Перейти до вмісту

чи є в Україні новітній Мойсей?


Повідомлень в темі: 17

#1 wel

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 78 повідомлень

Відправлено 26.05.2007 – 19:55

  • 13
Про те, що біблійний Мойсей 40 років водив свій народ пустелею, щоб у народі вигибів дух рабства і щоб народжених невільними змінили народжені вільними, а от Україні теж доводиться ходити пустелею на шляху до свободи, от тільки свого Мойсея ми не маємо, написано і сказано у нас ой як багато. Так багато, що просто-таки непристойно стало знову і знову вживати це у своїх початках досить-таки вдале порівняння. Але я ризикну ще раз звернутися до цього образу зі Святого Письма, щоб запитати читачів: а чи добре пам‘ятають вони, які приключки сталися з Мойсеєвим народом під час довготривалої подорожі? І які уроки, актуальні і для нас на шляху з тоталітарно-колоніального рабства, виніс цей народ з мандрів пустелею?




Про всі сюжети нагадувати не буду. Тільки про один.


І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.

І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене.

І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона.

І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!


(Вихід 32:1-4)


Іншими словами, замість Бога, що насправді вказав юдеям шлях до свободи, вони почали вклонятися золотому ідолові, який аж ніяк не віщував свободи. Навпаки, йшлося про легітимізацію незаконної і безбожної влади, яка не збиралася вести народ до свободи і яку цілком задовольняли, як зараз кажуть, умови "перехідного періоду", розтягнені до нескінченності. Золото замість волі, поточне багатство замість Землі Обітованої, ситість замість неспокою духу. І, звичайно, той, хто творив золоте теля, бачив особисто себе на чолі всього народу.


Зважте, юдеї не дивилися єгипетське телебачення, не слухали єгипетське радіо, до них не приїздили агітатори за дружбу з братнім єгипетським народом, але вони постійно ремствували на труднощі шляху, а варто було їхньому проводиреві залишити їх на не такий уже й тривалий час (40 днів і ночей), як вони заколивалися і готові були зрадити все, заради чого полишили ковбасу за 2.20 і набори з майонезом і мандаринами на свято.




Золотий тілець (традиційний символ могутності і багатства на Давньому Сході) тут якраз був доречним, бо ж ішлося про суспільну стабільність, про покращення вашого життя вже сьогодні, про відмову від усіляких авантюр в ім‘я дня сьогоднішнього.


А що було далі? А далі Господь розгнівався на народ ізраїльський, бо той відмовився від свободи в ім‘я скороминущого добробуту і від істини заради золотого ідола, - і запрагнув його винищити; ледь випрохав Мойсей не нищити народ, а дати йому можливість спокутувати гріх його.


Ну, а потім іде вже зовсім страхітлива річ. Мойсей повернувся до табору, зібрав своїх прихильників і виступив перед ними, як тепер би сказали, з програмною промовою.


"І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого".


(Вихід 32:27)


І що ж? Так і було зроблено – бо за зраду найсокровеннішого розплачуватися доводиться всім: і тим, хто зрадив, і тим, хто не зраджував, але чиї близькі проміняли свободу й істину на поклоніння золотому ідолові. Жахіття, кажучи чесно, і вимога Мойсея надто вже суворою видається, але, з іншого боку, історія ще жахливіше поводилася з народами, які погоджувалися на втечу від свободи в ім‘я якихось поточних вигод.


Ось такий епізод був, серед інших, під час мандрів Мойсеєвого народу пустелею з країни рабства до країни свободи, Землі Обітованої.




Українці свого Мойсея не мають. Не будемо дискутувати, добре це чи погано. Так чи інакше, внаслідок цього шлях доводиться визначати й торувати самим, не сподіваючись на богонатхненних пророків, під акомпанемент російського радіо й телебачення. А ще – добровільно-примусово вклоняючись золотому теляти, зробленому із наших з вами скарбів та прихватизованого купкою жерців покращання життя вже сьогодні.


Розплата за поклоніння ідолам неминуча. Рано чи пізно, але вона буде. І за відмову від свободи теж. Можливо, такі слова звучать надто вже патетично, але це засвідчує історія


Отож питання: чи не краще перш, ніж чиясь потужна воля змусить братися за мечі і йти на своїх братів та близьких, щоб спокутувати гріхи народу (а братам та близьким дадуть мечі жерці золотого теляти і накажуть захищати щирий блиск цього золота!), - чи не краще самим, по своїй волі взяти ці мечі до рук і зробити те, що і належить зробити вільним людям із творцями облудних ідолів? І цим самим спокутувати гріхи свої без братовбивчої борні і без додаткових раундів блукання пустелею?


Чи краще на невизначений час усім народом оселитися посеред пустелі, підкоряючись жерцям несвободи і вклоняючись фальшивим ідолам?


Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

#2 Marcos

    ....

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3363 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 26.05.2007 – 20:11

Пусті балачки про народ, які не враховують ніяких українських реалій.
  • 0

#3 wel

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 78 повідомлень

Відправлено 26.05.2007 – 22:11

Чим зайнятий тепер твій меткий розум?

Де він тепер у тебе блукає?

Чого він бажає, чого уникає?

Чи діє він впевнено, чи вагається?

Якщо він діє впевнено і свято, ти блаженний.
Якщо непевний, то і ти вагаєшся.

Де серце сповнене вагань,

Там панують огида і нудьга.
Моряк не співає, а непокоїться і боїться,

Коли лютують морські хвилі,

Коли шалений Аустер розбурхує Адріатику

І моряк губить кермо корабля.

Наш розум ніколи не залишається пасивним;

Він завжди любить чим-небудь займатися,

Якщо не матиме хорошого заняття,

Він звернеться до поганого.

Займи його тим, наж чим міг би добре попрацювати,

Але гарним і не надмірним.

Так ти уникнеш найлютішої нудьги

І зможеш досягти щасливого життя.

Григорій Сковорода .
  • 0

#4 Fashist

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 42 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Бандерштат

Відправлено 28.05.2007 – 18:34

блукання за шекелями ???? :wub:
  • 0

#5 wel

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 78 повідомлень

Відправлено 29.05.2007 – 21:59

http://oglyadach.com...5/29/151968.htm
  • 0

#6 wel

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 78 повідомлень

Відправлено 02.06.2007 – 13:14

Оксана Забужко: повстання проти хамократії.

Одним із головних завдань Оксани Забужко, про яке вона сама пише, було пройти шлях "від них тодішніх до нас сьогоднішніх, від Шопена до шансону, від арій Гріга до Вєрки Сердючки, від аристократичної демократії до хамократії".


"Господи, ну чого вони такі неймовірно нікчемні, навіть коли керуються кращими помислами!" Не знаю, чи точно такі самі слова, чи схожі спадали на думку багатьом ще-не-подурілим громадянам під час спостережень за вовтузінням політиків, мовби бульдогів під килимом. Звичайно, з часів Черчілля, котрий описав цей милий совєтський звичай, дещо змінилося, і тепер сфера публічності охоплює не тільки момент викидання щойно загризеного цуцика з-під килима, а й періодичні виходи головних вовтузяк до преси з посмішками на посірілих від утоми обличчях, але чи набагато легше нам від того? І чому з такою невідворотністю репродукується все найгірше, витворене минулими десятиліттями?




...На початку травня у Києві відбулася презентація нової фундаментальної книги Оксани Забужко "Notre Dame D’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій" (видавництво "Факт"), присвяченої, якщо говорити загальниками, Лесі Українці і контексту (історичному, соціальному, культурному, релігійному), в якому вона зросла і працювала. А ще – можливо, в першу чергу – нашому сьогоденню в його найрізноманітніших вимірах, передовсім – у вимірі культурно-антропологічному. Тобто, якщо по-простому, питанню – хто ми є, куди йдемо і чому такі несамовито дурні, що не можемо жити нормально.


Як на мене, поява цієї книги (Забужко каже, що безпосередньо над нею вона працювала три роки, загалом же її лесезнавчі студії обіймають не менше десятиліття) – це подія, куди більш важлива для країни, ніж нескінченні судові танці навколо призначення-звільнення Святослава Михайловича Піскуна, а тим більше – навколо просмерділого сечею та блатним шансоном біло-блакитно-червоного квазі Майдану. Втім, наші медіа у більшості своїй просто не помітили появи цієї книги, охоче віддаючи свої шпальти для базікання депутатів, неспроможних хоча б отримати вищу освіту, або віце-прем‘єрів, котрі марять відновленням імперії (мовляв, у нас народ звик жити по-імперському) і притому не бачать жодної різниці між Британською імперією та совєтською. Що ж, для тих, хто пише про Карла ІІ (а не ХІІ) під Полтавою і "невідомого нікому монархіста Вацлава Липинського", таке ставлення до "Notre Dame D’Ukraine" цілком зрозуміле. Так само, як і з боку когорти наче-професійних наче-українських наче-гуманітарїів. "Оксана Забужко вигадала слово "єресіарх", - довелося почути оце днями з вуст одного доктора філологічних наук. – В Україні його ніколи не було. І взагалі, всі релігійні течії та ідеї, які вона описує у своїй останній книзі, не мають до нас стосунку. Накрутила щось таке про Лесю Українку!".


Отож-бо: "накрутила". Чи не найстрашніша провина в очах "світочів думки", нічого щось вигадувати, і так усе зрозуміло. А один літератор додумався до не менш геніального висновку: мовляв, Забужко краще слухати, ніж читати. Бо той текст і не вгризеш, тому книгу купують заради понту, щоб засвідчити у власних очах свою вищевартість.


Але – нехай. Кожному – своє, особливо тим, хто завжди готовий обплювати чуже, якщо не здатен його вгризти. Про суто культурологічні та філософські виміри книги – якось іншим разом, коли, сподіваюсь, настане хоч невеличка пауза в політичному рейваху. А зараз – про те, що "Notre Dame D’Ukraine", крім усього іншого, - це ще й досить удала спроба поставити діагноз вітчизняним суспільно-політичним і соціально-культурним хворобам. Отим самим, про які щойно йшлося і тиск яких кожен може сам відчути на собі, щойно ввімкнувши радіо, телевізор, Інтернет, а чи навіть праску, яка те, здається, транслює вже найтупіше та найбрутальніше базграння професійних політбалакунів.


Так от, одним із головних завдань Оксани Забужко, про яке вона сама пише, було пройти шлях "від них тодішніх до нас сьогоднішніх, від Шопена до шансону, від арій Гріга до Вєрки Сердючки, від аристократичної демократії до хамократії". Власне кажучи, до "сьогоднішньої хамократії", що прийшла до нас у більшовицькій упаковці, і не тільки не щезла з падінням комунізму, а й набула нового розвитку (якщо можна таким словом позначати стрижень суспільного регресу). Так було у всіх державах, де традиція збереження культурницькою, а відтак і політичною елітою високих моральних чеснот тим чи іншим робом була перервана, натомість функції еліти виконує енергійна публіка, вільна як від обов‘язку служіння не ідолам, а ідеалам, так і від елементарних звичаєвих норм поведінки порядної людини.


Отож сказане наче й знайоме, але призабуте ключове слово: хамократія.


Це слово (що б там не говорили деякі доктори філології) не придумане Оксаною Забужко; воно часом виринало в публіцистиці і ХІХ, і ХХ століть, а потім знову зникало. Відтак на пошуковику Google я знайшов тільки три посилання на хамократію українською мовою (і то – це про книгу Забужко) і 13 – російською (з них кілька – на покійного вже дисидента й літератора Лева Копелєва). А тим часом в добу, коли не тільки у нас владний хам танцює на кістках культури, а й у всьому світі (хоча й іншою мірою) демократія вкотре вже опинилася під загрозою внаслідок засилля з боку масової "одновимірної людини" й відповідного їй типу еліт, варто звернути увагу на те, що пише Забужко, спираючись на ідеї та настанови Лесі Українки. Отже – штрихпунктиром...


Як пояснює сама дослідниця, для хамів – чи Лесиних часів, чи сьогоднішніх, - "поняття свободи заступлене поняттям свавілля". Свобода завжди ґрунтується на відповідальності і на традиції, сваволі – ні. "Культ своєї власної особи" – це й є найбільш універсальна формула хамократії, незалежно від того, чи прикриватиметься вона якимось ідеологічним лушпинням, чи, як у нашій пострадянській реальності, парадуватиме в дикунськи-первісній наготі. Можна сказати, що хамство – це абсолютистська релігія власного "я". І тому не дивно, що головною її чуттєвою домінантою має бути саме ненависть – до всього, що "не-я", - пише Оксана Забужко. І додає, що хамократ живе дискретно, "від проекту до проекту, від однієї "перемоги", - по-сучасному, "успіху", - до другої". Тим часом еліта є продовжувачем традицій, відповідальною перед ними і своїми попередниками. Хамократ не визнає моральну ієрархію, вищі вартості. Ясна річ, що комунізм, як і будь-який тоталітаризм, – це класичний випадок хамократії, але і будь-яке масове суспільство несе на собі її відбиток. Тим більше українське: бо ж той "гравець", якого втратила сьогоднішня Україна, де владарюють олігархи та політики – "це інтелігенція як духовна аристократія: та, котра тільки й спроможна тримати на собі в модерній демократичній нації її "історичну вісь", забезпечуючи їй ментальний простір для "істинного буття", поза рамками операційно-прагматичних цілей "нашого сьогодення". Ця втрата відбулася в першій половині ХХ століття, вважає Забужко, і її не вдалося замістити нічим, а відтак сьогоднішня хамократія – це закономірна питома ознака нашої доби.




Справа тут не в окремих персоналіях (хоча і в них також). Справа у загальногромадських ситуаціях, коли те, що ще якось збереглося у часи засилля хамократів або почало якимось дивом відроджуватися, знову знищується і знижується до загального рівня. Не випадково Майдан, який, за Забужко, став символом того, що "нація – чи не вперше в новітній історії в такому чистому вигляді! – постала акурат проти "влади мас", вимагаючи закону як загальної моральної норми", Майдан, де сталася "перша серйозна "точка збою" нашої столітньої "хамської матриці" – повстання демократії проти хамократії", - в останні два місяці навмисно (і зловмисно) був перетворений на пародію на самого себе, ба більше – на місце торжества дрібненьких і крупніших хамів, хамчиків і хамлюг, де була експонована навіть не маса – масовка вихідців з отієї матриці. Той, хто привозив до Києва впродовж двох місяців десятки тисяч донеччан знав, що робив. У свідомість масового донеччанина вкладена заздрість і ненависть до "зажерливого Києва" (про те, що столиця "зажерлася" і її слід поставити на місце, говорив не один депутат зі сцени квазіМайдану). У свою чергу, для пересічного киянина пересічний донеччанин – це смердюча напівп‘яна істота, це хам, який загиджує все навколо себе. Давня матриця відрихтована, розкол України вміло поглиблений і поглиблений тими, хто голосніше за всіх кричить щодо свого піклування про єдність країни. Нічого дивного: хамократія діє передусім такими, між іншим, достатньо ефективними, методами. І доводь тепер, що Донбас – це один із історичних центрів української культури і один із регіонів, з якого вийшли найвідоміші "українські буржуазні націоналісти" совєтської доби – не повірить ані киянин, ані донеччанин. Знову розірваний зв‘язок часу, хоч і пунктирна, але бодай якась інтеграційна лінія в українській культурі, і все – в ім‘я чергового політичного "успіху" (Забужко цілком умотивовано ставить це поняття в лапки, коли говорить про хамократію, і чи треба пояснювати, чому?).


Хам нищить усе. Та головне – він нищить перспективи на майбутнє.


І не випадково, мабуть, добре відома всім українським громадянам "двічі несудима" особа мала "на зоні" прізвисько Хам.


Але не випадкова і народна мудрість, яка каже, що з хама не буде пана.


Звичайно, пояснювальна схема Оксани Забужко (і Лесі Українки) не вичерпна, але деякі дуже важливі речі вона розкриває. Отож-бо: суспільство перетвориться на щось інше, хоч і під цією ж назвою, але навряд-чи-людське, якщо в ньому не буде присутня "духовна аристократія", яка має відповідний авторитет і готова нести свій хрест, не оглядаючись на позірний успіх та народну любов до себе. Де є така еліта – там справедливі слова Черчілля про демократію як кращу з усіх відпочатково поганих форм правління. Там, зрештою, з‘являються нові Черчіллі (не забуваймо, з якого роду був цей несамовитий ворог усіх видів тоталітаризму і, з іншого боку, яким несумісним з усіма різновидами хамократичних забаганок було все його життя). Там наявне самовідтворення демосу (попри всі проблеми, котрі виникають у сучасному світі) як структурованої й відповідальної національної спільноти. А де такої еліти немає і де суспільство бодай не відчуває потреби в її існуванні – там якраз і приходить "демократ" та "національний заєдинщик" на ймення Хам. Питання в тому, чи назавжди.


То чи будемо ми скептичними оптимістами разом з Оксаною Забужко та єресіархом української культури Лесею Українкою, а чи разом із хамократами і під їхнім проводом дотопчемо рештки власного сумління та суспільних чеснот? Чи вчитаємо інтелектуально наснажені сторінки "Notre Dame D’Ukraine", а чи віддамо перевагу російським серіалам та детективам і/або суперпатріотичній балаканині? Ось питання.


Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
  • 0

#7 Marcos

    ....

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3363 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 02.06.2007 – 15:09

Тему в філософію
  • 0

#8 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 16.11.2007 – 21:18

Перегляд дописуwel (26.05.2007 19:55) писав:

Розплата за поклоніння ідолам неминуча. Рано чи пізно, але вона буде. І за відмову від свободи теж. Можливо, такі слова звучать надто вже патетично, але це засвідчує історія
і

Перегляд дописуwel (26.05.2007 19:55) писав:

Отож питання: чи не краще перш, ніж чиясь потужна воля змусить братися за мечі і йти на своїх братів та близьких, щоб спокутувати гріхи народу (а братам та близьким дадуть мечі жерці золотого теляти і накажуть захищати щирий блиск цього золота!), - чи не краще самим, по своїй волі взяти ці мечі до рук і зробити те, що і належить зробити вільним людям із творцями облудних ідолів? І цим самим спокутувати гріхи свої без братовбивчої борні і без додаткових раундів блукання пустелею?
А може не час? Не можна отак штучно зробити. Все-одно "розплата за поклоніння ідолам неминуча. Рано чи пізно, але вона буде", то ж можливо вона буде тільки тоді, коли треба? Купка ентузіастів нічого не зроблять, потрібно аби прийшов час. Революцію коли собі захочеш здійснити не можна, можна тільки наблизити її стартовий термін.
Висновок: чим гірше ми будемо зараз всі разом робити для України, тим швидше переповниться чаша і тим швидше прийде час революції, яка реалізує ukrainian dream.
  • 0

#9 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 23.11.2007 – 21:13

Перегляд дописуСварус (16.11.2007 21:18) писав:

Висновок: чим гірше ми будемо зараз всі разом робити для України, тим швидше переповниться чаша і тим швидше прийде час революції, яка реалізує ukrainian dream.
Звідки та "дрім" в нероб візьметься?
  • 0

#10 pinguiarium

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 538 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 23.11.2007 – 21:26

Яду Сергієві Грабовському! :angry1:
  • 0

#11 Sergiy_K

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6889 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:штори

Відправлено 23.11.2007 – 22:05

Перегляд дописуpinguiarium (23.11.2007 21:26) писав:

Яду Сергієві Грабовському! :)
І за що його так багато недолюблює? :ggggg: - ну робота така в людини триндіти шо попало, хвілософ :angry1:
  • 0

#12 Феєричний неук :)

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6059 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 22.04.2015 – 09:24

раби такі раби - поскидали з себе золоті прикраси щоб ідола зліпити.
тяжко в рабстві жити було, золоті сережки вуха відтягували.
  • 0

#13 НасТень

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 7 повідомлень

Відправлено 07.11.2015 – 14:15

якась дурня
  • 0

#14 Феєричний неук :)

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6059 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 07.11.2015 – 16:04

українці - не жиди. вони ні за яким Мойсеєм не підуть.
українці не можуть йти в одному напрямі - всі йдуть в різні боки.
  • 0

#15 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 08.11.2015 – 17:02

Перегляд дописуХмурий Князь Вітольд (07.11.2015 – 16:04) писав:

українці - не жиди. вони ні за яким Мойсеєм не підуть.
У такому разі, добре, що хоч не поляки - ніякі кацапські сусаніни не пройдуть.

Цитата

українці не можуть йти в одному напрямі - всі йдуть в різні боки.
Є старенька приказка: там, де один українець - там партизан, там, де два українці - там уже партизнанський загін. А там де три українці то там (ох і не хочеться писати, але приказка є приказка) зрадник у партизанському загоні.
Це один із декількох недоліків, які треба викорінити.

а ось і зрадники :wink2: ))))))))))))

Перегляд дописуборн2бі3 (07.11.2015 – 18:53) писав:

Наразі більше половини,....

Перегляд дописуShіver2005 (08.11.2015 – 14:50) писав:

Це є менша половина.
Ні, половина - це завжди половина, п’ятдесят відсотків, не більше і не менше або щось абстрактне, яке ми можемо уявити як умовно поділене навпіл ( половина поля, села, депутатів Вреховної Ради, уряду, пляшки, бочки коньячку тощо).
  • 0

#16 Феєричний неук :)

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6059 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 08.11.2015 – 17:20

Перегляд дописуДруг Бобер (08.11.2015 – 17:02) писав:

У такому разі, добре, що хоч не поляки - ніякі кацапські сусаніни не пройдуть.
нажаль, кацапські сусаніни нас водять вже скоро 400 років, і вже в таке болото завели, що виходу не знайти
  • 0

#17 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 08.11.2015 – 17:27

Перегляд дописуХмурий Князь Вітольд (08.11.2015 – 17:20) писав:

нажаль, кацапські сусаніни нас водять вже скоро 400 років, і вже в таке болото завели, що виходу не знайти
багнівне болото...
але нічого, зараз прийшов час видобувати з нього торф
  • 0

#18 Феєричний неук :)

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6059 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 08.11.2015 – 20:16

Перегляд дописуShіver2005 (08.11.2015 – 18:29) писав:

Ну от були вибори, за цього шоколяйдера ніхто не голосував. А намалювали половину. Ото вам і менша половина!
та голосували ще й як
а потім в барі за пивом ревіли "він же обіщав АТО за два дні закінчити!", сам чув, фу так гидко...
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних