Перейти до вмісту

Творчість учасників форуму


Повідомлень в темі: 543

#421 Se_Mia

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 3 повідомлень

Відправлено 31.01.2010 – 00:01

Я новенька на форумі, інколи пишу невеличкі "замальвки" , ось одна з них

Помилка
І ти не побачила.
І ти не почула нічого.
Ти не помітила вітру, що намагався тебе зупинити й повернути.
Ти не побачила дощ, хоча була наскрізь мокра.
Ти не звернула в провулок і не пішла коротшим шляхом.
Ти не зважала на наслідки.
Ти не писала листи минулому.
Ти не думала про майбутнє.
Ти не літала в мріях і снах.
Ти не повторювала двійчі.
Ти не шукала натхнення.
Ти не читала жіночі романи.
Ти не питала ні в кого, куди йти.
Ти не блукала серед сірої маси натовпу.
Ти не слухала нікого і нічого.
Ти нікому не вірила.
Ти ніколи не обманювала.
Ти нікого не вважала другом.
Тепер ти сидиш на підвіконні, дивишся на спляче місто і плачеш.
Ти багато в чому помилялася.
  • 0

#422 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 31.01.2010 – 18:24

Оффтоп видалено. WTF? - останнє китайське попередження.
  • 0

#423 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 04.02.2010 – 13:34

В передчутті весни:itshe:

Я розквітну навесні…обіцяю!
Мов підсніжник на галявині гаю

Пелюстки свої ніжні розкрию
Потягнуся, затремчу, запашію

Ароматом тонким і звабливим,
Загадковим, запаморочливим.

На світанку краплями роси
Зволожуся в прозорій красі

Я заграю у спектрі проміння
Завібрую, почувши гудіння

Джмелик, спраглий до мого медку
Здійме з пестиків хмарки пилку
  • 0

#424 WTF?

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 939 повідомлень

Відправлено 04.02.2010 – 16:30

Ах, Афанасій, Афанасій
Ти кинув мене саму.
І мене курвить, мене тіпає
На форумі сиджу.
І думаю про те,
Що нема води.
І посуд непомитий
У мийдодирі спочиває.

: (
  • 0

#425 Блискавиця

    ωριμότητα

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 09.02.2010 – 14:32

Балада про брудний посуд...

Афанасій - явний красень.
Кинув дівчину просту.
Її курвить і ковбасить.
А йому це не цікаво

Та й чому б було цікаво,
якщо хлопців гарних мало.
Більше гарних в нас дівчат,
він їх дурить, мов курчат.

Афанасій ще й розумний!
Має вищих три освіти.
Серце дівчини аж мліє -
Будуть геніями діти!

Класний в нього генофонд
Ще й у банці повно грошей.
Мамця кажуть - він хороший,
Перспективний, молодий...

Вийди заміж - будь щаслива,
Бо дівочий вік мінливий.
Он же ж скільки коло нього
Крутить задом і хвостом.

Афанасій, Афанасій...
Мрія кожної з дівчат.
Одну кине - візьме іншу,
може й заміж, як набридне -
вибір знову є великий...
можеш посуд геть не мити,
купи краще посудомийку

о0-0о

Повідомлення відредагував Блискавиця: 09.02.2010 – 14:33

  • 0

#426 Teo

    бовдур, булька, кулька, круть!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2841 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 14.02.2010 – 08:50

Музика змушує мене задуматись над тим, що вже давно відомо та затерто. Невловиме відчуття того, що в будь – який момент ти можеш втратити себе – це актуально. Думаю, що ми втрачаємо себе при народженні. Бо після народження нас можна змінити. Але що ж там, до народження? Те саме, що після смерті?
Все це давно відомо…
Всі давно це знають…
Але не розуміють.
І ніколи не зрозуміють. Саме тому я люблю слухати музику. Саме цю музику, яка зараз лунає з моїх недорогих колонок. Музика наповнює мене сенсом. Ніколи не було так добре.
Тепло. Хоча на вулиці зима.
Ти щасливий?
Так. Ти щасливий. Бо ти зараз можеш читати цей шматочок мого життя. Зроби собі кави або чаю. Саме зараз. Бо потім не може бути часу. Потім – а що буде потім? Куди йде час? Я не буду задавати банальні питання. Бо вони вже не потрібні. Я просто не хочу знати нічого, окрім того, що я вже знаю.
Хочу просто відчувати.
Відчувати, як лунає ця музика.
Відчувати, що я вільний. Що можу робити те, що мені подобається.
Сенс там де його немає. Люди не розуміють цього і через це їм дуже не комфортно.
Є речі, з якими стикається кожен. Таємні речі. Вони існують.
Але також існує ця музика. Вона реальна саме зараз і я пишу ці слова не за своїм веління. Мою пише музика.
Я просто слухаю її та п’ю каву. Чорна кава без цукру. Обожнюю.
Ти читаєш цей текст і він тобі не подобається. Я впевнений у цьому. Ти думаєш про своє.
І правильно робиш. У тебе своя музика життя, яка лунає до тих пір, доки грає платівка.
Загадкова, складна, інколи тиха та проста – але твоя.
Проте склав цю музику не ти. Але вона твоя.
Музика – це життя.
Твоє і водночас ні.
Не втрачай себе.
  • 0

#427 Amarok

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2350 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дубно -> Нетішин -> Київ -> New York

Відправлено 22.02.2010 – 06:58

Forgetting you
Sep 6, 2009
I used to love you
While our acquaintance was new,
When we were merely known to each other,
While we enjoyed our conversation with one another.

But everything that was so pleasant had burned,
And now I've got some lessons that I've learned.
My love has turned to nothing else than mere disgust,
And all memories I will bury with dust.

"Unknown answers"
Sep 18, 2009
Why do sometimes people refuse to believe?
Maybe because they do not want to deceive...
Why do people lie?
If we have to pay for it when we die.

Why is there such a thing as violence?
Can't everything be in a peaceful alliance?
Why do people kill?
Because they want to show their strong will?

What is love?
I'm tired of looking for that answer every then and now.
I wonder: does love actually exist?
Or, is it just a part of our imaginary mist?

In order to find those answers,
We should be as skillful as great dancers.
We should concentrate on every step
To get the entire map.

Повідомлення відредагував Amarok: 22.02.2010 – 07:00

  • 0

#428 Amarok

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2350 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дубно -> Нетішин -> Київ -> New York

Відправлено 05.03.2010 – 07:11

"I am waiting..." or "A Perfect World"

I am waiting for the world to be a better place
Like a perfect Utopia created by Thomas More.
I am waiting for the humanity to explore the Space
To settle the world where people won't even know about a war.

I am waiting for the poor to forget about famine,
Which turns their lives into a complete suffering.
I am waiting for the world to look like a popular science-fiction
Where numerous authors tried to make an accurate prediction.

I am waiting for countries to restrain from imperialism,
Which may be the cause of bloody terrorism.
I am waiting for governments to fund innovations
And to solve global problems by marvelous inventions.

I am waiting for brilliant doctors to work on a plan
That will prolong humans' precious lifespan
I am waiting for people to live longer,
In order to make our population stronger.

I am waiting for fanatics to stop spreading dreadful thoughts,
So that societies won't be filled with corrupted rots.
I am waiting for people to build their new world,
In which new improvements will quickly be swirled.

Шось таке якесь утопічне вийшло...)

Повідомлення відредагував Amarok: 05.03.2010 – 07:12

  • 0

#429 Amarok

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2350 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дубно -> Нетішин -> Київ -> New York

Відправлено 08.03.2010 – 08:05

Поетична ніч

Ніч непомітно наступила,
І тиша мою кімнату заповнила.
Чиїсь віддалені голоси чутно.
Можливо, комусь не спиться і страшно нудно.
За вікном чути, як швидкий електропоїзд проїжджає
І створює враження жорстокого шторму, що наступає.
А я в зручному ліжку зараз лежу.
Чомусь у пізню годину не сплю,
А свої заплутані думки перебираю
Та якісь невідомі вірші складаю.
Задаюсь питанням я: хіба ж я поет,
Щоб думати про шейкспірівський сонет?
Ніколи до поетики хисту я не мав,
То чому ж лірику писати я почав?
  • 0

#430 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 08.03.2010 – 11:32

...

Повідомлення відредагував Олеська: 19.01.2011 – 23:27

  • 0

#431 Гість_Стен_*

  • Гості

Відправлено 11.03.2010 – 16:26

Липневий сонет

Кидати погляди косі -
що в світі може бути краще?
Ловити кожен із усіх,
Щоразу тихше, щораз м'якше,

Як стерті клаптики сукна,
як дрібне шмаття білих тюлей.
Краплинки теплого вина
Втікають по думкам із july.

Я, невідомо-таємничий,
Захоплений оцим новим,
Ховаюсь у рожевий дим,

І між краплинками роси
Такі холодні світло-сірі,
Самотньо я малюю сни...

Повідомлення відредагував Стен: 11.03.2010 – 16:27

  • 0

#432 Кароока

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 97 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 15.03.2010 – 18:33

це мій.... строго не судіть...писала вперше))

"Дивне знайомство"
Ніхто із них не вірив у дива,
мені, здавалось, вже не вірю і я.
Та якось вночі, коли я спати ішла
висіла у небі зірка одна.
Вона впала із неба і тихо летіла,
в той час, як я сильно кохати хотіла.
Заспокоїла душу мою і здійснила бажання,
щоб я зрозуміла, яке це кохання:
повірила в нього й забула страхи,
довірилась й щиро кохала,
адже ще один шанс мені доля подарувала.
Зустрівшись із ним, я зрозуміла:
що спільного в нас досить багато.
Тоді вже згадала я зірку на небі й
закралися сумніви в серці.
"А може...", "чи ні?..", "я не знаю" - думала я.
І чим це скінчиться, чесно сказати, не знаю,
але життя не вгадаєш, тож нехай іде далі.
Й, можливо, колись ми це прочитаєм
і дивне знайомство наше згадаєм.

Повідомлення відредагував Кароока: 15.03.2010 – 18:43

  • 0

#433 Хтось_дивний

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1037 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна, Тернопіль

Відправлено 15.03.2010 – 18:48

†Fallen Angel†: Допис перемістив. Кароока - усне попередження за створення копії теми. Дивись розділ уважніше.
  • 0

#434 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 26.03.2010 – 20:03

...

Повідомлення відредагував Олеська: 19.01.2011 – 23:27

  • 0

#435 AKSIома

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 153 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:шоколадної хмаринки

Відправлено 27.03.2010 – 10:27

Я тобі сьогодні не співатиму,
Пісня вийде тиха і сумна
Завтра ти підеш, а я чекатиму,
Смуток допиваючи до дна


Завтра ти підеш, а я не спатиму,
Знаючи у чім моя вина,
Я тобі сьогодні не співатиму,
Пісня вийде тиха і сумна.



(оце таке щось прийшло недавно)
  • 0

#436 Красунечка

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 663 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 16.04.2010 – 21:43

Я спогади свої люблю-
У них живе одвічне літо.
А зиму лиш тому терплю,
Що нікуди від неї дітись.

Скотилась з дерева сльоза
За чимось вже безповоротним.
Як тяжко вибирати там,
Де вибору немає зовсім.

Ще з вітром заграє гілля
На сонних втомлених деревах.
Я - Попелюшка, отже я
Колись ще буду - Королева!

Кохання в серці запалю,
Нехай буденність посвітліє.
На двох як спогад розділю,-
Отримаю велику мрію.
  • 0

#437 Koda

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 200 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 12.06.2010 – 13:05

Не судіть строго,сама написала :happy1: Правда,не знаю,як краще назвати.

Ти знаєш,що таке свобода?
Ти знаєш,як це-бути вільним?
Ні!Не знаєш таємниці мову,
Не знаєш,як це-бути першим серед рівних.

Чи знаєш ти,якої барви ночі?
Чи знаєш,що таке життя?
Чи знаєш,що навік закриєш очі,
Так і не дізнавшись сенс свого буття.

Ти-раб.Ти раб ілюзій,мрій.
Раб страху,темноти в душі своїй.
Але не смерті.В смерті немає рабів.
  • 0

#438 Teo

    бовдур, булька, кулька, круть!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2841 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 12.06.2010 – 17:10

Він міг зустрітися із нею ще тоді, коли народився. Єдиний пологовий будинок на місто. І народилися ж вони в один день. В той сонячний та теплий день, коли всі ніжилися під сонцем на пляжі, попиваючи прохолодний сік.
Або ж через три роки, коли його мати купувала йому папугу, а її батько стояв біля кошика з кошенятами. Він тоді так щиро сміявся, слухаючи як зелений папуга вигукував: «Сєнька дурак!» та недбало вирячував очі в різні боки. А вона обережно проводила дитячою рукою по маленькій голівці якоїсь кішки.
А день коли їм обом виповнилося 10 років – його взагалі було б тяжко забути. Він – третьокласник, в білій сорочці та зі шматком торта в руках. Вона – в блакитній спідничці з брудним від крему обличчям. Вони тоді обоє сміялися, слухаючи розмови власних батьків про різні випадки з їхнього життя. Тоді він вперше подарував їй квітку з букету, який отримала його мати. Вона поцілувала його в щічку.
А через ще через 10 років вони б випадково зустрілися в університеті, на другому поверсі, біля деканату, куди він випадково забрів, шукаючи старосту. Він впізнав її. Дивно та майже неймовірно – але впізнав. Вона прийняла його запрошення прийти сьогодні до гуртожитку та почала готуватися до вечірки, плануючи що б такого їй одягнути.
Минуло б два роки і він би запросив її до ресторану, а там, слухаючи живу музику, він би став на коліно та запропонував їй вийти за нього заміж. Вона почервоніла та лагідно посміхнулася, погодившись і на цю пропозицію. Вона захотіла бачити його все своє життя, щодня, щосекунди, щомиті.
А потім би вони прожили довге життя, а ж доки він би не захворів. Вона б доглядала його та вишивала б йому теплі джемпери. Він чекав на неї, слухаючи радіо, яке було в лікарні та поглядаючи у вікно, виглядаючи там її шапочку. Йшов сніг.
Він би помер. Вона поховала його та доглядала його могилу ще три роки. Їхній син слухав її історії про те, як вони вперше познайомились. Син прихилив її до себе та дозволив поплакати в своє плече. Він був так схожий на батька.
Це все могло б трапитися. Якби вони народились.
  • 0

#439 Katakana

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 11 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Вінниця

Відправлено 12.06.2010 – 22:23

КРИТИКУЙТЕ, ПИШІТЬ КОМЕНТИ І ТЕДЕ...



Ми живемо, вмираючи кожного дня.
Щодня задавольняємо свою зухвалість і егоцентричність, намагаємося бути схожими на КОГОСЬ. Навіщо? Той, хто ще не знайшов свого місця ТУТ, хаотично рухається як броунівська частинка, кидається від одної справи до іншої, а в результаті виходить як завжди - НІЧОГО. Кожного дня ми запитуємо себе, що було сьогодні зроблено для досягнення мети, аналізуємо минулі події і робимо висновок, що ще не виклались на всі 100, мучимо себе докорами сумління за свою бездарність і лінь (хоча на фоні загалу це не найгірший результат, та й хто хоче бути «одним із», кожен прагне мати СВОЮ ОСОБЛИВІСТЬ і зі шкури пнеться, щоб самоутвердитись), це в кращому випадку. Буває інше: ти просто живиш себе й інших марними надіями на краще, здаєшся ідеалом (хоча косиш під нього відсотків так на 20), тобі хочеться вірити в марні ілюзії. Питання, який варіант правильний:
А. зневажати себе за нездатність до самореалізації
В. самореалізуватись за допомогою власних ілюзій(принцип: ми бачимо, те що хочемо бачити, чуємо, те що хочемо чути)
С . інша відповідь
Не знаю як ти, а я обираю С. 
Правильним буде набути електричного зараядуі як заряджена частинка прямує до кінцевого об*єкту, так і ти, маючи власні цілі і варіанти їх досягнення, будеш рухатися в правильному напрямку. Ти знаєш, що частинки, хоч із зарядом, інколи натикаються на перешкоди, проте це не зупиняє їх , вони рано чи пізно прийдуть туди де мають бути. ТУТ кожен має своє місце. Щоб зайняти його, тобі треба мати свою ієрархію цінностей і напрягати мізки. Принцип вінчестера, на жаль, не працює, інших способів досягнення знань не існує……. Адже найпростіший спосіб досягнути бажаного – взяти і зробити це.
Ти знаєш, що таке бажання? Це те, що слугує як пальне для нашого життя. Бажання бувають як і, зрештою, бензин – 95, 97, 98. Хтось називає задоволення бажань щастям. Виходячи з доведення від супротивного: чим менше в тебе потреб, тим щасливішим ти себе почуваєш . Якість бажань –ступінь нашої – розбещеності. Виконуючи одне із наших бажань, життя вимагає від нас, щось взамін. Це можуть бути втрата чогось цінного для тебе чи не дуже, зрада своїм переконанням і т.д і т.п.(шось не дуже добре мізки зараз працюють , так шо за вузький лексичний запас вибачай).
Все в природі дуже просто……
Я засинаю під улюблену музику, монотонно набираючи текст на клавіатурі…… запах чорної гіркої кави пропитався вже в кожну клітину мого тіла (враховуючи те, що я і так на 90% складаюсь з кави і на 10 з води). Це все одно не завадить мені зараз піти в кухню і зварити чергову чашку цього чудо-напою, не завадить задовольнити невеличке бажання – ще раз посмакувати чорною і гарячо-гіркою кавою. Я зараз щаслива…… Запитаєш мене що я віддала взамін? Сон, часточку здоров я і… притуплене відчуття насолоди… Сьогодні я прожила ще один день: стала ще більш фанатичною відносно дорогих мені речей, гадаєш це на краще?? Не знаю, збоку видніше. Та знаю точно, що частинка мого пофігізму зникла, висновок – з вмиранням частинки самих НАС, народжується щось нове. Це подібно до теорій кінця світу(в які я зазвичай не йму віри, але погнати трохи можна)): цікаво не сам кінець, а те, що буде після нього. Саме тоді починаєш плакати за невиконаними бажаннями, за зустрічами, які мали відбутися…..Парадокс: якби М.Джексон не пішов до бозі, я б напевне і не слухала б його музику, але ТИ знаєш, що найгірше?? Свідомо «прогавити» свій шанс. Знаю, шо це безнадійно, але ностальгія нікуди не зникає…
Так, що повчись на моїх помилках, вмирай і народжуйся знову щодня, гарантую – ти не пошкодуєш.
Скажи: чим заповнити порожнечу??????????????????????????????????????????????????????????????????????
….чекаю відповіді
  • 0

#440 Teo

    бовдур, булька, кулька, круть!

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2841 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 13.06.2010 – 09:02

вночі вирішив спробувати вперше перекласти відому пісню Moon river на українську мову, ось оригінал і моя версія - прокоментуйте кудись, дуже хочу взнати як вийшло, таким ще не займався, дякую)

Moon River, wider than a mile,
I'm crossing you in style some day.
Old dream maker, you heart breaker,
Wherever you're going I'm going your way.
Two drifters off to see the world;
There's such a lot of world to see.
We're after the same rainbow's end,
Waiting 'round the bend,
My huckleberry friend,
Moon River and me.



Місячна ріка, що стелиться на милю,
Я перейду тебе в один з чудових днів.
Розбиває серце герой моїх тривожних снів,
І йде, а я за ним у ту ж хвилину вирушаю.
Два дивака, що побачити хочуть світ,
На планеті не мало речей, які чекають на наші очі.
І за цим незнайомим кутом дочекаємося зустрічі
Та втрьох зійдемо на веселковий пліт,
І ти, і я,
І місячна ріка...
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних