Передмістя Лас-Вегаса...
Основна стаття про Лас-Вегас.
Штучне місто Лас-Вегас. Розташоване в справжнісінькій пустелі. У будь-яку пору року відчувається різкий перепад денних і нічних температур: природні умови не найсприятливіші для появи великого міста. Місто було засноване в середині XIX ст. послідовниками релігії мормонів, які втікали від спокус цивілізації й мігрували сюди з Каліфорнії. За іронією історії, місцеві мормони опинилися якраз в епіцентрі того, від чого втікали. У 1905 р. через місто пролягла залізниця, але сучасний Лас-Вегас своєї зовнішності почав набувати тільки після того, як штат Невада проголосив на своїй території закони, стимулюючі розвиток грального бізнесу, тоді як на решті території США такого роду заняття жорстко переслідувалися. Саме це стало джерелом зростання й світової популярності міста. У 1940 р. його населення не перевищувало 8 тис. осіб, а на сьогодні воно складає більше 740 тис. Щорічно 20 млн. туристів, в основному, американських, прибувають у місто, щоб весело провести в нім якийсь час, пробувати щастя в казино або укласти законний шлюб. Не сам Лас-Вегас, але його штандорт виник і почав розвиватися в перші роки правління Рузвельта (початок 1930 рр.) під впливом двох чинників: будівництва Гуверовської дамби й закінчення дії сухого закону в США. ГЕС на Колорадо, продуктивністю перевершуючи в декілька разів Дніпрогес (який будували ті ж американські інженери, що й Гуверівську греблю), дало необмежений ресурс дешевої електроенергії, а відмова від сухого закону змусила гангстерів Чикаго шукати новий напрям вкладень і шляхів відмивання й легалізації кримінальних капіталів. У 1931 р. влада Невади офіційно дозволила діяльність казино, які на нелегальному рівні процвітали вже й без того. Річ у тому, що основна маса робочих Гуверовської дамби були цілковитими пролетарями. Зрозуміло, на масових, але жалюгідних грошах енергобудівельників побудувати прибутковий гральний бізнес було неможливо – і це чудово розуміла мафія Чикаго. Запровадивши респектабельність закладів і невластиву цим місцям і самій мафії строгі моральні правила, підприємці зробили абсолютно правильний стратегічний крок: гральний бізнес Лас-Вегаса став привабливим і безпечним. Держава, обклавши гральний бізнес жахливими податками, була украй зацікавлена в цій новій зайнятості небезпечного контингенту в далекій і безплідній пустелі. Усі дороги, що ведуть до Лас-Вегаса заповнені величезними траками, що підтягають до центру пустелі випивку й закуску. Буфети, бари, ресторани й забігайлівки забезпечують ситість і легке алкогольне піднесення гравцям. Місцеві фабрики випускають усе нові й усе більш хитромудрі автомати, а комп'ютерні програми – нову програмну начинку для цих автоматів. Університет випускає фахівців із заліза й комп'ютерних програм, а також менеджменту індустрії азарту. Друкарні друкують мільйонними тиражами одноразові колоди карт, які, після вживання, продаються по 99 центів за колоду. Усього на сьогоднішній день є 115 крупних казино (на сотні й тисячі місць кожне) з багатоповерховими готелями й різносторонньою системою сервісу. Є також незліченна кількість дрібних казино й мотелів. Усього гральний бізнес приносить третина всіх доходів міста. Другою розвиненою технологією є весілля. По місту розкидано незчисленне число каплиць, де швидко й дешево оформлять шлюб із дотриманням мінімально необхідних формальностей. У рік у каплицях Лас-Вегаса реєструється близько 100 тис. романтичних скороспішних шлюбів. Близька до весільної, але набагато розвиненіша технологія – проституція. Армія зайнятих у проституції така велика, що в Лас-Вегасі довелося відкрити університет, який, із цієї причини, слід швидше віднести не тільки до освітньої, але й проституційної технології, і тепер у дівчат з'явилася реальна перспектива професійного й кар'єрного зростання. Технологією, що бурхливо розвивається, є туризм. На гелікоптерах і літаках, автобусами можна швидко й із максимумом зручностей відвідати національні парки Юти, Гуверовську греблю або – коронний номер туристичних програм – Гранд-Каньйон. Транспорт міста – ще одна високорозвинута технологія. Кожен готель має величезні паркінги й гаражі, переміщення по місту здійснюється в основному на таксі, маршрутками й рейсовими автобусами. Культура й розваги – наймогутніша технологія Лас-Вегаса. Тут виступає найпопулярніший цирк світу "Солейл", у "Венеціанцеві" зібрана багатюща колекція імпресіоністів, у Гранд проходять найпрестижніші поєдинки з боксу, тут із концертами регулярно виступають суперзірки світової естради, у кожному готелі є свої фірмові ревю для дорослих і дітей, деякі ресторани мають світову славу. У структурі штандорта Лас-Вегаса важливою є реклама, найяскравіша у світі: на її фоні вечірній Нью-Йорк здається таким, що завмер в очікуванні авіанальоту. Виробництво представлене поліграфією, машинобудуванням та високими технологіями. У більшості бізнесів і професій – етнічно збірні команди, проте є й деякі, цілком виразні спеціалізації: будівельники, молодший кухонний персонал, паркові працівники й вуличні закликальники – мексиканці; дилери в казино – білі та орієнтали; рознощиці випивки - білі; покоївки - індіанки; прибиральники й санперсонал - орієнтали; портьє й кваліфікований обслуговуючий персонал – білі; топ-менеджмент і та середній менеджмент – білі; програмісти – індуси, росіяни, орієнтали, білі; таксисти – пакистанці, мексиканці і білі; повії – білі, орієнталки, полінезійки та росіянки (неодмінно з Санкт-Петербурга, навіть якщо і з Тамбова); безробітні та зіваки – африкан-американці. Найбільш багаті мешканці Лас-Вегаса – власники казино, готелів і крупних бізнесів, вважають за краще жити поза Лас-Вегасом. Верства заможних людей (топ-менеджмент і домовласники) живуть зазвичай у східній частині міста, у власних віллах. Середній клас – і це характерно для всіх місць, що швидко розвиваються, – непропорційно малий порівняно з добре й давно обжитими й освоєними місцями, де цей клас є превалюючим. Лас-Вегас досить зримо й очевидно поділений на три частини: Центральна, новий житловий Захід і старий житловий Схід, при цьому Центральна частина складається із двох вельми контрастних зон. Східна частина міста – житлова забудова, представлена переважно одноповерховими котеджами, з невеликими палісадниками й неодмінними в пустелі басейнами. Тут розташовується міжнародний аеропорт Лас-Вегаса. Західна житлова зона – зовсім молода й швидко розростається. Тут будуються спальні комплекси на 2-4 поверхи, типові для Тихоокеанської Америки – ні магазинів, ні соціокультурної інфраструктури. У цій, найбільшою за площею, зоні виділяються індустріально-транспортні ареали, Університет і інші нежитлові вкраплення. Не дивлячись на щонайгострішу конкуренцію, бізнеси все-таки все більш інтегруються: якщо раніше клубні картки для гравців і привілеї існували всередині одного казино, то тепер по єдиній картці можна грати в багатьох казино. Крупні готелі й казино беруть участь у загальних проектах. Спільними користувачами найбільші гральні корпорації міста є й у таких бізнесах, як виробництво автоматів і ігрових програм, гральних карт, випускників університету тощо.