Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#141 Raven@

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 608 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:файна Юкрайна!

Відправлено 31.08.2007 – 16:08

На небі зірки потьмяніли
І вітер так слізно завив...
Прислухайся, прошу, мій милий!
Невже так колись хтось тужив?

Ось сонце помітно принишкло,
Бог небо все хмарами вкрив.
Мій любий, з безмежність завширшки
Той сум, що мене охопив!

Повідомлення відредагував Raven@: 31.08.2007 – 16:11

  • 0

#142 =MAVKA=

    Я в серці маю те, що не вмирає...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1153 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:м. Київ

Відправлено 02.09.2007 – 17:34

Сталось так, що мене з коханим розлучила дорога довжиною в тисячі кілометрів. І от він повертається, вже майже поруч. Я чекаю, не звожу очей з потягу, що от-от зупинить свій рух, і я зустріну його, єдиного...

1.Зустріч

До зустрічі залишились хвилини,
Оті миттєвості, в яких тебе нема.
По ним душа моя до тебе лине,
Вона отут, в листі, вона – слова.

І ти живеш в поемі сотні літ,
Написаний в рядках віршу німого.
Ти – моя муза, мій тремтячий слід,
Моя колись протоптана дорога.

Ти – сонце, проблиски надії,
Коли крізь хмари промені-слова
Із вуст твоїх моє обличчя гріють,
А в них живе поезія нова.

І зустріч нам дарує чисте небо,
Безхмарний день, тепло ночей палких.
Пишу поезію – і думаю про тебе,
І ти живеш у ній, в словах отих.

Моя уява пише образ твій,
І ти здаєшся дещо ідеальним.
Цей вірш присвячую тобі, коханий мій,
Нехай порукою він стане у коханні.


15-25.07.2005
Tǿndering, Danmark
  • 0

#143 Руда_миша

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 547 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Центру та окраїн Львова

Відправлено 04.09.2007 – 09:43

Зеленим промінням
сонця в молодому
свіжому лісі
ти підеш із
мого життя.
В лісі настане
ніч – дзвінка
і весела, єдине
– що без світла.
Життя не припинитися.
Досі ж
не припинилось,
коли сяйво
зникало за хмарами.
Просто настане
неминучий
спочинок, який
гірко-солодко
оповине мою
душу.
Повертайся, якщо
захочеш –
світлом сонячним
пестити
молоде в’юнке
листя лісу.
Знаю, ти
повернешся,
не запитуючи, чи
я на це згідна.
Та не забудь,
що хтось для
мене
ніччю буде,
як ти - чарівним
зелено-золотим
травневим
днем.

Інший вірш:

І що у нас
залишилось?
Пісня, яка нам
не належала,
стежка, котрою
ми не ходили,
дерева, якими
ми вирішили
не милуватись
тільки
вдвох.
Лише удвох.
І лише
нам двом
залишається
не співати,
не ходити,
не мріяти
тільки вдвох.
Нам лише
удвох
буде гірко
до болю,
до нестями, і слова вже ніяк
не допоможуть.
Бо навіть замовчані
тисячі слів
не можуть
знекровлених
тугою душ
лікувати.
  • 0

#144 phobos

    Дивний незнайомець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2601 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Павутина

Відправлено 04.09.2007 – 19:56

Десь в душі танцювала осінь -
дощ із сліз, листопад з думок.
Я тебе не кохаю зовсім,
відірвався останній листок.

Посміхнуся тобі прохолодно
і скажу неправдиві слова.
Заховається сонце холодне,
я не плачу... це осінь прийшла.
  • 0

#145 Lemon

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 437 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 04.09.2007 – 20:32

Цитата

Тю, в скафандрі ходіть. то буде не попсово!

Уті-путі як всі тут поображалися :D.
Може я й грубовато сказав,що попса,але невже ви вважаєте що це оригінально?
  • 0

#146 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5187 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 04.09.2007 – 21:24

Перегляд дописуLem-n (4.09.2007 21:32) писав:

Уті-путі як всі тут поображалися :D.
Може я й грубовато сказав,що попса,але невже ви вважаєте що це оригінально?
а що тоді є не попсою? саме скафандр?
колись практично всі ходили в вишиванках - і це була норма.чому б не поширити і не зробити вишиванку теж нормою?адже це наш національний одяг.
  • 0

#147 Lemon

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 437 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 05.09.2007 – 13:34

Цитата

а що тоді є не попсою? саме скафандр?
колись практично всі ходили в вишиванках - і це була норма.чому б не поширити і не зробити вишиванку теж нормою?

Ну а ще давніше ходили у звірячих шкурах,причому тут це?Навіщо поширювати?Якщо ми будемо бачити його на кожному повороті,воно не буде дивитись на святах наприклад.Якщо раніше не надто часто можна було зустріти людей у вишиванках, то це сприймалося мною за оригінальність.А зараз...А що було у верховній раді взагалі мовчу...
Кароче не перетворюйте вишивану сорочку на рагулізм :D
  • 0

#148 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 05.09.2007 – 14:01

Перегляд дописуLem-n (4.09.2007 21:32) писав:

Може я й грубовато сказав,що попса,але невже ви вважаєте що це оригінально?
А хто сказав що це обов`язково має бути оригінально? "Модніки" чи шо?
  • 0

#149 Джекфан

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 339 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луганськ

Відправлено 06.09.2007 – 15:34

Мої наулюблені вірщі


Ее душа, как свет необычайный

Ее душа, как свет необычайный,
как белый блеск за дивными дверьми,
меня влечет. Войди, художник тайный,
и кисть возьми.

Изобрази цветную вереницу
волшебных птиц, огнисто распиши
всю белую, безмолвную светлицу
ее души.

Возьми на кисть росинки с розы чайной
и красный сок раскрывшейся зари.
Войди, любовь, войди, художник тайный,
мечтай, твори.







Ты - рядом, и все прекрасно

Ты - рядом, и все прекрасно:
И дождь, и холодный ветер.
Спасибо тебе, мой ясный,
За то, что ты есть на свете.

Спасибо за эти губы,
Спасибо за руки эти.
Спасибо тебе, мой любый,
За то, что ты есть на свете.

Ты - рядом, а ведь могли бы
Друг друга совсем не встретить..
Единственный мой, спасибо
За то, что ты есть на свете!



ЦЕЙ НАЙКРАЩІЙ
Асадов Эдуард

Я могу тебя очень ждать,

Я могу тебя очень ждать,
Долго-долго и верно-верно,
И ночами могу не спать
Год, и два, и всю жизнь, наверно!

Пусть листочки календаря
Облетят, как листва у сада,
Только знать бы, что все не зря,
Что тебе это вправду надо!

Я могу за тобой идти
По чащобам и перелазам,
По пескам, без дорог почти,
По горам, по любому пути,
Где и черт не бывал ни разу!

Все пройду, никого не коря,
Одолею любые тревоги,
Только знать бы, что все не зря,
Что потом не предашь в дороге.

Я могу для тебя отдать
Все, что есть у меня и будет.
Я могу за тебя принять
Горечь злейших на свете судеб.

Буду счастьем считать, даря
Целый мир тебе ежечасно.
Только знать бы, что все не зря,
Что люблю тебя не напрасно!









Мы совпали с тобой

Мы совпали с тобой,
совпали
в день, запомнившийся навсегда.
Как слова совпадают с губами.
С пересохшим горлом —
вода.
Мы совпали, как птицы с небом.
Как земля
с долгожданным снегом
совпадает в начале зимы,
так с тобою
совпали мы.
Мы совпали,
еще не зная
ничего
о зле и добре.

И навечно
совпало с нами
это время в календаре.















Я запомню тебя, чтоб найти через сотни лет

Я запомню тебя, чтоб найти через сотни лет
Чтоб когда-нибудь вместе камин растопить стихами
С головой завернуться в коричневый мягкий плед
И заполнить разлуку известными нам штрихами

Я запомню тебя, чтоб при встрече тепло обнять
Чтоб насквозь пропитаться твоей пеленой прохлады
Чтоб за все эти годы друг друга простить… понять
Чтобы взять кочергу и собрать угольки баллады

Я запомню тебя, чтоб при встрече легко солгать:
«Я совсем не скучал в этом обществе светских пташек
И вообще, ты прости, мне к другой пора убегать»
А в ответ: «Посмотри! Изумительна роспись чашек»

Я запомню тебя, чтоб больнее было терять
Чтоб кому-то сказать: «Извини, я влюблен в другую»
Чтобы ночью тайком целовать золотую прядь
И отчаянно - больно унизить тебя нагую…













Я не могу без тебя жить!

Я не могу без тебя жить!
Мне и в дожди без тебя – сушь,
Мне и в жару без тебя – стыть.
Мне без тебя и Москва – глушь.

Мне без тебя каждый час – с год;
Если бы время мельчить, дробя!
Мне даже синий небесный свод
Кажется каменным без тебя.

Я ничего не хочу знать –
Бедность друзей, верность врагов,
Я ничего не хочу ждать.
Кроме твоих драгоценных шагов.
  • 0

#150 Гість_Heli_*

  • Гості

Відправлено 13.09.2007 – 20:23

Не тривож. Облиш мої думки.
Спокій дай і вдень, і серед ночі.
Дай набратись сили на роки,
щоб забуть твої блакитні очі.
Залиши, прошу, мене саму,
дай прожити трохи сьогоденням,
а ти звеш і маниш в давнину,
моє серце затиснувши в жменю.
Забирись і згинь з-перед очей,
не блукай, мов привид, всюди слідом,
не торкайсь рукою до плечей,-
ти приносиш тільки муки й біди.
НЕ судилось, не збулось, хто зна,
може все до кращого ведеться,
тільки та проклята давнина
все частіше моїм щастям зветься.
Знову й знову, вже у котрий раз
я жену тебе від свого серця,
та твій голос кішкою що раз
лагідно об ноги мої треться.
Скіли можеш мучити мене,
ц душі забутій метушиться,
як сірник, спалахую вогнем,
як буває щось про тебе сниться,
як забути дні оті, де ти -
не дає ніхто пораду гожу...
і лишити, кинути, втекти,
я від тебе хочу і не можу.......


Красивий вірш,почуття мої, але рядки не мої, не пишу. Почуття відкриваю за допомогою олівця і фарб...

Повідомлення відредагував Heli: 13.09.2007 – 20:49

  • 0

#151 Майже щаслива

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 123 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:червоного будинку)))

Відправлено 13.09.2007 – 21:27

такий собі віршик,...без назви...не мій :yes:
Спитала смерть у мудреця
-"Якої хочеш смерті?"
А він говорить:
-"Я б хотів над книгою умерти"
Спитала смерть у вояка:
-"А ти б смерті хотів якої?"
А він у відповідь:
-"Геройськи,у бою,накласти головою"
Спитала смерть в закоханих,що стріла серед ночі:
-"А ми,-говорять їй-,ніякої не хочем!.."
  • 0

#152 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 14.09.2007 – 08:16

Навпомацки в дощ. Попідтинню.
Немає.Немає.Нема.
Ти мариш а може хворієш.
Ти мертва, а може німа.

Як згубно, та все ж непомітно.
Немає.Немає.Нема.
Ти сльози ховаєш від вітру-
Самотня а може сумна.


Ти може, один лише дотик
Чи, може зрадлива мана
Самотня. Сумна. Непривітна.
Немає.Немає.Нема.
(с) Андрій Бондар
  • 0

#153 FeRmatta

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 64 повідомлень

Відправлено 27.09.2007 – 15:35

коли я розмовляю українською, то всі починають прислухатися....крейзі люди
  • 0

#154 Таньчик

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 97 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Чернівці

Відправлено 23.10.2007 – 23:10

Мені коли дуже важко і я не маю з ким поділитися то я пишу вірші. Прошу вашій увазі один з моїх віршів присвячений хлопцю, який колись мені дуже подобався, але через мою соромязливість я могла написати тільки вірш де і виразила свої почуття. Оцініть будь ласка. І напишіть може щось своє.

Я так чекала зустрічі з тобою
Я так молила Бога бачить в сні
Я так люблю тебе мій милий,
Що аж погано робиться мені.
Я цілий день все думаю про тебе,
Збагнути я не можу все ж ніяк
Чому я мучусь так коханий через тебе?
Чому не сплю в ночі я хоч би як?
Закрию очі – там тебе побачу,
Відкрию - образ знову твій.
І голос мені чується повсюди,
Твій любий сміх, й веселощі твої
Зустрітися з тобою знов бажаю
Хоч вранці, по обіді, навіть в ніч!
Коханий тягне все до тебе
І я не знаю в чому річ.

Прикріплені файли

  • Прикріплений файл  0d9d420ec475.jpg   8.03К   38 Кількість завантажень:

  • 0

#155 Tasik

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 44 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 23.10.2007 – 23:39

Перегляд дописуТаньчик (24.10.2007 00:10) писав:

Мені коли дуже важко і я не маю з ким поділитися то я пишу вірші. Прошу вашій увазі один з моїх віршів присвячений хлопцю, який колись мені дуже подобався, але через мою соромязливість я могла написати тільки вірш де і виразила свої почуття. Оцініть будь ласка. І напишіть може щось своє.

Я так чекала зустрічі з тобою
Я так молила Бога бачить в сні
Я так люблю тебе мій милий,
Що аж погано робиться мені.
Я цілий день все думаю про тебе,
Збагнути я не можу все ж ніяк
Чому я мучусь так коханий через тебе?
Чому не сплю в ночі я хоч би як?
Закрию очі – там тебе побачу,
Відкрию - образ знову твій.
І голос мені чується повсюди,
Твій любий сміх, й веселощі твої
Зустрітися з тобою знов бажаю
Хоч вранці, по обіді, навіть в ніч!
Коханий тягне все до тебе
І я не знаю в чому річ.
вірш супер! цікаво чи прочитав той кому було адресовано?мені тоже буває важко ,хочу щось писатьи та не получаєся, навчіть!!!! :cool2:
  • 0

#156 Таньчик

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 97 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Чернівці

Відправлено 24.10.2007 – 14:02

Перегляд дописуОлеська (24.10.2007 02:38) писав:

коли тебе нема вмирає тиша
годинник впевнено константує твою відсутність
все навколо завмирає
мені не чутно
не відчутно
лише серце
моє невблаганне серденько
скаче шалено в межах мого існування
вбиває спокій
доводить до безумства
я вирву його із грудей
і покладу тобі до ніг

тебе немає довго
спокою тяжко
серце замерзає

Вірш цікавий, мені сподобався :cool2: . В нім відчувається все, що ти відчувала, з твого вірша я можу з впевненістю сказати, що ти вмієш кохати... :ggggg:

Перегляд дописуTasik (24.10.2007 00:39) писав:

вірш супер! цікаво чи прочитав той кому було адресовано?мені тоже буває важко ,хочу щось писатьи та не получаєся, навчіть!!!! :happy1:

Ні, той кому він був адресований не прочитав його, нажаль. Але його читав інший хлопець, котрого я полюбила...
А ти не переживай, якщо тобі дійсно буде важко в душі почуття самі наштовхнуть написати вірша. Саме цей вірш і буде від щирого сердця... Тут учитися не потрібно, ти всьому вже навчаний.
  • 0

#157 rainy

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 393 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Полтава

Відправлено 24.10.2007 – 14:18

Перегляд дописуОлеська (24.10.2007 01:38) писав:

коли тебе нема вмирає тиша
годинник впевнено константує твою відсутність
все навколо завмирає
мені не чутно
не відчутно
лише серце
моє невблаганне серденько
скаче шалено в межах мого існування
вбиває спокій
доводить до безумства
я вирву його із грудей
і покладу тобі до ніг

тебе немає довго
спокою тяжко
серце замерзає
Шалено гарно :cool2: :happy1: :ggggg: Особливо "коли тебе нема вмирає тиша
годинник впевнено константує твою відсутність"...Просто немає слів.кохання як воно є, яким воно було у кожного ,але про яке рікдо хто зможе ТАК сказати,як сказала ти.Браво!
  • 0

#158 Agressor_kb

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 110 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Kiev

Відправлено 24.10.2007 – 14:41

Моє кохання, поруч будь зі мною
Спекотним літом, лютою зимою
Коли світанок змінить сиву ніч,
Побудь зі мною люба віч-на-віч.

Бо без кохання, ласки та тепла,
Не уявляю я свого життя.
Помру, напевно, від пекельних мук,
Якщо не поцілую ніжних рук...

Якщо не уловлю я погляд твій
Очей чарівних у ночі сліпій
То серце моє в мить припинить хід.
Помру не дочекавшись сонця схід.
  • 0

#159 Таньчик

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 97 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Чернівці

Відправлено 24.10.2007 – 15:18

Перегляд дописуAgressor_kb (24.10.2007 15:41) писав:

Моє кохання, поруч будь зі мною
Спекотним літом, лютою зимою
Коли світанок змінить сиву ніч,
Побудь зі мною люба віч-на-віч.

Бо без кохання, ласки та тепла,
Не уявляю я свого життя.
Помру, напевно, від пекельних мук,
Якщо не поцілую ніжних рук...

Якщо не уловлю я погляд твій
Очей чарівних у ночі сліпій
То серце моє в мить припинить хід.
Помру не дочекавшись сонця схід.

Браво :cool2: :happy1: :ggggg: Це ти сам написав? А його прочитала та щасливиця кому це адресовано??? :ggggg:
  • 0

#160 Marcos

    ....

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3363 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 24.10.2007 – 15:20

тему перенесено
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних