Перейти до вмісту

Улюблені цитати з літературних творів


Повідомлень в темі: 250

#141 Гість_Гість_*

  • Гості

Відправлено 16.01.2009 – 18:41

Однажды я встретил на улице влюбленного нищего. На нем была старая шляпа, пальто потерлось на локтях, башмаки его протекли, а в душе сияли звезды... (Гюго.)

Люди живут и носят одни и те же имена – и разные, почти карнавальные, маски. Кто отличит героя от предателя, а шлюху – от святой? Различия в затерянном мире городка Макондо очень условны, ибо там давно уже «порвалась дней связующая нить». И никому её не соединить. Ни смертным. Ни судьбе. Ни Богу. (Маркес)
  • 0

#142 aAa(against all authority)

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 351 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:гуртожиток

Відправлено 16.01.2009 – 20:37

Спочатку я був котиком, потім -- козлом.Бляха, Дарвіну така еволюція і не снилася :) :kozak:

Безмежність -- це смерть розуму.Він не може її второпати, бо звик рахувати.

Усі птахи, що літають у небі, усі риби, що плавають у воді, всі дикі звірі, що бігають хашами,
знаходять могилу у нашому шлунку.От і спитай себе, чого ми помираємо так швидко ! Ми живимо мертвими.

Євген Положій "Потяг".

Повідомлення відредагував aAa(against all authority): 16.01.2009 – 20:44

  • 0

#143 Twinkle

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1625 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 16.01.2009 – 20:44

Життя, бачите, ніколи не буває ні таким добрим, ні таким поганим, як думають.
Гі де Мопассан, "Життя"
  • 0

#144 Гість_Гість_*

  • Гості

Відправлено 16.01.2009 – 20:46

"Зеркала, висевшие на стенках паба, изогнулись и заключили их в странный пузырь, отрезав от всех остальных посетителей паба. Впрочем, внешний мир можно было по‑прежнему рассматривать сквозь зеркала, словно через огромные вогнутые линзы. Сперва такая изоляция показалась друзьям приятной, но вскоре они поняли, что сойдут с ума и задохнутся внутри этого пузыря. Они сидели, прислушиваясь к сокращениям мышц, стуку сердца, шипучей циркуляции крови по венам. Они поняли, что являлись, в сущности, машинами. Кэлум, водопроводчик по профессии, ощущал себя зданием, пронизанным канализационными стоками.

Им понадобилось некоторое время, чтобы встать на ноги. Весь паб кружился колесом, дико искаженные лица людей мелькали перед глазами. Было то нестерпимо светло, то темно, как ночью, в зависимости от того, что вытворяли их перегруженные впечатлениями органы чувств. Кэлум чувствовал, как реальность ускользает у него из рук, словно промасленный канат, который тянет за другой конец немыслимая сила. Круки ощущал, что с его психического ядра отслаивается шелуха, и понял, что, когда она слетит вся, он станет совсем иным существом — возможно, инопланетянином."
Ірвінг Уелш

Повідомлення відредагував Sensssorika: 16.01.2009 – 20:48

  • 0

#145 =MAVKA=

    Я в серці маю те, що не вмирає...

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1153 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:м. Київ

Відправлено 28.01.2009 – 17:52

Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…
  • 0

#146 Angelina

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 19 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 28.01.2009 – 19:14

"Як добре, що іноді в житті трапляються миті, про які не знає жодна душа, окрім тої що своїми руками творить ту мить..."
  • 0

#147 Miguel

    ХРАНИТЕЛЬ

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3807 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна

Відправлено 28.01.2009 – 21:47

Перегляд дописуAngelina (28.01.2009 19:14) писав:

"Як добре, що іноді в житті трапляються миті, про які не знає жодна душа, окрім тої що своїми руками творить ту мить..."
... Марія Матіос "Солодка Даруся"....
  • 0

#148 Йа_ЯбЛуЧкО_XD

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 649 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:if.ua

Відправлено 28.01.2009 – 22:56

"...-Ти знаєш, як кохаються равлики?
-Вони склеюються..."
Ірен Роздобудько, "Те, що я хотіла сьогодні"
  • 0

#149 carry

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 570 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 12.02.2009 – 00:28

"Ні про що не мрію. Нічого не прагну. Ні на що не чекаю. Ні про що не думаю. Чи саме так виглядає нірвана ???" ..Ізабелла Сова
  • 0

#150 Panikovskiy

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 238 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Іберійський пів-острів

Відправлено 12.02.2009 – 10:43

Жити взагалі то небезпечно, а в кінці життя ще й ФАТАЛЬНО. Ден Браун (Цифрова фортеця)

Повідомлення відредагував Panikovskiy: 12.02.2009 – 10:43

  • 0

#151 Гість_dreamscatcher_*

  • Гості

Відправлено 12.02.2009 – 20:43

Пам'ять не зникає. Вона є останнім зусилллям. (Манфред Хобот. Камера любові)
  • 0

#152 Twinkle

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1625 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 12.02.2009 – 21:04

Занадто блискучі перспективи завжди сприймаються за чисту правду, бо вони засліплюють.

Генріх Манн, "Молоді літа короля Генріха ІV"
  • 0

#153 Гість_dreamscatcher_*

  • Гості

Відправлено 12.02.2009 – 21:12

Чим краще з баблом, тим гірше зі смаком, чи не так? Жебраки сьогодні елегантніші за багатих.

Бути закоханим - означає дивуватись Коли подив минає - це кінець

Плекай у собі те, за що тобі дорікають: саме це і є твоя сутність.

Чим більше в нас цинізму, тим більше нас вабить несинність. Нам подобаються люди, які вірять у те, у що ми більше не віримо.

Ми з апетитом спостерігаємо за власним знищенням. Пересічна людина ХІ століття - це стоїчний денді, який дуже пишається своїми нігілістичними подвигами.
  • 0

#154 Twinkle

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1625 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 12.02.2009 – 21:15

Перегляд дописуdreamscatcher (12.02.2009 21:12) писав:

Бути закоханим - означає дивуватись Коли подив минає - це кінець

А якщо він не минає? :rolleyes:
  • 0

#155 Темний ангел

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 569 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:м. Львів

Відправлено 13.02.2009 – 09:57

"-- Мы вас испытывали, -- продолжал Воланд, -- никогда и ничего не
просите! Никогда и ничего, и в особенности у тех, кто сильнее вас. Сами
предложат и сами все дадут!" - Булгаков "Майстер і Маргарита".
  • 0

#156 Invictus

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 320 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:зиготи

Відправлено 13.02.2009 – 21:43

"Да, человек смертен, но это было бы еще полбеды. Плохо то, что он иногда внезапно смертен, вот в чем фокус!" - Воланд, "Мастер и Маргарита" Булгакова.
  • 0

#157 StDemon

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 38 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:ЧГ

Відправлено 19.02.2009 – 13:11

Цитата

-Если бы я мог представить себя богом, я бы стал им !

Стругацкие "Трудно быть богом"
  • 0

#158 Knecht

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 300 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Луцьк

Відправлено 18.03.2009 – 20:13

Цитата

Сергей Петрович не заметил того момента, когда в нем кончилось
спокойное созерцание фактов и тупая тоска мирящегося с ними. Было похоже на
то, как будто к пороховому бочонку приложили огонь, а долго ли тлел фитиль,
он не знал. Но он знал, кто зажег его. Это было видение сверхчеловека, того
непостижимого, но человечного существа, которое осуществило все заложенные
в него возможности и полноправно владеет силою, счастьем и свободою.
Странное то было видение. Яркое до боли в глазах и сердце, оно было смутно
и неопределенно в своих очертаниях; чудесное и непостижимое, оно было
просто и реально. И при ярком свете его Сергей Петрович рассматривал свою
жизнь, и она казалась совсем новою и интересною, как знакомое лицо при
зареве пожара. Он глядел вперед себя и назад, и то, что он видел, походило
на длинный серый и узкий коридор, лишенный воздуха и света. Позади коридор
терялся в серых воспоминаниях безрадостного детства, впереди утопал в
сумраке такого же будущего. И на всем протяжении коридора не виднелось ни
одного резкого, крутого поворота, ни одной двери наружу, туда, где сияет
солнце и смеются и плачут живые люди. Кругом Сергея Петровича плывут по
коридору серые тени людей, лишенных смеха и слез, и безмолвно кивают своими
тупыми головами, над которыми так безжалостно насмеялась жестокая природа.
Леонид Андреев "Рассказ о Сергее Петровиче"

  • 0

#159 Поціновувачка сутінків

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 138 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Місто моєї любові...

Відправлено 21.03.2009 – 17:54

Добре хоч десь когось мати. Хоча б для того, щоб було кому розказати історію дня, який варто заради цього прожити. (Тарас Прохасько «НепрОсті»)


Слова «зрада» і «радість» мають спільний корінь... (Лариса Денисенко «Кавовий присмак кориці»)


Все, що трапляється надто пізно, є достойним жалю.
Все, що трапляється надто рано, є гідним подиву.
Все, що не трапляється, є вартим любові. (Юрій Іздрик)


Люди - не цегла. Але, мабуть, кожен із нас — свідомо чи несвідомо — вибудовує навколо себе стіни з близьких людей. Не обов’язково щодня їх торкатися: досить знати, що вони є на місці. Ми будуємо стіни, бо прагнемо затишку, хоч і здогадуємося про марність власних зусиль. Тим часом у смерті свої забавки. Час від часу вона робить проломи у наших стінах, напускаючи холоду і нагадуючи нам, що вони взагалі не наші. Іноді пролом вдається замурувати, іноді — ні. (Олександр Бойченко)
  • 0

#160 Ґвинтик

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 774 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:свій внутрішній світ...

Відправлено 28.03.2009 – 13:10

«...Хоча ні. Не рейки, точніше не їхня нарощена ширина, засвідчують перш усього реальну непереревність імперського існування, а скажімо, інша музика й інша масова культура загалом. Саме вона, Межа, відокремлює терени, де захоплено слухають російську попсу, від тих, де її зневажають. Це просто фантастично: лише два-три кілометри на заїід — і виявляється, що ніхто тут навіть і не чув ані про Філіппа, ані про Аллу, ані тим більше про Йосифа Кобзона, цього Френка Синатру все ще об’єднаного пострадянського простору. Але лише два-три кілометри на схід — і згадані Філіпп, Алла та Йосиф виростають до титанічних розмірів усенародної леґенди, замалим не улюблених членів родини, значно ближчих і зрозуміліших від усіх без винятку національно-державних ідеалів та поривів, з європейським вибором України вкупі. Я не сумніваюся, що в цьому сенсі СРСР і далі існує — як велетенський і неподільний шмат суходолу, шоста частина землі, де прийнято любити погану російську музику (ні, не Чайковського і не Мусорґського — цих слухають західніше).»
Юрій Андрухович. «Диявол ховається в сирі», ст. 261
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних