Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#221 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 19.05.2008 – 23:35

Цей вірш Ліни Костенко для мого коханого:

Ти вчора поїхав, ти ж тільки поїхав учора,
а вже мені будень диктує дощі та й дощі.
І де ж мені взяти для дум зрівноважені чола,
для смутків сутулих - непродощимі плащі?

Вмовляю себе, що тиждень - це так небагато.
Ну, що таке тиждень? Були й не такі тижні.
При згадці про тебе я гріюсь, немов при багатті.
Дощі зарядили, такі затяжні-затяжні.

Дороги розмиті, і чується крик журавлиний.
І ніч проминула, і сон не приніс забуття.
Тепер я не можу без тебе пробути й хвилини.
А якось жила ж я усе попереднє життя!

  • 1

#222 Sergik

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 666 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis

Відправлено 19.05.2008 – 23:52

оцініть моє творіння. але попросив би за мову написання несудити :D

СОН

Пускай разноцветные сны,
в лунном свете ночном,
разорвут твою плоть опьяняя,
в мрачной комнате замка,
у кровати твоей тишина воцарится немая…
И стоны вдруг твои от наслажденья,
по коридорам потекут рекой,
и смоют серость, мрак, унылость,
сквозь камень прорастёт цветок,
сады наполнятся любовью,
там птицы гнёзда будут вить.
И ты на крыльях полетишь,
подаренных недавно мною,
поближе к небу, к облакам,
туда где звёзды ярче светят,
где более красив закат,
где шум дождя похож на звон…
открыв глаза, не хочешь верить,
что это был всего лишь сон.
Но в комнате твоей цветы остались,
Вместо ковра - трава с росой,
Сады ты видишь за окном
Которых небыло там ночью,
И пёрышко на плечике своём…
  • 0

#223 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 20.05.2008 – 20:46

Sergik, гарний вірш.

Ще дещо для мого коханого:
Представлю поета з Хмельниччини Ростаслава Балеми.

"Небо на двох"

* * *
Це що - мимовільність?закон? життєдайна потреба?
Незвичних душі почувань я ніяк не збагну:
Про кого б не думав,- я думаю тільки про тебе,
Кого б я не бачив,- я бачу тебе лиш одну,
Чого б не почув я, - твій голос у серці моєму,
Куди б не подався,- тебе зустрічаю в юрбі...
Весь світ, у якому порізно і поруч живемо,
Для мене змикається раптом в одній лиш ТОБІ.


* * *
Усесвітнє вогниво поспішає за гору,
Оживають, як завше, сльози свіч.
Я вітаю щасливо снів пітьму неозору,
По думках заблукавши в чорну ніч.

То ясні, то суворі, то чарівні казково,
То немов павутина - то вони...
У надхмарному морі нам стрічатися знову.
Ти засни лиш, єдина, ти засни...

Не сумуй так далеко, бо душа не допросить,
І дороги до тебе криє мох.
Я ж безкрилий лелека... Та невже нам не досить
Почорнілого неба лиш на двох?...

  • 0

#224 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 24.05.2008 – 19:27

Вірш Ліни Костенко, який присвячую Атеїсту:

В дні, прожиті печально і просто,
Все було як незайманий сніг,
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг.
Забарився, прийшов нескоро.
Марнувала я дні в жалю.
І в недобру для серця пору
Я сказала комусь: - Люблю. -
Хтось підносив мене до неба,
я вдихала його, голубе...
І не мріяла вже про тебе,
Щоби цим не образить тебе.
А буває - спинюсь на місці,
простягаю руки без слів,
ніби жду чудесної вісті
з невідомих нікому країв...
Є для серця така покута -
забувати скоріше зло,
аніж те, що мусило бути
і чого в житті не було.
  • 1

#225 LBP

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 9 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 16.10.2008 – 15:29

Дуже прошу написати, що ви про це думаэте


Я переповнена почуттями шаленими
Сльози, сміх, біль, кохання
Змішалося усе всередині
Я потребую правди і зізнання.
Мені потрібно знати де ти,
Чи думаєш в цей час про мене,
Мені так треба знати з ким ти,
Я хочу бути біля тебе.
Чому мовчиш, коли твій голос
Мені атк зараз необхідний?
Чому ховаєш свої очі,
Що поглядом мене завжди так гріли?
Своїм останнім шансом скористайся!
Посміхнись, поглянь на мене!
Запалити моє серце знову намагайся!
Можливо я ще раз згадаю про тебе...
  • 0

#226 bdrFsg

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 137 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Чернівці

Відправлено 06.11.2008 – 20:05

Цитата

Дуже прошу написати, що ви про це думаэте


Я переповнена почуттями шаленими
Сльози, сміх, біль, кохання
Змішалося усе всередині
Я потребую правди і зізнання.
Мені потрібно знати де ти,
Чи думаєш в цей час про мене,
Мені так треба знати з ким ти,
Я хочу бути біля тебе.
Чому мовчиш, коли твій голос
Мені атк зараз необхідний?
Чому ховаєш свої очі,
Що поглядом мене завжди так гріли?
Своїм останнім шансом скористайся!
Посміхнись, поглянь на мене!
Запалити моє серце знову намагайся!
Можливо я ще раз згадаю про тебе...
Розмір майже скрізь слабий, у мене була раніше така ж хвороба - не бери в голову, просто пиши далі.
Рифма точна, але не завжди. Ритм трохи ламаний.

В сумі непогано, при умові що це не останній вірш.
  • 0

#227 Крихітка

    Мрійниця

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 4030 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ, Castelló, Ibiza, Hildesheim

Відправлено 06.11.2008 – 21:08

Цитата

Я кохаю Вас,Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не жалійте мене,хоч і тяжко буде мені.
Я Вас прошу,ні слова.Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете : ні.
Світла мрія про Вас співає мені,як сирена,
Прив"яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію,це щастя. Але щастя-воно не для мене.
Я боюся Вас,Єво.Я вперше в житті люблю.
Моя пісне пісень! Золоте пташеня мого саду.
Корабель попливе,я не вдержу його в берегах.
"Фрам"-це значить "Вперед". Ви залишитесь,Єво,позаду.
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах.
Тиждень буде все добре.Цілуватиму Ваше обличчя.
Може навіть не тиждень,а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі...Але потім в о н о покличе.
Ви зумієте,Єво,простити це і збагнуть?
Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мене два начала - Ви і в о н о?
Я без вас нещасливий.А без нього я буду ніякий.
Я без вас збожеволію.А без нього піду на дно.
Ваші теплі долоні і мої відморожені руки...
Як вуста відірву від такої сумної руки?
Чи зуміємо жити - від розлуки і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?
"Фрам" застряне в льодах...А яякщо не вернуся я звідти?
Я ж собі не прощу!А якщо у нас буде дитя?!
Ви, така молода! Ви,що любите сонце і квіти!...
- Я люблю тебе,Нансен! І чекатиму все життя.
Все,що є найсвятіше,в мені називається - Нансен.
Хай співає сирена,вона перед нами в боргах.
Я сама розіб"ю об "Фрамові" груди шампанське,
Як покличе тебе вічний пошук у вічних світах.
Моя Пісне Пісень! Вічний саде мій без листопаду!
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги.Все залишиться,милий,позаду.
"Фрам"- це значить "Вперед". А на обрії буду я.
може я цей вірш і ставила вже кудись...просто я його дуже люблю)
якщо хтось не знає-вірш про Нансена Фрітьйофа,та його кохання до Єви.

Повідомлення відредагував Крихітка на 1000000 гривень: 06.11.2008 – 21:11

  • 0

#228 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 06.11.2008 – 21:28

Ти дивишся. А я вже - як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по "Гаусівській шляпі":
отак от - "здастуй", а отак - "прощай".

Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
Оце і є той випадок єдиний,
коли найбільша мужність - утекти.


Л.Костенко.
  • 0

#229 P@ndora

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 14 повідомлень

Відправлено 08.11.2008 – 15:00

Мне плохо от того, что ты не рядом.
Мне грустно потому, что тебя нет.
Заворожил меня всего лишь взглядом,
Но вот забыть тебя эт сущий бред.
Забыть тебя мне не по силам,
Забыть тебя я не могу.
Ведь я люблю тебя, скотина!
Люблю! Люблю! Люблю! Люблю!
И не устану повторяться,
Ведь это, вобщем то, пустяк.
Я буду в снах тебе являться,
Эт будет те любовный знак.
Ведь знаю, что меня ты тоже любишь
Только боишься эт признать.
Признайся - обоих ведь погубишь!
Не надо свою душу предавать.
Я подожду, я терпелива,
Но вечно ждать ведь не могу.
Пока еще я молода й красива,
Другого паренька себе найду.
И хоть его любить так я не буду,
Но будет он любить меня.
Я сильная, хоть и зануда...
Ну й что с того?
Мне лишь бы дома кто то ждал любя...
  • 0

#230 sonechko

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 13 повідомлень
  • Місто:Калинівка

Відправлено 13.11.2008 – 16:03

ТИ

Ти та - кого люблю я більше всіх,
Ти та - хто завжди у думках моїх.
Ти та - кого любитиму, мабуть, завжди,
Ти та - кого хотів би виручити в час біди.

Ти та - кому я кажу "добрий ранок",
Ти та - із ким би зустрічав світанок.
Ти та - кому бажаю "спокійної ночі",
Ти та - у кого найвродливіші очі.

Ти та - хто приходить у мріях моїх,
Ти та - у кого найпрекрасніший сміх.
Ти та - хто в спогадах на все життя,
Ти та - ти та - без кого я уже не я.

Ти та - хто викликає сміх і сльози,
Ти та - із ким приходять сонце й грози.
Ти та - хто розділив моє життя на до і після,
Ти та - чий голос в голові звучить мов пісня.

Ти та - кого я ніжно називаю: "Котик",
Ти та - чий уві сні я відчуваю дотик.
Ти та - для кого мрію бути "Сонечком",
Ти та - кого щодня шукаю за віконечком.

Ти та - заради кого на цьому світі я живу,
Ти та - хто показав мені дорогу - я і йду.
Ти та - одна і та єдина, для кого я пишу вірші,
Ти та - одна, одна людина, яка живе в моїй душі.

Ти та - хто заставляє серце битися частіше,
Ти та - про кого думки мої найчистіші.
Ти та - хто іноді та й скаже: "бу-бу-бу",
Ти та - одна, єдина! Та - кого ЛЮБЛЮ!

Ти та – кому згоден віддати все, що маю,
Ти та – для кого я дістану все чого не маю.
Ти та – яка візьме із цього все й нічого,
Ти та – за кого завжди я проситиму у Бога.

Ти та - кому вірш цей писатиметься все життя,
Ти та - життя без кого - просто небуття.
Ти та - кого я вперше і насправді покохав,
Ти та - кому писатиму, пишу й завжди писав.
  • 0

#231 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 13.11.2008 – 20:08

Куди подітися душі?
Куди подітись?
А ми з тобою вже чужі,
Ледь встигли стрітись.

Де синій березень бреде,
Веде у звуки.
Єдиний, де стрічання день?
І час розлуки?

А скільки болю у очах -
Терпіть не сила.
Минуло все, лишився страх,
Бо я вже сива...


О.Дунська.
  • 0

#232 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 16.11.2008 – 00:17

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А, може, власне, і не в цьому справа.
А головне, що десь в далечині
є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.


Л.Костенко.
  • 0

#233 Еней

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 366 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Рогатин

Відправлено 16.11.2008 – 00:41

Написано в пориві емоцій, тому строго не судіть

Навіщо любити, якщо любов тебе вбиває.
Забирає все: мрії, надії й сподівання на щасливе буття.
Та коли відчуваєш її поруч забуваєш, що вона, як наркотик, висосує з тебе життя.
І кохаєш, сліпо кохаєш… втрачаєш душу… ненавидиш…
Але без неї вже жити не можеш.

Всередині немає уже нічого,
Хіба-що пустеля від того жагучого сонця, твого сонця,
що спалило в мені все до тла.
Не так давно воно гріло, давало блаженство.
І мимоволі забувався, поринав у сон.
Якби я знав, що цей сон - безпробудний кошмар…

“Приємний кошмар”. Здавалося б нереально.
Не хочеться просинатись, змінювати щось.
Забув про світ, що невпинно тисне на мене,
Про людей, що намагаються зробити те, чого ніколи не буде.
Злітаєш у небо... але одразу ж розбиваєшся об гострі каміння істини.
Звільнились думки, з’явилися мрії і покидають мене ніжно-пекельні сни.

  • 0

#234 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 19.11.2008 – 02:35

Той вірш кілька років тому мені написав смскою (уривок) хлопець, якого я не побачила і вже навряд чи побачу. Я вірш довго шукала і врешті знайшла. Ось він:

Я ТОБІ ГАЛАНТНО НЕ ВКЛОНЮСЯ (Василь Симоненко)

Я тобі галантно не вклонюся,
Комплімента зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою
спеленає землю довга ніч,
довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.

Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти, крихітна і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.

І палають, наче стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи неціловані і грішні,
Очі божевільно голубі.
  • 1

#235 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 20.11.2008 – 18:43

Я воліла б тебе забути, а ще краще - ніколи не знати,
Я хотіла б вільною бути, а ще ліпше - вільною стати.
Я б хотіла тебе не знати, а ще краще - тебе не любити,
Я б воліла вільною стати і ні краплі тебе не хотіти.

Я б воліла тебе не хотіти, а ще краще - попросту вбити,
Я зробила б усе, що завгодно, аби тільки тебе розлюбити.
Я б тоді тебе не жадала, а ще краще - тебе не кохала,
І про те, що ти є на світі, навіть жодної гадки не мала.
Я б тоді розпростала крила і у просторі вільно літала.
Що ти десь там живеш на світі, я б у страшному сні не видала.

Де тепер мені взяти сили, і якого зілля шукати?
Я не знаю, яку отруту, чи який наркотик приймати.
У якого хірурга просити, щоби вирізав біль мені з грудей?
Щоби рану зашив наміцно і сказав, що тепер я забуду...
Щоб сказав, що тебе я забуду і ніколи тебе не згадаю,
А якщо навіть десь зустріну, то в лице тебе вже не впізнаю.
Не впізнаю і не відчую, незворушно в очі погляну:
- Я ніколи твоєю не була і нізащо твоєю не стану.

Я б воліла тебе не знати, я б воліла тебе забути,
я б хотіла вільною стати, а ще краще - вільною бути...
Так непросто вільною стати...ще складніше - вільною бути.
  • 0

#236 Woman

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 543 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:м. Львів

Відправлено 22.12.2008 – 14:15

За безмежний світ,
Що відкрив мені,
За мовчання лід,
Божевільні дні,
За тепло долонь,
У яких одна — Я...
За нестерпний біль,
За нестримну мить,
Що розквітла вже,
І за все, що спить,
За хмільну жагу,
Перший опік вуст,
За любов твою —
Я тебе люблю...

За несправжність зрад,
Безпорадність слів,
За зірки понад,
За свавілля снів,
За останній крок,
За минулу ніч,
А там — тепло зірок ...
Там, де був наш дім,
А тепер — нема,
Там, де падав сніг,
А тепер — весна,
Там, де ми — у снах,
Там, де сни — про нас,
Там, в чужім краю, —
Я тебе люблю...

Не віддам тебе крапельці роси,
Сонцю не віддам, навіть не проси,
Не віддам тобі мрій зрадливих спів —
У вогні вогнів...
І коли тремчу
Від твоїх долонь,
І коли одна
В сумнівах безсонь.
Сумнівам не дам,
Не віддам землі,
Не віддам вогню —
Я тебе люблю...



Це відома пісня Руслани. Але, панове, вчитайтеся в ці слова. Це ж шедевр!
  • 0

#237 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 21.06.2009 – 22:02

Теми об"єднано.
  • 0

#238 Панночка

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 472 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 12.07.2009 – 20:36

Змія танцює

А тілом ти така зваблива,

Коханко щира! -

Немов тканина мерехтлива,

Заблисне шкіра!



Твоє волосся - хвильне море,

П'янке, невпинне,

I заплелися в хвилі зорі,

I білі, й сині.



Мов корабель, що спав під небом,

Крізь вітру клекіт

Моя душа летить до тебе

У край далекий.



Ні біль, ні радість ще не спали

В очах шовкових,

Ті очі - скарб! У них змішались

I тиша, й слово.



Ритмічна хвиля гралась, билась,

Текла ефірно!

Ти, мов змія, гойднула тілом,

Жезлу покірна.



Ось ти спинилась, ти заснула -

Дитя!.. дитятко!..

Ось ти голівкою хитнула,

Немов зміятко.



Ти раптом тілом стрепенулась,

Ти - дивний човен!

В той човен ласки зачерпнулось,

Він тиші повен.



Зростала тиша... Ніжний дотик -

Хтось кригу вилляв!

I до зубів пливла із рота

Медова хвиля.



Тече!.. Я п'ю вино Богеми Гірке, прозоре,

I щоб померла в серці темінь, Посію зорі!

Шарль Бодлер
  • 0

#239 Гість_Наточка_*

  • Гості

Відправлено 14.07.2009 – 20:10

Був вечір, і ми по берегу гуляли
І ти торкався до моїх долонь
Я чула стукіт твого серця
Яке попало у полон
Воно хотіло щось сказати
Напевно, що кохаєш ти мене
А я як дівчинка маленька
Все прислухалась, до комет....
А зорі, так світили ясно
Що було видно, образ твій
А ти на мене так дивився
Немов хотів, торкнутись губ моїх
І ось ми зовсім близько
Я відчуваю подих твій
І ти цілуєш мене палко-палко
Не відпускаючи із своїх сильних рук
Було це так прекрасно,
Немов у казці про принцес,
І я відчула твою ласку,
Та з’єднання двох сердець....
  • 0

#240 Гість_Наточка_*

  • Гості

Відправлено 17.07.2009 – 21:14

Боюсь тебе, неначе ти вогонь,
Боюсь, неначе ти щось неземне
Та мрію я торкнутись до твоїх долонь
І відчути що кохаєш ти мене..
Щохвилини думаю про тебе,
І чекаю зустрічі нової,
Я хочу щоб прийшов до мене
І поцілував без жодної тривоги
Мрію я, щоб в нас з тобою
Були закохані серця
Мрію я, щоб захід сонця
Завжди охоплював нас
Щоб ми сиділи на берегу моря
І милувалися всім
Щоб не існувало десь тривоги
І щоб ти мене любив…
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних