Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#361 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.09.2012 – 13:16

***

Хочеш мене приборкати?
Ні, бо кохаєш вільною.
Завжди на відстані доторку
Поряд такі божевільні ми.

Я не питаю дозволу,
Ти не лякаєшся відстані.
Ти мене любиш прозою,
Я віддаюсь тобі віршами.

Тіло, що тліло, спалахує,
Серц,е що мліло, вистрибує,
В небо злітає птахою,
В воду пірнає рибою.

В мені твоє продовження,
Все, що повинно відбутися.
Лінії долі довшають,
Душі докупи туляться.

Ю. Марищук
  • 1

#362 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 27.09.2012 – 09:01

***
Ти думав, я в обійми упаду,
Як перше світло сивини на скроні?
Та я не квітка ніжна у саду –
Скоріш колючка у твоїй долоні.

Росою не скочуся по щоці
В ранковім сяйві першого проміння –
Твоїх думок задавнені рубці
Пригнічують пахучість і цвітіння.

І з ґрунту рук твоїх не проросту,
Бо як мені буяти від отрути,
Коли мене, наївну і просту,
До примх упертих ланцюгом прикуто.

Л. Юферова

***
Останній промінь сонячним хрестом
Порізав хмари на кудлате шмаття.
Розбився день грудьми об горизонт,
Згорів до тла в яскравому багатті.

Ніч запалила вічності свічу –
Жовтаву кулю місяця на небі…
Я у вечірній тиші помовчу –
Нехай вона розказує про тебе.

І в мить, коли розірвана печаль
Струною болю дзенькне у напрузі,
До мого серця човником причаль –
І зійде день новий на виднокрузі.

Тоді назустріч сяйвом полечу,
Бо тільки я тобі, мій друже, треба!
Я у вечірній тиші помовчу
І прихилю усі світи до тебе.

Л. Юферова
  • 1

#363 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 05.10.2012 – 13:39

***
Спини мене, отямся і отям
Така любов буває раз в ніколи…
Ліна Костенко

Я можу так… не вірити у вічність,
На відстані читати наші сни.
Перегорнути лютий вже у січні.
Та якщо треба, ти мене спини!

Я можу так… чекати без упину.
Або ж іти до тебе наздогад…
І по життю – ховаючи за спини
Свій особистий втомлений Багдад.

Я можу, можу вірити наосліп!
І в перехрестях літа і весни
Я передбачу нашу спільну осінь…
Та якщо треба, ти мене спини!



***
Ти у мені проростаєш не плетивом літер
десь на чернетках у повенях слів і думок.
Все недоказане нами – пусті мегабіти.
Просто із нас так жартує міфічний Дамокл.

Ти у мені, поза сумнівом, і не інакше,
вмієш любити й чекати мене до весни.
Навіть якщо ти не віриш, що так буде краще,
навіть якщо нам і снились однакові сни.

Ти у мені не подібний до жодного з інших,
вмієш стирати минуле, колишніх, чужих.
Ти у мені проростаєш не плетивом віршів…
Просто я завше шукала не там і не тих.


***
Я не буду писати тобі, я не буду, не буду!
Коли важчає тиша, й на завтра невтішні прогнози.
Коли хочеться вірити в Бога, Аллаха і Будду.
І читати молитви сухими уривками прози…

Я не буду писати тобі прописні алфавіти,
Коли схочеться просто напитися іншими натще,
Відречуся від слів, що ти кидав так легко на вітер,
Коли хтось промовчить біля мене: «Не парся, на краще».

Я не буду вкладати тебе у римовану дозу,
Коли схочеться вперше у двадцять повірити в чудо.
Може, станеш моїм неодмінно хронічним неврозом.
Та писати про тебе не буду, не буду, не буду!


К. Мучичка
  • 1

#364 Нічна птаха

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 56 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 05.10.2012 – 14:19

Кохаю, Кохаю....
Вуста у повітрі цілую.
Подумки волоссям твоїм граю.
кохаю...,
незнаю.
чи ще я тебе десь побачу.
Я шаленію, я подумки плачу.
Я мучусь солодкою мукою щастя.
Яка то мене валить ниць, убиває.
То крила незримі мені витинає.
Чому я кохаю, за що...?
  • 1

#365 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 05.10.2012 – 14:27

Мило. Це Ваш вірш? :)
  • 0

#366 Elis Telis

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 81 повідомлень
  • Стать:Не скажу

Відправлено 07.10.2012 – 17:59

Улюблений вірш про кохання і взагалі, а також серед віршів Ліни Костенко:

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

Повідомлення відредагував Elis Telis: 07.10.2012 – 18:01

  • 1

#367 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 11.10.2012 – 09:39

***
Моє єство - висока нота,
Моя душа бринить сріблисто.
Збери мене - я мед у сотах,
Надінь на нитку - я намисто.
Торкнись мене в розповні ночі,
Тримай мене, бо я злітаю,
Напий собою спраглі очі -
Тебе собою обвиваю,
Охоплюю твій запах й колір.
Моє єство - висока нота.
А ти течеш мені за комір
Десь поміж м'язи і турботи.
І ніжний шовк снаги та спини -
Збери мене в високий келих
Із крапель, чистих, як перлини,
Із хвиль, грайливих та веселих.

Відана Боганецька
  • 0

#368 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1975 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 11.10.2012 – 09:51

Забудь мене, навік забудь,
Не згадуй навіть серед ночі,
Сама собою завжди будь,
І не виплакуй сині очі, --

Бо знадобляться ще колись
Мене на вулиці впізнати...
Але й не дуже веселись,
Аби нещастя не зазнати.

26.09.2012. Євген Кіт.
  • 2

#369 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 11.10.2012 – 09:54

***
Приходь до мене, ну хоча б у снах!..
Я так боюся звикнути до тиші...
Бринить-бринить натягнута струна,
Намокла гілка листячко колише.

Приходь до мене в цей осінній час -
Без всіх своїх закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.

Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..

І, проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Приходь в мою розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...

***
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..

Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю -
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.

Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка -
Лиш би дістатись теплої руки...

Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...

***
Так тепло-тепло плакав листопад,
Дощем ранковим осінь голосила...
І ти мене не кликав знов назад -
Стужавіли надій тендітні крила.

Мов доливала смутку і тривог,
Між сивих гір загублена трембіта,
Де так нам легко дихалось удвох
В терпких обіймах бабиного літа!..

Косичив жовтень приспані сади
Букетом листя в теплому багрянці.
І над прозорим дзеркалом води
Вітрець вербу загойдував у танці.

І там, де неба вимріяну вись
Під шепіт мантри доторкали буки,
Так молитовно й міцно заплелись
Серцебиття і подихи, і звуки.

Зелено-жовтий паводок дібров
Вже не розвіє гіркоту і тугу,
О, як невтішно схлипує любов,
Полишена тобою на наругу...

oduvan4ik
  • 1

#370 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1975 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 11.10.2012 – 10:05

Твоє розкидане каміння,
Твої роз'ятрені жалі
Спікає сонячне проміння,
Немов прийшов кінець землі;

Немов звучить востаннє слово,
Немов майбутнє зрадив час,
Немов кохання примусово
Покинуло назавжди нас.

27. 09. 2012. Євген Кіт.
  • 2

#371 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 31.10.2012 – 17:06

***
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?

Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...

І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється

В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.

І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз,
І лиш любов мою тобі не шкода...

***
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..

Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю -
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.

Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка -
Лиш би дістатись теплої руки...

Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...

Наталя Данилюк

Повідомлення відредагував Маківка: 31.10.2012 – 17:12

  • 1

#372 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 13.11.2012 – 16:00

***
Обійми мене так, як ти знаєш – ніжно,
Аби тіло обм’якло шовком.
Аби серце скотилося в п’яти
І злетіло в безхмарне небо…

Поцілуй мене так, як ти знаєш – м’яко…
І хай терпнуть вуста повільно,
Щоб запаморочень із лихвою
Стало зараз й позавтра досить...

І скажи тільки так, як ти знаєш – мрійно,
Що зі мною цей світ інакший,
Що нас двох не вполюють примари,
Що прийшли невідомо звідки…

І зроди мене так, як ти знаєш – легко,
Може, болем, зрадою й громом…
Доторкнися до тіла подихом –
подивись на моє кохання…

Л. Калиновська
  • 0

#373 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 18.11.2012 – 16:11

***
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...

Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері -
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?

***
Не поспішай прощатися, пожди!..
Даруй надії сонячну краплинку.
Вже на мої заплакані сади
Впустило небо срібну павутинку.

Вже зайнялось мереживом крихким
Моє вікно прозоре на світанку,
Немов фольги зіжмакані пластки,
Кленове листя всіяло альтанку.

Старий горіх вже майже облетів,
В зажуру впала яблуня крислата...
Не поспішай прощатися!..А, втім...
Для тебе, певно,-це буденна втрата.

Тобі так сильно, може, й не пече,
Так не ятрять розсипані надії...
Схиляюсь тихо на твоє плече,
Погоже небо хмарами сивіє.

oduvan4ik

  • 1

#374 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 22.11.2012 – 18:38

***
В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю - ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю.

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.

Нехай це - витвір самоти,
нехай це - вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.

Л. Костенко
  • 1

#375 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 23.11.2012 – 13:48

Шівере, хто автор цих неперевершених рядків? :)
  • 0

#376 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 23.11.2012 – 17:55

Дивно. Але не знайшла у цій темі таких сильних рядків Великої Ліни.

***
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.

А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

Повідомлення відредагував Маківка: 23.11.2012 – 17:56

  • 1

#377 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 29.11.2012 – 23:49

***
Таврує в пам’яті трава
оте торішнє.
Ти довго спогадом ставав.
А виріс віршем.
Я довго мріяла про те,
щоби свідомість
тебе покинула. Проте
ти, ніби втома,
на плечі ляжеш і болиш,
і тиснеш долі.
Ти ще болиш мені, як вірш
один в ніколи.

С. Кримовська
  • 1

#378 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 30.11.2012 – 23:08

***
Ти в осені мене цій віднайди,
Допоки ще палають буйно липи,
Допоки з неба чистої води
Яскраве сонце злата щедро сипле...

Ти відшукай мене на стежах тих,
Де шелестить незримою сльозою,
І так знеможно без кохання йти
Душі у далеч вічно самотою...

Ти розгледи́ ув осені той слід,
Що дріботить до капища святого,
Допоки ще буяє листоліт
І снігом не занесено дорогу...


***
А я не вмію, Янголе, без Вас...
Темніє небо під покровом ночі.
І гасне зірка, що останній раз
Торкнула хмари сіроткане клоччя.

Серпанний голос - незникомий слід,
Де пролетіли днини галасливі...
Та я б віддала геть усенький світ,
Лише б десь поруч Ваші очі сиві!

Шаліє віск, і мов чужа струна
У далині видзвонює безвір’я -
Ви ж не зійдете з того полотна,
Де миготять поранені сузір’я.

Не простягнете руку чи крило,
Аби вознести в піднебесся мрію...
Чомусь житя отак вже повело,
Що я без Вас, мій Янголе, не вмію...

Леся Геник
  • 0

#379 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 15.12.2012 – 20:23

***
Відмарила з гарячки, відіснила
Цей солодко-гіркий самообман,
Цей вихор, що мої обшарпав крила,
В душі густий посіявши туман...

Крізь літоднів мереживо зелене
І снігопадів білу пелену
Нова зоря запалиться для мене,
Пробивши світлом темряви стіну.

І я, журби покинувши пенати,
На вільних крилах випурхну у світ!..
Але й тоді я буду пам'ятати
В моєму серці твій гарячий слід.

З мережі

***
Мій ніжний хлопче, поміж нами слів
на сім життів, або лише на подих...
Ти сонцем невідомості заплів
мої думки мені самій на подив...

Мій сивий хлопче, не рахую літ –
моя душа раніше посивіла,
ніж ти уперше вимовив: «Привіт»
і крила дарував, і крилам силу...

Мій все ще хлопче, сивий, ніби бог,
з перепусткою вічності у слові...
Ми тільки мить колись були удвох,
а все життя здалося дріб’язковим...

Софія Кримовська

***
Ми сьогодні ще надто чужі
За горнятком пахучої кави...
Тане сонце у теплій іржі
Золотої вечірньої нави.

І чатує на іскру вогонь
У роздоллі чуттєвої свити,
Де черкання гарячих долонь
Ніжним торком іще не надпите.

А за вікнами - біла вуаль,
Крутобокі вогкі кучугури.
Дзвонить серце, неначе кришталь,
Пригорта обіру́ч партитури,

На котрих домальовано вись
Світлим кольором ячної мрії...
Та ховає щоразу кудись
Янгол звабу під вицвілі вії.

І хоча вже й душа на межі -
Розговіння палкої заграви -
Ми сьогодні ще надто чужі
За горнятком пахучої кави...

Леся Геник
  • 1

#380 Милий Шалунішка

    Частий гість

  • Заблоковані
  • PipPipPip
  • 43 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 15.12.2012 – 23:38

вона кохала вірші про кохання
її ж бо чомусь ніхто не кохав
в неї палало жагуче бажання
на яке давно кожен поклав
  • 1



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних