Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 395

#21 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2654 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 27.02.2006 – 13:39

Дусь розлучались двоє - пара
Такі подібні і такі чужі.
Їх листям золотим лиш осінь посипала
І сонце вже не гріло як тоді..

Десь падав дощ, забутий ними вчора
десь спала тиша, лишена тоді,
Вона була така, немов прозора.
А він - неначе попіл міражів..

Душа боліла, серце завмирало
Вуста тремтіли від ридання й сліз..
Мовчала осінь. і вона мовчала,
Коли він йшов, любові не зберіг..

Був падолист самотнього прощання,
в"яли квіти в сонячному тлі..
Ролучались двоє - пара
такі подібні..і вже чужі........



...............................
  • 0

#22 Іришка

    [empty]

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 412 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 18.03.2006 – 12:55

I ...
can`t see the light,
can`t find the way out,
can`t help crying
can`t breathe
can`t stop screaming
can`t wake up
can`t forget
can`t remember
can`t be found
can`t speake
can`t shut up
can`t help being sacrificed
can`t understand anything
can`t stop being unimportant
can`t help being insignificent
can`t be strong
can`t stop depression
can`t find myself
can`t cure my heart
can`t say I`m alive
can`t feel
can`t wipe tears
can`t run away
can`t come bakc
can`t find my home
can`t recognise my name
can`t understand where I am
can`t stop being thoughtless
can`t heal wounds
can`t fuck it out
can`t be myself
can`t find my Christ
can`t care about anuthing
CAN`T LIVE...
without you.
  • 0

#23 Іришка

    [empty]

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 412 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 19.03.2006 – 13:06

Десь в душі танцювала осінь -
дощ із сліз, листопад з думок.
Я тебе не кохаю зовсім,
відірвався останній листок.

Посміхнуся тобі прохолодно
і скажу неправдиві слова.
Заховається сонце холодне,
я не плачу... це осінь прийшла.
  • 0

#24 Іришка

    [empty]

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 412 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 20.03.2006 – 19:15

Ау як шкварить спрагою кохання літня спека
Я б серцем вихлебтав цистерну і можливо не одну
Чому ж ми гризлися з тобою цілу зиму не збагну

Ну давай мерщій нам гудуть хрущі
Я тебе обійму аж хрустітимуть хрящі
Щастя гей поклич розпіка як піч
Цей поцілунок довжиною в цілу ніч

Я пірнаю в тебе захлинаюсь топлюсь і тону
Всю тебе оближу і гам проковтну
Нас несе божевільна чума
В ті краї де нікого нема
Тільки ти там і я

Ну давай мерщій нам гудуть хрущі
Я тебе обійму аж хрустітимуть хрящі
Щастя гей поклич розпіка як піч
Цей поцілунок довжиною в цілу ніч
  • 0

#25 Океан

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 8 повідомлень
  • Місто:України)))

Відправлено 22.03.2006 – 21:02

Вибачте що на російській...

Когда увидел я тебя
Твою улыбку и глаза
Твои прекрасные ресницы
Они летели в небе словно птицы
В тот миг влюбился я в тебя
Но в тот же миг
Я понимал, что недостоин я тебя
Ты танцевала словно лебедь
Среди бриллиантовых озёр
А я смотрел лишь с далека
И понимал, что недостоин я тебя
Пусть я умру, но ты продолжи жить
Что б радость ты могла другим дарить
И что б, когда-то с высоты
Увидеть мог бы я тебя
И что б я снова понимал
Что недостоин я тебя
  • 0

#26 Тіса

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 45 повідомлень
  • Місто:Чернівці

Відправлено 27.03.2006 – 21:08

Ти відвертаєш знову очі ,а моє серце тебе хоче….
Прагне почути гірку правду,
Що твої очі ховають насправді.
Ти встанеш,підійдеш,поглянеш
Та все ж не наважившись скажеш….
«Я ,я»--та своє ім’я…
Ти підеш,поглянеш,всміхнешся мені
Та тебе я побачу вже десь вдалені….
Та все ж оте «я» скрипить в голові
Але й на цей раз я пробачу тобі….

***********************


Ти приємний на смак і завжди буде так!
Але ,…., Чому ти втікаєш???
Коли-небудь зловлю, коли-небудь вліплю
І закричу, як я сильно Люблю.
Ти зрозумієш не зразу,
Але до тебе дійде, що ти маленька зараза
Й таких як ти нема ніде…..

***************************
  • 0

#27 М@ша

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 93 повідомлень
  • Місто:м. Одеса

Відправлено 11.04.2006 – 18:40

ПРОСТО МЫСЛИ

Говоришь, что любишь, но ты врешь,
Без меня ты хорошо живешь,
Не могу совсем я без тебя,
Кучу слез пролью тебя любя.

А потом пойму, что ты любил,
И что ты мне правду говорил,
И что ты стихи мне написал,
Просто побоялся, не сказал.

Буду реки слез я горьких лить,
Буду думать и себя винить.
но когда наплачусь - все пойму,
И рыданья я свои уйму.

И тогда всю волю собиру,
Все страданья в кулаке сожму.
Улыбаясь неба синиве,
Подойду тихонечко к тебе.

И любя на ушко прошепчу:
"Саша, я давно тебя люблю".
Ревновала, мучила, терзала,
Ну а главного тебе я не сказала.

Мне любви твоей не надо доказательств,
Чувства ведь не терпят обязательств.
Дверку в сердце мне своё открой,
Я б хотела просто быть с тобой.

Сашеньке от Маши
с любовью!!!!! :yes:

Ой, випадково два рази відіслала. :) Вибачте. Це вірш, який я написала коханому хлопцю, коли ще не знала, що почуття взаємні.

Прикріплені файли


  • 0

#28 $pOnGGe BoB'IK.Inc*

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 11 повідомлень
  • Місто:Одеса

Відправлено 12.04.2006 – 19:26

 М@ша (11.04.2006 19:40) писав:

ПРОСТО МЫСЛИ

Говоришь, что любишь, но ты врешь,
Без меня ты хорошо живешь,
Не могу совсем я без тебя,
Кучу слез пролью тебя любя.

А потом пойму, что ты любил,
И что ты мне правду говорил,
И что ты стихи мне написал,
Просто побоялся, не сказал.

Буду реки слез я горьких лить,
Буду думать и себя винить.
но когда наплачусь - все пойму,
И рыданья я свои уйму.

И тогда всю волю собиру,
Все страданья в кулаке сожму.
Улыбаясь неба синиве,
Подойду тихонечко к тебе.

И любя на ушко прошепчу:
"Саша, я давно тебя люблю".
Ревновала, мучила, терзала,
Ну а главного тебе я не сказала.

Мне любви твоей не надо доказательств,
Чувства ведь не терпят обязательств.
Дверку в сердце мне своё открой,
Я б хотела просто быть с тобой.

Сашеньке от Маши
с любовью!!!!! :yes:

Ой, випадково два рази відіслала. :) Вибачте. Це вірш, який я написала коханому хлопцю, коли ще не знала, що почуття взаємні.


Машуню, дуже гарні вірші. Ти повинна бути поетом!!!!!!!!!Не переживай він буде твоїм!!!!!!!!!!
  • 0

#29 М@ша

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 93 повідомлень
  • Місто:м. Одеса

Відправлено 19.04.2006 – 18:41

А ось танка (японський п"ятивірш в якому не потрібна рима), яке мені один хлопець написав вчора:

"О как хочу я быть с тобой!
Хотя бы день пробыть с тобой,
Целый день в радости, любви...
А после
Умереть от горечи разлуки..." :wub:
  • 0

#30 ~Погане дівчиcько~

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 252 повідомлень
  • Місто:Ніжин

Відправлено 26.04.2006 – 17:42

Вірші, вірші.....ну і де справжні вірші на укр. мові, одні рос. вірші? :D

Ось, насолоджуйтесь :D

Зрада
Вечір вже догорів
Ти стояла одна
Тихо падала ніч на алеї
Ти не знала, що він
не чекає тебе
Він шукає вже інщу лілею
Не чекай і не плач
Не сумуй не ридай
Він не вартий палкого кохання
Ти його розлюби зустріч з ним не шукай
Не ховайся у теплі страждання.
А якщо і колись
Ти зустрінешся з ним
Ти вдавай, що йому ти не рада
Будь ти горда – як меч,
Будь як камінь тверда,
Хай подумає, що таке зрада?!


Кохаю

Кохаю тебе мій коханий,
Кохаю у сні й наяву,
Кохаю від ночі й до рання
Тобою одним я живу.
Нехай ти про мене забувся,
Не хай пролетіли роки,
Але моя пам’ять не згасне,
Для мене ти в світі один.


Розлука

Тиха падала темінь на землю
Я стояла одна у дворі
Я чекала, що прийдеш мій милий
Й скажеш ніжно: 'Кохана, привіт'
І як завжди ми будемо разом
Вечір знову проводити вдвох
Будем смуток ділити і радість
І не вірить, що є світ розлук
Але марно чекала, коханий
Ти до мене уже не прийдеш
Ти сказав, що ніколи між нами
Нічого серйозного більш не буде.
Тихо падала темінь на землю
Десь стояли кохані в дворі
А я все чекала, що прийдеш
Й скажеш ніжно: 'Кохана, привіт'

Сон

Мені приснився сон цієї ночі,
Що ніби-то пливу я у човні
Й крізь марево туману бачу очі
Твої, коханий, милі, дорогі.
Я зупинилась, опустила весла,
І стала приглядатися туди
Де ти стояв, і зовсім, так, не весело…
Благав; 'Кохана йди…'

Ти пам’ятаєш?

Ти пам'ятаєш нашу першу зустріч
В той день, коли цвіли сади?
Ти пам'ятаєш ніжні мої руки
Й несмілий шепіт: '…чекаю, прийди…'
Ти пам'ятаєш, як ходили разом
Алеями, що іскрились в росі?
Ти пам’ятаєш, як казав: 'Кохаю…'
Тримаючи троянду в руці?
…Я пам'ятаю, милий, все я пам'ятаю
Як жаль, що вже забувсь ти.
Але пройдуть роки, й колись в печалі
Згадаєш ти мене в полоні самоти.

Всі за Оленою Дишлюк
http://www.bershad.i...arta/index.html
  • 0

#31 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 29.04.2006 – 22:18

Один ранок з її життя
Крізь щілину між завісою і стіною прорвався маленький, але завзятий і енергійний сонячний промінь. Він швидко знайшов собі жертву – її праве око. Ось вії заворушились, око відкривається. Вона одразу ж його закриває, бо хоче додивитися сон. Там вона лежить в його обіймах на вечірньому березі моря і милується заходом сонця. Тут вона у порожній квартирі, у порожньому ліжку. Їй так не хочеться прокидатися, але він досяг своєї мети і обрубив останню мотузочку, яка пов’язувала її зі сном своїм гострим вогненним мечем. Доводиться залишити тепле і м’яке ліжко – цю схованку. Вночі воно було теплим піском на пляжі. Зараз це просто порожнє ліжко, таке велике, що навіть вона на ньому виглядає тендітною дівчиною.
На диво тихо за вікном: ні криків, ні писків, ні скреготу машин. Вона заходить до ванної кімнати, вмикає музику і дивиться на своє відображення у дзеркалі. Знімає з себе одяг і згадує, що забула взяти рушник. Повертаючись знову глянула на себе у дзеркалі. Спробувала себе вмовити, що в неї сьогодні чудовий вигляд. Майже переконала...
Як приємно, коли вода збігає струменями по шкірі. Тепла і лагідна рідина пестить руки, груди, живіт, ноги... Вона завжди мала особливий потяг до води: смак чистої прохолодної води, що втамовує спрагу; сила річкової течії, що збиває з ніг; краса відкритого моря, що зачаровує своєю могутністю та величчю; запах і звук літнього дощу, які заворожують її. Магія природи.
Вона змушує себе поснідати. Це не легко. Остаточно прокинулась. Попереду важкий день. Вона не знає як він закінчиться, але знає, що знов побачить його уві сні. Це її заспокоює і в той же час засмучує. Вона хоче бачити його, справжнього його і зараз.
Колись вона не захоче прокидатись і навіть сто чи тисяча сонячних променів не змусять її. Тоді ніщо вже не зможе її примусити.
15.06.2005

  • 0

#32 Іришка

    [empty]

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 412 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 29.04.2006 – 22:35

Це твоя власна творчість? Дуже гарно, мені сподобалось. Романтично)
  • 0

#33 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 29.04.2006 – 22:53

Привіт, мій любий!
Почну я саме так.
Можливо це все божевілля
Але невільна
Я. Так. Так!
Закохана. Грубий
Світ не зрозуміє
Мою сповідь.
Можливо ти зумієш
Заспокоїть
Хворе серце,
Що болить нестерпно.
Крихке як скельце
Захистити треба
Його. Так боляче
І страшно невимовно.
Та ще жива, неначе...
Ніч. Зорі. Повня.
Наче гітара плаче
Душа моя
І якщо покличеш
Знай я твоя.
Занадто сильний потяг цей,
Бракує сил боротись з ним
І так не достає мені твоїх очей
Та я живу бажанням лиш одним.
Мабуть вже марно споді-
ватись. Як я смію?!
Мовчати ж більш не можу. Годі!
Вбиваю я останюю надію
Словами цими
(що про марні сподівання).
Дописую останні рими
Вже час настав і для прощання.
Тому прошу поблажливішим бути
Бо будь-яке невірне слово здатне вбити.
Лиш намагаюсь я зірвати з серця пута,
Я не примушую тебе мене любити.
Пробач мене за дивнії ці вірші
Пояснювати їх мене лиш не примушуй
(У прозі виглядало це ще гірше)
Як відповісти ти звичайно сам вирішуй.
Мабуть це все, що мала я сказати
Та все ж злякалась від руки це написати.
Звичайно я не Ларіна Тетяна,
Ти відповідно не Євгеній, не Онєгін.
Та не осуджуй лист цей, мій коханий,
Мої лиш почуття тобі переповів він.
О.

  • 0

#34 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 29.04.2006 – 22:56

Иришка
ну автор же не вказаний, отже, моє.

Цитата

Дуже гарно, мені сподобалось. Романтично)
дякую.
  • 0

#35 MrGALL

    Старійшина

  • Адміністратори
  • 2545 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:San Diego, CA || Kyiv, UA

Відправлено 30.04.2006 – 08:55

Дійсно гарно, молодець :D :D
  • 0

#36 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 30.04.2006 – 09:01

од світу злого
і від погляду чорного
од слова отруйного
і від долі невдячної
захисти
порятуй від кари небесної
вбережи від гріха тяжкого
затули від сонця пекучого
прихисти від неба безжального
не прошу я вигоди
не благаю помочі
будь зі мною в радості
не покинь у немочі
(Михайло Сидоржевський)

  • 0

#37 Marcos

    ....

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3363 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 30.04.2006 – 18:13

Пишу коли є кому писати .
Пробачте що на російській мові .


Твоя красота Богом данная
Ангелом в небесах воспетая
Синевой неба желанная
Солнечным теплом согретая

В строках души рифмой сложена
В нежных снах увидена
Снегом страстей припорошена
Все что иное, обыденно

Мыслей ловушка опасная
Глаз неземное влечение
Пытки сердец сладострастные
Чувств неземных озарение

===================


Ты для меня много значишь
Радость даешь и свободу
Делаешь сердце горячим
Не был так счастлив я с роду

Губы твои прикасаясь
Нежность душе посылают
Два лепестка алой розы
Так я в мечтах представляю

В нежных объятиях таю
Временем хочу наслаждаться
Зная, что ты только рядом
Долго с тобой оставаться
  • 0

#38 Innka

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 37 повідомлень

Відправлено 03.05.2006 – 12:05

Пишу часто,але рідко на українській мові

_______________________________________
Шукали два серця ненависті й болю,
тікали від щастя, а думали ні!
Ховалися в смутку, ховалися в горі.
Блукали і мерзли на темному дні!

Прощались з життям і на мить помирали,
а потім все з нову! І знову… і знов…
Їм мудрі серця це завжди говорили,
що біль не мета, а мета – це любов!

Вони ж обіднілі, нахабно кричали,
що їм і не треба кохання в житті!
А мудрі старі так відверто мовчали,
поникли плечима мовляв: ”молоді”!..

Два серця жили, хоч не довго судили
отак без кохання їм жити завжди!
Два серця втомились усім говорити,
що їм без кохання, як без боротьби.

Ті мудрі й старі не могли зрозуміти,
що кожен завжди вибирає свій шлях.
Та як молодим назавжди пояснити,
що жити отак – то не жити ніяк?!

Два серця знедолених, незрозумілих,
сльозами умилися, взялись за руки
віддали землі ту печаль обіднілу
й навіки зрослися на довгі роки!

І їх поєднало оте їх єдине
в що вірили двоє і що берегли.
і хай не така та коштовна перлина,
якими були їх обох береги!

”Слова і ілюзії того не варті,
щоб вірити в те у що вірять усі!
кожен повірить… це того варто…
лише почуття, в які віримо ми!”
  • 0

#39 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 04.05.2006 – 17:22

Ранок…Дуже важливо як ранок починається, бо від цього залежить весь подальший розвиток подій. Прокинувшись під знайому мелодію, солодко потягнувшись, повільно виповзаю з-під ковдри… Як не дивно вже навіть не холодно в кімнаті…Крізь мої товсті завіси вже рвуться сонячні промені у всі щілини і щоб довго не мучились я розсуваю завіси і впускаю їх у кімнату. Вітаюсь із сонцем посмішкою і крокую у ванну…
Після ранкового чаю вилітаю з квартири, як завжди поспішаючи.
Яке гарне моє місто зранку! Напівпусті вулиці…свіже, з квітковим запахом весни повітря…вишні у дворі, що вітають мене снігом зі своїх пелюсток…фонтани, які ожили і дзюрчать мені у слід…
Далі метро. Мурашник. Всі досипають останні хвилини, хтось намагається щось читати, у когось у вухах «бумц-бумц»…так цікаво за усім спостерігати.
- Станція «Майдан Незалежності»!
Ось двері відчиняються і один натовп виходить, інший входить. І всі ледве стримуються щоб не заснути.
- Станція «Контрактова площа»
Одна мить і починається міні-крос до ескалатора. А я сходами. Сходинка, ще одна…короткий перехід і знову сонце і небо!
Контрактова площа, така гарна, коли на деревах зелене листя. Все тоне в зелені і квітах. Подільські пагорби, що сяють оксамитом на сонці, куполи Андріївської церкви поблискують золотом і мій друг Сковорода, який завжди привітає добрим словом. І раптом ловиш себе на тому, що навіть не чуєш звуків проїжджаючих повз тебе машин, спів пташок якось виходить на перший план і заглушає їх.
Ну от! Знов задивилась на дерева і тепер, підстрибуючи і оббігаючи автомобілі, біжу на роботу…В останню хвилину влітаю в кабінет, де мене вже чекає як мінімум одне рідне й усміхнене обличчя та дзвінке «Доброго ранку!».

  • 0

#40 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 05.05.2006 – 17:11

Горнеться душа
До душі,
Шукаючи світла.
А того знати не хоче,
Що чужа душа - темний ліс...
...Може тому такий попит на свічки?
(Людмила Тарнашинська)


Немає світла -
долі ходять пішки.
Під ковдрою поети : ти і я.
(Сергій Дзюба)

  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних

Цікавинки: школа английского языка одесса.