Перейти до вмісту

АМОРТИЗАЦІЯ!? Спроба дефініції.


Повідомлень в темі: 34

#1 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 17.04.2007 – 08:17

  • 36
Незважаючи на те що перша документальна згадка про амортизацію основних засобів (ОЗ) датована ще 1588 роком [1], трактування суті цього поняття і на сьогодні залишається далеко не однозначним.
У низці джерел [2, с. 61; 3, с. 52; 4, с. 135; 5, с. 56; 6] під амортизацією розуміють процес поступового зниження цінності майна, хоча самі визначення суті цього процесу доволі суттєво відрізняється. Так, якщо “Економічний словник Макгроу-Хілл” амортизацію визначає просто як “скорочення вартості основного капіталу” [2, с. 61], в [3, с. 52] її трактують як “процес поступової втрати вартості ОЗ, які вживаються упродовж певного періоду”, то в [4, с. 135; 5, с. 56] цей термін характеризують як “втрату вартості основних фондів у результаті фізичного та морального зношування”, а в [6], як “поступове зниження цінності майна у результаті його зношування”.
Звернемо увагу на основні моменти цих, здавалося б, чисто лексичних відмінностей. Перше визначення, де під амортизацією розуміється фактично будь-яке знецінення ОЗ, є гранично чітким, акцентуючим увагу на самому знеціненні, а не його причинах чи певних характеристиках об'єкта знецінення. Характерною особливістю другого визначення є акцент на зв'язок процесу поступової втрати вартості ОЗ із їх уживанням. Однак, варто відмітити, що з часом утрачають цінність і ОЗ, які не задіяні у виробничих процесах, а тому аналізоване визначення амортизації фактично стосується лише ОЗ, які експлуатуються. У третьому визначенні увага акцентується на тому, що втрата вартості ОЗ є наслідком фізичного та морального зношування, а четверте визначення за-замовчуванням, не наголошуючи на іншому, фактично трактує амортизацію як поступове зниження цінності будь-якого майна (яке вживається і яке не вживається) у результаті будь-якого його зношування (фізичного та морального).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Гончарук Я.А., Яремко І.Й. Економетричний огляд амортизування майна і капіталу в методології обліку // Вісник Львівської комерційної академії: серія економічна. – 1999. – Вип. 6. – С. 15-25.
2.Цыгичко А.Н. Возмещение основного капитала как фактор экономического роста. – М.: Мысль, 1977. – 240 с.
3.Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) / Гол. ред. М.Попович. - Київ: Ірина, 1999. - 1552 с.
4.Имитационные системы принятия экономических решений / К.А. Багриновский, Т.И. Конник, М.Р. Левинсон и др. – М.: Наука, 1989. – 165 с.
5.Будавей В.Ю. Воспроизводство основного капитала в США (Проблемы амортизации и использования основного капитала обрабатывающей промышленности) – М.: Мысль, 1966. - 246 с.
6.Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. – 2000: CD.

Народ, а як ви думаєте. Що ж таке амортизація? Здавалося б просте та усім зрозуміле поняття, а тут такі нюанси!

Повертаючись до питання неоднозначності щодо трактування суті амортизації, відмітимо, що є низка джерел (віднесемо їх до другої групи трактувань амортизації), де амортизацію розуміють як поступове зношування основних фондів і перенесення їхньої вартості на продукцію, яка з допомогою цих фондів виробляється [7; 8, с. 44]. Аналіз цього підходу дозволяє вказати на його відмінність порівняно з попереднім: вона полягає у тому, що амортизація у другому випадку трактується ширше, оскільки окрім поступового зношування майна (чим фактично вичерпується перша група визначень) відносить до неї і перенесення вартості основних фондів на вироблювану з їх допомогою продукцію.
Одночасно є і група визначень, де амортизацію трактують лише як процес поступового перенесення вартості засобів праці (по мірі їх зношування) на вироблену з їх участю продукцію [9, с. 100; 10, с. 38; 11, с. 40; 12, с. 16; 13, с. 260; 14, с. 64; 15, с. 9]. Такий підхід, очевидно, кардинально відрізняється від першого, де під амортизацією розуміється зниження цінності майна, і частково співпадає з другим підходом, згідно з яким амортизація це одночасно і зниження цінності майна, і перенесення його вартості на вироблювану продукція. Однак і у межах цієї, третьої, групи визначень між ними є певні відмінності. Так, якщо в [9, с. 100; 10, с. 38; 11, с. 40; 12, с. 16; 15, с. 9] не вказано, наслідком якого виду зношування є амортизація, а в [14, с. 64] вона пов’язується як із фізичним, так і моральним зношуванням, то в [13, с. 260] процес перенесення вартості основних фондів на готовий продукт вважається наслідком лише фізичного зношування. Ця відмінність, до речі, є досить характерною, а не, чисто випадковою, як воно може здатися на перший погляд.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
7.Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – 2000: CD.
8.Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Голов. Ред. УРЕ, 1974. – 776 с.
9.Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій. – Київ: Либідь, 1993. – 247 с.
10.Финансово-кредитный словарь: В 3-х т.т. / Гл. ред.В.Ф. Гарбузов- М.: Финансы и статистика, 1984. – Т.1. – 511 с.
11.Фукс А.Е. Амортизація і оновлення основного капіталу: теорія і практика. – Київ: Видавництво КДЕУ, 1996. – 160 с.
12.Банківська енциклопедія / За ред. А.М. Мороза. – Київ, 1993. – 328 с.
13.Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. – Тернопіль: АТ “Тарнекс”, 1993. – 688 с.
14.Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Відп. ред. А.В. Кудрицький. – 2-ге вид. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. – Т. 1. – 752 с.
15.Борисенко З.Н. Амортизационная политика. – К.: Наукова думка, 1993. – 136 с.

Четверта група визначень трактує амортизацію як процес поступового перенесення вартості засобів праці на вироблюваний з їх допомогою продукт із метою використання цієї вартості для наступного відтворення засобів праці [16, с. 40; 17, с. 7; 18, с. 62]. Особливістю такого розуміння амортизації є його націленість на нагромадження коштів для повного відновлення (реновацію) у майбутньому основних фондів, що задіяні на виготовленні продукції, хоча у [16, с. 40] твердиться про можливість використання “перенесеної вартості” для простого або розширеного відтворення зношених засобів праці. При цьому у визначенні в [17, с. 7] спеціально наголошується, що цей процес відбувається в процесі фізичного та морального зношування ОЗ.
В [16, с. 40] у самому визначенні амортизації “процес поступового перенесення вартості основних фондів” пов’язується на загал із їх зношуванням, але у подальших коментарях автор уточнює, що “переноситься” лише втрата вартості унаслідок фізичного зношування, а моральне зношування не компенсується. Однак це уточнення вступає у протиріччя з подальшим твердженням автора цієї енциклопедичної статті, що “норма амортизації залежить від фізичного й морального зношування основних фондів”. Пам’ятаючи про цю розбіжність, вважатимемо все-таки, що у [16, с. 40] амортизація пов’язується лише з фізичним зношуванням.
У межах четвертої групи трактування амортизації доволі важко зрозуміти, - а що ж власне таке – відтворення (до того ж "просте" та "розширене") засобів праці? Оскільки про це чітко не зазначається, то нам залишається, виходячи із загальноприйнятого змісту слова "відтворення", розуміти під простим відтворенням – заміну зношеного об'єкта ОЗ ідентичним новим, а під розширеним – уведення в експлуатацію більшої кількості ідентичних об'єктів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
16.Економічна енциклопедія: У 3-х тт. / Відп. ред. С.В. Мочерний. – Київ: Видавничий центр “Академія”, 2000. – Т. 1. – 864 с.
17.Язык рынка: Словарь / Сост. Ю.В. Буряк, В.Г. Смольков, В.Ф. Халипов. – М.: Концерн «РОСС», 1992. – 80 с.
18.Економіка та менеджмент / За ред. О.Є. Кузьміна. – Львів: Державний університет “Львівська політехніка”, 1996. – 828 с.

#2 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 17.04.2007 – 08:20

Перегляд дописуWeber (17.04.2007 09:17) писав:

Народ, а як ви думаєте. Що ж таке амортизація? Здавалося б просте та усім зрозуміле поняття, а тут такі нюанси!
Зміна вартості виробничого обладнання з часом. І все. :cool1:
  • 0

#3 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 17.04.2007 – 10:57

Розумних книжок по темі не читав. Думку маю таку: амортизація - це частка у сумі доходу, котрий заробляється на виготовленні продукції, задіяна на підтримку в акутальному для виробництва стані основних засобів цього виробництва. Актуальний стан визначається маркетинговою стратегією підприємства через показники технічної якості. Технічна якість крім суто фізичного зносу також включає в себе ознаки продуктивності засобів, їхню екологічність або будь-які інші, визначені маркетинговою стратегією підприємства, ознаки.
А розглядати амортизацію вузько, про мене, не є дуже добре. Узагалі маркетинг кермує - організація виробництва, або краще сказати підприємства - понад усе.
  • 0

#4 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 17.04.2007 – 11:30

То Ви належите до четвертої групи!

Наступна (п’ята) група спеціалістів [19, с. 16; 20, с. 10] у своєму трактуванні амортизації близька до попередньої (четвертої), оскільки також вважає, що це процес поступового перенесення вартості засобів праці на вироблюваний з їх допомогою продукт, але метою цього процесу вважає не відтворення основних фондів, а відшкодування витрат на їх придбання. Тут варто наголосити, що вартість відтворення ОЗ унаслідок зміни цін на них під впливом різних факторів, як правило, не відповідає витратам на їх придбання. Тому це та попереднє трактування амортизації є певною мірою близькими, але не зовсім ідентичними. Слід також відмітити, що у межах аналізованого підходу до трактування поняття амортизації (тобто підходу 5) необхідність процесу перенесення вартості засобів праці не обумовлюється їх зношуванням та знеціненням.

Джерела
19.Статистический словарь / Гл. ред. М.А. Королев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 623 с.
20.Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Словник-довідник з підприємництва та економіки будівництва. – Львів: Видавництво ДУ “Львівська політехніка”, 1994. – 296 с.

Шостий науковий підхід трактує амортизацію як “поступове зношування основних фондів (обладнання, будівель, споруд) та перенесення їх вартості по мірі зношування на собівартість вироблюваної продукції з метою наступної компенсації зношування основних фондів” [21, с. 8]. Основна відмінність цього тлумачення поняття амортизації від попередніх очевидна: у межах підходу 6 до амортизації відносять одночасно і зношування майна, і перенесення його вартості на вироблюваний з його допомогою продукт, і наступну компенсацію цього зношування. При цьому, жоден із попередньо проаналізованих підходів, окрім їх другої групи, не відносить процес зношування власне до амортизації, розглядаючи його швидше як її причину. Однак підхід 6 ширше трактує амортизацію, оскільки, на відміну від підходу 2, відносить до неї, окрім зношування майна та перенесення його вартості, ще й компенсацію цього зношування. При цьому залишається невідомим, що мається на увазі під компенсацією: відтворення засобів праці чи відшкодування витрат на їх придбання? Адже, як про це вже зазначалося, вартість відтворення ОЗ унаслідок зміни відповідних цін під впливом різних факторів, як правило, не відповідає витратам на їх придбання.

21.Ермошенко Н.Н., Скворцов Н.Н., Назимова Н.К. Словарь предпринимателя. – К.: УкрИНТЭИ, 1992. – 143 с.

І, нарешті, існує сьомий підхід, згідно з яким амортизація це "процес поступового знецінення активу, перенесення його вартості на собівартість продукції, що виробляється, та використання цієї вартості для наступного відтворення [22, c. 21]. Звернемо увагу, що цей підхід відрізняється від шостого двома складовими з трьох. Кардинально - першою, оскільки у шостому підході у якості першої складової визначення фігурує зношування, а у сьомому - знецінення (зміст понять "зношування" та "знецінення" не перетинається), та частково - третьою, оскільки у шостому підході для характеристики цієї складової використовується термін "компенсація", а у сьомому - "відтворення" (зміст поняття "компенсація" охоплює зміст поняття "відтворення", оскільки відтворення ОЗ може бути однією з форм компенсації їх зношування та знецінення.

22. Виговська Н.Г. Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи. - Житомир: ЖІТІ, 1998. - 340 с.

Охарактеризовані та проаналізовані сім підходів до трактування амортизації, незважаючи на суттєві відмінності між ними, все ж пов’язують її з процесом зношування вже наявних основних фондів. Разом із тим в економічній теорії існує напрямок, згідно з яким амортизація - це не частина вартості нині діючих виробничих фондів, а - витрати, необхідні для компенсації зношених засобів праці, тобто капітальні вкладення у нові основні фонди [23, с. 98; 24, с. 28; 25, с. 15; 26, с. 72]. Фактично на цих позиціях стоїть і О. Ланге [27, с. 107], за яким амортизація – фонд, який поступово формується з вартості продукції на цілі обновлення.
Цей напрямок трактування амортизації має свої розгалуження (підходи) із доволі суттєвими відмінностями. Якщо в О. Ланге [27, с. 107] мова йде про капіталовкладення у відтворення власне об’єкта, який вибув з експлуатації (підхід 8), то у Р. Стоуна [26, с. 72] (підхід 9) – у відтворення рівня потужності вибулого об’єкта, а у П.І. Грєбєннікова [24, с. 28] та В.Н. Богачьова [23, с. 98] (підхід 10) – у, відповідно, “компенсування економічного потенціалу засобів праці” та “виготовлення в нинішніх умовах об’єкта, що дає такий самий виробничий (економічний) чи споживчий (соціальний) ефект”. І абсолютно оригінальною в межах цього напрямку трактування амортизації є пропозиція Я.Б. Кваші: “У масштабі народного господарства річні амортизаційні відрахування... повинні бути рівні величині, що відповідає капітальним вкладенням у цьому році в основні фонди...” [25, с. 15] (підхід 11). Одночасно Я.Б. Кваша обґрунтовує єдину (однакову) для усіх галузей та підприємств норму амортизації [25, с. 45], яку пропонує визначати як відношення капітальних вкладень у виробничі основні фонди за певний рік до усієї вартості цих фондів. Я.Б. Кваша визнавав незвичність своїх пропозицій [25, с. 45], але у свій час наполягав, що однакова норма амортизації відповідає природі планового соціалістичного господарства, де підприємства не розпоряджаються амортизаційними нарахуваннями, оскільки вони вилучаються в централізовані державні фонди.
23. Богачев В.Н. Прибыль?!.. (О рыночной экономике и эффективности капитала). – М.: Финансы и статистика, 1993. – 287 с.
24. Гребенников П.И. Структура общественных затрат труда и плановое ценообразование. – Л.: Изд-во Лен. университета, 1984. – 175 с.
25. Кваша Я.Б. Амортизация и сроки службы основных фондов. – М.: Экономика, 1959. – 228 с.
26. Стоун Р. Метод затраты-выпуск и национальные счета. – М.: Статистика, 1966. – 208 с.
27. Ланге О. Теория воспроизводства и накопления: Пер. с пол. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1963. – 140 с.
  • 1

#5 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 19.04.2007 – 15:40

Я одного не розумію... Це спробаз захисту курсової онлайн?
  • 0

#6 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 19.04.2007 – 15:51

ні - це далеко не курсова.
Апробую наукові дослідження - благо народ тут крутиться на форумі доволі розумний. Чекаю на зауваження та дискусії.
  • 0

#7 Гетьман

    I am forsaken (c) Sylvanas

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2480 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Leopolis novus

Відправлено 19.04.2007 – 16:03

Перегляд дописуГетьман (17.04.2007 09:20) писав:

Зміна вартості виробничого обладнання з часом. І все. :8:

Перегляд дописуWeber (19.04.2007 16:51) писав:

ні - це далеко не курсова.
Апробую наукові дослідження - благо народ тут крутиться на форумі доволі розумний. Чекаю на зауваження та дискусії.
Чим таке визначення не подобається? Дешево і сердито. І без численних сторінок битого тексту.
  • 0

#8 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 19.04.2007 – 16:21

Зміна вартості виробничого обладнання з часом.
таке визначення амортизації не є коректним.

Існують ще два, доволі своєрідні, підходи до трактування поняття амортизації, де під нею розуміється певна процедура, - процедура розподілу витрат на придбання ОЗ за роками терміну їх використання [28; 29, с. 160] (дванадцятий – “бухгалтерський” підхід) або процедура поступового (згідно відповідних норм) віднесення вартості основних фондів на зменшення прибутку, що оподатковується [30; 31] (тринадцятий – “податковий” підхід). І, насамкінець, можна виділити об'єднаний “бухгалтерсько – податковий” підхід (чотирнадцятий), за яким амортизація – це списання протягом певного часу згідно з вимогами оподаткування та бухгалтерського обліку початкової балансової вартості основних фондів [32, с. 26; 33, с. 12] . Спеціальне акцентування у [33, с. 12], що таке списання здійснюється з метою відшкодування витрат на придбання ОЗ є зайвим, оскільки повне списання їх початкової балансової вартості й означатиме саме по собі таке відшкодування. Зазначимо, що у межах трьох останніх (процедурних) підходів до трактування амортизації, як правило, не відзначається необхідність, щоб “бухгалтерське”, “податкове” чи “бухгалтерсько - податкове” списання вартості майна в окремий рік відповідало його реальному знеціненню.

28.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” від 18.05.2000 р. за № 288 / 4509 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – 9 квітня. – С. 4.
29.Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. – К.: Лібра, 2001. – 840 с.
30.Проект “Податкового кодексу України”.
31.Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. за № 283 / 97 – ВР
32.Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси: Пер. з англ. – Київ: Вік, Глобус, 1992. – 383 с.
33.Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – Львів: Видавництво ДУ “Львівська політехніка”, 1996. – 384 с.


Не здійснюючи, поки-що, аналізу переваг і недоліків наведених підходів до трактування амортизації, відзначимо необхідність впорядкування цих підходів шляхом певної класифікації.
Першим етапом такої класифікації може стати поділ підходів на ті, за якими амортизація стосується вже наявних ОЗ, і ті, за якими амортизація стосується новостворюваних ОЗ. Очевидно, що у результаті такого поділу до першої групи попадуть підходи 1 – 7 та 12 – 14, а до другої – підходи 8 – 11.
На наступному етапі класифікації подальше розмежування у межах першої групи підходів можна виконати шляхом додаткового поділу їх на ті, де амортизація розглядається як процедура списання вартості ОЗ (підходи 12-14), та ті, де трактування амортизації однозначно пов'язане із зношуванням майна (підходи 1 – 7).

Ну і час на загальну класифікацію!

Аналіз підходів до трактування поняття амортизації розпочнемо з тих, які роблять це з погляду зношування та знецінення майна (підходи 1-7). Підхід 1, трактуючи амортизацію як процес поступового зниження цінності майна, фактично зводить її до знецінення ООЗ. Процес поступового зниження цінності майна є його знеціненням, але не амортизацією. Тому підхід 1 повністю не можна вважати таким, що характеризує поняття амортизації.
Підхід 2, трактуючи амортизацію як поступове зношування ОЗ і перенесення їхньої вартості на продукцію, що виробляється з їх допомогою, вводить у визначення амортизації зайвий елемент. Цим зайвим елементом є позиція 2 із ланцюжка подій, які зумовлюють виникнення поняття амортизація, - зношування ООЗ. Тобто, амортизацію можна уявити як перенесення вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію, але аж ніяк – як зношування, яке є причиною амортизації.
При цьому необхідно звернути увагу на те, що під "перенесенням вартості" слід розуміти не об'єктивний процес її "перетікання" із допомогою живої праці з ООЗ на вироблювану за його допомогою продукцію (як це обстоював К. Маркс та його послідовники), а суб’єктивне бухгалтерське "перенесення". Адже цінність "рухається" не з ОЗ на вироблювану за його допомогою продукцію, а у зворотному напрямку. З цього приводу О. Бйом-Баверк писав:
"Не тому дороге токайське вино, що дорогі токайські виноградники, а, навпаки, токайські виноградники мають високу цінність завдяки високій цінності їх продукту. Як Місяць відбиває... не своє, а запозичене в Сонця світло, так само і... виробничі матеріальні блага відбивають ... цінність, отримувану ними від їх граничного продукту. Основа цінності лежить не в них, а поза ними – у граничній користі продуктів" [36, с. 334].
П.І. Грєбєнніков обгрунтовує неможливість руху цінності з ООЗ на вироблений ним продукт так: "... з точки зору суспільного відтворення у цілому, процесу перенесення минулих витрат не існує; витрати, втілені в основні виробничі фонди, були враховані і включені у вартість предметів споживання, які вироблялися одночасно із створенням цих фондів" [24, с. 28].

Продовжуючи аналіз підходу 2, відмітимо ще одну його характерну особливість, яка, повторюючись у решті підходів цього напрямку трактування амортизації (підходи 3-7), пов’язує амортизацію основних фондів із процесом виробництва ними продукції. Тобто, згідно підходів 2-7, амортизація є наслідком знецінення лише функціонуючих об’єктів, а знецінення бездіяльних об’єктів не зумовлює амортизації.
Підхід 3, згідно з яким амортизація – процес поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію, логічно не суперечливий, хоча його розгалуження, що пов’язують амортизацію або лише з фізичним зношуванням, або і з фізичним і з моральним зношуванням одночасно, потребують більш детального розгляду і відповідних коментарів. Теоретично, знецінення ООЗ може відбуватися як унаслідок або лише фізичного або лише морального зношування. Однак, практично в усіх випадках, знецінення є наслідком спільного (одночасного) впливу фізичного та морального зношування. Тому пов'язування амортизації лише з фізичним зношуванням означає невиправдане ігнорування знецінення, зумовленого моральним зношуванням. Для будь-якого потенційного чи реального власника ОЗ за великим рахунком важливим є сам факт їх знецінення, а не його причини – фізичне чи моральне зношування. Тим більше, що навряд чи можливо у загальному знеціненні ООЗ достовірно визначити частку, зумовлену окремо фізичним, а окремо - моральним зношуванням. Таким чином, у підході 3 коректним можна вважати його відгалуження, яке трактує амортизацію як процес поступового перенесення вартості засобів праці (по мірі їх фізичного та морального зношування) на вироблену з їх допомогою продукцію.
Це ж стосується й підходу 4, де логічним і коректним буде відгалуження, згідно якого амортизація - процес поступового перенесення вартості засобів праці (по мірі їх фізичного та морального зношування) на вироблювану з їх допомогою продукцію і використання цієї вартості для наступного їх відтворення. Не бракує логічності та коректності й підходу 5, який трактує амортизацію як процес поступового перенесення вартості засобів праці (по мірі їх фізичного та морального зношування) на вироблювану з їх допомогою продукцію з метою відшкодування витрат на їх придбання. Єдине зауваження до нього стосується раніше зазначеної відсутності пов'язування необхідності процесу перенесення вартості засобів праці з їх зношуванням та знеціненням, що зумовлює потребу певної корекції трактування амортизації у межах підходу 5.
У підході 6, подібно як це зазначалося для підходу 2, у визначення амортизації, яка трактується як процес поступового зношування основних фондів та перенесення їх вартості по мірі зношування на собівартість вироблюваної продукції з метою наступної компенсації їх зношування, вводиться зайвий елемент, яким є зношування об'єкта основних фондів.
Подібне можна зазначити й щодо підходу 7, згідно якого амортизація є процесом поступового знецінення активу, перенесення його вартості на собівартість продукції, що виробляється, та використання цієї вартості для наступного відтворення. У цьому визначенні є зайвий елемент: знецінення активу.
Таким чином, підсумовуючи аналіз підходів до трактування амортизації з погляду зношування та знецінення ОЗ, відмітимо, що:
- підхід 1, який ототожнює амортизацію та знецінення, є повністю помилковий, що робить недоцільним його подальший аналіз;
- підхід 2, втрачаючи зайвий елемент ("поступове зношування основних фондів"), перестає бути оригінальним, зливаючись із підходом 3;
- з підходу 3 для подальшого аналізу слід залишити лише його коректне відгалуження, згідно якого – амортизація трактується процесом перенесення вартості засобів праці (по мірі їх фізичного та морального зношування) на вироблену з їх допомогою продукцію;
- з підходу 4 для подальшого аналізу, аналогічно, слід залишити лише його коректне відгалуження за яким амортизація - процес перенесення вартості засобів праці (по мірі їх фізичного та морального зношування) на вироблювану з їх допомогою продукцію і використання цієї вартості для наступного їх відтворення;
- підхід 5, трактуючи амортизацію як процес перенесення вартості засобів праці на вироблювану з їх допомогою продукцію з метою відшкодування витрат на їх придбання, стане повністю коректним після його доповнення, що цей процес перенесення відбувається по мірі фізичного та морального зношування засобів праці;
- підхід 6, втрачаючи, як і підхід 2, зайвий елемент ("поступове зношування основних фондів"), стає ідентичним до підходу 4 (якщо "компенсацію" у підході 6 трактувати як відтворення засобів праці) або підходу 5 (якщо "компенсація" - відшкодування витрат на придбання засобів праці). Тому підхід 6 фактично втрачає оригінальність, зливаючись із підходом 4 або 5 (залежно від "розшифрування" змісту "компенсації");
- підхід 7, втрачаючи, як і підхід 2, зайвий елемент ("поступове знецінення активу"), стає ідентичним до підходу 4.

Критичний науковий аналіз і логічне "відфільтровування" та коригування підходів до трактування амортизації з погляду зношування та знецінення ОЗ дозволив виявити три внутрішньо несуперечливі підходи, згідно яких амортизація:
·процес поступового перенесення вартості засобів праці (по мірі їх фізичного та морального зношування) на вироблену з їх допомогою продукцію;
·процес поступового перенесення вартості засобів праці (по мірі їх фізичного та морального зношування) на вироблену з їх допомогою продукцію й використання цієї вартості для наступного їх відтворення;
·процес поступового перенесення вартості засобів праці (по мірі їх фізичного та морального зношування) на вироблену з їх допомогою продукцію з метою відшкодування витрат на їх придбання.
Як бачимо, якщо у першому з цих підходів не зазначається мети "процесу поступового перенесення вартості", то у другому та третьому це робиться. У другому підході метою декларується відтворення ОЗ, а у третьому – відшкодування витрат на їх придбання.

Переходимо до аналізу підходів щодо трактування поняття амортизації, які роблять це з погляду капіталовкладень у нові ОЗ (підходи 8-11. Перші три з них (підходи 8, 9, 10), трактуючи амортизацію як капіталовкладення у просте відтворення ООЗ (власне відповідного об'єкта, його потужності чи цінності) нібито не дуже відрізняється від підходу 4, який метою амортизації декларує відтворення. Однак, тут слід звернути увагу на ту обставину, що підходи 8, 9, 10 не пов'язують таке відтворення ні з поступовим зношуванням та знецінюванням ООЗ, ні з поступовим "перенесенням" його вартості. Згідно цих підходів амортизація є одноразовим актом – наслідком вибуття з експлуатації (тобто повного зношування та знецінювання) ООЗ.
Підхід 11, хоча й класифікується серед тих підходів, які трактують амортизацію з погляду капіталовкладень у нові ОЗ, не є коректним через те, що не всі інвестиції в економіці зумовлені зношуванням та знеціненням ОЗ. Виникнення нових і ріст інтенсивності існуючих потреб зумовлюють необхідність капіталовкладень в ОЗ, що не призначені на відтворення (натуральне, за потужністю чи цінністю) вибулих з експлуатації. Якщо визначення амортизації згідно підходу 11 відкоригувати так, щоб воно відповідало логіці генезису поняття амортизації, то цей підхід за змістом уподібниться до одного з підходів своєї класифікаційної групи – 8, 9 чи 10. Тому підхід 11 має бути вилучений з аналізу.
Нам залишилося проаналізувати коректність підходів до трактування амортизації з погляду списання вартості ОЗ (підходи 12-14). Оскільки введений в експлуатацію (придбаний) ООЗ зношується та знецінюється, то списання протягом певного часу згідно з вимогами оподаткування та бухгалтерського обліку його початкової балансової вартості слід визнати логічно коректною процедурою. Однак, оскільки вимоги оподаткування та бухгалтерського обліку до поступового списання початкової балансової вартості основних фондів можуть відрізнятися, то відповідні процедури слід розглядати окремо. Тому серед підходів до трактування амортизації з погляду списання вартості ОЗ внутрішньо несуперечливими є підходи 12 і 13, які й варто залишити для подальшого аналізу. Підхід 14, який не передбачає можливої відмінності вимог оподаткування та бухгалтерського обліку до процедури поступового списання початкової балансової вартості основних фондів, із подальшого аналізу вилучаємо.
Таким чином, навіть після логічного "відфільтровування" залишилося вісім коректних трактувань (визначень) амортизації (три, які це роблять з погляду зношування та знецінювання ОЗ; три – з погляду капіталовкладень у нові ОЗ; два – із погляду списання вартості ОЗ). Досягнення толерантності між цими трактуваннями є можливим лише за умови, якщо їх визнати формами реакції на знецінення ОЗ.

Це означає, що під амортизацією слід розуміти реакцію на знецінення ОЗ, яка може виражатися у формі:
1. Поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію;
2. Поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію і використання цієї вартості для наступного їх відтворення;
3. Поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію з метою відшкодування витрат на їх придбання;
4. Розподілу витрат на придбання ОЗ за роками терміну їх корисного використання;
5. Віднесення вартості ОЗ на зменшення прибутку, що оподатковується;
6. Капіталовкладень у відтворення власне об'єкта, який вибув з експлуатації;
7. Капіталовкладень у відтворення рівня потужності вибулого з експлуатації об'єкта;
8. Капіталовкладень у відтворення економічного потенціалу (цінності) об'єкта.



Ось воно епохальне відкриття!!!!!!!!!! Нарешті ми знаємо що таке амортизація!!!

Форми реакції на знецінення ОЗ можуть перебувати одна стосовно іншої як у позиції антагонізму (коли одна виключає іншу), так і в позиції співіснування (коли одна не виключає іншу).
Почнемо з форми №1 реакції на знецінення ОЗ. Вона може співіснувати з кожною з решти форм (№№2-8), оскільки поступове перенесення вартості засобів праці на вироблювану ними продукцію не виключає:
- використання "перенесеної вартості" для відтворення ОЗ чи відшкодування витрат на їх придбання;
- "бухгалтерського" та "податкового" списання вартості ОЗ;
- здійснення капіталовкладень у відтворення ООЗ (або його цінності чи потужності).
Форма №2 реакції на знецінення ОЗ, що передбачає використання "перенесеної вартості" для наступного їх відтворення, очевидно, є антагоністичною щодо форми №3, згідно якої метою "поступового перенесення вартості" ОЗ є відшкодування витрат на їх придбання. Зрозуміло, що одночасне відтворення ООЗ та відшкодування витрат на його придбання, є неможливим. Аналогічно, форма №2 реакції на знецінення ОЗ є антагоністичною до форм №6, 7 та 8, оскільки відтворення об'єкта за допомогою "перенесеної вартості" знімає потребу у капіталовкладеннях для такого відтворення. Одночасно слід відмітити, що форма №2 може співіснувати з низкою інших форм реакції на знецінення ОЗ, а саме - №№1, 4 та 5.
Форма №3 реакції на знецінення ОЗ є антагоністичною лише щодо форми №2, тоді як з іншими формами вона може співіснувати, оскільки поступове перенесення вартості ОЗ на вироблювану з їх допомогою продукцію з метою відшкодування витрат на їх придбання не виключає:
- "бухгалтерського" та "податкового" списання вартості ОЗ;
- здійснення капіталовкладень у відтворення ООЗ (або його цінності чи потужності);
- "просто" поступового перенесення вартості ОЗ на продукцію, що виробляється з їх допомогою.
Форма №4 та №5 реакції на знецінення ОЗ є співіснуючими як між собою, так і з усіма іншими формами реакції, оскільки ні "бухгалтерське", ні "податкове" списання вартості ОЗ не виключає:
- поступового "перенесення вартості" ОЗ на вироблювану з їх допомогою продукцію (просто, задля відшкодування понесених витрат чи відтворення об'єкта);
- здійснення капіталовкладень у відтворення ООЗ (або його цінності чи потужності).
Форми №№6, 7 та 8 є антагоністичними не лише до форми №2 (на що вказувалося й вище), але й між собою. Позиції взаємного антагонізму цих форм реакції на знецінення ОЗ зумовлюються тим, що одночасні капіталовкладення у відтворення власне об'єкта, його рівня потужності чи економічного потенціалу (цінності) здійснюватися не можуть. З цих трьох форм реакції на знецінення ООЗ у кожному окремому випадку може реалізуватися якась одна:
· або капіталовкладень у відтворення власне об'єкта, який вибув з експлуатації;
· або капіталовкладень у відтворення рівня потужності вибулого з експлуатації об'єкта;
· або капіталовкладень у відтворення економічного потенціалу (цінності) ООЗ.
Щодо інших форм реакції на знецінення ОЗ (№№1, 2, 3, 4, 5) форми №№6, 7 та 8 займають позицію співіснування, оскільки здійснення капіталовкладень у відтворення ООЗ (його цінності чи потужності) не виключає:
- ні поступового перенесення вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію (простого чи з метою відшкодування витрат на придбання ОЗ);
- ні "бухгалтерського" та "податкового" списання вартості ОЗ.
Слід також відзначити, що на основі взаємного позиціювання можуть бути побудовані можливі "ланцюжки" неантагоністичних форм реакції на знецінення ОЗ, елементами яких були б не виключаючі одна одну форми. Враховуючи результати взаємного позиціювання, наведені в табл. 1.8, слід відмітити можливість існування таких базових "об'єднань" форм реакції на знецінення ОЗ: 1+2+4+5; 1+3+4+5+6; 1+3+4+5+7; 1+3+4+5+8.
Кожен із виділених чотирьох базових "ланцюжків" неантагоністичних форм реакції на знецінення ОЗ може мати низку модифікованих (скорочених) варіантів, які відрізнятимуться від базового складом елементів. Так, із першого базового "ланцюжка" можна легко отримати такі модифіковані варіанти: 1+2+4; 1+2+5; 1+4+5; 1+2; 1+4; 1+5; 2+4+5; 2+4; 2+5; 4+5; 1; 2; 4; 5. Подібні модифікації можливі, очевидно, й щодо решти базових "ланцюжків".
Вибір тієї чи іншої форми реакції на знецінення ОЗ залежить як від того, хто є власником відповідних об'єктів, так і від особливостей державного регулювання амортизації (тобто, від амортизаційної політики держави) чи (що є тим самим) реакції держави на знецінення ОЗ.

:8:

Підсумуємо дослідження виконане у цьому підрозділі:
1. Трактування суті поняття "амортизація" на сьогодні залишається далеко не однозначним, що виражається в існуванні 14 підходів щодо цього, які це роблять із погляду зношування та знецінення основних засобів (ОЗ), капіталовкладень у нові ОЗ та списання вартості ОЗ;
2. Ланцюжок подій, які зумовлюють виникнення поняття амортизації, включає три події: уведення в експлуатацію (придбання) об’єкта ОЗ (ООЗ), зношуванням цього об’єкта, його знецінення. І власне після цієї, третьої, події, фактично як реакція на неї, й виникає поняття амортизації;
3. Під амортизацією слід розуміти реакцію на знецінення ОЗ, яка може виражатися у формі: поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію; поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію і використання цієї вартості для наступного їх відтворення; поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію з метою відшкодування витрат на їх придбання; розподілу витрат на придбання ОЗ за роками терміну їх корисного використання; віднесення вартості ОЗ на зменшення прибутку, що оподатковується; капіталовкладень у відтворення власне об'єкта, який вибув з експлуатації; капіталовкладень у відтворення рівня потужності вибулого з експлуатації об'єкта; капіталовкладень у відтворення економічного потенціалу (цінності) об'єкта;
4. Форми реакції на знецінення ОЗ можуть перебувати одна стосовно іншої як у позиції антагонізму (коли одна виключає іншу), так і в позиції співіснування (коли одна не виключає іншу). Вибір тієї чи іншої форми реакції на знецінення ОЗ залежить як від того, хто є власником відповідних об'єктів, так і від особливостей державного регулювання амортизації (тобто, від амортизаційної політики держави) чи (що є тим самим) реакції держави на знецінення ОЗ.

1. Поступове перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію;
2. Поступове перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію і використання цієї вартості для наступного їх відтворення;
3. Поступове перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію з метою відшкодування витрат на їх придбання;
4. Розподіл витрат на придбання ОЗ за роками терміну їх корисного використання;
5. Віднесення вартості ОЗ на зменшення прибутку, що оподатковується;
6. Капіталовкладення у відтворення власне об'єкта, який вибув з експлуатації;
7. Капіталовкладення у відтворення рівня потужності вибулого з експлуатації об'єкта;
8. Капіталовкладення у відтворення економічного потенціалу (цінності) об'єкта.

2.1. Амортизаційна політика держави: суть, можливості та задачі
Очевидно, що реагувати на зношування та знецінення ОЗ повинні, передусім, їх власники. Однак, можливість вибору форми та кількісних характеристик (параметрів) такої реакції суттєвою мірою залежить від відповідного державного регулювання чи, іншими словами, амортизаційної політики держави. Основними (базовими) елементами державної амортизаційної політики будуть:
1. Державне регулювання вибору можливих форм реакції власників ОЗ на їх знецінення;
2. Державне регулювання кількісних характеристик (параметрів) форм реакції власників ОЗ на їх знецінення.
Таким чином, під амортизаційною політикою держави ми розуміємо державне регулювання вибору форм та кількісних характеристик (параметрів) реакції власників ОЗ на їх зношування та знецінення.
Державне регулювання вибору форм реакції власників ОЗ на їх знецінення може відбуватися дозвільним або зобов'язувальним способом. У першому випадку (при дозвільному державному регулюванні) можливість вибору тієї чи іншої форми реакції власників ОЗ на їх знецінення залежить від відповідного дозволу на це держави. У другому випадку (при зобов'язувальному державному регулюванні) форма реакції власників ОЗ на їх знецінення зумовлюється, власне, не ними, а відповідними вимогами держави. Утім, очевидно, цей елемент державної амортизаційної політики може бути відсутнім, якщо держава не втручатиметься у вибір форм реакції власників ОЗ на їх знецінення будь-яким чином (дозвільним або зобов'язувальним). Цей третій шлях може бути названий вільним. Тут також слід відмітити можливість одночасного застосування різних шляхів державного регулювання вибору тих чи інших форм реакції власників ОЗ на їх знецінення. Наприклад, можливе одночасне застосування:
дозвільної системи щодо такої реакції на знецінення ОЗ як здійснення капіталовкладень у відтворення власне об'єкта, який вибув з експлуатації;
зобов'язувальної – щодо розподілу витрат на придбання ОЗ за роками строку їх корисного використання;
вільної – щодо капіталовкладень у відтворення економічного потенціалу (цінності) об'єкта.
  • 1

#9 banderivec

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 262 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:криївка в лісі

Відправлено 21.04.2007 – 18:06

це ви самі придумали, чи десь скопіювали?
  • 0

#10 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 21.04.2007 – 18:21

Копіювання в час інтернету виявляється негайно! Очевидно, що сам. Гроші за це отримую!


На загал, щодо кожної форми реакції власників ОЗ на їх знецінення може застосовуватися одна із систем державного регулювання їх вибору: дозвільна, зобов'язувальна та вільна. Очевидно, однак, що результативність (а, відповідно й доцільність) застосування кожної такої системи суттєво залежатиме як від форми, вибір якої відповідна система призначена регулювати, так і особливостей діяльності суб'єкта господарювання, стосовно якого діятиме дозвільна, зобов'язувальна чи вільна система.
Аналіз розпочнемо з форми № 1, яка полягає у поступовому перенесенні вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію. Що стосується дозвільної системи вибору цієї форми реакції на знецінення ОЗ, то вона є результативною щодо підприємств, які займають монопольне становище на ринку, та (або) випускають продукцію, ціни (тарифи) на яку встановлюються (регулюються) державою. У цьому випадку важливим доповнюючим елементом виступає державне регулювання кількісних характеристик (параметрів) поступового перенесення вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію. Важливість зазначеного зумовлюється тим, що в умовах відсутності конкурентного ринкового ціноутворення ціна на таку продукцію визначається, калькуляцією витрат, до яких відносяться й амортизаційні нарахування. Їх завищення стане причиною спотворення цін на відповідну продукцію, що зумовлюватиме неефективний розподіл ресурсів в економіці. Тому правильне встановлення кількісних характеристик (параметрів) дозволеного поступового перенесення вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію відіграє у цьому випадку дуже важливу роль.
Що стосується зобов'язувальної системи вибору форми № 1 реакції на знецінення ОЗ, то вона є результативною щодо підприємств-експортерів, які можуть стати об'єктом антидемпінгових розслідувань, пов'язаних із продажем продукції за ціною, меншою за собівартість виробництва. Як і у попередньому випадку (при дозвільній системі), важливим доповнюючим елементом при цьому є державне регулювання кількісних характеристик обов'язкового поступового перенесення вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію. Доречно відзначити, що якщо підприємства, які займають монопольне становище на ринку, та (або) виробляють продукцію, ціни (тарифи) на яку встановлюються (регулюються) державою, зацікавлені у максимізації амортизаційних нарахувань (оскільки це дозволяє на "законній" основі підвищувати ціни, уникаючи звинувачень у необґрунтованості цього), то підприємства-експортери, навпаки, зацікавлені у мінімізації амортизаційних нарахувань (оскільки це дозволяє на "законній" основі знижувати ціни, уникаючи звинувачень у демпінгу).
Продовжуючи аналіз форми № 1 із погляду систем державного регулювання їх вибору відмітимо, що в усіх інших випадках щодо поступового перенесення вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію найбільш результативною буде вільна система вибору цієї форми реакції, оскільки в умовах конкурентного ринкового ціноутворення (коли значні амортизаційні нарахування означають не підвищення цін, а зменшення прибутку) зобов'язувальна система може виявитися нездійснимою (оскільки через високі ціни продукція може залишитися не проданою), а дозвільна – занадто громіздкою, бюрократичною й загрозливою з погляду корупції чиновників дозвільних органів.
Проаналізуємо результативність систем державного регулювання вибору форм реакції власників ОЗ на їх знецінення щодо форми № 2, яка полягає у поступовому перенесенні вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію і використання цієї вартості для наступного їх відтворення. Очевидно, що аналіз щодо першої складової цієї реакції (поступового перенесення вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію) буде ідентичний до аналізу результативності систем державного регулювання вибору форм реакції власників ОЗ на їх знецінення щодо форми № 1, однак відповідний аналіз щодо другої складової (використання "перенесеної" вартості для наступного відтворення ОЗ) буде оригінальним. При цьому слід відзначити, що стосовно використання "перенесеної" вартості для наступного відтворення ОЗ результативною буде як дозвільна, так і зобов'язувальна чи вільна система державного регулювання.
Подібним чином може бути описаний аналіз результативності систем державного регулювання вибору форм реакції власників ОЗ на їх знецінення щодо форми № 3, яка полягає у поступовому перенесенні вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію з метою відшкодування витрат на їх придбання. Аналіз щодо першої складової цієї реакції (поступового перенесення вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію) буде ідентичний до аналізу результативності систем державного регулювання вибору форм реакції власників ОЗ на їх знецінення щодо форм № 1 та № 2, однак відповідний аналіз щодо другої складової (відшкодування витрат на придбання основних засобів) буде оригінальним. Очевидно, що, як і у попередньому випадку, й стосовно використання "перенесеної" вартості для відшкодування витрат на придбання ОЗ результативною буде також як дозвільна, так і зобов'язувальна чи вільна система державного регулювання.
Що стосується розподілу витрат на придбання ОЗ за роками строку їх корисного використання (форма № 4 реакції на знецінення ОЗ), то тут у більшості випадків найрезультативнішою буде вільна система державного регулювання її вибору, оскільки саме власники ОЗ можуть найбільш адекватно судити про особливості їх знецінення.
Дещо інша ситуація стосовно результативності систем державного регулювання вибору форм реакції власників ОЗ на їх знецінення щодо форми № 5, яка полягає у віднесенні вартості ОЗ на зменшення прибутку, що оподатковується. Як і стосовно форми реакції № 1 дозвільна система вибору форми реакції № 5 на знецінення ОЗ є результативною щодо підприємств, які займають монопольне становище на ринку. Така ситуація зумовлена тим, що ці підприємства в іншому випадку мали б змогу уникати оподаткування свого монопольного прибутку. Очевидно, що при цьому дуже важливу роль відіграє встановлення кількісних характеристик (параметрів) дозволеного віднесення вартості ОЗ на зменшення прибутку, що оподатковується. Враховуючи, що оподаткування прибутку підприємств – монополістів є потужним важелем впливу на неконкурентний ринок, застосування у цьому випадку інших систем державного регулювання вибору форм реакції власників ОЗ на їх знецінення (зобов'язувальної та вільної) було б беззмістовним.
Дозвільна система віднесення вартості ОЗ на зменшення прибутку, що оподатковується, буде результативною й щодо підприємств-експортерів, які можуть стати об'єктом антидемпінгових розслідувань, пов'язаних із продажем продукції, виробництво якої субсидується державою. Оскільки до субсидування відноситься фінансове сприяння держави підприємствам шляхом відмови від доходів у бюджет, то вільне віднесення вартості ОЗ на зменшення прибутку, що оподатковується, при цьому є недопустимим. Однак і тут, важливим доповнюючим елементом є державне регулювання кількісних характеристик (параметрів) дозволеного віднесення вартості ОЗ на зменшення прибутку, що оподатковується.
Що стосується інших категорій підприємств, то, на загал, щодо них може бути результативною будь-яка система державного регулювання вибору форми їх реакції на знецінення ОЗ: дозвільна, зобов'язувальна та вільна. Очевидно, що вибір конкретної системи відбуватиметься залежно від загальної економічної ситуації у державі й вимагатиме ретельного наукового обґрунтування.
Стосовно державного регулювання вибору форм реакції №№ 6, 7 та 8 на знецінення ОЗ, які полягають у здійсненні капіталовкладень у відтворення відповідно власне об'єкта, який вибув з експлуатації, його рівня потужності чи економічного потенціалу, то тут найбільш результативною буде вільна система, оскільки лише власник ОЗ може найбільш правильно оцінити потрібність таких капіталовкладень. І лише щодо підприємств, які займають монопольне становище на ринку, результативною та доцільною може виявитися дозвільна чи зобов'язувальна системи державного регулювання вибору форм реакції власників ОЗ на їх знецінення. Можливість такої ситуації зумовлена тим, що монополізований ринок не забезпечує автоматичне (без спеціального регулювання) прийняття оптимальних рішень, у т. ч. щодо раціонального розподілу прибутку підприємств-монополістів та здійснюваних ними інвестицій.
Говорячи про другий базовий елемент державної амортизаційної політики (регулювання кількісних характеристик (параметрів) дозволених форм реакції власників ОЗ на їх знецінення), відмітимо його залежність власне від форми такої реакції. Адже форми, які передбачають процедуру поступового "перенесення" вартості ОЗ на вироблену з їх допомогою продукцію (форми за №№ 1-3), розподіл витрат на придбання ОЗ за роками строку їх корисного використання (форма № 4) та віднесення вартості ОЗ на зменшення прибутку, що оподатковується (форма № 5), будуть здійснюватися за допомогою певних методів (так званих методів амортизації), застосування яких й визначатиме відповідні кількісні параметри зменшення цінності об'єкту ОЗ. В інших випадках регулювання кількісних характеристик (параметрів) дозволених форм реакції власників ОЗ на їх знецінення буде виражатися у зазначенні конкретних, обов'язкових для дотримання, значень капіталовкладень, необхідних відповідно для:
відтворення цих ОЗ (форма реакції № 2);
відшкодування витрат на придбання цих ОЗ (форма реакції № 3);
відтворення власне об'єкта ОЗ, який вибув з експлуатації (форма реакції № 6);
відтворення рівня потужності вибулого з експлуатації об'єкта ОЗ (форма реакції № 7);
відтворення економічного потенціалу об'єкта ОЗ (форма реакції № 8).

Економічна теорія значною мірою пов'язана з необхідністю вимірювання різноманітних економічних показників. Одних із таких показників є показник знецінення основних засобів, який у західній економічній теорії описується терміном "депресіація" (depreciation – знецінення), а у вітчизняній – "амортизація" (amortization – пом'якшувати, компенсувати). Звернемо увагу, що навіть для простого описання явища знецінення основних засобів західна та вітчизняна економічні теорії використовують терміни, що мають суттєво відмінне змістовне навантаження. Якщо базована на ліберальних підходах західна економічна думка для опису явища знецінення основних засобів використовує цілком зрозумілий термін "депресіація", який можна трактувати навіть як певною мірою професійний жаргон задля компактності спілкування, то вітчизняна економічна думка, базована на марксистських традиціях "перенесення вартості капіталу", у термін "амортизація" закладає глибокий зміст, пов'язаний з процесами компенсування знецінення основних засобів.
Вагомий внесок у дослідження проблем амортизаційної політики держави зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: Афанасьєв Мст., Баб'як Н.Д., Баранов Д.А., Безуглий А., Богачьов В.Н., Болховітінова О., Борисенко З.Н., Буркинський Б.В., Вейсбех Д.А., Виговська Н.Г., Геєць В., Загородній А.Г., Канторер С.Є., Кваснюк Б.Є., Кваша Я.Б., Ланге О., Лютц Ф., Лях Л.В., Массе П., Орлов О., Орлов П., Орлов С., Риггс Дж., Стадницький Ю.І., Стоун Р., Студенский П., Фукс А.Е., Хорунжий Л.А., Цигічко А.Н., Шетті А. Проблеми "вимірювання" знецінення основних засобів, правильної реакції підприємців та держави на таке знецінення завжди викликали значні теоретичні та практичні труднощі. "Амортизація є надзвичайно складним економічним явищем"; "Амортизаційні відрахування є найсуперечливішою й найцікавішою з усіх економічних категорій"; "З амортизацією пов'язані найважчі теоретичні та статистичні проблеми", - це лише незначна частина висловлювань науковців із цього приводу. Незважаючи на порівняно значну кількість розвідок, які стосуються поняття амортизації та амортизаційної політики держави, слід відзначити відсутність цілісного дослідження проблеми, а також недостатність наукового опрацювання низки окремих питань, правильне розв'язання яких є важливим для удосконалення державної амортизаційної політики.
Метою дослідження у монографії є обґрунтування оптимальних параметрів державної амортизаційної політики. Виходячи з цього, в роботі поставлені та розв'язані такі завдання:
· дослідження особливостей фізичного та морального зношування основних засобів;
· обґрунтування змісту амортизації основних засобів;
· обґрунтування суті, можливості та задач амортизаційної політики держави;
· аналіз світового та вітчизняного досвіду амортизаційної політики держави;
· обґрунтування оптимальних параметрів політики держави щодо віднесення вартості основних засобів на зменшення оподатковуваного прибутку;
· обґрунтування оптимальних параметрів амортизаційної політики держави щодо природних монополій.
Об'єктом дослідження є амортизаційна політика держави.
Предмет дослідження – теоретичні засади та прикладні аспекти удосконалення амортизаційної політики держави.
Результати виконаного дослідження у своїй сукупності вирішують важливу науково-прикладну задачу удосконалення амортизаційної політики держави. До найбільш суттєвих наукових результатів, які отримано у дослідженні, відносяться наступні:
· дістала подальшого розвитку теорія знецінення основних засобів. Доведено, що змінною складовою знецінення основних засобів унаслідок фізичного зношування є не знецінення функціонуючих основних засобів під впливом експлуатаційних навантажень, а різниця між загальним знеціненням основних засобів при функціонуванні (під спільним впливом негативних чинників навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень) та його знеціненням при бездіяльності (під впливом негативних чинників навколишнього середовища). Обґрунтовано, що загальна величина знецінення основних засобів унаслідок зношування має дві складові: постійну, яка зумовлюється фізичним та моральним зношуванням, та змінну, яка зумовлюється лише фізичним зношуванням;
· удосконалено класифікацію підходів до трактування амортизації. У межах укрупненої класифікації здійснено поділ підходів на ті, за якими амортизація стосується вже наявних основних засобів, і ті, за якими амортизація стосується новостворюваних основних засобів. При цьому в укрупненій класифікації серед підходів, за якими амортизація стосується вже наявних основних засобів, виокремлено ті, що трактують це з погляду зношування та знецінення основних засобів, і ті, що трактують це з погляду списання вартості основних засобів. Деталізація укрупненої класифікації шляхом виділення у межах сформованих груп підходів їх складових дозволила виявити 14 специфічних підходів до трактування амортизації.
· уперше обґрунтовано, що під амортизацією слід розуміти реакцію на знецінення основних засобів, яка може виражатися у таких формах: 1. Поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію; 2. Поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію і використання цієї вартості для наступного їх відтворення; 3. Поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію з метою відшкодування витрат на їх придбання; 4. Розподілу витрат на придбання основних засобів за роками терміну їх корисного використання; 5. Віднесення вартості основних засобів на зменшення прибутку, що оподатковується; 6. Капіталовкладень у відтворення власне об'єкта, який вибув з експлуатації; 7. Капіталовкладень у відтворення рівня потужності вибулого з експлуатації об'єкта; 8. Капіталовкладень у відтворення економічного потенціалу (цінності) об'єкта. Доведено, що форми реакції на знецінення основних засобів можуть перебувати одна стосовно іншої як у позиції антагонізму (коли одна виключає іншу), так і в позиції співіснування (коли одна не виключає іншу). Виконано взаємне позиціювання різних форм реакції на знецінення основних засобів.
· розвинуто і поглиблено зміст поняття "амортизаційна політика держави", під чим розуміється державне регулювання вибору форм та кількісних характеристик (параметрів) реакції власників основних засобів на їх зношування та знецінення. Обґрунтовано, що державне регулювання вибору форм реакції власників основних засобів на їх знецінення може відбуватися за допомогою дозвільної, зобов'язувальної та вільної системи. Результативність (а, відповідно й доцільність) застосування кожної такої системи суттєво залежатиме як від форми, вибір якої відповідна система призначена регулювати, так і особливостей діяльності суб'єкта господарювання, стосовно якого діятиме дозвільна, зобов'язувальна чи вільна система;
· уперше обґрунтовано доцільність негайного (у перший рік експлуатації основних засобів) списання на витрати усієї величини інвестицій в основних засобів, що стимулюватиме інвестиційну активність, а також дозволить змінити існуючу ситуацію щодо різкої відмінності у можливостях списання на витрати поточних витрат та інвестицій. Доведено доцільність відсутності обмежень щодо можливості повного перенесення підприємствами на наступні періоди не списаної негайно на витрати величини інвестицій в основні засоби та запровадження ринку прав на податкове списання прибутку;
· уперше розроблено механізм функціонування ринку прав на податкове списання прибутку, пропозиція на якому формувалася підприємствами з прибутком меншим за величину здійснених ними нових інвестицій, а попит - підприємствами, обсяг прибутку яких перевищував би обсяг здійснених ними нових інвестицій. Доведено, що максимально можлива ціна, яку покупець погодиться заплатити за право на податкове списання одиниці прибутку відповідає його загальній економії від придбання та використання зазначених прав, а утрачена вигода підприємства від продажу прав на податкове списання одиниці прибутку (яка виступатиме мінімально можливою ціною їх пропозиції) залежить від альтернативних можливостей використання цих прав.
· дістали подальший розвиток підходи до амортизаційної політики держави стосовно підприємств-природних монополістів. Доведено, що при розроблянні калькуляції ціни на продукцію природного монополіста для визначення амортизації основних фондів найбільш доцільно використовувати виробничий метод нарахування амортизації, що стимулюватиме повне використання потужності.
[b]В Україні має бути прийнято Закон "Про амортизацію", який суттєво впливатиме на інвестиційний клімат і ефективність господарської діяльності у нашій державі. Надіємося, що результати виконаного дослідження можна буде використати для удосконалення амортизаційної політики Української держави.[b]
  • 1

#11 banderivec

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 262 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:криївка в лісі

Відправлено 21.04.2007 – 18:54

це все таки дисертація?
  • 0

#12 VVK

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 7 повідомлень

Відправлено 22.08.2007 – 16:40

Шановний Юрію Івановичу!

Уважно ознайомився з Вашим твором (проектом монографії) під назвою АМОРТИЗАЦІЯ!? Спроба дефініції!
Ось воно епохальне відкриття!!!!!!!!!! Нарешті ми знаємо що таке амортизація!!!

Проте згадаємо, що Я.В. Соколов, д.е.н., професор, член Методологічної ради по бухгалтерському обліку при Мінфіні Росії нещодавно писав наступне:
«Широке визнання амортизація, як бухгалтерська категорія, отримала тільки до середини XIX століття. Тоді почалося масове залізничне будівництво, воно вимагало величезних колективних капіталів, а витрати, пов'язані з будівництвом, відбивалися в той момент, коли вони виникали. В результаті величезні суми фіксувалися в самому початковому періоді будівництва, а надалі виникав чималий прибуток, бо амортизація не нараховувалася, і, як наслідок, акціонери вимагали величезних дивідендів. Але справжні господарі справи вважали за потрібне утримати частину виручки, створюючи так званий фонд оновлення (реновації). Передбачалося, що коли рухомий склад, шлях, будівлі, споруди і т.п. будуть зношені, в управління залізниці будуть кошти для відновлення ліквідовуваних засобів.
Так виникло розуміння амортизації як фонду. Зазвичай він ділився на дві частини: перша призначалася на купівлю або створення нових об'єктів замість старих (це і є реновація), друга — припускала накопичення засобів для капітального ремонту. Так спочатку розуміли амортизацію і за кордоном, і у нас. У Росії особливо ясно цю теорію розвинув глава петербурзької школи бухгалтерського обліку — Е.Е. Сіверс (1852-1917).
Е.Е. Сіверс стверджував, що амортизація — це фонд. Бухгалтер Р.Я. Вейцман (1870-1936) розвинув зовсім інше розуміння амортизації. Він стверджував, що амортизація — це не частина прибутку, яка не оподатковується і з якої не виплачуються дивіденди, а, відповідно до вчення К. Маркса (1818-1883), став учити, що це перенесення раніше створеної вартості на вартість вироблюваного товару. Звідси витікало, що, витратившись на основні засоби (цей термін з'явиться значно пізніше), власник не повинен ці витрати трактувати як витрати того моменту, коли вони виникли, бо такими вони ставатимуть у міру експлуатації об'єкту. Наприклад, купили ви шубу за 12 000 грн. і носити її збираєтеся 10 років. У момент покупки, коли ви віддали за неї всю суму, у вас немає витрат, відбувається тільки зміна структури активу балансу: були гроші — стали основні засоби. Ніяких витрат. (Якщо вас удома хто-небудь дорікне в марнотратстві, ви так і пояснюйте.)
Таким чином, витрати виникають протягом всього експлуатаційного періоду кожного об'єкту і, отже, амортизація — це не частина прибутку, а частина собівартості виробу, яка поволі включається в готову продукцію. В цьому випадку говорити про амортизацію, як про джерело фінансування, не доводиться, бо вона тепер стала розумітися як списання раніше понесених витрат майбутніх періодів. А кому може прийти в голову вважати їх джерелом фінансування?» (Інтернет-текст переведено та дещо скориговано - VVK).
Між іншим, в Україні прихильником марксистської точки зору, сам того не розуміючи, безперечно, є І. Чалий. «Амортизація ж, — пише І.Чалий, — це не фонд-джерело, а звичайнісінькі витрати. Вона просто показує в звітності, яку частина первинної вартості основних засобів вже віднесено на витрати. Чи можна придбати щось за рахунок витрат? Питання є риторичним для будь-якого підприємця. Якщо грошей (активів) нема, то жоден амортизаційний фонд (пасив) не допоможе. Однак тези, які для практиків є аксіомою, для декого з теоретиків не очевидні [Чалий І. Джерела інвестицій по-кабмінівськи: як немає активів, пасиви не допоможуть // Дзеркало тижня № 11 (486) 20 – 26 березня 2004].
Проте Маркс, хоч і вживає замість терміну «амортизація» поняття «зношення основного капіталу», все-ж на відміну від І. Чалого розрізняє часткове або періодичне відшкодування і поступове розширення підприємства в ході часткового оновлення основного капіталу.
Згідно Марксу: «Зношення (залишаючи в стороні моральне зношення) є та частина вартості, яку основний капітал унаслідок його використання поступово передає продукту, — передає в тій середній мірі, в якій він втрачає свою споживчу вартість.
Цей знос частково такий, що основний капітал має відому середню тривалість життя; він цілком авансується на цей термін; після закінчення його він повинен бути цілком замінений. Для живих засобів праці, наприклад для коней, час відтворення приписано самою природою. Середня тривалість їх життя, як засобів праці, визначена законами природи. Як тільки закінчується цей термін, використані до кінця екземпляри доводиться замінювати новими. Коня не можна замінювати по частинах, його можна замінити тільки іншим конем».
«Що стосується поступового розширення підприємства в ході часткового оновлення, то ми відзначимо наступне. Хоча, як ми бачили, основний капітал in natura продовжує діяти в процесі виробництва, частина його вартості, що визначається середньою величиною зносу, обертається разом з продуктом, перетворюється на гроші, складає елемент резервного грошового фонду, який служить для відшкодування капіталу, коли наступає термін його відтворення in natura. Ця частина вартості основного капіталу, перетворена, таким чином, в гроші, може послужити для того, щоб розширити підприємство або провести в машинах удосконалення, які підвищать їх ефективність. Таким чином через відомі проміжки часу здійснюється відтворення, і притому — якщо розглядати його з суспільної точки зору, — відтворення в розширеному масштабі: розширеному екстенсивно, якщо розширюється тільки поле виробництва; розширеному інтенсивно, якщо застосовуються ефективніші засоби виробництва.
Таке відтворення в розширеному масштабі витікає не з накопичення — не з перетворення додаткової вартості в капітал, а із зворотного перетворення вартості, яка, відгалузившись, відокремившись в грошовій формі від тіла основного капіталу, перетворилася на новий — в додатковий або в ефективніший основний капітал того ж роду. Зрозуміло, частково від специфічної природи даного підприємства залежить, чи здатне воно і якою мірою воно здібне до такого поступового розширення; отже, від цієї специфічної природи залежить також, в яких розмірах має бути зібраний резервний фонд, щоб його можна було знову вкласти в те ж підприємство, і в які терміни може здійснюватися це вкладення. З іншого боку, що стосується можливості удосконалення деталей існуючих машин, то вона залежить, звичайно, від характеру удосконалень і від конструкції самої машини».
Як бачимо, ще Маркс вважав, що «резервний грошовий фонд» недоцільно використовувати як скарб, а слід його перетворювати на реальний капітал для отримання додаткової вигоди підприємця. Тому ваша думка, Юрію Івановичу, про те, що «…використання амортизаційних нарахувань в якості обігових коштів є нормальним і позитивним явищем, якщо для підприємства це вигідніше, ніж їх негайне інвестування. Метою державного амортизаційного регулювання має стати не насильницький примус підприємств до подальших інвестицій в основний капітал, а гарантування вільного повернення коштів, витрачених раніше на придбання та введення в дію основних фондів», є в основному правильною і має солідне обгрунтування у класика політекономії.
Взагалі кажучи, друга Ваша думка, Юрію Івановичу, про те, що амортизація — це «реакція на знецінення основних засобів (ОЗ), яка може виражатися … у багатьох формах» — не є настільки ж обгрунтованою.
Справа в тому, що кожен підприємець, який організував виробництво і випустив при нормальних умовах певну кількість продукції, має право на повне відшкодування з одержаної виручки вартості раніше авансованого ним основного капіталу, зрозуміло за вирахуванням його ліквідаційної вартості. Яка ж це реакція? Це право на відшкодування! Воно супроводжується протиріччям між одноразовим характером інвестування коштів у основний капітал і можливістю лише періодичного (щорічного і т.п.) відшкодування цих коштів з виручки за реалізовану продукцію. Категорія, яка вирішує це протиріччя і представляє собою механізм амортизації, який введено зовсім не Марксом чи Іваном Чалим, а самим життям, практикою підприємництва. Сума відшкодування формується за весь термін служби капіталу за рахунок так званих амортизаційних відрахувань і цей процес суть амортизація основного капіталу.
Уявимо, що в деякій країні відсутній податок на прибуток. Зокрема, промисловий податок (податок на прибуток) в нашій з Вами Російській імперії був введений лише в 1885 р., а в США — в 1909 році.
При такій передумові (при відсутності податку на прибуток) виникає питання. Чи має в цьому випадку підприємство можливість списати на амортизацію 100% вартості тільки що авансованого основного капіталу за один рік? Звичайно ж не має! Якщо прибуток складає 10% від вартості основного капіталу, а нормальна амортизація 5%, то підвищення норми списання понад 15% означало б необхідність збільшення ціни на продукт, що виготовлявся. В умовах конкуренції, отже, існує межа списання зносу на вартість (ціну) продукції, яка продиктована загальною нормою валового прибутку на капітал і рівнем ринкової ціни на дану продукцію. Щорічна сума амортизації і чистого прибутку (валовий прибуток) є визначальним мотивом і метою підприємницької діяльності в умовах вільного ринкового ціноутворення. Чим більше валовий прибуток (CF), тим швидше здійснюється повернення авансованого капіталу і тим вище виявляється норма чистого прибутку на авансований капітал.
Як тільки вводиться податок на прибуток, держава вимушена нормувати процес амортизації основного капіталу. Інакше в перші роки після введення цього податку вона взагалі не отримала б податку на прибуток, бо всі підприємці перевели б свій прибуток на рахунок амортизації.
Отже, на відміну від зносу основного капіталу, який визначається природними законами втрати його корисності і, відповідно, цінності, амортизація основного капіталу суть механізм суспільного (державного) нормування процесу повернення (компенсації) раніше понесених підприємницьких витрат, пов'язаних з інвестуванням підприємцем грошей в основний капітал. Це нормування має бути справедливим та принаймні стимулюючим. В умовах глобальної конкуренції і прискорення науково-технічного прогресу виграє зазвичай та держава, де відносно вище норми амортизаційних відрахувань. Бо чим вище ці норми, тим швидше здійснюється процес оновлення основного капіталу. А звідси вже недалеко і до підвищення конкурентоздатності продукції. Ось вам і майже вся сутність амортизаційної політики держави.
В цілому Ваша монографія, Юрію Івановичу, достатньо цікава, вона принаймні пробуджує у читача низку деяких запитань, на які ще нема відповіді у сучасних "теоріях амортизації". Погодьтесь, що без цього ніяка наукова діяльність не була б доцільною.


З повагою до Вас, VVK

Повідомлення відредагував VVK: 22.08.2007 – 17:09

  • 0

#13 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 10.09.2007 – 08:51

Ретельно перечитав Ваш допис. Дуже цікавий. Кличе до дискусії. І власне перше з чим хочу подискутувати.
Ви пишете:

Цитата

Якщо прибуток складає 10% від вартості основного капіталу, а нормальна амортизація 5%, то підвищення норми списання понад 15% означало б необхідність збільшення ціни на продукт, що виготовлявся.
Але амортизація ніяк не стосується ціни. Списується прибуток як амортизація податкова. Прибуток фірми, а не прибуток повязаний з конкретним обєктом основних засобів.
Далі буде.

Повідомлення відредагував Weber: 10.09.2007 – 08:52

  • 1

#14 VVK

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 7 повідомлень

Відправлено 24.09.2007 – 16:09

Цитата

Але амортизація ніяк не стосується ціни. Списується прибуток як амортизація податкова. Прибуток фірми, а не прибуток пов’язаний з конкретним об’єктом основних засобів.

У цій Вашій тезі — всі недоліки Вашої концепції щодо сутності амортизації.

По-перше, амортизація податкова — це витвір економіки перехідного періоду, і будемо очікувати, що він відійде в минуле, наприклад, коли буде прийнято Податковий кодекс України, у новому проекті якого при визначенні податку на прибуток податковий облік амортизації наближається до бухгалтерський обліку.
По-друге, амортизаційні відрахування списуються на собівартість продукції, а це означає, що чим більша середня норма амортизації, тим вище повинна бути ціна. Інша справа, коли одна й та ж сума амортизації протягом терміну корисного використання (експлуатації) основних засобів списується нерівномірно, наприклад, спочатку більше, а потім відповідно менше.
По-третє, навіть якщо розглядається варіант, який передбачає негайне (у перший рік експлуатації ОЗ) списання на витрати усієї величини інвестицій в ОЗ, більше того, якщо це не всі інвестиції в ОЗ, а тільки нові (поточного) року інвестиції, то таке одноразове списання має на меті, очевидно, відповідне збільшення реальних амортизаційних відрахувань (фінансових ресурсів підприємства). Саме таке реальне збільшення амортизаційних відрахувань шляхом їх прискорення може виявитися ілюзорним (віртуальним), бо ціна реалізації продукції містить одну й ту ж саму суму чистого грошового потоку і обмежує апетити підприємства.
Мені сподобались наступні міркування:
«Знос основних засобів — це втрата ними первинних фізичних і моральних характеристик (звідси і поняття фізичного і морального зносу) під впливом природних сил, старіння і знецінення основних засобів. Іншими словами, процес зносу — фізичний, такий, що впливає на економіку підприємства тільки в тому сенсі, що після втрати певної частки первинних характеристик об'єкт повинен бути списаний, а на його місце слід придбати інший об'єкт, інакше виробництво просто зупиниться. Навпаки, амортизація основних засобів — процес, викликаний зовсім не фізичними, а економічними причинами: з одного боку, це перенесення вартості основних засобів на собівартість продукції, що виробляється, а з іншого — цільове накопичення грошових коштів для відшкодування зношених об'єктів.
Безглуздо говорити про політику управління зносом — тертям, опором матеріалів і іншими законами природи управляти не можна. Для зменшення зносу необхідно дотримуватись умов експлуатації, здійснювати догляд за основними засобами (чищення, змащування і т.д.), своєчасно замінювати зношені частини. Що стосується амортизаційної політики — це абсолютно інша справа, вона є складовою частиною загальної політики формування власних фінансових ресурсів і полягає в управлінні ними з метою реінвестування у виробництво. Тому досить часто накопичені на основі амортизації власні засоби, призначені для заміни об'єктів основних засобів, називають амортизаційним капіталом. Ступінь амортизації показує, яка частка вартості об'єкту перенесена на собівартість готової продукції і включена в амортизаційний капітал підприємства, а ступінь зносу — скільки відсотків первинних характеристик вже втрачено даним об'єктом і як скоро буде потрібна його заміна. На відміну від ступеня амортизації, ступінь зносу не можна розглядати як джерело чого-небудь, він характеризує тільки втрату працездатності, завершення ресурсу роботи об'єкту» [Ефремова А.А. Экономические аспекты амортизации основных средств // Справочник экономиста. —2003. —№3].
Якщо зрозуміти вищенаведене, то можна стверджувати, що мета бухгалтерського обліку — правильне визначення ступеню зносу ОЗ, мета податкового обліку — правильне (відповідно до державної політики) визначення ступеню та швидкості амортизації. Смішно, але в Україні прискорені методи амортизаційних відрахувань передбачені лише у бухгалтерському обліку, а у податковому обліку застосовується лише лінійна амортизація, та й то відносно балансової (залишкової) вартості ОЗ.

Але повернемося до Вашої тези. Припустимо, що мова йде про підприємство, яке працює з нульовою рентабельністю. Воно нараховує звісно ж податкову амортизацію за лінійною схемою. Виокремимо окремий об’єкт ОЗ, який є елементом інвестицій в нові основні засоби. Тепер скористаємося системою негайного списання на витрати повної величини здійснених інвестицій у нові ОЗ. Виникає питання. А чи одержить від цього який-небудь приріст фінансових ресурсів підприємство? Звісно ж ні! А якщо б у підприємства був прибуток? Тоді інша справа. Амортизаційні відрахування збільшуються за рахунок зменшення власного прибутку. Але фінансові ресурси підприємства (сума амортизації та чистого прибутку) збільшаться лише на ту частину приросту амортизаційних відрахувань, яка раніше виступала у формі податку на прибуток, який трансформовано в амортизаційні відрахування.
Зрозуміло, що чим менше рентабельність продукції на підприємстві, тим меншим може бути оцей реальний додатковий приріст фінансових ресурсів. Тому навіть якщо підприємству дати можливість негайного списання на витрати повної величини здійснених інвестицій у нові ОЗ, то воно здійснювало б цей захід лише частково, тобто відповідно до наявної суми прибутку до оподаткування. При нульовій прибутковості ніяка прискорена амортизація підприємству не допоможе.
Тому я знову вимушений повторити, що в умовах конкуренції існує межа списання зносу на вартість (ціну) продукції, яка продиктована загальною нормою валового прибутку на капітал і рівнем ринкової ціни на дану продукцію.

Повідомлення відредагував VVK: 24.09.2007 – 16:35

  • 0

#15 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 26.09.2007 – 14:01

Читаю Ваші висловлювання з насолодою. Ось що значить сучасні можливості наукової дискусії. Не стаття за пів року, не 2 рази у рік на конференції а негайно!
А тепер дещо конкретніше (можливості повноцінної дискусії щойно після 30.09). Ви пишете:

Цитата

По-перше, амортизація податкова — це витвір економіки перехідного періоду, і будемо очікувати, що він відійде в минуле, наприклад, коли буде прийнято Податковий кодекс України, у новому проекті якого при визначенні податку на прибуток податковий облік амортизації наближається до бухгалтерський обліку.
Це не так. Майже в усіх країнах світу податкова та бухгалтерська амортизації це цілком різні речі. Те, що тут виставляю - не проект монографії, а фрагменти матеріалів, які вже висвітлені у монографіях і статтях. Ширше подискутую вже у жовтні. А, на загал, дуже вдячний за дискусію та цікаві думки. Думаю нам вдасться познайомитися ближче, бо Вас я на разі не розшифрував. Ніби науковець з Харкова (але явно не Орлов). Подібно до пана Кваснюка, але то Київ... :D
  • 1

#16 VVK

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 7 повідомлень

Відправлено 26.09.2007 – 18:21

Шановний Юрію Івановичу!

Ви пишете:

Цитата

Це не так. Майже в усіх країнах світу податкова та бухгалтерська амортизації це цілком різні речі.

Я спирався на лист Ернста Меренгса, який розміщено на сайті Мінфіну України, але повну адресу цього листа я щось не можу навіть процитувати на цих теревенях.

Пропоную ознайомитись з цим листом (там, де йде обговорення проекту Податкового кодексу).

Кажуть, що я вчився паралельно з П. Орловим у ХІЕІ, але зараз знайомий лише з С. Орловим (сином), який, як і Ви, багато часу присвятив проблемі амортизації. У мене нема навіть публікацій по цій проблемі, але це ще ні про що не говорить. Чи не так?

З повагою до Вас,
чайник VVK

  • 0

#17 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 28.09.2007 – 11:06

Перегляд дописуVVK (26.09.2007 17:21) писав:

[Я спирався на лист Ернста Меренгса, який розміщено на сайті Мінфіну України, але повну адресу цього листа я щось не можу навіть процитувати на цих теревенях.

Пропоную ознайомитись з цим листом (там, де йде обговорення проекту Податкового кодексу).

Кажуть, що я вчився паралельно з П. Орловим у ХІЕІ, але зараз знайомий лише з С. Орловим (сином), який, як і Ви, багато часу присвятив проблемі амортизації. У мене нема навіть публікацій по цій проблемі, але це ще ні про що не говорить. Чи не так?

З повагою до Вас,
чайник VVK

Ви тут цілком правий! Не мусять бути публікації - вистачить лиш би голова добре варила. Як у Вас. Зазначу лише, що амортизація то одна з націкавіших і одночасно з найважчих категорій економіки. І радий, що маю доброго дискусанта.

Хочу навести ще кілька цитат.

Цитата

"Амортизація є надзвичайно складним економічним явищем";
"Амортизаційні відрахування є найсуперечливішою й найцікавішою з усіх економічних категорій";
"З амортизацією пов'язані найважчі теоретичні та статистичні проблеми",
- це лише незначна частина висловлювань науковців із цього приводу.

І тепер про наукову новизну виконаного дослідження.
ВСТУП
Економічна теорія значною мірою пов'язана з необхідністю вимірювання різноманітних економічних показників. Одних із таких показників є показник знецінення основних засобів, який у західній економічній теорії описується терміном "депресіація" (depreciation – знецінення), а у вітчизняній – "амортизація" (amortization – пом'якшувати, компенсувати). Звернемо увагу, що навіть для простого описання явища знецінення основних засобів західна та вітчизняна економічні теорії використовують терміни, що мають суттєво відмінне змістовне навантаження. Якщо базована на ліберальних підходах західна економічна думка для опису явища знецінення основних засобів використовує цілком зрозумілий термін "депресіація", який можна трактувати навіть як певною мірою професійний жаргон задля компактності спілкування, то вітчизняна економічна думка, базована на марксистських традиціях "перенесення вартості капіталу", у термін "амортизація" закладає глибокий зміст, пов'язаний з процесами компенсування знецінення основних засобів.
Вагомий внесок у дослідження проблем амортизаційної політики держави зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: Афанасьєв Мст., Баб'як Н.Д., Баранов Д.А., Безуглий А., Богачьов В.Н., Болховітінова О., Борисенко З.Н., Буркинський Б.В., Вейсбех Д.А., Виговська Н.Г., Геєць В., Загородній А.Г., Канторер С.Є., Кваснюк Б.Є., Кваша Я.Б., Ланге О., Лютц Ф., Лях Л.В., Массе П., Орлов О., Орлов П., Орлов С., Риггс Дж., Стадницький Ю.І., Стоун Р., Студенский П., Фукс А.Е., Хорунжий Л.А., Цигічко А.Н., Шетті А. Проблеми "вимірювання" знецінення основних засобів, правильної реакції підприємців та держави на таке знецінення завжди викликали значні теоретичні та практичні труднощі. "Амортизація є надзвичайно складним економічним явищем"; "Амортизаційні відрахування є найсуперечливішою й найцікавішою з усіх економічних категорій"; "З амортизацією пов'язані найважчі теоретичні та статистичні проблеми", - це лише незначна частина висловлювань науковців із цього приводу. Незважаючи на порівняно значну кількість розвідок, які стосуються поняття амортизації та амортизаційної політики держави, слід відзначити відсутність цілісного дослідження проблеми, а також недостатність наукового опрацювання низки окремих питань, правильне розв'язання яких є важливим для удосконалення державної амортизаційної політики.
Метою дослідження у монографії є обґрунтування оптимальних параметрів державної амортизаційної політики. Виходячи з цього, в роботі поставлені та розв'язані такі завдання:
· дослідження особливостей фізичного та морального зношування основних засобів;
· обґрунтування змісту амортизації основних засобів;
· обґрунтування суті, можливості та задач амортизаційної політики держави;
· аналіз світового та вітчизняного досвіду амортизаційної політики держави;
· обґрунтування оптимальних параметрів політики держави щодо віднесення вартості основних засобів на зменшення оподатковуваного прибутку;
· обґрунтування оптимальних параметрів амортизаційної політики держави щодо природних монополій.
Об'єктом дослідження є амортизаційна політика держави.
Предмет дослідження – теоретичні засади та прикладні аспекти удосконалення амортизаційної політики держави.
Результати виконаного дослідження у своїй сукупності вирішують важливу науково-прикладну задачу удосконалення амортизаційної політики держави. До найбільш суттєвих наукових результатів, які отримано у дослідженні, відносяться наступні:
· дістала подальшого розвитку теорія знецінення основних засобів. Доведено, що змінною складовою знецінення основних засобів унаслідок фізичного зношування є не знецінення функціонуючих основних засобів під впливом експлуатаційних навантажень, а різниця між загальним знеціненням основних засобів при функціонуванні (під спільним впливом негативних чинників навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень) та його знеціненням при бездіяльності (під впливом негативних чинників навколишнього середовища). Обґрунтовано, що загальна величина знецінення основних засобів унаслідок зношування має дві складові: постійну, яка зумовлюється фізичним та моральним зношуванням, та змінну, яка зумовлюється лише фізичним зношуванням;
· удосконалено класифікацію підходів до трактування амортизації. У межах укрупненої класифікації здійснено поділ підходів на ті, за якими амортизація стосується вже наявних основних засобів, і ті, за якими амортизація стосується новостворюваних основних засобів. При цьому в укрупненій класифікації серед підходів, за якими амортизація стосується вже наявних основних засобів, виокремлено ті, що трактують це з погляду зношування та знецінення основних засобів, і ті, що трактують це з погляду списання вартості основних засобів. Деталізація укрупненої класифікації шляхом виділення у межах сформованих груп підходів їх складових дозволила виявити 14 специфічних підходів до трактування амортизації.
· уперше обґрунтовано, що під амортизацією слід розуміти реакцію на знецінення основних засобів, яка може виражатися у таких формах: 1. Поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію; 2. Поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію і використання цієї вартості для наступного їх відтворення; 3. Поступового перенесення вартості засобів праці на вироблену з їх допомогою продукцію з метою відшкодування витрат на їх придбання; 4. Розподілу витрат на придбання основних засобів за роками терміну їх корисного використання; 5. Віднесення вартості основних засобів на зменшення прибутку, що оподатковується; 6. Капіталовкладень у відтворення власне об'єкта, який вибув з експлуатації; 7. Капіталовкладень у відтворення рівня потужності вибулого з експлуатації об'єкта; 8. Капіталовкладень у відтворення економічного потенціалу (цінності) об'єкта. Доведено, що форми реакції на знецінення основних засобів можуть перебувати одна стосовно іншої як у позиції антагонізму (коли одна виключає іншу), так і в позиції співіснування (коли одна не виключає іншу). Виконано взаємне позиціювання різних форм реакції на знецінення основних засобів.
· розвинуто і поглиблено зміст поняття "амортизаційна політика держави", під чим розуміється державне регулювання вибору форм та кількісних характеристик (параметрів) реакції власників основних засобів на їх зношування та знецінення. Обґрунтовано, що державне регулювання вибору форм реакції власників основних засобів на їх знецінення може відбуватися за допомогою дозвільної, зобов'язувальної та вільної системи. Результативність (а, відповідно й доцільність) застосування кожної такої системи суттєво залежатиме як від форми, вибір якої відповідна система призначена регулювати, так і особливостей діяльності суб'єкта господарювання, стосовно якого діятиме дозвільна, зобов'язувальна чи вільна система;
· уперше обґрунтовано доцільність негайного (у перший рік експлуатації основних засобів) списання на витрати усієї величини інвестицій в основних засобів, що стимулюватиме інвестиційну активність, а також дозволить змінити існуючу ситуацію щодо різкої відмінності у можливостях списання на витрати поточних витрат та інвестицій. Доведено доцільність відсутності обмежень щодо можливості повного перенесення підприємствами на наступні періоди не списаної негайно на витрати величини інвестицій в основні засоби та запровадження ринку прав на податкове списання прибутку;
· уперше розроблено механізм функціонування ринку прав на податкове списання прибутку, пропозиція на якому формувалася підприємствами з прибутком меншим за величину здійснених ними нових інвестицій, а попит - підприємствами, обсяг прибутку яких перевищував би обсяг здійснених ними нових інвестицій. Доведено, що максимально можлива ціна, яку покупець погодиться заплатити за право на податкове списання одиниці прибутку відповідає його загальній економії від придбання та використання зазначених прав, а утрачена вигода підприємства від продажу прав на податкове списання одиниці прибутку (яка виступатиме мінімально можливою ціною їх пропозиції) залежить від альтернативних можливостей використання цих прав.
· дістали подальший розвиток підходи до амортизаційної політики держави стосовно підприємств-природних монополістів. Доведено, що при розроблянні калькуляції ціни на продукцію природного монополіста для визначення амортизації основних фондів найбільш доцільно використовувати виробничий метод нарахування амортизації, що стимулюватиме повне використання потужності.
В Україні має бути прийнято Закон "Про амортизацію", який суттєво впливатиме на інвестиційний клімат і ефективність господарської діяльності у нашій державі. Надіємося, що результати виконаного дослідження можна буде використати для удосконалення амортизаційної політики Української держави.


Зверну увагу, що це не дисертація (всі дисертації вже доволі давно захищені), не грантове дослідження, а так для душі - вирішення проблеми, яка давно цікавила. Всі ці речі опубліковані (тому копіювання і присвоєння загрожуватиме відповідними ризиками), але реакція на паперові публікації відбувається занадто довго.
  • 1

#18 VVK

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 7 повідомлень

Відправлено 05.10.2007 – 15:24

А як Вам ось таке тлумачення?

Амортизація основних засобів економічна - процес погашення первинної (за вирахуванням ліквідаційної) вартості основних засобів в порівнянних цінах шляхом регулярного списання частини прибутку до оподаткування у формі амортизаційних відрахувань, які в умовах ліберальної амортизаційної політики держави використовуються підприємством на свій розсуд.
Амортизаційні відрахування визначаються у формі нарахування амортизаційних сум за нормами амортизації в процентному відношенні до вартості основних засобів в порівнянних цінах і з урахуванням режиму використання основних засобів у виробничому процесі.
Можливі випадки, коли амортизаційні нарахування більше прибутку до оподаткування, і вони не можуть бути трансформовані в амортизаційні відрахування в поточному періоді (році) в повному обсязі. Виходячи з виняткового права підприємця на безумовне відшкодування первинної (за вирахуванням ліквідаційної) вартості основних засобів, втрачені вказаним чином амортизаційні відрахування мають бути здійснені у наступних періодах оподаткування, коли прибуток зростає до нормального рівня.

Амортизація основних засобів бухгалтерська (облікова) – процес обліку фізичного і морального зносу частини первинної вартості основних засобів в порівнянних цінах, втраченої ними унаслідок використання певного режиму їх експлуатації.

Повідомлення відредагував VVK: 05.10.2007 – 15:25

  • 0

#19 Wеbеr

    цинічний бандера

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6047 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 05.10.2007 – 19:17

Перегляд дописуVVK (5.10.2007 15:24) писав:

А як Вам ось таке тлумачення?

Амортизація основних засобів економічна - процес погашення первинної (за вирахуванням ліквідаційної) вартості основних засобів в порівнянних цінах шляхом регулярного списання частини прибутку до оподаткування у формі амортизаційних відрахувань, які в умовах ліберальної амортизаційної політики держави використовуються підприємством на свій розсуд.
Амортизаційні відрахування визначаються у формі нарахування амортизаційних сум за нормами амортизації в процентному відношенні до вартості основних засобів в порівнянних цінах і з урахуванням режиму використання основних засобів у виробничому процесі.
Можливі випадки, коли амортизаційні нарахування більше прибутку до оподаткування, і вони не можуть бути трансформовані в амортизаційні відрахування в поточному періоді (році) в повному обсязі. Виходячи з виняткового права підприємця на безумовне відшкодування первинної (за вирахуванням ліквідаційної) вартості основних засобів, втрачені вказаним чином амортизаційні відрахування мають бути здійснені у наступних періодах оподаткування, коли прибуток зростає до нормального рівня.

Амортизація основних засобів бухгалтерська (облікова) – процес обліку фізичного і морального зносу частини первинної вартості основних засобів в порівнянних цінах, втраченої ними унаслідок використання певного режиму їх експлуатації.
Нормальні тлумачення. Нічого проти них немаю. Але я запропонував тлумачення універсального плану, яке обєднує вже існуючі. Амортизація - це реакція на знецінення основних засобів, яка проявляється у формах... У тому числі і Вами запронованих.
  • 1

#20 VVK

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 7 повідомлень

Відправлено 09.10.2007 – 13:33

Ви писали:

Цитата

Об'єктом дослідження є амортизаційна політика держави.

Предмет дослідження – теоретичні засади та прикладні аспекти удосконалення амортизаційної політики держави.

А якщо у держави нема амортизаційної політики? Що ж у цьому випадку досліджувати? Тим паче, якої держави? Адже держав дуже багато.

Те ж саме відносно предмета дослідження: теоретичні засади вивчають, а не досліджують; чи можна удосконалити неіснуючу амортизаційну політику?

А оце:

Цитата

Уперше розроблено механізм функціонування ринку прав на податкове списання прибутку, пропозиція на якому формувалася підприємствами з прибутком меншим за величину здійснених ними нових інвестицій, а попит - підприємствами, обсяг прибутку яких перевищував би обсяг здійснених ними нових інвестицій

Це, на мій погляд, щось нереальне, ірраціональне. Воно нагадує ідеї авторів законопроекту РФ N 100593-3 "Об обороте основного капитала".

На мій погляд, існує лише один спосіб вирішення проблеми амортизації. Необхідно вернутися до першоджерел. Зокрема, перегляньте 2-й том "Капіталу", де розглядається ця проблема у її класичній постановці. Як Ви думаєте, чи періодичні витрати підприємства на підтримку основних засобів у робочому стані є єлементами витрати амортизаційних відрахувань? Ось у чому питання.

Зараз під амортизацією розуміють лише так звані реноваційні відрахування, раніше під нею розуміли дещо інше. Якщо ми з Вами будемо плестись у хвості "амортизаційної політики держави", то дійсно категорія "амортизація" перетвориться на дещо незрозуміле, складне, потойбічне.

Мої критичні зауваження не сприймайте як виклик, бо я сам хотів би так сміливо, як і Ви, написати про результати дослідження, з якого стало б усе зрозумілим відносно сутності амортизації.
Чи не так?
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних