Перейти до вмісту

Чи справді природні "Природні монополії"?


Повідомлень в темі: 7

#1 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 17.04.2007 – 19:22

  • 7
Ідентифікувавши монополію, як ситуацію, при якій у конкретному місці та у конкретний час є лише один постачальник якогось товару чи послуги, виявимо причини, які можуть викликати таку ситуацію. Однією з найбільш розповсюджених причин монополії є урядова політика, спрямована на контроль над виробництвом певної продукції (наприклад, таких підакцизних товарів як тютюнові та алкогольні вироби) та надання певних послуг (наприклад, таких, як послуги, що їх надають органи ДАІ чи МВС – видача посвідчень водія, закордонних паспортів тощо). Така монополія може бути охарактеризована терміном "законодавча".
Поряд із законодавчими монополіями існують монополії, що сформувалися унаслідок стихійного розвитку ринку відповідної продукції чи послуг. Так є, передусім, у тому випадку, коли одна фірма володіє єдиною технологією (не обов'язково захищеною патентами, як це є, наприклад, стосовно напою кока-кола) виробництва певної продукції, або єдиним джерелом певних ресурсів. Маркетингові зусилля фірм, спрямовані на максимальне позиціювання своєї продукції перед покупцями шляхом використання будь-якої істотної основи (наприклад, специфічної якості товару, упаковки, особливостей обслуговування, місця розташування закладу тощо) для того, щоб відрізнити товар (або послуги) одного продавця від товарів (або послуг) іншого продавця, є причиною щораз ширшої розповсюдженості вищезазначених причин ситуації монополії.
Очевидно, що монопольна ситуація як наслідок стихійного розвитку ринку відповідної продукції чи послуг може виникати й у випадках перемоги над іншими підприємствами у конкурентній боротьбі та добровільного об'єднання компаній шляхом формування картелів, синдикатів, трестів, багатогалузевих концернів й конгломератів.
Якщо зазначені причини виникнення та існування ситуації монополії носять доволі чіткий характер, то у випадку так званих природних монополій причина їх виникнення та існування не є такою однозначною. Хоча у більшості випадків причиною виникнення та існування природної монополії декларується економічна ефективність концентрації певних видів господарської діяльності, але одночасно відзначається, що така концентрація має відбуватися не шляхом конкуренції, а за допомогою законодавчого надання виняткових прав. Разом із тим підкреслюється, що конкуренція у цьому випадку була б руйнівним і економічно збитковим явищем, уникнення якого є можливим шляхом законодавчого запровадження монополії у відповідних сферах господарської діяльності.
Таким чином, з одного боку, причина існування природної монополії нібито є законодавчою, оскільки держава унеможливлює конкуренцію у певних сферах господарської діяльності. Однак, з іншого боку, законодавче надання виняткових прав та віднесення господарської діяльності до природної монополії стосується лише тих її видів, в яких спостерігається економічна ефективність концентрації виробництва. Оскільки економічна ефективність концентрації виробництва спостерігається у доволі значної частини виробництв, а необхідність надання виняткових прав, які носять назву природної монополії, декларується лише для випадків небажаності конкуренції з точки зору суспільства, то причина природної монополії носить все-таки законодавчий характер. Інша справа, що доцільність законодавчого надання прав природної монополії обґрунтовується саме тим, що в іншому випадку належної концентрації виробництва не відбудеться і, відповідно, не буде умов для виникнення економічного ефекту.


То природна монополія справді ПРИРОДНА і НЕМИНУЧА?

#2 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 23.04.2007 – 20:22

1.2. Об'єктивність категорії природної монополії
Концепцію природної монополії, як певних видів господарської діяльності, де економічно ефективна концентрація може відбутися лише в умовах захисту від руйнівної конкуренції, вперше сформулювала англійська економістка Робінсон Дж., яка, досліджуючи монополію, виокремила галузі, де конкуренція принципово через технологічні особливості (у першу чергу, через масштаб виробництва) неможлива [73]. Робінсон Дж. відносить до таких галузей залізничний транспорт, електроенергетику, газову промисловість. Так, спорудження однієї потужної лінії електропередачі (ЛЕП) буде значно ефективнішим, ніж двох конкуруючих ЛЕП. Як підкреслює Робінсон Дж., тут відсутні передумови для конкуренції: "Якщо ж так станеться, що у таку галузь будуть залучені дві фірми, вони або будуть змушені конкурувати між собою (при цьому жодна з них не зможе навіть компенсувати свої витрати) і слабша розориться, або вони муситимуть об'єднатися" [73].
Економія природних монополістів від масштабу пояснюється специфікою технологічних умов виробництва. Одним із найкращих прикладів цього є метро. Важко уявити, що одні й ті ж маршрути метро можуть обслуговувати одночасно два метрополітени з паралельно збудованими тунелями, коліями, інженерною інфраструктурою, станціями тощо. Сама можливість створення й існування такої капіталомісткої структури, як метрополітен, пояснюється значним потоком пасажирів, кожен із яких платить небагато, але при величезній кількості пасажирів цієї плати вистачає для компенсації витрат. Якщо б появилося два метрополітени і пасажиропотік розділився б на два, то для покриття загальних витрат кожен пасажир мав би платити мало не удвічі більше.
Подібне можна сказати й про міські комунальні служби (водопровід, каналізацію, електропостачання, телефон, радіо тощо), - економія від масштабу виробництва робить вигідним існування усіх цих систем саме в одиничному екземплярі. У сферах господарської діяльності, що відносяться до природних монополій, найбільш ефективний масштаб виробництва товару повністю задовільняє відповідний попит. Через те поділ виробництва між двома чи більше виробниками призведе до того, що масштаби виробництва кожного не забезпечать ефективної діяльності.
З економічної точки зору однією з найважливіших ознак природної монополії є порівняно великі одноразові витрати (інвестиції) у їх основні засоби та порівняно малі витрати поточні. Варто підкреслити, що інколи значну величину одноразових витрат помилково вважають достатньою умовою утворення та існування природних монополій [93]. Російський фахівець Фейгін В.І. переконаний, що власник такого висококапіталомісткого об'єкту, як, наприклад, інфраструктурні мережі водогону, який вже здійснив інвестицію, і для якого витрати зводяться фактично до поточних, має виняткові переваги (фактично створюючи заборону на появу нових учасників ринку) перед конкурентами, які стоять перед необхідністю створення нової мережі.
Подібні міркування свідчать про не цілком чітке розуміння їх автором економічних процесів, які відбуваються у конкурентній боротьбі між підприємством, що вже володіє основними фондами певного призначення, та підприємством, яке щойно виходить на ринок і планує здійснити відповідні інвестиції. "Формула конкуренції" у цій ситуації матиме вигляд:
Еі = (Сн + Кн*Еб/100) (1.1)
Еі – експлуатаційні (поточні) витрати (без амортизації) існуючого підприємства, яке вже володіє основними фондами потрібного призначення, грн./рік;
Сн – експлуатаційні (поточні) витрати (з амортизацією) підприємства, яке щойно виходить на ринок і планує здійснити відповідні інвестиції у розмірі Кн, грн./рік;
Еб – процент плати за банківський кредит, %/рік.
Аналіз формули (1.1) дає змогу певною мірою зрозуміти логіку Фейгіна В.І., оскільки існуюче підприємство може не враховувати раніше здійснені витрати, а підприємство, яке щойно планує вийти на ринок, змушене це робити. Зрозуміло, що для видів господарської діяльності з високими інвестиційними витратами це створює значні труднощі для входження на ринок нових виробників. Така ситуація, однак, зовсім не заперечує появу нових учасників ринку.
Пояснюється це двома причинами. По-перше, підприємство, яке щойно виходить на ринок, може з метою перемоги у конкурентній боротьбі погодитися на тимчасові збитки, не звертаючи увагу на інвестиційну складову своїх витрат, яка включає амортизацію та процент плати за банківський кредит. Уже після перемоги над конкурентом вони можуть планувати надолужити втрачене. По-друге, підприємство, яке щойно виходить на ринок, може володіти такими технологічними рішеннями, що зумовлюють переваги за поточними витратами й потребуватимуть порівняно незначних інвестицій. Таким чином, сама по собі значна капіталомісткість певних сфер господарської діяльності не приводить автоматично до виникнення стану монополії, хоча й формує для цього певні передумови.
З цього приводу варто відмітити справедливість аналізу Пітером Ван Дореном розвитку ситуації після виходу на ринок природної монополії підприємства, де одне вже існує [128]. П. Ван Дорен вказує на можливість двох варіантів подальшого розвитку подій. За першим сценарієм нове підприємство встановить вищі ціни, ніж існуюче, і збанкрутує, оскільки споживачі не куплять його продукцію (до речі, цим сценарієм обмежує свій аналіз Фейгін В.І.). За другим сценарієм нове підприємство встановлює такі ж ціни, як й існуюче, зумовлюючи руйнівну конкуренцію. У короткостроковому періоді така тактика спричиняє грошові втрати для обох підприємств, але якщо існуюче підприємство у результаті цієї "гри на виліт" оголосило б про банкрутство, то це дозволило б вижити новому підприємству. Очевидно, однак, що підприємство-переможець, діючи без законодавчого захисту у господарській сфері, конкуренція у якій є руйнівною, постійно перебуватиме перед загрозою банкрутства через вихід на ринок ще одного підприємства.
Висока капіталомісткість певних видів господарської діяльності може сприяти розвитку там монополістичних тенденцій саме при антимонопольному законодавстві (як це на перший погляд і не виглядає парадоксально), яке створює непереборні труднощі для виходу на ринок фінансово потужних підприємств, які діють в інших сферах економіки. Як справедливо зазначає з цього приводу білоруський економіст Я. Романчук, американці ніколи б не дозволили виробляти сталь автомобільному гіганту General Motors, а фінансово потужна компанія AT&T не мала права скласти конкуренцію фірмі Global Crossing у тендері на прокладку оптоволокнистого кабеля Америка-Європа [75]. Таким чином, можна погодитися з висновком Я. Романчука, що з одного боку, бар'єром для виходу на ринок є дефіцит капіталу та високих технологій, однак, з іншого боку, антимонопольні закони не допускають туди саме ті компанії, які володіють цими двома ресурсами. У результаті під захистом закону виявляються високозатратні підприємства.
Важливою характеристикою природних монополій є те, що вони можуть мати тимчасовий характер, оскільки певні зміни можуть призвести до зникнення об'єктивних умов для її існування. На думку відомого польського економіста Л. Бальцеровича зникнення об'єктивних умов для існування природних монополій відбувається під впливом технічного прогресу й поступу практичної економічної думки [3]. Акцентуючи увагу на "поступі практичної економічної думки" він цілком справедливо зауважує, що донедавна, скажімо, приймалося за аксіому, що залізниця є природною монополією, а сьогодні так уже не вважають. Ми знаємо, що можна розмежувати управління самою колією та перевезення, і законодавчо встановити, що диспетчер колій буде зобов'язаний допускати конкуренцію між перевізниками. Те саме стосується газотрейдингу, енергетики й усіх "мережних" галузей.
Хочеться звернути увагу на ще ще одну можливу причину тимчасовості природної монополії, яка залишилася поза увагою Л. Бальцеровича та інших дослідників. Мова йде про таку зміну ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію, при якій вигіднішими для виробництва певної продукції стануть технології, що не мають характеристик природної монополії, тоді як перед цим вигіднішими були технології, що відносяться до природної монополії. Так, унаслідок дешевизни палива та електроенергії у містах колишнього СРСР виняткового розвитку набуло централізоване теплопостачання, яке мало всі ознаки природної монополії. Однак після багатократного зростання ціни на паливо та електроенергію централізоване теплопостачання, при якому відбуваються величезні втрати тепла у мережах, стало менш ефективним, ніж децентралізоване, коли котельня є під кожним будинком, що дозволяє оперативно регулювати як температуру, так і витрати палива, і, до того ж, дає змогу фактично уникнути втрат тепла у мережах.
Таким чином до причин можливості тимчасового характеру природної монополії слід віднести вплив технічного прогресу (який дозволяє виявляти невідомі раніше та економічно ефективні технології випуску продукції, що вироблялася природним монополістом), розвитку економічної теорії (що знаходить організаційно-економічні механізми виведення певного виду господарської діяльності зі стану природної монополії), а також змін ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію природного монополіста (що робить вигідними для виробництва певної продукції технології, які не мають характеристик природної монополії, тоді як при попередній ринковій ситуації вигіднішими були технології, що відносяться до природної монополії).
Погоджуючись частково з Л. Бальцеровичем щодо причин зникнення об'єктивних умов для існування природних монополій, відмітимо, що названі ним причини (вплив технічного прогресу й поступу практичної економічної думки) не можуть стати основою для його однозначного твердження, що сфера природної монополії постійно звужується, оскільки зазначені причини в одних сферах (сферах природної монополії) можуть діяти так, як і передбачає Л. Бальцерович, а в інших, навпаки, зумовлювати виникнення природної монополії. Так, вплив технічного прогресу може стати причиною виникнення ефекту масштабу там, де раніше для цього не було об'єктивних причин, а поступ практичної економічної думки може виявити об'єктивні причини доцільності втручання держави задля встановлення природної монополії у сферах господарської діяльності, де до цього панувала руйнівна конкуренція. Подібно є й у випадку виявленої нами причини можливості тимчасового характеру природної монополії: зміна ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію у деяких видах господарської діяльності може виступити об'єктивною основою припинення існування там природної монополії, а у деяких видах навпаки – зумовлювати виникнення природної монополії.
На можливість тимчасового характеру природної монополії звертають увагу й українські науковці. Так, Филюк Г.М. наголошує на тому, що природна монополія – це ринкова структура, яка при існуючому рівні НТП (до НТП, мабуть, можна віднести як технічний прогрес, так і розвиток економічної думки) характеризується істотним ефектом масштабу [95]. Таке трактування природної монополії є дещо одностороннім, оскільки будь-якій господарській діяльності при існуючому рівні НТП характерний певний ефект масштабу, а те істотний він чи ні завжди залишатиметься причиною суперечок. Окрім цього, у наведеному визначення природної монополії жоден акцент не робиться стосовно існуючого рівня цін ресурсів та попиту на продукцію природної монополії. Тому, очевидно, що визначення Филюк Г.М. стане правильним, якщо звучатиме так: природна монополія – це вид господарської діяльності, що при існуючому рівні НТП, цін ресурсів та попиту на продукцію характеризується істотним ефектом масштабу, але лише за умови законодавчого захисту від руйнівної конкуренції.
Слід відзначити, що поняття природної монополії не має однозначного трактування. Так, згідно [51] під природною монополією розуміється офіційно визнана неминуча монополія на виробництво та продаж товарів і послуг, стосовно яких монополізм зумовлений або природними правами монополіста, або міркуваннями економічної вигоди для цілої держави та населення. При цьому, як приклад природної монополії, зумовленої природними правами монополіста, наводяться ті сфери, де діє авторське право, а отже, автор є монополістом згідно закону.
Очевидно, що при такому підході відбувається змішування понять, оскільки, незважаючи на законодавчий характер виникнення зазначених типів монополії, у першому випадку (коли визнаються природні права монополіста) відповідні дії здійснюються задля захисту авторських прав, а у другому випадку (коли мова йде про міркування економічної вигоди з точки зору цілого суспільства) – задля уникнення руйнівної конкуренції, що у силу специфіки певних видів господарської діяльності не дасть змоги досягти там економічно ефективних масштабів виробництва у ході стихійної конкуренції. Таке змішування є недопустимим, як з погляду коректності наукового підходу, так і з погляду того, що такі типи монополії суттєво відрізняються за своїми характеристиками і, відповідно, потребуватимуть різних підходів до державного регулювання їх діяльності. До того ж, словосполучення "міркування економічної вигоди для цілої держави та населення" як одна з причин офіційного визнання неминучої монополії на виробництво та продаж товарів і послуг за своїм змістом є дуже широке і понятійно поглинає названу у даному визначенні другу причину природної монополії – "природні права монополіста". Адже, існування патентного та авторського права, які запроваджують на певний час відповідну монополію, саме й зумовлено міркуваннями економічної вигоди для суспільства, оскільки в іншому випадку зникатимуть стимули для творчості та винахідництва.
Нема причини вважати природною монополією й господарську діяльність, в якій хоча й проявляється ефект масштабу, але не існує законодавчих обмежень щодо виходу на відповідний ринок інших постачальників. Тому помиляється російський економіст Ю. Кузнєцов, коли як приклад природної монополії наводить невеликий магазин, який обслуговує декілька довколишніх будинків, відзначаючи при цьому, що ефективність такого підприємства зумовлюється ефектом масштабу – кожному мешканцю не потрібно їздити за продуктами на гуртову базу [42].
У Законі України "Про природні монополії" при визначенні природної монополії увага також акцентується на ефекті масштабу господарської діяльності, хоча одночасно наголошується на незамінимості для споживачів відповідних видів продукції (послуг) [29]. У цьому законі природна монополія визначається як стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є ефективнішим за умови відсутності конкуренції унаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природної монополії, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).
Маємо до цього визначення декілька зауважень. По-перше, віднесення певної монополії до категорії природної монополії залежить від причини відсутності конкуренції. Адже якщо відсутність конкуренції стала наслідком перемоги певної фірми у конкурентній боротьбі (хай навіть використовуючи "технологічні особливості виробництва" – ефект масштабу), але у відповідній сфері господарської діяльності відсутні законодавчі обмеження щодо виходу на ринок інших фірм, то таку ситуацію не можна вважати природною монополією. По-друге, віднесення певної монополії до категорії природної монополії залежить від специфіки прояву "технологічних особливостей виробництва". Адже до природної монополії відноситься лише прояв "технологічних особливостей виробництва", що неможливий в умовах руйнівної конкуренції, а потребує законодавчого захисту. По-третє, неможливість заміни у споживанні певних товарів (послуг) іншими не є однозначною, оскільки залежить від специфіки споживачів. В одному і тому ж пункті одночасно можуть бути споживачі, що можуть і не можуть замінити певну продукцію іншою для задоволення свого попиту.
Фахівці навіть впевнені в існуванні цілої низки "плюсів" у самому факті наявності природної монополії [19]. При цьому, до переваг природної монополії вони відносять можливості:
1. Максимально використовувати ефект від масштабу виробництва, що приводить до зниження витрат на виробництво одиниці продукції;
2. Мобілізації значних фінансових ресурсів для підтримки засобів виробництва на належному рівні;
3. Використання досягнень НТП;
4. Дотримання єдиних стандартів на вироблену продукцію та послуги;
5. Заміни ринкового механізму, тобто ринкової економічної організації, внутріфірмовою ієрархією й системою контрактних відносин, що дозволить скоротити втрати, пов'язані з ризиком і невизначеністю.
Уважний аналіз наведеного переліку переваг природної монополії дає змогу зробити висновок, що це фактично стандартний список "заслуг" будь-якої монополії, який використовується для обґрунтування доцільності їх існування. Кожна з позицій цього списку, окрім першої, легко заперечуються, оскільки економічна теорія та практика переконливо довели, що лише конкурентний ринок забезпечує найефективніший розподіл ресурсів.
Нерозуміння сутності природної монополії призводить інколи до цілковитої еклектики у дефініціях. Так, російський учений В.Н. Архангельскій виявив в економіці три сфери існування стану природної монополії [1]. Перша сфера існування природної монополії, згідно В.Н. Архангельского, та, де "одна фірма випускає товар з меншими витратами, ніж інші" (тут, все-таки, мабуть, мається на увазі традиційне щодо економії природних монополій на масштабі: "одна фірма випускає товар із меншими витратами, ніж дві та більше"). Друга – галузі з ключовим значенням для національної економіки (енергетика, поштовий, телеграфний та телефонний зв'язок), управління якими на правах власника бере у свої руки (монополізує) держава. Третя – виробники товарів у галузях, де створення конкуренції економічно недоцільне (трубопроводи державного значення, енергетичні мережі, водогони тощо).
Очевидно, що віднесення зазначених сфер господарської діяльності до природної монополії нагадує інтуїтивний пошук істини, але аж ніяк не її чітке наукове обґрунтування. Аргументуємо своє твердження за порядком, розпочавши з першої сфери існування природної монополії за В.Н. Архангельскім. У цьому випадку можна використати вже раніше сформульований нами аргумент: у будь-якій галузі у конкретний момент часу існує ситуація, коли "одна фірма випускає товар із меншими витратами, ніж дві та більше", але це власне й стимулює конкуренцію, коли за допомогою підвищення ефективності своєї діяльності на роль такої фірми хотіла б претендувати щоразу нова.
Щодо другої сфери, яка охоплює галузі, що мають ключове значення для національної економіки, і задля цього (мабуть, як вважає В.Н. Архангельскій, з метою гарантування економічної безпеки держави) перебувають у власності держави, то наведені аргументи жодного відношення до захисту від руйнівної конкуренції не мають, оскільки йдеться про доцільність державного контролю над виробництвом певної продукції (послуг). До того ж, як показала практика, хоча деякі галузі й зберігають ключеве значення (наприклад, уже згадуваний телефонний зв'язок), але розвиток технологій зробив можливим відмову від їх монополізації.
Тут варто також звернути увагу на ту обставину, що потребує уточнення сама суть положення про ключеве значення певних видів господарської діяльності. Як іронічно відзначається з цього приводу у [42], до життєво важливих сфер відноситься не лише електро- та газопостачання, але й постачання хлібом, милом, сірниками й величезною кількістю інших товарів і послуг. Згадуючи історію, у [42] вказується на то, що революція 1917 року у Росії була спровокована перебоями у поставках хліба, які власне й регулювалися державою, а не електроенергії.
І щойно третя сфера, яку В.Н. Архангельскій відносить до природних монополій, дійсно є такою. Однак і тут необхідно зробити уточнення, оскільки мова повинна йти не про економічну недоцільність створення конкуренції, а про економічну недоцільність допущення конкуренції. У нормальній ринковій економіці держава не утворює конкуренцію, а вона виникає самостійно, будучи базовою цінністю суспільно-економічного життя. Держава ж може лише у певних сферах не допускати конкуренції, - і види діяльності, що відносяться до природної монополії (де конкуренція є руйнівною, не дозволяючи проявитися ефекту від масштабу), саме є однією з таких сфер.
Варто звернути увагу на наявність в економічній теорії напрямку, представники якого заперечують об'єктивність категорії природної монополії, проголошуючи штучність запровадження цього поняття. Деякі з них твердять, що об'єктивного підґрунтя для природної монополії не може існувати. Так, Томас Томас ДіЛоренцо [Thomas DiLorenzo] – найвідоміший серед учених, які заперечують теорію природної монополії, вважає чистою видумкою те, що економісти спочатку розробили цю теорію, а потім законодавці стали використовувати її для "теоретичного обґрунтування" видавання ліцензій на монопольне обслуговування [133]. Насправді, переконаний цей учений, такі монополії виникли задовго до того, як економісти, що є прихильниками посилення державного втручання в економіку, сформулювали цю теорію для виправдання дій уряду заднім числом. Томас ДіЛоренцо наголошує на антиісторичності теорії природної монополії, оскільки, за його словами, "...не існує жодного достовірного випадку, жодної історії про те, як певний підприємець досягнув низьких витрат у довготерміновій перспективі, встановивши тим самим перманентну монополію" [133]. Він твердить, що у багатьох сферах господарської діяльності, які сьогодні визнано природними монополіями, в кінці ХІХ і на початку ХХ століття існувало десятки конкуруючих фірм.
Томас ДіЛоренцо цитує Гарольда Демсеца [Harold Demsetz], який писав: "За один лише 1887 рік у Нью-Йорку виникло шість компаній електричного освітлення. У 1907 році у Чикаго офіційним дозволом на провадження діяльності володіло 45 підприємств електричного освітлення. До 1895 року місто Дулут, штат Міннесота, обслуговували п'ять електричних компаній, а у Скрентоні, штат Пенсільванія, у 1906 році таких компаній було чотири… У кінці XIX століття конкуренція у газовій промисловості [мова йде про газове освітлення вулиць – авт.] США була звичайним явищем. До початку 1884 року у Нью-Йорку діяло шість газових компаній… Постійна конкуренція була характерна для телефонної промисловості … У 1905 році щонайменше дві телефонні компанії існували у Балтіморі, Чикаго, Кливленді, Колумбусі, Детройті, Канзас-сіті, Міннеаполісі, Філадельфії, Пітсбургу та Сент-Луїсі" [109, с. 78].
Американський економіст Джордж Браун [George T. Brown] описав історію заснованої у 1816 році "Газової освітлювальної компанії Балтімора", яка постійно боролася з конкурентами не лише на ринку, але й серед властей міста та штату, лобіюючи припинення видачі ліцензій іншим компаніям у сфері своєї господарської діяльності, обґрунтовуючи це існуванням економії на масштабах виробництва [107]. Дж. Браун погодився з аргументами "Газової освітлювальної компанії Балтімора", наголошуючи, що фірми, які функціонували у цій сфері господарської діяльності в інших містах, без законодавчого захисту зазнавали зайвої (руйнівної) конкуренції й докладали зусиль задля того, щоб вийти на ринок міста Балтімор.
Полемізуючи з Дж. Брауном, Томас ДіЛоренцо іронічно зауважує, що якщо конкуренція була настільки руйнівною, то навіщо цим компаніям виходити на інші ринки, мабуть, не менш руйнівні. При цьому, Томас ДіЛоренцо пропонує визнати ірраціональними дії цих компаній, які цілеспрямовано прагнули до фінансової катастрофи, або поставити під сумнів правильність теорії Дж. Брауна про "руйнівну конкуренцію", яка стала загальновизнаною. На думку Томаса ДіЛоренцо, якщо виробники з низькими витратами виштовхують з ринку своїх менш ефективних суперників, то це означає, що конкуренція є руйнівною для неефективних підприємств із високими витратами, але власне це і є однією з найважливіших позитивних характеристик ринкової економіки.
Як доказ правильності своєї позиції, Томас ДіЛоренцо наводить як приклад продовження цієї історії: у 1888 році три газові компанії Балтімора, які жорстко конкурували між собою, вирішили об'єднатися, створивши тим самим монополію, але їх плани не втілилися через появу нового конкурента в особі Т. Едісона, що винайшов електричне освітлення. З цього часу конкуренція відбувалася вже між газовими та електричними компаніями.
Томас ДіЛоренцо не претендує на лаври першого науковця, який виступив проти теорії природної монополії. Він підкреслює, що "не всі економісти дозволили задурити себе теорією "природної монополії", яку підтримували самі інфраструктурні монополісти та найняті ними економічні радники" [133]. В 1940 році Горас Грей [Horace M. Grey] виявив, що у період між 1907 і 1938 роками, монополії, які створювалися та захищалися державою, перетворилися у найважливіший елемент економіки [112]. З цього часу, на думку Г. Грея, "статус суспільної інфраструктури став символом райського життя для усіх, хто прагнув установити монополію, але виявив, що не може досягти цього за допомогою приватних дій, оскільки ці дії є занадто важкими, занадто дорогими та занадто ненадійними" [112]. Обґрунтовуючи свої твердження Г. Грей вказував на то, що практично всі, хто хотів встановити монополію, пробував отримати статус "суспільної інфраструктури" ("public utility") – зокрема такі галузі, як радіомовлення, торгівля нерухомістю, виробництво молока, повітряний транспорт, вугільна промисловість, нафтовидобуток, сільське господарство, а також багато інших.
Низка фахівців у США вважає, що обмеження на вільний розвиток кабельного телебачення відбувається не задля забезпечення економії на масштабах, а як результат спрямованої на завищення цін змови місцевих політиків і кабельних компаній [113; 114]. У тих містах, де кабельні компанії конкурують, ціни у середньому на 23% нижчі, ніж у містах з монополією на кабельне телебачення. За даними фахівців, що заперечують теорію природної монополії, таке завищення цін дає змогу ділитися додатково отриманим прибутком із політиками шляхом внесків на виборчі кампанії, виділення безплатного часу на "громадські програми", підтримки місцевих благодійницьких фондів, симпатиками яких є політики, різноманітних подарунків для регулюючого начальства.
Критики теорії природної монополії переконані, що навіть у такій сфері як телефонний зв'язок монополізація не є природною [125; 132]. Виникнення телефонної монополії у США фірми AT&T деякі дослідники також пояснюють результатом змови з політиками, які стали називати конкуренцію у цій сфері "руйнівною" та "марнотратною". Економісти, які за певну винагороду від AT&T виступали у Конгресі США, також обґрунтовували необхідність проголошення телефонного зв'язку природною монополією.
Важливим доказом некоректності теорії природної монополії вважають результати проведених у США порівняльних статистичних досліджень інфраструктурних енергетичних підприємств, які функціонують в умовах конкуренції та монополії [128]. Ці дослідження показали, що загальні витрати у розрахунку на одиницю кінцевої продукції підприємств, які функціонують в умовах конкуренції (яка ще досі існує в цій сфері господарської діяльності у деяких регіонах США), порівняно з витратами підприємств, які є природними монополіями, у середньому на 16% нижчі. Цікаво, що такий результат досягається цілком за рахунок поточних витрат, оскільки фіксовані (одноразові) витрати на одиницю кінцевої продукції в інфраструктурних енергетичних підприємств, які функціонують в умовах конкуренції, завжди є вищими, ніж у аналогічних підприємств, які є природними монополіями.
Усе це дозволило Томасу ДіЛоренцо зробити висновок, що теорія природної монополії є економічною фікцією, оскільки об'єктивних причин для захисту певних видів господарської діяльності від конкуренції немає. Згідно Томаса ДіЛоренцо історія так званої "суспільної інфраструктури" зводиться до того, що у кінці ХІХ та на початку ХХ століть в інфраструктурних галузях панувала запекла конкуренція, яка, очевидно, не подобалася самим виробникам. Спочатку вони отримали від уряду монопольний статус, а пізніше, за підтримки низки відомих економістів, заднім числом була "обґрунтована" об'єктивна необхідність законодавчого захисту від конкуренції. Це стало одним із найбільших досягнень корпоративних піарників усіх часів і народів. Однак, на переконання Томаса ДіЛоренцо економічній фікції ХІХ століття, яка захищає монопольні привілеї ХІХ століття (чи навіть XVIII, як є у випадку Поштової служби США), в економіці США ХХІ століття місця немає.
Ось така течія в економічній теорії, яка категорично заперечує доцільність законодавчого захисту від "руйнівної конкуренції" будь-яких видів господарської діяльності, і яка, тим самим, заперечує об'єктивність категорії природної монополії. На перший погляд ці аргументи та докази цілком переконливі. Але лише на перший погляд, оскільки у багатьох випадках вони шиті білими нитками. Коли для підтвердження того, що економія від ефекту масштабу у цілому не виправдовує економії від раціоналізації господарської діяльності під впливом конкуренції (оскільки "у тих містах, де кабельні компанії конкурують, ціни у середньому на 23% нижчі, ніж у містах з монополією на кабельне телебачення"), оперується відповідними економічними показниками з різних населених пунктів, то для економістів, які знайомі з явищем територіальної диференціації витрат виробництва та територіальної диференціації цін ресурсів (див., наприклад, [74, с. 4-6]), таке порівняння не є коректним, оскільки в силу різних причин питомі витрати на виробництво аналогічної продукції у різних місцях земної кулі можуть суттєво відрізнятися. Так, якщо у Кувейті видобуток 1 бареля нафти обходиться 4$, Саудівській Аравії – 2,5$, Іраку – 1$, то собівартість отримання 1 бареля нафти у Росії перевищує 14$ [12]. Суттєвою є диференціація собівартості видобутку енергетичного вугілля на різних шахтах України, становлячи 129 грн. / т. в об'єднанні Ровенькиантрацит, 282 грн. / т. в об'єднанні Торезантрацит, 313 грн. / т. в об'єднанні Донбасантрацит і 608 грн. / т. в об'єднанні Сніжнеантрацит [21].

Говорячи про територіальну диференціацію цін (ТДЦ) на продукцію у сусідніх пунктах, слід мати на увазі, що вона, як правило, не перевищує транспортних витрат на перевезення цієї продукції між цими пунктами. Інша справа, коли мова йде про ТДЦ на послуги, що, як правило, не можуть транспортуватися. У цьому випадку ціни в різних пунктах можуть відрізнятися доволі суттєво. Як у першому, так і у другому випадку, однією з причин ТДЦ продукції (послуг), може виступати те в яких умовах (монополії чи конкуренції) вони формуються, але це далеко не єдина причина ТДЦ. Тому науково коректним (чи, якщо можна так виразитися, просторово коректним) порівняння монопольної та конкурентної ціни аналогічної продукції (послуг) буде лише у випадку, якщо воно стосуватиметься однієї й тієї ж території. В іншому випадку таке порівняння виступатиме звичайною констатацією певного факту, але аж ніяк не аргументом у науковій дискусії.
Не витримує критики й теза Томаса ДіЛоренцо про антиісторичність теорії природної монополії. Те, що "...не існує жодного достовірного випадку, жодної історії про те, як певний підприємець досягнув низьких витрат у довготерміновій перспективі, встановивши тим самим перманентну монополію" [133] і те, що у багатьох сферах господарської діяльності, які сьогодні визнано природними монополіями, в кінці ХІХ і на початку ХХ століття існувало десятки конкуруючих фірм, у жодному випадку не є вбивчим фактом для теорії природної монополії. Швидше навпаки: ці приклади свідчать не про антиісторичність теорії природної монополії, а про те, що у певних видах господарської діяльності ефект масштабу сам по собі без законодавчого захисту від руйнівної конкуренції не може реалізуватися.
Таким чином, виконаний аналіз аргументів представників напрямку в економічній теорії, який заперечує об'єктивність категорії природної монополії, виявив у цілому їх некоректність і бездоказовість. Інша справа, що у деяких випадках до природної монополії намагаються віднести (інколи успішно) види господарської діяльності, яким не властиві відповідні характеристики. Тому увага вчених-економістів має концентруватися не стільки на аналізі об'єктивності категорії природної монополії (хоча мова не йде про припинення досліджень й у цьому напрямку), скільки на виявленні критеріїв віднесення певних видів господарської діяльності у тих чи інших місцях території до природної монополії, а також на обґрунтуванні оптимальних параметрів державного регулювання їх функціонування.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Архангельский В.Н. Антимонопольное регулирование экономики (Материал к научной дискуссии) // http:// www. rags. ru/ rags_pub/content / arxangelsky. shtm, 2003.
2. Бабак А.В., Романюк О.П. Ефективне регулювання цін природних монополістів (Теорія та практика міжнародного досвіду) // Наш дім: Інформаційно-аналітичне видання. Аспекти тарифної реформи. – 2003. - Вип. 1. – С. 1-9.
3. Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку. – Львів: Арсенал, 2000. – 332 с.
4. Бен В.Ф. Депортер. Регулирование естественной монополии // http://allserv.rug.a...st/5400book.pdf.
5. Богачев В.Н. Прибыль?!.. (О рыночной экономике и эффективности капитала). – М.: Финансы и статистика, 1993. – 287 с.
6. Бондарев А. Наше электричество дешевле огарка свечи // http://www.ecfi.ru/html/4.html.
7. Бродов А., Сорокина М. Губительный рост (тарифная политика отраслей-монополистов угрожает экономике России) // http: //www. ampoc. ru/ smi /gub _ rost. htm.
8. Варіанти залучення приватного сектора у сферу комунальних послуг в Україні // http://tariffreform. padco. kiev. ua, 2002.
9. Вильсон Д.Ф., Цапелик В.Е. Естественные монополии и их регулирование в России: история и перспек тивы развития системы регулирования // Вопросы экономики.-1995.-№ 11. - С. 84-
10. Вільямсон О.Е. Економічні інституції капіталізму: Фірми, маркетинг, укладання контрактів: Пер. з англ. - К.: Видавництво "АртЕк", 2001. - 472 с.
11. Всеобщий эквивалент // http://awas.ws/oikonom/energfin.htm.
12. Гальчинський А. "Обережно!" – Росія // Дзеркало тижня. – 2003. – 24 травня.
13. Ганущак Ю. Копійка, що гривню береже // http: //www. rti. kiev. ua /webukr /resultukr/sstukr.htm.
14. Гольденберг И.А. Проблемы институциональной реформы и регулирование естественной монополии // Проблемы прогнозирования. - 2002. - №1. – С. 98-119.
15. Губачова О. Обираємо метод нарахування амортизації основних засобів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. - № 11. – С. 42-48.
16. Долан Э.Дж., Лидсней Д. Рынок: микроэкономическая модель: Пер. с англ. – С.-Пб., 1992. – 496 с.
17. Дьяченко А. Модель естественной монополии. Государственное регулирование естественных монополий // http://www.teencity.ru/user/?alex, 2002.
18. Егоров М. Биография противоестественной монополии // http://www.ej.ru/041...a/04/index.html.
19. Естественные монополии и их регулирование (организационный аспект) // http: // media. karelia. ru / ~resource / econ / Teor_org / R20. htm, 2002.
20. Естественные монополии и их регулирование (организационный аспект) // http://media.karelia...eor_org/R21.htm, 2002.
21. Єрьоменко А. В Україні створено ринок енергетичного вугілля // Дзеркало тижня. – 2003. – 29 листопада.
22. Жаліло Я.А., Сменковський А.Ю. Концептуальні засади стратегії економічного протекціонізму // http://www. niurr. gov.ua/ukr /publishing/ panorama1~2_2000/12_kz.htm.
23. Жемчужнікова Г. П. Монополізм в економіці перехідного періоду України: Автореф. дис…к-та екон. наук: 08.01.01 / Донецький національний університет. - Донецьк, 2002. – 18 с.
24. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 4-те вид., випр. та доп. – К.: Знання; Львів: ЛБІ НБУ, 2002. – 566 с.
25. Загородній А.Г., Стадницький Ю.І. Менеджмент реальних інвестицій. – К.: Знання, 2000. – 210 с.
26. Загоруйко Ю. Справа про гайку, або у чому причина чергової аварії на британській залізниці // Дзеркало тижня. – 2002. – 18-24 травня.
27. Закон України "Про захист економічної конкуренції" // Комп'ютерна бібліотека "Інфодиск": Законодавство України, 2001.
28. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями на 24. 12. 2002 р.) // http: // www. rada. kiev. ua, 2003.
29. Закон України "Про природні монополії" // Урядовий кур'єр. - 2000. - 24 травня.
30. Залога З. Монополія природна // Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр "Академія", 2001. – Т. 2. – 874 с.
31. Илларионов А. Повышать ли тарифы "естественных монополий"? // http: // www. Полит. РУ, 2002.
32. Имамбаева У., Табаева Ш. К вопросу о ценовом регулировании естественных монополий // http: //www. univer.kz /econom/ books/ articles/ 001/ vopros01/.
33. Історія тарифної реформи в Україні: Аналітичні огляди з питань цільової соціальної допомоги в Україні. - Вип.2 // http: // tariffreform. padco. kiev. ua / ukr / COLLABOR /collabor.html, 2001.
34. Карпюк А. По тарифам и инвестиции // http://www. derrick. ru/pv/ mart _ 2001_05.htm.
35. Кривуцький В.В. Ефективні форми власності на природні монополії // Логістика: Вісн. Національного університету “Львівська політехніка”. - № 526. – Львів, 2005. – С. 80-84.
36. Кривуцький В.В. Монополія у виробництві (постачанні) продукції: поняття та причини виникнення й існування // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Вісник НУ "Львівська Політехніка". – 2004. - № 478. – С. 228-325.
37. Кривуцький В.В. Природні монополії та необхідність державного регулювання їх функціонування. - Львів: ЗУКЦ, 2004. – 58 с.
38. Кривуцький В.В. Світовий та український досвід державного регулювання природних монополій. - Львів: ЗУКЦ, 2005. – 65 с.
39. Кривуцький В.В. Шляхи удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій в Україні. - Львів: ЗУКЦ, 2005.-62 с.
40. Крот Ю. Природні обмеження експорту // http: // www. agriukraine. com / news. jsp? id = 1478&page=1&type=2&lan=1, 2001.
41. Кузнецов Ю. Запрет вертикальной интеграции увеличивает риски инвестиций в электроэнергетику // http://liberty-belar...economictheory/ regulation / 20030524144404.shtml.
42. Кузнецов Ю. О принудительном свободном доступе // http: // www. libertarium. ru / libertarium / 111709, 2001.
43. Кучеренко О. Українцям уже стільки обіцяно, а їм усе мало // Дзеркало тижня. - 2004. - 10 липня.
44. Лановий В. Виступ у дискусії на семінарі журналу "Ї" // http://www.ji-magazi...02/sem24-05.htm
45. Ларин А.В. Вопросы реформирования естественных монополий Украины // Економіка. Менеджмент. Підприємництво: Зб. наук. пр. - 2001. - № 5. - С. 78-82.
46. Лисицький М. Тариф - справа тонка, а комунальний тим паче // Конкуренція: Вiсник Антимонопольного Комiтету Укpаїни. - 2002. - № 1. - С. 32-35.
47. Лондон Дж. Твори: Пер. з англ.: В 12 т. - К.: Дніпро, 1970. - Т. 4. - 436 с.
48. Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: Пер. с англ.: В 2-х т. – М.: Республика, 1992. – 400 с.
49. Менгер К., Бём-Баверк Е., Визер Ф. Австрийская школа в политической экономии: Пер. с нем. – М.: Экономика, 1992. – 494 с.
50. Монополия // http://economicus.ru/, 2003.
51. Монополия, естественная // http://mega.km.ru/search/srch.asp, 2003.
52. Нестеренко О. Природна монополія: теорія та практика функціонування // Економіка України. - 1997. - № 10. - С. 37-45.
53. Нидерланды: к вопросу о конкуренции // http://www.css-mps. ru/ zdm /05-1999/_dm05_99_sod.htm.
54. О формах собственности на железнодорожном транспорте // http: // www. css-mps.ru/zdm/11-1998/_dm11_98_sod.htm.
55. Ореховский П. Асимметрии в национальных моделях экономики: роль естественных монополий // Муниципальная экономика. - 2001. - № 2. - С. 5-17.
56. Особенности российского железнодорожного транспорта // http: //www. fiper. ru/spr/chapter-6-4.html#4.
57. Особенности тарифной политики Укрзализныци в 2001 фрахтовом году // http: //www.tmsoft-ltd.com/doc/view.asp?doc=4444.
58. Первые итоги внедрения новых методов управления и эксплуатации // http: //www.css-mps.ru/zdm/07-2000/_dm07_00_sod.htm.
59. Перспективные структуры управления на европейских железных дорогах // http://www.css-mps.r...dm02_02_sod.htm.
60. Перстньова Н. Оренда назавжди, або чого вчить зарубіжний досвід // Дзеркало тижня. - 2004. - 7 лютого.
61. Плачков І. Про користь тепла та світла, або як нам облаштувати середовище проживання // Дзеркало тижня. – 2003. - 25 - 31 сiчня.
62. Политика закупок пассажирского подвижного состава в США // http://www.css-mps.ru/zdm/10-1999 /_dm10_ 99_ sod.htm.
63. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. за № 92; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за № 288/4509 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – 9 квітня. – С. 4-7.
64. Порядок ціноутворення на послуги водопостачання та водовідведення в контексті реформування житлово - комунального господарства // http://tariffreform.padco.kiev.ua/ukr/PUBL...HTML/babak.html.
65. Прёмон Ж.П. Социальные аспекты реформы железных дорог Европы // http://www.css-mps.r...m07_02_sod.htm/
66. Принципы эффективного тарифного регулирования коммунальных предприятий / Под ред. С.Б. Сиваева. – М.: Фонд "Институт экономики города", 2000. – 56 с.
67. Приходько О. Енергетичний ринок ЄС: боротьба за свободу // Дзеркало тижня. - 2004. - 24 липня.
68. Проблеми погодження розвитку транспортно-комунікаційної інфраструктури України у західному та східному напрямках / Д.К. Прейгер, А.М. Новікова, І.А. Малярчук, О.М. Нижник // http: // www. niisp. gov. ua / vydanna / panorama / issue.php?s=epol0&issue=2001_1-2.
69. Процесс передачи подрядов // http://www.css-mps.r...dm03_00_sod.htm.
70. Рiшення Першої республiканської конференцiї"Споживання металу в Українi" // http://informetal.co...conference.html.
71. Реформа железнодорожного транспорта // http://www.fiper.ru /spr/ chapter-6-4.html#4.
72. Реформа железных дорог Германии // http: // www. css-mps. ru /zdm /11-1998 /_dm11_98_sod.htm.
73. Розанова Н.М. Эволюция взглядов на конкуренцию и практика антимонопольного регулирования: опыт стран с развитой рыночной экономикой // Экономический журнал. – 2001. – № 2. – С. 4–47.
74. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика) / Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Данилович Т.Б., Товкан О.Е. / За ред. Долішнього М.І. – Львів: Центр Європи, 2002. – 252 с.
75. Романчук Я. Мифы и факты о концепции монополии // http: // liberty-belarus. org /economictheory/regulation/20021106224147.shtml, 2000.
76. Романчук Я. Опасный синдикат (ЖКХ как машина по выжиманию денег с населения и бюджета) // http: // liberty-belarus. org/ belarus/ regulation/ 2003 0208213046. shtml.
77. Российский рынок акций. Ленэнерго. Анализ компании // http: // www. advance. ru /reports/lsng/default.htm, 2003.
78. Сапожникова Н.Т., Сауткин С.И. Естественная монополия: опыт реформирования электроэнергетики Великобритании // http://www.dis.ru/manag /arhiv/2001/6/8.html.
79. Сиченко В. В. Дослідження рівня монополізму та вдосконалення методів регулювання ринків металопродукції: Автореф. дис…к-та екон. наук: 08.07.01 / Національна металургійна академія України. - Дніпропетровськ, 2000. – 15 с.
80. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1974. – 776 с.
81. Стадницький Ю.І., Кривуцький В.В. Методи формування ціни на продукцію природних монополістів // Регіональна економіка.-2003.- № 4.- С. 51-59.
82. Стадницький Ю.І., Кривуцький В.В. Причини виникнення та існування природних монополій // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - № 10. – С. 25-40.
83. Стадницький Ю.І., Кривуцький В.В. Проблеми державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика: Матеріали щорічної науково-практичної конференції. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – Ч. 1. – С. 300-303.
84. Стадницький Ю.І., Саган Т.Л. Амортизація?! - Львів: Львівський інститут менеджменту, 2003. - 143 с.
85. Стадницький Ю.І., Саган Т.Л., Кривуцький В.В. Амортизаційна політика держави щодо природних монополістів: вплив на розвиток малого бізнесу // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Зб. наук. пр. Вип. 4: Економічні науки. - Чернівці, 2003. - С. 264-265.
86. Стігліц Дж. Е. Економіка державного сектора: Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - 854 с.
87. Студенцов В. Государство и естественные монополии // Мировая экономика и международные отношения. - 1995. - № 9. - С. 86-97.
88. Темпы реформ на европейских железных дорогах // http: // www. css-mps. ru/zdm/07-2002/_dm07_02_sod.htm.
89. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (затверджене Постановою КМУ № 473 від 26 квітня 1996 р.) // Комп'ютерна бібліотека "Інфодиск": Законодавство України. - 2001.
90. Трансформация политики закупок // http://www.css-mps.r...dm09_02_sod.htm.
91. Уринсон Я. М. Убийцы издержек обосновались в РАО "ЕЭС России" // Вестник ФЭК. - 2003. - № 5. - С. 4-6.
92. УСЕ. Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. – Київ: Ірина, 1999. – 1552 с.
93. Фейгин В.И. О естественных монополиях и немонополиях // http: // www. libertarium. ru /libertarium/vi_phagin, 2001.
94. Философия реформы железных дорог Китая // http://www.css-mps.r...-2002/_dm03_02_ sod. htm.
95. Филюк Г. М. Природні монополії та їх регулювання у трансформаційній економіці України: Автореф. дис. ... к-та екон. наук: 08.01.01 / Національний ун-т імені Тараса Шевченка. - К., 2001. - 16 с.
96. Филюк Г.М. Напрями підвищення інвестиційної привабливості природних монополій в Україні // Фінанси України. - 2000. - № 8. - С. 56-66.
97. Филюк Г.М. Особливості регуляторної політики на ринках природних монополій в трансформаційній економіі України // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. – Вип. 2. К: Київський національний університет ім. Т. Шевченка, 2003. – С. 142-149.
98. Формування тарифів на електроенергію // http://www.necin.com.ua / energetika /tarif.htm.
99. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции: (Реориентация теории стоимости): Пер. с англ. - М.: Экономика, 1996. – 482 с.
100. Щёголев А.В. Мировой опыт регулирования естественных монополий // http://www.urbaneconomics.ru/.
101. Южанов І. Момент антимонопольної істини // Конкуренція. - 2002. - № 2. - С. 7-9.
102. Яковлев А.К., Вайнер М.К. Естественные монополии в Украине и их адаптация к рыночным условиям // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – 2003. – Вип. 167. – С. 137-147.
103. Янукович В. Конкуренція - запорука сталого зростання // Конкуренція: Вісник Антимонопольного Комітету України. - 2003. - № 4. - С. 3-7.
104. Abbott J. Темпы реформ на европейских железных дорогах // Modern Railways. - 2001. - № 637. - P. 42 - 45.
105. Averch H., Johnson L. Behavior of the firm under regulatory constraint // American Economic Review. - 1962.-Vol. 52. – Р. 1052-1069.
106. Baumol W.J. Contestable Markets: An Uprising in the Theory of Industrial Structure // American Economic Review. - 1982. - v. 72. - P. 19-31.
107. Brown George T. The Gas Light Company of Baltimore: A Study of Natural Monopoly. – Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press, 1936. - 345 р.
108. Demsetz H. Why Regulate Utilities? // Jornal of Law and economics. - 1968. № 11. - Р. 55—65.
109. Demsetz Harold. Efficiency, Competition, and Policy. - Cambridge, Mass.: Blackwell, 1989. - 281 р.
110. Depoorter Ben W.F. 5400 Regulation оf Natural Monopoly // http://allserv. rug.ac.be/~gdegeest/5400book.pdf.
111. Foldvary Fred E. Natural Monopolies // www. progress. org/ archive /fold 74. htm.
112. Gray Horace M. The Passing of the Public Utility Concept // Journal of Land and Public Utility Economics. – 1940. – Feb. – Р. 8-15.
113. Hazlett Thomas. Duopolistic Competition in Cable Television: Implications for Public Policy // Yale Journal on Regulation. – 1990. №7. – Р. 31-46.
114. Hazlett Thomas. Private Contracting versus Public Regulation as a Solution to the Natural Monopoly Problem / Unnatural Monopolies: The Case for Deregulating Public Utilities. - Lexington, Mass.: Lexington Books, 1985. - Р. 104-111.
115. http://rels.obninsk....03/monf-rep.doc.
116. http://www.amc.gov.u...ers/index.phtml
117. http://www.css-mps.r...dm08_02_sod.htm.
118. http://www.css-mps.r...dm11_98_sod.htm.
119. http://www.css-mps.r...dm12_99_sod.htm.
120. http://www.fiper.ru/...pter-6-4.html#4.
121. http://www.gazeta.ru...estvennye.shtml
122. IRC International Water and Sanitation Centre, Water and Sanitation News. http://www.irc.nl/source.
123. Jamasb T., Pollit M. Benchmarking and regulation of electricity transmission and distribution utilities: lessons from international experience, 2000 //http:/www.econ.cam.ac.uk/dae/repec/cam/pdf/wp0101.pdf
124. Littlechild S. Regulation of British Telecommunications’ Profitability // Department of industry and trade, London. – 1983.
125. Loeb G. H. The Communications Act Policy Toward Competition: A Failure to Communicate // Duke Law Journal. – 1978. - №1. - Р. 14-20.
126. Panzar J.C., Willig R.D. Free Entry and Stability of Natural Monopoly // Bell Jornal of Economics. - 1977. - v.8. - P. 43-57.
127. Performance-Based Ratemaking for Electric Utilties: Review of Plans and Analysis of Economic and Resource-Planning Issues / G.A. Comnes, S. Stoft, N. Greene, L.J. Hill. - Oak Ridge National Laboratory and University of Califionia Berkley, 1995. – 108 р.
128. Peter VanDoren. The Deregulation of the Electricity Industry. A Primer // http: // www. cato. org / pubs / pas / pa-320es.html, 2001.
129. Shleifer A. Theory оf Yardstick Competition іn English аnd Welsh Water Industry // The Rand Journal of Economics. – 1985. - Vol. 6. – Issue 3. – Р. 319-327 p.
130. Stigler G. The Organization of Industry. - Homewood, ILL.: Richard D. Irwin, 1968. - 317 p.
131. Telecom Decision CRTC 97-9 “Price Cap Regulation and Related Issues” (Canadian Radio-television and telecommunication Commission), par.100. http://www.crtc.gc.c...1997/DT97-9.htm.
132. Thierer Adam D. Unnatural Monopoly: Critical Moments in the Development of the Bell System Monopoly // Cato Journal. – 1994. – Fall. – Р. 267–285.
133. Thomas DiLorenzo. The Myth of Natural Monopoly // The Review of Austrian Economics. – 1996. – Vol. 9, № 2. – Р. 43–58.
134. Williamson B., Toft S. The Appropriate Role of Yardstick Methods in Regulation // National Economic Research associates Economic Consultants. – 2001. – May // http://www.safir.ter...1/Yardstick.pdf.
135. Williamson O.E. Franchise Bidding for Natural Monopolies // Bell Journal of Economics. - 1976. - № 7 Р.- 73-104.
136. www.europa.eu.int/eur-lex.
137. Zarządzanie usługami komunalnymi / Red. P. Jasiński: 2 t. - Warszawa: BF Know-How, 1998. - T. 1. - 155 s.
  • 1

#3 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 23.04.2007 – 20:27

Йопт... 137 джерел. Повагу викликає лише те, що автор їх переглянув, не кажучи вже, прочитав, а ще якщо використав... :lol: :D
  • 0

#4 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 23.04.2007 – 20:41

Перегляд дописуГетьман (23.04.2007 20:27) писав:

Йопт... 137 джерел. Повагу викликає лише те, що автор їх переглянув, не кажучи вже, прочитав, а ще якщо використав... :lol: :D
Так, наука це важка праця! Але одночасно і захоплююча і стає кінець-кінців поплатною!
Хоч і трохи пізновато...
  • 1

#5 Marcos

    ....

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3363 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 23.04.2007 – 20:45

Пан Вебер а чи не занадто ви захопилися копіюванням витягів з книжок ?
  • 0

#6 banderivec

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 262 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:криївка в лісі

Відправлено 23.04.2007 – 20:51

Перегляд дописуWeber (23.04.2007 21:41) писав:

Так, наука це важка праця! Але одночасно і захоплююча і стає кінець-кінців поплатною!
Хоч і трохи пізновато...
як саме поплатною?
  • 0

#7 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 23.04.2007 – 20:55

Перегляд дописуMarcos (23.04.2007 20:45) писав:

Пан Вебер а чи не занадто ви захопилися копіюванням витягів з книжок ?
Апробація називається. То не є копітести. Вкажіть мені джерело в Інтернеті чи деінде.
Але якщо вважаєте, що не варто, то кидаю лише висновки.


Висновки до розділу 2
1. Щоб поліпшити функціонування діяльності природних монополій, в різний час науковці запропонували, а уряди застосували чотири типи стратегій: перебування підприємств-природних монополістів у державній власності; переведення цих підприємств у приватну власність; створення державних органів (комісій) для регулювання діяльності підприємств-природних монополістів; використання механізмів спеціально стимульованої конкуренції.
2. Державну власність на підприємства, які виробляють продукцію за умов природної монополії, тривалий час вважали оптимальним рішенням, оскільки нестача стимулів до максимізації прибутку державних підприємств дає змогу зосереджувати увагу не лише на фінансових питаннях. Однак державні підприємства завжди звинувачували в тому, що їм бракує інноваційності.
3. Варіанти залучення приватного сектору у сферу природних монополій можуть бути такими: договір на виконання робіт, контракт на управління, оренда, концесія, часткова та повна приватна власність. Монополії незалежно від того, чи перебувають вони у приватній власності чи у державній, однаково безвідповідальні перед споживачами, оскільки не мають конкурентів у встановленні стандартів ефективності та покращанні функціонування.
4. У багатьох країнах великі надії покладають на комісії з регулювання діяльності підприємств-природних монополістів, які покликані контролювати правильність ухвалення рішень щодо цін, витрат та якості продукції підприємств-природних монополістів. Однак у низці випадків виникло суспільне невдоволення незадовільними результатами державного регулювання функціонування природних монополій, які виявилися у високих витратах на виробництво низькоякісної продукції та послуг. У межах стратегії використання спеціально стимульованої конкуренції у сфері природних монополій відомо про два підходи: організування так званого вільного доступу до основних засобів підприємств-природних монополістів, а також організування торгів за виняткові права (франшиза) експлуатувати основні засоби цих підприємств.
5. Ідея вільного доступу до основних засобів підприємств-природних монополістів базується на таких засадах: якщо хтось є власником об'єкта, що за своїм типом належить до об'єктів природних монополій, то він (власник) має дозволити іншим учасникам ринку використовувати цей об'єкт. У країнах ЄС є чинною низка директив щодо забезпечення вільного доступу до об'єктів природних монополій.
6. Якщо сама собою природна монополія не передбачає виникнення конкуренції, то її (конкуренцію) можна створити на етапі надання прав господарської діяльності у сфері, яка належить до природної монополії. Тобто конкурують не за споживача (оскільки заздалегідь відомо, кому постачатимуть відповідну продукцію), а за право ексклюзивної діяльності. На такому аукціоні перемагає підприємство, яке запропонує найкращі умови споживачам: меншу ціну, вищу якість, більший перелік послуг тощо. Торги за франшизу у США дали змогу вирішити проблеми з деякими природними монополіями краще, ніж інші способи регулювання.
7. Аналіз світового досвіду не дає однозначної відповіді на питання про оптимальність тієї чи іншої стратегії державного регулювання діяльності підприємств-природних монополістів. Кожна держава обирає стратегію залежно від технічного й економічного розвитку, національних традицій. При цьому фактично кожна стратегія державного регулювання функціонування діяльності природних монополій (ексклюзивна державна власність, приватна власність, наглядові комісії, механізми спеціально стимульованої конкуренції, такі як вільний доступ і франшиза) має шанси на використання і резерви для удосконалення.
8. Одним із параметрів регулювання діяльності природних монополістів є регулювання ціни на їхню продукцію. Для регулювання ціни на продукцію природних монополістів найтривалішу історію застосування мають методи, що базуються на підході "витрати плюс справедливий прибуток", який передбачає компенсацію у ціні продукції детально обґрунтованих витрат природного монополіста та отримання певного, як правило, незначного прибутку. Методи типу "витрати плюс справедливий прибуток" можна класифікувати за критерієм складової, що нормується, на дві групи. До першої групи належать методи, що вирізняються способом нормування витрат, а до другої - методи, що вирізняються способом нормування прибутку.
9. Незважаючи на всі можливі удосконалення в царині нормування поточних і одноразових (інвестиційних) витрат, методи типу "витрати плюс справедливий прибуток" принципово не можуть стимулювати підприємства-природних монополістів раціоналізувати свою діяльність. У різних країнах світу було розроблено цілу низку методів регулювання ціни продукції природних монополістів, які претендують на відповідність принципу "заохочувального регулювання", що має за мету зацікавити підприємства-природних монополістів до раціоналізації господарської діяльності: встановлення граничного рівня ціни (рrice cap (або RPI-X), встановлення граничного рівня доходу (revenue cap), шкали, що плаває (sliding scale), умовної (еталонної) конкуренції (yardstick competition), часткового коригування витрат (partial cost adjustment), встановлення заохочувальних заходів (menu of contracts), цільового заохочення (targeted incentive), аукціонних торгів (franchise). Окрім названих методів, часто використовують гібридні схеми, які характеризуються поєднанням різних методів регулювання цін на продукцію підприємств-природних монополістів.
10. Закон України "Про природні монополії" відіграє основну роль у системі державного регулювання функціонування природних монополій. Цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні. Метою цього закону є забезпечення на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їхніх товарів ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії.
11. Предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є передусім ціни та якість товарів, які вони виробляють (реалізують), а також доступ споживачів до таких товарів. Згідно із Законом України "Про природні монополії", під час регулювання цін на товари суб'єктів природних монополій враховують: витрати, які, згідно із законами про оподаткування, належать до валових витрат виробництва та обігу; податки й збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів; вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, що виробляють (реалізують), до потреб споживачів; державні дотації та інші форми державної підтримки. У Законі України "Про природні монополії" задекларовано, що регулюють діяльність суб'єктів природних монополій на основі принципів: гласності та відкритості процедур регулювання; адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб'єкт природних монополій; самоокупності суб'єктів природних монополій; стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них; забезпечення захисту прав споживачів.
12. Аналіз законодавства України та практичної ситуації стосовно державного регулювання діяльності природних монополій, узагальнення напрацювань фахівців у цій сфері дозволив виявити принаймі три основні тенденції. По-перше, низка важливих пунктів законодавчих актів не має належного наукового підґрунтя, що викликає сумніви в оптимальності цих актів. Стосується це передусім зарахування певних видів господарської діяльності до природних монополій, а також чинників, які враховують під час регулювання цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій в Україні. По-друге, впровадження механізмів регулювання природних монополій, передбачених Законом України "Про природні монополії", невиправдано затягнулося. По-третє, є значні розбіжності між цілями регулювання природних монополій в нашій країні й ефективністю цього регулювання на практиці.
13. В Україні дотримуються (без видимих успіхів) трьох стратегій поліпшення функціонування діяльності природних монополій (перебування їх у державній та приватній власності, а також створення комісій для регулювання їхньої діяльності), а стратегію штучно стимульованої конкуренції (вільний доступ, франшиза) не використовують. Наслідком такої ситуації є не оптимальна загалом для суспільства тарифна політика, яка дає можливість природним монополіям покривати свою неефективність за рахунок споживачів, а державі - перекладати свої функції із соціальної підтримки населення на суб'єктів підприємництва, при цьому підприємці не мають можливості протистояти цьому (перехресне субсидування). Це свідчить про необхідність активізувати зусилля, спрямовані на удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій в Україні.
  • 1

#8 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.09.2007 – 20:14

Мовчимо... А "природні монополії" як ті спрути висосують останні соки з українського народу...
  • 1



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних