Перейти до вмісту

Василь Стус


Повідомлень в темі: 43

#21 Алевтина

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 42 повідомлень
  • Місто:Харків

Відправлено 02.11.2007 – 21:27

Один з кращих українських авторів. І один з моїх найулюбленіших. Але справа не лише у віршах. Я захоплююсь і вклоняюсь, яка сильна, незламна людина. І підпис в мене з його вірша.


Довкола мене - цвинтар душ
на білім цвинтарі народу.
Пливу в сльозах. Шукаю броду.
Над вишнями літає хрущ.
Весна. І сонце. І зело.
Стоять сади, немов кульбаби.
Спізнілі зорі, наче краби,
вп*ялися в небо.Творять тло.
Свіча горить. Горить свіча,
а спробуй - відшукай людину,
обжив, самотній домовину.
Блукають тіні з-за плеча.
Безмовні тіні. На лиці
лиш очі і уста безгубі
шепочуть: ми підданці згуби
і мерзнуть сльози на щоці.
Ми розминулися з життям.
Не тим, напевне, брались шляхом,
заприязнилися із жахом
під буряних віків виттям.

(Є декілька варіантів цього віршу, цей з книги, упорядником якої є його син. В одному з варіантів є геніальна фраза - "...а спробуй відшукай людину на всю велику Україну". На жаль, чудово передає стан речей...)
  • 0

#22 Вертипузо

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 607 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 02.11.2007 – 22:06

колись знайшла цей вірш і прочитала кільком колєжанкам в своєму класі, після цього в них докорінно змінились вподобання в любовній поезії6


Не любити тебе - не можна.
Володіти тобою - жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки в хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов"ї..
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі? -
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть:любити можна
Тільки раз.
Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих фантасмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні!Знайти і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе - не можна,
та любитись з тобою жаль,
Бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.


  • 0

#23 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 08.11.2007 – 18:29

Напряжний він дуже. Читати непросто.
  • 0

#24 young

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 558 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:рочка**

Відправлено 10.11.2007 – 19:29

Поважаю Василя Стуса як людину і як митця..
Не кожен здатний пережити те, що пережив він..
  • 0

#25 Русік

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 182 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Коломия не помия Коломия - місто!!!

Відправлено 05.04.2008 – 19:19

Гадаю, це творець,що геніально передав свої почуття у віршах.Він був великим поетом і вічно житиме в наших серцях.У моєму, як наталановитіший.Також Стус був філософом, у нього є багато цікавих виразів.Ось пару:
Бідний плащ!Що він думає, висячи на кілочку?
Якщо болить серце-тобі,друже,поталонило.
Народжуючи нас не питають.А жаль...
  • 0

#26 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 21.04.2008 – 00:36

Оффтоп видалено
  • 0

#27 isenvalda

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 58 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 24.04.2008 – 16:33

Обожнюю Стуса...
Там тиша. Тиша там. Суха і чорна.
І пишуть кола сиві голуби.
і як не вдатися до ворожби,
як ніч по горло мороком огорне?
і видається: кажани проворні,
усохлі з туги, мечть жереби
в квадратах жертв - чистописом журби-
усепокора майже невідпорна
Свічадо спить. У ньому спитьь свіча,
розпластана метеликом, акантом.
В аканті більтвій - сяє діамантом,
кривавим оком світиться одчай.
Стань! Не стирай з свічада порохи-
То все твої страхи, страхи, страхи....

Неймовірно вишуканий вірш, що бере за кожну струну душі...
  • 0

#28 milochka

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 706 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Кузнецовськ

Відправлено 30.04.2008 – 15:33

дуже подобається його творчість , в кожному його творі стільки емоцій , насиченості
  • 0

#29 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 07.06.2008 – 23:51

Стуса поважаю більше за усіх інших поетів 20го століття,його творчий спадок дійсно унікальний.На превеликий халь,значна частина українців досі не знайома з його творчістю.Ось один із зразків інтимної лірики поета:

Яка любов! Минула ціла вічність,
як я любив і марив день за днем,
що все спливе і пам'ять промине
розлуку, геть до титли й коми вивчену.
А знову йду в ту келію, між: віт
журливої берези. Ждати буду
якісь незвідані чуття приблудні,
де цнота обертається на встид,
А там розлуки буде на обох,
а буде там і радості німої —
всіма грудьми відчути довгий борг
перед минулим з білим узголов'ям,
де ще струмує двійко чорних кіс
і двійко довгих рук, пітьмою п'яних,
і двійко уст, од пристрасті захланних,
спроваджують зненацька під укіс
дурної цноти. Під печаль і під
крило якоїсь грішниці святої,
що дарувала нам такі покої,
де спать не сором і любить — не встид,
де можна все забрати і віддати,
і серед ночі стратити межу
собі самому.
...В друга, в жінку, в матір
веде тебе за руку щедра й журна
твоя кохана.
  • 0

#30 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 26.06.2008 – 22:35

Зображення Зображення


Стус Василь :: "Горить сосна - од низу до гори..."

Горить сосна - од низу до гори.
Горить сосна - червоно-чорна грива
над лісом висить. Ой, і нещаслива
ти, чорнобрива Галю, чорнобри...
Пустіть мене, о любчики, пустіть!
Голосить Галя, криком промовляє
і полум'я з розпуки розпукає
а Пан-Господь - і дивиться, й мовчить.
Прив'язана за коси до сосни
біліє, наче біль, за біль біліша.
Гуляють козаки, а в небі тиша
а од землі - червоні басани.
Ой любі мої легіні, пустіть
ой, додомоньку, до рідної мами
зайшлася бідолашна од нестями
і тільки сосна тоскно так тріщить.
Горить сосна - од низу догори
сосна палає - од гори до низу
йде Пан-Господь. Цілуй Господню ризу,
ой чорнобрива Галю, чорнобри...
Прости мені, що ти, така свята
на тім огні, як свічечка, згоріла
о, як та біла білота боліла.
О, як боліла біла білота!
  • 0

#31 Усміхнена

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 116 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Січеслав

Відправлено 30.06.2008 – 11:09

Людиною Великої мудрості був Василь Стус! Людиною незламного духу! Нещадною силою та скорботою були овиті його вірші. Ось один з таких.

Ще вруняться горді Славутові кручі,
ще синіє річки замріяна гладь,
та вже проминув тебе птахом летючим
твій час, твій останній. Попереду - падь.
Ще сонце високе, ще небо глибоке,
та серце замало грудей не пірве.
Урвались, подались прекрасні мороки
і щось тебе кличе, і щось тебе зве.
Розкрилені висі твої пронеслися,
попереду прірва. І ока не мруж.
Ти бачиш розхрестя дороги? Молися,
бо ще ти не воїн і ще ти не муж.
Ревуть пароплави, гудуть паровози,
і аероплани прокреслюють слід.
Чіпляйся за кручу, як терен колючий,
чіпляйся за небо, як яблуні цвіт.
Бо вже ослонився безокрай чужинний
бо вже чужинецький ощирився край.
Прощай, Україно, моя Україно,
чужа Україно, навіки прощай.
  • 0

#32 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 02.07.2008 – 21:24

Поетів такого рівня,як Стус дуже мало.Один із моїх улюблених віршів:

Вчися чекати, друже,
вчися чекати.

Ластівки на електричних дротах,
почорнілі од сині неба.
ще наслухають стумні струни землі.

Ще підсліпі вікна
за тисячі проминулих літ
не витворили своєї духовності.
Ще людська душа
дрижить як море
в незручній западині екзистенції.
Ще потерпає вівериця
битий горіх
брати з твоєї руки.
Зарано, друже,
власним піддатись пристрастям.
Тільки так:
вияви — самострати.
Кам'яній. Кам'яній. Кам'яній.
Тільки твердь знає самозбереження.
  • 0

#33 Усміхнена

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 116 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Січеслав

Відправлено 03.07.2008 – 12:30

 Knecht (2.07.2008 22:24) писав:

Поетів такого рівня,як Стус дуже мало.Один із моїх улюблених віршів:

Вчися чекати, друже,
вчися чекати....
Knechtе, рекомендую прослухати цей вірш ("Вчися чекати, друже...") у виконанні самого Василя Стуса (якщо ти ще не чув, звісно).
Вірш Василя Семеновича, адресований його синові - Дмитрові Стусу:

Синочку мій, ти ж мами не гніви
і не збавляй їй літа молодії.
Мене ж - не жди. Бо вже нема надії
схилитись голова до голови
на щиру радість. Більше не чекай.
Я вже по той бік радісного світу.
Закрию скоро погляд сумовитий,
хіба що з того світу виглядай -
і я тебе почую. Синку мій,
ти вже не йдеш мені в розкриті руки.
Не дай же, Боже, звідать тої муки,
котра на мене дивиться з пітьми.
Там тисячі недовідомих днів,
від подумів уже холонуть груди.
Ні, не було мене, й нема, й не буде:
судилося згоріти на вогні
на власному - залишиться лиш тінь
та дим від попелища зрине вгору.
Двигтить, як молот, моє серце хоре,
та ти ж мене - і мертвого - зустрінь.
Це ж я тобі назустріч завше йшов,
і серце обпікалося тобою -
знайди ж мене - під чорною ганьбою,
межи слідами чорних підошов.
  • 0

#34 Усміхнена

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 116 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Січеслав

Відправлено 09.07.2008 – 07:38

Ось. Це з книжки Дмитра Стуса "Василь Стус. Життя як творчість".
Вибачте за якість. Просто я сканувала.

Прикріплені файли

  • Прикріплений файл  img100.jpg   43.7К   1 Кількість завантажень:
  • Прикріплений файл  img103.jpg   43.61К   2 Кількість завантажень:
  • Прикріплений файл  img107.jpg   43.84К   2 Кількість завантажень:

  • 0

#35 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 09.07.2008 – 16:25

 Сніжна Киця (3.07.2008 13:30) писав:

Knechtе, рекомендую прослухати цей вірш ("Вчися чекати, друже...") у виконанні самого Василя Стуса (якщо ти ще не чув, звісно).

Звичайно,чув його у авторському виконанні.Вже давно завантажив диск "Живий голос Василя Стуса",а також усі його твори у цифровому вигляді.Для мене завжди велике задоволення читати поезії та прозу Стуса :)
  • 0

#36 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 29.09.2008 – 21:57

Сьогодні згадався один гарний вірш мого улюбленого поета:

Вже вересень згубив останні пелюстки,
Останнє листя по степах розвіяв,
Ледь-ледь пройдеться берегом ріки,
Додолу опустивши довгі вії,
Кохана осінь. Вірна, ніби смерть,
Печальна, ніби тінь повечорова, —
І в холоді зітха сумна діброва,
І невпізнанна бродить круговерть.
Моя пораднице на життьовім розпутті,
Остання хмарка з літньої грози,
Берізки, в жовті чобітки узуті,
Згубили чар своєї бірюзи.
Ставок затих, і бродять довгі тіні —
Густі тумани чорних чагарів.
І на воді гусиний крик. Години
Дождати годі. Ти також згорів.
  • 0

#37 Invidia

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 20 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 04.10.2008 – 15:45

Абазяю Стуса , в нього такі вірші , що я сідаю і зачитуюсь прям . Ну вони просто не такі , як вірші інших укр. поетів , якісь інакші чоль. Знаю оди вірш напам*ять " Ти тут . Ти тут . Вся біла , як свіча..." , зворушливий такий , впринципі , в нього всі вірші такі %)
  • 0

#38 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 22.12.2008 – 22:24

Кілька посилань на непогані ресурси із творчістю та біографією Василя Стуса.
http://exlibris.org.ua/stus/
стаття про Василя Стуса у Вікіпедії
Там же внизу є посилання на звукові файли із віршами та на сторінки з поезіями:
http://www.madslinge...stus/index.html
http://poetry.uazone.net/stus/

Вірші, які сподобалися мені.

* * *
Вимріяна і близька донині,
Незнайома, але й знана ж,
Заховавшись в довгій самотині,
Вже мене не кличеш, не зовеш.
Спогадами не повернеш хвилі,
В сумі сновидіння не відкинь,
Не скорись непам'яті в знесиллі
І фантазувати не покинь.
Не зрони кохання в теплім гніві —
Ти мені дорогу перейшла,
Опустивши очі мовчазливі,
Лиш на серці легкий сплеск весла.
Може, ти нічого не забула,
Може, ти і досі зберегла
Серце, розтривожене і чуле, —
Тільки все припорошила мла.

* * *
Заради мук і сухозлотних марень
Ти відцурався в цій самотині
Живого щастя.

* * *
Багаття згасло. В тебе сон пройшов.
Тікає ніч. Самими нас лишає.
— Я так бажаю...
— Завше ти бажаєш, — відповіла, —
І все не знати що.
  • 0

#39 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 24.12.2008 – 13:00

Немає зрад. Є радість, ніби зрада
найперша. Це — володарка падінь.
А решта — падчериці. Ніби тінь,
стоїть єдина і важка завада
до тебе. Ти — одна. І я — один.
А решта — вся брехня і вся неправда
минулого. І замала розрада —
непам'ять: не боронить од біди.
Твоя присутність і відсутність. Разом.
Ти є. І — водночас — тебе нема.
Ти добровільна і страшна тюрма,
ти — сором мій, мій біль, моя образа,
котра ніколи не перемине.
Прости ж мене. Чи проклени мене!
  • 0

#40 kitty

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 4 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 14.06.2009 – 13:20

 Вертипузо (27.10.2007 00:16) писав:

За читанням Ясунарі Кавабати

Розпросторсе, душе моя,
На чотири татамі,
або кулься від нагая,
чи прикрийся руками.
Хай у тебе є дві межі,
та середина - справжня,
марно, невіре, ворожить -
молода чи поважна.
Посередині - стовбур літ,
а обабоки - крона.
Посередині - вічний слід
(тінь ворушиться сонна)
Ні до неба, ні до землі -
не сягнути нікуди.
Не будіте мої жалі,
лицемірні іуди!
Чи не мріяв я повсякчас,
чи не праг, як покути,
щоб заквтнути проміж вас,
як барвінок між рути.
Як то сниться мені земля,
на якій лиш ночую,
як мені небаса болять,
коли їх я не чую.
Як постав ув очах мій край,
ніби стовп осіянний.
Каже - сину , на смерть ставай -
ти для мене коханий.
Тож просторсе, душе моя,
на чотири татамі,
і не кулься від нагая,
і не крийся руками.



Завжди читаючи цей вірш в мене по шкірі пробігає мороз...................

Саме ці слова як і багато інших із творчості Василя Стуса покладені на музику відомого дуету "Сестри Тельнюк", разом із їх музикою слова запам'ятовуються... та навіть не те щоб запам'ятовуються, цей час і увесь біль вкладений у них відбивається глибокими рубцями на серці.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних