Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#261 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 26.01.2010 – 17:19

Флуд видалено
  • 1

#262 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 07.05.2010 – 08:53

Цитата

Коснулся… Ток по телу пробежал
И дрожь - ааах, как захватывает дух…
Почувствовав , меня к себе прижал
И крУгом голова в объятьях рук.
Ты заглянул в глаза - пленил огнем,
Увидел искры и смущенье в них.
Теряли мы сознание вдвоем…
Сливались воедино в этот миг.
Дразня , легко коснулся моих губ.
Ладошки нежно по спине скользнули.
Дыханья не хватало … Сердца стук
Пульсировал по венам словно пули…
Я таяла, боялась закричать.
В порыве страсти ты срывал одежды.
Мы тихо опустились на кровать
И вырваться из плена - нет надежды.
Целуя мою шею, мою грудь,
Касаясь языком моих бутонов ,
Молил : -Любимая, моею будь.
Тебя хочу !
… а из груди лишь стоны.
Могла ли отказать тебе в тот миг,
Обузданная счастьем и желаньем,
Хотела , чтоб всем телом ты приник…
Испить ту чашу – сладость мирозданья.

Б е з у м и е !!! ...я без стыда касалась
Твоей горящей плоти. Что за пыл ?!
В твоей любви , как в счастье я купалась,
Всю ласку отдавая . Ты же был
Сродни вулкану , что в момент проснулся,
Готовому взорваться в тот же час…
………………………………………………
Что было дальше? Тут остановлюсь я.
Что было, то касается лишь нас…

  • 2

#263 WTF?

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 939 повідомлень

Відправлено 07.05.2010 – 10:00

Інтимна лірика така славна.

Павло Тичина.

НА СВІТАННЮ

Із води із океана
Там вона далеко вийшла.
І такеє в неї видно —
Одірватися не можу.

Підняла вона коліно —
Щоб на камінь стати вище.
І такеє в неї видно —
Одірватися не можу.

Мов у пісні, Калевалі,
Вітер в лоно їй повіяв,
Зарожевив знизу перса,
Почорнив оте, що видно.

І лягла вона розкрито,
Головою десь за море.
В небо промені — коліна
Божевільно ще дівочі.

І настала ніби тиша,
Ніби злотно плюскотіння.
Зараз, зараз я побачу,
Як рождатиметься сонце.

1926 р. 10. Х вранці. В Алупці
  • 0

#264 spanky

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 217 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 07.05.2010 – 13:16

А я дуже люблю оцей вірш Асадова:

"Сатана"

Ей было 12,13-ему
Им бы дружить всегда,
Но люди не могли понять,почему
Такая у них вражда?!
Он звал ее "бомбой"и весной
Обстреливал снегом талым.
Она в ответ его "сатаной",
"Скелетом" и "зубоскалом".
Когда он стекло мячом разбивал,
Она его уличала.
А он ей на косы жучков сажал,
Совал ей лягушек и хохотал,
Когда она верещала.
Ей было 15,16-ему,
Но он не менялся никак.
И все уже знали давно, почему
Он ей не сосед,а враг.
Он "бомбой" ее по-прежнему звал,
Вгонял насмешками в дрожь.
И только снегом уже не швырял
И диких не корчил рож.
Выйдет порой из подъезда она,
Привычно глянет на крышу,
Где свист,где туманов кружит волна,
И даже сморщится:-"У, сатана!
Как я тебя ненавижу!!!"
А если праздник приходит в дом,
Она нет-нет,и шепнет за столом:
"-Ах,как это славно,право,что он
К нам в гости не приглашен!"
И мама,ставя на стол пироги,
Скажет дочке своей:
"-Конечно! Ведь мы приглашаем друзей,
Зачем нам твои враги?"
Ей -19,20-ему
Они студенты уже.
Но тот же холод на их этаже,
Недругам мир ни к чему.
Теперь он "бомбой" ее не звал,
Не корчил,как в детстве, рожи,
А "тетей Химией" величал
И "тетей Колбою" тоже.
Она же,гневом своим полна,
Привычкам не изменяла
И так же сердясь:" У,сатана!-
И так же его презирала!
Был вечер и пахло в саду весной.
Дрожала звезда,мигая.....
Шел паренек с девченкой одной,
Домой ее провожая.
Он не был с нею знаком почти,
Просто шумел карнавал,
Просто было им по пути
Девченка боялась домой идти
И он ее провожал.
Потом,когда в полночь взошла луна,
Свися,возвращался назад.
И вдруг возле дома: " Стой,сатана!
Стой,тебе говорят!
Все ясно,все ясно! Так вот ты какой?
Значит,встречаешься с ней?!
С какой-то фитюлькой,пустой,дрянной!!!
Не смей! Ты слышишь? Не смей!
Даже не спрашивай почему!"-
Сердито шагнула ближе
И ,вдруг,заплакав,прижалась к нему:
" Мой! Не отдам! Не отдам никому!
Как я тебя ненавижу!"

Ось така історія кохання....У мене вона завжди викликає дуже позитивні емоції.

Повідомлення відредагував spanky: 07.05.2010 – 13:39

  • 0

#265 Ластiвочка

    перчинка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5828 повідомлень
  • Стать:Не скажу
  • Місто:Україна вул Любая8

Відправлено 07.05.2010 – 13:22

spanky
гарний вірш, взагалі дуже люблю Асадова
...Я могу тебя очень ждать Долго-долго и верно-верно,
И ночами могу не спать Год и два и всю жизнь, наверно!
Пусть листочки календаря Облетят, как листва у сада,
Только знать бы, что всё не зря, Что тебе это вправду надо!
Я могу за тобой идти По чащобам и перевалам,
По пескам, без дорог почти, По горам, по любому пути,
Где и чёрт не бывал ни разу! Всё пройду, никого не коря,
Одолею любые тревоги, Только знать бы, что всё не зря,
Что потом не предашь в дороге. Я могу за тебя отдать
Всё ,что есть у меня и будет. Я могу за тебя принять
Горечь злейших на свете судеб. Буду счастьем считать, даря
Целый мир тебе ежечасно. Только знать бы, что всё не зря,
Что люблю тебя не напрасно!
Эдуард Асадов

хі, дівок на лірику поперло :wub: весна!
  • 2

#266 WTF?

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 939 повідомлень

Відправлено 07.05.2010 – 14:01

Геть ненависну сорочку!
Шовк - тут грубе полотнище.
До грудей хай ближче груди
І до серця - серця ближче!

Геть нахабне світло лампи,
І навіщо ніччю світла;
Тіло тілом ми почуєм,
Як в серцях любов розквітла.

Геть невмісну соромливість
І краси штучне вкривання, -
Скільки днів у нас для праці,
Cкільки ночей для кохання!

(Василь Атаманюк)



гарно. мені подобається.
  • 0

#267 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 07.05.2010 – 14:12

Пишу на потрісканих вікнах щоденник
І вчуся тебе розуміти.
У завчених днях, від безсилля нікчемних,
У просторі з міді відлитім.

По серці твоєму щодня і щоночі
Повзтиму слизькою змією.
Дивись в мою душу, заходь в мої очі,
У чорну мою галерею.

Вже хилить утома від ритмів скажених,
І глушить, ворожа, як вітер...
Пишу на потрісканих вікнах щоденник
І вчуся тебе розуміти.

Оксана Кішко-Луцишина.
  • 2

#268 Мельпомена

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 67 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 10.06.2010 – 21:36

А це така любовна гра:
кружіння, дзеркало і промінь! —
ти все одно підеш за грань,
у чистий спомин, чистий спомин.

Кружіння!.. Ніби й неспроста
миттєвий дотик (чудо стику!) —
на луг життя і живота
покласти б руку, теплу й тиху…

Ми надто близько — марний знак,
той запах Єви — не інакше!
Ми двоє в дзеркалі, однак
усе не так і все не наше.

Бо вийду із дзеркальних меж —
розвалиться хистка будова.
Ти в чистий спомин перейдеш,
слонова кість, роса медова…
Юрій Андрухович
  • 0

#269 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 27.09.2010 – 15:24

Учора я надравсь,
Сьогодні в дупу п'яний -
А може, це любов?

©Юрко Позаяк
  • 0

#270 Гість_paradox_*

  • Гості

Відправлено 28.09.2010 – 21:10

Ігор Дробот

Любов

Любов, це мить!
Коли стоїш ти біля мене
Коли твої,тепленькі ручки
Торкаюця до мене
Та мить,як чую серця стук.
цей стук,краде думки у мене
Коли мурашки,похожі на комашки
все бігають по тілу мому

І кожен день проходить миттю
но разом! Узявшись за руки
Цей час, зупиниться
Хай мить, ця буде вічно йти
Тому що, в цей момент... узявшись за руки
Ми разом стоїмо,під небом голубим
В ту мить, коли до нас
Так сонечко прекрасно світить
Своїм теплом,пригрівши нас
Яка краса! Все мило і красиво
Бо разом ми, і разом будем завжди


Я тільки почав писати як вам
  • 0

#271 Гість_Просто НеОленка_*

  • Гості

Відправлено 01.11.2010 – 00:47

Тут померла моя мрія,
І зникла будь-яка надія...
Не хочу більше в світі жити,
Бо це все самій не пережити
Піду до моря синього-синього
Такого тихого й красивого.
Там залишусь назавжди,
А ти ніколи не приходь сюди!
Тобі байдуже де я, що зі мною
Ти зайнятий лише собою.
Буду тут одна на самоті,
Адже тобі не потрібна я в житті... :rolleyes:

Повідомлення відредагував Просто НеОленка: 01.11.2010 – 00:48

  • 0

#272 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 10.02.2011 – 20:11

Так склалося, що сьогодні в Маківки ностальгія за колишнім коханням. Так склалося...

ХУРТОВИНИ

Циферблат годинника на розі
хуртовини снігом замели…
Нам з тобою, видно, по дорозі,
бо ішли й нікуди не прийшли.
Знов ті самі вулиці незрячі
і замету хвиля снігова.
Нам з тобою легко так, неначе
вітер нам підказує слова.
— Підкажи найлагідніше слово,
я його слухняно повторю.
Розгуляйся буйно і раптово,
заглуши усе, що говорю! —
Не було ні зустрічі, ні туги.
Не було пориву і жалю.
Я спокійна.
Я щаслива з другим.
Я тебе нітрохи не люблю.
А якщо заплачу і руками
я торкну ясне твоє чоло, —
нас не бачать леви біля брами:
левам очі снігом замело.

ЛІНА КОСТЕНКО
  • 0

#273 Руда_миша

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 547 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Центру та окраїн Львова

Відправлено 19.02.2011 – 22:31

Кохати присягалися повік,
Сльозами поливаючи рукава,
Аж поки Мацу-ями
Гострий пік
Не вкриють темні хвилі океану!

Кійохара-но Мотосуке
  • 0

#274 Безбожник

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Геєна огненна, вул Петра і Павла 666.

Відправлено 20.02.2011 – 22:47

Колись читав поезію Ніцше. Ось цей його вірш мене просто вбив і глибоко запав в душу.

Топчи моё имя в грязи! Позорь и бесчестье прощая.
Любовь пусть замучит меня! Топчи моё имя в грязи,
Я юность твою погубил, извлёк из обителей рая,
Топчи моё имя в грязи и смертью меня зарази!
Казни красотою своей, бросаясь на грязное ложе...
В объятьях безумных ночей казни красотою своей,
И тело богини моей на падаль пусть будет похоже!
Казни красотою своей и смейся над жертвой страстей!
Я всё, всё прощаю тебе, прости же меня, дорогая,
Забудь оскорбленья мои, я всё, всё прощаю тебе,
Любовь пусть замучит меня, и ревностью страшной сгорая,
Я всё, всё прощаю тебе, как злой и коварной судьбе...
  • 0

#275 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 08.03.2011 – 18:23

В дарунок справжнім жінкам. :ggggg:

***
Жінці потрібна казка,
Гарні, п'янкі слова,
Жінці потрібна ласка
І кожен день дива.
Жінці потрібен погляд
Так, щоб аж наскрізь пік,
Жінці потрібен поряд
Сильний її чоловік.

Жінці потрібен дотик
Серця, душі й руки,
Жінці потрібні котики,
Ружі, тюльпани й бузки.
Жінці потрібна слабкість,
Впасти в сльозах на грудь,
Жінці потрібна радість,
А не безсила лють.

Жінка завжди готова
На чоловічий шарм,
Жінку цілуйте знову,
Щоб аж цвіла душа.
Жінці потрібно красиво
В щасті весь вік прожить.
Славлю і юну, і сиву,
Боже, спини цю мить.

Кохайте жінку,
Кохайте жінку!
Цілуйте руки
Й її вуста.
Кохайте жінку,
Найкращу жінку,
Єдину жінку
На всі літа!

Повідомлення відредагував Маківка: 08.03.2011 – 18:24

  • 1

#276 anonim

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 1 повідомлень

Відправлено 13.03.2011 – 10:29

Я проснулся без тебя,
где же ты любовь моя?
От меня ты далеко,
мысленно ты рядом.
Как же скучаю по тебе,
увидеть хочу снова.
Как же хочу обнять тебя,поцеловать,
ЛЮБЛЮ ТЕБЯ я нежно прошептать!

Сижу на паре и мечтаю,
как вмести мы с тобой гуляем,
как я целую, обнимаю.
О Боже,как же я скучаю!
  • 0

#277 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 12.04.2011 – 21:39

Я вже якось згадувала ранню лірику Дмитра Павличка в міні-чаті.
Ці інтимні й водночас філософські рядки взяті зі збірки "Золоте ябко", де з великою художньою силою змальовані відверті стосунки між чоловіком і жінкою.

***
Найліпше любитись в надрання,
Як никне нічна каламуть,
Як сон переходить в кохання
І крила на плечах ростуть.

Як я до грудей твоїх злину,
Торкнувшись крилом до стопи,
Збудися – та наполовину,
А наполовину ще спи!

А вже коли сонце погляне
На нас крізь розквітле вікно,
Сховай мене в лоно кохане,
Небесна моя глибино!

***
Я за тобою навздогінці
Усе своє життя біжу;
Я впізнаю у кожній жінці
Тебе – і рідну, і чужу.

Я за тобою навдогони
Лечу, як п’яний соловій;
Я впізнаю в очах ікони
І в оці відьми поклик твій.

Не зупиняйся. Будь, як мрія,
Як видиво в миттєвім сні.
Чи ти – свята, чи ти – повія –
Не дай дізнатися мені.

***
Боже, яка ти в цілунку глибока,
Наче безодня в тремтячій сльозі
Із всевидющого божого ока!
Боже, яка ти в торканні спрагненна,
Наче пустеля, що мріє в пісках
Про океану рухливі рамена!
Боже, яка ти в коханні пестлива,
Наче той вітер вівсяний, що спить
В полі! коли починаються жнива!

***
Обніми мене руками,
Пригорни мене крильми,
Вкрий цілунками-листками,
У свій сон мене візьми.
Спи спокійно до світання,
Не тривожся, не будись,
Щоб тривало в сні кохання,
Мов на явині колись.
І вчини, щоб з того мління,
Замлівання, сновиття,
Маревіння, сновидіння,
Не вернувсь я до життя.

***
Я в пазуху зайду тайком,
Неначе злодій до комори.
Там пахнуть груди молоком,
Мов травами гуцульські гори.
Нічого більше там нема,
Лиш хрестик золотий – між ними,
І запах, що мене з ума
Збиває тайнами хмільними.
Я не вкраду того хреста,
Бо золота мені не треба.
Я тільки притулю уста
До тих висот, немов до неба.

***
В тобі одній люблю я безліч
Жінок, дівчаток і бабусь.
Числа твоїх облич і масок
Я, наче космосу, боюсь.
Боюсь одкинути завісу
Над безміром твого єства.
Люблю я тайну поєднання
В тобі – людини й божества.
Будь ніжною, це все, що треба
Тобі для влади над людьми.
В своїй істоті звіра хижість
Згаси, та зовсім не затьми.
Хай інколи з твойого ока
У темнощах любовних сцен
Сяйне, як блискавка, спадковий,
Диявольський, космічний ген.
  • 1

#278 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 13.04.2011 – 19:32

Не менш цікавий і цей вірш Д. Павличка (з легкою еротикою :rolleyes:).

***
Між персами твоїми – жолобок,
Задолина життя і пропадання,
Туди, немов нитки в один клубок,
Збігаються мої думки й жадання.

Там погляд мій свої стежки снує,
Вникаючи крізь блузу і сорочку,
Зникає дивно там єство моє,
Мов крапля на вишневому листочку.

Та ні, я виникаю із води,
Мов рятувальна виспа в океані.
І починаються мої важкі труди
Між горами на тій святій поляні.

На мене сходить воля звідтіля,
Де є одна гора, а поруч – друга.
І твої груди тверднуть, як земля,
Яка, немов рятунку, прагне плуга.
  • 1

#279 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 18.04.2011 – 21:12

Недоказана казка

Заціловані смутком долоні
Обіймають зажурену постать.
Ніби у чарівному полоні,
Наші тіні розтанули просто.

Там залишився губ твоїх шепіт,
І мій погляд ще повний тобою.
Там, де чути сердець наших трепет,
Заплело павутиння журбою.

Ще сльоза не скотилася з вії,
Ще бринить кришталева краплина,
Ще не стала примарою мрія
І триває казкова хвилина.

Ще з цілунку вуста не схололи
І, смакуючи доторк, зігріті,
Там, де серце на два розкололось,
Що були у одному сповиті.

Там вирують думки наші грішні,
І нове не почати, бо важко.
Ти – моя недоспівана пісня,
Ти – моя недоказана казка.

О. Акулова

А ось і пісня. Недоспівана...


Повідомлення відредагував Маківка: 18.04.2011 – 21:18

  • 1

#280 helenga

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 7 повідомлень

Відправлено 08.06.2011 – 14:17

Я кращих пісні ніжностей не знав,
Вона немов би пестить мою душу.
І сам же їй віддатися я мушу
Лише її по справжньому кохав.

Вона немов би пестить мою душу,
Котра готова всю себе віддать,
Щоб безперервно радість відчувать.
І сам же їй віддатися я мушу.

Котра готова всю себе віддать,
Серед усіх дівчат котрі навколо?
Для неї я співав би колискову
Щоб безперервно радість відчувать.

Серед усіх дівчат котрі навколо
Лише одна цінила те, що я ціню.
Можливо я за це її й люблю?
Для неї я співав би колискову!

Журнал Дніпро
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних