Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#121 Соне4КО

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 51 повідомлень
  • Місто:Черкаська обл.

Відправлено 16.06.2007 – 16:03

***
Скажеш ти мені слова кохання,
Довгождані і раптові водночас,
І прозоре зоряне мовчання
Забринить словами поміж нас.
«Ти любов моя» -- розквітнуть взимку квіти,
«Ти любов моя» -- і зашумлять сади,
«Ти любов моя, ну де з тобою дітись?
Стань моєю, лиш моєю назавжди».
Ті слова, такі мені важливі,
Назавжди у серці збережу;
Гляну в твої очі і сміливо,
Щиро, як на сповіді, скажу:
«Ти любов моя» -- і забринить піснями
Вечір, мерехтливий від зірок.
«Ти любов моя, на край землі з тобою
Невідстанно, завжди, крок у крок».
І любов всесильна, всемогутня
Буде нам супутником в житті.
Жде щасливе нас і радісне майбутнє
І для нас відкриті всі путі.
Ми підемо разом по стежині
Аж туди, де щастя нам сія,
І тоді, як ми говорим нині,
Скажем разом: «Ти любов моя».

***
Трояндою щастя кохання розквітло,
П’янким ароматом два серця сп’янило,
В душі засвітило незгаснеє світло;
У нас у обох ніби виросли крила.
Ми чуємо музику в тиші найбільшій,
Ми линем далеко-далеко у мріях,
Говоримо завжди слова найщиріші –
Один для одного їх в серці лелієм.
Ми ловимо зорі летючі із неба,
При зустрічах завжди, як діти, радієм.
І іншого щастя нам зовсім не треба,
Нам досить цього, ми про інше не мрієм.

***
Сказала я: «Не знаю, чи ти любиш
Мої зелені очі. Може й ні…»
Ти аж розсердився від цього мого жарту
І стало чогось весело мені.
Сказала я: «Не знаю, чи ти любиш…»
Не вір цьому, бо добре знаю я,
Що любиш ти безмежно і красиво,
З тобою завжди й скрізь любов моя.
Сказала я: «Не знаю…» Ні, я знаю,
Я знаю все, ти чуєш, любий мій.
Всі таємниці зможу розгадати,
Тож краще сам ти їх мені відкрий.
Сказала я … Беру назад слова ті,
Бо знаю, що мене кохаєш ти.
Удвох свою любов ми зможем завжди
Від бурі і негоди зберегти.

Валентина Кобзаренко

Повідомлення відредагував Соне4КО: 16.06.2007 – 16:03

  • 0

#122 Анюта

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 171 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Сміла

Відправлено 16.06.2007 – 17:04

...Любить...
Смотреть в окно до темноты,
Сквозь сон кому-то улыбнуться,
Дыханием согреть мечты,
Лишь полюбить и вдруг... проснуться.
Ловить ресницами снежинки,
Все ждать чего-то, просто ждать,
Вокруг лишь глупые картинки,
Привыкли люди много врать!
Нарисовать пустое лето,
В котором не было стихов,
Оставить сердце вдали где-то,
Пытаться спать и чтоб без снов...
Любить так странно, не понятно,
И вроде боль, и вроде рай,
Уйти без снов и без оглядки,
Сказав лишь тихое "прощай"…

Вибачайте за рос. мову


...Виртуальная любовь...
Два незнакомых человека
Случайно встретились в сети:
Один грустил, искал совета,
Другой любовь хотел найти.

Друг с другом долго говорили,
Пытаясь дружбу завести,
Всё друг о друге узнавали,
И очень сблизились они.

Один - забыл о своей грусти,
Он понимание обрёл...
Другой влюблялся понемногу,
Но слов он нужных не нашёл.

Всю ночь они проговорили,
И были счастливы они.
И снова в чат потом спешили,
Так пролетали ночи, дни…

И вот вопрос: Что за наука?
Что в вирте так сближает нас?
Когда, не видя человека,
Ты даришь много милых фраз.

Ты понимаешь, что он близок,
И ты скучаешь почему?
И вновь включаешь свой компьютер,
И снова в чат спешишь к нему.


...Просто любить...
Просто проснуться с тобою рядом,
Просто коснуться нежной руки,
Встретится с ласковым любящим взглядом,
И тосковать, когда мы далеки…

Просто болтать ни о чем до рассвета,
Просто смеяться и просто грустить,
Просто припомнить счастливое лето,
Просто обидеться, просто простить…

Просто мечтать лежа рядом с тобою,
Просто вдвоем ожидать перемен,
Просто любить тебя всею душою,
И получать те же чувства в замен.

Просто быть вместе единым целым,
И как же просто все потерять:
Вдруг станет черным, что было белым,
Просто однажды тебя не понять…

Только прошу я у господа бога:
Силы нам дай, чтоб любовь сохранить,
Ведь наша жизнь это просто дорога -
Будем, давай, просто жить и любить.


...Всегда есть тот, кому ты нужен...
Всегда есть тот, кому ты нужен,
Кто так в тебя наивно верит,
Кто доверяет смело душу,
Кто ждать готов, любя, у двери...

Кто каждый миг - дыханьем, взглядом
К тебе всегда готов стремиться,
Всегда есть тот, кто просто рядом,
Кто быть ненужным не боится...

Кто знает, что любовь не просят,
Кто знает, что любовь не милость,
Чтобы её монеткой бросить,
Чтобы она к ногам скатилась...

Но в час любой, когда невзгоды
В свои тиски сжимают сердце,
Всегда есть тот, кто в непогоду
Тепло отдаст тебе - согреться...

...Всегда есть тот, кому ты нужен,
Упрямый, гордый, полный боли,
Кто молча примет твою душу
В свои горячие ладони...

И не напомнит в час печали,
Когда в тоске завоет ветер -
«За тех, кого мы приручаем,
Всегда, всегда, всегда в ответе...»


...Жила...
Жила, надеялась, любила,
Переживала, не спала,
Врала, играла, торопила,
Молилась, плакала, звала.
Ломала, била, разрывала,
Ласкала, грела, берегла,
Ждала, мечтала, горевала,
Грешила, спорила, лгала.
Шутила, пела, танцевала,
Бросала, грабила, гнала,
С ума сводила, удивляла,
Жила.., старела.., умерла...


...Это не любовь...
Это не любовь, это лишь то, что не случилось,
Это то, что душу ранит до сих пор.
Это только время, то, что вдруг остановилось,
Это лишь с мечтой давно забытый спор.

Это не безумства - всех влюбленных свойство,
Это просто небыль, та, что не сбылась.
Это серых глаз извечное спокойствие,
Странный сон, как струнка - явь оборвалась.



Без названия...

Мелодии меняются,
Но в мире есть одна,
В которой сочетаются
И шум и тишина.

В которой обнимаются
Закаты и рассвет.
Здесь пламя в лед влюбляется,
И дарит миру свет.

Лишь только сердце с разумом
Не спляшет никогда,
В союзе им отказано
Любовью навсегда.
  • 0

#123 Nana

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 751 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Dnipropetrovsk

Відправлено 20.06.2007 – 21:52

Ти мрій, кохай і будь коханим,
Життя – то лиш коротка мить.
Віддай всю ніжність почуттям жаданим,
Бурхливим днем сторіччя пролетить.

Не бійся дати серце тій людині,
Яка, без роздумів, дала тобі себе,
І подивися в очі ті невинні –
В обійми свої кличе лиш тебе.

Піклуйся, жодна щоб сльозинка
З очей тих милих не скотилась долі,
Її ж душа тендітна, як пір’їнка
І більше не хоче вона плакати від болю.

В думках своїх малює вона світ
Дитячих мрій в дорослому житті,
І кожне слово з твоїх уст для неї заповіт,
І не згуби її ти роки молоді.

Люби її! Ти чуєш?
Чуєш? Вона не хоче цього болю.
В обіймах щастя ти відчуєш,
Коли коханню віддаси ти волю.
  • 0

#124 Дмітріо

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 98 повідомлень

Відправлено 20.06.2007 – 22:09

— Вчора до мене на вулиці підійшла бабуся й запропонувала купити вічну голку для примуса. Ви знаєте, Адаме, я не купив. Мені не потрібна вічна голка, я не хочу жити вічно. Я хочу померти. Я помічаю в собі наявність усіх пошлих ознак закоханості: відсутність апетиту, безсоння і маніакальне бажання писати вірші. Послухайте, що я зліпив вчора вночі при миготінні електричної лампи: "Я помню чудное мгновенье, передо мной явилась ты, как мимолетное виденье, как гений чистой красоту". Правда ж, добре? Талановито? І лише на світанку, коли були дописані останні рядки, я згадав, що цей вірш уже написав О. Пушкін. Такий удар від класика! Га?
  • 0

#125 Romun

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 573 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Полтава

Відправлено 21.06.2007 – 00:05

Хе, було діло колись... B)
Ось, будь-ласка :yes::


Боже, відкрий їй любов,
Відкриє в собі хай кохання
Прошу тебе знову і знов:
Хай не буде між нами прощання.
* * *
Що з нами? Зі мною?
Вона це? Чи ні?
Коли заслужу вже покою?
У смерті та в сні?
* * *
Жити. Життю все радіти.
Засвоїв це добре я,
Та кохання своє нікуди діти.
Ти ж залишаєшся тільки своя.
* * *
Покохай вже хоч іншого,
Відкрий своє серце йому.
Чому вже не прошу я більшого?
І сам я не знаю чому...
* * *
Тебе хоч зустріну щасливою
І спокій огорне мене,
Шукатиму далі я нивою
Оту, що в картинах Моне.
* * *
Не любиш нікого?
То скільки ж чекати
Любові із серця твого.
Не любиш? Не буду ридати.

07.2004
  • 0

#126 Romun

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 573 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Полтава

Відправлено 30.07.2007 – 22:09

Дякую, Nana.
Ось іще:

Пробудись!

Я розбуджу у ній кохання.
Таке до Бога моє прохання.
Прошу терпіння віри в нього.
І страх жену, жену тривогу.
Немає серця кам’яного.
Розтоплю я хоч сам граніт.
Зустріну я, скажеш: “Привіт!
Люблю тебе багато літ,
Кохала і не знала цього,
Жила тоді я геть убого.
Тепер вже сонце ясне з неба
Нагадує мені про тебе.”
11.07.04
  • 0

#127 AndriyKozak

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 36 повідомлень

Відправлено 04.08.2007 – 05:19

Пригадую, ак тебе я пізнав,
Мому другу, Сімнадцятий рік став.
Зайшла в залу, ти велику-пусту,
Осяяла її, як свічка тьму.

Памятаю, як на тебе глянув,
В очка твої я тоді зазирнув.
Памятаю, я побачив дівку,
Таку одну, єдину на світу.

Памятаю, твої сині очка,
Памятаю, яка ти тоді була.
Памятаю, наш перший танець я,
Памятаю, яка ти ніжна!

Незабуду, твої тендітні вуста,
Незабуду, рісниці очка,
Незабуду, тонкі ручки твої
Незабуду, тебе ніколи, НІ!

Але нажаль, треба мені іти
Але нажаль, твоїм небуду ніколи
Але нажаль, доля нас не звела
Але нажаль, уви така вже сутьба.

Може колись, разом будемо ми.
Може колись, збудуться мої сни.
Може колись, а може і ні...
Але коли, зараз це в тумані.

Надіюся, що все буде гарно.
Надіюся, що все буде файно.
Надіюся, що закохаєшся ти.
В мене мила, по самі вушки!

Ой не сумно, зараз мені мила
Ой вже минула, моя журба
Ой вже давно, не ридаю я
Тільки сміюсь, і радію від почуття.

Я вдячний Богу, що я знаю
Що це любов на цьому світу...
В цьому житті, ти лише людина
Але для когось, ти є ціле життя.

Лиш одне, я від Нього прошу
Лиш одне, я Його молю
Щоб кожна, людина в життю
Відчула, ось цю пристрасть мою.

О я так ще одне хочу,
З нею бути хоть на хвилю.
І сказати в останнє "люблю...
але тебе, від серця відпускаю".

Може я в, майбутньому знову
Закохаюся, в якусь дівчину...
Може навіть, нею будеш ти...
Але хто, це знає, як цьому бути...

1:24 am, June 28th - 07
  • 0

#128 sagitta

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 315 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Мельмак

Відправлено 04.08.2007 – 09:53

***
Це аромат солодкого вина,
Що п"ється вдвох і без нудних банальних тостів.
Так пахне пахне так мелісса запашна,
І після втомливого дня морозна постіль.

Так пахне молоко і свіже сіно
І преріями вмитий жеребець,
Небесно чиста ангельська дитина
І наречена, що ступила під вінець.

Так пахне під час шторму океан,
Берези недоторканих дібров,
Ранкова мла, роса, легкий туман...
ТАК ПАХНЕ ЛЮБОВ

Цей смак джерельна має прохолода
І в горах кришталево чистий сніг.
Це смак морської тихої погоди
Й під місяцем прогулянок нічних.

Цей самк у посмішці і у сльозах,
У пошепки промовленому слові,
В поемах, у сонетах, у піснях...
ЦЕ СМАК ЛЮБОВІ

Так соловей свою виводить трель,
У такт у жилах кров пульсує, б"ється,
І грає в самоті віолончель...
У РИТМІ СЕРЦЯ
:) :) B)

Повідомлення відредагував sagitta: 04.08.2007 – 09:54

  • 0

#129 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 04.08.2007 – 09:59

***
А ми з тобою нерозлийкава
Тому і барвумен до нас ласкава.
тобі розчинну,
мені в зернятках
І неодмінно
в одне горнятко..
:)

Повідомлення відредагував lamourattack: 04.08.2007 – 09:59

  • 0

#130 кОшЕннЯткО

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 09.08.2007 – 22:05

Я іду… Не потрібно мене зупиняти,
Казати що любиш. Я не хочу прощатись,
Я лиш хочу піти… Але ти зупиняєш.
Нагадуєш те як ми цілувались…

Поцілунки для мене були наче казка.
Яка вже минула і більш непобачу я очі твої.
Але це лиш відмазка…
Все я пішла…

І ти знов зупиняєш.
І кажеш, що любиш.
Але це лиш слова, якими ти так розкидаєш.
Мене вже нема…


На вигляд я весела й говірка,
Як та сорока люблю гомоніти,
Але моя душа і серце, як земля,
Яку ніхто не може вже зігріти.

Як боляче було мені тоді,
Коли казав оці слова прощання,
В твоїх очах було все, крім кохання,
Яке ти присягав віддать мені.

Я сильна, і тому не заридала,
І не пішла жалітися комусь.
Я лиш стояла і чогось чекала,
Невірила нікому, я чомусь.

Пройшли часи, і я тебе забула
Забула все, і очі ці твої
Як океан пусті і голубі
Які хотіли так згубить мене.
  • 0

#131 Руда_миша

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 547 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Центру та окраїн Львова

Відправлено 11.08.2007 – 09:46

До мене прийшло
щось інше.
І я вже не знала, з чого
починати.
Я збагнула, просто-таки
усвідомила, що
той письменник
для мене назавжди
залишиться
лише
твоїм улюбленим.
Але дія, про яку
той письменник
писав, ніколи
не стане для мене
ілюзією життя.
Бо всеж –
як би різноманітно
мені на душі
не було –
я жила і до того,
як ти прочитав
перше речення
з твору екзистенціаліста.
Ми вдвох завжди
говорили окремо
і в різні проміжки
часу.
Однак коли сказані
нами думки
співзвучали -
сумно сколихувався
перепочилий
вітер
в замерзлому
гаю самотності.
  • 0

#132 =MAVKA=

    Я в серці маю те, що не вмирає...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1153 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:м. Київ

Відправлено 11.08.2007 – 18:13

5
***
Я йтиму, доки не покинуть сили,
Простуючи до світлої мети.
До тебе йтиму, щоб знайти, мій милий,
До тебе йтиму, як покличеш ти.
Тобі віддам вірші з мойого серця,
Що лиш до тебе линуть з-під пера,
І ще не раз душа моя озветься
Словами щирими. І прийде та пора,
Коли зустрінемся, щоб бути назавжди,
Й не розлучатися ніколи нам з тобою.
О, як я хочу поруч тебе йти!
Й для тебе стати долею новою!

16.04.2007
Дніпропетровськ
  • 0

#133 sonechko

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 13 повідомлень
  • Місто:Калинівка

Відправлено 12.08.2007 – 11:49

Це перше що я написав.

Сьгодні рівно рік як я тебе люблю,
не думати про тебе я не можу,
і що з собою тільки не роблю,
і кожен день тебе в собі знаходжу.

Живу я тільки завдяки тобі,
і день у день лише тобою.
Живу, як завжди я на самоті -
так ось що називається любовю.

Я знаю - вірш не ідеальний -
не Пушкін я і не Шевченко,
це лише крик душі банальний
і спати йдуть усі швиденько...

Закінчення досить несподіване , але я писав опів на п"яту ранку.

А це написав сьогодні зранку


Тебе все так же я люблю, Аллуньо,
душа кричить - а чує лиш відлуння,
що відбивається від серця твого,
а я не вірю, що настільки камяного.

Воно м"якеньке, як твоє волосся
як шкіра ніжне і м"яке мов шовк,
але колюче, наче скошене колосся;
чому про тебе думаю я знов?

З тобою бути другом я не хочу
вже краще бути ворогом хорошим,
при зустрічі щоб відвертати очі,
моє кохання вже не буде нашим.

Тебе люблю я з вечора до рання,
я згадую як дні з тобою пролітали,
бажаю я тобі знайти своє кохання,
але, щоб щей тебе кохали...

Повідомлення відредагував sonechko: 12.08.2007 – 11:49

  • 0

#134 Шмига

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 11 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 12.08.2007 – 12:55

Російська мова, написано в 14-15 років, перша любов і все таке :angry12:

****************************
Всю жизнь тебя любить я буду,
Как ни банально все это звучит.
Молчать сегодня я не буду,
Сегодня сердце говорит.

Люблю тебя, люблю до боли,
Люблю как воздух или даже боле
Как можно не любить тебя, скажи...

Любовь как смерть после заката,
Дается только для того,
Чтоб утром с первыми лучами
Родиться заново, легко...

Весь день порхать на крыльях счастья
В любви купаться, жить в любви
Быть выше горя и ненастья
Себя быть выше для любви...

****************************

Смогу ли выдержать любовь,
Которая опять мной завладела
Ведь как спиртное греет она кровь
Но ядом травит мое тело

Любовь моя одна всегда
Если любить, то до последней капли
И в этом вся моя беда
Сгораю я, и все мои остатки

А может это мне судьбой дано?
Гореть, сгореть и вновь родиться.
Любить я буду все равно,
И с радостью буду молиться.

Но нет, молиться буду не богам
И не единственному Богу
Молиться слепо буду Вам,
Моя любимая, ей богу…
****************************

Как мне ее разлюбить?
Ведь любить ее глупо!
Вместе нам уж не быть,
А не сердце так скупо.

Вот и солнышко садится,
Песнь звучать перестает,
А на сердце все томится,
Сердце от любви поет.

Оно опять не понимает,
Ему все также невдомек,
Что вечного на свете не бывает,
Но все же стало поперек.

Который день идет сражение
Между разумом и сердцем.
Или умолкнет птицы пение
Или откроются все дверцы.
  • 0

#135 lamourattack

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 681 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:дому

Відправлено 12.08.2007 – 17:37

Будь гарна і мовчи
В старому сквері згрібають листя дбалі двірники.
Мелодія у пам яті руки
принишкла
Скоро зачинять двері.
Будь гарна і мовчи
Пантрує час
думки і мрії, мов листки на клені.
Ілюзія,
що маєш щось у жмені...
А маєш тільки осінь про запас...
©
  • 0

#136 Nastenna4ka

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 9 повідомлень
  • Місто:Київ)

Відправлено 13.08.2007 – 14:46

Вибачте, але пишу вірші лише на російській мові:

Молния за окном сверкает,
Тебя мне так не хватает.
И в эту минуту,
и в это мгновение
Прошу тебя взглядом
Быть со мной до самозабвения
И пусть небо дуреет,
и сходит с ума
Пусть в море бушует большая волна,
Хочу быть в объятьях твоих я всегда.

*************************

Твоя любовь это просто слова,
Можно сказать, даже вода.
Быстро стекает струйка ее ,
Быстро иссякает чувство твое….
Я не в силах все изменить,
И вовсе не хочу свою душу томить…
Томить в ожидании сладкой минуты
Которую ты позабудешь немедля
Томить свои сладкие губы,
Ломать свои нежные руки…..
И ради чего? ради разлуки?
Э нет дружок, я не такая!
И жить не буду потакая……..
Тем более кому? Тебе?
Да ни за что! Прости уж мне что я такая….
Но тебя не в силах я утешить как та, другая!
Иди ты к ней и смейся ей!
А про меня забудь……
Забудь про все….. И то что я такая…..совсем иная…..
А не как та - другая!

**************************

проходит жизнь...
а ты один....
и все не так....
лишь ты господин....
тебе плевать...
а ей подавно....
ведь это жизнь...
была недавно...
а вот сейчас....
отрывок ....
а может бы и часть...
какая мразь....
но все же...
это власть...
грязь...
ведь жизнь твоя сплошная дрянь....
глянь....
ведь все вокруг сплошная ложь.....
ну и что ж...
попробуй сунуть в нее нож...
а потом не трожь......
и ты почувствуешь лишь дрожь..
а ведь всего лишь это жизнь....
и что ж?

******************************

Теряя любовь, теряешь и жизнь
Точнее не жизнь, а надобность жить
Но поживи чуть -чуть ты дольше…
И ты поймешь "бывают случаи по жестче "
Бывает в жизни и такое
Что мы теряем самое родное….
Теряем близких нам друзей,
А иногда теряем веру в счастье…….
Теряем веру мы в себя…
И пропадаем навсегда.
Ну почему тогда любовь
Всегда нам кажется дороже?
И почему тогда к любви относимся мы строже?
Почему из-за любви все могут плакать беспробудно?
А веру в счастье считаем все мы нудной.
  • 0

#137 кОшЕннЯткО

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 15.08.2007 – 12:40

***
Ми розійшлись по сторонам
Ти тут, а я залишусь там
Не хочу бачить більш тебе
Я знаю кинув ти мене

Не хочу я лишатись тут
У пам*ятті сумних думок
Ти не побачиш мене знов
У серці в мене вже замок.

Кінець… Ми розійшлися давно
І не вернусь до тебе я
Така тендітна як була
Забудь мене й моє ім*я.

***
Ми залишилися самі
Дивилась в очі я твої
Як небо сині й неземні
Але пусті…

Я знала ти мене не любиш
І поцілунком своїм згубиш
Мене неначе, й небуло
Як подругу мою давно.

Я відвернулась й відійшла
І по щоці зійшла сльоза
І я пішла, і я пішла
І стала я, немов, чужа.

Ти підійшов і обійняв
І в шию ти поцілував
А поцілунки були зимні
Обійми також неприємні.

А я стояла і мовчала
Нічого навіть не сказала
В душі так боляче було
А серця й наче небуло!

Я знала, що це був обман
Хоча й залишилася там
Для того, щоб сказать тобі
Що не приємно це мені.

І я сказала, небоялась
І посмішку твою впіймала
І загадкову й незвичайну
Таку як сонечко печальне.

Ти відійшов такий похмурий
А я сказала, що нелюбий
Мені ти був завжди, і є
І не любила я тебе.

Хоча збрехала я тобі
Але полегшало мені
І розвернулась я, й пішла
І гордість свою зберегла.

***
Настала ніч. Ліс колихнувся,
І місяць ясний засвітив.
І лебідь білий там проснувся,
По озері лісному плив

Той лебідь був, мов сніг, біленький
І чистий, наче небо синє
Похмурий і чомусь тихенький
Напевно хтось його покинув.

Лебідка гарна і манлива
Також була красуня мила,
Літала ніжно і грайливо
Тоді її людина й вбила.

Тому і лебідь наш прекрасний,
По озері лісному плив.
Похурий був, як день неясний
Коли той місяць засвітив.



Зацініть будь-ласка мої вірші......

  • 0

#138 Пилюка

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 121 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 16.08.2007 – 12:18

Цитата

по сторонам
= у різні сторони

Цитата

проснувся,
= прокинувся .....

Цитата

Я знала ти мене не любиш
І поцілунком своїм згубиш
Мене неначе, й небуло
Як подругу мою давно.
нє.. ну не пиши вірші, чесно.. :yes:
  • 0

#139 Chily

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 448 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 29.08.2007 – 03:27

моє:

Залежність

Залежність зникає, коли нема чого чекати,
Коли нема нікого дуже близько тебе.
Завжди було так тяжко щось сказати,
Знаючи, що біль поранить тільки себе.
Ту мелодію уже немає сили слухать,
І пекти хліб як любиш тільки ти.
Колишнього бажання очі вже не мають,
Бо вже давно немає того «ми».
І не було ніколи… все було несправжнім -
Із самого початку не моє.
Якби хоч трохи дбав і був ти обережним,
Мабуть не віддала тобі все те, що було лиш моє.
І не було б образи, але чого гадати,
Навіть якби не віддала свої думки
Усе одно, коли лягала б спати,
Перед очима був би тільки ти.

І знову я кажу, що більше так не буде
Але не знаю точно – я ж така слабка.
Звичайно, дуже скоро все забуду
Хоч і слабка, але усе ж таки стійка.
Та як не хочу знов розчарування…
Не допустити треба сум у душу.
Тому ще раз прийму собі вітання:
Я більше перероблювать себе не мушу.

2.11.2005
  • 0

#140 Руда_миша

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 547 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Центру та окраїн Львова

Відправлено 29.08.2007 – 18:28

Простір пахне
твоєю неприсутністю :
як завжди – чудово.
Мерехтить такий
сильний аромат
єдності світу.
Квіти на ніжних
кволих деревах,
трава і піщини, -
все говорить, що
ти не прийдеш
у цю неймовірно
красиву і відповідну
мить.
Простір не пахне
і не смердить, коли
ти – найбільш не передбачуване
у природі створіння –
приходиш.
Простір, мій загадковий
і суперечливий
простір забуває, що
повинен робити як
налагоджений механізм.
Він забуває своє
ім’я, забуває думати
і зітхати
в той катастрофічний
момент, коли
серед слів і рухів
смієш з’явитися
ти один –
німий, з тихою
ходою.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних