Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#301 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 14.02.2012 – 09:48

***
Зацілуй мене голосом. Можна
я сплітатиму звуки у пісню,
кожне слово і видих, і кожну
думку до і, можливо, опісля?
Заведи у дрімучі діброви
недолюблених ночей навічно.
Закипи у душі та у крові,
ляж туманом рожевим на вічі.
Зацілуй. Залюби. Заяснися
між зірок і галактик на сході.
Заплети мої руки і мислі.
Від реалій стомилася. Годі.

Софія Кримовська
  • 1

#302 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 16.02.2012 – 12:14

***
Подаруй мені музику тіла!
Подаруй мені казку дотику,
щоб від ніжності серце зомліло,
щоб не знала я – де ми? І хто це тут?

Щоби світ відлетів поза обрій,
ми – розтанули в сонці обіймів…
Щоби в долю по краплі (як добре!)
наливалося щастя повільно!


Л. Долик
  • 2

#303 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 16.02.2012 – 14:17

***
Я тебе не тримаю.
А жаль! –
Так хотіла б тримати,
На весь всесвіт, не криючись,
Крикнути: ти! тільки ти!
Замість тебе заставити душу
За осуду ґрати,
Від усього, що буде й не буде, –
Тебе вберегти.
Та єдине, що можу, –
Іти у твоєму безсонні,
Щоби, витерши сльози,
Сказати: це пекло мине!
Як травинка, мовчазно
Торуючи шлях у бетоні,
Цілувати долоні,
Що міцно тримають мене.

О. Лахоцька
  • 1

#304 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 17.02.2012 – 10:26

***

Я тебе напоїла б
отрутою щастя,
Що не мине.
Я би твоє поєднала
І власне,
Вічне й земне.
Я відвела б, ніби чари,
Своєю рукою
Твій найпекушіший біль.

Я без вагань би
Пішла за тобою
За тисячі миль.

Я у пітьмі
Запалила би сонце для тебе.

Кажеш, не треба?
Як стало тихо...
Крига твоєї байдужості
Зносить мости.
Дай мені дихати.
Відпусти.


Наталя Швень

Гарний вірш Олени Теліги.

***
Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим натхненням жить!
Пяним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, як свіча, -
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.

В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість жить!

І за те, що стільки уст палило
І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить несила -
Ні на що твоїх єдиних уст!

Повідомлення відредагував Маківка: 17.02.2012 – 10:08

  • 1

#305 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 18.02.2012 – 16:48

***
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.

І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши, підеш.

І втопиш щастя в лагідному морі
Отих шовкових пролісків п'янких!..
Вже не мені любов запалить зорі,
Коли торкнешся іншої щоки...

І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..


***
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів,
І в серці в мене паморозь розквітла.

Та перетруться зерна гіркоти,
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.

І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай,
Допоки сам безтямно не полюбиш.


(oduvan4ik)
  • 1

#306 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 18.02.2012 – 17:16

Дуже мені подобається Олена Теліга - як поетеса і як людина, що жила тим, що проповідувала. Шкода, що так коротко і трагічно закінчилось її життя.
Є у неї гарна стаття, чи я к то назвати, "Партачі життя". Подібна до Франкового "Не люблю Руси".
  • 2

#307 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 18.02.2012 – 17:43

Так. Олена Теліга - це Велика Жінка. Можна про неї балакати й балакати... :)

***
Прохання: витри, викинь і забудь
(усе це разом ритуально вчиниш,
з моїх очей надпивши каламуть)
Мене. Зумій, навчись - і зненавидиш.
І відьмою, і стервою назвеш,
І проклинеш мене страшним закляттям...
З моїх очей надпивши сто безмеж,
Мене зумій згубити, ніби карту.
Я вже тобі на долю не впаду,
Бо піка випадає не так часто.
З моїх очей надібрану біду
В мензурки не складай - тут нема щастя…
Прохання: викинь! Сплакався смітник...
Не я тут доля і не я від неба.
З моїх очей запалений сірник
Не бери в руки… Він тут не для тебе...

***
Ну ось нарешті сказано "Чужий"
(не той, що з фільмів про жахливих монстрів).
Мені далекий і такий не мій,
Сьогодні ти налив в мій келих осінь…
А що дощі? Вони лише вода,
Лиш Н2О із домішками бруду.
У келиху із запахом вина
Скупі слова гіркого пересуду.
А що вітри? Вони лише січуть
І вгору піднімають бруд й кульочки.
В мого кохання була світла суть,
А зараз мокрий комір від сорочки...

Anairda Kashef

Повідомлення відредагував Маківка: 18.02.2012 – 17:59

  • 2

#308 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 18.02.2012 – 20:07

Гарні вірші, але чому так печально?

Цитата

З моїх очей надібрану біду
В мензурки не складай - тут нема щастя…
Пригадався старий фільм "Кво Вадіс" і там імператор Нерон сплакнув і наближені зразу піднесли мензурочку, щоб зберегти сльозу для нащадків.
А в житті - проходять грози і тоді чистіше та свіжіше, і знову світить сонце :) :) :)
  • 1

#309 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 18.02.2012 – 20:25

Це не моя печаль, панюсю. :-) Хоча варто вже кидати в цей розділ і власні вірші. :)

Перегляд дописуAquarius-ka (18.02.2012 – 20:07) писав:

А в житті - проходять грози і тоді чистіше та свіжіше, і знову світить сонце :) :) :)
На те воно і життя. ))

Ось рядки моєї улюбленої поетеси від Бога - легендарної Ліни (Ліни Костенко).

***
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
  • 2

#310 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 19.02.2012 – 08:57

Ну , власні я перестала писати ще у 4-му класі :) Нащастя.
А до речі: панюсю - то нова версію старого жіночко?
  • 0

#311 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 19.02.2012 – 14:53

Панюсю - це звернення до пані у ніжній формі. :)

Колись вже цитувала вірші цієї поетки. Та не гріх і повторитися. )

Про що говорить сніг

Знаєш що?
Ми не маємо права.
Сипле сніг на траву бажань.
Підморозило слід недавній
нерозлучності
інь та янь.
Знаєш, краще мовчи.
Бо тихо.
Бо говорить
лиш білий сніг:
як в долоні мої
ти дихав,
як летіли
в стрімкому сні,
як твою
зігрівала руку
моїх пальців
бліда печаль.
Ми не маємо права.
Послухай
тихий шепіт
білих
мовчань.

Подаруй

Подаруй мені музику тіла!
Подаруй мені казку дотику!
Щоби серце від щастя зомліло,
щоб не знала я —
де ми і хто це тут?
Щоби світ відлетів поза обрій,
ми — розтанули в сонці обіймів.
Щоби в долю по краплі (як добре!)
Наливалося щастя повільно!

Любов Долик

Повідомлення відредагував Маківка: 19.02.2012 – 15:19

  • 2

#312 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 19.02.2012 – 15:59

* * *
Ти на мене чекай
Відхололими сірими схилами.
Ти на мене чекай.
І не сивій від мокрих століть.
Допалає ріка.
І на ранок народиться сильною.
І по наших щоках
Сипоне її зоряний лід.
І почнеться туман.
І почнеться велике завершення.
І затихне зима.
І плесне жовтизною за край.
Ще нічого нема.
Хай усі називаються першими.
Ще нічого нема.
Ти чекай мене. Тільки чекай.

* * *
Ну от і все. Вона приходить знову.
І мовчки пальці в кучері кладе.
— Твій білий кінь стоптав земну основу.
Твій чорний кінь примчав тебе в ніде.
А далі нїч. А далі буде просто.
Вбіжить Овлур і звернеться на “Ви”.
І буде дощ. І буде час і простір.
І довгий шлях під крилами сови.

Роман Скиба
  • 2

#313 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 19.02.2012 – 17:16

Марія Матіос

***
Я добра прокинусь.
Рада.
Цвіркун просюрчить – і втече.
Бо дихає ніч на ладан,
А я – тобі на плече.
І соками винограду
Розбуджена плоть стече.
Бо дихає ніч на ладан.
А я – тобі на плече.

***
Носи мене в думках, як на руках.
Бо день, як ліс, – опеньками пропах.
І вільний дощ дзюркоче по дахах.
Мою ж бо волю знемагає страх.
…Носи мене в думках, як на руках.

Тримай мене в собі, як у тюрмі.
Як жид вино тримав би у корчмі.
Так, як пилок тріпоче на бджолі.
Тримай, як мед тримається в хурмі.
…Тримай мене в собі, як у тюрмі.

Рятуй мене.
Як сонце чи як сніг,
Як ластівку з-під обгорілих стріх.
Пали, як Скіфію немудрий печеніг, –
Я цілуватиму сліди від твоїх ніг.
Люби мене.
Я твій останній гріх.

***
Ми втекли від людей, бо не годні.
Ми десь там, де ніхто ще не був.
Нас ніщо не обходить сьогодні:
Зсув у місті чи в головах зсув.
Наші радощі зовсім маленькі:
Ми між буками ходимо вдвох.
Ми збираємо ранні опеньки
І зірчастий погладжуєм мох.
Я тулюся обличчям до граба.
Ти в мені уже скрізь… уже скрізь…
Я сліпа
І щаслива,
І рада -
Як в червоному золоті ліс.
Я відважна,
Безстрашна
І сміла.
Коло мене - безстрашний і він.
…І лежить голова його біла
На білюсінькій пласі колін.

***
Нас двоє – як двоє очей в голові,
Як дві голубінки в осінній траві,
Як жолуді два на долонях землі.
Нас двоє сьогодні.
А завтра – вже ні.
До завтра далеко.
Учора нема.
А світ говірливий,
І я – крадькома.
Є ліс.
І є ми.
Кожен знає своє.
Є те, що вже є.
  • 2

#314 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 22.02.2012 – 13:50

***
Я тебе розпізнаю за болем і сміхом,
Хоч вони й несумісні, здавалось, ніяк.
Заплету почуття у матерію втіхи,
Простеляючи нею до вірності шлях.

Я тебе розпізнаю за відліком часу,
Що розбив нашу відстань на сотні прощань.
Я зірву із життя цю похмуру гримасу,-
Вибухову сукупність постійних бажань.

Я тебе розпізнаю за мовою тіла,
За манерою впасти на мене дощем.
І за тим, що душі так давно вже кортіло…-
За шаленим у серці кохання вогнем.

О. Вовканич
  • 3

#315 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 22.02.2012 – 16:49

Пригадався вірш талановитого поета, прозаїка, перекладача, літературознавця Богдана Лепкого.

***
Не прошу любові ані ласки,
Бо любові випрохать не мож -
Будь мені, як королева з казки,
Що заснула серед срібних рож.

Будь мені, як тая біла дама,
Що по замку в тиху північ йде,
Будь мені, неначе скарб Сезама -
Ключ пропав... Ніхто не віднайде.
  • 3

#316 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 22.02.2012 – 18:13

Шкода, що у мене плюси закінчилися, потім надолужу :)

Богдан Лепкий - наш український лицар красного письменства! Часто вертаюся до його "Казки мойого життя", то вже у прозі, але така мила і чарівна річ, як подих свіжого вітру. І ще у гарному містечку Бережанах збереглася стара ратуша і там є Музей Книги, і відділ, здається, про Богдана Лепкого. Ще там замок є, досить зруйнований, нажаль. Таке враження, що мури Бережан дихають історією і вночі, коли тихо і темно, пригадують бувальщину...
  • 3

#317 wizm

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1133 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дике поле

Відправлено 22.02.2012 – 18:59

"Брати Гадюкини",
незабутнє...



Приiдь до мене у Мостиска

Всьо чотко



Їду я додому електричков
А на землю вже прийшла весна
За вікном біжить тонкою стрічков
Дорога до твого села

Приспів:
Приїдь до мене,
Приїдь до мене у Мостиска
Кучеряве дівчисько
Третя хата від моста
Моя адреса дуже проста

Трактор в поле виїхав орати
І участковий свій мотоцик поладнав
А мені так хочеться співати
Бо в житті я вперше покохав

  • 5

#318 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 22.02.2012 – 20:28

Перегляд дописуAquarius-ka (22.02.2012 – 18:13) писав:

Шкода, що у мене плюси закінчилися, потім надолужу :)
Богдан Лепкий - наш український лицар красного письменства! Часто вертаюся до його "Казки мойого життя", то вже у прозі, але така мила і чарівна річ, як подих свіжого вітру. І ще у гарному містечку Бережанах збереглася стара ратуша і там є Музей Книги, і відділ, здається, про Богдана Лепкого. Ще там замок є, досить зруйнований, нажаль. Таке враження, що мури Бережан дихають історією і вночі, коли тихо і темно, пригадують бувальщину...
Відчутно палку любов до рідної мови. Низький уклін діаспорі. :) До слова, саме діаспорі Лепкий присвятив свої легендарні "Журавлі".
  • 3

#319 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 23.02.2012 – 18:39

***

Чи тямиш? Ясний, теплий день,

Шумить в ріці вода,
З блакиту капає огень
До людського нутра.
Ніде ні хмарки, тишина,
Лиш серце б’є, шумить ріка, —
Чи тямиш?


Чи тямиш? Пара білих рук —
Як пара білих крил,
Рожевих уст солодкий звук,
Волосся — шум вітрил.
Крові удар, і серця стук,
І повінь чарів, море мук —
Чи тямиш?


Чи тямиш?.. Ах, минає чар,
І в’яне щастя квіт!
На небі сонця ясний жар,
Горить огнем блакит.
Життя сповняє чарів чар,
Тремтять уста, у жилах жар —
Чи тямиш?


Б. Лепкий


  • 3

#320 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 23.02.2012 – 18:50

Цитата

"Брати Гадюкини",
незабутнє...

Приiдь до мене у Мостиска


Ооуу, як мені подобались Брати Гадюкіни і Сестриця Віка !!!!


Журавлі Лепкого (чи то його брата Левка, теж Лепкого) - то просто серце крає на дрібні кусочки! Цікаво, де би можна дістати диск?


  • 1



Кількість користувачів, що читають цю тему: 2

0 користувачів, 2 гостей, 0 анонімних