнського тепла, вітчизни, тобто Р. м. сприймається не просто як засіб комунікації, не тільки як знаряддя формування думок, а значно інтимніше — як одне з гол. джерел патріот. почуттів, як рецептор духовно-емоц. сфери людини. Письменники поетизують рідну мову так само, як і рідний край, його пейзажі, як свій народ. Мова входить у систему худож. образів.
...
Емоційна небайдужість до рідної, материнської мови посилюється тим, що від першого сказаного дитиною слова до її повного занурення в океан слів триває постійна творча робота думки, тоді як оволодіння іншими, нерідними, мовами — це вже не стільки пізнання, скільки перекодування пізнаного, супроводжуване активною роботою пам’яті. Як формування людського організму повторює історію розвитку живої природи, так і розумовий розвиток окр. людини проходить той шлях, яким ішло все людство. Якщо знання про світ здобувається внаслідок порівняння між собою різних його складових, то шлях до виникнення понять про предмети і явища об’єктив. світу в різних етносах пролягає через неоднакові зіставлення і порівняння. Напр., укр. повітря асоціюється з вітром, а рос. воздух з духом, диханням; укр. вікно — з оком, а болг. прозорец — із прозиранням, прозорістю. Зрештою, коли зіставляються між собою повітря і воздух, вікно і прозорец і т. п., то значення цих слів, а отже, й понять, що стояли за ними, ідентифікуються. ...... Таке ж уявлення виникає і тоді, коли засвоєне з дитинства слово зіставляється зі словом ін. мови: ідентифікація відбувається поза етимол. зв’язками слова рідної мови з іншомов. відповідниками. Отже, мислячи іншою, нерідною, мовою, людина оперує поняттями, але відривається від тих первинних асоціацій, які западають у свідомість дитини при пізнанні навкол. світу.
....
Становлення індивіда невіддільне від опори на л-ру, літ. мову як акумулятор людських знань. Тут підмогою може бути як л-ра, що базується на рідній для даної людини основі, так і будь-яка ін. л-ра. Та все ж самопізнання індивіда, самопізнання нації відбувається через свою власну л-ру, створену насамперед представниками цієї ж нації завдяки використанню потенцій Р. м. Очевидно, чим повніше обслуговування нац. мовою духовного розвитку нації, тим більший її внесок у духовну скарбницю людства.
Людина, народ у цілому, творячи свою духовну культуру, самовиражаються гол. чин. у мові (словесний фольклор, словесна індивід, творчість). Тому кожне сусп-во дбає про свою Р. м. не тільки як про засіб взаємної інформації і нагромадження знань, а й як про знаряддя створення худож. цінностей. Важливо, щоб названі функції мови — інформативна (комунікативна), пізнавальна (нагромаджувальна) і художня — використовувалися повною мірою. Вияв неуваги до однієї з них може призвести до функц. неповноцінності мови, а отже, й до зниження її соціального престижу, до намагання надолужити одну з цих функцій використанням ін. мови.

Літ.: Потебня А. А. Язык и народность. «Вестник Европы», 1895, т. 5, кн. 9; Срезневский И. И. Об изучении родного язьгка вообще и особенно в дет. возрасте. СПб., 1899; Ушинский К. Д. Руководство к преподаванию по «Родному слову». СПб., 1911.

В. М. Русанівський.


http:\\litopys.org.ua\ukrmova\um82.htm

Найзрозуміліше одне: в даній книзі рідною мовою називають не мову роду, а саме ту мову якою виховували дитину + [можливо], мову книг, які та дитина читала.
У Погрібного (здається, книжечка фальш одномового етикету), пригадую, думка сягнула глибше в покоління (віки). Більше того, за ним — користування в Україні не українською мовою взагалі шкідливе з енергетичної точки зору.
Але не буду йти аж до Давньоруська Мова, бо дехто каже, що й мови такої не було (писемна [літописи>=церковноболгарська] не відповідала усній).


Отже рідна мова ====

1 мова вихователів (мама, тато, родичі, старші діти з вулиці, телевізор, дитсадок........)
2 мова книг


Як бути якщо мова батьків не однакова (+паритет сил), а книжки взагалі чужинською?
Що буде рідним?

Добре, не ускладнюватимемо. Але навіть якщо все однакове й навіть (хто каже, що чудес не буває?) визнане українським, то постає питання, чому є два свята окремо: день рідної мови й день укр. писемності й мови?)
Отже, щось нечисто з тією укр. мовою...


Цитата

Двомовність України - Теревені - Форум
Рідна мова у нас одна — тому всі повинні спілкуватись нею ! Відредаговано: banderivec. 25.05.2007
чи не надто категорично?




ГОВОРИ й Говірки

Цитата

ГОВІР — одиниця тер. диференціації діал. мови, що становить об’єднання говірок, близьких за фонет., акцентуац., грамат. та лекс. ознаками. Структурно близькі Г. входять до ширшого мовного утворення — наріччя, набором диференц. ознак на різних структурних рівнях вони протиставляються ін. Г. і літературній мові. Східнополіський говір (лівобережнополіський), середньополіський говір (правобережнополіський), західнополіський говір входять до північного наріччя (поліського); середньонаддніпрянський говір, слобожанський говір, степовий говір — до південно-східного наріччя; лемківський говір, надсянський говір (долівський), закарпатський говір, покутсько-буковинський говір, гуцульський говір, бойківський говір, наддністрянський говір, волинський говір, подільський говір — до південно-західного наріччя (карту говорів української мови див. на окр. арк., с. 720 — 721). Притаманний Г. ареал поширення визначається шляхом лінгв. картографування (див. Лінгвістична географія). Зовн. межі Г. окреслюються пасмами ізоглос найважливіших у структур. відношенні явищ. У тер. плані Г. не є чітко відмежованим, замкнутим утворенням. .......
.....
Центр. об’єкт при дослідженні Г. — сукупність визначальних, інтегральних рис у структурі говірок, які входять до складу Г., геогр. розподіл цих рис, зовн. межі Г. На противагу говірці Г. не є реально функціонуючою системою, тому представлення його лексики, фонетики чи граматики як цілісних підсистем має умовний характер. Описи Г. переважно виглядають як перелік осн. рис його структури (напр., «Про говір галицьких лемків» І. Верхратського, 1902). Поняття Г. має не лише мовний, а й істор.культур. зміст: часто співвідноситься з регіональними типами матеріальної і духовної культури, окр. етногр. групами у межах цілісного етносу (як бойки, гуцули, лемки).

Літ.: Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології укр. мови. К., 1966; Бевзенко С. П. Укр. діалектологія. К., 1980; АУМ, т. 1-2. К., 1984-88.

П. Ю. Гриценко.

+ було й таке після рішень облрад східних регіонів, де російській мові надали статусу регіональної.

Цитата

http://www.gpu.ua/in...=117412&eid=150
Гуцули просять і собі регіональну мову
№150
(23.06.2006) — УКРАЇНА
......
— Нам треба хоча б українсько-гуцульський словник. Але і його не маємо. Уже кілька років звертаємося до влади з проханням надати гуцулам певний статус, — вже серйозно сказав «ГПУ» Дмитро Ватаманюк, 57 років, голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина». — Нам ніхто не допомагає. Ми все робимо на громадських засадах. Незабаром звернемося й до Ради Європи.
Нині на території Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей проживають близько 400 тис. гуцулів. Вони користуються власною мовою, виконують традиційні обряди і дотримуються звичаїв.
У сусідній Румунії є 25 сіл, де живуть гуцули. Румунська влада виділяє щороку на кожного з них $15. За ці гроші гуцули влаштовують зустрічі, свята й фестивалі.

А чому дійсно вони позбавлені права навіть на можливість ґрунтовного вивчення рідної мови? Навіть якщо якісь дяді й обізвали її говором...

Отже, можна зробити висновок, що до укр. мови всім тим людям [гуцулам й ін.] байдуже. ... може навіть глибоко байдуже... А чому має бути інакше?

#2 Bobua

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 400 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Бровари

Відправлено 21.02.2008 – 14:55

Цитата

УКРАЇНСЬКА МОВА


УКРАЇНСЬКА МОВА
— мова корінного населення України, а також українців, що проживають за її межами: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та ін. країнах. У. м. входить до другого десятка найпоширеніших мов світу, нею розмовляє бл. 45 млн. людей. Належить до сх. групи слов’янських мов, що входять до індоєвроп. мовної сім’ї. Найближчі їй — білоруська і російська мови.
У. м. властиві такі спільні з цими мовами ознаки, як ... У. м. має на всіх рівнях і свої специф. особливості, якими відрізняється від сусідніх мов (див. Історія української мови). Укр. народ склався у надрах Київ. Русі, передусім на основі населення Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицького і Володимирського князівств. Це була територія Наддніпрянщини та Наддністрянщини. ...
Особливо велике значення для консолідації укр. народу та його мови, розвитку його самосвідомості, державності мав Київ. Саме він став могутнім осередком розвою і поширення укр. науки, освіти та культури, тут зародилися ідеї нар.-визв. боротьби проти чужоземного гніту. У 2-й пол. 16 — 1-й пол. 17 ст. українці заселяли в основному Київщину, Чернігівщину, Полтавщину, Брацдавщину (Поділля), Запоріжжя, Волинь, Галичину, Пн. Буковину і Закарп. Русь. У цей час посилюється міграц. рух українців із заходу на схід — на пд. Київщини, Брацлавщину, Лівобережну Україну, Слобожанщину. Однією з причин міграц. процесів було посилення феод. гніту щодо селянства з боку магнат. Польщі. Наслідком масових переміщень було змішування переселенців з місц. етногр. групами укр. населення, формування загальноукр. етнічних рис, певна нівеляція діал. особливостей і утворення загальнонар. укр. мови.
Проте на Волині, в Галичині, на Буковині й Закарпатті, де корінне укр. населення менше змішувалося з некорінним, збереглися істор.тер. групи населення зі своїми давніми самоназвами й місц. діалектами — бойки, лемки, гуцули (див. Бойківський говір, Лемківський говір, Гуцульський говір). Північ України по лінії Володимир-Волинський — Рівне — Житомир — Фастів — Прилуки — Конотоп займає північноукраїнське, або поліське, наріччя. Проте в окр. етногр. групу — поліщуків — виділяє себе тільки населення, яке займає територію на захід від р. Горині до Зх. Бугу. Це носії волинськополіських, або західнополіських, говірок; до них прилягають ще надбузько-поліські, чи підляські, говірки, поширені в бас. Зх. Бугу до р. Нарев. Схід і Південь України — територія східноукр. говорів, які лежать в основі літ. мови. Певну етнічну специфіку зберігає населення Поділля (нинішні Вінн. і Хмельн. області, частина Тернопільської) і Слобожанщини (Харківська, частина Сум., Донец. і Луг. областей України та прилеглих областей Росії). Воно зветься відповідно подолянами (подоляками) і слобожанами.
Діалекти, говірки етногр. груп засобами писемного спілкування здебільшого не виступають, хоча широко використовуються у худож. творах. Мова Слобожанщини, напр., представлена в творах Г. Квітки-Основ’яненка, покутсько-буковинський мовний масив відбився у творчості В. Стефаника, Ю. Федьковича й Марка Черемшини. Г. Хоткевич доніс до нас гуцульський говір у повістях «Камінна душа» і «Довбуш».
Усі місц. говірки, говори і діалекти тяжіють до свого мовного материка — унормованої, кодифікованої загальнонац. мови, вищою формою якої є вироблювана віками літ. мова — основа монолітної єдності народу. До лексики укр. літ. мови входять ...

Найхарактерніші фонет., грамат. і лекс. риси укр. нар. мови ввійшли в її першу літ. форму — староукраїнську літературну мову. ...
... У 17 — на поч. 18 ст. староукр. літ. мова широко вживалася у науці, худож. л-рі, була об’єктом наук, вивчення і викладалася як предмет.
... З кін. 18 ст. зароджується нова укр. літ. мова на нар. основі. ... У 1989 завдяки зусиллям патріот. укр. громадськості ВР республіки прийняла Закон УРСР «Про мови в Українській РСР», який надав У. м. статус державної.
Див. також Державна мова, Мовна політика.

Літ.: Шахматов А. Краткий очерк истории малоруського (украинского) языка. В кн.: Укр. народ в его прошлом и настояшем. Пг., 1916; Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії укр. мови та хрестоматія з пам’ятників письменської староукраїнщини XI — XVIII вв. К., 1922; Булаховський Л. А. Питання походження укр. мови. К., 1956; Жовтобрюх М. А., Русанівський В. М., Скляренко В. Г. Історія укр. мови. Фонетика. К., 1979; Русанівський В. Джерела розвитку східнослов’ян. літ. мов. К., 1985.

В. М. Русанівський.


Цікаве твердження я тут зустрів:
Схід і Південь України — територія східноукр. говорів, які лежать в основі літ. мови.
Більш ніж просто цікаве...

Цитата

ЛІТЕРАТУРНА МОВА — унормована мова сусп. спілкування, зафіксована в писемній (див. Писемна мова) та усній (див. Усна мова) практиці. Л. м. — одна з форм над. мови, що існує поряд з іншими її формами — діалектами (територіальними, соціальними), просторіччям, мовою фольклору. Гол. ознаки Л. м. — її наддіал. характер,

Як Вам то подобається: вивчати мову народу, який або просто вимер/розчинився або глибоко законспірований. Якщо вірити А. Погрібному, то він зустрічав чи то в донецькій чи в луган. обл. корінну українську бабусю. Й захоплювався її співучою, чистою укр. мовою. Але вона вже померла до часу друку книги (2007р.). Та й він, кажуть, теж помер. А він, до речі, вірив, що в душі більшість південно-східних — українці.
Але що нам лишається нині крім спогадів вже мертвих людей про мертвий? народ... Може ще мертва мова (як напр., латинська)?


Як я писав в повідомл. вище, гуцулам, напр., укр. мова байдужа [вдома].
Схід і Південь України, які власне й мали би свою рідну мову захищати, мало чи не всі [нехай навіть лише від страху] розмовляють московинською (в кращому випадку — російською; див. порівняння перекладу на моск і рос: http://ukrcenter.com/forum/message.asp?mes...earch=YES#61154 ). Тобто для них укр. вже й не рідна (див. визначення)...

То що ж тоді дивуватись, що і в державі в цілому укр. мова не може ствердитись?



Бо кому укр. мова є рідною?
  • 0

#3 Петлюра

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 600 повідомлень
  • Місто:Полтава

Відправлено 21.02.2008 – 15:37

Це провокаційне питання.Не відповідав.Є єдина українська мова яка є мені рідною.
  • 0

#4 Emika

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 678 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 24.02.2008 – 04:59

У перших двох дописах скинуто докупи вирвані з контексту цитати, і в результаті вийшла плутанина. Щоб її усунути, слід з'ясувати, по-перше, відмінність між мовою, діалектом, говіркою; по-друге, співіснування староукраїнської і нової української мов (нова українська літературна мова утвердилась справді з кінця 18 ст. як літературна, але формуватись почала значно раніше); по-третє, розпливчастість поняття "рідна мова". Щоб подальше обговорення було плідним, прошу чітко сформулювати конкретні тези і аргументи, які слугують підставою для цих тез, тоді буде зрозумілою логіка автора теми (наразі із мішанини цитат можна лише неясно здогадуватись, що малось на увазі).
  • 0

#5 Bobua

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 400 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Бровари

Відправлено 26.02.2008 – 12:07

на всіх трьох форумах, де я створив цю тему вона якраз увійшла в спільний глухий кут:

Prophet;46755 сказав:

Доки Ви оперуєте порожнім і безпідставним поняттям "місцеві мови", нема про що говорити...

Не маю потреби за щось "хапатись".
+

Цитата

Перегляд дописуEmika (24.02.2008 04:59) писав:

.... слід з'ясувати, по-перше, відмінність між мовою, діалектом, говіркою; по-друге, ...... по-третє, розпливчастість поняття "рідна мова". Щоб подальше обговорення було плідним, прошу чітко сформулювати конкретні тези і аргументи, які слугують підставою для цих тез, тоді буде зрозумілою логіка автора теми .....
+ [rt]До: Leya - #142158 [/rt]

Цитата

А в Україні вже тепера до фіга мов...Круто. Нет класна штука- кожен день нові відкриття.



втішає хоч те, що в УЦ деякий час люди не соромились називати свої рідні мови ( http://ukrcenter.com/forum/message.asp?mes...2158&page=1 )








1) Визначення:

Цитата


ГОВІРКА
— найменша одиниця тер. диференціації діал. мови. У структурі мовно-тер. утворень (Г.[овірка — B.] — говір/діалект — наріччя) лише Г. є реальною комунікат. системою, засобом спілкування мешканців одного, рідше кількох нас. п., принципово рівнозначною мові. Г. відзначається єдністю структури, протиставляється іншим Г. набором диференц. ознак на фонет., акцентуац., грамат., лекс., семант. рівнях. Близькі за визначальними рисами Г. утворюють групи говірок і говори. Сукупність усіх говірок складає діал. мову. Г. є центр, об’єктом описової діалектології (див. Свєнціцький І. Бойківський говір с. Бітлі, 1913), картографування у лінгв. атласах.

Літ.:
Синявський О. З укр. діалектології. В кн.: Укр. діалектол. збірник, кн. 2. К., 1929; Вопросы теории лингв. географии. М., 1962; Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології укр. мови. К., 1966.

П. Ю. Гриценко.


litopys.org.ua\ukrmova
+

Цитата

мова —и,
1) Здатність людини говорити, висловлювати свої думки.
3) Мовлення, властиве кому-небудь; манера говорити.
[Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови]

2) Положення (тези):
ті люди, що мали змогу постійно жити й розвиватись у рідному мовному середовищі (може й обізваному говірковим чи діалектним) хіба назвуть якусь іншу мову, нехай навіть і державну, рідною?

3) Доводи (ч. аргументи)
• витяг зі статті під назвою Гуцули просять і собі регіональну мову (див 1-ше чи 2-ге повідомлення)
• спілкування з корінними людьми в Карпатах
лише Г[овірка]. є реальною комунікат. системою, принципово рівнозначною мові. ... причому, якщо держ чи літ мова є рідною всім і водночас нікому (якщо рідним вважати саме мову роду [див А. Погрібного]), то лише Говірку (або діал. мову) деякі, на жаль нечисленні, люди ще можуть назвати справді рідною мовою.



прохання до Emika та ін.: Щоб подальше обговорення було плідним, прошу
1) уникати чужослів, і навіть англіцизмів, напр., argument...... (вони ускладнюють сприйняття повідомлень);
2) а також зважати на те, що всі носії літ мови можуть бути [навіть підсвідомо] упереджені проти рідних мов, особливо якщо вони їх не знають :unsure: От сказала мені влітку закарпатська тітка, коли я їй дорікав засиллям московізмів в їх мові, що насправді то не московізми [треба ще буде перевірити :) ], а просто мова така наша!!! і якось по іншому я на то глянув.


особисто до Emika (ексклюзив :shy: ): з’ясування частини заданих Вами питань, які нмсд теми не стосуються (нова і стара літ мови...) можна займатись до скону; на жаль, зараз часу нема, але це може й на краще: :)
  • 0

#6 Bobua

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 400 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Бровари

Відправлено 26.02.2008 – 13:06

Перегляд дописуПетлюра (21.02.2008 15:37) писав:

Це провокаційне питання.Не відповідав.Є єдина українська мова яка є мені рідною.
питання штовхає Вас на згубні для Вас вчинки. ??? :shy:

Повідомлення відредагував Bobua: 26.02.2008 – 13:06

  • 0

#7 Lemon

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 437 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 26.02.2008 – 18:59

Цитата

Це провокаційне питання.Не відповідав.Є єдина українська мова яка є мені рідною.
Так такі як ти мабуть відстежують голосування на сайтах :shy: В каком смислє "єдина"? :)
  • 0

#8 Emika

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 678 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 28.02.2008 – 03:28

Перегляд дописуBobua (26.02.2008 12:07) писав:

на всіх трьох форумах, де я створив цю тему вона якраз увійшла в спільний глухий кут:
Не дивно, адже тема побудована на підміні значень. (Порівняння зеленого з квадратним теж би зайшло в глухий кут).
Отже, спершу слід з'ясувати, що таке говірка та говір, діалект, наріччя, мова. Найбільш полісемантичним є слово мова, в яке вкладається різний сенс, а це й породжує плутанину. Наприклад, у Вашій цитаті

Цитата

лише Г. є реальною комунікат. системою, засобом спілкування мешканців одного, рідше кількох нас. п., принципово рівнозначною мові... Сукупність усіх говірок складає діал. мову.
То говірка є мовою, чи частиною мови (якщо мову утворюють сукупність говірок)? Тому й це положення:

Перегляд дописуBobua (26.02.2008 12:07) писав:

2) Положення (тези):
ті люди, що мали змогу постійно жити й розвиватись у рідному мовному середовищі (може й обізваному говірковим чи діалектним) хіба назвуть якусь іншу мову, нехай навіть і державну, рідною?
є хибним, бо говірка є частиною ширшої мови, і не протистоїть їй, а є її виявом. Наприклад, якщо хтось в даний момент розмовляє німецькою, то це означає, що він в цей момент не розмовляє англійською, оскільки англійська є іншою мовою. Якщо ж він розмовляє котримсь із діалектів німецької, то він все одно розмовляє німецькою, а не іншою мовою. Можна навести ще яскравіший приклад: кожна людина має свій ідіолект (індивідуальну мову). За Вашою логікою слід було б сказати, що немає жодної спільної мови, бо в кожної людини своя мова. Однак ідіолект (так само, як говір чи діалект) є просто виявом національної мови на індивідуальному рівні, тому використання ідіолекту не заперечує, а є проявом використання певної національної мови.
Це стосується і Ваших аргументів:

Перегляд дописуBobua (26.02.2008 12:07) писав:

3) Доводи (ч. аргументи)
• витяг зі статті під назвою Гуцули просять і собі регіональну мову (див 1-ше чи 2-ге повідомлення)
• спілкування з корінними людьми в Карпатах
лише Г[овірка]. є реальною комунікат. системою, принципово рівнозначною мові. ... причому, якщо держ чи літ мова є рідною всім і водночас нікому (якщо рідним вважати саме мову роду [див А. Погрібного]), то лише Говірку (або діал. мову) деякі, на жаль нечисленні, люди ще можуть назвати справді рідною мовою.
Говірка є проявом національної мови, вона не протистоїть їй, бо сама входить до складу національної мови. Щоб це унаочнити, розгляну кілька цитат з вже наведених визначень мови, діалекту і т.п.

Цитата

Д. територіальний ототожнюють з говором. Сукупність структурно близьких Д. утворює наріччя, сукупність усіх наріч — діалектну мову, що є однією з двох осн. форм (поряд з літературною мовою) існування нац. мови.
В повсякденному розумінні під мовою найчастіше мають на увазі національну мову, тому місцеві особливості слід називати говіркою, говором, діалектом, чи наріччям - тоді в читачів не виникає плутанини з мовою в звичайному розумінні.

Цитата

Залежно від сфер застосування виділяють М. розмовну і літературну, М. засобів масової інформації, М. науки, адм.-ділову, М. худож. л-ри, М. окремого письменника, М. села, М. міста, М. національну, М. народності, М. племені та ін. Здебільшого всі такі соціальнофункц. різновиди М. є лише структур, варіантами якоїсь єдиної загальнонародної М.
(М. - мова) А в статті Мова і суспільство досить чітко розглядається співвідношення національної мови і її територіальних різновидів.

Цитата

На будь-якому етапі розвитку мова як сусп. явище виступає і як сусп.-істор. норма. Тенденція до цього спостерігається уже в носіїв найдрібніших говірок і виявляється у визнанні тільки своєї говірки та відкиданні тих рис суміжних говірок, що суперечать їхнім говірковим нормам. В основу норми літ. мови лягають, як правило, особливості найвпливовішої говірки (діалекту) певної мови. Проте, оскільки цей діалект (чи говірка) починає репрезентувати певну мову в цілому, він позбувається вузько-місцевих, нехарактерних для ін. діалектів мови рис, залучаючи до свого складу чимось перспективні для розвитку літ. мови риси ін. діалектів. Тим самим первісно діалектна основа літ. мови стає наддіалектною, відбиваючись особливо в творах фольклору, нар. поезії, мовні норми яких стають зразковими і набувають значного поширення.
Кожна мова, розвиваючись у часі і просторі, має відмінності між її фіксаціями, зробленими в різні періоди її історії, а також між місц. різновидами (говірками, говорами, наріччями).
Таким чином, протиставляти говірку і національну мову некоректно, бо говірка є місцевим виявом національної мови, а не іншою мовою.
Значно цікавішою є інша проблема - визначення, чи є певне мовне утворення окремою мовою, чи діалектом якоїсь мови? Про це йдеться далі в тій статті

Цитата

Гол. критерієм при визначенні того чи того мовного утворення як мови чи діалекту є не стільки його суто лінгв. особливості, скільки, знову ж таки, сприйняття сусп-ва: часом дуже віддалені з лінгв. погляду мовні утворення виступають як діалекти (напр., верхньо- і нижньонімецькі), тим часом порівняно близькі мовні утворення розглядаються як окр. мови (напр., болгарська і македонська)
Справді, на перший погляд може здатись нелогічним розглядати мовне утворення якогось первісного племені як окрему мову, а особливості, які відобразились в мовленні великого регіону - як діалект. Однак насамперед слід брати до уваги відокремленість мовного утворення від інших і його самостійність. Для європейських народів (включно зі східноєвропейськими) буде дієвим такий критерій: якщо мова оформилась як самостійна (наприклад, має свою абетку, граматику, а головне, усвідомлюється носіями як окрема, відмінна від інших національних - напр., української, англійської тощо) - то це окрема мова, якщо ж вона використовує апарат певної національної мови, відрізняючись, однак, певними фонетичними чи лексичними особливостями - то це діалект (на мікрорівні - говірка), тобто місцевий вияв національної мови. Коли йдеться про сучасні європейські мови, то непогана практична підказка розрізнення мов і діалектів - наявність міжмовних словників (наприклад, українсько-англійський). Певне утворення стає мовою тоді, коли перестає паразитувати на іншій мові, коли у всіх сферах буде можливим використання цієї мови, а не котроїсь іншої.

Перегляд дописуBobua (26.02.2008 12:07) писав:

прохання до Emika та ін.: Щоб подальше обговорення було плідним, прошу
1) уникати чужослів, і навіть англіцизмів, напр., argument...... (вони ускладнюють сприйняття повідомлень)
По-перше, аргумент походить від лат. argumentum, тобто є латинізмом, а не англіцизмом. По-друге, в науковій термінології багато запозичень з грецької чи латини. Це типова картина для багатьох мов. Оскільки без запозичень обійтись неможливо (до речі, література чи комунікативний теж є запозиченнями), то краще не намагайтесь їх уникати, а почніть опановувати мовознавчу (крім неї, також загальнонаукову) термінологію - це полегшить сприйняття і, крім того, підвищить обізнаність з мовознавчою проблематикою.
  • 0

#9 Bobua

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 400 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Бровари

Відправлено 12.03.2008 – 12:20

Перегляд дописуEmika (28.02.2008 03:28) писав:

Не дивно, адже тема побудована на підміні значень.
......
кепсько :cool1:

ще почитаю докладніше Ваше повідомлення.

...але на початку теми я, крім іншого, також питав:

Цитата

то постає питання, чому є два свята окремо: день рідної мови й день укр. писемності й мови?)
що скажете :cool2:

P.S. прохання: коли робите витяги з чужих праць, то підкреслюйте ті слова (речення) задля яких це робите (тоді стає зрозумілішою провідна думка повідомлення)
  • 0

#10 Lady Erato

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 882 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 13.03.2008 – 20:32

Вільно можу розмовляти державною мовою, літературною.. Але найближча мені.. хм.. а Львівсько-галицько-польський діалект як назвати?
  • 0

#11 Крендель

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 51 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дніпрпопетровськ

Відправлено 13.03.2008 – 21:01

Перегляд дописуBobua (21.02.2008 14:55) писав:

Цікаве твердження я тут зустрів:
Схід і Південь України — територія східноукр. говорів, які лежать в основі літ. мови.
Більш ніж просто цікаве...


Як Вам то подобається: вивчати мову народу, який або просто вимер/розчинився або глибоко законспірований. Якщо вірити А. Погрібному, то він зустрічав чи то в донецькій чи в луган. обл. корінну українську бабусю. Й захоплювався її співучою, чистою укр. мовою. Але вона вже померла до часу друку книги (2007р.). Та й він, кажуть, теж помер. А він, до речі, вірив, що в душі більшість південно-східних — українці.
Але що нам лишається нині крім спогадів вже мертвих людей про мертвий? народ... Може ще мертва мова (як напр., латинська)?
Не пиши того чого не знаєш.


Перегляд дописуBobua (21.02.2008 14:55) писав:

Як я писав в повідомл. вище, гуцулам, напр., укр. мова байдужа [вдома].
Схід і Південь України, які власне й мали би свою рідну мову захищати, мало чи не всі [нехай навіть лише від страху] розмовляють московинською (в кращому випадку — російською; див. порівняння перекладу на моск і рос: http://ukrcenter.com/forum/message.asp?mes...earch=YES#61154 ). Тобто для них укр. вже й не рідна (див. визначення)...

То що ж тоді дивуватись, що і в державі в цілому укр. мова не може ствердитись?



Бо кому укр. мова є рідною?
Вони її захищали.Але нас як націю знищували і катували,тобі повинно бути соромно за твої слова.Дуже легко говорити про страх, про захист мови коли ти не пройшов через голодомор,війну і сильнішу русіфікацію.Не залишилося тих хто зміг би її захистити...да і не стояло питання захисту мови,думали як би вижити!


Причому тут страх?Російська мова для мене рідна.Тому я і розмовляю на ній.Але це не означає що нема тих для кого українська рідна.Залишилися ті хто добре володіють нею і є ті для кого вона стала і стає рідною і хто вчиться їй!

Повідомлення відредагував Крендель: 13.03.2008 – 21:04

  • 0

#12 Bobua

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 400 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Бровари

Відправлено 23.05.2008 – 13:26

Вітаю з завтрашнім святом (день слов’янської писемності та мови, 24 травня) всіх (1+1) хто голосував за:

Цитата

праслов’янська мова [ 1 ] ** [3.23%]
давньоруська мова [ 1 ] ** [3.23%]
сподіваюсь, що не помилився адресою :) ?
  • 0

#13 Максим Стюфляєв

    Генеральний писар

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 725 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Лутугине Луганська область.

Відправлено 23.05.2008 – 13:39

Підредагував назву теми, бо неможливо одразу збагнути, про що йдеться.
  • 0

#14 Пересічний

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 88 повідомлень

Відправлено 23.05.2008 – 14:19

Літературна.
  • 0

#15 DarkSun

    тут написана якась тупа фігня

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 752 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Мукачево

Відправлено 23.05.2008 – 15:12

"південно-західне наріччя: лемківський, надсянський (долівський), закарпатський, покутсько-буковинський, гуцульський, бойківський, наддністрянський, волинський, подільський говір" - особливо закарпатський, бо там проживаю. Я б не сказав, що віе дуже гарний, бо частіше всього це мікс із української, російської та угорської мов. Тому стараюся ним не розмовляти. Інша справа - гірські діалекти.
Дуже подобається львівський діалект, дісно грано звучить.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних