Перейти до вмісту

Улюблені цитати з літературних творів


Повідомлень в темі: 250

#221 Поціновувачка сутінків

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Місто моєї любові...

Відправлено 10.09.2010 – 19:56

Gdy zdenerwują mnie ludzie, to dla uspokojenia często sięgam po książki o zwierzętach. Jeśli w ich świecie w ogóle są jacyś politycy, to na pewno nie są aż takimi durniami. Nawet wśród gnid. © Janusz Wiśniewski
  • 0

#222 Родослава09

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 717 повідомлень
  • Місто:Велесниця

Відправлено 19.09.2010 – 20:57

Цитата

Вони почали обговорювати недавні теракти в Росії, Сполучених Штатах Америки, Ізраїлі і Палестині…
– це все замішано також і на релігійному фанатизмі… вони, ці терористи, теж відчувають якийсь свій дикий внутрішній поклик… – висловив ідею Петро.
– тут більше плутанини… у їх фантастичній свідомості… коли в Росії панельні будинки після вибуху склалися, як хатки із карт, і так само завалилися хмаросяги-близнюки в Америці, я сказала: ”оце смерть… продумана, невипадкова”… і, очевидно, люди вважали, що за таке ”геройство” їхній Бог забере їх у Рай разом з черевиками… отака фантастичність свідомості, що корениться у дикому, дуже недосконалому минулому… але вже зараз це приводить до нового нищення у помсту… а ми, свідки Абрахама, заявляємо, що будь-яка дія, яка приводить до смертей, є злочинна, навіть якщо так чинить якийсь фантастичний Бог, – все одно, ми і тут рішуче заявляємо, що такого Бога слід було б визнати ЗЛОЧИНЦЕМ, – для нас же святою буде дія у життєствердному напрямі… з такою діяльністю ми пов’язуємо становлення нашого Бога, Динамоса… так, Бог зараз недосконалий, але від нас, розумно мислячої еліти, залежить його становлення…
Найк Велес, "Свідки Абрахама", 10. 06. 1997 – 06. 10. 2002. (Виділення, підкреслення - мої)

П.С. До речі цей твір заборонено в Укрцентрі (не можна туди його запостити навіть з дозволу автора), заблоковано на сайтах в Інтернеті. Наберіть в Гуглі, побачите - блокують скрізь!
Наприклад, http://virtualion.org.ua/?p=13:.

Цитата

Та незнайомець тут не пройде. Господар шлях заборонив.
)
Це при тому, що я зареєструвалася.
От Вам і цензура в Інтернеті.

Алюзію на біблійне; "Всяка влада - від Бога" гадаю багато хто побачив. Саме тому, нмд, "такого Бога" (Бога Буша, Путіні, ізраїльських прем'єрів, Януковича) автор називає Злочинцем (співучасником злочинів).
Саме як наслідок таких міркувань мислячій людині годилося би визнати уряди США, Росії, Ізраїля як злочинців. Хоча й мусульмани свого варті. Згадайте трагедію вірмен в Туреччині 1915 р. Чи набіги турків-мусульман на Русь.

Повідомлення відредагував Родослава09: 19.09.2010 – 21:21

  • 0

#223 Родослава09

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 717 повідомлень
  • Місто:Велесниця

Відправлено 03.10.2010 – 08:53

Цитата

— Може бути, Андрійку, що це я з гарячки таке говорю, та ще тому, що мене панотець так налякали. А все-таки... або я знаю... Ні! Я — ніхтолиця. Візьми камінь та трісни мене по чолі, нехай лиш отут ногами зіб'ю! Ой, ой! Троє малих діточок: два хлопчики і одна дівчинка, а я, бігме, не знаю, хто їм батько: чи ти, чи Йван. Головонько нещаслива, світку мій гіренький! Що я діточкам уповім, як вони попідростають?! Як я їм у очі подивлюся?! Ой, ой, ой!

— А цить же, Аничко! Та-бо не плач!.. А бодай того попа хороба втяла! Не міг отам до своєї грубої попаді причепитися, але він мені хору жінку перепудив. Аничко, цить-бо! Будь же розумна! Та що ти таке вигадуєш?! Хто ж наші діточки годує, як не я? Кого ж вони слухають? Мене слухають. Чию худобу пастимуть? Мою. На кого робитимуть, як не на мене. Я їх подружу, я їм ґрунт відумру, і вони мене поховають. Отож я й батько їм. А ти, Аничко, завсіди звертаєш на тото пусте. Стидайся!

— Та-бо я присягу зламала! Я божила тобі вірність, а з Іваном полюбилася. Ой господоньку! Земля підо мною горить!

А бодай же той піп онімів, коли тобі таке наговорив! Таже то кальвін, не піп. Чекай, чекай! Піду ж я до нього та запитаюся: «Чи ти, мой, проводиш присягу при шлюбі в святій церковці на тото пусте, чи ти проводиш присягу на те, аби люди в мирності проживали, аби одно за одне дбало, аби працювали на хліб насушний, аби дітей до розуму приводили та аби в хвалі божій із цього світа сходили. Кажи! Най знаю, якої ти віри?» Так я попа запитаю, аби знав, як мені другий раз жінку страшити. Аничко! А спам'ятайся ж, бо це не вийде на здоров'я. На платинку, обв'яжи собі голову, най тобі гарячку витягне. А що? Зараз буде ліпше.
Лесь Мартович, "Грішниця" http://www.utoronto....rishnytsia.html

Повідомлення відредагував Родослава09: 03.10.2010 – 08:54

  • 0

#224 tarasdzioba

    Місцевий

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPip
  • 234 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вижниця

Відправлено 03.10.2010 – 09:08

Цитата

Те місто стоїть посеред сіл, як скостеніле село, як падлина, вонюче, як смітник цілого повіту. У торгові дні воно оживає, малюється селами і веселе. На ринку стоїть комедіянтська буда; якісь страшні музики вигравають у ній, страшні бестії вишкірюють зуби з полотен буди і якась панна воскова гримає в брязкучі тарелі. А перед будою стоять сільські люди у всіляких строях і дивляться. Ціла юрба справляє свої очі на деревляного блазника, що вибігає з даху буди і просить усіх досередини, махаючи руками. Сміх, гамір, сльози зо сміху. До блазника виходить деревляна дівчина і обіймається з ним. А сміху на ринку стільки, що жидам вуха деревіють , що пани в канцеляріях із крісел зіскакують. Увесь сміх із сіл прийшов на ринок. Старі мужики тягнуть синів і молодиць за плечі, аби йти за орудками , а їм ані в гадці покидати комедію. Аж надвечір маса розлізається і лишає пустий, гидкий ринок, аби мали де бавитися жиденята.
Такий панок
Василь Семенович Стефаник
  • 0

#225 Поціновувачка сутінків

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Місто моєї любові...

Відправлено 17.10.2010 – 13:10

«Найголовніше в письменникові — талант.
Талантом своїм письменники поділяються... Ні. Будем одверті... Письменники всі талановиті. Їй-Богу, всі. Нема неталановитих письменників. І не буде ніколи.
Попробуйте сказати якому-небудь, що він неталановитий... Спробуйте...
Та ніколи не скажете...
А як і скажете, так спересердя, і він вам не повірить...
От тільки де в письменника той талант знаходиться — не знаю. Ніколи навіть бачити його не доводилось...
З декотрими ж і купався навіть і не зауважив, хоч і придивлявсь пильно...
Дивишся: людина як людина... Сяде писати — талант...»

© Остап Вишня
  • 0

#226 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 02.01.2011 – 13:25

Цитата

Уленшпигель добрался до Гамбурга, и там, среди скопища купцов, его
внимание привлекли старые евреи - ростовщики и старьевщики.
Уленшпигель решил тоже заделаться торговцем; того ради он подобрал с
земли немного лошадиного навозу и отнес к себе, а приютом ему служил тогда
редан крепостной стены. Там он высушил навоз. Потом купил алого и зеленого
шелку, наделал из него мешочков, положил туда лошадиного навозу и
перевязал ленточкой - будто бы они с мускусом.
Затем он сколотил из дощечек лоток, повесил его на старой бечевке себе
на шею и, разложив на нем мешочки, вышел на рынок. По вечерам он зажигал
прикрепленную посреди лотка свечечку.
Когда его спрашивали, чем он торгует, он с таинственным видом отвечал:
- Я могу вам на это ответить, но только не во всеуслышание.
- Ну? - допытывались покупатели.
- Это пророческие зерна, - отвечал Уленшпигель, - завезены они во
Фландрию прямо из Аравии, а изготовлены изрядным искусником Абдул-Медилом,
потомком великого Магомета.
Иные покупатели говорили между собой:
- Это турок.
А другие возражали:
- Нет, это фламандский богомолец - разве не слышите по выговору?
Оборванцы, голодранцы, горемыки подходили к Уленшпигелю и просили:
- Дай-ка нам этих пророческих зерен!
- Дам, когда у вас будет чем платить, - отвечал Уленшпигель.
Бедные оборванцы, голодранцы и горемыки в смущении отходили.
- На свете одним богачам раздолье, - говорили они.
Слух о пророческих зернах скоро облетел весь рынок. Обыватели говорили
между собой:
- Тут у какого-то фламандца есть пророческие зерна, освященные в
Иерусалиме на гробе господнем, но говорят, будто он их не продает.
И все шли к Уленшпигелю и просили продать им зерен.
Но Уленшпигель в чаянии крупных барышей отвечал, что они еще не
созрели, а сам не спускал глаз с двух богатых евреев, расхаживавших по
рынку.
- Я хочу знать, что с моим кораблем, который сейчас в море, - спросил
один обыватель.
- Если волны будут высокие, то корабль дойдет до самого неба, - отвечал
Уленшпигель.
Другой, показывая на свою хорошенькую дочку, которая при его словах вся
вспыхнула, спросил:
- Должно полагать, она своего счастья не упустит?
- Никто не упускает того, что требует его природа, - отвечал
Уленшпигель, ибо он видел, как девчонка передавала ключ какому-то парню, а
парень, видимо заранее предвкушая удовольствие, сказал Уленшпигелю:
- Ваше степенство, продайте мне один из ваших пророческих мешочков - я
хочу знать, один или не один я буду спать эту ночь.
- В Писании сказано: кто сеет рожь соблазна, тот пожнет спорынью
рогоношения, - отвечал Уленшпигель.
Парень обозлился.
- Ты на кого это намекаешь? - спросил он.
- Зерна желают, чтобы ты был счастлив в семейной жизни и чтобы жена не
подарила тебе Вулканова шлема (*27). Тебе известно, что это за убор? -
обратившись к парню, спросил Уленшпигель и наставительным тоном продолжал:
- Та, что дает жениху задаток еще до брака, даром раздает потом другим
весь свой товар.
Тут девчонка, прикидывавшаяся непонимающей, задала Уленшпигелю вопрос:
- И все это видно в пророческих мешочках?
- Там виден еще и ключ, - шепнул ей на ушко Уленшпигель.
Но парень уже исчез вместе с ключом.
Тут Уленшпигель заметил, что какой-то воришка стащил у колбасника с
полки колбасу в локоть длиной и сунул ее себе за пазуху. Продавец этого не
видел. Воришка, весьма таковым обстоятельством довольный, подошел к
Уленшпигелю и спросил:
- Чем торгуешь, предсказатель несчастий?
- Мешочками, в которых ты увидишь, что тебя повесят за пристрастие к
колбасе, - отвечал Уленшпигель.
При этих словах воришка бросился наутек.
- Вор! Держите вора! - крикнул колбасник.
Но было уже поздно.
Все это время два богатых еврея с великим вниманием слушали, что
говорит Уленшпигель, и наконец приблизились к нему.
- Чем торгуешь, фламандец? - спросили они.
- Мешочками, - отвечал Уленшпигель.
- Что можно узнать при помощи твоих пророческих зерен? - спросили они.
- Будущее, ежели их пососать, - отвечал Уленшпигель.
Евреи посовещались между собой, а затем старший сказал младшему:
- Давай погадаем, когда придет мессия, - это будет великое для нас
утешение. Купим один мешочек. Почем они у тебя?
- По полсотне флоринов за штуку, - отвечал Уленшпигель. - А коли вам
это дорого, так убирайтесь, откуда пришли. Кто не купил поля, тому и навоз
не нужен.
Убедившись, что Уленшпигель цены не сбавит, они отсчитали Уленшпигелю
пятьдесят флоринов и, взяв мешочек, припустились туда, где у них
обыкновенно происходили сборища и куда вскорости, прослышав, что старый
еврей приобрел таинственную вещицу, с помощью коей можно узнать и
возвестить приход мессии, набежали все иудеи.
Каждому из них захотелось бесплатно пососать мешочек, но старик по
имени Иегу, - тот самый, который его приобрел, - заявил на него свои
права.
- Сыны Израиля! - держа в руке мешочек, возгремел он. - Христиане
издеваются над нами, гонят нас, мы для них хуже воров. Эти сущие
филистимляне втаптывают нас в грязь, плюют на нас, ибо господь ослабил
тетиву наших луков и натянул удила наших коней. Доколе, господи, бог
Авраама, Исаака и Иакова, доколе страдать нам? Когда же мы наконец
возрадуемся? Доколе быть мраку? Когда же мы узрим свет? Скоро ли сойдешь
ты на землю, божественный мессия? Скоро ли христиане, убоявшись тебя,
явящегося во всей своей дивной славе, дабы покарать их, попрячутся в
пещерах и ямах?
Тут все евреи закричали:
- Гряди, мессия! Соси, Иегу!
Иегу начал было сосать, но его сейчас же вырвало, и он жалобно молвил:
- Истинно говорю вам: это навоз, а фламандский богомолец - жулик.
При этих словах евреи кинулись к мешочку, развязали его и, определив,
что собой представляет его содержимое, в порыве ярости устремились на
рынок ловить Уленшпигеля, но его и след простыл.

Шарль де Костер. "Легенда об Уленшпигеле"

  • 0

#227 Крихітка

    Мрійниця

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 4030 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ, Castelló, Ibiza, Hildesheim

Відправлено 05.01.2011 – 22:02

Isabel Allende, La casa de los espíritus

Цитата

Одна из пластинок корсета у Нивеи лопнула и впилась в тело. Она почувствовала, что задыхается в своем голубом бархатном платье с слишком высоким кружевным воротником и очень узкими рукавами. Пояс затягивался так туго, что когда она развязывала его, проходило полчаса, прежде чем живот разглаживался, а внутренности вставали на свои места. Со своими подругами суфражистками они часто спорили по этому поводу и пришли к выводу, что пока женщины не укоротят платья, не станут стричь волосы и не откажутся от нижних юбок, — ни к чему изучать медицину, бороться за права и избирательные голоса;

  • 0

#228 Demoman

    маньячина (chaotic good)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 981 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Sadistic Village of Remarkable Misfortune

Відправлено 05.01.2011 – 22:15

Цитата

В наши дни всякий почему-то считает, всякий твердо уверен, что с ним ничего не может случиться. Другие умирают, но я живу. Для меня, видите ли, нет ни последствий, ни ответственности. Но только они есть, вот в чем беда.
- Рэй Бэдбери "451 градус по Фаренгейту"

Цитата

Немаловажные факты из истории Галактики.
Факт номер два.
(Заимствовано из многотомника «Сидерическое собрание цитат на каждый день». Том «Популярная история Галактики»)
С самого появления этой Галактики великие цивилизации возникали и рассыпались в прах, возникали и рассыпались в прах, то возникали, то рассыпались в прах столь часто, что так и тянет заявить, будто жизнь в Галактике а) давно уже мучается головокружениями от всей этой ряби в глазах (времякружениями, историякружениями и т.д.) и б) просто глупа.

Цитата

Есть теория, согласно которой в том случае, если кто-то
точно выяснит, для чего и зачем появилась Вселенная, она тут же исчезнет, и ее заменит нечто другое, еще более бессмысленное и необъяснимое.

Есть другая теория, согласно которой это уже произошло.
- Дуглас Адамс
  • 0

#229 Родослава09

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 717 повідомлень
  • Місто:Велесниця

Відправлено 04.02.2011 – 19:21

Юрій Федькович

"Мости, брате Олексику,
Мости ти, мій друже,
Єднай нашу Буковину
З Червоною Русев
.
Най Черемош запінений,
І Чорний, і Білий,
Із братію із руською
Нас більше не ділить.

Най возьметься однов силов
До одної справи:
Добувати батьківської
І волі, і слави."

http://www.ukrcenter.com/%D0%9B%D1%96%D1%8...%BA%D0%B0%D1%85

Прекрасна відповідь сепаратисту Андруховичу, нє?
  • 0

#230 Доктор САВ

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 28 повідомлень

Відправлено 04.02.2011 – 19:59

Моя улюблена цитата - "и тут Остапа понесло..." :)
  • 0

#231 Родослава09

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 717 повідомлень
  • Місто:Велесниця

Відправлено 06.02.2011 – 16:47

"Плач на похороні - це завжди докір Богові." (Nike Велес).
  • 0

#232 lilija

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 67 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Шепетівка

Відправлено 09.03.2011 – 21:22

Павліна Пришлюк "Поцілунок змії"

"життя, як крига на озері, і вона по тій кризі іде. Крига в будь-який момент може провалитися і тріщить під ногами, але увесь сенс в тому, щоб зайти якомога далі. Крига однаково колись провалиться"

"життя пролітало повз вікно його офісу паперовими літачками, які пускав шестилітній хлопчик-даун зверху, бо той хлопчик більше нічого не вмів"

Оксана Забужко "Про рукостискання"

Люблю коли ручкаються чоловіки!
Жест, древніший за голос крові:
Ти - воїн, і я - воїн,
Ти - без зброї, і я - без зброї.


"Як тренувати пам'ять, щоб навчитися забувати"
Станіслав Єжи Лєц

Прикріплені файли

  • Прикріплений файл  eyes8_1_.jpg   5.15К   0 Кількість завантажень:

  • 0

#233 Родослава09

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 717 повідомлень
  • Місто:Велесниця

Відправлено 18.03.2011 – 12:25

Цитата

скажіть лиш мені, яка доцільність була у всесвітньому потопі, коли потопились усі тварини суші і всі люди, крім окремих обраних? – і що, хіба люди стали після цього кращі?… і хіба світ став після цього кращим?.. що, це так дуже премудро – насилати на усе живе наглу і страшну смерть?.. це такий розумний
ваш Бог?.. він же автор першого глобального теракту!.. – і подумати тільки – зайці, прекрасні козулі, зебри, коні, кішки, собаки, маленькі діти врешті-решт потопились, – а акули, крокодили, щуки, окуні, різні там піраньї – вони ж не потопились! – і влаштували собі райський бенкет… для кого потоп, а для акул – Боже обдарування… воістину, дивно всепремудрий ваш Бог!.. тільки схибнутий трохи в сторону тиранії… а, власне, про перший теракт у вашій Біблії написано вже на початку… в такому ось сенсі: ”ваша поведінка (ваша цікавість, і непослух, і самоуправство) мені (Богові) дуже не сподобалися, – і я, ваш Творець, прирікаю вас сьогодні чи там через деякий час на смерть…” – і тому, пише Біблія, з того часу люди всі підряд помирають… шлях їх, як кажуть у народі, трафляє… а де, я хочу вас запитати, педагогічний, так би мовити, виховний такт… де терплячість?.. де просте милосердя?.. і невже це такий божественний спосіб виховання?.. хіба такий повинен бути ”священний” спосіб виправлення поведінки... своїх дітей, своїх творінь.. через нищення?.. хіба не можна було вдатися до людянішого способу виправлення тієї клятої поведінки, лише потрібно було убивати?.. а ви кажете: ”Бог нас любить…” – це як Рогожин Настасью Філіповну?..* хоча… ви, на жаль, крім Біблії і навколобіблійних, в євангелійному дусі, трактувань, нічого більше не вважаєте гідним уваги… а то ви б сер-йозніше задумались… ото, бачте, такий ваш Бог, виявляється, ревнивий, жорстокий вбивця-терорист… одне зрозуміло – то була тоді така історична епоха, такі звичаї провадились дикі… і передання-міфи теж були такі самі, коли писались ті ваші ”священні писання”…

Найк Велес, "Свідки Абрахама".

Дуже влучно про Єгову. А ми ж то шукаємо джерела тероризму... :happytwo:

Повідомлення відредагував Родослава09: 18.03.2011 – 12:55

  • 0

#234 Родослава09

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 717 повідомлень
  • Місто:Велесниця

Відправлено 30.04.2011 – 16:45

Цитата

— Бачила таку добрість? — сказав я, коли ми виїхали за село. — Готові самі піти з хати, аби догодити соввласті.
— При чому тут власть? — заперечила Тіна. — Люди живуть християнським звичаєм. Чого ти від них хочеш?
— Ця доброта і довірливість загубили наш край. Теж мені, християнський звичай…
— Ти що, язичник?
— Бог один. Але я не знаю книги, кривавішої за Біблію.
— Тобто? — майже з докором повернувся до мене смушевий капелюшок.
Там кожна сторінка залита кров'ю, якою впивається і ніяк не нап'ється Єгова. Їхній бог навіть єгипетські ріки перетворює на кров. Давид убиває рідного сина Урію, Соломон прямо в скинії убиває свого чесного сина-воїна Йоава… Де ще так оспівано Молоха?
— То Старий Завіт, — пояснила мені вчителька-аристократка Тіна.
— Завіт кровожерливих інстинктів?
— Хай так. Але до чого тут християнство?
— До того! — я сердито смикнув за віжки і прицмокнув на коней.
Василь Шкляр, "Чорний ворон".
Хоча, Давид (святий Ізраїлів, до речі) посилає на вірну смерть свого підданого неєврея (хеттиянина) Урію, але ж у Шкляра, мабуть, метафора. А суть одна - щоб заволодіти Вірсавією, дружиною Урії, Давид не зупинився перед убивством.

Цитата

І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: Таж то Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії!
І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечистости своєї, і вернулася до свого дому.
І завагітніла та жінка. І послала вона, і донесла Давидові й сказала: Я завагітніла!
(2Сам 11:3-5)

Цитата

А стрільці стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царевих рабів, а також помер твій раб хіттеянин Урія.
І сказав Давид до посла: Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ, бо меч пожирає то цього, то того. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьор його, Йоава!
І прочула Урієва жінка, що помер її чоловік Урія, і голосила за своїм чоловіком.
А як минула жалоба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породила йому сина.
(2Сам 11:24-27)
Соломон теж убиває: Йоав був військовим начальником ще при Давиді, але саме Давид дає заповіт Соломонові - своєму сину, народженому від здобутої в незаконний спосіб Вірсавії - "убити Йоава".

Цитата

А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії (сина Давида від іншої жінки) , а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника...
І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: Іди, урази його!
І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відказав: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві це слово, говорячи: Так сказав Йоав, і так відповів мені.
І сказав йому цар: Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.
(1Цар 2:28-31)

Чудова алюзія Василя Шкляра на вірш Гайнріха Гайне "Цар Давид" в перекладі Івана Франка.

Повідомлення відредагував Родослава09: 30.04.2011 – 16:48

  • 0

#235 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 01.05.2011 – 21:00

Цитата

Однією з перших труднощей, що з нею зіткнулась Тріліан, спілкуючись із Зафодом, було з'ясування-коли 1) він прикидається ідіотом навмисне, щоб збити людей з пантелику (якщо йому ліньки помізкувати й хочеться,щоб за нього це робили інші), 2) він прикидається цілковитим дурнем, аби приховати той факт, що він таки нічогісінько не розуміє в тому, що діється, і 3) коли він справді впадає в ідіотизм. Народ вважав його дуже кмітливим, що загалом відповідало дійсності. Але кмітливість його спрацьовувала не завжди. І це Зафода непокоїло. Тож краще хай люди вважають його хитрим, аніж дурним. Саме це Тріліан і вважала дурістю, але переконувати його у неї не вистачало сил.

  • 0

#236 Родослава09

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 717 повідомлень
  • Місто:Велесниця

Відправлено 02.05.2011 – 08:48

Цитата

«Погонич» у плащику-пильовику на прізвище Самохін був діловодом того ж таки виконкому і також «підіймав» сільське господарство. Тобто вигрібав хліб у селян.
Василь Шкляр, "Чорний ворон".
  • 0

#237 Родослава09

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 717 повідомлень
  • Місто:Велесниця

Відправлено 02.05.2011 – 20:01

Цитата

Незабаром жнива — і більшовики знову попруть грабувати селян. Іди і перешкоджай їм як тільки можеш.
Чудова настанова з "Чорного Ворона" Василя Шкляра.
  • 0

#238 Родослава09

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 717 повідомлень
  • Місто:Велесниця

Відправлено 02.05.2011 – 20:36

Цитата

Незабаром ми вже були в Лебединському Лісі. У липні — серпні згоріли канцелярії не одного волвиконкому, де складалися списки про податкову повинність. Як ото волос на голові, так було пораховано й кожен колосок селянина, над душею якого і далі стояв червономордий продзагонівець. Тому, як тільки випадала нагода, ми охоче навчали цих упирів замість хліба їсти святу земельку. Один тільки Ладим вишив на своєму шлику сім червоних хрестиків.
Василь Шкляр, "Чорний ворон"

Повідомлення відредагував Родослава09: 02.05.2011 – 20:36

  • 0

#239 Поціновувачка сутінків

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Місто моєї любові...

Відправлено 11.06.2011 – 13:24

«Коли бачу перед собою обвішану нагородами людину, то несамохіть запитую себе, скільки треба було вчинити злочинів, щоб доп’ясти такої сили орденів». Стендаль
  • 1

#240 Electra

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 226 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Володимир

Відправлено 07.10.2011 – 14:51

Я думаю, що так воно все приблизно й відбувається. Ми змушені
рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді,як змінюються
обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди. Мені
здається, що саме так і має бути і що сама наша близькість зумовлюється
спільними переживаннями, спільним життям і можливістю спільної смерті.
Десь за всім цим і починається любов. Інша річ, що не всі з нас до неї
доживають. (с) Сергій Жадан. "Ворошиловград"
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних