Перейти до вмісту

Оскар Уайльд


Повідомлень в темі: 27

#1 Анюта

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 171 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Сміла

Відправлено 10.04.2007 – 13:25

  • 27
Зараз читаю його роман "Портет Доріана Грея". Хочу почути ваші думки, щодо цієї книги та й його творів взагалі....Особисто мені подобається :)

#2 дивина

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 37 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 10.04.2007 – 13:53

Як на мене, Уайльд не може подобатись усім, бо його твори трохи... ну, специфічні. :) Але мені подобається, цікаві думки і яскраві образи.
"Портрет Доріана Грея" не так давно прочитала, гарно, хоча я б не назвала одним з улюблених творів... Хочу зауважити, що український переклад - чудовий. :) А от в оригіналі важкувато чомусь пішло ;)
  • 0

#3 Анюта

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 171 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Сміла

Відправлено 10.04.2007 – 14:07

А я не змогла знайти цей твір на ураїнській :) ;) :)
  • 0

#4 дивина

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 37 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 10.04.2007 – 14:18

Серйозно? Хм.. Точно є серія класики - української та зарубіжної, де можна знайти "Портрет Доріана Грея". В нас в книгарнях багацько є книжок тої серії.. А так я бачила лише одну книгу в пристойному виданні і українською, нажаль :) Ти російською читала?
  • 0

#5 Анюта

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 171 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Сміла

Відправлено 10.04.2007 – 14:23

Ага, але якщо пощастить знайти на українській, то обов'язково прочитаю ще й на рідній мові... :)
  • 0

#6 bulbashka_aero

    Вівця-перевертень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1575 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Кременчук

Відправлено 10.04.2007 – 14:35

А мені ДУ-УЖЕ подобаються його п"єси. І то будь якою мовою (щоправда, українською читати не доводилось)
  • 0

#7 дивина

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 37 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 10.04.2007 – 14:41

Перегляд дописуLucky (10.04.2007 15:23) писав:

Ага, але якщо пощастить знайти на українській, то обов'язково прочитаю ще й на рідній мові... :)
Думаю, якщо знайдеш той переклад (а їх навряд чи багато :) ), не пошкодуєш. ;)
  • 0

#8 Antrenne Diourivelle

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 522 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Uupernavik

Відправлено 10.04.2007 – 14:43

хемм...мабуть найулюбленіший автор....
та ще й піндос...
  • 0

#9 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5186 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 10.04.2007 – 17:08

Обожнюю Вайлда..навіть попри те,що він був гомосексуалістом....частенько хапаю книжку знову і перечитую...цікаво пише..і щось несе...
  • 0

#10 Neorlandina

    Schadenfreude

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3840 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 10.04.2007 – 17:24

Оце я про нього читала статтю цікаву.
Там писало, шо його матір трохи той-во з головою не дружила. Дуже хотіла дочку, тому до 5ти років одягала Оскара у дівчаче. І він все думав, шо він - дєвучка. ДОпоки мати дійсно не народила дівчинку. Тоді йому сказали, шо він насправді хлопчик. Кажуть дуже переживав...
А потім його ще до школи віддали, де вчителі-священники дуже ласі були до хлопчачих принад... Та й таке. Оригінал він був ще той.
Ну і шо шо пєндос? Мерк'юрі он тож пєндос був. Головне шоби людина клепку у голові мала, а бо хоча б неординарний божественний дар творити прекрасне. :)

Оце читала його нещодавно в оригіналі. Та слухайте - зовсім інше дєло! Вкотре впевнилася в тому, що переклад - не найкращий винахід людства.
  • 0

#11 Leia

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 263 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 10.04.2007 – 17:34

Мені подобаються ідеї, які він виражає в "Портреті...". Про красу, про мораль. Як нам казали в школі, "конфлікт етики і естетики".
  • 0

#12 Руда_миша

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 547 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Центру та окраїн Львова

Відправлено 10.04.2007 – 19:19

Казки в нього класні всі... Портрет Доріана Грея дуже особистінсний, автор явно писав про свої переживання... От взяти його казки і порівняти з Греєм і ... розумієш що у всіх нас свої проблеми і свої мрії... Люблю його твори...

Повідомлення відредагував Foxy_mouse: 10.04.2007 – 19:20

  • 0

#13 Анюта

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 171 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Сміла

Відправлено 13.04.2007 – 20:57

Найвідомішим твором письменника, який приніс йому всесвітню славу і найповніше відбив його філо¬софські та естетичні погляди, життєве кредо і принципи художньої творчості, був роман «Портрет Доріана Грея» (1891).
Цей твір — ідеальний приклад парадоксальної (пе¬ревернутої) фабули. Закоханий у свою зовнішність Доріан Грей ладен закласти душу дияволу, аби не старіти і залишатися вродливим юнаком. І відбувається незви¬чайне, протиприродне, фантастичне: зображений на портреті Доріан Грей фізично старіє, його намальоване обличчя вкривається зморшками, його врода гине, а сам Доріан у житті залишається молодим і гарним. Та настає час, коли Доріан готовий знищити свій портрет, який є свідком його безчестя і підступності. Він кида¬ється на своє зображення з ножем. Відчайдушний крик пролунав у великому будинку. Слуги, вбігши до кімнати господаря, побачили на стіні прекрасний портрет мо¬лодого Доріана Грея, а на підлозі з ножем у грудях лежав мертвий старий чоловік.
“Портрет Доріана Грея” можна вважати взірцем інтелектуального роману кінця ХІХ століття. У цьому творі втілено найдорожчі для письменника думки, що визначали спосіб і стиль його власного життя. «Роз¬крити себе і втаїти митця — цього прагне мистецтво»,— сказано в авторській передмові до роману. Але в ньому відчувається потужний струмінь автобіографізму, і саме суб'єктивність надає зображеному психологічної досто¬вірності.
Відомо, як виник задум роману: одного разу в май¬стерні свого приятеля Уайльд познайомився з натурни¬ком, який вразив його досконалістю своєї вроди. «Який жаль,— вигукнув письменник,— що таке славне ство¬ріння мусить старіти!» На це художник, погодившись, додав: «Чудово було б, якби він залишався такий точнісінько, як зараз, а натомість щоб його портрет старів і вкривався зморшками».
Ця розмова торкалася проблеми, яка ніколи не пе¬реставала хвилювати письменника: взаємини життя і мистецтва. Із цією проблемою тісно пов'язана інша: мораль і мистецтво, роль етичного та естетичного у житті. Для Уайльда, як відомо, ці слова були майже антонімами. Протиставлення мистецтва і життя, мис¬тецтва і моралі породжує ряд інших протиставлень, що ними переповнений роман. Усе яскраве, блискуче, пре¬красне пов'язане з мистецтвом; усе сіре, буденне — із життям. Навіть свою наречену Доріан Грей кохає доти., поки бачить у ній літературну героїню: Джульєтту, Офелію, Розалінду, Беатріче, Корделію. Як тільки Сібіл Вейн по-справжньому закохалась і перестала жити уяв¬ним життям своїх героїнь на сцені, кохання Доріана минає. Коли трагічно пішла із життя Сібіл, Доріан не пролив жодної сльози, а своєму другові зізнався: «Якби я прочитав це у книжці, я ридав би! А от тепер, коли це сталося у житті, і сталося зі мною, воно виглядає занадто дивовижним, щоб проливати сльози».
Роман насичений детальними описами великосвіт¬ських віталень, будинку і кімнат Доріана Грея. Сам герой визнає: “Я кохався на красивих речах, до яких можна доторкнутись і взяти до рук. Старий грезет, зелена бронза, лаковані дрібнички, різьблення із сло¬нової кості, вишукані інтер’єри, розкіш, пишнота — усе це дає чимало втіхи”.
Що ж до пейзажів у романі, то вони вражають своєю штучністю, відшліфованістю: “Небо тепер стало чисто опаловим[1], і на його тлі навколишні дахи виблискували, мов срібло”. Тіні сріблясті, а небо сяє, наче чудова перлина. Штучну красу Уайд плекав, від природної відвертався. З усіх витворів природи він любив лише квіти. Особливо часто на сторінках роману з'яв¬ляються орхідеї та тюльпани: «Тюльпани на клумбах по той бік алеї пломеніли тремтливими огнистими язич¬ками. Білий порох трепетною хмаркою духовитої пудри зависав у повітрі. Мов якісь величезні метелики, пур¬хали й колихались барвисті парасольки квітів». Квіти в нього оранжерейні, штучно викохані, начебто несправжні.
Мистецтво для Уайльда вище за життя, а отже і за природу. Саме тому світ речей, тобто витворів рук людських, превалює в романі над світом природним.
«Портрет Доріана Грея» найповніше виражає есте¬тизм Уайльда. Вчинки і висловлювання героїв роману підпорядковані тому, щоб якнайяскравіше висвітлити думки і погляди письменника.
Чи не тому критики неодноразово наголошували: лорд Генрі Уоттон — двійник Уайльда. Справді, про¬тягом усього роману цей герой висловлює найзаповітніші думки письменника. Перед читачем постає салон¬ний апостол насолоди і розкоші, яким був сам автор. Образом Доріана Грея, людини з неабияким мистецьким темпераментом, Уайльд переконує у реальності закладеного в романі конфлікту — між мистецтвом і життям, мистецтвом і природою, мистецтвом і мораллю. Цей конфлікт настільки реальний, що, як ми вже знаємо, він справдився у житті Уайльда.
Водночас головні герої роману — Доріан, лорд Ге¬нрі, художник Безіл Голуорд — не є характерами зі всією складністю і багатогранністю реакцій на дій¬сність, тобто не є характерами реалістичними. Пишучи роман філософсько-символічний, Уайльд начебто вста¬новлює теоретико-естетичну схему, в рамках якої і створює образи своїх героїв. У романі багато діалогів, майже на кожній сторінці ведуться бесіди, що розкри¬вають життєву філософію кожного з героїв, а в сукупності — самого автора. Три головні персонажі виражають різне ставлення до життя.
Лорд Генрі – втілення філософії насолоди. Це витончений естет, що кохається в красі й відмежовується від потворного, бридкого в житті. Це прагнення не помічати нічого, крім краси, робить його не просто байдужим до всього іншого, а й цинічним. У лорда Генрі холодна душа людини, яка не має ідеалів. Пробуджуючи в Доріанові бажання на¬солоджуватися життям за будь-яку ціну, він зовсім не замислюється над можливими наслідками такої поведінки як для самого юнака, так і для інших людей.
Егоїзм лорда Генрі — це егоїзм естета, який хоч і має уявлення про реальне життя, але не зважає на нього. Навіть самогубство Сібіл лорд Генрі в першу чергу оцінює не з етичного, а щ естетичного погляду.
Саме такою трагедією, що цілком вдовольнила смаки обох естетів, стала смерть юної актриси. Здібний учень лорда Генрі, Доріан тільки спочатку вражений тим, що сталося. Пройде зовсім небагато часу, і він буде відчу¬вати те ж, що і його наставник: «А все ж те, що сталося, не вразило мене так, як би мало вразити... У ньому — вся моторошна краса грецької трагедії, тра¬гедії, в якій я був один з головних героїв, але яка не поранила моєї душі».
Доріан Грей і лорд Генрі замінили моральні почуття милуванням красою. Обидва герої не хочуть визнати, що у реальному світі кожному вчинку обов'язково при¬таманне своє етичне значення. Провина за смерть Сібіл залишається провиною, вбивство художника Безіла Голуорда — вбивством. При цьому сам лорд Генрі не робить нічого аморального, його цинізм — це тільки слова, тільки поза. Але ця поза — його сутність. Бо найдужче його дратує природність. Можна сказати, що він виступає теоретиком, проповідником тієї філософії, якою керується у реальному житті Доріан Грей.
Художник Безіл Голуорд — втілення ідеї служіння мистецтву. Він творить красу, і для нього немає нічого вищого за малярство. Він має гаряче, чуйне, добре серце і вкладає його у кожний свій твір. Портрет Доріана Грея став його кращим творінням. Саме тому Безіл Голуорд спочатку не хоче виставляти його, бо це означає відкрити свою душу, її глибинні порухи кож¬ному, хто прийде подивитися нову роботу. Безіл захо¬плюється власним шедевром настільки, що вже не від¬діляє портрета від живої людини, з якої його написано. Він обожнює Доріана, стає йому другом, відчуває, що почав набагато краще малювати з того часу, як позна¬йомився з цим юнаком. На відміну від Генрі й Доріана, для Голуорда етичне й естетичне невіддільні, як краса та доброта. Збираючись виїхати з Лондона на тривалий час, Голуорд приходить до Грея, щоб утримати його від бажання піддаватися спокусам, застерегти від такого способу життя, який потребує насолод різного роду за будь-яку ціну. Голуорд не хоче вірити тим непевним чуткам, що ходять навколо імені Доріана, але вважає своїм обов'язком попередити друга. Звичайно ж, він не міг передбачити, як трагічно завершиться візит до того, хто надихнув його на найкраще полотно. Та кінець Безіла неминучий. Він спалює себе на вівтарі служіння мистецтву. Це людина з гранично розвиненим естети¬чним почуттям. І саме в цьому причина його трагедії. Художник страждає від того, що відчуває страшенний розрив між ідеальним змістом, який він вклав у своє творіння, і життям, яке розбиває його мрії, не дає йому змоги бути щасливим.
Згодившись на жахливий за своєю суттю дослід, Доріан Грей віддається гонитві за насолодами, не ке¬руючись моральними принципами. Не тільки власні недоліки, пороки, негарні вчинки, а й злочини спот¬ворюють душу Доріана. Гине Сібіл. Вбивство Безіла стадо ще одним кроком на шляху до того невідворотного краху, який чекає на Доріана Грея. Але ні спосіб життя, ні ті зміни, що відбуваються з ним, ніяк не познача¬ються на зовнішності реального Грея. Він залишається юним і вродливим, а його портрет відображає сутність його розбещеної натури, старіння не лише тіла, а й душі.
Символіка роману дуже складна. З одного боку, відтворюючи істину на портреті, а не на обличчі живої людини, письменник ілюструє свій принцип, згідно з яким мистецтво реальніше за життя і життя наслідує мистецтво, а не навпаки. З другого боку, Уайльд по¬казує, що жахливі зміни на портреті відбуваються тому, що герой знехтував моральні норми. Перші зміни на портреті з'являються тоді, коли Доріан посварився із Сібіл, що призвело до її самогубства: «Інакшим став вираз, щось жорстоке з'явилося в обрисах вуст». По¬дальші зміни такі значні та страшні, що Грей більше не може бачити свій портрет, який стає його суворим суддею. Доріан намагається позбавитися портрета, але знищує не своє зображення, а себе самого.
Отже, естет Оскар Уайльд, проголошуючи незалежність мистецтва від моралі, водночас стверджує своїм твором: не можна безкарно порушувати норми людсько¬го життя. Втрата моральних устоїв веде людину до загибелі. У цьому — гуманістичний смисл роману.
«Портрет Доріана Грея» можна тлумачити по-різ¬ному, але не визнавати його безумовну неординарність і художню довершеність — неможливо. Критики, спе¬речаючись з окремих питань стосовно мистецьких по¬зицій Оскара Уайльда, доходять спільного висновку про роман: це твір новий, складний і життєздатний. Свід¬ченням цього є довголітнє життя роману, в якому кожне нове покоління читачів знаходить те, що співзвучне даному часу, що хвилює душу, збагачує розум, приносить насолоду, бо творчість великого англійського письменника Оскара Уайльда — то справжнє мистецтво.


Це так, характеристика твору...Про Доріанчика :)
  • 0

#14 Leia

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 263 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 13.04.2007 – 21:09

Цитата

Отже, естет Оскар Уайльд, проголошуючи незалежність мистецтва від моралі, водночас стверджує своїм твором: не можна безкарно порушувати норми людсько¬го життя. Втрата моральних устоїв веде людину до загибелі. У цьому — гуманістичний смисл роману.
Ото мене найбільше дратує в характеристиках творчості Вайлда.Це так відгонить тими штампованими совіцькими поглядами, якими дітей напизхають в школах. Суть роману в тому що краса- вічна, а мораль- минуча. Суспільства йдуть, одні відходять, одні приходять, вони приносять свою мораль,життя міняється, закони міняються. А краса- вічна. І конфлікт краси і моралі остання програє всуху.
  • 0

#15 Tabletk@

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 328 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ:)

Відправлено 13.04.2007 – 21:16

Перегляд дописуLucky (10.04.2007 13:25) писав:

Зараз читаю його роман "Портет Доріана Грея". Хочу почути ваші думки, щодо цієї книги та й його творів взагалі....Особисто мені подобається :)
твір про такого собі хлопчика - цукерочку....хм...примітивно....
  • 0

#16 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 14.04.2007 – 16:03

найбільше мені його казки подобаються. сумні, але такі гарні.

п.с. агов...який піндос. він ірландець. а Фреді британець. ви чого це? піндосами американців називають.

Цитата

1.пиндос - слово произошло от испанского pendejos (идиот). Так латиносы американцев обзывают
2.пиндос — слово с длительной историей, сегодня применяемое для пренебрежительного названия граждан США, в особенности американских военнослужащих, действующих за границей.

  • 0

#17 Neorlandina

    Schadenfreude

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3840 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 14.04.2007 – 20:36

Зимова Дівчина
Серйозно?
не знала.. очевидно пєндосами нині називають не тільки америкосів... принаймні у моєму колі спілкування..

До теми.

Казки його не дуже люблю. Надто сумні. Не моє. "Зоряного злопчика" згадую з жахом.
  • 0

#18 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5186 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 14.04.2007 – 21:03

Перегляд дописуTabletk@ (13.04.2007 21:16) писав:

твір про такого собі хлопчика - цукерочку....хм...примітивно....
примітивно? а сама не задумувалася,що такий твір,яким ще зачитуватимуться не одне покоління,це не просто примітивненький романчик аля Донцова..твір ще треба не просто прочитати..а вглибитися в нього...
  • 0

#19 Scorpion

    Цезар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 338 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 14.04.2007 – 21:38

Читав "Портрет...", сподобалося книга і як фантастична і як філософська (звичайно якщо брати до уваги що в школі наче спеціально обирають найтупіші і найнудніші твори).
  • 0

#20 nochnaya_ulica

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 146 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 15.04.2007 – 19:25

Читала "Портрет Доріна Грея" - в захваті від цієї книги. Перечитувала її кілька разів, кожного разу знаходила щось нове. А головні герої - вони одни із моїх улюблених в літературі)) Просто надзвичайно яскраві образи!
Ще читала "Кандид або Оптимізм" Оце дійно якась скажена книжка :cool1: Але оригінальна дуже :yes:
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних