Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#41 ЛиЛёК

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 97 повідомлень
  • Місто:Одеса

Відправлено 05.05.2006 – 17:17

Як гарно :blink: Дуже красиво и романтично :brovy: Молодчинка :o :lol:
  • 0

#42 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 06.05.2006 – 06:32

Вечір...мабуть найулюбленіша частина дня...Після напруженого спекотного дня можна просто йти весняними подільськими зеленими вулицями і не поспішати. Не треба бігти, перестрибувати через ями, яких вже і тут понаривали. А було останнє незаймане місце в Києві...Бідолашні мої черевички, набігалися сьогодні як ніколи.
Та й навіть не хочеться додому. Так би і вдихала ці свіжі струмені повітря...Особливості цьому вечору додає мілкий дощик...ці крапельки вологи, яким приємно підставити обличчя і ловити їх, відчувати як вони стікають по шкірі...
Легкість і розслаблення...вечір...травень...

  • 0

#43 ПоzZzитивна

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 192 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто: іншої планети...

Відправлено 06.05.2006 – 23:45

Дозвольте і мені написати свого віршика....

Очі

Хай минають дні та ночі
Все одно насняться очі
Очі ті, що я кохала
Та цього, мабуть, замало

Тим очам було замало
Що я їх палко кохала
Віддавала все життя
Серденька свого биття

Очі ті не зрозуміли
Що життя моє змінили
Мало очі ті не вбили
Мало серце не розбили

Я так вірила йому
Та так сталося. Чому?
Він вважав, що краще буде
І що я його забуду…

Я його майже забула
Часу мало хоч минуло
Він у списку лиш лишився
Тих, хто моїм серцем грівся…
  • 0

#44 Kleo

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 232 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:замку Іф

Відправлено 07.05.2006 – 01:34

Янгол

Цієї ночі янгол мені наснився.
З самих небес до мене він прийшов.
Так світло й легко він спустився,
В його очах побачила любов.

Він прилетів, щоб зрадити розлуці
Й приніс мені частинки затишку, тепла.
Надію й віру оселив у серці,
І ще у торбі мав добра.

Сказав, щоб мріяла й надалі,
Життя готує не один сюрприз.
Навіть не знаю, де ті далі,
Куди закине поїзд і життя каприз.

Він витирав гарячі сльози,
І душу змучену зцілив,
Пообіцяв повідганяти грози,
Але нагнати щастя хвиль.

Він говорив, - я посміхалась,
Він ж витвір неба неземний.
Не вірила я, що дочекалась
Такого гостя в час нічний.

Ми довго, довго розмовляли
Про часу плин і про весну,
Про зорі, місяць, казки, квіти,
Про нашу молодість і про красу.

А потім час настав прощатись,
Він обійняв мене крилом.
Цієї ж миті я боялась,
Я не хотіла знов в полон.

Він подивився мені в очі
І знов побачив страх і біль,
Й пообіцяв, що відтепер щоночі
Він буде охоронцем моїх снів.

Рукою він торкнув щоки моєї,
Промовив тихо: «Засинай».
Наспівував небесні колискові
Про світло, радість, і про рай.

Тепер я знаю, він завжди зі мною,
Йде поруч й береже мій сон.
В важкі хвилини бере він руку мою,
В щасливі миті обійма крилом.

  • 0

#45 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 07.05.2006 – 07:51

Нам не зустрітися -
Ти зараз так далеко!
Тіла розлучені,
Але моя душа
твоєю тінню стала, мій коханий!
(Невідомий автор, "Антологія японської класичної поезії", К. : Факт, 2004)


Дві розкоші : кохання і безсоння.
І цей шаманський місячний вогонь...
Я помолюся за Твої долоні,
Які впізнаю з тисячі долонь.

Це щастя : впізнавати її вустами,
Аж доки раптом не урветься шлях...
Відчує Бог (лиш стане він між нами)
Твої долоні на моїх очах.
(Сергій Дзюба)

  • 0

#46 ЛиЛёК

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 97 повідомлень
  • Місто:Одеса

Відправлено 07.05.2006 – 09:02

Вибачте за росiйську мову :brovy:

Любовь находит нас сама
И забирает в тайный мир,
Любовь врывается в дома,
И в сердце к нам заходит,словно в тир.
Любовь наш разум охмуряет
И попадает прямо в цель,
Любовь...Она ведь нами управляет
И может посадить на мель.
Она пьянит нас как вино
И с чувствами играет,
Она искала нас давно-
Рассудок сразу убивает.
Любовь уходит по-английски
И допивая рюмку виски,
Она уходит в другой дом
И там горит уже другим огнём.


Це я учора написала,так що це свiженьке :blink:
  • 0

#47 Kleo

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 232 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:замку Іф

Відправлено 07.05.2006 – 13:56

Сьогодні Він іде в театр, де Вона грає світло. Він знає, що вона існує. Бо Він сорок восьмим оком побачив її на даху. Вона так гарно танцювала, що всіх його ніг було би недостатньо для такого танцю. Ось тоді Він і поцілував Її вперше. Вухами. Вони б цілувалися ще довго, якби не якась червона бабця, яка від цього за одну мить посивіла остаточно... І як вона їх помітила? Вони ж без тіні. Вони – ніхто. Як, зрештою, і все довкола…

Коли закінчилась кава, Вони розійшлися. Вона кохалася із землею, деревами, щоразу проклинаючи себе. Він женився із неповнолітньою тінню, а жив у старої богемної тінищі. З нею спокійніше. Адже він тепер робить лише те, що йому заманеться. Він малював... пальці. Різні: білої жінки, золотої дівчинки, багряної бабці. Малював незбагненно чудово. І усі знали, що Він дуже талановитий.

А Вона поїхала до мрії. І там покохала безкінечність... Дні з’їдали Її. І щоранку свої шматки Вона викидала через вікно. І тоді згадала Його. І не лише... Бо Вона так давно не цілувалася з вітром, не пила кави із дощем...
А Він спалив свої картини. І чомусь так сильно захотілось дощу в четвер... Чому?

(моя проза)

  • 0

#48 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 07.05.2006 – 14:46

Kleo
вразило...дуже...
і дякую за підтримку теми...не зупиняйся...
  • 0

#49 Kleo

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 232 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:замку Іф

Відправлено 07.05.2006 – 15:27

приємно, що тобі сподобалось. :brovy: це уривок з мого оповідання.
ти також гарно пишеш. :blink:
  • 0

#50 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 07.05.2006 – 19:31

Липень... сьома ранку... Сонце вже встало, по небу пролітають білі пухнасті та курчаві хмаринки. Навколо тихо і чути лише як ворушиться трава. Цей звук до тебе доносить вітер, теплий та лагідний. Ти стоїш перед зеленим океаном польових трав і твоє око тішать різноманітні відтінки, що створюють хвилі, плавно перетікаючи один в інший... Ти пірнаєш босоніж в цей океан і відчуваєш прохолоду ранкової роси та енергію землі... Пливеш та насолоджуєшся чарівним ароматом землі, яка прокидається...
28/12/05

  • 0

#51 Kleo

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 232 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:замку Іф

Відправлено 12.05.2006 – 23:26

Дощ. Рідкі краплини стукотять по підвіконню. А ти сидиш одна. У цілому світі одна. Не має людини, що без слів зрозуміла б тебе, твій біль, твої страждання. Однією своєю присутністю допомогла б тобі.
Ось ти йдеш по вулиці, а дощ іде поряд з тобою. В твоїй душі пустота. Немає жодної думки... ти просто йдеш. Назустріч тобі йдуть тисячі людей. Всі вони - сірі, однакові. Але що це. Раптом ти бачиш його. Його одного. Всі інші в цей момент перестали для тебе існувати. Ти дивишся в його голубі очі. Вони дивляться на тебе. Він уже позаду. Ти все одно відчуваєш його погляд на собі. Обертаєшся. Він мовчки дивиться на тебе. Своїм теплим поглядом заповнює твою душевну пустоту. Емоції переповнюють тебе. Твої очі вже вологі і маленька сльозинка, що котиться по щоці, змішується із краплинами дощу.
Ви йдете разом, не помічаючи нікого. Не можете надивитися один на одного. Ви майже нічого не говорите, але це й непотрібно вам. Ви тримаєтесь за руки і відчуваєте як б’ються ваші серця. ВИ обидвоє розумієте — це і є КОХАННЯ.

  • 0

#52 Xobb

    Doctor What'son

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1481 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 13.05.2006 – 01:16

Клео, останнє незарах... надто примітивно. а так -- сподобалося.
  • 0

#53 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 14.05.2006 – 18:19

Це правда не вірші, а цитати з фільму і книжки, думаю мені вибачите...

(козак Лаврін і дівчина)
- Може далі підвести?
- Тверде у тебе козаче сідло. І не вмієш ти обійматись...Якби сама не трималася - у воду впала б!
- Не вмію...
...
- чи правда що запорожці на Великдень христосаються жабами?
- Чому не правда? Правда! Особливо коли жаба чорноброва :)
- :) ....а чи правда...що вони дівчат викрадають?
- А ти б хотіла?
- ...


(два козака і дівчина)
- Личить? Гарна я в ньому?
- Це нехай він признає!
- А він уже признав...
- А хіба треба шоб ше хтось?...
.
.
.(козак і батько дівчини)
- Геть, січовий пес, ніколи вона не буде твоєю!
- А ти просто пес!..



Зламала калинову гілку з твердими, ледь почервленимп сонцем ягодами й вплела коневі у гриву.
— Вона швидко зав'яне, — сказав Лаврін.
— Дарма. Я й собі зломлю гілку й почеплю в кімнаті. Хай нагадує про тебе.
— Калина — то смуток, — знову мовив Лаврін. Душу йому огорнула печаль.
Киліяна раптом захотіла викинути калинову гілку, але він не дав.
— Ти зламала її, вона принесе мені щастя.
Узяв дівчину за руку, з вуст злетіло вічне, як світ:
— Ждатимеш?
Киліяна зупинилася, подивилася йому в очі сумно й вірно:
— Ждатиму, допоки й воно ходитиме по небу. — На серці в неї кипіли сльози.
Обоє подивилися на сонце, що пробивалося крізь рване хмар'я червонястою плямою. Чудна й страшна була для Лавріна її відповідь. Він стиснув дівчині руку, сказав тихо:
— Не треба так.
— Ждатиму!
Він не почув того слова, а тільки вловив, як воно побігло по її руці в його руку й далі, до серця.
— І я теж. Щоб там не сталося... Я нікого... Нікого до тебе не знав і не любив. Я і з Січі майже ніколи не виїздив...
Мабуть, цього не треба було казати, він засоромився, почервонів, але Киліяні його слова сподобалися.
— Не барися, — сказала вона.
ї й здалося, що стоїть перед прірвою.
  • 0

#54 andrON

    .

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 662 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:столиця.

Відправлено 15.05.2006 – 00:05

так, останнє щось не дуже.. просто ніби запис в дівочому щоденнику...
  • 0

#55 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 15.05.2006 – 18:00

Я йшла вечірніми вулицями під дощем. Ліва рука здавалась якоюсь зайвою, тому я вхопилась обома руками за парасолю.
Мій діалог з вулицею… Ноги розмовляють з дорогою, очі з дощем, а руки продовжують вертіти парасольку ліворуч і праворуч.
Дерева набралися вологи і дихають. Листя важчає і його тягне до землі…
Ноги не помічають калюж і шльопають черевичками прямо по воді.
В голові якесь божевілля, купа думок, які влаштували між собою дебати, мить і почнеться бійка.
Тільки я і вулиця. Все інше зникає, переміщується в інший простір, ховається від мого погляду.
Дощ, мій друг дощ. Він лагідно змиває біль. Кожна його краплинка, що повільно злітає з парасольки чи стікає по обличчю, яке я час від часу піднімаю до нема, щоб насолодитись вологою. Краплі змішуються зі сльозами і змивають їх з мого обличчя.
В повітрі легкість і спокій.
Звук дощу…звук води, що стікає трубами й далі біжить вздовж дороги…звук води, що розлітається в сторони, коли калюжу розсікають колеса автомобілів, що пролітають повз мене.
Думки нарешті зупинились на якихось рішеннях і відклали подальше обговорення на потім. Зараз вони теж слухають дощ…

  • 0

#56 Сонечко

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 9 повідомлень

Відправлено 18.05.2006 – 19:46

Все было на дискотеке они стояли улыбались,
И не думали что может будет впереди,
Они стояли и влюблялись,
как будто звезди в тишине их любовь была красива
Как райский сад,как весенние цвети!
Их любило сонце ночь и день
Но ждало их будущее впереди оно смотрело как тень!
На утро следущее в его глазах завяли цвети умеркло сонце
НЕ стало девушки красивой
Она ушла,но не сказав не слова она ушла не так как все
Она украла у него то что могли забрать не все
Она забрала у него сердце!
Он знал что ту девчонку он не всилах воротить
Что та которая казалась милой ушла....и нечего тут больше говорить......
И на следущее утро ,печаль тоска забрала его навсегда!!!!!!!!
  • 0

#57 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 19.05.2006 – 07:17

На дорозі життя ніколи не знаєш що чекає тебе за рогом. Ти вибрала ціль, вивчила карту місцевості, вирахувала шлях до пункту призначення, впевнено вирушаєш вперед. Аж раптом не повороті провалюєшся в каналізаційний люк, бо хтось вночі зняв з нього кришку і здав на металобрухт, щоб купити наступну пляшку чудо-рідини, яка зробить його щасливим на кілька годин. А ти сидиш там у ямі, де холодно, вогко і під ногами бігають пацюки, ладні вкусити, як тільки ти відвернешся. І в тебе є вибір: дати пацюкам себе зжерти або зібрати всі свої сили і вилізти з тієї клятої ями, будь вона неладна. Особисто я не відчуваю симпатії до пацюків...хоча іноді бувають моменти, коли легше дати себе зжерти
  • 0

#58 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 19.05.2006 – 17:12

Manfred
по-перше можна на ти.
по-друге не сприймай все так буквально. це лише метафори. все до останнього слова...
хоча до вуличних сірих брудних, хоча і як ти кажеш слабких і хворобливих пацюків все одно щось симпатії немає.
  • 0

#59 Innka

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 37 повідомлень

Відправлено 25.05.2006 – 20:35

 ~Погане дівчиcько~ (3.05.2006 13:07) писав:

Це чесно твій вірш?
Хрест на пузі :happy1: :yes: :D

Ось ще
Двері душі
ВІДКРИТИ ДВЕРІ ПРОСТОРУ ДУШІ
І ЗНОВУ ВИЛИВАТЕ НАБОЛІЛЕ
І ЗНОВ, ЯК ВІРШ, ЧИТАТИ З ПАМ’ЯТІ
СВОЮ ІСТОРІЮ ЗАБУТИМ ПОТЕРПІЛИМ.

ЧИТАТИ ЦЕ, ЯК БІЛИЙ ВІРШ ІРОНІЙ
З ЕМОЦІЯМИ НАЧЕ У КІНО
І ЗГАДУВАТИ КОЖНУ ІЗ АГОНІЙ
ДИВИТИСЯ ДО РАНКУ У ВІКНО

ЗГАДАТИ ВСЕ, ЩО СТЕРЛО БІЛІ МРІЇ
СТИРАТИ ЖАХ ПРОТЕРТОГО ЛИСТА
ЗМИВАЮТЬ СЛЬОЗИ ЧОРНІ ВІЇ
І БЛІДУ ТІНЬ ТВОГО ЄСТВА.

ДО РАНКУ У ОЧАХ ВИРУЮТЬ ЗОРІ
ТА ЩО ВОНИ ПОЧУТИ ХОЧУТЬ ЗНОВ
ПРО ТЕ, ЩО ПОЧУТТЯ ЙОГО ПРОЗОРІ
ДАВНО ВИСУШУЮТЬ У СЕРЦІ КРОВ?

ПРО ЩО ІЩЕ СКАЗАТИ Я ЗАБУЛА?
МАБУТЬ ПРО ТЕ, ЩО МАЙЖЕ НЕ ЖИВУ
ПРО ТЕ, ЩО ЗОВСІМ СПАТИ ПЕРЕСТАЛА
ВИКРЕСЛЮЮЧИ ЛЕЗОМ ”НЕ ЛЮБЛЮ!”

ПРО ЩО ТИ ЗАРАЗ ІЩЕ ХОЧЕШ ЧУТИ ?
ПРО ТЕ ЯК ДОБРЕ МЕНІ ЖИТИ ТАК?
ТИ ДУМАЄШ, ЩО ТАК І МАЄ БУТИ?
ТО ЯК МЕНІ? СКАЖУ ТОБІ – НІЯК!
  • 0

#60 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 03.06.2006 – 09:27

Сказати? - Мовчати?
Спитати? - Забути?
Ступити? - Стояти?
З'явитися? - Зникнути?
Чи варто? Де відповідь?

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних