Нема пророка в своїй вітчизні

До речі - я буду дуже радий, якщо буду відповідати за дитину. Тільки для моральних уродів дитина є тягарем.
Держава (з тієї точки, з якої Ви її тут подаєте) - для мене ніщо. Все в моїх руках. І з жодних "державних відсотків", пільг і т.д. жити не збираюсь.
Буде голова на плечах - буде і достаток. Не буде голови - буде купа слів про несправедливість суспільства і бідну державу. Крім того Ви не є в моїй голові і не знаєте які речі наразі є для мене важливими а які - ні!

Ведь жизнь - это процесс ожидания счастья.

Якщо тупо чекати, можна і не дочекатись. Тим паче не знаючи що саме чекаєш. Шара з неба не впаде.
Повірте, романтичної мряки там жодної краплі нема, як би Ви не намагались її сконденсувати.
І коли нарешті люди зрозуміють, що держава - це народ а не політики...

Програма змін в країні? З якого це дива я маю те писати? Я Вам політолог чи що? Чи я хвастався що знаю рецепт?
Та все-таки Ви кажете про план. А план простий - все велике починається з малого. От Вам і план!
Потрібно опуститися на землю з ВР. Сухі закони нічого не зроблять. Ще раз кажу, що держава - це народ а не політики. І зміни відповідно мають проходити серед народу а не серед політиків. Я, другий, третій - і є народ. Зміни повинні бути в мене і тд.
Найлегше звинуватити когось, лиш не себе, і чкурнути подалі від проблем.

Друзі! З особистого досвіду, можливо комусь буде цікаво, або згодиться як стимул.
Живучи в хрущовці, я завжди мріяв про свій дім. При нагоді недорого купив "убиту" хату, але на непоганій вулиці з садом.
Подивився, порахував і виявилось, що по справжньому йде будова тільки в бандюків.
В середньостатистичних в основному косметичний ремонт, але парадокс-пластикові вікна, кондиціонери і у всіх дітей мобіли, тобто явне розпилення капіталу на ненайнеобхідніше.
Скажу відверто, що такі риси характеру, як системна робота, фанатична послідовність в досягненні поставленої цілі і т.п. мені не присутні.
А тому я особливо не напрягаючись зайнявся тим, чого мені більше усього хотілось, а хотілось- БАНЮ!
Розповідати можна довго про те, як з нічого і без стартового капіталу за пять років таки є у мене оригінальна баня на два поверхи, а крім того барбекю в саду чи камін, де ми збираємось з друзями, септик і ще купа різних приколів,зроблених своїми руками котрі покращують якість життя.
Мені особисто поштовх до дії дав десь прочитаний вислів про те, що варто себе заставити повірити, що ти любиш те, що робиш.
Звичайно мій приклад не аксіома і навряд чи можна автоматично копіювати, одне вірно:
"Очі бояться-руки роблять" і "Ніхто нічого нікому не винен".
І ще я зрозумів таку річ, що можна лежати на дивані, або довбатись цілими днями на компутері і це класно, якщо подобається і не в напряг. Але якщо починаєш щось робити - фізично, інтелектуально, то роби добротно.