Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#341 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 22.03.2012 – 15:47

Здогадалася. Непогана збірка.
  • 2

#342 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 23.03.2012 – 20:32

***
До легкості... Шифонного обману,
Що все одно сповзе з її плеча.
Ілюзію завчасно-бездоганну
Паяє ґнітом здавленим свіча.

А він цілує пальці і зап’ястя...
Не спиниш розтривожену струну.
І певність, що смакує справжнє щастя,
І що впокорилася лише йому...


Леся Геник

***
Якби-то небесні розшиті серпанки
В нитках золотого і срібла промінні,
І чорні, як ніч, і блакитні, мов ранки,
Й прозорі хоч трохи би стали моїми...
Я їх без вагань розстелив би під ноги
Тобі. Та, на жаль, я не маю нічого...
Лиш мрії, що класти додолу посмію.
Ступай обережно, бо це - мої мрії.

(переклад Вільяма Батлера Йейтса)
  • 2

#343 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 27.03.2012 – 09:12

***
Налий у келих місячного сяйва,
Закрий ворота у буденний світ.
І скинь граційно із душі все зайве,
Нехай п’янить свідомість дивоцвіт.

Я буду поруч. Поцілую в серце.
Трояндами засиплю сни твої.
Застигне час. І буде вічний серпень,
І снитимуть натхненням солов’ї.

Забудь про все. Налий собі і випий.
Відчуй вогонь безмежності в крові.
Ти не почуєш долі злого скрипу,
Допоки мрії у душі живі…

Л. Ніколаєнко

***
Невидимо з тобою буду поряд,
Хоч і до краю зморена душа…
Розлука мою відданість не скорить.
Я буду близько, хоч тепер чужа…

Тебе не потривожу навіть звуком
Душевних струн, натягнутих на біль.
Нечутно лиш візьму тебе за руку,
Солодшою у сльозах стане сіль…

І поцілую злегка я, безгрішно,
Уста твої. І доторкнусь до скронь
Метеликом замріяності ніжним,
Хай нас тепло єднає – не вогонь…

В тісних думках не спати вкотре мушу,
Вдивляючись в картину протиріч.
Там привид щастя випиває душу,
А може, і не душу, - просто ніч…

Л. Ніколаєнко
  • 3

#344 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 04.04.2012 – 18:13

Поїзд iз Варшави спогади навiяв,
Я ж на Українi згадую тебе.
Ти спiвав для мене пiсню вечорами:
Co komu do tego, ze my tak kohamy!

Поїзд iз Варшави мчить крiзь моє серце,
Сто дорiг між нами, а печаль одна.
Iншого цілую, а бринить сльозами:
Co komu do tego, ze my tak kohamy!

Я люблю, коханий, Київ i Варшаву,
Але батькiвщина в кожного одна.
I минають роки, роки за роками...
Co komu do tego, ze my tak kohamy![/indent][/indent]

Повідомлення відредагував Wеbеr: 04.04.2012 – 18:13

  • 2

#345 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 04.04.2012 – 18:56

Дуже гарний вірш і пісня, дякую, Вебере, вона мені деколи крутиться у голові, лиш середній куплет випав був з пам*яті, тепер знаю, дякую :) Дуже мелодійна!
  • 2

#346 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 06.04.2012 – 19:06

***
Ми з тобою сивіємо вдвох –
Ти волоссям, а я – душею...
Задивився наш юний бог
В мить, де я не була твоєю.
Закипіло сумне вино
Між тілами і між світами...
Трохи темряви
На мінор
Кольорової ночі гами...
Застаріли чужі пісні,
А нових, як і нас, нема ще...
Біль у келихах знавіснів
І у жили розлився натще...
Ми з тобою...
Давай вина,
Напивається простір нами,
Віддаюся тобі до дна...
Все нове, тільки я та сама...

***
Засинаєш на моїх руках,
Пахне тіло то вином, то ніччю...
Я твоя печаль гірка-гірка,
Вишита хрестом на передпліччі.
А до серця боляче іти...
Відвоюю тишу безголоссям.
Світ на душах ніжний і простий,
Як моя рука в твоїм волоссі.

***
На березі столітньої ріки
Рахую зорі, зібрані в долоні...
Гарячий дотик ніжної руки –
Моя терпка нескорена агонія...
Ти майже справжній, майже несвятий,
Музчина характерницького крою...
Так, ти ще мій, хоча давно вже чийсь,
Я так не вмію бути не з тобою...
Мовчить калина, плачуть солов’ї
І трави ледь надім’яті не нами...
Такі натхненні дотики твої,
Такі зітхання, зірвані вустами...
Ми мовчимо впівголосу про все,
Що пристрастю у грудях вибухає...
А світ росте, а світ собі росте
І пахне в душу недопитим чаєм.
Вином, полинним присмерком,
А я рахую зорі, зібрані в долоні.
Одна із них, так, як і я,
Твоя шалена характерницька агонія.

О. Пухонська

П. с. Бомбезний вірш...

Повідомлення відредагував Маківка: 06.04.2012 – 19:15

  • 4

#347 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 11.04.2012 – 08:50

***
Мрію тебе. Ти, солодкий, лишився далеко.
Майже наснившись, світлами вночі огортав.
Що тобі важко до болю? А що тобі легко?
Ким ти прокинувся? Ким ти ніколи не став?
Прірва, що в'яже, і нитка, що розлучає...
Біль у заглибинах тіла нагадує сміх.
Літо горішане пахне гірким молочаєм,
Диким гірким молочаєм нестерпних утіх.

***
Ми пристрастей чаші - наповнені ними, солоні.
Гулка потаємність і туга, мов сад під дощем.
Я хочу тебе цілувати в уста і долоні.
Безмежно тобі віддаватись. І ще раз. І ще.
Це так ненавмисно, зненацька - і так прямовисно.
Любов, що здається любов'ю, - стається і є.
Я смію тебе. І, можливо, іще не запізно
Тебе цілувати і дихати ім'я твоє.

Маріана Кіяновська
  • 4

#348 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 18.04.2012 – 12:23

***
Як живеш, мій знайомий далекий?
Як живеш, незнайомцю мій?
Чи надійно тобі, чи легко
Поклонятись юдолі земній?

Як ведеться тобі? Як ідеться?
Хай недоля твій шлях обмине.
Я кохала тебе, здається.
Ти, здається, любив не мене.

Під чиї молитви засинаєш?
Що тобі провидінням дано?
Я нічого про тебе не знаю...
Але знаю тебе давно...

Л. Бенедишин
  • 3

#349 xTANATOSx

    ( ╯°□°)╯

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1502 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Столиця самогоноваріння України

Відправлено 18.04.2012 – 12:27

Как широко,
Как глубоко!
Нет, бога ради,
Позволь мне сзади.

Александр Сергеевич Пушкин
  • 0

#350 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 20.04.2012 – 16:58

***
Моє ім’я з п’яти фатальних літер...
До губ Твоїх прикотить пізній вітер
І припечатає, а може, припече.
І ти почуєш – в самоті чи в тузі, -
Як безпардонно вписуються в друзі,
Як не відважно в жилах кров тече.

Твоє ім’я з шести забутих літер...
До губ моїх притулить пізній вітер,
Мов обіпре на втрачене плече.
Я не заплачу.
Просто губи стисну.
І вся, немов над урвищем, зависну,
Бо так відважно в жилах кров тече.

А наші імена з великих літер...
Котитиме по людях лютий вітер,
Як дві кульбабки-кулі мовчазні.
З кульбабки нагло вродиться розлука,
А куля запечатає ту муку.
…Оце і вся відвага у мені.

А наші імена – з Великих Літер.


Марія Матіос
  • 3

#351 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.04.2012 – 09:21

***
Знаєш, цей дощ перемив увесь бруд,
Тихо стікав увертюрою, вальсом,
З’їв інформації сотень споруд,
Вмить спантеличив своїм дисонансом.

Знаєш, так довго болить голова,
Спазмами знищує власні нейрони.
Доля секунди – й думок тятива
Тягне униз, як Аїд Персефону.

Знаєш, химерні краплини зірок
Більше не видно за сірим пейзажем.
Лине із ринви придуманий рок,
Створений сірим, сумним персонажем.

Чуєш, як серце шукає твого у темпі адажіо?..

***

Світло, якого шукала крізь хмари перисті,

Стежку думок загубило в твоїм падолисті.

Дивне тремтіння сполохує кожну клітину,

Наче роздмухує в тілі спекотну жарину.

Ти є мій Муз персональний, соната, натхнення,

Втеча від смутку, плачу, суєти повсякдення.

В жилах звучання Вівальді, Кореллі, Шопена.

Ти прочитаєш мені “До Клімени” Верлена.

Робиш щасливою, знову живою, жагою,

Мов мельхіорових клапанів зблиски гобою.

Маниш, притягуєш, крила розкішні даруєш,

Душу загоюєш, зцілюєш і реставруєш.


***

Яка я… з тобою? Та сама? Чи інша?
Хоробра? Тендітна? П’янка? Щасливіша?
Ти – пристрасть, художник. Напишеш картину
З моєї натури. Вуста – журавлина,

Оголене тіло лиш шаль прикриває,
А душу ніхто вже нічим не сховає.
Всі вигини вміло зумів відтворити,
Що іншим лишається тільки хотіти…

А потім тим пензлем проводиш по тілу.
Бажала, зітхала, вмирала і мліла…
Губами торкаєшся шкіри м’якої,
Терпкої, солодкої, так непокою.

Портрети, дивіться, як я віддаюся!
Для нього позую, йому оголюся.
Сухі натюрморти, а я – соковита,
Шалена, нестримна і несамовита.

Яка я для тебе? Зимова? Осіння?
В обіймах твоїх моїх мрій воскресіння.
Відверта, як літо, що всіх роздягає?
Чи плід заборонений, що достигає?

Яка я для тебе?

Lily

Повідомлення відредагував Маківка: 26.04.2012 – 09:30

  • 4

#352 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 08.05.2012 – 14:26

Гарний чотиривірш Софії Кримовської.

***
І ти - не ти, і я давно не я,
а тіні снів або життів минулих.
Між нами Бог, як видиво, стояв,
а ми того обоє не збагнули.

  • 2

#353 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 20.05.2012 – 16:18

***
У сни мої ти більше не приходь,
Бо й там нам наодинці не побути.
Оберігає від спокус Господь,
і чоловік неспокоєм розбудить.

У спогади стежини не торуй,
так сталося, вони в обох невтішні.
Палким серпневим вітром поцілуй...
І більше не чекай од мене вісті.

***
Я на цей день не озирнусь.
У нього очі, як за шорами.
Чужому кидаю комусь:
"Колись, можливо, поговоримо..."

В озерах небо розплескай.
Пролийсь дощем, побався вітром.
Дивись, лише не переграй -
чужішим стати вже не вийде.

Світлана Мельничук
  • 2

#354 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 24.05.2012 – 10:01

***
Не говорімо поки про розлуку,
Не підливаймо здогадів терпких...
В своїй руці мою тримаєш руку
І тулиш до гарячої щоки.

І доторкаєш смутком розпочатим
Моїх таємних закутків душі.
Чи знаєш ти, як буду сумувати?-
Як за дощем принишклі спориші,

Як за вітриськом молода вербиця,
Що срібні роси ронить у ставок...
І погляд твій не раз мені насниться,
Натрусить в душу ніжних пелюсток

Цього бузку, що відцвіте без тебе,
А ще ворсин кульбабових легких,
Що полетять у волошкове небо,
Осиротивши на землі квітки.

Іще сидиш, тримаєш мою руку,
Старий дзигарок відбиває час...
Не говорімо поки про розлуку,
Нехай ще смуток не торкнеться нас.

***

Вже майже і не згадую тебе,
Вже майже забуваю (ох, наївна!)
Закуталась у небо голубе
П'янка весна, заквітчана царівна.

Порозсипала перлами росу
У травах буйних, квітниках духмяних.
А я ще й досі в пам'яті несу
Твоїх очей бездонні океани.

І забігаю, наче крадькома,
В далекі дні, наповнені цвітінням.
Сама себе обманюю, сама
Втікаю від правдивого прозріння,

І не збагну в цих істинах простих,
Що розум мій засліплений коханням.
Так заздрю тим, хто спалює мости
І долю відпускає без вагання...

oduvan4ik
  • 1

#355 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 24.05.2012 – 14:22

Теж з її творчості.

***
Яка відрада - дихає бузок...
Яка окраса в повені бузковій!..
Солодку мить наблизити б на крок
І потонути в ніжності шовковій

Твоїх обіймів трепетних, палких,
Твоїх очей, мов кавові зернята!
Крізь теплу хвилю променів м'яких
Весна війнула музикою свята.

І постелила щедро, мов руно,
Із буйнотрав'я ліжники ворсаті,
Вдягнула вишні в біле кімоно,
На клумби барви вилила строкаті.

Мов літачки, в небесній далині
Шовкову гладь пронизують лелеки.
Лише б радіти разом тій весні!..
Лише б любити... Але ти - далекий...

Повідомлення відредагував Маківка: 24.05.2012 – 14:23

  • 1

#356 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 12.06.2012 – 09:37

Дощ-коханець

Підкрався тихо… Шепотів на вушко:
"Ну стань моєю - все тобі прощу.
Моя кохана, мила, рідна душко,
Радій, бо ти сподобалась дощу".
…І я одна з дощем стою у полі.
Втекла б, а він: "Тебе не відпущу.
Не скажуть верби, промовчать тополі,
Що стала ти коханкою дощу"…
Він цілував і пестив ніжно тіло,
І шепотів закохано слова…
А небо гуркотіло і тремтіло,
Від пристрасті крутилась голова.
Нарвав суничок в ріднії долоні:
"Поглянь, кохана. Хочеш, пригощу?"
Віддав і зник у веселковім лоні…
Всміхнуся: я сподобалась дощу…


***
Я б згоріла з радістю до тла,
В твоїм небі зблиснувши зорею.
Я б себе до краплі віддала,
Щоб хоч мить побути лиш твоєю.
Подивись, он котиться зоря.
Ну лови ж її в свої долоні,
Бо піду за гори і моря,
Сльози витираючи солоні.


О. Іськова

Повідомлення відредагував Маківка: 12.06.2012 – 09:38

  • 1

#357 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 27.06.2012 – 08:58

***
Горну́ тебе до серця, як дитину...
За садом перевесла в’яже день,
Вистелює надії на ряднину -
Пожовклий від сльоти́ півдикий лен.

Пучками світла втикане за-сердя,
Лише відлуння - здавлене "молю́"...
Прилипну сонцем до п’янкого меду,
До того, що назбирано в маю́.

Ти ж пам’ятаєш, як сурмили бджоли,
Як понад полем сіяла весна?
В моїх долонях розквітали зорі,
В очах твоїх палали небеса...

О, скільки дива - за пожухлим тином!
О, скільки мрії - в хусточці життя...
Горну́ тебе до серця, як дитину,
Хоча й сама - безпомічне дитя...


***
Краплина щастя в неба на долоні...
Кирпате листя пнеться догори.
За рік чи два зазолотяться скроні -
Минеться грім! До часу, до пори...

Забудеш, любий, шелеставе літо,
Духмяні трави, волошко́вий щем...
У нас обох - несиньоокі діти,
Та синьоокий спогад під плащем...

Бредуть літа в далеке перевесля,
Туди, де Божі пальці - на орган.
Душа - в політ, як ластівка воскресла,
Остання пам’ять - в зІм’ятий туман.

Не рви колосся, Янголе, не треба!
Вже висипає зе́рна у траву.
Краплини щастя з усмішкою неба,
Я в тих краплинах спомином живу...


Леся Геник

Повідомлення відредагував Маківка: 27.06.2012 – 09:16

  • 2

#358 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 03.07.2012 – 09:41

Цей вірш особливий.
Автор - амбітний, непоступливий, із жахливим характером, але до біса рідний чоловік, котра назавжди закарбував в моєму серці згадку про себе. :-)

***

Любов сліпа… Любов незгасна…

І таємнича… І… дурна…

Любов болюча… Зла… Нещасна…

Й фальшива… Й мстива… Й неземна…

І милосердна… Й рятівнича…

І нерозділена… І вбивча…

І сурогатна… І ревнива…

І… після паленки і пива…

Яка ж ти, дамо, різнолика…

Й коли вроди́ться той мудрець,

Що формулу твою велику

Відкриє для усіх сердець?

Бо пробували вже мільйони

Розгадувати таїну.

А їй не писані закони –

Глузує собі: де ж ви, ну?

І ловить світ примарне диво,

Як хтів впіймать Сковороду…

Всміхається Любов щасливо:

"Я – вічна загадка… Зайду".


:)
  • 3

#359 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 24.07.2012 – 13:32

***
Лиш тління снів у вугликах очей
Не день не ніч усе в одному танці
Зливається в барвисту коловерть.
А ми неясно: хазяї чи бранці.

Лиш тління слів в німих куточках губ.
У цьому є щось аж запотойбічне.
Прийди до мене, мною стань і будь...
Мовчи зі мною голосно й оклично...

Лиш тління мрій за частоколом вій
Той знає, хто насправді божевільний.
Ти мій, ти мій, ти мій, ти мій, ти мій,
Ти наскрізь мій, ти наскрізь мій і вільний...

Лиш тління схлипу десь на дні легень.
Я вперше не заплачу та й не треба.
Десь за крайнебом догорає день,
Шепочучи мені думки про тебе.

Анастасія

Повідомлення відредагував Маківка: 24.07.2012 – 13:33

  • 2

#360 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 29.08.2012 – 17:53

***
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.

Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель

Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.

І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.

Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..

(з мережі)

  • 2



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних