Перейти до вмісту

Василь Стус


Повідомлень в темі: 43

#1 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 23.10.2007 – 22:03

  • 43
Ось мій улюблений вірш:

Боже, не літості — лютості,
Боже, не ласки, а мсти,
дай розірвати нам пута ці,
ретязі ці рознести.
Дай нам серця неприкаяні,
дай стрепіхатий стогнів,
дум смолоскипи розмаяні
між чужинецьких вогнів.
Пориве, пориве, пориве,
ревом порвемося в лет.
Бач — розсвітається зариво,
хай і на смерть, а вперед.
Благословенна хай буде та
куля туга, що разить
плоть, щоб її не марудити
в перечеканні століть.
Боже, розплати шаленої,
Боже, шаленої мсти,
лютості всенаученної
нам на всечас відпусти.


Василь Стус



А як ви ставитеся до його творчості?

#2 bamik

    салоїд

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2443 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 23.10.2007 – 22:10

Видатний український поет!!!!!!!!!
висунутий на здобуття Нобелівської премії. Кляті комуністи!!
  • 0

#3 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 23.10.2007 – 22:14

Перегляд дописуbamik (23.10.2007 22:10) писав:

Видатний український поет!!!!!!!!!
висунутий на здобуття Нобелівської премії. Кляті комуністи!!

Цілком згодна!! Стус рулить... У його віршах море глибини ;) екзистенціалізм, як не як...
  • 0

#4 Таньчик

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 97 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Чернівці

Відправлено 23.10.2007 – 22:20

Мені також подабався цей письменник. Нещодавно вивчала його творчість на уроці української літератури. Найбільше мені сподобався твір "Ярій душе. Ярій, а не ридай..."
  • 0

#5 bamik

    салоїд

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2443 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 23.10.2007 – 22:21

Ярій, душе. Ярій, а не ридай!

У чорній стужі сонце України...
  • 0

#6 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 23.10.2007 – 22:25

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.


От де вона, істина... :cool2:
  • 0

#7 Selena

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 23.10.2007 – 23:09

Мов лебединя, розкрила
тонкоголосі дві руки,
збілілі губи притулила
мені до змерзлої щоки.
Сльзою темінь пронизала
в пропасниці чи маячні,
казала щось, даліти стала...
Мов на антоновім огні,
не чув нічого я, не бачив.
В останньому зусиллі зміг
збагнути: все, тебе я втрачу,
ось тільки виведуть за ріг.

Зі збірки "Вибране з ранніх поезій" ... :cool2:
  • 0

#8 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 23.10.2007 – 23:19

Церква святої Ірини
криком кричить із імли,
мабуть, тобі вже, мій сину,
зашпори в душу зайшли.
Мороком горло обгорне,
ані тобі продихнуть.
Здрастуй, Бідо моя чорна,
здрастуй, страсна моя путь!
Плещуться крила об тугу,
чим я її розведу?
Жінку лишив на наругу,
маму лишив на біду.
Рідна сестра, як зигзиця,
б'ється об мури грудьми.
Господи! Світ не святиться —
побожеволіли ми.
Ходить Господь із кадилом —
чадом безсонних ночей
щось мене світом водило,
а не розкрило очей.
Церква святої Ірини,
пугач кричить із імли,
хором ериній нарине
розпач, усе замалий —
не нагодує довіку
геть перехлялих чекань,
зводиться тихо, як віко,
шарою шпарою рань.



:cool2: Люблю я Стуса...
  • 0

#9 Mypk@

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 316 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Чернігів-city:)

Відправлено 23.10.2007 – 23:30

так...клятий режим...таку людину вбили....ненавиджу!
  • 0

#10 Selena

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 23.10.2007 – 23:31

Цитата

Здрастуй, Бідо моя чорна,
здрастуй, страсна моя путь!
Плещуться крила об тугу,
чим я її розведу?
Жінку лишив на наругу,
маму лишив на біду.
Рідна сестра, як зигзиця,
б'ється об мури грудьми.
Господи! Світ не святиться —
побожеволіли ми.
:cool2: :happy1: :ggggg: Не чула цього віршу....
  • 0

#11 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 23.10.2007 – 23:37

Перегляд дописуSelena (23.10.2007 23:31) писав:

:cool2: :happy1: :ggggg: Не чула цього віршу....

Написаний був, коли Василь Стус був під арештом. Церква святої Ірини знаходилася поруч з приміщенням Київського КДБ, на вулиці Ірининській. Зберігся лише фундамент давньої церкви - занедбаний, нікому не потрібний, забутий людьми...

Повідомлення відредагував _saljama_: 23.10.2007 – 23:37

  • 0

#12 bamik

    салоїд

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2443 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 23.10.2007 – 23:42

Мов жертва щиростi — життя,
мов молодечих крил
пружнавий трiск, як небуттям
укрився суходiл.
Ти ще на кiнчику пера
возносишся увись.
а вже пора? Давно пора.
Спадаючи, молись.
Як жертва щиростi, як кат
оговтаних бажань,
переминай за гранню грань,
чекаючи розплат —
за те, що марнував свiй вiк,
надмiру неба праг,
що був людинi чоловiк,
i друг, i брат, i враг.
I я найперше помолюсь
I вдруге помолюсь
I втретє помолюсь.
I в смерть
з землею порiднюсь.
  • 0

#13 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 24.10.2007 – 00:05

Перегляд дописуbamik (23.10.2007 23:42) писав:

Мов жертва щиростi — життя,
мов молодечих крил
пружнавий трiск, як небуттям
укрився суходiл.
Ти ще на кiнчику пера
возносишся увись.
а вже пора? Давно пора.
Спадаючи, молись.
Як жертва щиростi, як кат
оговтаних бажань,
переминай за гранню грань,
чекаючи розплат —
за те, що марнував свiй вiк,
надмiру неба праг,
що був людинi чоловiк,
i друг, i брат, i враг.
I я найперше помолюсь
I вдруге помолюсь
I втретє помолюсь.
I в смерть
з землею порiднюсь.



Ой, а цього я не знаю :cool2: нагадай, це з якої збірки?
  • 0

#14 bamik

    салоїд

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2443 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 24.10.2007 – 00:10

Перегляд допису_saljama_ (24.10.2007 01:05) писав:

Ой, а цього я не знаю :cool2: нагадай, це з якої збірки?
“ВЕСЕЛИЙ ЦВИНТАР” (1971)

“Мов жертва щиростi – життя…”
  • 0

#15 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 24.10.2007 – 00:51

Перегляд дописуbamik (24.10.2007 00:10) писав:

“ВЕСЕЛИЙ ЦВИНТАР” (1971)

“Мов жертва щиростi – життя…”


Хммм, треба перечитати...Я особисто більше "Палімпсести люблю". :cool2: .. У "Веселому цвинтарі" більше символізму, а я його не дуже люблю.
  • 0

#16 Selena

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 212 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 26.10.2007 – 22:54

Тільки тобою
білий святиться світ,
тільки тобою
повняться брості віт,
запарувала духом твоїм рілля,
тільки тобою
тішиться немовля.
Спів калиновий піниться над водою
тільки тобою,
тільки тобою.
Тільки тобою
серце кричить моє,
тільки тобою
сили мені стає
далі брести
хугою світовою -
тільки тобою,
тільки тобою.


;)

Повідомлення відредагував Selena: 26.10.2007 – 22:56

  • 0

#17 Вертипузо

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 607 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 26.10.2007 – 23:16

За читанням Ясунарі Кавабати

Розпросторсе, душе моя,
На чотири татамі,
або кулься від нагая,
чи прикрийся руками.
Хай у тебе є дві межі,
та середина - справжня,
марно, невіре, ворожить -
молода чи поважна.
Посередині - стовбур літ,
а обабоки - крона.
Посередині - вічний слід
(тінь ворушиться сонна)
Ні до неба, ні до землі -
не сягнути нікуди.
Не будіте мої жалі,
лицемірні іуди!
Чи не мріяв я повсякчас,
чи не праг, як покути,
щоб заквтнути проміж вас,
як барвінок між рути.
Як то сниться мені земля,
на якій лиш ночую,
як мені небаса болять,
коли їх я не чую.
Як постав ув очах мій край,
ніби стовп осіянний.
Каже - сину , на смерть ставай -
ти для мене коханий.
Тож просторсе, душе моя,
на чотири татамі,
і не кулься від нагая,
і не крийся руками.



Завжди читаючи цей вірш в мене по шкірі пробігає мороз...................
  • 0

#18 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 26.10.2007 – 23:32

Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем,
і добі підставляти спите вірнопідданого лице.
І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід
ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ.
І не бештати, пане-брате, а триматися на землі!
Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна.
А щоб звикнути — остудити, закропити у крик, у кров,
заперіщить вишневим віттям віком викрадену любов.
І з ордою під дикі галаси прорешечуватись гробами,
раз жене нас ненатля сказу по роках, по віках, по горбах!


Боже, якої людини не стало...Всім би силу таку ;)
  • 0

#19 Руда_миша

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 547 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Центру та окраїн Львова

Відправлено 27.10.2007 – 10:11

Дивовижний поет, майстерність якого переживала дивні зміни.З часом образність його поезії стала герметичною.З часом В.Стус почав писати білий вірш, але збірка "Птах душі" ніколи не була видана.Він один з тих поетів, еволюція творчості якого відобразила ненайприємніші зміни в його житті.
Бачите мій підпис чеською мовою? Це - цитата з поеми поета, котрий є своєрідним побратимом В.Стуса. Це - В.Голан, поет-філософ, котрий в певну мить почав вести схимницьке життя.В них зі Стусом навіть нововинайдені слова дуже схожі, не те що поетична філософія.

Дякую за тему!

Повідомлення відредагував Foxy_mouse: 27.10.2007 – 10:20

  • 0

#20 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 31.10.2007 – 20:07

Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.

Сто років мучених надій,
і сподівань, і вір, і крові
синів, що за любов тавровані,
сто серць, як сто палахкотінь.

Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України-матері.

Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.

Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,

ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости й рости, допоки
не упадуть тюремні двері.

І радісним буремним громом
спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці —
слова шугають над Дніпром.

VI.1963
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua