Перейти до вмісту

Кризові моменти в нашому житті


Повідомлень в темі: 40

#1 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 03.01.2008 – 17:28

  • 40
Мій перший кризовий момент свідомого життя був у вісім років. Я, не вміючи плавати, полізла сама у воду. Йшла-йшла і раптом яма... Як зараз пам"ятаю небо крізь воду... От тоді чомусь страшенно захотілося жити. І я з усіх сил вигребла до берега.
Я чула, що подібним чином навчають плавати. Дурний метод, але...

#2 Banderas

    Місцевий

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 03.01.2008 – 17:37

Перегляд дописуОлеська (3.01.2008 17:28) писав:

Мій перший кризовий момент свідомого життя був у вісім років. Я, не вміючи плавати, полізла сама у воду. Йшла-йшла і раптом яма... Як зараз пам"ятаю небо крізь воду... От тоді чомусь страшенно захотілося жити. І я з усіх сил вигребла до берега.
Я чула, що подібним чином навчають плавати. Дурний метод, але...
І що навчилась плавати?
Що не стається все на краще!
Я навіть так зразу і не згадаю який би це момент виділити із свого життя!
  • 0

#3 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 03.01.2008 – 17:45

Перегляд дописуBanderas (3.01.2008 17:37) писав:

І що навчилась плавати?
Що не стається все на краще!
Я навіть так зразу і не згадаю який би це момент виділити із свого життя!

Так, навчилась. Але моя знайома половина жіноцтва (майже всі) казали, що в такому випадку просто пішли би на дно.

Пофілософствую. Виходить, що страх по-різному впливає на людські вчинки...
  • 0

#4 Dema V

    404

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1365 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 03.01.2008 – 17:47

Часто переживав такі моменти коли був на грані, коли смерть дихала в спину. Але ще живий, значить треба жити.

Перегляд дописуОлеська (3.01.2008 17:45) писав:

Пофілософствую. Виходить, що страх по-різному впливає на людські вчинки...
І не лише страх, а й можливість правильно оцінити ситуацію і швидко зреагувати.
  • 0

#5 Banderas

    Місцевий

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 03.01.2008 – 17:48

Перегляд дописуОлеська (3.01.2008 17:45) писав:

Так, навчилась. Але моя знайома половина жіноцтва (майже всі) казали, що в такому випадку просто пішли би на дно.

Пофілософствую. Виходить, що страх по-різному впливає на людські вчинки...
Коли є вибір між смертю і життям більшість вибирає життя!
Ім би спочатку опинитись в твоїй ситуації а тоді вже робити висновки!
  • 0

#6 КаваНеПийПивоЇжБорщ...

    Т Чарівне Гімно 2009

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3018 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:мами

Відправлено 03.01.2008 – 17:50

Олеська
таке ж саме було...
не вплинуло ні як... хочу чи не хочу жити.
навіть два рази шось таке було")
плавати номано й досі не вмію... а літати ше досі вчусь.
  • 0

#7 Past

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 650 повідомлень
  • Стать:Не скажу

Відправлено 03.01.2008 – 17:51

в житті повинні бути злети і падіння, падіння для того - щоб ще вище злетіти
  • 0

#8 Raven@

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 608 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:файна Юкрайна!

Відправлено 03.01.2008 – 18:03

були... єдине що винесла з того всього: я маю жити... бо шось важливе для Всесвіту вже близько. і я комусь допоможу. :cry:

колись струмом мя вдарило - побачила себе зі сторони. потім коли в тіло повернулась то впала відразу.
колись ледь не втопилась - налетіла головою на камінь, а водорості мя оплутали і потягнули на дно.
в 4 роки саме хотіло ся прирізати, але вчасно зрозуміла, шо якісно те зробити не вмію і, мабуть, поживу іншим на зло.

а тепер кожна ситауція мя впевняє в потребі жити своєю мрією. разом з мрією. бо мрія вже здійснена, бо колись прийшла в цей Світ разом зі мною :brovy:

Повідомлення відредагував Raven@: 03.01.2008 – 18:04

  • 0

#9 Banderas

    Місцевий

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 03.01.2008 – 18:04

Перегляд дописуFeMINIsto4ka (3.01.2008 17:51) писав:

в житті повинні бути злети і падіння, падіння для того - щоб ще вище злетіти

і потім знову ще нижче впасти! Нонсенс?
  • 0

#10 Archon-ua

    Літають тут всякі...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 998 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Земля і біля неї...

Відправлено 03.01.2008 – 18:08

Перегляд дописуRaven@ (3.01.2008 18:03) писав:

....я маю жити...
Саме це і спонукає боротись у такі моменти... Часто вони стаються саме з метою втовкмачити в голову що ти маєш жити... бо ти... тут... не просто так...

  • 0

#11 Raven@

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 608 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:файна Юкрайна!

Відправлено 03.01.2008 – 18:15

Перегляд дописуBanderas (3.01.2008 18:04) писав:

і потім знову ще нижче впасти! Нонсенс?
угу... "я впав на самісіньке дно! і знизу постукали..." :cool1:

потім не нижче, мабуть... а просто болючіше. і ці падіння декому додають сил і віри в... свої мірії... в своє життя. :cry:

Перегляд дописуArchon-ua (3.01.2008 18:08) писав:

Саме це і спонукає боротись у такі моменти... Часто вони стаються саме з метою втовкмачити в голову що ти маєш жити... бо ти... тут... не просто так...

ой як не просто... :D Sunrise, sunset... :brovy:
і часом це такий ляпас від життя і одразу відкриваються очі.
  • 0

#12 Banderas

    Місцевий

  • На перевірці
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 03.01.2008 – 18:17

Перегляд дописуRaven@ (3.01.2008 18:15) писав:

угу... "я впав на самісіньке дно! і знизу постукали..." :cool1:

потім не нижче, мабуть... а просто болючіше. і ці падіння декому додають сил і віри в... свої мірії... в своє життя. :cry:
ой як не просто... :D Sunrise, sunset... :brovy:
і часом це такий ляпас від життя і одразу відкриваються очі.

Можливо і так!
В мене поки що серйозних падінь (на жаль чи на щастя навіть і не знаю)не було хоча могли б бути але мені таланило!
  • 0

#13 Raven@

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 608 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:файна Юкрайна!

Відправлено 03.01.2008 – 18:25

Перегляд дописуBanderas (3.01.2008 18:17) писав:

Можливо і так!
В мене поки що серйозних падінь (на жаль чи на щастя навіть і не знаю)не було хоча могли б бути але мені таланило!
а я щаслива за те, що зі мною таке траплялося... :cool1: бо життя не дає звернути з дороги. мабуть, ця дорога важлива не лиш в моєму житті. і часом так "мордой по асфальту", шо потім інакше як злетіти і засяяти не можна. часом я в прямому сенсі падала. приймаючи якісь рішення... я просто могла гепнутись з розмаху на землю. :cry:
і це додає впевненості, що життя про тебе піклується, ніколи тебе не покине. :brovy:
іноді зі мною інакше, як грубо не можна. часом мені життя наспівує підказки, часом тикає в них носом. :D
  • 0

#14 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 03.01.2008 – 18:28

До речі, останній момент. Перед самим Новим роком ледь встигла вискочити з-під вантажівки - неуважно переходила дорогу...
  • 0

#15 L.R.

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 339 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 03.01.2008 – 19:12

Цитата

таке ж саме було...
не вплинуло ні як... хочу чи не хочу жити.
навіть два рази шось таке було")
плавати номано й досі не вмію... а літати ше досі вчусь.

ППКС (підписуюсь під кожним словом)
+1 за останнє речення.

цей во. ставлюсь до таких речей цілком нормально і холоднокровно. можу спокійно пройти в кількох сантиметрах від проїзджаючої машини, не змигнувши оком. я знаю, що мені помирати рано. якщо я погано знаю - значить така моя доля - помилятись.
словом, нема чого боятись. а тішитись життю можна й без загрози смерті :brovy:
  • 0

#16 Dynkan 113

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1721 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 03.01.2008 – 19:18

Моментів коли життю загрожувала пряма небезпека було досить, і саме в такі моменти відчував певний смак життя, одноманітність та сірість можуть призвести до неправильних оцінок ситуацій, людина втрачає смак до життя, а екстримальні ситуації їй цей смак повертають, і я неговорю про екстримальні види спорту чи про свідомий ризик, життя саме знає коли нас варто струсанути, і на таких уроках варто вчитися, хоча вони і болючі, але якщо правильно їх оцінити можна по новому глянути на світ.
  • 0

#17 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 04.01.2008 – 01:54

Перегляд дописуFeMINIsto4ka (3.01.2008 17:51) писав:

в житті повинні бути злети і падіння, падіння для того - щоб ще вище злетіти
відносно ями в яку упала, а не відносно початкового рівня
  • 0

#18 бульбашка...

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 40 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 04.01.2008 – 02:02

от хтось топився..а я чуть хату не зірвала...ох би шашличок був.. але я життя люблю...і крізь вогонь все-таке перекрила газ.. важко було коли збоку газової плити витянула ручку...звідтам почав виходити газ і воно миттю почало палати..страшно стало..руки в вогонь.. ручку на зад..притиснула і все...життя триває.. але страшно стало..ненала шо робить...
  • 0

#19 Nana

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 751 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Dnipropetrovsk

Відправлено 05.01.2008 – 16:02

Страшно це все...
У мене теж такий випадок був, коли я була з батьками в машині, яка загорілася. З вогнем вони впоралия, а я настільки злякалася, дуже довго не могла прийти до тями... Справжній стрес. Думала більше не житиму... Але жити порібно, разом із мрією, разом із бажанням, і борони нас Боже від таких ситуацій. :cool2:
  • 0

#20 Wild_Rain

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 169 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:м.Полтава

Відправлено 08.01.2008 – 10:33

Перегляд дописуОлеська (3.01.2008 17:28) писав:

Мій перший кризовий момент свідомого життя був у вісім років. Я, не вміючи плавати, полізла сама у воду. Йшла-йшла і раптом яма... Як зараз пам"ятаю небо крізь воду... От тоді чомусь страшенно захотілося жити. І я з усіх сил вигребла до берега.
Я чула, що подібним чином навчають плавати. Дурний метод, але...


Я чудово тебе розумію, бо в дитинстві сам ледь не втонув, коли навчався плавати. Проте мене врятували, сам би не виплив. Згодом ходив на плавання до басейну і зараз дуже добре плаваю :D А ще двічі потрапляв в аварію на машині: одного разу відпало колесо, а іншого просто потапили на ожеледицю(добре, що їхали на Тойоті, бо якби на якомусь Жигулі, то мабуть з вами б не розмовляв :cool2: ). В такі моменти просто всі сиділи і мовчали, по- справжньому і злякатися не встигли, все відбулося дуже швидко.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua