Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#281 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 19.12.2011 – 18:41

Вертаюсь...

Вертаюсь сто разів у світ п’янкої тиші,
Бо інші всі світи до гіркоти чужі.
Тут істина життя, тут пам’ять пише вірші,
Тут грають почуття на клавішах душі.
Вертаюсь сто разів в полон терпкої ночі,
Вмираю у журбі й народжуюся знов,
На тлі тривожних дум твої шукаю очі.
Щоб випити їх сум, що править за любов.
Вертаюсь сто разів у зболене чекання,
Вдивляюсь у пітьму, що поглинає день,
Як дихання весни, приховане кохання
Крізь мури заборон крадеться до пісень.

О. Яворська
  • 1

#282 Spalah

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 111 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Торчин, Волинь

Відправлено 23.12.2011 – 02:22

Я нелюд! Часто, щоб зглушить
У серці люту муку,
Я чистий образ твій убить
Здіймав проступну руку.

Я з вулиці болото брав,
Каміння кременисте
І кидав ним у образ твій,
В лице твоє пречисте.

Я мов безумний лютував,
Мов п’яний у нетямі,
Хоч чув, що власне серце рвав
Злочинними руками.

Та як минув скажений дур,
Я чувсь брудний, недужий,
А образ твій яснів з душі,
Мов сонце верх калюжі.

І. Франко
  • 0

#283 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 24.12.2011 – 04:56

Перегляд дописуSpalah (22.12.2011 19:22) писав:

Та як минув скажений дур,
Я чувсь брудний, недужий,
А образ твій яснів з душі,
Мов сонце верх калюжі.
І. Франко

Великий, безсмертний і нещасний Франко!

Як там ще в нього:

Мов золотая мушка,
В бурштиновий кришталь залита
В нім віки триває, -
Цвістимеш ти, покіль мій спів лунає!

(написала по-памяті, може не точно)
  • 0

#284 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 24.12.2011 – 19:24

Рада бачити Вас, п. Aquarius-kо, у темі шанувальників поетичного слова. :lol:

Ось кілька рядків з інтимної лірики - вірш "Сон коханому". Авторка - Ірина Швед.

Відійдуть, відмоляться, відтопчуть
Білих днів медові вечори,
А мені приходять сни щоночі,
З терпкістю соснової кори.

Я б тебе, розхристана і гола,
Нахилила б до свого човна,
Колисала б в місяця подолі,
Щоб твій спокій залила вода...

І кохала б, як свою дитину.
Скибку серця вирвала б з душі.
В голови, під пухову перину,
Клала б на ніч навхрестом ножі.

Щоб ти спав народженим в купелі,
В яблуні травневій у саду,
Щоб летіли снами білі лелі,
Щоб не знав ти на віку біду.

Колихають в рукавах зелених
Журавлі відбілені млини –
Ти щоночі прилітай до мене,
У мої зелені,милий, сни...
  • 0

#285 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 26.12.2011 – 19:58


 i 

Дещо переміщено сюди: http://www.tereveni.org.ua/forum/index.php...mp;#entry731507
 

  • 1

#286 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 27.12.2011 – 09:40

Кидаю пригоршню ранкового настрою. :)

Осінній гість

Слова живі, не паперові,
але й вони – то тільки звук.
Розмова стихне на півслові.
Цілую губи, пальці рук.
Слова банальні, однотонні
згубили сутність, певний зміст.
Шляхи далекі. Ти у втомі.
У пізню осінь милий гість.
Для тебе все: і квіти в спальні,
і ноти ніжні не сумні.
Цей інтер’єр, його деталі
і парафінові вогні.
Розвіє вітер сіру мряку,
погасне осені потоп.
Прогнози вірні були Раку,
правдивий, мудрий гороскоп.
Зблизька я бачив очі карі,
не із портрета через скло.
І не важливо, як там далі.
Важливо те, що це було…

У світлі торшера

Це я торкаюся до тебе,
Волосся гладжу в тишині.
А ти мовчи, мовчи, не треба,
Не треба слів твоїх мені.
У них тонули погодинно.
В повторах змісти відцвіли.
Звучали голосно і сильно
У ніч без сну, у ніч сови…
У напівтемряві кімнати
Рука в руці у цей момент.
Волосся чую аромати,
і ми нарешті тет-а-тет.
Ця ніч гріховна і зрадлива
веде розмову хай тепер.
І тінь лягає, довга, дивна,
У світлі, що дає торшер,
Торкає меблі і шпалери.
Розмитий контур - я і ти.
І кожний раз у нас прем'єра.
І ти не кажеш: «Відпусти...»

Ранкова кава

Гострий сонця промінь бігає по стінах,
Хоче доторкнутись шиї і руки.
Клята та щілина на моїх гардинах
Все таки розбудить... Спи кохана, спи...

Ти така красива, ледь відкриті губи,
Усмішка легенька, ніжна і ясна.
Із-під ковдри видно твої білі груди,
Контури овальні, вигини стегна.

Мідна турка кави хай бурлить на кухні -
Я залюбувався - піною стече.
Сяду тихо в крісло, не пом’явши сукні,
Ковдрою укрию руку і плече.

Хай розбудить кава у цей світлий ранок.
Чари хай відпустять, бо взяли в полон.
Довго милувався ніби наостанок,
Поки ти дивилась свій солодкий сон...


А цей вірш дещо про мене (зрештою, так зауважив мій колега :)).

Вітер

Ти вільна, як вітер, кружляєш у полі,
Щоб пестить волосся, вмивати дощем.
Твоя насолода уся - в непокорі.
Здається, живеш лише сонячним днем.
Ти - вітер пустелі, бродячої спеки.
Рабиня емоцій, натхнення слуга.
Падіння глибокі і гордості злети.
Ти вільна, як вітер, і добра, і зла.
Смієшся уголос, щоб плакати в зорі.
А справді щаслива безмежно у сні.
Подушка холодна мокріє поволі.
Ти - втомлений вітер. А може, ще ні?

_______________________

Усі ці рядки виплекані поетом Олексієм ТИЧКОМ.

Повідомлення відредагував Маківка: 27.12.2011 – 09:52

  • 0

#287 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 27.12.2011 – 16:11

Натрапила в мережі на чудові вірші однієї панянки, що публікується під псевдонімом oduvan4ik. Маю бажання лишити їх у цій темі. Тож почну. :-)


Може, колись…

Може, колись і ти мені напишеш,
Сплетеш крихке мереживо зі слів...
І свіжий ранок випросить у тиші
Мені грайливих сонячних дощів!

І над дахами райдуга розквітне,
Розсипле барви ясногомінкі,
І я нарву тих променів привітних,
Немов достиглих житніх колосків!..

Може, колись і ти прочиниш двері,
Мрійливо скажеш лагідне "привіт" -
І увірвуться наспіви веселі
У мій сумирний витишений світ!..

І вже вітрам задмухати не вдасться
Червоних маків трепетний вогонь!..
Може, і я колись нап'юся щастя
З твоїх ванільних затишних долонь...

***
Ти спогад залишив мені гіркий,
Немов полин,з пекучим перцем змішаний.
Як не крути-не склалися зірки,
І відстань поміж нас дедалі більшає...

Ти ватру загасив в моїй душі-
Отой вогонь,який горів століттями!..
Як важко зараз пишуться вірші,
Недбало на папір лягають літери...

І ми давно не дихаємо в такт,
В кав'ярні ночі власні біди топимо,
А я в богів вимолюю антракт,
Вдихаю забуття солодкий опіум...

***

Не виправдовуйся,не треба,
Розлука має свій резон!
Зриває вітер зорі з неба
І в мій жбурляє капюшон.

Перед очима монотонно
Пливуть рядки з газетних шпальт.
І ліхтарі стікають сонно
Лимонним соком на асфальт.

В кутку двірник цигарку смалить,
Мітлою дряпає поріг.
Закину в небо сірий шалик,
Спіймаю місяць я за ріг.

А потім будемо в кав'ярні
Сплітати фрази у вірші.
Які ж у тебе очі гарні-
Аж досягають до душі!

Вкради мене

Вкради мене у осені,вкради,
Мій чорноокий,любий мароканцю!
Дзвінка веселка впала на сади
І літо вже не кличе нас до танцю.

Стрункі берізки вбралися в парчу
І мовчки ронять листя золотаве.
А я до тебе все недокричу,
Недолечу,мій злодію смаглявий!

І сивий попіл вкриє ті сади,
Де пряні трави солодко зітхали...
Вкради мене у осені,вкради,
Мій мароканцю,гордий і зухвалий!
  • 0

#288 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 29.12.2011 – 14:30

Гра в чотири руки

Дві пари рук. І піаніно.
Гра, ніби співи в унісон.
Ведемо рух безперебійно
До нижніх, до мажорних зон.
У переливах різні ноти
На слух сплітаємо акорд.
Різкі тональні повороти
Під впливом шкіл і різних мод.
На жаль, кінець. Втомилось тіло
І нотний зорепад погас.
Чомусь бажання відлетіло.
На все приємне є свій час.

Олексій Тичко

А тут трішки пародії на цей вірш. :(
  • 0

#289 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 04.01.2012 – 17:18

***
Коли зачиниш за собою двері,
Не озирайся на прощання, йди.
Пекучим болем зринуть на папері
Твої ще теплі тліючі сліди...

І не розквітне вишня посивіла,
Коли прийде заквітчана весна.
Я стільки слів промовити хотіла,
Та обірвалась зрадницьки струна,

І вже на поклик мій не обізветься...
Зима в душі, за вікнами-зима.
Скільки зірок на небі твого серця,
Та для моєї місця там нема.
  • 0

#290 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 05.01.2012 – 12:13

Продовжую публікувати вірші з мережі однієї пані під цікавим псевдонімом oduvan4ik.

***
У філіжанці кава захолола,
Пропахли пальці димом цигарок
І пізні айстри, кинуті додолу,
Немов уламки скинутих зірок,

Вже дотлівають, втративши надію
Надпити спрагло свіжої води...
А я при тобі плакати не вмію,
Не озирайся на прощання, йди.

І не вторгайся літом проминулим
В моє сум'яття, сповнене жалю!..
Вже пізню осінь дні перегорнули
І відзвучало трепетне "люблю"

Таким мрійливим джазовим акордом,
Відшелестіло в паморозь нічну...
А ти пішов, вдоволений і гордий,
І у лещата серце затиснув.

***
Чи ти щасливий - хто тебе вгадає?
Чужа сім'я для когось-темний ліс.
Так само сонце сходить понад плаєм
І заплітає китиці беріз.

Так само ранки, росами сповиті,
Провадять будні, тихі і сумні,
І час від часу згадуються миті
Наших щасливих пережитих днів.

І десь тебе зустрівши випадково,
Збагнути зможу істину гірку:
Немає в тебе з іншою любові,
Зачахла,мабуть,ще у сповитку.

І не важливо, в чому тут причина,
Лише зітхне з полегшенням душа,
Що то не я-ота твоя дружина,
Така байдужа і така чужа...

***
...І не вторгайся в спогади мої,
Мов прохолода в теплий літній вечір!..
Колись і нам співали солов'ї,
Легкий серпанок сипався на плечі.

Колись і нам,зітхаючи услід,
П'янкі пелюстки сипали троянди,
Світила ніч на стежку до воріт
І зорі прихиляла, мов гірлянди.

Колись і нам світанок на крилі
Ніс день погожий, сонцем обігрітий!..
...І не вторгайся в спогади мої,
Дозволь хоч трішки серцю відболіти...

***
Вечірній блюз. В мальованім горнятку
Пелюстки вишні в теплім молоці.
Той срібний перстень в тебе на руці
Ще береже про мене світлу згадку.

Чужий мій гостю - рідний, та не мій,
Чи ти щасливий з іншою без мене?
Твій пильний погляд обпікає вени
І глибше грузне в пам'яті липкій...

В трухлявих шпарках теплої душі
Що ти шукаєш, впертий мій блукачу -
Мою любов, бездумну і незрячу?
Вже й слід застиг... Хіба ж ми не чужі?

Нестерпна гра в набридливу мовчанку...
Пора тобі на тві Чумацький Віз,
І ніч летить, мов доля під укіс,
Сіріє від молочного світанку.

***
  • 0

#291 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 05.01.2012 – 17:50

***
Мене вполюєш між величних гір,
Немов мисливець сарну молоду.
В прадавні нетрі я тебе веду -
Зі стежки не зіб'єшся, просто вір!

Я вже змирилась: це веління долі -
Зійтися нам в нерівному двобої.
Чи ж я бажала зустрічі такої,
Щоб саме так розподілились ролі?

У тебе - лук, як ревний оберіг,
Очей не зімкнеш навіть на хвилину!
О, як твій погляд обпікає спину,
Він і без зброї може збити з ніг!

Твоя рука, напружена й міцна,
Натягує повільно тятиву...
Я ще живу, мій Боже, я живу!..
Допоки не зірвалася стріла...

Я ще вдихаю пахощі лісів,
Впиваюся безмежним білим світом!..
Яке ж воно п'янке - останнє літо!..
Останній промінь. Відгомін. І спів.

Яка ж вона гаряча - перша кров!..
Трояндою розквітла свіжа рана...
І я схилилась, зранена і п'яна...
А ти в собі сльозу переборов.

***
Ти - клеймо на моєму плечі,
Що і досі пече невимовно!
Ми зійшлися, як в битві мечі,
Поріднились фізично й духовно.

Та забулися давні слова -
Заклинання на пліснявих стінах.
Час збирає багаті жнива
На просякнутих димом руїнах

Наших днів і солодких ночей,
Фантастичних світанків яскравих,
Збитих в пінний молочний коктель
З гіркотою ранкової кави.

І забулися клятви старі,
Імена таємничі забулись...
Хтось нас викреслив там, нагорі,
Хтось побачив, коли ми спіткнулись!..

Повідомлення відредагував Маківка: 05.01.2012 – 17:51

  • 0

#292 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 06.01.2012 – 06:57

Ходить ніч твоя, ходить ніч моя,
Їм не велено ночувать.
Коло кола ти, коло кола я —
Велим-велено начувать,
Що то ніч твоя, що то ніч моя,
Що то ти є ти, а то я.

Де рука твоя, де рука моя —
Не живе там ніч золота.
Коло кола ти, коло кола я,
Заліта душа за літа…

Микола Вінграновський, 1965.
  • 0

#293 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 10.01.2012 – 10:16

***
Ти пахнеш терпко-терпко, як шафран,
Морозним вітром дихаєш у душу!..
Рум'яне сонце впало в океан,
Немов достигла випалена груша.

І теплі хвилі котяться до ніг,
Розносять шепіт тихий берегами,
І свіжий вітер свище, як батіг,
Гойдає саван, вишитий над нами.

І я ще хочу вірити в обман,
Надпити з вуст усміхнених отрути?
Ти пахнеш терпко-терпко, як шафран,
Цей аромат ніколи не забути!..

***
Ти прийдеш знов, піддавшись ейфорії,
Як хитрий циган - в серце, без ключів!
Сріблястим пилом сиплеться на вії
Легкий серпанок спогадів і снів.

І сивий місяць струменем стікає
В прозору шибку темного вікна,
Холодна ніч крізь пальці вислизає.
І я лишаюсь вкотре вже одна

Приймати виклик, кинутий тобою
(продовжуй знов задуману дуель!).
Я з тих, що йдуть здаватися без бою,
Бери в полон, втішайся чи пристрель!..

А хочеш, вір, що я непереможна!
Молись мені, приборкуючи гнів!..
Таким, як я, довіритися можна,
Якщо принаймні маєш сім життів!
  • 0

#294 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 13.01.2012 – 10:30

Помовчимо…

Несказане лишилось несказанним...
(Ліна Костенко)

Помовчимо, затамувавши подих,
Не треба слів, фальшивих і гучних.
Серпанок ночі стелиться по сходах,
Повільно гусне в запахах терпких

Різких парфумів, кави та маслин,
Гіркого диму на блідих зап'ястках...
І промінь світла липне до гардин,
Потрапивши в якусь незриму пастку,

Немов метелик в наскрізну вуаль,
Що безпорадно бореться за втечу.
Помовчимо, розсипавши кришталь
Байдужих слів в холодну порожнечу.

І не шукаймо знаків і причин,
Не сколихнімо в душах океани-
Усе вгамує мудрий часоплин,
Несказане залишмо несказанним.

oduvan4ik
  • 4

#295 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.01.2012 – 19:37

Стіна мовчання

Я нічого тобі не скажу, –
Ані слова, ні жодної фрази.
Ніби птаха, тебе відпущу
У безодню твоєї образи.

У стрімкому польоті думок
Я не стану твоїм ідеалом,
Хоч зробила останній свій крок
До мети, але й кроку замало,

Щоб здійснилось усе, чим живу,
Щоб збулися всі мрії й бажання…
Я нічого тобі не скажу.
Всі слова – за стіною мовчання.

Мар'яна Лиховид
  • 4

#296 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 01.02.2012 – 10:12

Закоханість

Віддаляється сум, наче біль охололий,
Вислизає з душі, як німа гіркота,
Бо не сниться це все уночі, мимоволі,
А удень наяву вуст торкнулись уста.
Біля тебе стою, як у березі човен,
На безхвилій поверхні кохання води.
Почуттям неприхованим радості повен,
Я благаю тебе, полохливу: – Не йди!..
Відчував я тебе в кожнім подиху вітру,
Чув щоразу твій голос у плескоті хвиль,
Аж допоки не стрів – непримітну, тендітну, -
На дорозі своїй без ніяких зусиль.
У душі, десь на дні, народилось кохання
І поволі її наповняє теплом, -
Ледь торкнулась мене ти грудей коливанням
Соромливо, привітно, а ще – лагідком…

Віктор Кучерук
  • 3

#297 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 03.02.2012 – 10:05

***
Ти мій лицарю сивий, романтика вийшла із моди.
Я твоя королева, остання з усіх королев,
що торкалась чола перед боєм і після походу…
Переплав на прикраси герби, де твій профіль і лев.
Я давно не умію вклонятись, як личить вельможам.
Ти осунувся в цьому столітті: стілець – не сідло.
Я поезію, каюсь, із лайкою можу і множу.
І балади вагантів міняю на тишу і тло
інтернетного простору. Нащо корсети і жести?
Мій повітряний замок і той – на "амбарний" замок.
Я твоя королева. Остання. І перша як жертва.
Прошу, стань мені катом!
А ти чи закляк, чи замовк.

***
Снігом бавиться пізня осінь,
снами дражниться ніч в авто.
Я воліла б сказати "досить",
а натомість іду під сто.
Я додому. Даруй, що пізно
повертаю з важких доріг.
Вибачай, що не до, а після
втеч у безвість. А ти беріг
і листи, і книжки, і дати,
і неглянець моїх світлин.
Що я можу тобі сказати?
Дочекайся… У нас є син.

С. К.

Повідомлення відредагував Маківка: 03.02.2012 – 10:07

  • 4

#298 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 09.02.2012 – 20:41

***
Наостанок були слова
і холодна рука, як вирок.
День у сутінки відпливав
і чіплялась за погляд віра.
Та не плакалось більше, ні,
не просилась любов у прийми.
Ти помер назавжди в мені…
Засудомив лише у римах.

С. Кримовська

***
Цей сніг старий, немов єврейський Бог -
Холодний, мовчазний і невситимий…
В останню ніч завиємо удвох,
Мій ніжний вовче з сірими очима

Дуетом смертників… З ким ще отак утнеш -
Судомно, сніжно, синьо, що є сили?
По кабельному Місяця - the best -
Як Каїн садить Авеля на вила.

Над нами - сосни, вплетені в панно,
І ми тілами сплетені під ними…
Мого причастя золоте вино,
Моє кохання, мій Єрусалиме…

Ну притулись міцніше, Провідник,
Від Мудрості вагітне моє лоно...
Чому такий солодкий твій язик?
Чому така сльоза моя солона?

Разом по тих роках, як по гріхах,
Де з неба манна чи омана крише…
Ти правду вчив - найгірше в світі - страх…
Не бійся, вовче, я тебе не лишу…

Ганна Осадко

Повідомлення відредагував Маківка: 09.02.2012 – 20:48

  • 3

#299 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 10.02.2012 – 10:02

***
А на папері насіяно снів.
Може, вони проростуть почуттями?
Думка вчорашня приходить до тями,
я видаляю себе, наче спами.
Ти на добу чи на світ обмілів?
Білий папір роз'їдає іржа,
букви на порох розвіює осінь.
Ти ще у мене нічого не просиш.
Ти вже у мене нічого не просиш.
Ми у минулому. Холодно. Жаль.
А на папері насіяно слів.
Марно любов зачепилась корінням,
марно майбутнє бубнявіє синім,
стебла чіпляються крапки і рими.
Ти ще у серпні усе спопелив...
І на папері нічого, крім слів...

С. К.
  • 3

#300 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 13.02.2012 – 16:13

***
Пиши мені! Пиши! Я відповім
На кожен знак, на кожне твоє слово
Про те, що ти в житті моєму – грім,
Про те, що я живу, про те, що знову…
Пиши мені! У душу покладу
Усе, що між рядками прочитаю,
Здійснюсь у твою мрію молоду:
Віддамся, залоскочу, закохаю!
Пиши мені! Відсутності листів
Здолає час. Я навчена чекати!
Я знаю все! Усе, що ти хотів…
Але пиши! Я хочу це читати!

Л. Масляна
  • 2



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних