Перейти до вмісту

Уроки історії: єдина перспектива для України - слов'янська єдність


Повідомлень в темі: 38

#21 AndriyKozak

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 36 повідомлень

Відправлено 01.08.2007 – 00:10

Москвини про себе:

Петро І: "сия сарынь ничем, кроме жесточи унята быть неможет".

Емілія Іляїна: "Яка Росія в 12 столітті? Навіщо ж присвоювати чуже? Олег, Ігор, Ольга, Володимир, Ярослав Мудрий, Мономах, Повість времених літ, Нестор, Київська Русь, Київ - усе це належить Україні".
"Ми, росіяни, російська імперська сила, приєднали Україну, і ось уже четверте століття тримаємся за неї, випомповуючи з неї всі національні цінності українського народу; розграбували українську історію, витоптали її, перетворили в пустелю...Протягом століть ми грабували українську культуру".

Ю.Шевельов: "Ми повинні відкинути як найрішучише гадку про те, що Київщина з давніх часів була заселена не предками сучасних малоросів, а предками сьогочасних представників інших руських народностей. Шукати в 10-11 віках над Дніпром великоросів це річ цілком даремна, бо ж великоруська народність походження нового і було справою нових різностороніх впливів, акі виникли після розриву з Києвом".

В.Ключевський: "Після розриву з Києвом було започатковане "Образавание великорусского племени, начавшееся 13-14 веках".

Катерина ІІ: "...Щоб зберегти імперію, нам не досить знищити лише самоуправління України. Треба знищити все. що відрізняє українців від москвинів: українську культуру, українські національні традиції та свичаї, а насамперед і найголовніше - українську мову".
К. Кавёлин: "с того, что мы (московыты) прожили не тысячу лет, а гараздо меньше. Раскроем нашу первую летопись...Составитель ёё, знает малоросиян и перечисляет разные етой ветви русского племени. Но примечательно, что великоросов он вовсе не знает потому, что их ещё не существовало. По летописи, там где сейчас жывут великоросы, жыли финские племена".

П.Чаадаєв:"Де наші московскі мудреці, мислителі? В усьому світі луше ми, москвини, не дали культурному світові нічогісінько вартісного, нічого доброго його не навчили. Ми москвини, не дали жодної творчої ідеї до скарбниці світової культури, нічим не допомогли поступові людської культури, Та як же вона могла дати якусь ідею? Всяку ж бо ідею народжує вільна думка вільної людини. Тому на Заході створився тип незалежної людини, а в Московщхині тип раба і деспота в тій самій особі.."

В.Разанов:"Ми, Москвини, споїли киргизів, черимисів, бурятів та інших, пограбували Вірменію та Грузію, заборонили навіть Богослужбу грузинською мовою, ожебрачили багатющу Україну. Європі ми дали анархістів: П.Кропоткіна, М.Бакуніна, апостолів руїни і катівства Шігальова, Ш.Нєчаєва, В.Леніна і т.п. моральний бруд"..."..Московщина - це потвора, що нею навіть пекло гидилось б і виригнуло на землю"..."Не народ а пекельна потвора".




Л. Толстой: "Є дві Руси, Перша Київська має своє коріння у світовій, а щонайменше в європейській культурі. Ідеї добра, честі, свободи, справедливості розуміла ця Русь так, як розумів їх увесь західний світ. А є ще друга Русь - Московська. Це Русь Тайги, монгольська, дика, звіряча. Ця Русь зробила своїм національними ідеалом криваву деспотію і дику запеклість. Ця московська Русь з давніх давен була, є, і буде цілковитим запереченням всього європейського і запеклим ворогом Європи".

Л. Толстой: "...В Росії ніколи не буде революції проти царя і депотизму, але буде тільки проти земельної власності..."

А. Масаінов: "А зізнаймося щиро:
- ми, москвини, є народ небезпечний, бо маючи азійську кров, ми жорстокі від природи.
- виховані на великих обширах і надзвичайно витривалі, ми, москвини, є кочовниками, загарбниками і галапасами на тілі наших сусідів.
- ми, москвини є пихаті, заздрі, напівцивілізовані, але зрозумілі, хворі на манію своєї нібито вищосі. Ми, москвини, всіх ненавидимо і нічого не шануємо. В історії вічним нагадуванням цього залишається наша рідна ЧЕКА".

В.Ленін:"Такої дикої, темної країни, як наша Московщина, вже давно немає в Європі"
В.Ленін:"Вся руская інтеліґенция - ета не мозг нациї, а просто ґ..но".
В.Ленін:"Рускіє лєніви, безвольни і ґлупи...нада русково дікаря учіть с азов".

А.Масаінов: "Якщо би ми оцінювали моральні ідеали нашого народу за піснями, що їх він створив, то... жах. Прочитайте велику збірку "Великорусских народних песен".

А.Бельмонт пише: "Ф.Достоєвський пише нібито романи. Ні це не романи, с жахливий, пророчий, чаклунський літопис, і свій роман "Бєси" він називає майше історичним нарисом".

О.Герцен: "...Якщо наші московські соціалісти матимуть колись державну владу у своїх руках, то вони своїм катівством значно перевищать царську охранку".
"...Народ дикунів та виродків людських"
  • 0

#22 AndriyKozak

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 36 повідомлень

Відправлено 01.08.2007 – 00:49

В.Соловйов: "У нашому московському псевдохрисриянському суспільстві з*явився новий іслам, лише не стосовно до Бога, а до держави. Ми, москвини віримо в державу, як у надлюдську силу, супроти якої людина безсильна. Ми вважаємо великим, неспокутним злочином сумніватися і праві держави робити з нами все, що вона забажає".

Є.Соловйов: "В історії московщини ніколи не було особистої вільної праці, вільного особистого почину. Особа завжди була обплутана, обмежена до краю, рабськи упокорена примхами не лише влади, а й суспільства. В історії московщини ми бачимо лише мoвчазний народ, що не рахує своїх жертв, що копає собі могилу, щоб московщина могла йти до своєї мети."

Олександр ІІ: "Я охоче дав би конституцію, як би не боявся, що наступного дня розпадеться наша імперія".

К.Лєонтьєв московський критик: "...Люблячи свою Московщину, я часто думаю, що всі наші московські гидоти породжують потребу деспотії, бо наш народ стоїть морально значно нижче за сусідні європейські народи".
"...Всі ці огидні особисті наші недоліки, викликають потребу деспотизму...Не бачу я в руських людях тієї якоїсь моралі, любові...Я, признаюсь, не різумію тих, які твердять про родинність нашого народу. Майже всі чужоземні народи, не лише німці й англійці, але й українці, греки, болгари, серби...значно родинніші від нас великоросів".

Г.Федотов: "Історія і сучасність доводять, що деспотія в Московщині мала і має свої корені в самій духовності москвина. Тому немає і не може бути в Московщині жодної власної сили, яка б могла ту деспотію розхитати".

Полковник І.Богун попереджував: "У Московщині панує найогидніше рабство. Там немає і бути не може нічого власного, бо все є власністю царя. Московскі бояри титулують себе "рабами царськими". Увесь народ московський є рабом. У Московщині продають людей на базарі, як у нас худобу. Приєднатися до такого народу - це гірше, як скочити у вогонь".

В мене ще є пару десятків таких цитат "Москвини про Московію". В них є навіт, пару цитатів Пушкіна ітд. Одним словом, до чого я це все веду... діло в тому що я не є ненавесна людина - але мене така біль бере за Історію своєї Вкраїни. І старі помилки я недам повторити: НІ до "словянського" союзу з Москвою. Вибачте, але ні. Чи не правий був Полковник Богун? Ой ще й як... але Хмелю нічого ліпшого лишалось на той час, і він це зробив. Чи не зрадили Москвини нас? Так, зникла Козацька Автономія... і Мазепа до Шведів перейшов. Одним словом панове, ні. Мене вразив факт, коли я прочитав ці цитати - та інші які мені зараз сил нехватає виложити ось тут. Бо з Книжки переписував... і аж руки зараз болят. Я впевнений, в мене є якісь помилки там: граматичні. Тому вибачайте, але Союз з Москвою у нас уже був. І я життя вітдам, а другий непозволю. Ні новому "кріпатцтву" та "голодомору". Вибачайте.

PS. Богдан Хмельницький: "Коли я буду вмирати, я накажу синові, щоб він тримався союзу із шведським королем" запізно, але треба було Богуна раніше слухати Богдане :) <_<



:angry1:
:D
:)
  • 0

#23 Albert

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 31 повідомлень

Відправлено 01.08.2007 – 17:52

Перегляд дописуБілий Дракон (31.07.2007 16:29) писав:

Тип влади там ніколи не був европейським. Навіть зараз з президента роблять культ особистості.
Але зате він був ефективнішим, ніж у нас. Так що замість критикувати Росію, краще б у неї повчились.

Перегляд дописуБілий Дракон (31.07.2007 16:29) писав:

Січ не лише український винахід. Почитай історію центральної Европи.
Звичайно. Бандити і відморозки були скрізь, але тільки в нас вони стали національними героями.

Перегляд дописуБілий Дракон (31.07.2007 16:29) писав:

І русини з’явились в Росії вже після вигнання монголів, та й на Кубані в основному.
От таких придурків як ти росіяни цілком справедливо називають тупими хохлами. Вчи історію. Москва існувала ще за часів Русі. І народ Русі був не русинами, а русичами. Після занепаду Русі частина русичів дегенерувала в русинів, а частина стали росіянами і створили сильну державу.

Андрій Козак, на цитати знайдуться протилежні цитати, наприклад:
"Раби, підніжки, грязь Москви
Варшавське сміття ваші пани
Ясновельможнії гетьмани..."
Приклад я навів, а далі продовжувати немає сенсу, бо я мислю самостійно, а не повторюю цитати, як папуга (мабуть, це верх розумових можливостей "щирих українців").
  • 0

#24 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5186 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 01.08.2007 – 18:05

Цитата

Як було вже сказано, слов'яни у Східній Європі спочатку заселяли лише територію в межах сучасного українського Полісся та Лісостепу. Це — східна частина давньої прабатьківщини слов'ян, у межах якої із середини І тис. н. е. почав формуватися український етнос. Оскільки цю територію після розпаду праслов'янської етномовної спільності і далі заселяли близькі, але все ж таки різні групи слов'янських племен — більш численні склавини й менша група антів - протоукраїнська територія була не однорідна і так само, як наприкінці першої половини І тис. н. е., виразно ділилася на два етнографічно і, вірогідно, діалектно відмінні масиви: північний і південний.

Північний масив, що охоплював Полісся, Волинь, Наддністрянщину і Прикарпаття, у загальних рисах співвідносився з територією розселення давніх склавинів. Про них розповідав у VI ст. готський історик Йордан. Нащадками склавинів були численні племена, що згодом об'єдналися в племінні союзи дулібів, волинян, деревлян, дреговичів, північних полян і частково — сіверян. Північний діалектний масив став у майбутньому основою північного наріччя української мови.

Південний протоукраїнський етномовний масив сформувався на початку VI ст. н. е. в лісостепах Середньої Наддніпрянщини, включаючи й середні течії Сули, Псла та Ворскли, а також у Надпоріжжі, по Дніпру між Тясмином і Россю та в Прутсько-Дністровському межиріччі. Його еквівалентом в археології вважається пеньківська культура. Вона проіснувала від VI до другої половини VII ст. н. е. Ареал пеньківської культури чітко збігається з територією розселення антів, про яких повідомляють Йордан та Прокопій Кессарійський.

У південному діалектному ареалі, на основі якого згодом сформувалося південно-західне наріччя, виникла переважна більшість фонетичних рис, характерних лише для української мови.

Нащадки антів і склавинів на кінець VII ст. піднялися до переддержавного рівня організації суспільства. Утворювані в цей час союзи племен спочатку були, очевидно, тимчасовими конгломератами різних племен або союзами дружинників різних племен під час військових походів, але з часом створювалися дедалі стабільніші союзи сусідніх племен, які поступово перетворювалися на феодальні князівства. Коли ці князівства увійшли до складу Київської Русі, повного й остаточного злиття колишніх союзів племен в один етнос не сталося, бо люди були міцно прив'язані до своєї землі традиціями предків і послідовно зберігали свої етнічні й діалектні особливості. Взаємозв'язки і взаємовпливи в той час відбувалися на реґіональному рівні, в першу чергу між сусідами. Тому поряд з консолідацією всієї держави значно інтенсивніше відбувалося реґіональне об'єднання окремих її частин: відокремлених лісами й болотами Наддністрянщини, Полісся, Прикарпаття й Волині; полоцько-смоленського реґіону; Псковсько-Новгородської землі, а згодом — і Ростово-Суздальської.

Таким чином, виникнення окремих східнослов'янських народностей, зокрема й української, відбувалося не внаслідок поділу так званої давньоруської народності на три частини, а шляхом консолідації кількох суміжних і близькоспоріднених груп східнослов'янських територіально-племінних об'єднань у компактні культурно-етнографічні масиви. У ході дальшої консолідації вони поступово переросли в українську, російську та білоруську народності. Однак консолідація східнослов'янських територіально-племінних об'єднань відбувалася не синхронно. Як свідчать археологічні джерела, різниця в матеріальній і духовній культурах між окремими праукраїнськими племінними союзами Півдня почала зникати ще в переддержавний період у VIII-IX ст., і в XI-XII ст. Культура цих племен уже становила відносно монолітну цілісність. На відміну від неї, літописні племена лісової Півночі Східної Європи зберігали свою етнокультурну своєрідність аж до розпаду Київської Русі у XII ст. Отже, етнічні процеси на півдні Русі, який перебував ближче до візантійських центрів цивілізації і зазнавав їхніх впливів, розвивалися швидше, ніж на півночі. Через це формування українського етносу відбулося раніше, ніж у білорусів та росіян 37.



37 Залізняк Л. Від склавинів до української нації. - С. 101.



В епоху феодальної роздрібненості, що настала на початку XII ст. після розпаду Київської Русі, на її території виникли одне за одним самостійні князівства-держави — Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Володимиро-Волинське, Турівське, Смоленське, Полоцьке, Володимиро-Суздальське і Новгородська феодальна республіка. Ареали цих політичних утворень в основному збігалися з давнім племінним членуванням східнослов'янської етномовної території.

На терені України консолідація суміжних близькоспоріднених груп протоукраїнських територіальних племінних об'єднань у компактні культурно-етнографічні масиви в цей час відбувалися у двох ареалах: на Середній Наддніпрянщині (ядро Київської Русі - Київщина, Переяславщина і Чернігівщина) і в Галичині та на Волині (Галицько-Волинське князівство).

Коли у другій половині XII ст. Київ став занепадати, серед українських князівств усе більшого значення набував Галич. За князювання Романа Мстиславича (1199-1205) та Данила Галицького (1202-1264) Галицько-Волинське князівство досягло найвищої могутності. Данило Галицький дістав титул короля Русі, зумів не підкоритися владі монголо-татарської Золотої Орди. Галицько-Волинська держава об'єднувала тільки етнографічно українські землі, і через це в її культурі українські національні прикмети виступали сильніше, ніж у культурі Київської Русі. Після її занепаду Галицько-Волинська держава продовжила на ціле століття існування української державності й стала основним політичним центром усієї України.

Є підстави вважати, що вже на кінець XII ст. українська народність у тому розумінні, до якого ми звикли ще зі шкільної лави, в основному сформувалася і мала дві гілки: галицько-волинську (вона зберегла за собою традиційну назву Русь) і наддніпрянську, для якої з кінця XII ст. з'являється назва Україна.

Особливість формування білоруського етносу полягала в тому, що на сучасній білоруській етномовній території споконвіку жили не слов'яни, а балти, від яких походять сучасні литовці і латиші. Безпосередніми предками білорусів були кривичі, дреговичі й частково — радимичі. У VIII — на початку IX ст. на території сучасної Білорусі виразно виділялися дві великі й різні за походженням етнічно-племінні групи східних слов'ян. Одну з них, південно-західну, що займала Полісся та суміжні землі, становили переважно дреговичі. Вона була тісно пов'язана з північноукраїнськими племенами (волинянами, деревлянами, полянами); друга група — північно-східна — охоплювала племінний союз кривичів (як ми вже відзначали, їхні предки прийшли на північ Східної Європи з південної Балтики).

Дреговичі сформувалися внаслідок переселення частини волинян та деревлян на північніші території за Прип'яттю, заселені балтами. Це переселення відбувалося поступово й повільно. У VII ст. пам'ятки празької культури, на основі якої сформувалися волиняни та деревляни, з'явилися на лівому березі Прип'яті, де згодом виник племінний центр дреговичів — Турів і важливий економічний та культурний центр Пинськ. У VIII-IX ст. волиняни й деревляни просунулися на балтські території ще далі — аж до Верхнього Німану. Волиняни заселили також сучасну Берестейщину (Брестська область Республіки Білорусь). Вплив балтського субстрату на слов'янських переселенців виявлявся по-різному, але посилювався в міру просування волинян та деревлян углиб балтських територій. На Берестейщині мова й культура волинян не зазнали істотних змін (від найдавніших часів і донині межа між українцями та білорусами в цьому реґіоні проходить по річках Ясельда — Прип'ять - гирло Горині). У північніших ареалах вплив балтів на слов'ян був настільки інтенсивним, що змінив навіть слов'янський (поліський) антропологічний тип: дреговичі вже належали до валдайського антропологічного типу, який вважається балтським 38. До нього ж належать і сучасні білоруси.



38 Седов В. В. Восточные славяне в VI-XII вв. — M., 1982. — С. 118; Залізняк Л. Від склавинів до української нації. — С. 105.



На півночі Східної Європи кривичі з басейну р. Великої на рубежі VI-VIII ст. почали інтенсивно розселятися на значних територіях у Вітебсько-Полоцькому Наддвінні і на Смоленській Наддніпрянщині (майбутні Полоцьке і Смоленське князівства), заселених балтами. Протягом VIII-IX ст. унаслідок асиміляції місцевого балтського населення сформувалася окрема етнографічна група кривичів — полоцько-смоленська. Частина кривичів, що заселила землі по р. Полота, згідно із свідченням літопису, називалася полочанами.

Інтенсивне переселення кривичів на споконвічні землі балтів тривало і в IX-X ст., а в XI ст. вони заселили всю сучасну територію Білорусі до умовної лінії Ізяслав — Борисов — Орша. Протягом IX- XIII ст. псковські й полоцько-смоленські кривичі розвивалися як самостійні етнічні групи, але між полоцькими і смоленськими кривичами вже ніякої етнографічної різниці не було.

Племінний центр полочан — Полоцьк уперше згадується в «Повісті минулих літ» під 862 р. З кінця IX ст. він уже був у складі Київської Русі. У X ст., тобто приблизно через століття після виникнення на Середній Наддніпрянщині ранньоукраїнської держави — Русі, полоцькі кривичі створили Полоцьке князівство.

Полоцьк і Смоленськ відігравали важливу роль у торговельній системі Київської Русі — на річковому шляху «із варяг у греки»: вони контролювали корабельні волоки між Верхнім Дніпром, Двіною та Волховом. Крім того, Полоцьк був пов'язаний Двіною з Балтійським морем, завдяки чому полочани змогли налагодити самостійну торгівлю із Заходом. Усе це створювало сприятливий ґрунт для виявлення в полочан дуже ранніх самостійницьких прагнень. Так, ще на початку правління Володимира Великого (тобто у 80-х рр. X ст.) полоцький князь Рогволод зробив спробу вийти з-під влади Києва, і відтоді ці прагнення не припинялися аж до кінця XI ст. Демонструючи власну гідність, полочани в середині XI ст. збудували услід за киянами свій Софійський собор. Полоцькі князі воювали зі Псковом та Новгородом і намагалися приєднати їх до свого князівства. Наприкінці XI ст. Полоцьк перший з давньоруських міст досягнув фактичної незалежності від київського князя 39. Полоцьке князівство проіснувало до кінця XIII ст., аж поки в 1307 р. не увійшло до складу Литовського князівства. На думку білоруських істориків, Полоцька земля стала осередком виникнення і розвитку білоруського етносу й національної державності.



39 Залізняк Л. Від склавинів до української нації. — С. 112.

Дуже складним і суперечливим було формування наймолодшого східнослов'янського етносу — російського.

У середині І тис. н. е. територію майбутніх росіян ще заселяли фінно-угорські й частково балтські племена. Першими слов'янами на цих землях були псковські кривичі й ільменські словени. Переселившись у VI ст. з Південної Балтики на береги Псковського озера і в басейн р. Великої, предки псковських кривичів зіткнулися тут із західнофінським населенням, що мало багато балтських особливостей, і поступово асимілювали його, набуваючи при цьому специфічних, властивих кривичам етномовних рис. Через деякий час вони освоїли також верхів'я Західної Двіни, басейни Верхньої і Середньої Ловаті та район верхньо-волзьких озер. Племінні діалекти псковських кривичів стали основою своєрідних псковських говірок, яскраві місцеві риси яких засвідчені в писемних пам'ятках давнього Пскова XIV-XVI ст. Згодом псковські землі увійшли до складу Новгородської республіки.

Сусіди кривичів — предки словенів, які також переселилися сюди в VII ст. з південної Балтики і освоїли територію майбутньої Новгородської землі, зіткнулися з місцевим прибалтійсько-фінським населенням (племенами водь, весь, іжора) й поступово їх асимілювали. Унаслідок цього утворилася своєрідна етнографічна група — літописні словени зі своїм племінним центром Новгородом (уперше згадується в літописі під 859 р.). Протягом IX-X ст. словени поширилися на північний захід і північний схід, досягнувши ярославського й костромського Поволжя, а також на південь — до Волго-Окського межиріччя. Разом з кривичами та іншими східнослов'янськими племенами ільменські словени брали участь в освоєнні ярославського й костромського Поволжя та Волго-Клязьминського межиріччя (територія майбутньої Ростово-Суздальської землі), асимілюючи місцеві фінно-угорські племена.

Наприкінці IX ст. (882 р.) Новгород з навколишніми землями увійшов до складу Київської Русі, ставши другим (після Києва) її політичним і культурним центром. Після розпаду Київської Русі в 1136 р. виникла самостійна Новгородська феодальна республіка, однак її тісні зв'язки з Києвом не переривалися. Вона вела успішні війни проти німецьких і шведських агресорів. Монголо-татарам не вдалося захопити Новгородську республіку, але вона визнала себе васалом Золотої Орди й платила їй данину. Протягом IX-XIV ст. на Новгородській землі відбувалися етногенетичні процеси у напрямі формування окремого етносу, проте в середині XV ст. вони були штучно перервані. Новгородська республіка стала перешкодою для об'єднання російських земель навколо Москви, і в 1478 р. Новгородська земля була загарбана Москвою й насильно включена до складу Московської централізованої держави. Після цього територія Московщини відразу збільшилася аж у сім разів, що ще більше розпалило її агресивні апетити. Цар Іван III обклав населення Новгородської землі грабіжницькою контрибуцією і депортував 72 тис. людей у Московщину. Але й потім ще понад століття московські царі вдавалися до масових знищень і депортацій новгородців, аж поки наприкінці XVI ст. вони повністю були асимільовані московитами, хоч діалектні особливості їхнього мовлення все ж таки збереглися.

Російська народність формувалася протягом XII- XV ст. у стратегічно вигідному реґіоні між Середньою Окою і Верхньою Волгою на перехресті великих торговельних шляхів. Цей реґіон у середині І тис. н. е. заселяли корінні фінно-угорські племена — меря, весь, водь, мурома, а в басейні Верхньої Оки і Верхнього Дону жило балтське плем'я голядь. Слов'янське населення тут почало з'являтися не раніше VIII ст.

У VIII ст. на землі балтомовної голяді в басейні Верхньої Оки з «ляського» західного краю (можливо, з українсько-польського порубіжжя) прийшли слов'янські племена на чолі з якимось В'ятком (В'ячеславом). Унаслідок їх змішування з місцевою голяддю й інтенсивних асиміляційних процесів утворилася нова етнографічна спільність — літописні в'ятичі. Нащадки верхньоокських в'ятичів в епоху походів на них київського князя Святослава (X ст.) почали рухатися по Оці до Рязані, витісняючи або асимільовуючи рідке місцеве фінномовне населення і створюючи етнічну основу майбутнього Рязанського князівства. Слов'янське населення цього реґіону час від часу поповнювалося й українцями із Середньої Наддніпрянщини, яке шукало спокою в далеких краях, утікаючи з неспокійних південних околиць Київської Русі.

Ареал майбутньої Ростово-Суздальської землі в X ст. освоювали ільменські словени, псковські кривичі і вже слов'янізована білозерська весь. З Ростово-Суздальщини кривичі згодом поширилися далі на південь і заселили територію сусідньої Муромської землі. Крім цього, до Волго-Клязьминського межиріччя і басейну Верхньої Оки переселилася частина смоленських кривичів. У ході слов'яйізації місцевих фінно-угорських племен, зокрема літописної мері, протягом XI-XII ст. тут сформувалося місцеве східнослов'янське угруповання, яке стало частиною російської народності. Межа двох колонізаційних потоків на майбутні російські землі з півночі і півдня стала згодом межею між Рязанською і Ростово-Суздальською землями. Це розмежування відбите ще й нині в межі між вимовою вибухового g (північ) і фрикативного у (південь).

Фінно-угорські племена Середнього Поволжя, як і балти та фінно-угри Східної Прибалтики, маючи значно чисельніше населення й відносно високий ступінь суспільного розвитку, сформувалися в самостійні народності.

Своєрідний етномовний конгломерат, який утворився в басейні Верхньої Волги й Середньої Оки, об'єднувався спільним фінно-угорським субстратом. Хоч територію в'ятичів Володимир Великий приєднав до Київської Русі в 981 р., а Ростово-Суздальську землю — в 982 р., вони дуже слабо залежали від влади київського князя.

Територія сучасної центральної Європейської Росії в X-XIII ст. була далекою глухою провінцією Київської імперії, відділеною від Наддніпрянської Русі величезним масивом непрохідних хащів, від якого ще й нині залишилися знамениті брянські ліси. Через це на Наддніпрянщині ту далеку територію аж до XV ст. називали Заліською, Заліссям, «Залеська земля» («земля, що міститься за лісом»). Розкидані по лісах та болотах, заліські поселення ще довго зберігали етнографічні особливості місцевих фінно-угорських племен, насамперед муроми, мері і весі. У цьому ареалі й відбувалася реґіональна консолідація різних племен. Через строкатий етнічний склад населення цей процес був повільним і довготривалим.

У X ст. в межиріччі Оки та Волги виникло Ростово-Суздальське князівство. Його політичними центрами були спочатку Ростов, з початку XII ст. — Суздаль, а з другої половини XII ст. — Володимир. На XII ст. на Ростово-Суздальській землі відбулися істотні зміни. Різко збільшилася кількість населення завдяки його припливу з інших реґіонів Київської Русі, виникли нові міста (Володимир, Переяслав-Залеський, Юр'єв та ін.), найважливішим серед яких став Володимир-на-Клязьмі, заснований при Володимирові Мономаху. Ростово-Суздальщина мала прямі торговельні зв'язки з Центральною Азією річковим шляхом через Волгу й Каспійським морем, що наклало певний відбиток на культурно-історичний розвиток цього краю.

Політична вага і значення Ростово-Суздальської землі різко зросла в роки князювання Юрія Долгорукого — молодшого сина Володимира Мономаха і засновника Москви (1147 р.). Одружившись із половецькою княжною, він започаткував міцний і тривалий антиукраїнський союз володимиро-суздальських князів із половцями. Саме Суздальська земля від середини XII ст. очолила коаліцію Новгорода, Полоцька та Смоленська за відокремлення від Києва 40. Проте Юрій Долгорукий ще не переривав зв'язків з Києвом і навіть намагався здобути собі київський престол.



40 Залізняк Л. Від склавинів до української нації. С. 114.



Зовсім іншу політику повів син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський (1157-1174). Він виріс на Суздальщині, вважав її своєю батьківщиною. Україна була для нього вже чужа. Спочатку Юрій Долгорукий посадив Андрія на престол у Вишгороді біля Києва, але він таємно втік звідти до Суздаля, забравши з собою різні коштовності, а серед них — і славнозвісну Вишгородську ікону Богородиці, що стала основною святинею Володимира-на-Клязьмі, а згодом - і Москви. Це був відвертий і демонстративний розрив з Україною, початок самостійної політики молодої Великорусі. Андрій уже не брав участі у спільних походах князів проти половців, хотів навіть провести розрив на церковному рівні й заснувати окрему митрополію для північних земель. Він переніс столицю князівства із Суздаля до Володимира, і з цього часу князівство стало називатися Володимиро-Суздальським. Поблизу м. Володимира у с. Боголюбово князь Андрій побудував князівський замок (через це його й прозвали Боголюбським). Саме Андрія Боголюбського слід вважати засновником російської державності. Проти Києва він вів жорстоку ворожу політику. Видатний російський історик В. Ключевський писав, що «в особі князя Андрія великорос уперше виступав на історичну сцену», а суздальські містечка «становили тоді особливий світ, з відносинами й поняттями, яких не знали в старих областях Русі» 41.



41 Ключевский В. О. Сочинения: В 8 т. — Т. 1. — Курс русской истории. — Ч. 1. — M., 1956. - С. 324-325.



У 1169 р. на втручання Києва у справи Новгорода Андрій Боголюбський, очевидно, вже вважаючи всі північні землі своїми, відповів війною. Він вирушив на Київ з великою армією одинадцяти північних князів, здобув місто і дуже його зруйнував. Як відзначає літопис, «не було милосердя нікому нізвідки, церкви горіли, християн убивали, інших брали в неволю». Суздальці пограбували Десятинну церкву та Софію, забрали ікони, книги і всі коштовності. Досі ще ніхто й ніколи так не нищив старої столиці. Такого ж спустошливого нападу Київ зазнав і 1203 р., коли суздальський князь Всеволод разом з половцями пограбував і спалив столицю Русі.

Лють і ненависть, із якими суздальці нищили киян, як і не менш жорстокі акції у відповідь, свідчать по те, що це була вже не традиційна міжусобна боротьба, а міжетнічна ворожнеча.

Своїм намісником у Києві Андрій Боголюбський посадив свого брата, а сам залишився у Володимирі. Це знаменувало остаточний занепад Києва. Його роль як політичного центру Київської Русі перейшла до Володимира-на-Клязьмі й до Галича (на сучасній Івано-Франківщині).

На початку XIII ст. Володимиро-Суздальське князівство розпалося на удільні князівства: Ростовське, Ярославське, Переяславське, Московське та ін. У 1238 р. на Володимиро-Суздальщину напали монголо-татари і завоювали Залісся.

Монголо-татарське ярмо (його називали «ігом») призвело до остаточного відчуження Залісся від Русі, і відтоді політична історія цих двох територій остаточно стала розвиватися різними шляхами.

Від середини XIII ст. на Володимиро-Суздальській землі швидко почало міцніти і приєднувати до себе сусідні землі Московське велике князівство — перша власне російська держава. Воно займало вигідне географічне положення на важливих торговельних шляхах і стало природним центром російських земель. Сусідні князівства, а також ліси й болота, що оточували Московське велике князівство, оберігали його від нападів монголо-татар і литовських військ. Це сприяло зростанню економічного й політичного значення Московського князівства як центру формування російської народності. Московські князі, починаючи з Івана І Калити (1325-1340), вміло використовували владу монголо-татарських ханів для своєї мети.

У другій половині XIV ст. відбувалося економічне піднесення північно-східних околиць колишньої Київської Русі. Воно створило матеріальну базу для боротьби проти монголо-татарського поневолення. Перемога московського князя Дмитрія Донського над монголо-татарами в Куликовській битві (1380 р.) зміцнила керівне становище Москви серед інших російських князівств, яка стала відігравати вирішальну роль у політичному об'єднанні російських земель та формуванні російської народності.

Протягом XIV-XV ст. основні російські землі було об'єднано навколо Москви. Наприкінці XV ст. Московське князівство приєднало до себе Ярославське, Ростовське князівства, Новгородську феодальну республіку, Тверське велике князівство, В'ятську і частково Рязанську землі, і внаслідок цього склалася Російська централізована держава.

У 1480 р. Московщина остаточно звільнилася від монголо-татарського ярма. Великий князь Іван III Васильович (1462-1505) став Государем єдиної Російської централізованої держави. Але монголо-татарське поневолення залишило глибокий слід не тільки у свідомості людей. Воно вплинуло на всі сторони суспільно-політичного життя молодої російської держави, певним чином відбилося й на менталітеті російської народності. Не випадково ж М. Бердяєв називав Росію «християнізованим татарським царством».

Московський цар — глава колишнього Північно-Східного улусу Золотої Орди — з розпадом імперії Чінгісхана сприймався і московитами, і татарами як законний спадкоємець монголо-татарської держави. На думку М.Трубецького, «Московська держава виникла завдяки татарському ігу. Російський цар був спадкоємцем монгольського хана. Повалення татарського іга звелося до заміни татарського хана православним царем і до перенесення ханської ставки до Москви. Навіть персонально значний відсоток бояр та інших служилих людей московського царя становили представники татарської знаті. Російська державність... походила від татарської, і навряд чи мають рацію ті історики, які заплющують очі на цю обставину або намагаються применшити її значення» 42.

Московські князі та інша знать охоче родичалися з татарськими вельможами, вважаючи за честь брати собі за жінок якщо не родичок ханів, то в крайньому разі знатних дівиць з Орди 43.



42 Трубецкой Н.С. К проблеме русского самопознания. — [Б.м.], 1927. — С.49.

43 Новосельцев А.И. Христианство, ислам и иудаизм в странах Восточной Европі и Кавказ в средние века // Вопросы истории. — 1989. — №9. — С.31.



Разом з тим слід відзначити, що московські царі (як і інші східнослов’янські) землі під владою Золотої Орди залишилися християнськими. Більше того, на думку істориків, є підстави стверджувати, що якраз у період монголо-татарського панування християнство стало по-справжньому релігією московитів, 90% яких аж до XIX ст. Включно становили селяни. На більшій частині Московщини простий люд не ідентифікував себе ні з яким етносом і не мав певного етноніма, але називав себе християнами. Саме цим і пояснюється той досить дивний факт, що назва селян у російській мові походить не від місця їхнього проживання на селі (як в українців, білорусів), а за релігійною ознакою: крестьянин < крестианин < христианин.

Від фінно-угорської назви столиці окремого князівства Москва, яка вперше як невелике село згадується лише в 1147 р., було названо цілу державу. Її правителі називали себе князями (згодом великими князями, пізніше царями) московськими, а своїх підданих — московськими людьми. Назви «Москва», «Московия», «Московское государство» були офіційними урядовими назвами держави. Так її називала і вся Європа, країни Сходу, турки, араби та інші народи, а мешканців Московщини іменували «москвинами», «москвитянами», «московитами», «московитянами» 44. Українці від XVст. своїх північно-східних сусідів послідовно називають москалями, а їхню країну - Московією.



44 Див.: Наливайко Д. С. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст. — К., 1998. — С. 362.



Як бачимо, становлення російського етносу відбувалося далеко від Києва й усієї первісної Русі - Середньої Наддніпрянщини і не має до неї жодного стосунку.

Багатоетнічний склад населення і своєрідність історичного процесу, що протягом значного часу тривав в умовах монголо-татарського ярма, спричинилися до того, що формування російської народності розтягнулося більше ніж на три століття (друга половина XII - кінець XV ст.) і пройшло декілька етапів. Поступово зростала територія держави, відбувався довготривалий процес формування російської мови, змінювалися духовні пріоритети і культура загалом, а все це формувало й нову ментальність усієї народності. Ця ментальність була досить своєрідною порівняно зі світосприйняттям південних русинів-українців. Росіяни в епоху Івана Грозного вже були мало чим схожі на росіян часів Андрія Боголюбського.

Характерною особливістю процесу формування російської народності було те, що в неї влився великий струмінь фінно-угорської і частково балтійської крові. Історичну роль фінно-угорського субстрату у формуванні антропологічного типу російського народу та деяких особливостей його мови й етнографічних рис визнають і самі російські дослідники (М. Покровський, В. Алексеев, Т. Алексеева, Є. Горюнова, Г. Дебець, М. Левін, Т. Трофимова та ін.).

Отже, наявний у розпорядженні вчених фактичний матеріал доводить, що «російський брат» за віком зовсім не «старший», а наймолодший. Та й у спільній колисці він ніколи не був, бо поки народився, «колиска» вже розвалилася. До Київської Русі росіяни мають ту дотичність, що їхні землі деякий час напівформально входили до складу цієї держави, і майбутні росіяни засвоїли християнську культуру Київської Русі з багатьма українськими впливами, оскільки творцем Київської держави був український етнос, а також перейняли етнічну назву — Русь. Повністю має рацію відомий український історик Л. Залізняк, відзначивши, що «права Москви на історичну та культурну спадщину княжого Києва не більші і не менші, ніж права Мадрида, Лісабона, Парижа та Бухареста на історію та культуру латинського Риму. Як романські народи успадкували певні надбання римської культури, так і білоруси та росіяни увібрали у свій етновизначальний комплекс певні елементи культури княжого Києва. Однак, як перші не були безпосередніми творцями латинської культури Риму, так і другі мають опосередковане відношення до творення культури Київської Русі. Адже переважна більшість елементів останньої постала в межах Південної Русі, нехай і під зовнішнім впливом культури Візантії. До того ж, сталося це значною мірою ще до появи білорусів та росіян на історичній арені Східної Європи» .

  • 0

#25 AndriyKozak

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 36 повідомлень

Відправлено 01.08.2007 – 20:04

Наприкінці XVII ст. заходами українського вченого Епіфанія Словинецького було засновано в Москві першу вищу школу - слов'яно-греко-латинську академію. Брак професури в Москві так гостро відчувався, що тут були раді прийняти на професорські посади навіть студентів Київської Духовної Академії. Першим підручником історії в Московщині був "Синопсис" архимандрита Києво-Печерської Лаври Інокентія Гизеля.

Цей підручник перевидано в Росії кілька разів. Завдяки цій книзі учні російських шкіл краще знали історію України, ніж Московщини, але не зважаючи на такий зміст підручника, його не вдалося нічим замінити аж до кінця XVIII ст. Так само підручною книгою, широко вживаною в Москві, стала граматика українця Мелетія Смотрицького, написана для українських шкіл, але без змін передрукована багато разів у Москві, де вона правила за єдине джерело граматичних знань аж до 1755 року.


"Але зате він був ефективнішим, ніж у нас. Так що замість критикувати Росію, краще б у неї повчились."

?????? Тобі подобається жити під чиєюсь величю? Українці вищас мали інше становище та погляди як "лідер" повинен бути. А насамперед це ДЕМОКРАТІЯ - на Січі була сама перша демократія в Європі, з часів Старої Греції. Цим не шануватись, цим не пишатись? Я незнав що в тебе конфлікт є замо вартістю. Балакаєш ти на Українській мові, і її націю ти зневажаєш. З прекрасних речей, ти робиш виродків - а з виродків, прекрасні речі виходять в твої очах. Позор от і все.

"Звичайно. Бандити і відморозки були скрізь, але тільки в нас вони стали національними героями."

Читай "відморозку".

"Повертаючись до нашого питання про відносини між Україною та Росією в період, наступний за Переяславською Радою, відзначимо: думати, що "возз'єднання з Росією забезпечило благотворний вплив прогресивної російської культури, що розвивалася, на українську культуру" (Історія Української РСР, т. І, с. 261), можна хіба що в порядку гіркої іронії.

Бо російська культура в XVII-XVIII ст. перебувала у жалюгідному стані і стояла набагато нижче від української. Вона не тільки не могла здійснювати "благотворний вплив" на українську культуру, але навпаки, сама розвивалася під благотворним впливом останньої.

Відомо, що грамотність в Росії була дуже низькою, тоді як на Україні вона була набутком не лише заможних верхів, а й широких демократичних верств. Українська старшина в переважній більшості складалась з осіб, що мали прекрасну освіту, і тим вона кардинально відрізнялась від російського боярства, в переважній більшості не-письменного або малописьменного.

Київська Академія до середини XVIII ст. (до заснування Московського Університету) була єдиним вищим учбовим закладом в Росії і справжнім поставщиком кадрів інтелігенції для всієї країни.

Українська література, образотворче мистецтво, архітектура, музика, театр стояли на незрівнянно вищому щаблі, аніж в Росії.

Ще до національно-визвольної війни 1648-1654 pp. московський уряд запрошував українських учених і митців, доручаючи їм важливі культурно-ідеологічні справи. Так, в 30-і роки XVII ст. Єпіфаній Славинецький і Арсеній Сатанівський були залучені до перекладу і виправлення богослужебних книжок у зв'язку з підготовлюваною церковною реформою.

Після приєднання протягом довгого часу найбільш значні культурні діячі загальноросійського маштабу були переважно українцями або принаймні вихованцями українських учбових закладів. Для прикладу назвемо імена видатних письменників і громадських діячів Ф. Прокоповича, Ст. Яворського, Я. Козельського, В. Капніста; президента Російської Академії наук К. Розумовського; художників Л. Тарасевича, А. Лосенка, Д. Левицького, В. Боровиковського, скульптора І.Матроса, композиторів Д. Бортнянського, М. Березовського та багато інших."

)"... були фундаторами та викладачами першого російського вищого навчального закладу — Слов'яно-греко-латинської академії, яку створили на зразок Києво-Могилянської академії. Вони ж заклали основи російської педагогіки. В результаті освічена московська молодь наприкінці XVII ст. заговорила українською.

Вся російська орфографія виросла з "Граматики" 1619 p. українця Мелетія Смотрицького. З кінця XVII до початку XIX ст.ст. в Росії вивчали історію за підручником киянина І.Гізеля. Біля джерел великої російської літератури стояв українець Ф.Прокопович, а музики — М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель.

Українці створили московський театр та драматичну російську літературу XVIII ст. Важко переоцінити їх вплив на постання російського малярства. Росіянин професор П.А.Безсонов писав про український вплив на формування культури Російської імперії: "Пришельцы (малороссы) заняли здесь (в Великороссии) самые видные и влиятельные места, от иерархов до управлений консисторий, ими устроенных, от воспитателей семьи царской до настоятелей монастырских, до ректоров, префектов и учителей ими же проектированных школ, до кабинетных и типографских ученых, делопроизводителей, дьяков и секретарей. Все почти подверглось их реформам, по крайности неотразимому влиянию..." (Огієнко, 1918, с.109).

Ще за княжих часів українці брали участь у розвитку культури Московської держави. Мало кому відомо, що гордість російського малярства XIV— XV ст.ст. Андрій Рубльов, на думку М.Ю.Брайчевського, народився на Волині, а вчився у Києві. Письменник'Ф.Достоєвський походить із сім'ї поліського священика. Філософ В.Соловйов вийшов з роду Сковороди. Українцями були такі видатні діячі російської культури, як В.Короленко, О.Толстой, М.Гнєдич, В.Гаршин. Українцем був і А.Чехов. І це усвідомлював не тільки сам письменник, а й його сучасники.

Всі ці відомі літератори значною мірою належать Україні, не тільки за походженням, а й за українською специфікою їх творчої спадщини. З українського роду Лермонтів з містечка Переволочна на Полтавщині походить і великий російський поет. Українське коріння мали видатні поети Ганна Ахматова (Горенко) та Максиміліян Волошин (Корніенко). До слави російського малярства" традиційно зараховують цілу плеяду видатних художників-українців: Д.Левицький, М.Врубель, В.Боровиковський, І.Рєпін, М.Ге, В.Маковський, брати Мясоєдови, М.Малевич та багато інших.

Українцями були знамениті композитор П.Чайковський, актор М.Щепкін, співаки Л.Собінов, І.Козловський, скульптор І.Мартос. Навіть відомий російський флотоводець адмірал С.Нахімов пишався своїм походженням з українського роду запорозького старшини Нахімовського. Незліченна когорта вчених-українців безпідставно зарахована імперською ідеологією до числа геніальних росіян. Маються на увазі В.Вернадський, С-Ковалевська, М.Миклухо-Маклай, М.Пржевальський І.Грабар, К.Ушинський, С.Корольов та багато інших..."


)"... були фундаторами та викладачами першого російського вищого навчального закладу — Слов'яно-греко-латинської академії, яку створили на зразок Києво-Могилянської академії. Вони ж заклали основи російської педагогіки. В результаті освічена московська молодь наприкінці XVII ст. заговорила українською.

Вся російська орфографія виросла з "Граматики" 1619 p. українця Мелетія Смотрицького. З кінця XVII до початку XIX ст.ст. в Росії вивчали історію за підручником киянина І.Гізеля. Біля джерел великої російської літератури стояв українець Ф.Прокопович, а музики — М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель.

Українці створили московський театр та драматичну російську літературу XVIII ст. Важко переоцінити їх вплив на постання російського малярства. Росіянин професор П.А.Безсонов писав про український вплив на формування культури Російської імперії: "Пришельцы (малороссы) заняли здесь (в Великороссии) самые видные и влиятельные места, от иерархов до управлений консисторий, ими устроенных, от воспитателей семьи царской до настоятелей монастырских, до ректоров, префектов и учителей ими же проектированных школ, до кабинетных и типографских ученых, делопроизводителей, дьяков и секретарей. Все почти подверглось их реформам, по крайности неотразимому влиянию..." (Огієнко, 1918, с.109).

Ще за княжих часів українці брали участь у розвитку культури Московської держави. Мало кому відомо, що гордість російського малярства XIV— XV ст.ст. Андрій Рубльов, на думку М.Ю.Брайчевського, народився на Волині, а вчився у Києві. Письменник'Ф.Достоєвський походить із сім'ї поліського священика. Філософ В.Соловйов вийшов з роду Сковороди. Українцями були такі видатні діячі російської культури, як В.Короленко, О.Толстой, М.Гнєдич, В.Гаршин. Українцем був і А.Чехов. І це усвідомлював не тільки сам письменник, а й його сучасники.

Всі ці відомі літератори значною мірою належать Україні, не тільки за походженням, а й за українською специфікою їх творчої спадщини. З українського роду Лермонтів з містечка Переволочна на Полтавщині походить і великий російський поет. Українське коріння мали видатні поети Ганна Ахматова (Горенко) та Максиміліян Волошин (Корніенко). До слави російського малярства" традиційно зараховують цілу плеяду видатних художників-українців: Д.Левицький, М.Врубель, В.Боровиковський, І.Рєпін, М.Ге, В.Маковський, брати Мясоєдови, М.Малевич та багато інших.

Українцями були знамениті композитор П.Чайковський, актор М.Щепкін, співаки Л.Собінов, І.Козловський, скульптор І.Мартос. Навіть відомий російський флотоводець адмірал С.Нахімов пишався своїм походженням з українського роду запорозького старшини Нахімовського. Незліченна когорта вчених-українців безпідставно зарахована імперською ідеологією до числа геніальних росіян. Маються на увазі В.Вернадський, С-Ковалевська, М.Миклухо-Маклай, М.Пржевальський І.Грабар, К.Ушинський, С.Корольов та багато інших..."

Доречі... "Приклад я навів, а далі продовжувати немає сенсу, бо я мислю самостійно, а не повторюю цитати, як папуга (мабуть, це верх розумових можливостей "щирих українців")."

Мені смішно стає, що ти думаєш що все що твої опоненти наводят є погане, недобре та взагалі навіть неварте брати до уваги. Коли повторюєш чиїсь цитати, це не я щось від попугая. І ти не є "як папуга". В цитатах є думка іншої людини, яка є іншій людині досить цікава - і він її передає іншому, щоб обговорити та обдумати. І ті цитати які я навів, є цікаві тому що самі Москалі про Москалів це сказали!! Як вони себе вважають, тому я тобі виродку навів приклад. Що Україні нетреба країни яка ЗРАДИЛА колись договір про "словянську єдність". І наново помилки з історії я незбираюсь повторювати. І мої нащадки, небудуть їсти плоди цього лайна.

Я більше на цю тему, відповідати небуду. Тут немає сенсу. Докази протилежних фактів є дуже сильні - а для таких людей, якаб історія небула - якаб правда - якіб докази... можна все перекрутити на славу Москві.

Hail Stalin!
  • 0

#26 Albert

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 31 повідомлень

Відправлено 02.08.2007 – 18:04

Cassandra, AndriyKozak, краще б ви не повторювали, як папуги, а думали. Наведений вами матеріал показує росіян як молоду амбітну націю, яка досягла висот, а українців - як тюхтіїв. Якщо дійсно українці виникли раніше, ніж росіяни - тоді тим більша нам ганьба, що росіяни, маючи менше часу, випередили нас. Якщо українська мова дійсно давніша - тоді тим більша хвала російській, що вона, пізніше розвинувшись, обігнала у розвитку українську. Росіяни найбільші спадкоємці Русі у хоча б у тому сенсі, що вони створили могутню державу. А Україна безнадійно просрала давньоруську спадщину, і тепер намагання "щирих українців" хизуватись нашим начебто "першородством" виглядає так само смішно, як просторікування бомжа на смітнику про шляхетне походження. Висновок: давньоруську спадщину ми, може, й мали, але просрали. Тому треба вчитись у молодших братів. :D
Історія показує, що перемоги України були наслідком союзу з Росією. Українці б стали поляками, якби Росія не врятувала. Мазепа надумав погратись у незалежність, а в результаті був вщент розгромлений. УНР під крутами захищала купка сопляків, які уявили себе героями, а в результаті історія показала, що буває з наївними дурнями. Українці у складі Червоної армії штурмували рейхстаг, в той час як бандити з УПА ховались по норах. Щось "борці за незалежність" часто зазнавали нищівної поразки від "клятих москалів". Висновок: з Росією треба зближуватись, бо всупереч їй нас чекає поразка, а разом з нею - перемоги.
  • 0

#27 Богуслав

    мораліст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 976 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Галичина

Відправлено 02.08.2007 – 20:03

Перегляд дописуAlbert (2.06.2007 18:04) писав:

Історія України переконливо показує, що намаганя гратись у самостійність вели до поразки насамперед власного народу.
Історія України показала, що українську націю НЕМОЖЛИВО покорити. Ми рубали ворога шаблею, душили руками, перегризали горло зубами і навіть стоячи закривавлені на колінах плювали йому в лице. Уся наша споконвічна боротьба зробила нас непереможними і завершилась логічно -- здобуттям незалежності.

Цитата

Могутність Київської Русі обумовлювалась її єдністю. Що розвалило Русь? Князівські чвари (кожен хотів незалежності). Пізніше Росія першою скинула монгольське іго, і почала благородну справу об'єднання слов'ян. Але місцеві амбіції перешкодили формуванню єдиної сильної слов'янської держави.
Свою версію історії Руси-України залиште для своїх дітей, тут вона вже нікого не цікавить, бо ми знаєм ПРАВДУ!

Цитата

Мене дивує сліпота українських націоналістів щодо історії власного народу. Українці б ще довго лизали зад Польщі, якби Росія не врятувала. Схоже, українська історія - це постійна і безуспішна боротьба проти "клятих воріженьків". Національні герої - це невдахи.
Мій прадід воював в УСС, дід в УПА, і вони добре давали під зад як Польщі, Німцям так і більшовицькій Росії. Лише завдяки їм Україна дістала право на існування.

Цитата

Наприклад, Мазепа був розгромлений вщент, те ж саме сталось і з Центральною радою. (Характерний тут випадок під Крутами - українську національну ідею захищала купка сопляків. Мабуть, більше нікому вона не була потрібна?) Виникає питання: чи не досить вже вкотре йти в глухий кут? Якщо відмовитись від національної пихи і об'єднатись із братами-слов'янами, ми від цього тільки виграємо.
Чомуж Ви не згадаєте про бій під Конотопом 1659 року, коли українська армія під проводом Виговського вщент розбила 200-тисячну російську окупаційну армію. Як написав про церосійський історик Соловйов: "Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не спромігся вивести в поле такого блискучого війська". Цар впав у паніку і наказав готувати Москву до оборони, а сам готувався втікати за Волгу. Чому не згадаєта про походи Сагайдачного та Дорошенка на Москву? Чи не з великої любові до "братів" Росія завжди прагнула покорити Україну?

Цитата

Не забуваймо, що західну і східну Україну об'єднали за часів СРСР. Показово, що до цього була спроба об'єднання УНР і ЗУНР, але вона проіснувала дуже короткий час - наче навмисне, щоб показати нікчемність зусиль "самостійників". Історія підводить до одного висновку: від намагань штучно відірватись від Росії буде гірше насамперед Україні.
Західна Україна уже була за крок до здобуття незалежності. А східний "брат" прийшовши піддав репресіям сотні тисяч жителів.

Цитата

Намагання йти самостійним шляхом призведуть до чергової поразки, євроінтеграція теж веде у глухий кут: тут показовим є становище західноукраїнських заробітчан у Європі, до яких ставляться як до бидла, причому заслужено - хотіли в Європу - от і мають, що заслужили. Для України єдиний вихід утвердитись у світі - це інтегруватись із Росією.
До нашої нації ставляться як до бидля бо ми бідні та слабкі (покище). Вас же мають за бидло у всій вашій удаваній могутності та пихатості. Та й нації у вас нема, і не словяни ви зовсім, так, купка диких та спитих фіно-азіайських племен вимішаних з пригнобленими та заляканими нацменшинами. Дакуйте Русі-Україні за цивілізацію, що ми вам принесли.
І НІКОЛИ НЕ СМІЙТЕ ПОРІВНЮВАТИ МОЮ СВЯТУ УКРАЇНУ З ВАШОЮ ЗАГНИВАЮЧОЮ АЗІЄЮ!

Перегляд дописуAlbert (30.07.2007 17:49) писав:

А ти на назву подивись. "Росія" від "Русь". Русь була могутньою державою, з якою рахувались сусіди. Росія успадкувала ці риси. А про "Україну" є дві версії - що це завжди були задрипані задвірки "окраїна" де жив український наброд, або від "украсти" (є така риса менталітету, особливо в западенців). Так що Росія завжди була і буде гордістю слов"ян, а Україна або приєднається до Росії, або буде й далі посміховиськом. Такий "незалежний" народ - ганьба для слов"ян.
Так, Русь була могуутньою державою і Україна її єдина спадкоємиця. А Росія як і Білорусь були глухими провінціями. Потім Росія украла людську назву для своєї Московії. Зрештою як і прапор, герб та гімн.
Якщо вже такий вибір то ми готові бути посміховиськом та ганьбою лиш би подалі від "брата".

Панове! Єдина основна відмінність між Україною та Росією це культура та дикунство у широкому значенні: традиціях, віруваннях, культурі, мові, владі і т.п. Україна завжди прагнула побудувати гуманне, демократичне суспільство. Росія ж поневолити якомога більше народів та навязати їм свій спосіб життя. В Україні живуть культурні люди, частину яких я зустрів на цьому форумі, за що вдячний Богу. Проте трапляються і дикуни (моральні) як пан Альберт, які через свою обмеженість не здатні осягнути переваг громадянського суспільства, та не мають почуття потреби волі. Відповідно цих людей приваблюють такі деспотичні країни як Росія. Думаю продовження дискусії не має сенсу, адже розбіжності тут корінні (у самій людині) і скільки не надавайте аргументів пан Альберт повторюватиме одне і теж.

Повідомлення відредагував Богуслав: 02.08.2007 – 19:17

  • 0

#28 Albert

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 31 повідомлень

Відправлено 03.08.2007 – 18:14

Перегляд дописуБогуслав (2.08.2007 21:03) писав:

Історія України показала, що українську націю НЕМОЖЛИВО покорити. Ми рубали ворога шаблею, душили руками, перегризали горло зубами і навіть стоячи закривавлені на колінах плювали йому в лице. Уся наша споконвічна боротьба зробила нас непереможними і завершилась логічно -- здобуттям незалежності.
Історія України показала, що українців били всі, кому не ліньки, і якби не Росія, нас би вже давно знищила Польща. Українські герої героїчно але безрезультатно гинули в боротьбі. Наш народ вартий кращих героїв. Треба вчитись у росіян.

Перегляд дописуБогуслав (2.08.2007 21:03) писав:

Свою версію історії Руси-України залиште для своїх дітей, тут вона вже нікого не цікавить, бо ми знаєм ПРАВДУ!
Історію пишуть переможці. Тому як би ви не казилися, а з вашої "правди" сміється весь світ.

Перегляд дописуБогуслав (2.08.2007 21:03) писав:

Мій прадід воював в УСС, дід в УПА, і вони добре давали під зад як Польщі, Німцям так і більшовицькій Росії. Лише завдяки їм Україна дістала право на існування.
А мій прадід служив в НКВС, і власноручно відстрілював бандерівську наволоч. Бандерівці перед ним на колінах повзали :) Хай Ваш дід розкаже, як після відступу німців вони ховались в лісі від армії "більшовицької Росії". І хай розкаже, що вже в кінці 50-х бандерівці не сміли й пікнути проти радянської влади. А в "незалежність" вирішили погратись місцеві комуністи після перебудови. В результаті стало гірше всім.

Перегляд дописуБогуслав (2.08.2007 21:03) писав:

Чомуж Ви не згадаєте про бій під Конотопом 1659 року, коли українська армія під проводом Виговського вщент розбила 200-тисячну російську окупаційну армію. Як написав про церосійський історик Соловйов: "Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не спромігся вивести в поле такого блискучого війська". Цар впав у паніку і наказав готувати Москву до оборони, а сам готувався втікати за Волгу. Чому не згадаєта про походи Сагайдачного та Дорошенка на Москву? Чи не з великої любові до "братів" Росія завжди прагнула покорити Україну?
Українці вигравали битви, а росіяни війни. Різниця ясна?

Перегляд дописуБогуслав (2.08.2007 21:03) писав:

Західна Україна уже була за крок до здобуття незалежності. А східний "брат" прийшовши піддав репресіям сотні тисяч жителів.
Західна Україна була б ще сотні років у гівні, як і перед тим, якби не "східний брат". Щось без допомоги Росії західна Україна постійно була як не під Австрією, так під Польщею. За об"єднання нам дякувати треба, а не проявляти чорну невдячність. Хоча прихильники "самостійності" завжди були зрадниками.

Перегляд дописуБогуслав (2.08.2007 21:03) писав:

До нашої нації ставляться як до бидля бо ми бідні та слабкі (покище). Вас же мають за бидло у всій вашій удаваній могутності та пихатості. Та й нації у вас нема, і не словяни ви зовсім, так, купка диких та спитих фіно-азіайських племен вимішаних з пригнобленими та заляканими нацменшинами. Дакуйте Русі-Україні за цивілізацію, що ми вам принесли.
Українці впродовж всієї історії були бидлом. Росію поважали раніше і поважають зараз. В будь-якому разі, порівняно з Росією Україна - засрана діра. А про цивілізацію розкажіть детальніше, бо поки що спостерігається інша картина. В Україні купа російських книг, зокрема підручників, а от в Росії українські книги щось не користуються популярністю. Я знаю багато російських підручників, які написані значно краще, ніж українські аналоги. В будь-якій галузі використовується російськомовна література - бо немає відповідної української. То хто кому приніс цивілізацію?
Якби я був росіянином, мені було б пофіг, що робиться в Україні. Але я українець, і мені боляче дивитись, як через націоналістично стурбованих людей вся країна котиться до прірви. Замість того, щоб зближатись із Росією, і створювати могутню державу, ми вчепились за "незалежність", яка нічого не принесла, крім злиднів і занепадую

Перегляд дописуБогуслав (2.08.2007 21:03) писав:

І НІКОЛИ НЕ СМІЙТЕ ПОРІВНЮВАТИ МОЮ СВЯТУ УКРАЇНУ З ВАШОЮ ЗАГНИВАЮЧОЮ АЗІЄЮ!
Це ж чому? Тому що порівняння не на користь України? Все, що ви можете сказати - це "не смійте", але як би ви не верещали, Україну порівнювали і будуть порівнювати з іншими. Поки що порівняння показує, що "загниваюча азія" має більшу повагу в світі і більшу могутність, ніж "свята Україна", з якої самі ж западенці тікають на заробітки. :)

Перегляд дописуБогуслав (2.08.2007 21:03) писав:

Так, Русь була могуутньою державою і Україна її єдина спадкоємиця. А Росія як і Білорусь були глухими провінціями. Потім Росія украла людську назву для своєї Московії. Зрештою як і прапор, герб та гімн.
Якщо вже такий вибір то ми готові бути посміховиськом та ганьбою лиш би подалі від "брата".
Згадала баба як дівкою була! На історичну спадщину має право той, хто її гідний. Русь була сильною державою, і її спадкоємицею є сильна держава Росія, а не бидло, яке після занепаду Русі всі гнітили.

Перегляд дописуБогуслав (2.08.2007 21:03) писав:

Панове! Єдина основна відмінність між Україною та Росією це культура та дикунство у широкому значенні: традиціях, віруваннях, культурі, мові, владі і т.п. Україна завжди прагнула побудувати гуманне, демократичне суспільство. Росія ж поневолити якомога більше народів та навязати їм свій спосіб життя. В Україні живуть культурні люди, частину яких я зустрів на цьому форумі, за що вдячний Богу. Проте трапляються і дикуни (моральні) як пан Альберт, які через свою обмеженість не здатні осягнути переваг громадянського суспільства, та не мають почуття потреби волі. Відповідно цих людей приваблюють такі деспотичні країни як Росія. Думаю продовження дискусії не має сенсу, адже розбіжності тут корінні (у самій людині) і скільки не надавайте аргументів пан Альберт повторюватиме одне і теж.
Я беру за взірець сильну країну, з якою варто зближуватись. Росія успішніша за Україну, і ваш галас "а ми кращі" тільки смішить людей
  • 0

#29 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 03.08.2007 – 18:59

Перегляд дописуAlbert (3.08.2007 19:14) писав:

На історичну спадщину має право той, хто її гідний.
Поставив би "+", але не можу, 7 днів чекати потрібно. :)
  • 0

#30 Ґвинтик

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 774 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:свій внутрішній світ...

Відправлено 03.08.2007 – 23:12

Albert
Таких як ти у випадку оголошення військового стану треба превентивно винищувати.
  • 0

#31 Olex

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 905 повідомлень

Відправлено 04.08.2007 – 00:03

Перегляд дописуAlbert (3.08.2007 19:14) писав:

Історія України показала, що українців били всі, кому не ліньки, і якби не Росія, нас би вже давно знищила Польща. Українські герої героїчно але безрезультатно гинули в боротьбі. Наш народ вартий кращих героїв. Треба вчитись у росіян.
.......
Типова маячня типового малороса, якщо вам так не подобається незалежна Україна - чому б не поїхати у таку "класну" та "сильну" Расею???
А історію вчити треба, а не демагогію розводити, а держава жива - поки жива віра у людей у неї. У вас її бачу немає.
Те що Україна 300 з чимось років жила під Москвою не дає право думати, що Україна не варта нічого.
Таку саму думку можуть нав'язувати і пропольсько налаштовані....от там круто, там все файно...ой у нас так погано.....не подобається щось - змінюйте....а скиглити то найлегше. :)
А державу ми і так побудуємо, тільки б менше всіляких там малоросів та комуняк - бо вірять в кого завгодно, але не в Україну.
Прошу більше не розводити демагогію.....от Україна без Росії це ніщо......я себе чудово почуваю у незалежній Україні, якщо у когось проблеми хай їдуть у Росію як тут погано. :)
  • 0

#32 Богуслав

    мораліст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 976 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Галичина

Відправлено 04.08.2007 – 01:26

Перегляд дописуҐвинтик (3.08.2007 23:12) писав:

Albert
Таких як ти у випадку оголошення військового стану треба превентивно винищувати.
Та заспокойтесь, друже, таких треба в Червону Книгу записати та в зоопорк посадити, це ж вимираючий вид. Скоро навіть дітям не буде що показати.

Цитата

Історія України показала, що українців били всі, кому не ліньки, і якби не Росія, нас би вже давно знищила Польща. Українські герої героїчно але безрезультатно гинули в боротьбі. Наш народ вартий кращих героїв. Треба вчитись у росіян.


При Польщі на Західній Україні утворились та легально діяли близько десятка українських організацій (Просвіта, Луг, Пласт тощо), австрійський уряд навіть виділяв кошти на їх фінансування. З приходом же радянських окупантів усі ці організації були ліквідовані, а їх членів піддавали репресіям. Як поясните сотні тисяч репресованих українців? Внаслідок штучнмх голодоморів у 1921-23, 1932-33, 1946-47 рр. Україна втратила 17-20 млн. осіб, це майже половина населення сучасної України. А "розкуркулення", в чому його логіка і які його результати? А "Закон про п’ять колосків"? Радянські окупанти своїми діями самі спровокували збройний опір.


Цитата

Історію пишуть переможці. Тому як би ви не казилися, а з вашої "правди" сміється весь світ.


Переможці тут українські герої, що боролись за незалежність і здобули її. Щойно тепер світ зміг дізнатись правду, а сміються якраз з вашої маячні. Ви самі себе виставляєте на посміховисько.


Цитата

А мій прадід служив в НКВС, і власноручно відстрілював бандерівську наволоч. Бандерівці перед ним на колінах повзали Хай Ваш дід розкаже, як після відступу німців вони ховались в лісі від армії "більшовицької Росії". І хай розкаже, що вже в кінці 50-х бандерівці не сміли й пікнути проти радянської влади. А в "незалежність" вирішили погратись місцеві комуністи після перебудови. В результаті стало гірше всім.


Здається у Вашого прадіда була біла гарячка, це властиве таким людям, бандерівці ніколи ні перед ким не повзали. На відміну від вас, готових підставляти свою задницю східним дикунам. І ніхто нівідкого не ховався, велась ефективна партизанська боротьба.


Цитата

Українці вигравали битви, а росіяни війни. Різниця ясна?


Війна закінчилась щойно 1991 р. і виграли її ми переконливо: 90,32% "ТАК НЕЗАЛЕЖНОСТІ".
І пішло до дупи ваше СНД, ЄЕП, і Росія в першу чергу.

Цитата

Українці впродовж всієї історії були бидлом. Росію поважали раніше і поважають зараз. В будь-якому разі, порівняно з Росією Україна - засрана діра. А про цивілізацію розкажіть детальніше, бо поки що спостерігається інша картина. В Україні купа російських книг, зокрема підручників, а от в Росії українські книги щось не користуються популярністю. Я знаю багато російських підручників, які написані значно краще, ніж українські аналоги. В будь-якій галузі використовується російськомовна література - бо немає відповідної української. То хто кому приніс цивілізацію?
Якби я був росіянином, мені було б пофіг, що робиться в Україні. Але я українець, і мені боляче дивитись, як через націоналістично стурбованих людей вся країна котиться до прірви. Замість того, щоб зближатись із Росією, і створювати могутню державу, ми вчепились за "незалежність", яка нічого не принесла, крім злиднів і занепадую

Росію поважали так як поважають мавпу з гранатою. Варвари отримали ядерну зброю, тож цивілізованому світу доводиться робити вигляд поваги.
Щодо цивілізації то її принесли українці-русичі на територію московських земель, де в той час існували угро-фінські племена. В той час коли в нас створювались бібліотеки та писались закони первісні москалі бігали напівголі лісами з палицями та жерли сиру рибу.
Більша частина середньої командної ланки радянських військ складались з українців, тому що дисципліновані. Майже увесь штат науковців складався з українців чи євреїв. Етнічний росіянин не здатен створити щось розумне чи красиве, бо у нього рабський менталітет.
  • 0

#33 Albert

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 31 повідомлень

Відправлено 04.08.2007 – 17:13

Перегляд дописуҐвинтик (4.08.2007 00:12) писав:

Albert
Таких як ти у випадку оголошення військового стану треба превентивно винищувати.
Таких як ти мій прадід розстрілював десятками. І вірно робив :)
  • 0

#34 Білий Дракон

    Хлопець

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6385 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Палацу

Відправлено 04.08.2007 – 17:21

Перегляд дописуAlbert (4.08.2007 18:13) писав:

Таких як ти мій прадід розстрілював десятками. І вірно робив :)
Твій прадід НКВДист.
  • 0

#35 Albert

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 31 повідомлень

Відправлено 04.08.2007 – 17:31

Перегляд дописуБогуслав (4.08.2007 02:26) писав:

Та заспокойтесь, друже, таких треба в Червону Книгу записати та в зоопорк посадити, це ж вимираючий вид. Скоро навіть дітям не буде що показати.
У Червону Книгу краще пасуєте Ви. Вас туди треба записати як вимираючий вид "націоналіст недобитий".

Перегляд дописуБогуслав (4.08.2007 02:26) писав:

Як поясните сотні тисяч репресованих українців? Внаслідок штучнмх голодоморів у 1921-23, 1932-33, 1946-47 рр. Україна втратила 17-20 млн. осіб, це майже половина населення сучасної України. А "розкуркулення", в чому його логіка і які його результати? А "Закон про п’ять колосків"? Радянські окупанти своїми діями самі спровокували збройний опір.
Ви ж самі відповіли на своє питання:

Перегляд дописуБогуслав (4.08.2007 02:26) писав:

Більша частина середньої командної ланки радянських військ складались з українців, тому що дисципліновані.
Схоже,радянські окупанти не були аж такими чужими, якщо більшість з них становили українці.
До речі, для націоналістичного маразму властиво, що одна ідея спростовує іншу.

Перегляд дописуБогуслав (4.08.2007 02:26) писав:

Здається у Вашого прадіда була біла гарячка, це властиве таким людям, бандерівці ніколи ні перед ким не повзали. На відміну від вас, готових підставляти свою задницю східним дикунам. І ніхто нівідкого не ховався, велась ефективна партизанська боротьба.
Та ні, це гарячка була у Вашого діда. Хай Вам розкаже, як вже на початку 50-х майже всіх бандерівців відстріляли. А проти радянської влади вже в 50-х ніхто не пиздів, бо з такими розмова була коротка. До речі, більшість криївок здавали самі ж бандерівці, коли їм пару разів давали чоботом по яйцях :)

Перегляд дописуБогуслав (4.08.2007 02:26) писав:

Війна закінчилась щойно 1991 р. і виграли її ми переконливо: 90,32% "ТАК НЕЗАЛЕЖНОСТІ".
І пішло до дупи ваше СНД, ЄЕП, і Росія в першу чергу.
Народ голосує як бидло. В тому ж році вибрали Кравчука (комуняку :) ) більш ніж 60% голосів. Так що якби Кравчук і інші не захотіли "незалежності", фіг би народ проголосував.

Перегляд дописуБогуслав (4.08.2007 02:26) писав:

Щодо цивілізації то її принесли українці-русичі на територію московських земель, де в той час існували угро-фінські племена. В той час коли в нас створювались бібліотеки та писались закони первісні москалі бігали напівголі лісами з палицями та жерли сиру рибу.
Не перебріхуйте історію. Суздальські князі не раз ще тоді показували київським, де раки зимують. А взагалі це типова націоналістична фігня - хвалитись досягненнями кількасторічної давнини, бо більше похвалитись нічим.
Може, колись цивілізацію росіянам принесли українці, але тепер росіяни нас значно випереджають. Так що тепер нам треба вчитись у росіян, бо те що було давно загуло. Історія рухається вперед, і той, хто хвалиться лише досягненнями з давнього минулого, виглядає смішно. Ви ще скажіть що єгиптяни цивілізованіші за європейців, бо вони раніше винайшли писемність. B)

Перегляд дописуБілий Дракон (4.08.2007 18:21) писав:

Твій прадід НКВДист.
Ну, такого дебілізму не чекав навіть від націоналіста. Про прадіда я написав раніше. Що, тільки тепер дійшло?
  • 0

#36 Olex

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 905 повідомлень

Відправлено 04.08.2007 – 20:44

Перегляд дописуAlbert (4.08.2007 18:31) писав:

Ну і чому ж ви радієте - що ваш дідусь служив душогубам україніців? Кожен українець знає - НКВД - катівня ще та. А ви ще й так радієте що ваш предок був у цій кровожерливій організації. Цікаво чи є такі у ФРН які з гордістю повідомляють - "От круто, мій дід був СС'м, він замучив купу людей, бив євреїв, ставив досліди на людях та й взагалі знущався над людьми як хотів" :)
І я не розумію, людей - що за комплекс меншовартості- "от у Росії тримали у кулаці, ніхто нічого не п..." - Чи не тупо це. :)
Слава Богу вже не фашистів ні комуністів немає при владі, бо люди давно зрозуміли - це ЗЛО! І ви, шановний пане пропагуєте це зло.
  • 0

#37 Богуслав

    мораліст

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 976 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Галичина

Відправлено 04.08.2007 – 21:50

Перегляд дописуAlbert (4.08.2007 17:31) писав:

У Червону Книгу краще пасуєте Ви. Вас туди треба записати як вимираючий вид "націоналіст недобитий".
Та ні, шановний, все-таки вам вимирати. Адже це природньо, суспільство підсвідомо відкидає все гниле та нечисте і прагне до високого та світлого. Наочний приклад -- КПУ. У ВР 1-го скликання налічувала біля 24% від загальної кількості депутатів, цього ж разу ледве пролазить у парламент. Переконаний в парламенті 7-го скликання цієї нечисті уже не буде.

Цитата

Ви ж самі відповіли на своє питання

Не бачу у своїх коментарях відповіді на свої питання. Тому прошу Вас пояснити що це за "любов" така до братів-словян, що заставляє знищити біля 20 млн. населення сусідньої держави? Якщо у Вас звичайно знайдуться такі аргументи.

Цитата

Схоже, радянські окупанти не були аж такими чужими, якщо більшість з них становили українці.
До речі, для націоналістичного маразму властиво, що одна ідея спростовує іншу.

Тут ідеться не про часи окупації України, а далеко після них, тому командний склад навіть сучасної Росії складається з великої кількості українців.

Цитата

Та ні, це гарячка була у Вашого діда. Хай Вам розкаже, як вже на початку 50-х майже всіх бандерівців відстріляли. А проти радянської влади вже в 50-х ніхто не пиздів, бо з такими розмова була коротка. До речі, більшість криївок здавали самі ж бандерівці, коли їм пару разів давали чоботом по яйцях :)

Та Вам і вашому прадіду соромитись треба що до 1956 року не змогли покорити українських повстанців, маючи прицьому повний контроль над територією, населенням, потужну армію та застосовуючи жорстокі репресії. Героїчна боротьба УПА не має аналогів у світовій практиці, бо жоден народ не боровся так довго в таких жорстих умовах.

Цитата

Народ голосує як бидло. В тому ж році вибрали Кравчука (комуняку :) ) більш ніж 60% голосів. Так що якби Кравчук і інші не захотіли "незалежності", фіг би народ проголосував.

Я переконаний, що коли б народ проголосував за приєднання до Росії (хоча ми з вами чудово розуміємо що цього ніколи не буде) Ви назвали б це свідомим вибором вільного народу, а от коли навпаки то получається це уже бидло. Це типова поведінка програвшої людини-невдахи.

Цитата

Не перебріхуйте історію. Суздальські князі не раз ще тоді показували київським, де раки зимують. А взагалі це типова націоналістична фігня - хвалитись досягненнями кількасторічної давнини, бо більше похвалитись нічим.
Може, колись цивілізацію росіянам принесли українці, але тепер росіяни нас значно випереджають. Так що тепер нам треба вчитись у росіян, бо те що було давно загуло. Історія рухається вперед, і той, хто хвалиться лише досягненнями з давнього минулого, виглядає смішно. Ви ще скажіть що єгиптяни цивілізованіші за європейців, бо вони раніше винайшли писемність.

Хто не знає свого минулого той не має майбутнього. Для Вас минуле України це це постійне пригноблення, тому і менталітет у Вас рабський (швидше за все Ваші предки були холопами у якогось москальського поміщика-збоченця, що любив їх дрючити довгими зимовими вечорами B) ) і майбутнього Ваші ідеї не мають. Моя ж історія це постійна героїчна боротьба, яка завершилась великою перемогою і яку ми уже НІКОЛИ І НІКОМУ не віддамо.
  • 0

#38 Svarog

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 68 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 11.08.2007 – 20:09

гадость та твоє єдність! нам ті бяларуси і москалі нафік не потрібні! і ше ніхто не мав зиску від братання з москвою! нема словян, є українці! Ми-велика нація, Ми-єдиний народ!
Слава Україні!

Повідомлення відредагував Svarog: 11.08.2007 – 20:18

  • 0

#39 Феєричний неук :)

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6059 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 21.06.2008 – 11:47

Перегляд дописуAlbert (3.08.2007 19:14) писав:

Треба вчитись у росіян.

постійно повторюєш: треба вчитися у росіян - так жеж учаться! такі як ти, потомки НКВДистів тримають владу централізовану - по образу і подобі імперській - збирають ресурси з усіх усюд в один центр, і керують всим добром, тому й недобре так у нас живеться...

Бо простий український народ не може навчитися у росіян бути одночасно рабом і деспотом. Не може звичайний українець рабськи поклонятись своїй владі, не може визнати когось з таких же як всі, царем-богом своїм.

Тому й у Київській Русі не все гладко так було - ніяк не могли створити централізовану імперію, тому що споконвічно в нашого народу влада знизу до верху, і це природно для нас. А так як зараз учаться в росіян і роблять владу зверху донизу - то і відповідно такий хаос в країні.

Бо в РФ і Україні все навпаки: Колись в Московії було повстання Ємеляна Пугачова - по суті не повстання, а делегація до царя-батюшки, хотіли молити його про деякі права.
А в Україні помаранчева революція була не для того щоб Януковича про щось просити, а для того, щоб його прогнати! Якщо вже повстання - то проти головного.
Росія успіху досягла? все відносно! Як держава можливо. Жиди при владі РФ змогли замучити свій народ настільки, що держава досягла успіху. В Україні їм цього не вдається, тож слава нам! Ми ще продовжуємо боротьбу, ми ще не скорились, і прийде час, коли ми переможемо!



І революція 1917 року в Російській імперії були не проти Царя - він уже склав свої повноваження, в час революцій в Росії вже була демократія. Революція якраз була проти свободи, та за рабство. проти демократії за комунізм - найстрашнішу з форм рабства!

І де тут словянська єдність? Тобто, де там, на північному сході, серед рабів, є словяни? ну є звичайно, але вони там не по своєму бажанню.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних