Перейти до вмісту

Рецензія на останню прочитану книгу.


Повідомлень в темі: 48

#21 Katod

    вєтєран

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3642 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 21.10.2007 – 17:49

Взявши до рук будь-яку книжку ми наперед незнаємо, чи сподобається вона нам чи ні. Простіше взяти до рук критику, або просто послухати пораду…
Написання критики на книжки яких ніколи не було потребує неабиякої фантазії. Це дуже щедрий крок назустріч читачам, якби так крокувати по екватору то вийшлоб так, що нога яка зробила крок опинилася за спиною, або навіть гірше, стукнула нас по потилиці. Написати критику на таку добірку критик це так само як пити чай по другому разу. Такий собі репульпат. Але з іншого боку, тих книжок ніколи не було і ми їх ніколи не прочитаєм, в нас прсто незалишається вибору, як пити чай по другому разу, причому знаючи що перший раз його ніколи не заварювали.
Лем не читав тих книжок на які придумав критику, то чому пишучи критику на критику ми маєм читати першоджерело, якщо бути чесним перед совістю то треба булоб просто сказати: а, Лем хитрий, нечитав і написав, ми так теж можемо. Але, всетаки всі люди слабкі і я теж, тому коли до рук потрапили Апокрифи, впершу чергу прийшлося прочитати їх. Тільки дочитатвши до місця в якому описується невизнання людством всіх геніїв, і часте спалювання робіт, які для людства неслиб вагу неоціненного значання, стало зрозуміло, треба було спалити цю книжку. А потім жалкувати все життя, бо, позаяк, людству подобаються генії, і вонож їх нерозуміє. Але вже перший крок було зроблено, тому прийшлося дочитати, і залишити сірники в кишені, до якогось підходящого випадку.
В даному опусі хотілося б трошки розповісти про Апокрифи. Таке собі визнання під час життя. Але Лем зробив краще, і сам від себе цього не чикав, недавно він відійшов до крїни вічного полювання, тим самим піднявши рівень своєї геніальності, бо скільки людей визнає його тепер, коли вже нема кого визнавати.
Але вистачить непотрібної демагогії.
Апокрифи, це книжки які відносяться до якогось вчення, але неналежать до нього. Так напевне фізики ставляться до метафізики, хіміки до алхімії, а асстрономи, до астрології. Продовжуючи логічний ряд, можна сказати, це металітература, чи квазімистецтво, але все що містить мета- і квазі- трошки віддає шаманами і ізотерикою, дійствами в які сучасна людина, в наш пост час, не дуже і вірить.
Станіслав Лем зробив простіше, він кинув барабани і литаври справжнім шаманам, а сам сів за саму звичайну друкувальну машинку, і почав вибивати ритми, які переросли в букви. Він вирішив написати просто критику на твори яких просто небуло. Або з іншого боку він ще непрочитав книжку але вже знає про що вона буде, це ще раз говорить про неабияку далекоглядність, в цьому велика перевага письменників, вони можуть не читати власні твори.
Спочатку цей допис мав бути критикою-популяризатором збірки критики Лема «Апокрифи». Але це було б дуже банально, тим більше можна було б піти далі, якщо Лем написав критику на твори які сам придумав, то ми так само можемо нечитаючи написати критику на його твір, але це буде те саме що вже робили раніше. Я пропоную іншу нішу для реалізації творчих потенціалів.
Чи бувало колись так, що коли ви читаєте книжку головний герой діяв або надто передбачувано, або так як вам неподобалось, так і хотілось сказати: «не так все було…, чго він так зробив? Все було зовсім нетак!». Багато говорити непотрібно, якщо ідея когось перероблена вами кардинально то це вже ваша ідея! Прочитали це? Далі читати не потрібно, конструктор в вас в руках, слова в словниках, думки в головах, вперед творити нові світи!
А я піду до себе в гості, перерву миття ніг, і візьму інерв’ю…
  • 0

#22 X_Huma_X

    Fuck Your Opinion!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 880 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 21.10.2007 – 18:42

Недавно прочитав "Зелену милю" - ну, що сказати, 5!
  • 0

#23 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 13.11.2007 – 11:20

Може це і не остання прочитана мною книга, але лише на ню захотілося написати рецензію...

“Потенціал території менше залежить від географічного положення, клімату та наявності природних ресурсів, ніж від людської волі, кваліфікації, енергії, цінностей та організації” (с. 47). “Місцям, як і товарам і послугам, потрібний майстерний маркетинг” (с. 11). Ці думки наскрізь пронизують книгу, яка присвячена застосуванню маркетингу у нетрадиційній для нього сфері – регіональній економічній політиці[1]. Варто звернути додаткову увагу, що серед авторів цієї книги є класик маркетингу Ф. Котлер.Ф. Котлер і його співавтори абсолютно справедливо зазначають, що безнадійних місць не буває, оскільки усі місця володіють якимись реальними чи потенційними ресурсами, які можуть використовуватися (с. 353). Щоб рішуче змінити свою долю, місця мають думати на тривалу перспективу і вибирати такі короткотермінові дії, які приближали б їх до далекої цілі. Кожне місце має ідентифікувати свої специфічні риси й ефективно розповсюджувати інформацію про свої конкурентні переваги серед потенційних та існуючих клієнтів. Щоб розвинути конкурентну перевагу, місцям треба задуматися про своє минуле, теперішнє та майбутнє. Вони мають детально обрисувати свої сильні та слабі сторони, а також виникаючі перед ними можливості та загрози.Автори наголошують, що між набором хаотичних дій і систематичною маркетинговою стратегією лежить прірва (с. 50). У книзі постійно звучить, що регіональний маркетинг є комплексним явищем, а реклама є лише невеликою його частиною. Маркетинг території означає проектування місця, яке буде задовольняти потреби цільових ринків. Він досягає успіху, коли мешканцям і бізнесу подобаються їх місця, а очікування туристів і інвесторів виправдовуються. Автори книги наголошують, що чинники маркетингу впливають на успішність території у приваблення та задоволення пяти типів клієнтів: 1. Виробники товарів і послуг; 2. Штаб-квартири та регіональні представництва корпорацій; 3. Зовнішні інвестиції та експортні ринки; 4. Туризм і готельний бізнес; 5. Нові мешканці. Цілком справедливо авторами зазначено (с. 55), що в маркетингу території дуже важливим є правильне визначення цільової групи, а не безадресне провадження кампанії.Заслуговує уваги точка зору авторів про роль інфраструктури у регіональному розвитку. На відміну від загальноприйнятих положень, Ф. Котлер і співавтори вважають, що інфраструктура не може гарантувати зростання (с. 167). Одночасно вони переконані, що її відсутність гарантує відсутність зростання, оскільки інфраструктура – це шанс. Зазначений підхід націлює на активність, відносить інфраструктуру до необхідної, але не достатньої умови розвитку регіону.Велику роль у регіональному маркетингу автори книги відводять правильному формуванню іміджу території. Вони обгрунтовують, що для того, щоб імідж був ефективним, він повинен бути привабливим та відповідати дійсності (с. 214). Багато з тих, хто займається покращенням території, вважає, що маркетинг території сприяє просуванню місця на ринку. За іронією долі, пишуть автори, просування – це одна з найменш важливих задач маркетингу, оскільки воно саме по собі не лише не приносить користі неблагополучному місцю, але й допомагає покупцям швидше виявити, наскільки неблагополучна там обстановка насправді (с. 161).У книзі наводяться приклади іміджової реклами регіонів, коли спорт, культура та наука можуть створювати гарну славу місцевостям, де вони розвиваються. Спортивні команди й окремі спортсмени також формують лице багатьох європейських міст (с. 87). У Неаполя є “Наполі”, у Мадриду - “Реал”, у Мілана - “Мілан” та “Інтер”, а у Манчестера - “Манчестер Юнайтед”. Не пройшов повз увагу авторів книги приклад успіху української співачки Руслани на Євробаченні у 2004 році. Вони пишуть: “Коли тема пісні відображає імідж місця, це приносить додаткові бали. У випадку з Русланою та її піснею “Дикі танці” Європі була представлена сучасна та хвилююча композиція, настояна на традиційних ритмах і мелодіях – втілення мрії маркетолога місць” (с. 239). Приємний український акцент!Варто звернути також увагу, що автори у своїй праці наголошують на екологічних аспектах регіонального маркетингу. Вони відзначають, що, наприклад, поганий з точки зору охорони довкілля екологічний продукт приведе до створення короткотермінових робочих місць і довготермінових злиднів. Так, птахівництво часто приводить до таких руйнівних екологічних наслідків, що інші зацікавлені компанії утримуються від розміщення виробництва, а мобільне та працездатне населення виїжджає. У 1992 році міська рада Ганновера вирішила скоротити викиди вуглекислого газу в атмосферу на 25% до 2005 року, демонструючи тим самим стурбованість станом екології (с. 67). У 1990-ті роки більшість територій у Європі розробили базові екологічні плани, що посилено доводиться до відома відповідних осіб (с. 133).За умов глобалізації (важливою ознакою якої є суттєве зниження опору відстані і, зокрема, транспортних витрат) різко зросла кількість місць можливого розташування підприємств. Справа дійшла до того, що інвестори оголошують тендери, на яких регіони конкурують, пропонуючи найкращі умови, за право розмістити у себе нове підприємство. У США міста й штати ведуть конкурентну боротьбу за надання зовнішнім інвесторам індивідуально сформованих пакетів стимулів (с. 303). BMW i Mercedes суттєво виграли від проведення тендера на їх заводи й уклали вигідні угоди у Південній Каліфорнії та Алабамі. Японські компанії також отримали вигоду з війни пропозицій територій.Ринок на послуги фахівців з маркетингу місць величезний (с. 49). В одній лише Європі нараховується 102000 територіальних одиниць, 1000 регіонів і мільйони місць. 5-10% площі у сьогоднішніх газетах присвячено маркетингу територій, регіонів і країн. На додаток до цього щорічно публікуються спеціальні дослідження з детальним описанням місць і регіонів.Не зважаючи на цікавість та оригінальність рецензованої книги, у певних моментах враження від неї залишається не найкраще. Причому, це відчуття стосується як змісту так і форми. Щодо змісту: цю книгу неможливо віднести ні до навчальних, ні до наукових видань. І якщо її ще можна рекомендувати студентам при вивченні певних дисциплін (з метою створення уявлення про регіональний маркетинг), то для науковця освоєння цієї книги подібне до вимивання золота з бідної породи. Але бідність, як відомо, не порок. Гірше те, що там відсутня структуризація наукового матеріалу, який подається, а також наявні проблеми з методологічною та методичною цілісністю праці. Можливо це пояснюється небажанням авторів ділитися з потенційними конкурентами своїми розробками, що приносять їм суттєві доходи (книга містить інформаційну довідку про авторів, де зазначено, що кожен з них виконував багато замовлень у сфері регіонального маркетингу). Щодо форми: книга перенасичена банальним ілюстративним матеріалом у вигляді фотографій придорожних рекламних щитів міст, рекламних плакатів регіонів, карт із завуальованим змістом, рутинних графіків, таблиць з сумнівною статистикою та рейтингами регіонів тощо.Однак, незважаючи на висловлені зауваження, книга є корисною й цікавою. По-перше, вона загострює увагу до ролі регіонального маркетингу (а для декого й відкриє таке поняття). По-друге, вона все-таки містить і цінну інфомацію, і оригінальні ідеї, що можуть бути використані й розширені. Маркетинг території має бути складовою будь-якої програми розвитку регіону, а може розроблятися й окремо від неї. Регіональний маркетинг, маючи своїм призначенням приваблення інвесторів у регіон, може використовувати для здійснення поставлених перед ним цілей заходи за такими напрямками: 1. Реклама регіону; 2. Інформаційно-консультаційне сприяння процесу вибору місця локалізації підприємств у межах регіону; 3. Реклама продукції та послуг, які виробляються у регіоні; 4. Інформаційно-консультаційне сприяння успішному функціонуванню підприємств, що розмістяться у регіоні. Очевидно, що кожна із зазначених позицій потребує ретельного наукового обґрунтування.



--------------------------------------------------------------------------------



[1] Маркетинг мест. Привлечение инвестиций, предприятий, жителей и туристов в города, коммуны, регионы и страны Европы / Ф. Котлер, К. Асплунд, И. Рейн, Д. Хайдер. – Стокгольмская школа экономики в Сант-Петербурге, 2005. – 376 с.


Забув оцінку додати. Чотири з натяжкою. Вона не варта тих 180 грн. - єдина втіха, що платила бібліотека Інституту економіки і менеджменту одного поважного львівського вузу.
  • 0

#24 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 13.11.2007 – 20:00

Перегляд дописуВертипузо (13.10.2007 19:11) писав:

Зараз читаю свого одного з улюблених філософів Кекегора.... бо тре собі нагадати... і він пасує до мого осіннього настрою... а книжка "Страх і трепет"... за п"ятибальною системою 4 з + і варто читати паралельно із Сартром...
Ну то ще коротка баєчка, бо, враховуючи що ніде не працював, він встиг за своє коротке життя накреативити більше десятка тисяч друкованих сторінок текстів... :angry12:
  • 0

#25 медуза горгона

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 59 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 13.11.2007 – 20:41

Павич М. Пейзаж нарисованый чаем
для мене давно проза Павича як бальзам. та от цей твір суміш кортасара, муракамі, джойса.
читається довго і маленькими дозами - наче курс вітамінів.
якби колись вирішила писати - то хотілось би це робити так як в павича.
адже цей твір як вода вгамовує спрагу, як вино дурить голову, як кава будить, як шампанське лоскоче в горлі і як чай гріє душу...
"5"
  • 0

#26 Юна_Лель

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 316 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:майжеЛьвів

Відправлено 21.12.2007 – 17:28

"Сад Гетсиманський" Івана Багряного -- це просто не передати словами! Це треба прочитати!
Я рідко коли рекомендую книги,але тут я впевнена,що не помилюсь.
От би почитати його тим людям,які сповідують комуністичні ідеї(в мене якраз недавно з таким виник конфлікт)! Зі всіх книжок, що я перечитала, мені такого типу ще не траплялись. Не йдеться про тематику(про викриття радянської влади книжок було достатньо). Це дійсно захоплюючий твір, в прямому значенні цього слова -- захоплює в свої тенета і не відпустить, поки не дочитаєш..Ні!Не відпустить вже ніколи, бо таке неможливо забути!
Неймовірна сила волі, патріотизм на ділі,а не словах,інтрига від перших і до останніх сторінок!Муки людей в 'єжовках', звірське поводження партійних членів і їхня невгамовна вигадливість тортур.. Сильний твір,дерешам і йому подібним ще треба вчитись
  • 0

#27 Distance

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 270 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скажіть краще куди

Відправлено 12.01.2008 – 20:24

Коельо "Щоденник мага". Свідомість не розширює, але якесь відчуття приємного післясмаку є...
Загалом про пошук шляху, пізнання і т.п.
  • 0

#28 N@TO

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 191 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 27.01.2008 – 11:20

Перегляд дописуЮна_Лель (21.12.2007 17:28) писав:

"Сад Гетсиманський" Івана Багряного -- це просто не передати словами! Це треба прочитати!
Я рідко коли рекомендую книги,але тут я впевнена,що не помилюсь.
От би почитати його тим людям,які сповідують комуністичні ідеї(в мене якраз недавно з таким виник конфлікт)! Зі всіх книжок, що я перечитала, мені такого типу ще не траплялись. Не йдеться про тематику(про викриття радянської влади книжок було достатньо). Це дійсно захоплюючий твір, в прямому значенні цього слова -- захоплює в свої тенета і не відпустить, поки не дочитаєш..Ні!Не відпустить вже ніколи, бо таке неможливо забути!
Неймовірна сила волі, патріотизм на ділі,а не словах,інтрига від перших і до останніх сторінок!Муки людей в 'єжовках', звірське поводження партійних членів і їхня невгамовна вигадливість тортур.. Сильний твір,дерешам і йому подібним ще треба вчитись

Дочитав вчора Сад Гетсиманський !!! зі всім вище приведеним повністю згідний.
також раджу всім почитати хоть трохи депреснякова книженція, але це що в ній описується варто знати кожному!!!
  • 0

#29 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 27.01.2008 – 13:48

Перечитую ще раз "Московіаду" Ю.Андруховича. Вперше читала років 8-10-ть тому. Зараз сприймається трохи по-іншому.
  • 0

#30 Руда_миша

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 547 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Центру та окраїн Львова

Відправлено 27.01.2008 – 22:45

Я вже дочитала книжку фінсько-шведсбкого письменника Югана Барґума "Хлопчик на літо. Прощання"... Ех...Давно я не отримувала такого задоволення від сучасної літератури)... Місцями воно мені нагадувало Муракамі...Однак згодом перестало... Видатна проза...І всі 15 балів)
  • 0

#31 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 27.05.2009 – 22:48

«Азазель» (1876) — Борис Акунін

Не очікував такого від автора другої половини дев’ятнадцятого століття. Дуже гарно описується Російська Имперія тих часів та й Британію не забули. Як тоді жили люди, що їх цікавило. І найдивніше те, що технологічно ми не сильно відірвалися. Таке враження, що події відбувалися зовсім недавно і не у жахливій дирі Росії, а в досить цивілізованій державі (мабуть тому комуняки забороняли цю книгу :rolleyes: ). Звісно мова адаптована під сучасну російську, але всеодно половина слів вже давно забуті або мають українське чи німецьке походження. Коротше довелося трохи звикати до тексту.

Роман відмінний. Біжу купуавти продовження («Турецкий Гамбит»).
  • 0

#32 bulbashka_aero

    Вівця-перевертень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1577 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Кременчук

Відправлено 28.05.2009 – 08:24

Перегляд дописуБілий Дракон (27.05.2009 22:48) писав:

«Азазель» (1876) — Борис Акунін

Не очікував такого від автора другої половини дев’ятнадцятого століття. Дуже гарно описується Російська Имперія тих часів та й Британію не забули. Як тоді жили люди, що їх цікавило. І найдивніше те, що технологічно ми не сильно відірвалися. Таке враження, що події відбувалися зовсім недавно і не у жахливій дирі Росії, а в досить цивілізованій державі (мабуть тому комуняки забороняли цю книгу :rolleyes: ). Звісно мова адаптована під сучасну російську, але всеодно половина слів вже давно забуті або мають українське чи німецьке походження. Коротше довелося трохи звикати до тексту.

Роман відмінний. Біжу купуавти продовження («Турецкий Гамбит»).
Хтось століттям помилився? "Азазель" наче в 1998 написаний...
  • 0

#33 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 28.05.2009 – 08:39

Перегляд дописуbulbashka_aero (28.05.2009 09:24) писав:

Хтось століттям помилився? "Азазель" наче в 1998 написаний...
угу, і автор чомусь лише в 1956 народився
  • 0

#34 Богуслав

    мораліст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 976 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Галичина

Відправлено 28.05.2009 – 09:20

Кен Кізі - "Пролітаючи над гніздом зозулі".
роман про божевільню та її пацієнтів, які живуть своїм тахим життям, у лише їм зрозумілому світі. автор цікаво показує цей світ і виявляєтьяс божеввільні такі ж люди, з тими ж почуттями, емоціями, серед них багато розумних людей. і що кожен з нас сприймає цей світ по-соєму і має в собі трохи божевілля чи дивакуватості і межа між ними і нами доволі розмита. Опис життя психлікарні від лиця самого пацієнта.
За книгою знято одноіменний фільм, що взяв 5 Оскарів
4+
аудіокнига є тут
  • 0

#35 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 28.05.2009 – 19:22

Перегляд дописуЗимова Дівчина (28.05.2009 09:39) писав:

угу, і автор чомусь лише в 1956 народився
Вас вже і не можна книжкою зацікавити :rolleyes:
  • 0

#36 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 29.05.2009 – 09:06

Флуд видалено
  • 0

#37 Black_angel8

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 78 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Луцьк

Відправлено 11.06.2009 – 22:05

Зараз читаю Вишневского - Повторение судьбы, але перед тим, його ж таки - Мартина. Три чудові розповіді. Про кохання. дружбу, вірність, зраду, інтернет...
Читаючи останнє оповидання - РОЖДЕНИЕ - майже плакала, наскільки автор тонко може показати характер. описати почуття і ситуацію.
Деякі цитати (подаю російською, тому що, на жаль, переклад з польської здійснили лише Росіяни :happytwo: ):
"Слова - вот самая большая ложь на которую мужики ловят нас. Ты думала, что встретила ангела, потому что он говорит тебе все эти безумные слова? Глупая. Ангелы ничего не говорят, они просто существуют и не притворяются, что знают тебя. В этом нет необходимости. Они появляются, когда ты в них нуждаешься, и не ездят к жене и ребёнку".
"Всегда, когда телефон не звонит, я знаю что это ты..."
"Любовь - это когда хочешь с кем-то переживать все четыре времени года".
  • 0

#38 Богуслав

    мораліст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 976 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Галичина

Відправлено 12.06.2009 – 09:28

Микола Лазарович "Леґіон Українських Січових Стрільців"
Історія УСС, причини виникнення, ідеологія, військова та культурна діяльність, роль УСС в історії України. Книга загалом цікава і змістовна. в кінці книги подана документація та переписка УСС, а також поіменний список учасників та командирів УСС. в книзі багато світлин стрільців.
5 балів
  • 0

#39 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 12.06.2009 – 10:19

Марина Соколян «Новендіалія»
Книга про життя та існування.
Про вогник в тілі, який робить нас людьми.
Про силу кохання та батьківської любові, яка здатна або зруйнувати дух, або ще більше його розпалити чи повернути з небуття.
Про відданість та довіру.
Про те хто і як втрачає душу і чому.
Про силу та слабкість людську.
Про життєву енергію творів мистецтва.
  • 0

#40 Саляма

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3140 повідомлень

Відправлено 12.06.2009 – 10:25

Кохання під час кризи



«…вони прожили разом досить, аби зрозуміти, що кохати можна коли завгодно і де завгодно, і тим насиченіше, чим ближче до смерті»
Ґабріель Ґарся Маркес


У той час як український люд обирає президентів, долає наслідки природних катаклізмів та переживає фінансову кризу, класична література, випещена та витримана часом, і далі живе своїм життям, знаходячи все нового і нового читача. І, здається, чим гірше у нас за вікном, тим більше тягне до вічного, доброго та якісного мистецтва.

Ґабріель Ґарсія Маркес – один із тих не багатьох письменників, що налаштовують на позитив. Його «Кохання під час холери» допомагає, відсторонившись від гамірних детективів, сльозливих любовних історій та прісних філософських трактатів опинитися раптом у зовсім іншому світі. Особливо це помітно, якщо читач – житель мегаполіса. Враз все навколо завмирає і починає жити своїм життям: трохи розміреним, трохи тягучим. Поміж фраз, що вже стали крилатими та персонажів, дії яких приміряє кожен на себе сам, все намагаєшся знайти яскравий літературний вибух. Щось, що вивело би зі спокою потік думок героїв. І спершу дуже зачіпає, що не знаходиш, адже з уроків літератури пам’ятаємо: має бути кульмінація, і обов’язково пристрасна та несподівана.

Але відбувається дивна річ: вже через 100 сторінок герої раптом стають близькими. Мов би й не з усім згоден, і дещо не розумієш, а щось навіть обурити може, та все ж продовжуєш співпереживати. Ближче кінця роману фінал стає очікуваним та прогнозованим. Але твори Маркеса тим хороші, що схожі на подарунки до Нового року, які підгледів ще до свята: мов би й знаєш, що на тебе чекає, а й далі насолоджуєшся атмосферою…

Після того, як перегорнеш останню сторінку – маєш дивне відчуття. Останній присмак залишається надовго. Можна прожити не один день, прокручую в голові «Кохання під час холери». Просмаковуючи окремі рядки, сторінки, розділи. Але найчарівнішим є те, що після переказу сюжету – шарм книги втрачається. Значить, роман того вартий. Значить, має дещо цінне і особистісне. Містить в собі те, що не переказати іншими словами.

На місці книговидавців, я би дописувала в анотації до «Кохання під час холери» Ґарсія Маркеса рядок: «У разі, якщо ви неповнолітні – відкладіть книжку. Не псуйте перше враження». У кожного віку своя література.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних