Перейти до вмісту

Походження прізвищ


Повідомлень в темі: 146

#81 Svensson

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 99 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Берег моржової кости

Відправлено 06.03.2009 – 11:46

Перегляд дописуLoNeLy RoMaNtiC gIrl (6.03.2009 11:38) писав:

Люди , допоможіть знайти походження прізвища Дворецький , якщо буде якась інфа звертайтесь в аську або приват
В Україні з таким прізвищем (чоровічої форми) близько 1500 осіб.
Очевидно походить від населених пунктів або Двірці (тепер є 2 в Галичині), або Двірець (є 4 на Волині).
  • 0

#82 bendera.UA

    Комбінатор....мясо-горілчаного комбінату.

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2306 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:вокзал Київ-Пас - Дарниця

Відправлено 06.03.2009 – 11:48

Svensson а де знайти скільки Мальських і які є села з схожими насвами?)))
  • 0

#83 Хтось_дивний

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1037 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна, Тернопіль

Відправлено 06.03.2009 – 11:58

А хто підкаже звідки походить прізвище Коханський?
  • 0

#84 Svensson

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 99 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Берег моржової кости

Відправлено 06.03.2009 – 12:07

Перегляд дописуbendera.UA (6.03.2009 11:48) писав:

Svensson а де знайти скільки Мальських і які є села з схожими насвами?)))
А от Мальських в Україні небагато: чоловіків бл.230, ще стільки ж жінок.
Ці дані (станом десь на середину 1990-х) загнані в базу http://www.nomer.org/allukraina/
Вся проблема, що прівище, ім'я та по-батькові треба вписувати російською мовою, а адресні дані українською.
Серед Мальських була дрібна шляхта (герба Наленч), що походила з Ленчицького воєводства, а прізвище взяла від поселення Мале. Хоча бувають випадки, коли однакові прізвища формуються від різних (але подібних за назвою) поселень.


Перегляд допису†Angel† (6.03.2009 11:58) писав:

А хто підкаже звідки походить прізвище Коханський?
Могло утворитися від прізвиська Кохан. Була також і шляхта з Добринської землі (герба Любич), походила з поселення Кохани. У кожному конкретному випадку треба досліджувати генеалогічне дерево, тоді можна встановити точно.
  • 0

#85 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 11.03.2009 – 22:51

Закінчення -кий у прізвищах часто мала українська шляхта, ще з часів Русі.
  • 0

#86 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 16.03.2009 – 11:54

Флуд видалено
  • 0

#87 Екс-демократ

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 43 повідомлень
  • Місто:Харків

Відправлено 11.05.2009 – 19:17

Прохання до усіх учасників форуму і до Svensson`а зокрема, бо видно, що чоловік фахово володіє інформацією щодо цієї теми: поясніть, будь ласка, походження прізвищ Міцук, Свистун, Кійко.

1. Міцуки на початку 20 століття жили поблизу містечка Сураж (зараз це Брянська обл. Росії). Чи жили там же носії цього прізвища раніше, чи прибули сюди з інших місць мені не відомо. Колись шукав інформацію самотужки, але якихось значних досягнень не було. Єдине припущення у мене таке (та й то дуже вже непереконливе): Можливо прізвище походить від такої форми імені Дмитро як Мицик. В силу діалектних особливостей Мицик міг звучати як Міцик, тому і Міцук. Але, якщо Міцик, то повинно було бути Міцичук.

2. Свистуни жили на початку 20 століття поблизу населеного пункту Нехвороща у Полтавській області.
І ось які дві версії про походження прізвища Свистун я почув колись від двох представників однієї великої родини Свистунів:

А. Як відомо, на Січі жила невелика частина козаків. Решта- жила У зимівниках у межах Запорозьких вольностей (а це дуже велика територія) і займалася господарством. І лише в разі походу приїздила на Січ і долучалася до війська.Ще одна категорія козаків (у певні періоди історії) жила такби мовити на великій Україні і лише в разі необхідності, діставалася до Запорожжя, і брала участь у походах Запорозького війська.
Так от Свистуни- це ті, хто, за наказом кошового отамана, їздив по зимівниках і по великій Україні, і скликав козаків до походу.

Б. У запорожців була своя система оповіщення про наближення ворожого війська. Як вона діяла? Від Січі у глиб степу виставлялися ряди, так званих, фігур. Фігури знаходилися одна від одної на певній відстані, мабуть, на відстані кількох кілометрів. А найдальша фігура була на відстані кількох сот кілометрів від січі. Що таке фігура? Фігура- це вежа заввишки у кілька метрів із спостережним майданчиком на горі, на якому знаходилися козаки і пильно стежили за тим, чи не наближається ворог. Якщо вони помічали чужинське військо- запалювали сніп соломи або сіна, який обов’язково у них був. Вогонь або дим від запаленого снопа помічали козаки, які несли службу на ближчих до січі фігурах- запалювали свої снопи соломи и так далі. Таким чином від фігури до фігури вістка про наближення ворога швидко надходила до січі.
Так от ті, хто служив на фігурах і називалися Свистунами.

3. Кійки на початку 20 століття жили у селі Вільшани недалеко від Харкова. Колись читав, що заснували Вільшани вихідці з правого берега Дніпра у середені 17 століття. Швидше за все, прізвище походить від слова "кий", в наслідок русифікації літера "и" замінилася літерою "І".

Хотілося б почути ваші думки з цього приводу.

Наперед вдячний
  • 0

#88 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 11.05.2009 – 20:26

1. МИЦЬКА, -и, ж. 1. зах. Вовна ягнят. 2. зах. Шмат дерну. 3. діал. Кицька. 4. зах. Чайка.
Якщо це на півночі, то залишаються перші два варіанти. Імовірно пов’язано з професією. Або стригли ягнят, або дерн клали ;)
Міць — моц (біл.)
Ще є місто Мценск (на Орловщині). Імовірно теж походить віж моц/міць.

2. Це козацьке прізвище. Козаки їх часто отримували як кликухи.

3.

Цитата

От Белека Кийкова, перешедшего на русскую службу в середине XVI века. В 1554 году служилым татарином направлен послом в Крым (Савва 1917, с.171). Имя может быть от персидско-мусульман. каика ~ кийка 'повелитель' (Гафуров 1987, с. 155). . (СТ) Возможно отсюда же и Кийко

КИЙОК, -йка, ч. 1. Зменш. до кий1. 2. Про грубий, жорсткий засіб впливу, примусу. Політика великого кийка.

КОЇТИ, кою, коїш, недок., перех. Робити щось недобре; виробляти, чинити.

КОЇТУС,КОЙТУС, -а, ч. Злягання, парування чоловіка та жінки від моменту проникнення пеніса у піхву до моменту виверження сперми, досягнення оргазму; статевий акт. ** Вестибулярний койтус – койтус, який виконується шляхом ритмічних рухів статевого члена, що не виходить за межі переддвер'я піхви.

КОЙКА, -и, ж. Підвісна постіль із парусини (звичайно на пароплаві).
  • 0

#89 Гість_kirko_*

  • Гості

Відправлено 26.06.2009 – 15:19

ви не підкажете походення прізвища Кастран?

а не можете хоть сказати приблизно звідкіля воно?))

=МАVKA=:Дописи об'єднала
  • 0

#90 Dung

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 61 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 05.10.2009 – 06:37

В мене прізвище було - Андреєв , ненавиджу його. бо дехто вимовляє так, як пишеться, а треба - -єє-, та і взагалі, не подобається мене таке прізвище, бо воно російське (Хоч сам російських коренів не маю, мама розказувала, що це ще мій прадід з татової сторони змінив, бо в нього, бачите було прізвище Блоха ;) ...) Змінив це "Андреєв" на "Андріїв", так сказати - українізував! :D :kozak: ;) :happytwo: Не жалкую!!! ))
  • 0

#91 Гість_Geronimo_*

  • Гості

Відправлено 06.10.2009 – 16:21

Підкажіть може хто зустрічав прізвище Іваськів, або має якісь думки з його походження. Мої пошуки привели до того, що це люди з цим прізвищем в основному походять з однієї місцевості. Ця місцевість знаходиться на території Івано-Франківської і Тернопільської областей. Спілкуюсь з багатьома однофамільцями. Результати нашого переписування такі, що наші предки походять з населених пунктів, вказаної мною місцевості, котрі знаходяться на відстані один від одного від 10 до 100 км. Таке прізвище є в Рогатинському р-ні, Гусятинському р-ні, Козівському р-ні, Теребовлянському районі, Калуському р-ні.
  • 0

#92 =MAVKA=

    Я в серці маю те, що не вмирає...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1153 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:м. Київ

Відправлено 12.10.2009 – 18:23

Флуд видалено
  • 0

#93 Amarok

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2350 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дубно -> Нетішин -> Київ -> New York

Відправлено 22.10.2009 – 06:50

А де можна взнати точне походження мого Стецюк?


В гуглі ніц не знайшов про нього...... :ggggg:
  • 0

#94 kompman

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 373 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Місто Кола

Відправлено 22.10.2009 – 11:00

В мене вже є гіркий досвід в цій справі. Якось попалася ссилка на якийсь сайт де можа було дізнатися про походження свого прізвища. Що правда не безкоштовно (треба було надіслати СМС - вартість 80коп., як там було писало). Я подумав - чому б і ні все ж цікаво, а вони падлюки зняли з рахунку 28 грн. і так вже десь пів року ні слуху ні духу, так нічого і не дізнався.
  • 0

#95 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 22.10.2009 – 11:24

Перегляд дописуAmarok (22.10.2009 07:50) писав:

А де можна взнати точне походження мого Стецюк?

НМД, як багато українських прізвищ утворене від імені Стець - це зменшена форма імені "Степан". Закінчення -юк, що вказує на походження, характерне для Західної України.
Тому "Син Степана".
  • 0

#96 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 22.10.2009 – 11:29

Перегляд дописуManfred (22.10.2009 12:27) писав:

Насправді закінчення на -ський або -цький ще зовсім не означає польського походження прізвища.

Це просто ополячена форма - це було дуже популярним в часи князівства Литовського та Речі Посполитої.
  • 0

#97 Немі

    т-зло, т-дурепа, т-невдаха, т-піся, т-ононіміст. я звьозда.

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2566 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Олімп

Відправлено 22.10.2009 – 11:47

Перегляд дописуManfred (22.10.2009 11:29) писав:

Насправді закінчення на -ський або -цький ще зовсім не означає польського походження прізвища. Воно може бути цілком українське.
Це просто прийнялося. Раніше прізвища приймалися за конкретними правилами, тобто за характерною рисою, фахом, по батькові, тощо. Польська шляхта приймала за прикметниками і це дослідники давно вже довели. Річ у тому, що потім багато хто міняв прізвище при переїзді в інше місце проживання (ги, писала роботу на цю тему - люди просто переїжджали та у новому місці представляли себе як колишню шляхту, що втратила майно, бо так гарніше звучало, що розсердило справжню шляхту, що провела список тої "фальшивої" шляхти). Але після історичних поділів Польщі до 1918 року шляхта просто зникнула і це якось вимішалося. Але загалом прикметникові прізвища з -ський, -цький, -зький, приймала польська шляхта.

Повідомлення відредагував Nеmesis: 22.10.2009 – 11:59

  • 0

#98 Amarok

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2350 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дубно -> Нетішин -> Київ -> New York

Відправлено 22.10.2009 – 22:17

Перегляд допису-=VJ=- (22.10.2009 04:24) писав:

НМД, як багато українських прізвищ утворене від імені Стець - це зменшена форма імені "Степан". Закінчення -юк, що вказує на походження, характерне для Західної України.
Тому "Син Степана".

О, досить цікава інтерпретація. Дякую.
Не знав що Степанів Стецями називають...
  • 0

#99 Немі

    т-зло, т-дурепа, т-невдаха, т-піся, т-ононіміст. я звьозда.

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2566 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Олімп

Відправлено 27.11.2009 – 15:01

Перегляд дописуNеmesis (22.10.2009 10:47) писав:

Це просто прийнялося. Раніше прізвища приймалися за конкретними правилами, тобто за характерною рисою, фахом, по батькові, тощо. Польська шляхта приймала за прикметниками і це дослідники давно вже довели. Річ у тому, що потім багато хто міняв прізвище при переїзді в інше місце проживання (ги, писала роботу на цю тему - люди просто переїжджали та у новому місці представляли себе як колишню шляхту, що втратила майно, бо так гарніше звучало, що розсердило справжню шляхту, що провела список тої "фальшивої" шляхти). Але після історичних поділів Польщі до 1918 року шляхта просто зникнула і це якось вимішалося. Але загалом прикметникові прізвища з -ський, -цький, -зький, приймала польська шляхта.


Перегляд дописуManfred (27.11.2009 13:33) писав:

Nеmesis,
Знайшов обіцяну статтю про походження українських прізвищ взагалі і на -ський зокрема. Оскільки стаття невеличка зацитую майже всю з деякими скороченнями:

Цитата

В'ячеслав Васильченко

старший викладач кафедри стилістики української мови
Національного педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова

УКРАЇНСЬКІ ПРІЗВИЩА

Якщо в будь-який час, у будь-якому місці України зупинити на вулиці будь-кого і поставити перед ним нескладне запитання, - якої національності люди, що мають прізвища з суфіксами -енко, -ський, -ов/-ев, - можете не сумніватись: відповідь буде без варіантів: -енко - українець, -ський - поляк, -ов/-ев - росіянин. Отже, перед нами - стереотип мислення. Виникнення його, очевидно, пов'язане з тим фактом, що у деяких слов'янських народів певні словотвірні типи прізвищ складають абсолютну більшість. Так, у росіян чи болгар таким типом є прізвища з суфіксом -ов/-ев, у сербохорватів -ич, -ови, у поляків -ський, -цький. Українські прізвища на -енко вважаються найтиповішими для українців, але не тому, ще становлять найбільшу групу, а тому, що майже не зустрічаються в інших слов'янських народів. Однак поряд з типом прізвищ на -енко в українців, за підрахунками вчених, прізвища на -ський, -цький, -зький разом з прізвищами на -ук, -чук, займаючи третє місце, входять до чільної трійки найпоширеніших прізвищ у сучасному українському антропоніміконі.

...

Досить широко у практиці українського справочинства як компоненти ідентифікаційної назви особи використовувалися слова з суфіксами -ський, -цький, -зький. Твірними основами для них переважно виступали топоніми - власні географічні назви (назви країн, територій, населених пунктів, водних об'єктів, гірських масивів і таке інше). (Порівняймо функціонування в тексті однієї з волинських грамот поряд з відтопонімною особовою назвою і самого топоніма: "Я, Проко/п/ Степанови/ч/ ГулА/л/ни/ц/ки/й/ ... Суфікс -ськ- - давній за походженням. Ще в праслов'янській мові він вживався при назвах місцевості і був пов'язаний зі значенням приналежності і походження, звідки, мабуть, розвинулося значення групової присвійності. Сьогодні ж він є значно продуктивнішим. При додаванні суфікса -ськ- до топоніма одержуємо (відтопонімний прикметник), що виражає ознаку предмета за відношенням до топоніма. Наступний етап у створенні прізвища на -ський - це використання його у ролі іменника.

Серед українських прізвищ на -ський трапляються такі, твірними основами яких виступають: а) імена людей (безпосередньо чи через посередництво назв населених пунктів); Степановський (Степан), Івашковський (Івашко), Андрієвський (Андріївка, Андрій), Павловський (Павлів, Павло), Іваницький (Іваниця, Іван); б) прізвиська: Цісарський (Цісар), Губський (Губа), Синицький (Синиця), Когутовський (Когут), Скляревський (Скляр).

Щодо цих двох груп прізвищ учені висловлюють думку про можливий їхній патронімічний характер, тобто утворення таких похідних від імен та прізвиськ батьків.

Крім українців та поляків (а в останніх, як уже згадувалось, прізвища на -ський є найпоширенішими), похідні відносні прикметники з суфіксом -ський у функції прізвищ є у білорусів (Орловський, Тяпинський, Никифоровський), росіян (Волконський, Милославський, Пожарський, Трубецький), чехів (Коменський, Поборський, Добровський, Хельчицький), словінців (Косеський), словаків (Єсенський, Заянський), лужичан (Андрицький, Цішинський), сербохорватів (Брезовацький, Мушицький), болгар (Раковський, Левський, Михайловський). Таким чином, можна стверджувати, що прізвища на -ський не є ні суто польськими, ні ще чиїмись. Вони у функції компонента офіційної норми називання людини використовуються у багатьох слов'янських народів, а отже, прізвища такого типу є спільнослов'янськими.

Суфікс -ськ- при творенні відносних прикметників, що трансформувались у прізвища, в українській мові може виступати у своїх фонетичних варіантах -зьк- та -цьк-. Вибір одного з них зумовлюється кінцевим приголосним основи: [а], [ж], [з] для першого (Острог - Острозький, Збараж - Збаразький) та [к], [ч], [ц] для другого (Кальних - Кальницький, Случ - Слуцький). Також у словотвірних процесах такого типу широко використовуються і похідні суфікса -ськ-, що виникли в результаті його поширення морфемами -їв-, -ин-, -ан-, -єн-: Кропив'янський (Кропивна), Копачовський (Копачі), Сенчанський (Сенча), Яреськовський (Яреськи), Тальнянський (Тальне).

Прізвища прикметникового походження на -ський у середньовічній Польщі вважалися ознакою шляхетського походження і роду, протиставляючи їх носіїв усім іншим, "нижчим" верствам суспільства. Доходило навіть до того? що аристократи-шляхтичі вимагали від влади офіційної заборони використовувати родові назви на -ський представниками нешляхетських груп населення. Може, саме така "високість" прізвищ на -ський чи, може, певна "красивість" їхнього звучання була причиною обирання людьми "шляхетського прізвища" на -ський. Так, дід відомого українського письменника Івана Нечуя-Левицького Лукіян, родом простий козак з Полтавщини, зайшовши на Київщину і ставши священиком, обрав собі прізвище Трезвінський, а його брат став Коцевольським. Димитрієм Ростовським стає Данило Туптало (чи, як його називає Михайло Возняк, Тупталенко) - церковний діяч та український письменник кінця XVII - початку XVIII ст. Одним з прізвищ, що розглядались як варіанти для зміни немилозвучного "мужицького" прізвища Мазайло головною дійовою особою комедії Миколи Куліша "Мина Мазайло", було Сіренський (поряд з Алмазовим, Сіренєвим, Розовим, Де Розе, Тюльпановим, Мазєніним, Фон Лілієн). Популярною співачкою сьогодення Наталею Могилевською стає Наталка Могила. І таких випадків дуже багато.

...

Отже, як нам здається, не варто кожного, у кого у прізвищі є суфікс -ськ- (чи його варіанти або похідні), беззастережно зараховувати до поляків. Прізвищевий тип на -ський функціонує майже в усіх слов'янських мовах; як бачимо, досить широко представлений він і в українській мові. © http://etno.us.org.u...asylczenko.html
Ну, коротше кажучи, нічого нового мені не сказав :P .
Про древність суфікса -ськ- та йому подібних я не буду сперечатися, бо про те я теж знала надовго до статті. Вистачає глянути у будь-яку грамоту чи літопис з XI-XII століття, що переконатися у цьому, що такі слова існували вже, а про національність як таку не можна навіть говорити, бо тоді народ не розглядався за якоюсь мовною чи емоційною ознакою, а за суспільними шарами. І так було довго, тому шляхті це питання прізвища не було байдужим.
Я смію твердити, що вислів:

Перегляд дописуManfred (22.10.2009 10:29) писав:

Насправді закінчення на -ський або -цький ще зовсім не означає польського походження прізвища. Воно може бути цілком українське.
мало ймовірний. Воно може бути суто українське, але це можуть (та й мусять) довести всього тільки два докази: 1. етимологічне дослідження всього прізвища (тобто разом з коренем слова, а не тільки суфікс) та після здобуття інформації з якого слова створилося прізвище досліджувати далі з якого регіону, який діалект, який ґатунок мови. 2. Дослідження в історичних документах, чи предки носія конкретного прізвища просто не піддалися тодішній моді змінювати прізвища з суфіксом "ський" задля підвищення суспільного статусу, про що писала я у вищезгаданому пості та про що писав Васильченко в останньому абзаці. І обидва докази мають з"явитися паралельно. Тоді виявиться, що з цих "цілком українських" цілком українських буде всього 20%. Може й 30%. Але не думаю, що більше, знаючи про розповсюдженість тенденції змінювати прізвища (бо я про це колись писала роботу, як вже казала).
Щоб бути об"єктивним, скажу, що те саме стосується поляків. Вони (під "вони" я розумію народ, який спілкувався західнослов"янським діалектом над Віслою) теж змінювали прізвища задля підвищення суспільного статусу. Тому поширеність таких прізвищ в обох державах. Тільки знаєш, в чому прикол? Прикол в тому, що цю тенденцію почала польська шляхта. Під її впливом тоді залишалася також і руська шляхта, що не хотіла бути гіршою за неї та змінювала прізвища (рідше, але й таке бувало) та віросповідання (це вже частіше за прізвища). Тому такий міф, що це суто польське прізвище, не зважаючи на те, що як слушно зауважив Васильченко, префікс -ський та інші древніший за цю тенденцію. Вона просто прийнялася.

Повідомлення відредагував Nеmesis: 27.11.2009 – 15:06

  • 0

#100 Kapitoshka

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 74 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Україна, Запоріжжя

Відправлено 17.12.2009 – 17:36

А я чому Каплею стала, цікаво мені?
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних