Перейти до вмісту

Юлія Тимошенко


Повідомлень в темі: 2709

#21 Stuff

    Песиміст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2670 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів..

Відправлено 15.02.2006 – 11:41

Киря (8.02.2006 01:55) писав:

Але ми в черговий раз продемонстрували які ми послушні та боягузливі. Хіба личить нащадкам вільних козаків цілувати чобіт агресору?

Перегляд допису

А хто в нас з політиків нащадки козаків?Кінах з Єхануровим взагалі ніби не українці, а керують державою :(
  • 0

#22 Гість_chip_*

  • Гості

Відправлено 16.02.2006 – 20:40

Не знаю, не знаю. Страшно мені. Паятаю як вона кандидата в мери Буняка підтримала. а потім соромилася про це згадувати, бо в місті почався повний капець, а Буняка всі ненавидять. Тепер вона веде переговори з Садовим. Хто такий Садвоий? Будь-ласка, біографія.

Андрій Садовий народився 19 серпня 1968 року. Мати – учителька. Батько – інженер-постачальник на ЛАЗі. Разом із батьками та молодшою сестрою Іриною Андрій мешкав спершу в районі Наукової, а згодом сім’я переїхала на Сихів. Дитинство Андрія Садового минуло безхмарно. У школі „хлопченя з розумними очами” "відзначалося дошкою пошани" – у табелі маленького Андрійка Садового - суцільні „п’ятірки”.

Однак, вельми похвальне прагнення до навчання чомусь закінчилося після вступу до Львівського технікуму радіоелектроніки, де Андрій Садовий легко і невимушено, а, головне, рекордно швидко проходить шлях від відмінника до трійочника, тобто хлопчик, якого гладять по білявій голівці розчулені учителі, перетворюється на аутсайдера, який вважається студентом лише завдяки душевній доброті окремих представників педагогічного колективу. Хто зна чим пояснювались такі метаморфози у світогляді майбутнього громадського діяча: може, хлопець випав з-під сфери впливу дбайливої матері, а, може, „забити на науку” спонукало надмірне бажання фінансової самостійності, що відтоді назавжди оселилося в душі Андрія Івановича.

Сам Садовий любовно і з гордістю згадує своє трудове минуле: перші гроші він заробляв, рубаючи на базарі м’ясо. Це заняття, вочевидь, виявилося для нашого героя значно цікавішим, аніж слухання лекцій викладачів технікуму. Але стверджувати, що навчання у технікумі Андрію Івановичу нічого корисного не дало, було би несправедливо. У своїй “альма матер” Садовий набув друзів, частина з яких залишається з ним і по сьогодні. Найпершим у цьому контексті слід згадати беззмінного водія Андрія Івановича – Сашу Войкіна. Простий і добродушний чоловік вже багато років ходить усюди тінню за своїм більш успішним однокурсником. Саша – цікавий персонаж у біографії Андрія Садового. Йому єдиному вдається без загрози для займаної посади і розміру платні публічно, в лоб, і не спотворюючи лексику надміру розумними словами, критикувати вчинки шефа. Саша Войкін навіть зовні напрошується на асоціацію із Санчо Панса, тільки от Андрій Садовий зовсім (у тому числі й зовні) не подібний на Дон Кіхота.

Друга за значимістю дійова особа в історії під умовною назвою “Як Андрій Іванович технікум закінчив” – Роман Андрейко, для якого дружба із Садовим, як і для самого Садового, тільки з іншої причини, згодом у житті стала ціннішою за отриману у навчальному закладі освіту. На відміну від Андрія Івановича цей хлопець вчився добре і після закінчення технікуму у 1987 році пішов у “Політехніку”, а „трієчник” Андрій -- до війська. Дороги друзів у цьому місці розходяться, але не минуло й десяти років, як вони знову перетнуться.

Отже, чесно виконавши свій громадянський обов’язок перед радянською державою, Садовий повертається „на гражданку” і береться за розум. У 1987 році вступає у “Політех” на факультет електронних пристроїв та приладів, які паралельно і звісно ж за гроші збирає на “Львівприладі”. Регулювання електронної апаратури – офіційний хліб Андрія Івановича аж до 1990-го. Але жити на одну зарплату – не є життєвим кредо Андрія Садового. Для молодого хлопця навколишній світ – це суцільні спокуси. Він усвідомлює, що отримати можна все. А якщо точніше, то все можна отримати за гроші. Починається “гендель”. Андрій Іванович спершу возить на продаж до Польщі і з Польщі різні дрібнички. Факт не підтверджений, але знайомі Садового “із тамтих лят” стверджують, що серед інших і йому львівські жінки завдячують задоволенням вбиратися у імпортні капронові колготки. На гроші, виручені за шкарпетково-панчішні вироби можна було собі уже щось дозволити. Щось, але далеко не все. І такий стан справ не міг задовільнити Андрія Садового, тим більше, що зароблене у такий спосіб “легким хлібом” назвати було важко: перетягування торбів через кордон – каторжна праця, яка до того ж каралася радянським законодавством. Справи Садового суттєво покращилися, коли він вийшов на доступ до електронних ваг. Як виявилося, попит на дефіцитний тоді товар у Польщі був просто шалений. Андрій Іванович швидко заробив досить, аби найняти “човників” і врешті припинити ризикувати особистою свободою і “кинути з рук тяжке”. Але окрім цього, епізод із електронними вагами став для Андрія Садового добрим початком справи, розгорнутої з часом під вивіскою “Галицьких інвестицій”.

Настав 1991 рік, Радянський Союз розвалився, Україна отримала незалежність, а люди – ваучери. На агонізуючому тілі економіки країни надувалися мильні бульки. До створення однієї з таких у Львові мав безпосереднє відношення Андрій Садовий. “Галицькі інвестиції” – перший і наразі єдиний для Садового справді успішний проект, з огляду на не дитячі розміри отриманих тоді прибутків. За великим рахунком, усе, що тепер має Андрій Садовий і зрештою сам Андрій Садовий, “яко” людина що претендує на політико-економічні впливи у місті -- результат доволі сумнівної діяльності “Галицьких інвестицій”. З надзвичайно високою ступінню вірогідності автором приватизаційної схеми, яка для Андрія Івановича спрацювала із максимальним ККД, вважається небезвідомий нині публічний політик з табору НСНУ Богдан Буца, який на той час обіймав посаду начальника місцевого управління Держмайна України, а згодом поїхав до Києва і довгий час у статусі заступника керівника ФДМУ виконував роль правої руки Юрія Єханурова, а у якийсь, щоправда, короткий момент навіть офіційно виконував обовязки самого керівника. Богдан Буца для багатьох львівських бізнесменів та політиків був та залишається фігурою знаковою. Низько в пояс мусів би кланятися йому наприклад власник торгової мережі “Інтермаркет” Роман Шлапак, або ж широко відомий професійний з огляду на кількість каденцій проведених у Верховній Раді народний депутат Тарас Стецьків. Але станом на нині найкраще робити це, себто кланятися в пояс Богдану Буці вдається саме Андрію Садовому, який завдяки комерційному генію Буци примножив свої статки, ставши власником акцій Львівської пивоварні, Мікроприладу, Стрийських маслозаводу та заводу бетонних виробів, Радехівського цукрового заводу, двох львівських АТП та стількох же ж науково-дослідних інститутів в числі яких і “Львівприлад”, де, як уже було написано, у юності корпів над паянням мікросхем. Але найбільш вдалим придбанням того часу виявився Трест із будівництва ліній високовольтних електропередач, який працює і нині, зветься “Південьзахіделектромережбуд” і директором якого вже майже рік, як офіційно рахується Андрій Іванович Садовий.

З фінансової точки зору час “Галицьких інвестицій” був зоряним часом Андрія Івановича. В його кишенях опинилися справді великі гроші і Садовий вирішив, що пропивати їх було б не раціонально, тим паче, і це ще один штрих до портрету, що Андрій Іванович не п’є. Не п’є принаймні у тому розумінні, яке зазвичай у нас вкладається у це поняття. Річ у тім, що на краплю більше ніж скланка сухого вина, або 50 грамів „Хенесі” від якого у характерні періоди безгрошів’я у Андрія Івановича трапляється печія, змушують нашого героя втрачати голову. Близьке оточення було свідками різноманітних кумедних випадків, які траплялися з Садовим після вживання алкоголю. Кажуть в Андрія Івановича у такому стані розвязується язик, він набуває вальяжно-нахабного вигляду і меле несусвітні дурниці. Але Андрій Іванович свою слабкість знає і стримується.

Отже повернемся до розмови про гроші. Андрій Садовий їх заробив і робив спроби примножити. Капітал уклав в бізнес найрізноманітніший: від туристичного до енергетичного, але станом на сьогодні майже все втратив. Андрій Іванович – далеко не найкращий управлінець (дехто просто називає його бездарним) і не зміг дати собі раду з людьми, які відійшли від нього, забравши зі справи частину статків. Більшість тих з ким Садовий починав свої бізнеси, сьогодні якщо не числяться його ворогами, то принаймні залишилися незадоволеними співпрацею і десятому заказують не мати з ним справу. Отже з потужних працюючих на Андрія Івановича підприємств зараз залишився сам лише Трест, який приносить прибуток, хоча це не заважає його працівникам по чотири місяці не отримувати зарплати.

До речі, звичка не віддавати найманим працівникам обіцяні гроші для Садового теж виявилася згубною. Піддаючись їй легко і не задумуючись, Андрій Садовий налаштував проти себе добру половину львівських журналістів, які пройшли школу роботи на “містечкових олігархів” в тих ЗМІ, що зараз складають медіа-холдинг Садового. Початок цьому медіа-холдингу був закладений у 1993 році, коли Андрій Садовий, Тарас Стецьків, Олександр Кривенко та Ігор Копистинський стали засновниками ТРК “Люкс”. Останній при цьому виконував функції генерального директора компанії, а нинішній її керівник, згадуваний вище друг юності Садового Роман Андрейко був на той час там звичайним технічним працівником, якого усі кликали “Рома – атвьортка”. Заради справедливості мусимо відзначити, що Роман Андрейко (для Андрія Садового просто і по-сімейному “Ромаріо”) виявився чоловіком просунутим, надзвичайно, а часами навіть надміру прагматичним, і, що головне, із неабиякими управлінськими задатками. З часу його призначення на посаду генерального директора ТРК “Люкс” кампанія почала розвиватися. Винятково до заслуг Андрейка треба відносити факт, що ТРК “Люкс” є не те щоби самоокупним, а прибутковим медіа-проектом Андрія Івановича Садового, в свідомості якого засіб масової інформації – забавка для недбалого користування у власній економіко-політичній грі. Роман Богданович Андрейко ж сприймає підпорядковану йому телерадіокомпанію як чистий бізнес.

Наступною медіа-забавкою Андрія Садового стає заснована у жовтні 1997 року міська щоденна газета “Поступ”, відроджувати яку зі спочилого в Бозі “Post-Поступу” за гроші “містечкового олігарха” погодився легендарний львівський журналіст Олександр Кривенко.
Щоправда вже через кілька місяців після виходу першого номера “Поступу” в світ (грудень 1997 року) співпраця між Садовим і Кривенком закінчилася і відтоді не відновлювалася за жодних обставин.

Фінансувати міську газету Андрій Садовий вирішив з огляду на наближення виборів до парламенту та місцевих рад у яких він мав намір взяти участь. На той час Андрій Іванович встиг заангажуватися до політичного процесу Львова й вступив до лав партії “Реформи і Порядок”, яку тоді на місцевому рівні, шляхом блискучої реалізації хитромудро продуманих комбінацій, феєрично осідлав Тарас Стецьків. Стосунки між Стецьківим і Садовим, щоправда, були дещо підіпсованими вже тоді. З часом колишні “соратники” й узагалі перетворяться на запеклих антагоністів, але у 1998-у їхні інтереси ще не перетиналися: Тарасу Степановичу була потрібна Верховна Рада, Андрію Івановичу – тільки міська. Ті вибори стали для Садового напрочуд вдалими: він пройшов у міську раду сам і провів туди біля десятка своїх хлопців, очолив фракцію ПРП та комісію з економічної політики, яку міський голова Василь Куйбіда скасував під самий кінець каденції, коли опозиційна щодо нього риторика “групи Садового” перейшла за межі пристойності.

Сам факт успіху у виборчій кампанії, результатом якого серед іншого став обставлений атикварними меблями особистий кабінет в приміщенні Ратуші, надихнув схильного до авантюр Андрія Івановича Садового і спонукав до будівництва планів ще більш сміливих і амбітніших. Садового приваблює крісло господаря Ратуші і він починає готуватися до його штурму. Тоді, аби створити собі імідж управлінця він до своїх двох вищих політехнічних освіт (друга, за спеціальністю “фінанси і кредит” здобута ним одразу після першої) додає диплом брюховицького відділення Академії державного управління при Президентові України. Для легітимізації появи на публіці в ролі науково-підкутого громадського діяча перетворює створений раніше Фонд розвитку Львівщини на Інститут розвитку міста а задля чарівного перевтілення себе в дбайливого господарника ініціює обрання себе головою спостережної ради ВАТ “Південьелектромережбуд”.


Невдалі пошуки образу, привабливого для виборців – ще одне слабке місце Андрія Садового. Постійне перепозиціонування себе в залежності від контексту виснажує його: Андрій Іванович спершу прагне видаватися успішним бізнесменом, потім, намагаючись позбутися цього іміджу відрощує довгі біляві пасма, вбирає окуляри й намагається скидатися на інтелігента в третьому коліні, що оперує науковими термінами типу “точка біфуркації”, але при цьому вперто каже “поЧта” і “цейтнот часу”. Ще пізніше йому видається, що люди охочіше голосуватимуть за “ в дошку свого” і він натягуючи оранжеву каску на голову говорить у камеру: “Ми будівельники...”, або вилазить на швидкоруч організовану під ЖЕКом барикаду й голосно кричить закликаючи подати на всіх в суд.

Проблема в тому, що жоден з цих образів Андрію Івановичу не пасує, бо жоден з цих образів не є щирим. Львівський виборець таку нещирість тонко відчуває – на виборах мера 2002 року, до яких Садовий готувався довго і самовіддано, він програв. Кинувши усі сили на боротьбу із тодішнім керівником міста Василем Куйбідою, але будучи позбавленим політичної підтримки, Садовий призупинив членство у ПРП і фактично розчистив дорогу Любомирові Буняку, який вискочив за три місяці до виборів, як чорт із табакерки, провів нахабну кампанію, пообіцяв наївним львів”янам три мішка вовни і врешті отримав безсоромну перемогу над усіма хто сумнівався. А сумнівався саме Садовий. Але Андрій Іванович був невпевнений не у Буняку, а у власних силах та спроможностях. Перспектива осісти в центральному будинку на площі Ринок дуже приваблювала його, але одночасно й лякала. Як лякала його й цілком реальна перспектива поразки. Це була внутрішня паніка, яка вже навіть після реєстрації кандидатом у міські голови Львова не дозволяла Садовому з певністю відповісти собі на запитання: піде він у цій боротьбі до кінця, чи ні.

Припускаємо, що схожі “муки творчості” терзають Андрія Садового і впереддень мерської кампанії 2005 року. Але, аби остаточно підбити підсумки попередньої зазначимо, що він прийшов до старту із третім результатом. Поразку, до честі Андрія Івановича буде сказано, пережив стійко: влаштував скромну гулянку соратникам, заснував ще два не менш скромні медіапроекти (журнал “Місто” та журнал “Україна”), продовжив поглиблювати засновану на громадських засадах співпрацю з польським істеблішментом і, здається, назавжди викинув із голови ідею спеціального статусу для Львова, яку під час виборчої кампанії палко обіцяв відстоювати навіть якщо не стане мером.

Незрівнянно більшим позитивом від мерської кампанії 2002-о стали зміни у особистому житті Садового – він врешті-решт одружився з елегантною, вишуканою, розумною Катериною Кіт. Мистецтвознавець із здавалось би бездоганним смаком, вона стала Садовому відданою дружиною, підтримуючи усі його амбітні починання. Влітку 2002 року вона подарувала Андрію Івановичу першого сина, якого нарекли Іваном Павлом. Зараз у Садового вже двоє синів, молодшого назвали Тадеєм. Бавити хлопців допомагають батьки – ще кілька років тому Андрій Садовий переселив маму і тата із сихівської квартири у багатоповерхівці в особняк у Сокільниках, а сам із двокімнатної занедбаної квартири на Тарнавського, яку винаймав впродовж багатьох років і аж до народження першої дитини переїхав у чудесне помешкання з видом на Алтайські озера та двір своєї “альмаматер” – Львівського технікуму радіоелектроніки.

Отже, багато що змінолося в житті Андрія Івановича, але сам Андрій Іванович змінився мало. Він знову хоче у мери, хоча публічно воліє заперечувати це. Але шила у мішку не сховаєш. Найнята восени 2004 року команда польських політтехнологів, які шукали собі вихід на український ринок, „викреативила” і провадить створену під нову виборчу кампанію Андрія Садового громадську організацію “Самопоміч”, яка таки й справді здобуває сякий-такий вплив серед львів’ян. Андрій Іванович підівчився основ риторики й тепер значно впевненіше оратурствує як в натовпі ображених комунальними службами городян, так і перед об’єктивами камер рідного “Люкса”.
  • 0

#23 Niveus

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 22 повідомлень

Відправлено 16.02.2006 – 21:05

Ти вже набрид писати біографію Садового. Вже третій раз написав. Ми не дурні, нам одного разу достатньо :(
  • 0

#24 Українець

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 410 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:ЛЬВІВ, Україна

Відправлено 23.02.2006 – 03:19

Niveus (16.02.2006 14:05) писав:

Ти вже набрид писати біографію Садового. Вже третій раз написав. Ми не дурні, нам одного разу достатньо ;)

Перегляд допису

Це справді смішно. Мені вже набридло це також.
  • 0

#25 Космічна М@вп@

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 124 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Луцьк

Відправлено 10.02.2007 – 18:31

Як ви до неї ставитеся?
  • 0

#26 Космічна М@вп@

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 124 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Луцьк

Відправлено 10.02.2007 – 19:02

Мені особисто вона подобається. Весь Луцьк "За"! Словом - як мечем.
  • 0

#27 Атеїст

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 683 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:драстуй, рідне село!

Відправлено 10.02.2007 – 19:10

Перегляд дописуMilady (10.02.2007 18:28) писав:

Як ви до неї ставитеся?
Та вже втомився в любові признаватися... :)

Наразі з усіх відомих мені політиків вона влаштовує найбільше. Пояснення я вже в інших темах розписав. :kozak:

Повідомлення відредагував Атеїст: 10.02.2007 – 19:11

  • 0

#28 Клятый

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 36 повідомлень
  • Місто:Крым

Відправлено 10.02.2007 – 19:23

Перегляд дописуMilady (10.02.2007 18:28) писав:

Як ви до неї ставитеся?
Якщо б вона говорила в різних регіонах одне і те ж, то можна було б до неї якось ствитися, а так: продажна тварюка.
  • 0

#29 Style)r

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 329 повідомлень
  • Місто:Київ

Відправлено 10.02.2007 – 19:35

Перегляд дописуMilady (10.02.2007 18:28) писав:

Як ви до неї ставитеся?
Як до дури, істерички, прибацаної, диктатора і т.д. Взагалі, я так до всіх ставлюсь (політиків), бо всі нас продали.
  • 0

#30 Атеїст

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 683 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:драстуй, рідне село!

Відправлено 10.02.2007 – 19:54

Перегляд дописуOlezhek (10.02.2007 19:32) писав:

Як до дури, істерички, прибацаної, диктатора і т.д. Взагалі, я так до всіх ставлюсь (політиків), бо всі нас продали.
Над самогубством не задумувався? Нахрен жити в такому лайновому світі? :)
  • 0

#31 Style)r

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 329 повідомлень
  • Місто:Київ

Відправлено 10.02.2007 – 20:03

Перегляд дописуАтеїст (10.02.2007 19:51) писав:

Над самогубством не задумувався? Нахрен жити в такому лайновому світі? :)
ахаха. Я про світ щось казав? Світ не лайновий, це у нас лайново :kozak:
  • 0

#32 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 11.02.2007 – 00:49

Перегляд дописуMilady (10.02.2007 18:28) писав:

Як ви до неї ставитеся?
Усіляко підтримую.
"У третіх, залишилася єдиним політиком в Україні, що має перспективу."(с)

Повідомлення відредагував zav: 11.02.2007 – 01:02

  • 0

#33 Vik

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 127 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Рівне

Відправлено 11.02.2007 – 01:40

Та задовбали ті ліберали, які косять під демократів і Юля і Ющенко і Янукович разом взяті! :)
Дайош владу НАЦІОНАЛІСТАМ!

Повідомлення відредагував Vik: 11.02.2007 – 01:42

  • 0

#34 monarh

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 55 повідомлень
  • Місто:ОБОЛОНЬ

Відправлено 12.02.2007 – 21:32

Перегляд дописуMilady (10.02.2007 19:28) писав:

Як ви до неї ставитеся?
Негативно. Більшої за неї популістки в Україні нема.

Повідомлення відредагував monarh: 12.02.2007 – 21:33

  • 0

#35 Клятый

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 36 повідомлень
  • Місто:Крым

Відправлено 12.02.2007 – 21:46

Дивно, я чомусь думав, що більшість западенцев голосуватимуть за неї, як за оранжеву принцесу... А хто зараз є вашим фаворитом?
  • 0

#36 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5187 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 12.02.2007 – 21:52

Принаймні в неї є гідність і немає "друзів"..ні любих,ні дорогих....
  • 0

#37 Topper

    Т-Безсмертний

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2584 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 12.02.2007 – 21:56

Перегляд дописуKassandra (12.02.2007 21:49) писав:

Принаймні в неї є гідність і немає "друзів"..ні любих,ні дорогих....
І взагалі вона файна кубіта :)
  • 0

#38 Пантерка Патріотка

    Президентське звірятко

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 400 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Дніпропетровськ

Відправлено 13.02.2007 – 23:32

:)
подивимось...
поважаю.
  • 0

#39 black_voron

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 206 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ, Україна

Відправлено 14.02.2007 – 00:50

Перегляд дописуКлятый (12.02.2007 21:43) писав:

А хто зараз є вашим фаворитом?

Фаворити будуть за місяць до виборів, а зараз треба за всіма слідкувати і критикувати, щоб не розслаблялись

Повідомлення відредагував black_voron: 14.02.2007 – 00:50

  • 0

#40 Атеїст

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 683 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:драстуй, рідне село!

Відправлено 14.02.2007 – 18:58

Перегляд дописуOlezhek (10.02.2007 20:00) писав:

ахаха. Я про світ щось казав? Світ не лайновий, це у нас лайново :)
це не в нас, це в тебе лайново. А світ - це те, що тебе оточує, отож якщо десь світ хороший, то це не твій - це паралельний світ. Так що вішайся сміливо, це ж не про тебе дбатимуть чесні порядні політики. У тебе "всі вони однакові", тому доки з України не втечеш - кидатимуть тебе раз за разом.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 3

0 користувачів, 3 гостей, 0 анонімних