Перейти до вмісту

Розповідаємо веселі історії


Повідомлень в темі: 133

#121 Valesko

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 204 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Ужгород

Відправлено 19.04.2015 – 12:05

http://p-i-f.livejou...om/6621927.html
"Можно ли счесть эти совпадения случайностью?"
  • 1

#122 vetalbon

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Киев

Відправлено 04.05.2015 – 11:26

Ой) немогу живіт надірвав

Повідомлення відредагував Nameless One: 04.05.2015 – 17:59

  • 0

#123 Kotya

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 14 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 17.05.2015 – 21:34

Еще одна веселая история в нашей жизни нововедения с пенсией

[ex]На даному форумі дозволено спілкуватися лише українською. Усне попередження [/ex]

Повідомлення відредагував Nameless One: 19.05.2015 – 18:51

  • 0

#124 antip

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 530 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 18.05.2015 – 00:10

Цитата

- У кого-нибудь здесь отец/дед служил или умер во время Второй Мировой? Мой дед умер в 1943, после того как упал со сторожевой вышки в Освенциме.
- Мой дедушка умер в 1943 в Освенциме, после того как другой офицер упал на него.
- Со сторожевой вышки, я полагаю?
- Мой дед умер в Освенциме. Он надорвал спину, когда нес двух офицеров в крематорий.
- Мой дед умер в Освенциме в 43-ем. Его застрелили при попытке мародерства трупов трех офицеров.
- Мой дед умер в Освенциме в 1943. Его подстрелили при попытке трахнуть тела четырех мертвых офицеров.
- Мой дедушка умер в Освенциме. Он застрелился после того, как увидел нацисткую некро-оргию с пятью участниками.

  • 0

#125 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 21.05.2015 – 20:51

цікава історія в рисунку
Зображення
  • 0

#126 Valesko

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 204 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Ужгород

Відправлено 07.01.2016 – 18:28

https://www.facebook...597510/?theater
...а могло бути сумно.
  • 1

#127 Уповноважений

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6454 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 08.01.2016 – 08:32

Перегляд дописуValesko (07.01.2016 – 18:28) писав:

https://www.facebook...597510/?theater
...а могло бути сумно.
матеріал зараз недоступний

Повідомлення відредагував Хмурий Князь Вітольд: 08.01.2016 – 08:32

  • 0

#128 antip

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 530 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 09.01.2016 – 23:52

Прихований текст

  • 0

#129 Mygrenb

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 19 повідомлень

Відправлено 11.01.2016 – 11:05

Прихований текст
[ex]На форумі дозволено спілкуватися лише українською[/ex]

Повідомлення відредагував Nameless One: 11.01.2016 – 16:12

  • 0

#130 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1972 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 27.09.2016 – 15:43

http://pikabu.ru/sto..._v_bare_4241211
...випадок у барі

Прикріплені файли


  • 0

#131 Karolina

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 6 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Киев

Відправлено 08.05.2017 – 15:27


В банк звонит дама и томным голосом сообщает, что банкомат "съел" её карту. Выясняю, какой банкомат. Оказываетс­я, что этот банкомат отключен, поскольку поставлен на ремонт, и он не может не то что "съесть" карту - картридер нерабочего­ банкомата блокируетс­я специально­й металличес­кой шторкой. Поднять эту шторку практическ­и невозможно­. Это я даме и объясняю.

- Совершенно­ верно, - соглашаетс­я голос.

- Я пробовала - у меня не получается­. Поэтому я решила вставить карту туда, откуда выдают деньги.

- Так презентер тоже закрыт шторкой! - говорю ей.

- Вот именно, - снова соглашаетс­я собеседниц­а. - Я взяла пилочку для ногтей и приподняла­ её...

  • 0

#132 Nema

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 78 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 21.06.2017 – 16:42

натрапила сьогодні в інтернеті:

— Стою как-то на остановке… вечер, поздно уже, на улице ни души, трамвая как всегда нет и нет, сумки тяжеленные…
Потом смотрю, вдалеке кто-то прыгает. Я напугалась, отошла вглубь остановки и вижу… парень на метле скачет, остановился напротив меня и спрашивает:
— Чего, нет трамвая?
Я стою, ни жива, ни мертва и говорю:
— Нет пока, но придет скоро.
А он:
— Вряд ли ты его дождешься, время-то позднее, садись, подвезу тебя!
Я ему с испугом:
— Да что вы, спасибо, я сама как-нибудь!)..
А он мне грубо:
— Садись быстро, сказал, а то сейчас бензин закончится, я тебя сейчас с ветерком домчу…
Я стою, ноги трясутся, озираюсь по сторонам, ни трамвая, ни людей. А парень-то крепкий был… Думаю, может больной какой из психушки сбежал. Сейчас как даст по башке метлой или еще чем, и вспоминай, как звали.
Ну вот, взяла я свои котомки, ногу перекинула, и на метлу села в качестве «пассажира». И поскакали мы с ним. А он мне и говорит:
— Тетка, ты не просто так сиди, а покрикивай иногда: «Йехууууууууу, наконец-то я дождалась принца на вороном коне»…
Вот, скачем мы с ним, я ору периодически, а сердце замирает от страха, думаю, сейчас доскачем до дому, а дальше чего? Чего еще делать заставит, или прибьет вовсе, никто ведь не знает, что у него в голове…
В общем проскакали мы с ним три остановки, молодежь нас на телефоны снимают, повзрослее люди, шарахаются в разные стороны…
Прибыли к дому моему. Я слезла с метлы и в ужасе жду указаний. Он говорит мне:
— Ну, благодари теперь, что бесплатно доехала!)..
Я ему:
— Ой, спасибо, господин, что в целости и сохранности доставили.
А сама боковым зрением посматриваю, чем бы огреть его, если что…
А он мне подмигивает:
— Ну, пожалуйста! Может тебя до квартиры проводить?
Я ему:
— Да ладно, спасибо, я сама как-нибудь…
Он:
— Ну как хочешь,- развернулся и поскакал прочь…
Молнией добежала я до квартиры. Дверь захлопнула, сумки бросила, пот с лица смахнула, сижу на полу, в себя прихожу…
А тут дочь набросилась на меня, куда мол пропала, пешком что ли шла!
— Да, — говорю, — бегом бежала!
И поведала ей свое приключение. Настало утро, собираюсь я на работу. Вдруг звонок в дверь. Я с опаской смотрю в глазок, а там цветы. Я выдохнула, думаю, это дочке с утра пораньше ухажер букет притащил. Открываю дверь, а там… мужик тот стоит, с метлой и букетом. Я быстрее дверь закрывать, а он мне:
— Извините-извините, это вам цветочки, и рассказывает.
Играли они с друзьями в карты на желание, и проиграл он. Вот и придумали те эту историю с метлой, определили место и время встречи с какой-нибудь дамой, и чтоб она обязательно согласилась на метле прокатиться. Тут Вы и подвернулись.
— Извините пожалуйста за глупость!
Сейчас я конечно со смехом вспоминаю ту историю, а сначала, недели две ходила и по сторонам озиралась, как бы ещё кто до дому не «подвёз»!

Повідомлення відредагував Nema: 21.06.2017 – 17:00

  • 0

#133 Avrora

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 5 повідомлень

Відправлено 29.06.2017 – 12:01

ха-ха-ха
  • 0

#134 Mirrra

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 83 повідомлень

Відправлено 06.07.2017 – 19:08

Було це, мабуть, років 8-10 назад, але спогад на все життя. Моя двоюрідна сестра Олена на той час вже вийшла заміж і вони з чоловіком переїхали до власної квартири. Та товаришувати нам не завадив ні переїзд, ні її заміжжя. Одного разу приходжу я до моєї сестри Олени, якось після школи, та хвалюся їй, як ми з класом гречану кашу на уроці праці варили, і у всіх вийшло майже всім п`ятірки поставили, і мені також. А Олена каже: «Ви кашу варили з учителькою, та мабуть у класі інші дівчата хтось з мамою готував, хтось з бабусею. Так з колективом, легше, і батька бити. А я тебе, зараз навчу свої фірмові галушки варити, щоб ти також господиня була вправна!» Веде мене до кухні відкриває свої «кулінарні записи», дає мені їх та каже, щоб я знайшла рецепт «Галушки по-домашньому». Тим часом Олена, дістала мені необхідний набір посуду для приготування, а я в цей час вивчала рецепт. Потім ми почули якесь клацання, і Олена сказала, що то в неї пральна машина вимкнулася і вона піде швиденько полоскати білизну, а мені якщо щось буде не зрозуміло в неї питала. Рецепт був нескладний, треба було замісити галушки в необхідних пропорціях: воду, соду, борошно, потім заміс галушок брати чайною ложкою і вкидати у киплячий бульйон. В кінці, як галушки зваряться, додати, сіль, спеції та зелень і завітні галушки можна вже їсти. Тобто на все приготування максимум 10-15 хвилин, якщо є «бульйон-напівфабрикат».
Розібралась я швидко, Олена підказала де бульйон, де інші складові. Поставила бульйон на плиту, увімкнула вогонь, тим часом стала робити заміс галушок, як Олена наказала. По рецепту поклала все у тарілку для замісу, тим часом і Олена прийшла, показала і зробила тісто для галушок. Закипів бульйон. Взяли ми кожна по ложці, спочатку Олена показала, як треба вкидати галушки у бульйон, а потім вже я. Так ми швиденько з галушками розібралися, бульйон закипів, і ми з Оленою вирішили 10 хвилин зачекати, поки зваряться галушки біля телевізора у залі, та й пішли собі. Увімкнули телевізор, а хвилин через 5 почули ніби вибух. Бігом з Оленою на кухню, зайшли мов не до своєї кухні, вся стеля у кухні сіро-чорна, на шторах і по стінах біля плити звисають сіро-білі «хмаринки» більш правда вони були схожі на соплинки. Побачене страхіття від кухні у галушках у нас з Оленою визвало спочатку тільки істеричний сміх та виклики «Мамо, де я?!». Тоді Олена каже мені: «Покажи де ти борошно брала», я відчиняю дверцята однієї з шаф і показую пакет, Олена роздивившись пакет викрикнула «Так це ж алебастр!» Та мене Олена не сварила адже я брала «борошно» там де вона мені наказала, от тільки справжнє борошно було позаду пакету з алебастром, у тій же шафі.
Тоді Олена здогадалася, що пакет з алебастром опинився на кухні не випадково, адже перед переїздом їх з чоловіком, вони самі коли робили ремонт, випадково до шафи з мукою і поставили, тільки дістати звідти забули. Тож штори довелося запрати, стіни очистити та зашпаклювати, і згодом це вже знову була повноцінна кухня. Тільки тепер коли Олена дзвонить або заходить до мене, а я що-небудь готую для своєї сім`ї ми ненароком та й згадуємо мої «перші галушки».
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua