Перейти до вмісту

Найрідніші слова?


Повідомлень в темі: 71

#41 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 31.01.2008 – 16:35

Про пивний суп не чув, а от окрошка на пиві - просто чудова!
Тільки замість ковбаси треба туди тараню покрошити.
  • 0

#42 Idearter

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 673 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 31.01.2008 – 18:22

Emika за зроблену роботу повага і +1.

Цитата

До речі, Шивельбуш стверджує, що пиво було досить поширене у традиційному суспільстві, і навіть на основі пива іноді варився суп - пиво поширилось значно раніше за горілку.

Оскільки пиво робилося з хмелю, а виготовляли його в монастирях. Деякі монастирі прославились виготовленням пива на всю Європу.

Повідомлення відредагував Шkідниk: 31.01.2008 – 18:24

  • 0

#43 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 01.02.2008 – 19:29

Перегляд дописуEmika (30.01.2008 13:54) писав:

Окрім етимології, я намагалась з'ясувати історію в мові декотрих названих слів, і натрапила на деякі цікавинки.
Наприклад, голубий зараз сприймається як русизм, хоча це слово походить із праслов'янських часів і відоме лише слов'янським мовам, а от блакитний - запозичення з польської.
Дивно звучить...
1. Чому це голубий є московізмом?
2. Чому блакитний запозичено з Польської? Там цей колір називається Нєбескі. Niebieski.
Панно Еміко? Чи слово Панна теж запозичено?
  • 0

#44 Emika

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 678 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 01.02.2008 – 23:45

Перегляд дописуWeber (1.02.2008 19:29) писав:

Дивно звучить...
1. Чому це голубий є московізмом?
Прочитайте уважніше мій допис. Розумієте різницю між "є" і "сприймається"? Зараз існує тенденція уникати слова голубий, замінюючи його на блакитний. Аналогічна тенденція простежується щодо палити і курити: хоча курити - не русизм, і досить вкорінене в українській (курець, перекур, куриво, обкуритись і т.д.), однак це слово зараз виштовхується за принципом "аби не так, як у москалів". Декотрі не надто обізнані з філологією люди вважають, що якщо слово існує в російській - значить, воно русизм, і намагаються перекреслити тисячолітні традиції вживання слова, адже "в неласку" іноді потрапляють слова, що походять із праслов'янських часів.

Перегляд дописуWeber (1.02.2008 19:29) писав:

2. Чому блакитний запозичено з Польської? Там цей колір називається Нєбескі. Niebieski.
В етимологічному словнику української мови (т.1, с.205) зазначено, що українське блакить і споріднені слова походять від польського blekit (з технічних причин я навела дещо неточне відображення е), яке виводиться або від середньоверхньонімецького blankbeit, або від пізньолат blanketus. Звісно, словник дає лише короткий огляд, не простежуючи детально історію кожного слова (наприклад, в якому сторіччі слово було запозичене). Якщо маєте якісь інші аргументи - наприклад, якщо можете навести джерела давньоруського періоду, де вживається це слово - дуже прошу. Залюбки ознайомлюсь із Вашою підбіркою джерел, де Ви простежите історію вживання слова блакитний в українській та польській. А поки що я підтримую версію фахівців - вони враховують не лише сучасний стан мови, а й її історію.

Перегляд дописуWeber (1.02.2008 19:29) писав:

Панно Еміко? Чи слово Панна теж запозичено?
Етимологію цього слова Ви можете з'ясувати самостійно (етимологічний словник, т.4, с.272-273).
  • 0

#45 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 02.02.2008 – 01:10

Прийшло в голову таке...
Тема називається "Найрідніші слова".
Слова "найрідніший", "рідний", "родина" однокорінні. Мають корінь "РІД" або "РОД". Але ж це ім"я древнього Бога слов"ян, та і не тільки слов"ян.
РОД – Сущій, Єдиний, прародитель богов и творець світу. РОД - і мертві, і живі, і ненароджені. РОД - те що було, що є і що буде.
Та я не про нього, а то тему в "Релігію" прийдеться перекинути. Питання виникло таке - чи багато слів пов"язано саме з древніми віруваннями наших предків? Десь колись чув, що наша мова - то є вічна молитва. Може це такий красивий епітет... А може й ні?
Ось викладаю весь "найРІДніший" слов"янський (не тільки український) пантеон... Може комусь якісь слова згадаються що пов"язані з "РІДними" богами? (Імена не став перекладати українською, бо можу щось наплутати...Чорт їх знає, як тих богів правильно вимовляти... :D )
1. РОД И РОЖАНИЦЫ
2. СТРИБОГ, Стрибо, Стриба
3. БЕЛОБОГ, или СВЕТОВИТ
4. ЧЕРНОБОГ и/или ВЕЛЕС
5. ТРИГЛАВ
6. СВЕТЛУША
7. МАКОШ(Ь), Мокощ, Мокуша
8. СЫТИВРАТ или Сытъврат
9. КРЪT, Кродо, Крот
10. СВАРОГ, Соварог
10. ЛАД и/или ЛАДА — ЛАДО (?)
11. ЯЩЕР, Яша, Ясса, Iassa, Issaya, Йеша
12. ЛЕЛЯ, Ляля
13. ДИЙ, ДЫЙ, ДИВ
14. ДИВА, ДИВИЯ
16. ЯРИЛО, Яровит, Яромир
17. ДАЖДЬБОГ, Дажьбог, Дабъ, РАДЕГАСТ, Радигош, Сварожич
18. ПЕРУН, Перунова
19. СИМАРГЛ, СЕМАРГЛ
20. ХОРС, ХОРОС
21. МАРА, МОРЕНА
22. ЖИВА
25. ПОРВАТА
26.ПЕРУНИЦА-ЛЕТНИЦА
27. КОРУНА
28. ПРОВЕ
29. ПОРЕНУЧ
30. ПОРЕВИТ
31.НИЙ или ВИЙ
32. ЗЛАТА МАЙЯ
33. ДЕННИЦА
34.ОВСЕНЬ
35. ПРИЯ
36. ПОЗВИЗД, ПОХВИСТ
37. ПОГОДА
38. ПОДАГА
39. ЩУР
41. ВОДА, Бода
42. УСЛАД
43. ЖЕЛЯ, ЖЛЯ
44. КАРНА
45. СВОБА
46. КУПАЛА, КУПАЛО
47. КОЛЯДА, Каледа
48. ЛЕЛЬ и ПОЛЕЛЬ
49. ДЖЕВАНА, ДЕВАНА
51. СКАТИЯ
52. ЦЕЦЯ, ЦИЗА (Сiza)
53. КВАСУР, Квасир

Повідомлення відредагував Sotnik: 02.02.2008 – 01:12

  • 0

#46 Emika

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 678 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 02.02.2008 – 23:50

Перегляд дописуSotnik (2.02.2008 01:10) писав:

Питання виникло таке - чи багато слів пов"язано саме з древніми віруваннями наших предків? Десь колись чув, що наша мова - то є вічна молитва. Може це такий красивий епітет... А може й ні?
Звісно, це просто красиве висловлювання. У мові відображаються слова, що стосуються найрізноманітніших сфер життя, мова слугує для вираження всього спектру комунікативної активності: молитви, лайки, освідчень в коханні, наказів, прохань, дотепів, пояснень, закликів і т.п. Якщо вибрати лише лексику, пов'язану із сакральним, то мова здасться чистою молитвою, але це через однобічність підходу. За таким же однобічним підходом можна вибрати, скажімо, інвективну лексику - і тоді мова здаватиметься суцільним брудом. Наприклад, слово гівно також походить із праслов'янських часів.

І ще слід мати на увазі, що праслов'янська лексика спільна для слов'янських мов, тому висновки щодо неї слід поширювати й на інші мови. *Киця* слушно зазначила, що декотрі слова виявляться рідними і для сербської.

Я не з'ясовувала етимологію язичницьких божеств, можу лише зауважити, що Коляда походить від лат. Calendae. Хочу також зазначити, що навколо міфології створено немало вже сучасних міфів, тому не всім джерелам можна довіряти. (Наприклад, С.Плачинда помилково виводить походження Коляда від коло). Досить цікавий науковий виклад давньослов'янської міфології є у працях Б.А.Рибакова (зокрема "Язычество древних славян"), а популярний огляд міфології різних народів міститься в двотомнику "Мифы народов мира" (цей двотомник є академічним виданням).
  • 0

#47 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 03.02.2008 – 03:12

Перегляд дописуEmika (2.02.2008 23:50) писав:

...Я не з'ясовувала етимологію язичницьких божеств, можу лише зауважити, що Коляда походить від лат. Calendae. Хочу також зазначити, що навколо міфології створено немало вже сучасних міфів, тому не всім джерелам можна довіряти. (Наприклад, С.Плачинда помилково виводить походження Коляда від коло). Досить цікавий науковий виклад давньослов'янської міфології є у працях Б.А.Рибакова (зокрема "Язычество древних славян"), а популярний огляд міфології різних народів міститься в двотомнику "Мифы народов мира" (цей двотомник є академічним виданням).
Походження Коляди від латини для мене є дуже сумнівним. Адже це основне, найперше, основоположне календарне свято, а також за сумісництвом ім"я божества-розпорядника цього дійства. Скоріше за все в часи коли виникла Коляда, ніякої латини ще в проекті не було. Простий математичний розрахунок свідчить, що нашому древньому календарю щонайменше 20000 років (деякі надмірні оптимісти ведуть мову про 100000, та це вже занадто). Вірогіднішим є те, що латиняни перейняли це слово в свою мову. Тим більш що наші мови йдуть від одного кореня. Історія взаємодії індо-европейських народів та мов загублена/знищена. Отже, хоч мені особисто імпонує Ваш, пані Emika, підхід:

Цитата

А поки що я підтримую версію фахівців - вони враховують не лише сучасний стан мови, а й її історію.
проте змушений не всі висновки фахівців сприймати на віру. Адже, кожен журавель своє болото хвалить...Так і кожен фахівець свій хліб відпрацьовує. Яке замовлення він отримає, на ту версію і працює. А замовники в останні роки/віки були не дуже теє...патріотичні.
За змістом від слова "коляда" можливо походить слово "колОда", тобто повний комплект. Я вже мовчу про "колядки", "колядувати" і т.ін.
Від слова "коло" найвірогідніше походить інше свято "колодій".
Ми вживаємо багато слів, звісно ж далеко не всі вони якось пов"язані з релігіозними віруваннями. Є й лайка, і просто побутові слова. Але в цій темі хотілося б пригадати щонайбільше таких слів.
Наприклад, слово "треба" означає "надо". Але ніхто вже не згадує, що так називалось даропідношення, жертва божествам. Треба здійснювалася у слов"ян продуктами, продовольством. У різних богів були різні смаки та апетит. Треба було кожному догодити.
Або горілка "Хортиця". Скажуть є такий козацький острів на Дніпрі. Але ніхто не згадає, що названий він на честь бога Хорса (Хорта?) Там було його капище (храм?). Тотемом Хорса був вовк. Це слово перейшло і в німецьку мову. Так концерн Ауді раніше випускав машини Хорьх, а емблемою був вовк.

ПеС. Скачав книги Рибакова. Як заберу свій комп, зразу ж почну читати. Дякую за підказку.

Повідомлення відредагував Sotnik: 03.02.2008 – 03:29

  • 0

#48 Emika

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 678 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 04.02.2008 – 15:48

Перегляд дописуSotnik (3.02.2008 03:12) писав:

Походження Коляди від латини для мене є дуже сумнівним. Адже це основне, найперше, основоположне календарне свято, а також за сумісництвом ім"я божества-розпорядника цього дійства. Скоріше за все в часи коли виникла Коляда, ніякої латини ще в проекті не було. Простий математичний розрахунок свідчить, що нашому древньому календарю щонайменше 20000 років (деякі надмірні оптимісти ведуть мову про 100000, та це вже занадто). Вірогіднішим є те, що латиняни перейняли це слово в свою мову. Тим більш що наші мови йдуть від одного кореня. Історія взаємодії індо-европейських народів та мов загублена/знищена.
А дослідники таки схиляються до думки, що Коляда виникла пізніше, ніж латина (в "Мифах народов мира" також наводиться латинське походження). Простий огляд даних археології незаперечно спростовує міфи як про давній календар, так і про запозичення латиною наших слів. Звісно, про "надмірних оптимістів" нема чого й казати: вид homo sapiens виник 40-35 тис. років тому, але ж дані антропології любителям математичних розрахунків не писані (дивно, як ще ніхто не датував появу календаря 1000000 років тому :) ). Зародки ж цивілізацій (а календар якраз можливий лише за досить високого розвитку знань) на Землі з'являються близько 6 тис. років тому, причому на Сході.

Ось декотрі дані про розвиток культури із праці "Давня історія України: навч. посібник у 2 книгах" (К. 1994-95)

Цитата

Епіцентром зародження землеробства і скотарства був Схід (західні схили Іранського плоскогір'я, Мала Азія, Палестина). Саме тут розташовуються поселення, де відкриті найдавніші рештки культурних злаків і сліди доместикації тварин. За методом С14 вони датуються ІХ-VII тис. до н.е. Згодом культурні злаки та свійські тварини з'явилися й на інших територіях Старого Світу: в Середній Азії, Прикаспії, на Балканах, у Східній Європі, в тому числі й у межах сучасної України. (т1. с.43)
або ще:

Цитата

Мідний вік, або енеоліт, або халколіт (лат "енеос", давньогр. "халкос" - мідь), в межах України датується ІV-III тис. до н.е. В країнах Стародавнього Сходу енеоліт склався більш ніж на 1000 років раніше. (т1, с.45)
Уявлення про літочислення з'являється ще пізніше - в стародавніх цивілізаціях.

Перегляд дописуSotnik (3.02.2008 03:12) писав:

проте змушений не всі висновки фахівців сприймати на віру. Адже, кожен журавель своє болото хвалить...Так і кожен фахівець свій хліб відпрацьовує. Яке замовлення він отримає, на ту версію і працює. А замовники в останні роки/віки були не дуже теє...патріотичні.
То Вам йдеться про віру чи про знання? Для віри докази мають другорядне значення (згадується Тертулліанівське "вірую, бо абсурдно"), а от знання - справа серйозніша. Якраз в науці "замовлення" має дуже обмежені можливості. Якщо науковець з патріотичних міркувань захоче довести, що найдавніша цивілізація виникла на території, скажімо, Німеччини, Франції чи України, дані археологічних розкопок це спростують. Є міжнародна наука, де теорії "від патріотизму" не спрацьовують - зарубіжні колеги покажуть хибність припущень. У межах кожної наукової галузі існує досить жорстка взаємоперевірка теорій, коли певну теорію розглядають вчені з різних країн, які дотримуються різних ідеологічних позицій. В процесі перевірки ідеологічні замовлення спростовуються історичними даними. Звісно, іноді щодо того чи іншого явища існує кілька конкуруючих теорій, кожна з яких добре обґрунтована - в науці таки є дискусійні питання. Але кожна з таких теорій добре вписується в наявні історичні дані, і, як правило, в сучасній літературі щодо дискусійних питань зазначають не один, а кілька підходів. Є ж загальновизнані факти, які приймаються науковим співтовариством. Такі висновки фахівців можна сприймати на віру - якщо у представників різних країн і різних переконань немає розбіжностей щодо того чи іншого факту, значить, цей факт продиктований не чиїмись окремими ідеологічними переконаннями.
Наприклад, росіянам було б дуже вигідно, щоб Коляда була не запозиченням з латини, а слов'янським словом, щоб греко-римська культура запозичувала у слов'ян різні культурні явища, а не навпаки - однак російські дослідники змушені були таки визнати, що Коляда - запозичення, а значить, ідеологія тут ні при чому.
Тепер кілька слів щодо виникнення міфів про історію свого народу. Кілька років тому мені трапилось наочне пояснення котрогось історика про уявлення фахівців і дилетантів про археологічні розкопки - за уявленнями пересічних людей, варто копнути на кілька десятків метрів вглиб - і відкриються старовинні вази, руїни храмів, блискучі золоті та срібні вироби та інші скарби. Таке уявлення не має майже нічого спільного із реальною практикою розкопок - ретельним розрахунком, обережним пошуком сантиметр за сантиметром, віднайдення почорнілих уламків, над якими потрібна кропітка реставраційна робота, щоб відновити цілісний вигляд певного виробу. Висновок, до якого підводив той історик - багатьох людей не влаштовують сухі, нудні, стислі дані археології, вони шукають у минулому підтвердження своїх романтичних міфів. Те ж саме стосується і інших питань історії. На жаль, декотрі не надто ретельні автори йдуть назустріч читацьким симпатіям публіки - і навколо минулого з'являється ореол легенд. Якщо ж нас таки цікавить реальна картина цього минулого, то часто доведеться визнати, що воно не таке цікаве і захопливе, як нам би хотілося. Історичні праці часто розчаровують, натомість белетристичні надихають - от іноді і виникає спокуса замінити історію белетристикою. Це щодо психологічного підгрунтя романтизації минулого.

Слід мати на увазі ще декотрі міркування, які не враховують творці легендарного минулого. Територією України прокотилось багато хвиль міграції, кожна з яких залишала свій слід, тому територіальна історія не збігається з етнічною. Наприклад, скіфи були іраномовними. Щодо походження слов'ян, єдиної переконливої теорії немає. Як бачимо, історична тяглість не раз переривалась, однак цю перервність міфотворці не враховують.
Далі. Історичні дані свідчать, що слов'яни утворили значне суспільно-політичне утворення аж в середині І тисячоліття нашої ери. Як бачимо, давньогрецька і давньоримська культура сформувалась раніше і була потужнішою (цей психологічно неприємний факт іноді намагаються обійти, але при цьому апелюють передусім до емоційної сфери, а не до історичних фактів).
Знову ж таки звернемось до вже цитованої "Давньої історії України"

Цитата

...налагоджуються жваві контакти з античними центрами Північного Причорномор'я, наддунайськими провінціями Риму. Посередниками в цих зв'язках виступали сармати та мешканці пізньоскіфських городищ Нижнього Дніпра, які розселилися по північному узбережжі Чорного моря, а також дакійці з Пруто-Дністровського межиріччя. Просування цих варварських племен уздовж кордонів Римської імперії, набіги на Римські володіння сприяли засвоєнню досягнень античної цивілізації, впровадженню їх у власне господарство та побут... В обмін на хліб та м'ясо, інші продукти сільського господарства різко зростає імпорт з античних міст вина, прикрас, побутових предметів тощо. За цих умов формується єдина культура - черняхівська, яка поєднала в собі виробничо-технічні досягнення римських провінцій і місцеві традиції різноетнічних племен, у тому числі і слов'ян. (т2, с.30-31)
Немає нічого дивного у запозиченні досвіду античних держав. Оскільки вони мали розгалуженішу суспільну ієрархію, ніж слов'янські племена, усталені виробничі традиції тощо, то не дивно, що саме в античних держав переймали досвід, як матеріальний, так і духовний. Слід враховувати ще й зневажливе ставлення до "варварів" - навряд чи греки або римляни переймали б традиції племен, які перебували на нижчій стадії розвитку. В історії очевидна закономірність, що переймається досвід розвиненіших держав, а оскільки слов'яни створили свою державу пізніше, ніж греки чи римляни, то це логічно пояснює численні запозичення з греко-римської культури.
Очевидні також спроби (вони характерні не лише для українців) створити міфи про розвинену писемність, вигадати стародавню і начебто забуту цивілізацію тощо. Однак вони не витримують історичної критики, оскільки кожна більш-менш розвинена цивілізація залишає після себе багато матеріальних доказів свого існування: рештки монументальних споруд, житлових будівель, різноманітних предметів побуту тощо. Археологічні знахідки на території України показують, що існували досить прості культури, які не дають підстав запідозрити наявність розвиненої соціальної ієрархії, усталеної системи письма тощо. Це й спростовує ряд романтичних міфів: наприклад, навіщо календар людям, які 20000 років тому користувались найпримітивнішими знаряддями праці, жили з полювання і збиральництва?

Перегляд дописуSotnik (3.02.2008 03:12) писав:

Ми вживаємо багато слів, звісно ж далеко не всі вони якось пов"язані з релігіозними віруваннями. Є й лайка, і просто побутові слова. Але в цій темі хотілося б пригадати щонайбільше таких слів.
Наприклад, слово "треба" означає "надо". Але ніхто вже не згадує, що так називалось даропідношення, жертва божествам. Треба здійснювалася у слов"ян продуктами, продовольством. У різних богів були різні смаки та апетит. Треба було кожному догодити.
Етимологія засвідчує, що сакральний вжиток цього слова розвинувся пізніше. Треба походить від праслов. terba - потреба, необхідність, що сходить до terbiti очищати від лушпиння, корчувати - розвиток семантики йшов від чистити, робити корисним до куштувати, споживати, потребувати, причому скорочення треб із тереб пояснюється впливом церковнослов'янської (детальніше Етим. словн., т.5, с.625-626).

P.S. Звісно, багато історичних фактів психологічно неприємні. Але для мене патріотизм полягає у тому, щоб знати якомога правдивішу історію свого народу, навіть якщо в ній є й неприємні сторінки, а не в творенні красивих міфів (які придатні лише для "домашнього" вжитку, бо неупереджений дослідник не ігноруватиме неприємні факти, які часто оминаються однобічними підходами)
  • 0

#49 Sotnik

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1905 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 04.02.2008 – 17:15

На протязі останніх століть українська історія і українська мова не мали жодного шансу розглядатися світовими науковими колами окремо як явище, а лише як прикре непорозуміння в складі імперської історії та відмираючий діалект в складі "вєлікого і могучєго". Схоже, що намагання провести якісь окремі незалежні досліди та довести їхні результати людям скінчилися працею Михайла КРАСУСЬКОГО "ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ" 130 років тому. ( http://ideya.uazone.net/ )
А весь інший час наші вчені уми керувалися логікою, що змалював Тарас Шевченко:

Якби ви вчились так, як треба,
то й мудрість би була своя.
А то залізите на небо: І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю, нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тілько я!
та куций німець узловатий,
А більш нікого!.. – Добре, брате, що ж ти такеє?
Нехай скаже Німець. Ми не знаєм.

Отак-то ви навчаєтесь у чужому краю!
Німець скаже: Ви моголи — Моголи! моголи!
Золотого Тамерлана онучата голі.
Німець скаже: Ви слав'яне —
Слав'яне! Слав'яне!
Славних прадідів великих правнукі погані!


Прикро щось мені і сумно з того всього... :)

Повідомлення відредагував Sotnik: 04.02.2008 – 17:20

  • 0

#50 Emika

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 678 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 05.02.2008 – 22:19

Перегляд дописуSotnik (4.02.2008 17:15) писав:

На протязі останніх століть українська історія і українська мова не мали жодного шансу розглядатися світовими науковими колами окремо як явище, а лише як прикре непорозуміння в складі імперської історії та відмираючий діалект в складі "вєлікого і могучєго". Схоже, що намагання провести якісь окремі незалежні досліди та довести їхні результати людям скінчилися працею Михайла КРАСУСЬКОГО "ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ" 130 років тому. ( http://ideya.uazone.net/ )
Вас дезінформували. Хоча у світових колах україністика ніколи не належала до найпопулярніших сфер вивчення, однак вона вивчається, і досить плідно зокрема в Гарварді існує Український інститут. Праця Красуського не можна відносити до наукових досліджень, бо в ній проігноровані елементарні засади мовознавства. Наведу приклади:

Цитата

Один походить від укр. од-він (від нього), розуміючи під цим, що рахування починається від першого пальця руки. Проте, це не новина, та й взагалі загальновизнано, що для назви одиниці використовувався займенник. Укр. він, російською - он; чеською - on; польською - on, оny; у новгородців зустрічаємо ен, ена (він, вона), у санскриті - ena (той), але й у тверських корелів вона означає він, а він - вона, литовською - anas (він), wenas (один). Укр. одне, російське одно, польське jedno, італійське uno, відкидає g; так само й лат. unus, una (один, одна) замість udnus та udna, грецьке en, enos замість eden, edenos, анґл. one, німецьке ein, французьке un. Санскр. una у значенні одтин, одна відшукуємо у формі una vincanti, що вже змінена з лат. unus-de-viginiti, undeviginiti (дев'ятнадцять). Так запозичення (прикладів можна знайти багато) спростовує думку, яка стверджує, що слов'яни відокремилися від індусів останні. Навпаки індуси відокремилися від них, ще раніше, ніж від греків, римлян та литовців.
Один - це вже українська трансформація старосл. edinъ - до речі, це пояснює, чому крім один, існує ще й форма єдиний. А от від од він форма єдиний не утворюється - ми бачимо, що версія Красуського не працює вже в межах української. (детальніше етимологію можете подивитись в етимол. словнику, т.4, с.159).
А оцей приклад мене неабияк розсмішив

Цитата

Від українсього злити-вуха походить слух, бо звуки "зливаютья" у вухах й так породжують слух
. Наукова етимологія вказує дещо інше - слух походить від дієслова sluti (точне його відображення подивіться в етимол. словнику, т.5, с.310-311) - називатися, говорити, поширюватись за допомогою суфікса х - так само, як сміятись - сміх.
Теза ж про незмінність української мови виглядає взагалі смішно

Цитата

Небагато пройшло сторічь від часів панування латинської мови, але зараз її вже ніхто не розуміє, так само німці не розуміють мови ґотів. Діалекти диких людей змінюються протягом кількох поколінь, мова ж українців, хоча теж не зовсім у первинній формі, стоїть досьогодні твердо, наче непохитна скеля. Якщо колись не скоро здійсниться ідея про загальну слов'янську мову, то українська перша перед усіма має на це право, бо то є мова корінна, й тому-то всі слов'янські народи краще розуміють її, ніж усі інші мови.
Можете самі оцінити слушність цього пасажу, прочитавши твір Транквіліона-Ставровецького - як бачимо, за три з лишком сторіччя пересічному українцю місцями важко зрозуміти староукраїнську. А от як виглядала мова тисячоліття тому Приємного читання!
Всі "перли" розглядати не буду, бо це марнування часу. Висновки Красуського схожі на міркування про те, що Сонце обертається навколо Землі, бо ми ж бачимо щодня, як Сонце рухається по небу.

Якщо ж Вас цікавить мовознавча наука, а не міфологія, то можете звернутись до праць Русанівського і Огієнка. І проукраїнськість, і фаховий рівень цих авторів не викликає сумніву.
  • 0

#51 Amarok

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2350 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дубно -> Нетішин -> Київ -> New York

Відправлено 09.02.2008 – 18:26

Найрідніші слова:

мама
тато
Україна
хліб
село
та багато інших :rolleyes:
  • 0

#52 Andriyko5

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 101 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:смт.Добротвір

Відправлено 18.04.2008 – 21:49

сало, хліб, мама, тато, Україна, борщ.
  • 0

#53 Втікачка

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 76 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Його серця...

Відправлено 27.04.2008 – 17:10

в мене останнім часом фанатичне ставлення до слова "щирість" =)
  • 0

#54 Максим Стюфляєв

    Генеральний писар

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 725 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Лутугине Луганська область.

Відправлено 02.05.2008 – 12:21

Перегляд дописуEmika (2.02.2008 00:45) писав:

Прочитайте уважніше мій допис. Розумієте різницю між "є" і "сприймається"? Зараз існує тенденція уникати слова голубий, замінюючи його на блакитний. Аналогічна тенденція простежується щодо палити і курити: хоча курити - не русизм, і досить вкорінене в українській (курець, перекур, куриво, обкуритись і т.д.), однак це слово зараз виштовхується за принципом "аби не так, як у москалів". Декотрі не надто обізнані з філологією люди вважають, що якщо слово існує в російській - значить, воно русизм, і намагаються перекреслити тисячолітні традиції вживання слова, адже "в неласку" іноді потрапляють слова, що походять із праслов'янських часів.
У таку неласку зокрема потрапив чудовий український місяць май. Слово це має давньоукраїнські корені, але зараз всіма затюкується як русизм, хоча аналогічна назва місяця в російську прийшла зовсім іншим шляхом і це простий збіг.


Перегляд дописуSotnik (3.02.2008 04:12) писав:

ПеС. Скачав книги Рибакова. Як заберу свій комп, зразу ж почну читати. Дякую за підказку.
А лінк можна дати? Бо я теж цікавлюся
  • 0

#55 Mypk@

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 316 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Чернігів-city:)

Відправлено 02.05.2008 – 12:22

Україна, батьки,свобода...
  • 0

#56 Трям

    шопопало

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 683 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:планети КВН

Відправлено 02.05.2008 – 12:24

Цитата

У таку неласку зокрема потрапив чудовий український місяць май. Слово це має давньоукраїнські корені, але зараз всіма затюкується як русизм, хоча аналогічна назва місяця в російську прийшла зовсім іншим шляхом і це простий збіг.
А мені й травень подобається;)
Щодо моїх слів, то це:
Кохання(класно звучить)
Батько
Мова

Повідомлення відредагував Мій_Травень: 02.05.2008 – 12:24

  • 0

#57 .crayon

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 154 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 02.05.2008 – 12:29

цьомчик,сонечко,маленька, ;) Hullabaloo і так далі)
  • 0

#58 Максим Стюфляєв

    Генеральний писар

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 725 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Лутугине Луганська область.

Відправлено 02.05.2008 – 13:17

Перегляд дописуSotnik (3.02.2008 04:12) писав:

хоч мені особисто імпонує Ваш, пані Emika, підхід:

проте змушений не всі висновки фахівців сприймати на віру. Адже, кожен журавель своє болото хвалить...Так і кожен фахівець свій хліб відпрацьовує. Яке замовлення він отримає, на ту версію і працює.
Отут мушу підтримати Сотника. Еміко, ставлюся до Вас із надзвичайною повагою і завжди з цікавістю читаю Ваші дописи. Я теж з іронією ставлюся до всіх цих фальшивих псевдопатріотичних намагань вивести Українську цивілізацію мало не від неандертальців. Насправді це зворотній бік комплексу меншовартості. Але зараз я помічаю в окремих гуманітаріїв, зокрема і у Вас, іншу крайність - якесь, наївне замилування іноземними дослідниками, що межує мало не із самоприниженням. Мовляв, у нас всі дурні, а от іноземці прийдуть і все розкажуть, як воно було. Хто сказав, що європейська інтелектуальна, зокрема історична, думка вільна від ідеологічних штампів та політизації? Це зовсім не так. Гадаю, Ви читали статті Миколи Рябчука? Він чудово описав ставлення значної частини (я не кажу, що всіх) західних інтелектуалів до України. В умовах такої упередженості про яку об'єктивність можна говорити? Треба виявляти більшу обережність. Бо в нас уже інколи не важливо, що написано. Головне аби автор був "європеєць", "людина із західним мисленням", "вільний від патріотичних штампів". Пригадуєте, я тут розбирав статтю Кінана? Там майже не було аргументації як такої. Але матеріал у нас одразу підхопили і прийняли на віру, бо бачте його автор - професор Гарвардського університету. Це такий же яскравий приклад комплексу меншовартості, як і Гатило - цар гунів. Насправді дослідники у нас не такі погані, як декому здається, і роботу свою вони виконують не гірше, а часом і краще від іноземних колег. Наприклад, я вважаю, що Смолій і Степанков дослідили природу Національно - визвольної революції 17ст. значно краще і аргументованіше, ніж Яковенко, хоч остання вбрала свою концепцію у гарні шати "сучасного мислення", досягнень європейської науки. Як підсумок скажу : ми європейці і маємо брати від культурного діалогу із Заходом усе найкраще, але цей діалог не повинен переходити у поклоніння і принцип "якщо вони звідти, то краще знають

Повідомлення відредагував Максим Стюфляєв: 02.05.2008 – 13:18

  • 0

#59 Emika

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 678 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 03.05.2008 – 04:48

Перегляд дописуМаксим Стюфляєв (2.05.2008 14:17) писав:

Але зараз я помічаю в окремих гуманітаріїв, зокрема і у Вас, іншу крайність - якесь, наївне замилування іноземними дослідниками, що межує мало не із самоприниженням. Мовляв, у нас всі дурні, а от іноземці прийдуть і все розкажуть, як воно було. Хто сказав, що європейська інтелектуальна, зокрема історична, думка вільна від ідеологічних штампів та політизації? Це зовсім не так.
Порівняйте ступінь "загидженості" вітчизняної та європейської науки ідеологічними штампами. Тим більш, у цій темі якраз йшлося про ідеологічне тлумачення історії - дехто ну ніяк не хоче визнавати, наприклад, що Коляда - запозичення з латини. А як Вам теза, що календар був у наших пращурів 20 тис. років тому? Є історичні дослідження, а є історична публіцистика, якій принципи науковості не писані. Якщо історичні дослідження викликаються цікавістю до минулого, то історична публіцистика - поточним політичним замовленням (наприклад, довести, що українці - найдавніша нація). Якщо західні дослідники вже давно проводять межу між цим, то вітчизняні - не завжди. Дехто й досі вважає, що мета історії - виконувати ідеологічне замовлення. Західні дослідники намагаються уникати штампів, а багато вітчизняних націлені якраз на закріплення і виправдання ідеологічних кліше. Тож опертя на західні методологічні стандарти наразі є необхідністю, це просто формування дослідницької культури.

Перегляд дописуМаксим Стюфляєв (2.05.2008 14:17) писав:

Гадаю, Ви читали статті Миколи Рябчука? Він чудово описав ставлення значної частини (я не кажу, що всіх) західних інтелектуалів до України. В умовах такої упередженості про яку об'єктивність можна говорити? Треба виявляти більшу обережність. Бо в нас уже інколи не важливо, що написано. Головне аби автор був "європеєць", "людина із західним мисленням", "вільний від патріотичних штампів". Пригадуєте, я тут розбирав статтю Кінана? Там майже не було аргументації як такої. Але матеріал у нас одразу підхопили і прийняли на віру, бо бачте його автор - професор Гарвардського університету. Це такий же яскравий приклад комплексу меншовартості, як і Гатило - цар гунів. Насправді дослідники у нас не такі погані, як декому здається, і роботу свою вони виконують не гірше, а часом і краще від іноземних колег. Наприклад, я вважаю, що Смолій і Степанков дослідили природу Національно - визвольної революції 17ст. значно краще і аргументованіше, ніж Яковенко, хоч остання вбрала свою концепцію у гарні шати "сучасного мислення", досягнень європейської науки. Як підсумок скажу : ми європейці і маємо брати від культурного діалогу із Заходом усе найкраще, але цей діалог не повинен переходити у поклоніння і принцип "якщо вони звідти, то краще знають
Можете назвати хоча б одну історичну працю Рябчука? Було б краще, якби він розглядав упередження "зсередини" фаху, а не зовні. Звісно, упередження існують, але з ними треба боротись не на рівні творення міфів про нашу націю (а багато "патріотичних" істориків цим і займаються), а через створення концепції історії України, яка б відповідала західним стандартам в історичній науці. До речі, серед західних істориків існує чимало дискусійних тем. Однак аргументація там будується не від патріотизму. Гарвард (так само як і інші найвідоміші університети) забезпечує певний рівень, тож жоден його професор не писатиме дурниць на рівні "Гатило - цар гунів". Ставити на одну планку науку і публіцистику не варто (йдеться навіть не про зміст концепцій, а про форму викладу. Наукова історія передбачає певні стандарти, до яких публіцистика явно не дотягує). Почитайте праці Ж.ле Гоффа ("Середньовічна уява" вже перекладена українською), А.Люшера, М.Блока, Р.Козеллека - побачите навіть стилістичну відмінність від вітчизняного пост/марксизму. Щодо праць Яковенко, то мені неабияк імпонує її намагання уникати шаблонності, виявити контоверсійність обставин, у яких розгортались ті чи інші події. Це неабияк контрастує із телеологічністю багатьох інших істориків.
І щодо дискусії про "Слово", то Кінан таки навів аргументи - хоча б гебраїзми. Він не єдиний - наприклад, Русанівський знайшов у "Слові" форму іменника, характерну лише для чеської мови. До того ж в культурі будь-яке явище вписане в контекст, скажімо, літописи, житія святих і т.п. "дублюють" один одного, а от "Слово" значною мірою випадає з культурного контексту. Звісно, це окрема дискусія (наразі я вважаю, що остаточне її вирішення поки що неможливе), але зверніть увагу - в радянській історії автентичність "Слова" не ставилась під сумнів, тож звинувачувати у догматизмі слід насамперед не гарвардських дослідників.
  • 0

#60 Максим Стюфляєв

    Генеральний писар

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 725 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Лутугине Луганська область.

Відправлено 04.05.2008 – 14:08

Вибачайте, Еміко, що довго не відповідав. Руки не доходили.

Перегляд дописуEmika (3.05.2008 05:48) писав:

Порівняйте ступінь "загидженості" вітчизняної та європейської науки ідеологічними штампами... як Вам теза, що календар був у наших пращурів 20 тис. років тому?
Ніяк. Ви правильно зауважили, це не дослідження, а навколо історична белетристика. І вона є в Україні, в Росії, у Франції – всюди. Я от певний час дуже цікавився цивілізацією індіанців майя і мушу Вам сказати, що деякі американські автори таке про них пишуть, що розповіді наших земляків про Трипілля на цьому фоні здаються академічними. Еміко, такого мотлоху у всьому світі повно. Невже Ви думаєте, що ми в цьому якісь унікальні? Помиляєтеся. Я все ж говорив про серйозніші речі і не розумію, яким чином теза про календар 20 тисяч років тому ілюструє стан «загидженості науки»? До чого тут «наука»?

Перегляд дописуEmika (3.05.2008 05:48) писав:

Можете назвати хоча б одну історичну працю Рябчука? Було б краще, якби він розглядав упередження "зсередини" фаху, а не зовні.
Рябчук, звісно, не історик, але я говорив ширше про ставлення європейських інтелектуальних кіл до України, яке не може не позначатися на об’єктивності зокрема й історичних праць. У цьому сенсі статті Рябчука є дуже показовими. Хай усі ознайомляться хоча б з цією http://exlibris.org....abczuk/r01.html і потім напишуть про враження. На Заході дуже сильні русофільські традиції з імперським присмаком. І це заважає багатьом тамтешнім дослідникам сприймати Україну як якесь окремішнє, відмінне від Росії явище. І міфів про Україну на Заході панує не менше – наприклад, міф про українця – антисеміта. Тобто не так уже там і краще. Можливо, навіть навпаки – західному дослідникові значно важче неупереджено вивчати українську історію, ніж добросовісному українському.

Перегляд дописуEmika (3.05.2008 05:48) писав:

Звісно, упередження існують, але з ними треба боротись не на рівні творення міфів про нашу націю... а через створення концепції історії України, яка б відповідала західним стандартам в історичній науці.
І я про це!

Перегляд дописуEmika (3.05.2008 05:48) писав:

До речі, серед західних істориків існує чимало дискусійних тем. Однак аргументація там будується не від патріотизму. Гарвард (так само як і інші найвідоміші університети) забезпечує певний рівень, тож жоден його професор не писатиме дурниць на рівні "Гатило - цар гунів".
Крім патріотизму може бути багато й інших причин заангажованості, що заважають провести об’єктивний аналіз. Я не ставив на одну планку «Гатила» і Гарвардський університет. Я хотів сказати, що некритичне захоплення Західною наукою є другим боком комплексу меншовартості і так само дуже шкідливе. Я за те, щоб тверезо і критично оцінювати будь – яку концепцію, незалежно від того, ким є її автор.

Перегляд дописуEmika (3.05.2008 05:48) писав:

І щодо дискусії про "Слово", то Кінан таки навів аргументи - хоча б гебраїзми.
Кінан навів один – єдиний конкретний приклад – «Дебрь Кисаню» - дуже спірне місце, щодо якого існує безліч тлумачень, зокрема й солідно обґрунтованих. Загальні міркування на зразок «у Слові багато гебраїзмів» я як аргумент не сприймаю, бо треба конкретні приклади наводити.

Перегляд дописуEmika (3.05.2008 05:48) писав:

в культурі будь-яке явище вписане в контекст, скажімо, літописи, житія святих і т.п. "дублюють" один одного, а от "Слово" значною мірою випадає з культурного контексту.
Нічого не випадає. Раз це питання постало, я найближчим часом повернуся до проблеми автентичності «Слова…» у відповідній темі.

Перегляд дописуEmika (3.05.2008 05:48) писав:

зверніть увагу - в радянській історії автентичність "Слова" не ставилась під сумнів, тож звинувачувати у догматизмі слід насамперед не гарвардських дослідників.
Догматизм – це завжди погано. Я за вільне висловлення думок та дискусію. Але у тім то й річ, що я уважно ознайомився з працями як захисників автентичності «Слова…», так і їхніх опонентів і аргументи саме останніх видаються мені вкрай непереконливими.

P.S. У цій темі наша дискусія виглядає явним офтопом. Може, краще створити окрему тему? У розділі «Наука», наприклад.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних