Перейти до вмісту

Вірші про кохання


Повідомлень в темі: 386

#101 Житомирянин

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 33 повідомлень
  • Місто:м. Житомир

Відправлено 18.03.2007 – 22:35

Прошло уже немало лет,но все ж,как в первый раз
Я каждый день живу тобой,тобой я жив сейчас
Возможно,нам не суждено,возможно-суждено,
Но знать уж точно не дано,а верить...чтож...одно,
Одно лишь знаю:нет другой во всем людском уделе,
Которою беречь бы смог,которой смог бы верить...
Не долог век,и драгоценен час,
Любви благословенье...возможно нету сил,
Возможно я устал...уснуть..забытся...нет,сейчас
Я нужен милой,ей я верен.
Любви лишь сила,мыслей слабость
Питают душу странника сомнительной мечтой
И если соизволит Бог,укажет путь,с собой
Тебя одну возьму,поверь,ведь мне не в тягость...
Я докажу тебе...смогу я показать на деле...
Один намек позволит жить,а слово даст возможность
Существовать не узником,а ангелом,но лишь в животном теле.
Прими ты в дар мою любовь,не отвергай подарок
Из свечки с именем твоим в моей душе,в моих мечтах
Вовек,сколь сущесвует мир,не догорит огарок...
  • 0

#102 Real Angel

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 46 повідомлень

Відправлено 21.03.2007 – 19:15

Вибачте,що на російськый мові,але мені цей віршик так сподобався...
Осень. На улице дождик опять,
Мама не пускает девчонку гулять,
А парнишка, промокший, всё её ждёт,
Но дождь не кончается, дождь всё идёт..
"Почему её нет, чтоже случилось?
А может любовь мне просто приснилась?!
Чёрт! Что за бред?! Дурацкий ответ!
Ну где же она, почему её нет?
А вдруг не помнит? Не может быть!
Она о встрече не могла позабыть.
Значит не принимает к сердцу всё близко.
Как же я мог опуститься так низко?!
Лгала то, что любит, а я ей верил всегда,
Но для чего согласилась гулять со мною тогда?
Ну как же! Захотелось ей поиграть,
Просто решила в любви полетать!"
Ни минуты больше не стал он её ждать,
И мысли о ней пытался прогнать.
Пришёл домой и долго сидел в темноте
Пока не раздался звонок в комнате.
Поднимает трубку, слышит: "прости"
" ты не пришла, меня обманула,
Как дурака взяла и надула,
А теперь звонишь и говоришь "прости"?!
Чего ты добиваешься, объясни!"
"Понимаешь, дело всё не во мне,
Я очень хотела придти на встречу к тебе,
Но мама, мама не разрешила,
Сказала, что я и так уж немножко простыла..."
Парень слушал ей не перебивая,
И уже ничего хорошего не ожидая.
Больше не верил ни единому слову он,
После её слов голос сменился на грубый тон.
Сказал, что придумала причуну плохую,
Не хочет он знать он девчонку такую.
Много ещё слов ей отгресил
И после слова "прощай" трубку повесил.
У девчонки внутри всё оборвалось,
А сердце чуть не разорвалось.
Полились слёзы, размазалась тушь,
В голове ничего нет, одна глушь.
Ей было больно как никогда.
Хотела умереть девчонка тогда.
" Почему он не поверил в прпавду мою?
Боже! Как сильно его я люблю!
Если не простил, значит не любит.
Зачем же, зачем меня он так губит?!
Захотел расстаться, чтож прощай!
Только не забывать меня обещай.
Но как же всё-таки обидно!
В этом мире счастья нигде не видно.
Как теперь без него буду я?!
Без него не проживу ни дня..."
Та девчонка ревела всё ночь.
Если б знала мама, как страдает её дочь..
И парнишка всю ночь не мог уснуть,
У него в голове тоже была одна муть.
Расставание-это всегда тяжело,
А когда любишь, совсем нелегко.
"Чтоже мне делать, как разлюбить?
Я никого больше не смогу полюбить!
Вот как бывает расставание глупо,
Как же нелепо, как же всё тупо!
Но стоит ли из-за такой ерунды расставаться?
Ведь друг без друга мы не сможем остаться..."
Ушла злость и перестал её он винить,
Ранним утром решил позвонить.
К трубке никто дорлго не подходил,
А потом голос её мамы его удивил-
Он был настолько печален и тих
Что было понятно, что-то случилось у них..
"Не буду скрывать, скажу правду тебе,
Этой ночью дочь перерезала вены себе"
Дальше он слышал раданья одни.
Вот и пришёл конец их любви...
Парень чуть телефон не разбил,
Всё что было под рукой, со слезами он бил.
Открыл окно...вот и он ушёл на тот свет
Он и Она - в этом мире их больше нет.
А кто виноват? Где же ответ?
  • 0

#103 Гість_Annt_Way_*

  • Гості

Відправлено 22.03.2007 – 19:27

а ось віршик, який був написаний доволі давно дівчинкою-мрійницею...було б цікаво почути ваші враження...:-)
Як зорі в небі в літню ніч,
Як квіти навесні,
Мені потрібен ти один,
Щоб жити на землі...

Бо ти-се все моє життя,
Для тебе я живу.
З тобой моє життя як казка,
Казка на яву.

Заради тебе я віддам
Все-все, що в мене є.
Ти знаешь, любий, все моє,
давно уже товє.

Кохаю я тебе , мій принц!
Чекаю...де ти є?
  • 0

#104 azaneleh

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 74 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 22.03.2007 – 19:31

Не плач!
Не плач.
Він був не першим, хто прийшов в твоє життя.
Не плач.
Він був не першим, хто зостався.
Не плач.
Він був таким, як й інші. Це життя.
Не плач.
Він, як і інші, помилявся.

Не треба плакати.
Він був таким, як всі.
Не треба плакати.
Він був, як попередні.
Не треба плакати,
Як квіти у росі.
Не треба плакати.
Залиш на інші дні.

Ти посміхнись.
Таке бувало вже колись.
Ти посміхнись.
Таких, як він, ще буде сотня.
Ти посміхнись.
Він ще повернеться колись.
Ти посміхнись.
Не треба плакати сьогодні.

Поплач.
Він був останнім, хто пішов з твого життя.
Поплач.
Він був останнім, хто колись зостався.
Поплач.
Бо він не був, як інші. Ще вина?
Поплач.
Він лише двічі помилявся.

Уперше – це тоді, коли прийшов,
А вдруге – це тоді, коли зостався.
В житті своєму він не раз ще помилявся,
Але, повір, не жалкував, що не здавався.

Поплач,
Бо він єдиний, хто кохав.
Поплач,
Бо тільки він тобою марив.
Поплач,
Бо він тоді іще не знав,
Що все на світі із тобою втратив.
30.03.06.
  • 0

#105 Nana

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 751 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Dnipropetrovsk

Відправлено 15.04.2007 – 16:56

Вогонь кохання (липень, 2006р.)[/font]

Вогонь кохання мене палить до нестями
Палкий, безжалісний і водночас приємний.
Життя наповнено лиш почуттями
І мріями… Та днями, що проходять не даремно.

Втираючи сльозинку, дивлюсь на зорі в темнім небі
І обережний вітерець обійме мої плечі,
Увесь цей світ, хмаринки й сонце – все для тебе,
А як тебе нема – безбарвна порожнеча.

І знову прийде вечір, настане ніч, усміхнеться світанок,
Дощом заплаче височінь, веселка зачарує.
Та чи поманить щастя той чудовий ранок?
І як тобі я ніжний поцілунок подарую?

Не бачивши тебе ніколи, від любові я вмираю,
Екран не дасть відчути твій солодкий подих.
Як квіточку, надію у своїй руці тримаю,
А пелюсток на ній немає жодних.

І хтозна, може вічна відстань що між нами?
Чи моє серце витрима розлуку?
Покаже таїнство, що криється за снами
Й бажаннями, що витримали муку.

Я закриваю очі й уявляю насолоду зовсім близько,
Здається, що на крилах я лечу до тебе і шепочу.
Прокинувшись, в стражданнях падаю я низько
Так боляче, що існувать без тебе вже не хочу.

А десь за морем серденько, яке мене кохає безупинно.
Ми подолаєм невмолимі кілометри поміж нами.
Я підійду до тебе і невинно
Тихенько доторкнусь до губ своїми ніжними губами.

Вогонь кохання мене спалить, я без тями.
Палкий, безжалісний, без тебе ще й жахливий.
Життя вже переповнено лиш почуттями…
Кохаю я тебе! І кожна мить без тебе неможлива.

Зимова ніч (січень, 2007р.)[/size]

Не можу мовчати! Думки мої в полоні,
Сріблясті сніжинки упали на долоні.
Вечірні сутінки, зимова казка, сяйво й ти
Ти звідусіль…Ти навкруги але до тебе не дійти.
В моїй уяві тане блискавка кохання,
Спалахуючи, меркне й обертається в чекання
Яке стискає серце в болісні години ночі
Ти звідусіль…Крізь тугу й розпач бачу милі очі.
Прокинувшись уранці, я кричу – не хочу жити далі,
Бо знаю - кожна нова іскра дня не прийде без печалі.
А місяць сльози ллє на білий сніг і розуміє,
Холодним трепетом мою самітність не зігріє.
В пориві ніжності себе я обіймаю.
Та де ж ти? Говори зі мною, я благаю!
Мільйони слів схопили душу й розчинилися в проханнях.
Якби ти тільки знав що можна заблукати у бажаннях!
Але це трапилось, борюсь із пристрастю й вмираю,
Промінчик сонця із-за обрію без посмішки стрічаю.
Невже нема тепла закоханій душі морозною зимою?
Врятуй від гибелі, коханий, говори зі мною.
Ти звідусіль…Мій біль, моя любов, моє життя,
Наповнюєш мене коханням і даруєш почуття.
А зараз тиша, німа тиша, мертвий час…
Молю, коханий мій, засяй у сні сю ніч мені хоч раз!
Віддай всю ніжність і натхнення, ось моя любов - візьми...
Так хочеться з тобою розмовляти під час нічних поем зими.

[font="Georgia"][size=4]Побажання (3 березня, 2007р.)


Ти будь як вітер навесні,
Міцний і вільний на роздоллі
І хай всі зіроньки ясні
Тобі лиш світять!.. Долі
Най сиплються барвисті сни
А мрії крилами тріпочуть,
Ти їм лиш руку простягни
І зрозумій – кохання є, вони тихесенько
шепочуть.
І щастя є, воно з тобою, воно твоє, лиш обернись!
Поглянь, який чудовий світ навколо,
Назустріч радості всміхнись.
Най сонце огорта промінням твоє життя і коло
Хай будуть лише друзі й доброта,
Тікають най печалі геть в нікуди,
Ти ж кращий й заслужив це неспроста!
  • 0

#106 Kit

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 15 повідомлень

Відправлено 17.04.2007 – 19:46

Бережіть і шануйте своє Кохання

Ми знову зустрілись...
Я поглянув в твої очі -
Такі бездонні , наче небо голубе,
І знову пригадались довгі ночі,
Коли я ніжно обіймав тебе.

Я знову пригадав
Твоє волосся,
Тонку і ніжно-серпанкове, наче сніг.
Знов вітер дорікнув і золоте колосся:
- Чому любов свою ти не зберіг?
Бурдяк Ігор.


Забув усе, що не збулося.
Я вже не той. Я вже не я.
Чого ж так боляче і досі,
Коли звучить тво ім'я.


На небі зорі ці ось дві -
Це ти і я, це ми з тобою,
Ідучи стежкою стрімкою,
Ми будем двоє у житті.
Лиш ти і я, і ми з тобою.

І вітри буйні і хмарки
Згасити схочуть ті зірки,
Але усе перенесе кохання нашого вітрила.
І я - як ніжність, ти - як сила,
Бо ми з тобою одна - це одна душа
Великого духовного мірила.











Перегляд дописуAnnt_Way (22.03.2007 20:27) писав:

а ось віршик, який був написаний доволі давно дівчинкою-мрійницею...було б цікаво почути ваші враження...:-)
Як зорі в небі в літню ніч,
Як квіти навесні,
Мені потрібен ти один,
Щоб жити на землі...

Бо ти-се все моє життя,
Для тебе я живу.
З тобой моє життя як казка,
Казка на яву.

Заради тебе я віддам
Все-все, що в мене є.
Ти знаешь, любий, все моє,
давно уже товє.

Кохаю я тебе , мій принц!
Чекаю...де ти є?


Супер!!комусь таки пощастило.Хотів би я такого!! :angry12:
  • 0

#107 Kit

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 15 повідомлень

Відправлено 20.04.2007 – 14:42

Боріться за своє!!!!

Бувай, пробач мені, кохана
Мене даремно ти не клич.
Я йду в світи іще незнані,
де майбуття вже вкрила ніч.

Завжди я буду пам'ятати
Той час любові і розлук.
Тебе завжди буду кохати,
Мій вірний, щири, добрий друг.

Я вірю: на стежках життєвих
тебе зустріну ще колись,
Та за любов боротись треба
Щоб наші долі обнялись.

Нема в любові остаточних
Поразок чи то перемог.
Йдемо дорогами своїми
Крізь град незгод і дощ тривог.

В години ці, далекий друже,
Я буду згадувать тебе.
І не завуду, вірю дуже,
Що щастя наше ще прийде.

я намагався але неполучилось.
  • 0

#108 Nana

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 751 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Dnipropetrovsk

Відправлено 21.04.2007 – 19:46

Будь ласочка, відповідайте всі, може комусь сподобається моє творіння? :D

Струни Сходу

Останні струни Сходу розсипались у тьмі,
Не стихне лише серце, палаючи в вогні.
Всім тілом відчуваючи тебе, цілую твої очі
І крики щастя мчать крізь мрії цієї зоряної ночі.
Багаття ніжний дотик твоїх губ розпалює в мені,
Ввижалась пристрасть ця лише в далекім сні,
Але тепло і ласки твоїх рук такі жаданні!
Я бачу тонем ми з тобою в цьому солодкому коханні,
Де кожен рух в обіймах долі і є сама любов,
Затримуючи дихання, я чую як пульсує дика кров.
І ясним поглядом милується ця нескінченна ніч,
Лиш ти і я, і місяць з думами у небі віч-на-віч.
І розумію я, він заздрить нам, але в бездонний час
Його тужливий німий погляд не потривожить нас...

Останні струни Сходу сховалися у тьмі
І листопад за вікнами співає нам пісні.
Вмираючи, пожовкле листя мріє про життя.
Дарма! Суворий вітер осені не дасть їм майбуття.
Та що мені тужлива осінь і сльози літніх днів?
Твоє гаряче тіло відчуваю і не знаходжу слів.
"Кохаю тебе, сонечко" шепочеш лиш мені,
Блаженно я вдивляюсь у твої очі карі чарівні...
О, не минай, кохання ніч, забудь про сонце й ранок,
Сховай проміння дня і пргони світанок!
Але не владне людство зупинити час і долю,
І рвуться почуття і сльози із серця та на волю!

Останні струни Сходу розтанули у тьмі...
І стихло навіть серце, згорівши у вогні.
  • 0

#109 4esterfielter

    вже не чайнік - самоваррр

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 615 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Рівне - Київ - Рівне - Київ (туди-сюди їжджу:)

Відправлено 23.04.2007 – 13:13

літній дощ після паркого дня
застукав тебе
і ти шукаєш кохану у млі
сірої стіни
що падає з неба
неначе мереживні стьожки
а потім знаходиш і ви
стоїте наче мокрі курчата
але сила крил ваших
навпаки сповнюється
ви мокнете аж доки
холод не пройме вас наскрізь
і повсідаєтесь на сідала
бильця в під'їзді чужому
а згодом до хати підете
і будете милі
і чай зелений
і простирадло біле
і вино наче кров на ліжку
і нема свічок потреби ставити
ви заснете
під шум дощу
а світанок зустріне
дріботінням капітошки туфлями
по блясі карнизу
і сонце зійде
ви захочете дощ
але час уже їсти яєчню
і грінки з кавою
і на роботу державну спішити

(с) 17.04.2007

А я подам ще одне питання: чи пишете ви вірші про кохання, не присвячені нікому??? В мене особисто таких віршів найбільше... Цей вірш також... Чи це не про кохання, а про життя??? Про ностальгію, мрію, про підсвідоме??? Ех, Фройде, батяня, поможи розібратись...
  • 0

#110 Гість_Ванільне небо_*

  • Гості

Відправлено 27.04.2007 – 21:42

Привіт!Оцініть будь ласка.

Незнаючи, бажати.
Невміючи, кохати.
Побачивши, горіти.
Почувши, аж тремтіти.
Розуміючи, дуріти.
Тобою захворіти.
Мріючи, торкатись.
заснувши,пригортатись.
Дико цілувати.
Ніжно обіймати.
Вологими губами...
Тремтячими руками...
  • 0

#111 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 27.04.2007 – 21:58

Колись на уроці історії, де треба було написати листа "прекрасній дамі", в мене народився такий експромт:
Я тебе люблю-кохаю,
Як цибуля після чаю,
Як побачу, то ригаю,
А як бачу твій портрет -
Зразу тягне в туалет.
Вийшов до дошки та прочитав це...
Після цього ніяких віршів про кохання не пишу...
  • 0

#112 Гість_Ванільне небо_*

  • Гості

Відправлено 27.04.2007 – 22:09

І ще...

Я хочу на тебе дивитись,
Я хочу тобі наснитись.
Я хочу тебе чути.
Я хочу твоєю бути.
Я хочу тебе торкатись.
Хочу з тобою гратись.
Я хочу тебе відчувати.
Я хочу тебе цілувати.
Хочу надобраніч побажати
І цілу ніч в твоїх обіймах спати.
**************************************************
Тремтячими руками обіймати,
солодкими губами цілувати.
На плечі голову схиляти,
люблю-люблю тобі казати.
Так ніжно-ніжно пригортатись,
так дико-дико доторкатись.
Так гарно-гарно мені спати
хоч тільки в снах усе це мати.
***************************************************
Шалено хотіти,
Високо летіти,
Ванільного неба
Без тебе не треба.
Кориця і солод,
Нестерпний цей холод.
До тебе летіти,
Щомиті тремтіти.
Не треба,я знаю,
Та все ж вилітаю,
У небі побачу -
Від щастя заплачу...
  • 0

#113 Гість_Натусік_*

  • Гості

Відправлено 19.05.2007 – 21:38

я взагалі написала один віршик.але не знаю чи він хороший!Прочитайте і будь ласка відпишіть свое враження!дуже прошу!
Скажи зачем любил меня ты?
Скажи зачем дарил цветы?
Зачем приятно улыбался?
Зачем ты больно сделалал мне?
А я страдала.я скучала
А я любила и ждала
И каждый миг я понимала
Как сильно я люблю тебя!
Ты сделал больно мне.обидел
Но я простила.поняла
Ведь ты единственный такой на свете
Тебя так долго я ждала!


Перегляд дописуВанільне небо (27.04.2007 22:42) писав:

Привіт!Оцініть будь ласка.

Незнаючи, бажати.
Невміючи, кохати.
Побачивши, горіти.
Почувши, аж тремтіти.
Розуміючи, дуріти.
Тобою захворіти.
Мріючи, торкатись.
заснувши,пригортатись.
Дико цілувати.
Ніжно обіймати.
Вологими губами...
Тремтячими руками...
Знаеш.твої віршики прікольні!в них е смисл!Пиши в тому самому дусі!я бачу ти новенька.так само як я!давай будем підтримувати одна одну!домовились?
  • 0

#114 Nana

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 751 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Dnipropetrovsk

Відправлено 25.05.2007 – 22:56

:angry12: Рожевий захід сонця, як колискова зорям,
Мінливим сяйвом тане над необмежним морем,
А прийде час – він зникне за горизонтом днів,
Занурившись у темряву й обійми літніх снів.
Та що мені проміння та сонце те рожеве,
Іскристе море нащо й тепло оте травневе?
А вітер, лагідний такий, нащо мені він треба?
Коли так пусто й холодно мені без тебе.
Душа моя все рветься десь угору, десь далеко,
Але не досягти їй тих висот, де хмари та лелеки,
А звідти видно все, тебе також, можливо
І залишається мені надіятись на диво.
  • 0

#115 адуфанчік

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 807 повідомлень
  • Місто:відки і всі

Відправлено 25.05.2007 – 22:58

Ex...koxanja, koxanja
z no4i do ranja, z ranja do no4i
6a4y luwe tvoi o4i :angry12:

  • 0

#116 Nana

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 751 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Dnipropetrovsk

Відправлено 01.06.2007 – 21:51

Чорно-білий

Чорно-білий день і чорно-білий ранок,
Чорно-білий фільм ожив з екрану,
Чорно-біле сонце із сумного неба
Світить, наче в ньому тут нема потреби.
Чорно-білі квіти погляд не дивують,
А вітри холодні по дахах мандрують.
Чорно-білі стіни, чорно-біла стеля,
За моїм вікном з’явилася пустеля!
Кожну мить я бачу світ оцей змарнілий,
Стільки кольорів, але тут чорний й білий.
Чорно-білі фарби й чорно-білі далі
І нічого зовсім! Все життя в печалі.
Милий мій, ти бачиш, який світ жахливий?
Без твоїх цілунків став він чорно-білий.
В чорну ніч і білі зорі кольорові мрії
І яскраві сни солодкі, теплий вітер віє.
Обіймаю тебе ніжно, щастя розквітає,
Сохнуть сльози і надія радість повертає.

31.05.2007 :)
  • 0

#117 Lactarius

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 976 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 02.06.2007 – 00:27

Ось знайшов в покритій порохом і павутинням теці свої старі віршики.

Чи моє серце зупинилось,
коли на тебе я дививсь?
Чи то мені так причудилось,
чи я тебе так полюбив?

чи, може , це було видіння,
яке побачити я встиг,
чи може ти - моє спасіння,
останній проблисток весни.
****************************
Якби був шанс прожити життя знов,
Тоді б тебе одразу я знайшов
Погладив тебе вітром по щоці
Проплив би я струмочком по руці,
У грудях твоє серце розпалив.
Ось так би я життя своє прожив.
*******************************
Люблю тебе - це ті слова, які тобі хотів сказати.
Люблю тебе - слова, які душі не дають спати.
Люблю тебе, а ти не знаєш,
  • 0

#118 збоченийФРЕШ

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 94 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Ч Е Р Н і В Ц і

Відправлено 03.06.2007 – 00:33

вибачте - російськомовний вірш:

«Мертвая любовь»

Ты больше не дышишь, ты умерла,
Оставила только тишину возле себя.
Горькие воспоминания донеслись из полета замученного орла.
Я смотрю на тебя,
На холодное тело, на недвижимые ресницы, те самые глаза,
И ты уже не увидишь, как по щеке покатилась моя слеза.
Она замерзнет от холода твоего сердца.
А помнишь, как вместе стучали, так нежно, наши сердца?
Как вместе мы выбирали и покупали обручальные кольца,
Как хорошо нам было тогда, но я не видел страшного конца.
Пройдут секунды, месяцы, долгожданные годы,
Все это пройдет уже без тебя.
Время пролечит, но нет такого лекарства,
Что б возвратить тебя к жизни, из мертвого царства,
Что б встретить тебя снова, улыбнутся, поговорить про забытые годы.
Что б поцеловать в твои, еще теплые губы,
Взять за нежные руки, и сказать, как люблю я тебя.
Но нет, нет уже тебя.
Как печально мне не было бы сейчас на душе,
Как бы боль не рвала мое сердце к тебе,
Я знаю одно, что в смерти есть свои прелести,
Но она не знает к другим никакой милости.


ось і україномовний:)

«Діалог в одній особі»




Сиди та слухай
як десь там, за вікном смакує хтось літній вечір
десь там, хтось сидить та дивиться на зорі,
хтось займається кохання на небесній дорозі,
а хтось сидить та плаче,
минуле своє повертає ледаче.
Посміхнись, як тоді, пам’ятаєш?
Доторкнись та поцілуй, як тоді, відчуваєш?
Відлітай якщо вже відлітаєш,
Та не забудь повертатись, якщо крила вже маєш.
Візьми мене із собою, я теж літати навчуся,
Любов’ю своєю до тебе міцно притулюся,
і щасливі будемо ми,
щастя нашого ми не знайдемо межи.
Прокинемося якось вранці та оглянемося в минуле,
Де відносини наші були ще зовсім юні,
Спогади та думки за думками,
Миті щастя, кохання – все вже без нас, різними шляхами.
А ти все одно посміхнись та дивись у минуле,
У вічі мої зазирни та згадай як у серці вперше приємно кольнуло.
  • 0

#119 Гість_GLamourOUS_*

  • Гості

Відправлено 07.06.2007 – 16:22

А я тут вірша написала....тільки сильно не критикуйте, добре?:)


Дивлюся на сонце,
Дивлюся на небо,
І знаю: ти - радість моя.
Коли знаходжусь я біля тебе,
Під ногами моїми зникає земля.
немає тебе - мені сумно стає,
І хочу я бачити тільки тебе.
Ти - сонце моє,
Ти - небо моє,
Без тебе ні день, ні ніч не стає.
Не згасне той вогник у серці моїм,
Ім"я твоє завжди буде у нім.
Як хочу я зараз тебе обійняти
І ніжно на вушко прошепотіть:
"Люблю тебе, чуєш?" - тихенько сказати.
Як поряд зі мною ти - найкраща то мить.
У сні кольоровім до мене приходиш,
Коханням своїм зігріваєш вночі,
Не перший вже раз мене з розуму зводиш,
О, як я люблю очі твої!
Твій погляд, неначе вогнем, обпікає,
І серце моє все більше палає.
Без думки про тебе й дня не минає,
Без тебе одного мене теж немає.
До тебе я лину всією душею,
Як хочу я бути тільки твоєю!
Рукою своєю тебе пригорнути,
А потім про все на світі забути.
В обіймах твоїх я млію від щастя,
Що поряд зі мною є саме ти.
Й щирішого в світі за моє кохання
Не зможеш ти більше нічого знайти.
Я буду з тобою і в щасті, і в смутку,
І в день невеселий мене поряд знайдеш.
Відкрила я вперше тобі свою душу,
І більше крім тебе не потрібно мені!...
  • 0

#120 Skandaliza

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 2 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 07.06.2007 – 18:21

"Чорное солнце"

Вступление от PAYKa :

Безумное сердце медленней бьётся
Против этого чёрного солнца,
Город прячет в недрах секреты,
Разум ворует невинные жертвы.
Лиловое небо должно расколоться
Всё из-за этого черного солнца.
В своих сердцах чужие запреты,
Разум уносит безумные жертвы.
Мертвый палач казнит сам себя,
Мертвое тело, мягкое Я.
Ветер отравой бьёт города.
Реки исчезли с земли в никуда.
Вот молоком дождик пролил,
Агонию ужаса он прекратил.
Сердце узнало чужие секреты.
Разум-палач, невинные жертвы.

* * *

Понимание от Скандализы

Я засыпаю под звуки дождя
Шепчут они: "как далеко от тебя"
Волны бегут городской мостовой
Слышу их шепот: "он не с тобой"

Капли из неба я плачу не вами
Я плачу своими из соли слезами
Город весь стих - все ушли от воды
Слышу в ней звуки: "любишь лишь ты"

И ночью на небе я вижу слова:
"Ты не его, ты ведь не та..."
И больно становиться, больно и горько
А в небе сияет черное солнце


_ _ _ _ _ _ _ _ _ _


Мост

Завяли розы. Розы в вазе
Ты был со мной. Ты был в экстазе.
В экстазе танца что над морем.
Над морем слез, с чужим лишь горем.
На высоте в пятнадцать метров,
Прекрасный танец, танец смерти.
За руку держишь, не отпустишь…
Верь, что лишь меня ты любишь
Златавы волны…мои кудри
Все скрыто маской белой пудры…
Я знаю, ты – мгновенье, слабость
Ты был и нет – всего усталость
А я так просто не исчезну
Была и есть, и буду стервой,
что жизнь испортит
в сердце раны
Ее ты не залечишь рано
Я есть и буду в твоей жизни
Ты был и нет – исчез ты милый


Ось такі от справи. Як вам?
Поки що у моєму збірничку російських віршиків більше ніж українських, але все ще попереду. :yes:
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 2

0 користувачів, 2 гостей, 0 анонімних