Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#61 Пляма

    спонтанна...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 738 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:|LemberG|

Відправлено 03.06.2006 – 15:10

Тінь. Стіна.
Момент.Бажання.
Кров.Війна.
Жага.Востаннє.
Біль. Кілок.
І чорні руки.
Кузня. Жар.
І серце в муках.
Сповідь.Небо.
Не останнє.
Голуб.Дах.
Стрибок .Благання.
Віра.Сльози.
День минув.
Ким той самогубець був? (с) Пл_Я_ма
був мій підпис і...нема...
  • 0

#62 Гість_KillBoy_*

  • Гості

Відправлено 06.06.2006 – 00:16

Коли ми йшли удвох з тобою
Вузькою стежкою по полю,
Я гладив золоте колосся,
Як гладить милому волосся
Щаслива, нiжна наречена...

А ти iшла поперед мене,
Моя струнка, солодка згубо,-
I я помiтив, як ти грубо
Топтала колоски пшеницi,
Що нахилились до землицi.
Немов траву безплiдну, дику
Топтала i не чула крику
Тих колосочкiв. Без оглядки
Ти йшла собi, а в мене - згадки
Про те, як на чужому полi
Збирав я нишком колосочки
В подiл дитячої сорочки.
О, я хотiв тобi сказати,
Що те колоссячко вусате -
То невсипущий труд мозiльний,
То молодим калач весiльний,
То для дiтей пахуча булка,
То хлiб, що матiнка-гуцулка
З долiвки вчила пiднiмати,
Як батька в руку, цiлувати;

Та я змовчав. Я йшов покiрно,
Бо я любив тебе надмiрно,
Але менi тодi здалося,
Що то не золоте колосся,
Що то любов мою безмежну
Стоптали так необережно.

/Дмитро Павличко/

Навіщо ти за нього вийшла?
Коли кохаєш ти мне,
Мене коханим називаєш,
Мене до себе пригортаєш?

Навіщо серце розбиваєш?
Кохана ти ж мене кохаєш?
Вночі подушку обіймаєш,
В думках мене ти пригортаєш,

Навіщо кривдиш ти мене?
Навіщо мучиш ти себе?
Невже нам треба настраждатись.
Лиш потім в церкві повінчатись?

/KillBoy/
  • 0

#63 Пристойна дівчинка

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 68 повідомлень
  • Місто:Львів-Луцьк

Відправлено 06.06.2006 – 12:16

Я без тебе не можу,
Без тебе мені зле.
Я тяну до тебе руки.
Ти їх зловиш?!Не дістанеш...
Я кричу від солодкої болі.
Я кричу:"Я кохаю!"
А чи чуєш ти? Ні,задалеко...
А чи знаєш ти? Треба знати..
Треба вірити і треба чекати.
Мої сльози говорять,
Їх не розуміють...
Мої слова-мов відлуння:
на них не зважають.
Виходить,я одна?
Пусто,дивно...
Ти ж наче є,але тебе не видно.
Як вітер-раптом пронесешся,
сколихнеш, потім знов затихнеш,
до наступної грози....

Коротокі,Ось є деякі афоризми...

Коханню всього мало. Воно має щастя, а хоче раю, має рай - хоче неба. О люблячі! Усе це є у вашому коханні. Зумійте тільки знайти.
Віктор Марі Гюго

Кохання – це все. І це все, що ми знаємо про нього.
Емілі Дікенсон

Кохання – це зубний біль у серці.
Видозмінений Генріх Гейне

Кохання вічне, змінюються лише закохані.
Мартін Керол

Кохання не плямують дружбою. Кінець є кінець.
Еріх Марія Ремарк

Якщо ти вертаєшся в дев´ять вечора замість семи, і він ще не подзвонив у поліцію, - виходить, кохання вже скінчилося.
Марлен Дитріх

О, ні, але мене дивує, чому припускають, що найзручніше становище, щоб милуватися з жіночої вроди, це коли чоловік приймає позу чотириногої тварини, а жінка лягає на спину?

Кінець кохання буде лише тоді небайдужим, коли його обернути на початок!
з книги Доктор Серафікус

Перегляд дописуКиря (14.05.2006 19:19) писав:

Це правда не вірші, а цитати з фільму і книжки, думаю мені вибачите...
Супер... :rolleyes: А з якого фільму чи з якої книги?
  • 0

#64 Пляма

    спонтанна...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 738 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:|LemberG|

Відправлено 07.06.2006 – 15:53

Без назви...

Агресія, злість, страх,
апатія, нервовість, злоба,
нестриманість, знущання, біль,
гордість, підлість, непокора.
Гріх.Грішу.Всі грішні.
І коле думку нудьга.
Це суто рамки, не більше.
А може там входу нема?
Крапля стікає швидко
по голеній чистій щоці.
Суміш тіл у ліжку
і ніж у правій руці.
Не внутрішній спокій, ні тиша,
ніщо не спіткало його.
Лиш жалість у серці дише
і гріє тіло вино.
Бувай!Прощаває,моє тіло!
Кидаю тебе назавжди!
Жити у світі не мило.
Доле, вибач мені, та іди...
(с) Пл_Я_ма
квітень-травень 2006р.
  • 0

#65 Flin4er

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 6 повідомлень
  • Місто:Київ

Відправлено 20.06.2006 – 17:30

***
Коли вночі дивлюся я на небо-
То згадую тебе моє кохання,
І очі дивні та ясні
В які дивився б з вечора до рання!
А ти десь там..на відстані від мене..
А я блукаю тут на самоті,
І не витримують мої залізні нерви-
Без тебе як у темноті..
  • 0

#66 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 23.06.2006 – 17:23

Обійму тебе поглядом
Прокричу ніжним дотиком.
Поговори зі мною мовчки
Це лагідний цілунок ночі...

  • 0

#67 Гість_Andr__*

  • Гості

Відправлено 23.06.2006 – 19:26

Багато років як павук я висмоктував з інтернету технічну інформацію, документацію, ще якусь потрібну і непотрібну інформацію. Якось майже випадково потрапив сюди. Прочитав по діагоналі – не зрозумів нічого. Прочитав, набагато повільніше, заставляючи себе при цьому пропускати якомога менше рядків. Щось ніжно-приглушено-радісно забриніло і стихло. Залишилась віршована фраза. Якась дивна. Підправив деякі операнди, тобто слова, щоб не глючило дуже. Ось, адже тут пишуть вірші :kozak:

А був же я художником…
Та зараз – програміст.
Мав гарні крила срібнії,
Тепер – лиш роги й хвіст.

  • 0

#68 Пляма

    спонтанна...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 738 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:|LemberG|

Відправлено 29.06.2006 – 13:15

Перегляд дописуAndr_ (23.06.2006 20:26) писав:


А був же я художником…
Та зараз – програміст.
Мав гарні крила срібнії,
Тепер – лиш роги й хвіст.

ем...а програмісти мають роги і хвости? :lol:
  • 0

#69 MrGALL

    Старійшина

  • Адміністратори
  • 2545 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:San Diego, CA || Kyiv, UA

Відправлено 29.06.2006 – 13:57

Перегляд дописуПл_Я_ма (29.06.2006 14:15) писав:

ем...а програмісти мають роги і хвости? :lol:
Оффтоп: Як тобі сказати.... роги то вони в усіх однакові (це якщо жінка/дівчина наставить) :lol:
А от хвостів немає (поки?)
:)

  • 0

#70 Славік

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 92 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 05.07.2006 – 14:43

вельмишановні хлопці і дівчата, що потратили свій час, зусилля і трафік, пишучи свої (я все таки сподіваюсь що свої) вірші. це все дуже добре, але не забувайте, що рифмовані рядочки, це не завжди вірш, є ще таке поняття як розмір, стилістика. коли ви перші два рядочки пишете ямбом, а решту два хорейем, а закінчення у вас амфібрафієм, то це не вірш. вибачайте але так вам скаже кожен критик.
тепер забудьте про те що написано вище
молодці, так тримати, я думав що наше покоління на нічого окрім "не бейте мух они как птици им тоже хочеться летать" не здатне. десь у мене теж був вірш, зараз пошукаю і також виставлю на ваш розсуд

спочатку була пристрасть і любов
і біль жаданий зустрічі нової
було усе - не буде більше знов
зосталася душа моя в спокої

лишилися лиш спогади одні
що гріють бідну душу серед ночі
а хочеться вернутися в ті дні
де подумки ловив я спраглі очі

якби ще раз збудити почуття
яке горіло в тілі молодому
стару любов вернути до життя
старіти ж так не хочеться одному

прощай кохання розповідь сумна
тебе вже я наслухався доволі
одна любов буває на життя
все решта тільки копія любові.
  • 0

#71 Гість_Adri_*

  • Гості

Відправлено 05.07.2006 – 16:19

Хто кохає

Мрії сподівання
все це є кохання
це дитяче щастя
в цей юначий вік
квіти побажання
перші зачіпання
перший поцілунок
в нашому житті
не мине нікого
й не минуло ще
кожен це відчує
кожен посумує
дехто усміхнеться
й порадіє хтось
як стріла гаряча
ніжно в серце впнеться
і осяде в душу
в тіло молоде
а воно сміється
хоча в серці рана
залишає слід
і роками жити
буде вічно жити
хоча серцю мине
інше вже давно
  • 0

#72 Гість_Adri_*

  • Гості

Відправлено 05.07.2006 – 16:36

вибачте шо на російській:

Мой адрес

Страдающа область
Ревнующий район
Дом свиданий
Квартира ожиданий
Комната любвы
Будит время заходи
------------------------------------------
Ты не мой

Урок идет, а я мечтаю
Сижу за партой у окна
Тебя я часто вспаминаю
Мне скучно очень без тебя
Ведь ты не мой, но не напрасно
Мне суждено тебя любить
О! Если б знал ты как ужасна
Быть не любымой,а любыть.
---------------------------------------
Я влюбилась

Я влюбилась...
В парня одного
больше всех на свете
" Я люблю ево"
он перед глазами
день и ночь стоит
если б знал ты...
как душа болит
что теперь мне делать?
посоветуй, о
в этом деле смелей
я ведь быть должна
тот кто всех дороже
кто вошел в мечты
тот кого люблю я
... это ты
  • 0

#73 Integrator

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 59 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківська обл.

Відправлено 11.07.2006 – 11:29

Привіт народ, я тута подумав... подумав-подумав, і от що придумав, а якщо чесно то не придумав, воно якось само собою получилось. Це, можна сказати – прем’єра моєї творчості, раніше мої віршики читав лише мій двоюрідний брат, тай то не всі. Назбиралось їх дуже немало, але деякі із них крім мене мабуть ніхто більше і не читатиме.
Віршик цей писався десь о четвертій годині ночі на мобільному телефоні.

Думки глибинного спокою
Назавжди зрушені Тобою
У кожній миті існування
Лиш біль залишена коханням

І образ Твій і Твої очі
Дарують сни мені щоночі
Врізаються ці сни в реальність
Летять крізь долю у безжальність

У ритмі серця стуку
Віщує правда про розлуку
Закінчились давно вже запитання
І доля згідна на прощання

  • 0

#74 Integrator

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 59 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківська обл.

Відправлено 13.07.2006 – 13:54

Народитись на білий світ це уже неабияке досягнення, набагато простіше одночасно зірвати всі джек поти у всіх лотереях світу, аніж просто народитись. Наше життя це універсальний квиток у майбутнє без зазначення на ньому маршруту... а далі... а далі, мабуть, віддамо належне його величності інтелекту, який дає нам величезні можливості не загубитись у цьому всесвіті і не просто не загубитись, а так знайтись, що о-го-го! Тому я вважаю, що сіро переживати кожен день невесело, та і мабуть не справедливо по відношенню до себе і всіх тих, чиє життя паралельно із твоїм перетворюється на сіре, буденне.
Деколи в житті бувають моменти коли ти відчуваєш, що можеш більше ніж від тебе вимагають, і тоді відчуваєш народження в душі якогось вогника, що тихо горить і чекає того вітру, який дасть йому крила піднятись і спалити всі перешкоди на шляху до здійснення самої божевільної і найнескромнішої мрії, яка лише може появитись у голові.
Звідки взяти той вітер? Створити його своїм бажанням? А бажання де взяти? Можна знайти все, щоб взяти, однак коли все знайдено і взято, для дії потрібна звичайна щира людська підтримка. Саме тому мабуть я і розміщую на даному форумі те що створив. Звісно, я прекрасно усвідомлюю, що не є професіоналом у цій справі, тай не хочу бути професіоналом тому, що так можна втратити найголовніше. Пишу я вірші тому, що просто їх пишу... а може і не просто.

Я не можу так довго чекати
Тай доля стомилась мене убивати
Не для мене без тебе цей світ
Лиш уява дарує солодкий привіт
Я не навчився Тебе не любити
Та із болем в душі не можу я жити
****
Крізь простір зоряної ночі
У сні я бачу Твої очі
І посмішку, що душу гріє
Мов міражі надій у мріях
****
Я сам на сам з собою нині
Нема сьогодні правди в мені
Іду і просто ненавиджу себе
Бо мрія є одна: побачити Тебе
Не вір і не питай у мене правди
Щиро кохатиму Тебе я завжди
****
Крізь сни кольорові я прийду до Тебе
Де будем лиш ми і зоряне небо
Там можна всі мрії наші здійснити
Лиш жаль, їх не можна собі залишити



 Славік (12.07.2006 09:58) писав:

без коментарів...

продовжуй, розвивайся

Дякую! Постараюсь.
  • 0

#75 Кукуй

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 8 повідомлень
  • Місто:Київ

Відправлено 13.07.2006 – 15:57

Раз на тиждень у блогах одного порталу читаю добірку сучасних віршів про кохання користувача з нікнеймом Dr.Livsy, цитую його вступний текст:
"Здавалось би, світ з його темпами, технологіями і політкоректністю дійшов до того, що при слові «кохання» згадується або сльозлива голлівудська мелодрама, або якесь збочення з претензією на витончене мистецтво. Але ні, люди не розучилися любити, а поети – писати хороші вірші про кохання. Вашій увазі пропонується 5 модерних текстів. Вибір авторів і творів – максимально суб’єктивний, але, сподіваюся, вони припадуть вам до вподоби.
Кохаймося, бо ми того варті :lol:!"
тут вірші
віршів небагато, але дійсно класні, мені ось цей подобається:

ГРИЦЬКО ЧУБАЙ

Літо

двоє несамовито
двоє задихано

завчили одне одного напам'ять
як хрестоматійні вірші і навіть
пісок та трава безсилі
створити їм ілюзію таємності і
не можуть їх врятувати

ті двоє несамовитих жаркого полудня
мовчки сидять у кімнаті думають про
єдиного хто зміг би їм принести
порятунок думають про сніг який
міг би їх надовго засипати

чути знадвору шелест піску
чути знадвору шелест трави
чути знадвору голос
продавця морозива
  • 0

#76 Доктор Лівсі

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 14 повідомлень
  • Місто:Світ

Відправлено 14.07.2006 – 17:52

Вчитель, який вчив тебе літератури, хай вип'є 100 г! З горя...
Набір римованих слів і думок називається "поезією" і "віршами" тільки тоді, коли там є щось нове, яскраве і самобутнє. Твої цього не мають. На жаль...

Типово альбомні писання закоханої істоти. Не показуй їх, плз.

І це не нахабне гоніво, просто почитай гарної любовної лірики - і бажання писати пройде само собою. По собі знаю.

От зразочок. Російський, але гарний. Українські див. за посиланням Кукуя... Він десь писав.

"Ниоткуда с любовью, надцатого мартобря,
дорогой, уважаемый, милая, но не важно
даже кто, ибо черт лица, говоря
откровенно, не вспомнить, уже не ваш, но
и ничей верный друг вас приветствует с одного
из пяти континентов, держащегося на ковбоях;
я любил тебя больше, чем ангелов и самого,
и поэтому дальше теперь от тебя, чем от них обоих;
поздно ночью, в уснувшей долине, на самом дне,
в городке, занесенном снегом по ручку двери,
извиваясь ночью на простыне -
как не сказано ниже по крайней мере -
я взбиваю подушку мычащим "ты"
за морями, которым конца и края,
в темноте всем телом твои черты,
как безумное зеркало повторяя.
  • 0

#77 Integrator

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 59 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківська обл.

Відправлено 17.07.2006 – 11:42

 Доктор Лівсі (14.07.2006 18:52) писав:

Вчитель, який вчив тебе літератури, хай вип'є 100 г! З горя...
Набір римованих слів і думок називається "поезією" і "віршами" тільки тоді, коли там є щось нове, яскраве і самобутнє. Твої цього не мають. На жаль...

Типово альбомні писання закоханої істоти. Не показуй їх, плз.

І це не нахабне гоніво, просто почитай гарної любовної лірики - і бажання писати пройде само собою. По собі знаю.

Одна мудра людина сказала, що те, у що ми віримо - неправильно. Наша віра в істину істинна лиш в тих межах, які знаходяться між внутрішнім і зовнішнім досвідом. Ці межі - наші переконання, через які потрібно переступити.
Пишу я не для учителя, який навчав мене літератури, його совість чиста переді мною і перед Вами, пишу навіть не тому, що шукаю чогось нового для поезії і тим більше не для того щоб бути розтоптаним нею. Поезія – на щастя не математика, тому вона, мабуть, і є поезією.
Я не заперечую того, що у моєму випадку Ваші твердження містять долю правди, не в моєму стилі також дражнити чиєсь самолюбство, але плз не вішайте мені на вуха дешевий груз про гон „закоханої істоти”, ні в якому мистецтві нема такої категорії, яка би об’єктивно виправдовувала даний спосіб критики. Це зі Вашої сторони не „нахабне гоніво”, а необережний прояв хуліганства або скоріше всюдисуще егоїстичне бажання підлаштувати під себе навколишнє середовище методом хірургічного втручання. Стоп!!!! Прошу вибачення, якщо вищевказане викликало у Вас негативні емоції.
Скажіть будь ласка, коли Ви ідете в ліс за грибами і Вам на дорозі зустрічаються мухомори, які Ваші дії по відношенню до них? Особисто я довго не міг навчитись проходити повз, щоб не поламати їх. На щастя – навчився.
Разом із тим я дійсно щиро вдячний Вам за оцінку, а також за твір який Ви мені запропонували. Ще раз дякую. Я не професіонал, тому і „скриплю” на інетфорумі, отримуючи від цього просте людське задоволення. Не ламайте будь ласка мені кайф.

Це уривок із одного мого віршика:

Пробач мені, що ці рядки, немов життя
Із перших букв підуть у забуття.
Пробач за безнадійні щирі мрії,
Що виросли в мені і щезли без надії.

  • 0

#78 Їжачок

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 93 повідомлень

Відправлено 17.07.2006 – 15:52

2 Зимова Дівчина.Романтично,але ж...так сумно....... :lol:
  • 0

#79 Їжачок

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 93 повідомлень

Відправлено 17.07.2006 – 16:33

2 Kleo: це просто прекрасно.........................я такого ще не бачила-але це витвір мистецтва.....

про дощ і кохання...якось трохи впізнала себе.Дякую...

 Manfred (19.05.2006 08:45) писав:

Перепрошую за офтоп! Даремно Ви так про пацюків, це тендітні хворобливі тваринки, у дикій природі (якщо так можна назвати вогкий простір міських підвалів) у середньому доживають до 3-х місячного віку і помирають, від безлічі хвороб, ледве встигнувши народити потомство таких же слабких і тендітних щуренят. У домашніх умовах живуть 2-4 роки, зрештою, подивіться самі на одного свійського щурика тут.


Я бачу каналізаційних пацюків ти ще не бачив....досягають 30 см,а коли й більше.Переносять дуже небезпечні хвороби,які можуть легко вбити людину,чи важко...Людина почне хворіти...і тоді пацюк почнуть своє діло,коли людина буде напівмертвою...Тут казалося не про милих лдомашніх пацючків,які чистенькі і маленькі(іноді й недуже) :lol:
  • 0

#80 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 17.07.2006 – 17:14

Manfred
щодо пацюків.(там таки не вони малися на увазі, а ті люди, яких зважаючи на їхні моральні якості(або скоріше навіть їх відсутність), важко назвати людьми, проте...) так вже склалося, що вони в мене ні з чим гарним не асоціюються. це моє особисте уявлення світу(погодьтесь маю на це право). нехай в їхньому такому становищі винні люди, я не сперечаюсь, проте навряд вони розділяють Ваше добре до них ставлення (навіть якщо мають на те право). лякає значно більше, коли людина до людини ставиться гірше ніж до взагалі живої істоти, а як до речі, а то і гірше.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних