Перейти до вмісту

Творчість учасників форуму


Повідомлень в темі: 543

#141 Просто Катя

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 118 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 09.02.2008 – 20:59

Ще один мій вірш:

Де ти?

Де ти? Погукай і я прийду…
Я заблукала, не почув біду?
І я не бачу, що там у пітьмі?
Хто посміхнувся? І чому не ти?

Ти, не такий, як я собі казала.
В думках собі про тебе я брехала
І ти не той, кому я так потрібна…
Для тебе я чужа, не рідна…

Намалювала мрії на піску
Їх сльози змили з берега в ріку
І з спогадами я тепер сама
У ночі очі - то печаль німа.

Я чую сміх, ти мабуть поряд десь.
Перешукала я вже світ увесь…
СКАЖИ ХОЧ СЛОВО, ЗВУК.. НЕ МУЧ! БОЛИТЬ!
Бо я без тебе не умію жить.

Катя Мойсієнко. 20. 12.2007
  • 0

#142 SolarIce

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 40 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 12.02.2008 – 23:14

А час біжить, його вже не вернути,
Не зупинить ніяк, та не забути
Отих хвилин щасливих, ту любов,
Що серце полонила... І немов
Кинжалом гострим так безжально
Пронзала наскрізь...
І любов, і пристрасть, і надія,
Бажання, щастя.. Вже лиш мрія?
Все швидкоплинне, все минає,
Та серце біль не забуває


не судіть строго, поет з мене ніякий, але от знайшла і в себе пару римованих рядків)
  • 0

#143 Я_янголятко

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 14.02.2008 – 23:21

Хоча тебе земля забрала
Та в серці кожного із нас
Ти ще живеш, ти досі з нами
Протебе згадуєм весь час... :rolleyes:

Прикріплені файли

  • Прикріплений файл  ..._0567.jpg   101.75К   20 Кількість завантажень:

  • 0

#144 Я_янголятко

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 14.02.2008 – 23:36

Прийшли до тебе, ти лежиш
Чому, ніхто не знає
Останній подих і затих...
Душа вже відлітає

Холодне тіло, без дихання
Лежить, вже спочиває
Закрились оченьки твої
Та сили вже не стало.

Бабуся миленька кричить
Тебе в живих не має
Сльозинка, за сльозинкою
Нема кінця ні краю.

Забрав тебе від нас Господь
Така ж бо воля в нього
За роки тяжкого труда
Спочить прийшла твоя пора

В останню дорогу проводять усі
Внучата малі та дорослі сини
Дружина й невістки всі друзі, близькі
В час цей скорботний з уміли прийти

Тіла немає, вже дух відлетів
Та образ залишиться з нами на вік
Пам'ять про тебе в наших серцях
Звучатиме вічно в кожному з нас :rolleyes: :rolleyes: :rolleyes: :)

01.02.07.
  • 0

#145 Я_янголятко

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 16.02.2008 – 15:29

вибачте що на російській

Мой любимый, ласковый,родной
Не уходи, побудь сомной
Не оставляй меня одну
Вить сильно я тебя люблю.....

Повідомлення відредагував Victoria: 16.02.2008 – 15:30

  • 0

#146 Гість_Кириллова_*

  • Гості

Відправлено 19.02.2008 – 19:48

<_< :) Їжачкова ялинка

 

Рознеслась сорокою вість лиха по гаю,

Що ялинку-кралечку дорогу у сім,

В ніч грудневу темную прийдуть і зрубають

Та й на свято вивезуть в місто на таксі.

І заплакав ліс увесь, та й вкрився журою.

Заридав малесенький сірий їжачок.

Він ж її сусідкою називав, сестрою.

Їм обом так личили шати з голочок.

Тож він твердо вирішив, теж іти на свято,

Міста не злякається, що йому той страх?

І мішок даруночків принесе малятам,

А свою ялиночку заховав в кущах.

Щоб не сміли нищити чарівної вроди!

Хай вона красується, землю звеселя!

Їжачка поглинули нелегкі турботи.

Діточкам гостинчикии він заготовляв.

Вже горішків, яблучок наносив всю нірку.

Жолудів з грибочками назбирав для нас.

Листячком багряненьким застелив всю нірку,

Щоб прикрасить залу нам у святковий час.

Тільки й залишилося в лісовій крамниці

Ягідок цукерочок накупить для всіх,

Але ніжки втомлені зайшли до світлиці.

Їжачок на хвилечку відпочити ліг.

Чи занадто змореним був від цих він зборів?

Чи в краї найдальшії сон його повів?

Що забув про радощі, не згадав про горе,

І заснув міцнесенько до веснняних днів.

 :rolleyes:
  • 0

#147 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 20.02.2008 – 13:43

...

Повідомлення відредагував Олеська: 17.01.2011 – 14:55

  • 0

#148 Dynkan 113

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1721 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 20.02.2008 – 13:53

Похмуре небо, похмурий настрій
Кімната темна і музика важка
А розум вперто рве реальність
І вже тікати нема куда...
  • 0

#149 Катка

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 84 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 21.02.2008 – 16:07

хтось надихнув....а хто.....не пам"ятаю(

Коли ти замислишся на хвилинку
І подивишся у вікно –
Зрозумієш, що мене
немає.
Осінній дощ битиме по шибках
І я стікатиму по склу
холодними сльозами.
Не питай, чому все так
сталося
Я все одно не відповім…
Біль просто не дає мені жити,
Він оселився глибоко в серці.
Настільки глибоко, що його видно
в моїх очах.
Тільки ти не дивись у мої очі
Я все одно їх відведу.
Захочеш обійняти мене –
Зроблю крок назад…
Подумаєш, що не
кохаю
І зробиш ще одну
помилку…
Виявляється, що біль –
Сильніший за кохання.
Я врешті-решт знайшла в собі сили
підвестись.
Сьогодні я – інша.
Мене – тієї вже немає.
І я стікатиму по склу
Холодними
сльозами…
  • 0

#150 100000

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 350 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 06.03.2008 – 15:47

Думок твоїх солоний колір
По чистому душевнім полотні
Лишає слід мистецтва болі
Чомусь дарований мені

Й за стінами десь там
Цей твір залишиться у мене
Любов'ю прийнятим у храм
Війни за код життя у генах

Повідомлення відредагував 100000: 06.03.2008 – 15:47

  • 0

#151 Квіточка

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 140 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:З Миколайова ! ! !

Відправлено 06.03.2008 – 17:42

Проведи мене вночі у степ широкий,
Покажи мені глибоке чорне небо...
Ти такий один є кароокий,
Шаленію тільки лиш від тебе...
Покажи мені на небі зорі,
Що їх знаєш краще всіх на світі,
Ми одні з тобою тяжко хворі
Через зорі можем так радіти…
Ти! Зі мною ти назавжди будеш,
Як над рідним степом зорі тії,
Тую ніч ніколи не забудеш,
Назавжди лишитись там хотіли…
Все минає – все тече водою,
Ніч тікає – день наздоганяти...
Поросте минуле ковилою
Та тебе я буду пам’ятати…
  • 0

#152 Wild_Rain

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 169 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:м.Полтава

Відправлено 07.03.2008 – 19:24

Я сьогодні

Вечір. Кімната. Чашка кави з лимоном. Вона. Я. Зараз це всі мої думки, все, що мене наповнює і пояснює. Якщо ви попросите себе описати, то перше речення моєї розповіді найточніше відповість на це прохання.
Ніколи не вживав наркотиків, але за останні чотири місяці я почав розуміти, що це за штука. Відсутність думок, запалення в очах, байдужість до всих і всього. Цікавить лише одне… Ти живеш від зустрічі до зустрічі. Прокидаєшся сьогодні зранку і вже починаєш думати про завтрашній ранок. Скажете я збожеволів. Скажете хворий. Скажу вам, щоб засунули свої проповіді далеко і глибоко. Мені не потрібні підтримка і розуміння, мені потрібна Вона.
Зараз треба дожити до завтра, але спати не можна, бо таке відчуття, якщо я засну, то зранку Її не буде. Тому не сплю. Маю одного хорошого друга, який допоможе мені в цьому – кофеїн. Так… багато кави те, що треба. Кава…кава… кава…Чашка за чашкою. Сьома… дев’ята… вже не рахую…
Хтось сказав, що ми буваємо щирими в двох випадках: коли спимо та в туалеті. Не відкрию Америку, але знаю, що перед листком паперу чи монітором комп’ютера теж можна бути щирим. Особливо, коли маєш, що сказати… Я своєму вже сказав.
  • 0

#153 Лєна ДАД

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 159 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 15.03.2008 – 15:07

Ну взагалі то не правильно, що всі скопом мають в одній темі давитись, бо я так розумію, що наріду теревенівському таки є що викласти сюди. Ну але поки шановні модератори дозріють до слушної думки щось ліпше придумати, я викладусь сюди...

Подих

На півдні Італії ночі пахли морем,
Купеллю гір, теплою долонею місяця...
Пливли тумани зі старечої казки,
Гострими шпилями тримали їх замки,
Літаючими примарами дихали гори,
Скелі танули від дотику неба,
Зірки потріскували, боячись впасти,
Пахло різьбленим димом, наче сновидіннями.
-Доброї ночі!,- всміхалось сонце-перевертень,
Свіжим подихом дмухав місяць серпень.
Мов іскорки променіло бажання
Бути ніжністю, солодкавістю, теплом, загальмованим часом,
Зрости до гір і розкритись, розірватись, розлетітись,
І десь там, на краях Безкрайого,
Зостановитись, залишитись, оселитись,
Випростатись і взнати все...

1997
  • 0

#154 Ксюшенька

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 325 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 16.03.2008 – 17:09

Ти кохання всього мого життя
Ти як сонце мені потрібен
Ти молитва,яку я щодня
Промовляю до Бога,щоб жити!

Ти беззахисна пташка в лісу
Ти вогонь,який не згасає.
Ти добра людина,і я,
Тебе за це дуже кохаю!

Чому тебе зараз нема?
Чому моє серце ридає?
Чому ти не віриш мені?
Ти ж знаеш як сильно скучаю!

Чому ти покинув мене?
Я незнаю...
Чому недобєшся мене:
Я знову і знову чекаю

Чекаю,коли ти прийдеш
І скажеш,що лиш одну кохаєш
Одна тобі спати вночі не дає
Одна через тебе страждає.

І ось пройшло багато часу,
І все ж таки тебе нема.
Ти ходиш з іншою гуляєш,
Ну а про мене не згадаєш!

Чому ти знову став таким,
Яким ти був тоді,зимою?
Чужий,холодний,і не мій
І я зосталася одною.

Тебе нема,і вже не буде
Не буду згадувать весну
Коли кохав мене єдину
А потім взяв та й відштовхнув!

У мене буде інший хлопець
І зовсім інше вже життя.
Та не забуду я ніколи
Кохання й ніжності слова!
  • 0

#155 Катка

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 84 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 16.03.2008 – 17:48

Зготую ранку я сніданок,
Сама швиденько вип’ю кави.
Надіну крила, взую кеди,
І з’їду з хмари по перилах.
Пройдуся вулицями міста,
Залишу посмішки я всюди,
Пороздаю всім миті щастя,
Для когось зупиню години.
Зустріну захід на даху, і
Поміркую, може, вголос…
Посперечаюся з зірками…
Підслухаю десь колискову…
Так сплине день,
А завтра знову -
Сніданок ранку готувати.
Мабуть вже час іти додому,
Хоч би світанок не проспати.
  • 0

#156 Я_янголятко

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 18.03.2008 – 00:54

Вибачте що на російській....

Серое небо,
Белые тучи,
Руки в крови,
Мне не лутше!

Листья желтеют,
Дождь все сельнее,
Крови ручьи,
Серые дни!

Ночью темною
Рыдаю...
Что дальше делать???
Я не знаю...
24.03.07

:)
  • 0

#157 Я_янголятко

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 18.03.2008 – 01:00

Сижу и думаю о нем,
Не знаю что сказать.
Зачем, зачем тогда меня
Посмел поцеловать?

Я вовсе не перечила
Когда ты целовал,
Тот поцелуй был вечным,
Ты в серце мне попал!

И жар любви так
Пламенно, быстрее загорал.
Згорало сердце от любви
Когда ты целовал!!!
01.02.07
  • 0

#158 Я_янголятко

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 18.03.2008 – 01:06

Перегляд дописуКлятЫй мАскаль (18.03.2008 01:00) писав:

Ура!

Кстати, при чем здесь «русский»? это — не по-русски.

Что значит Ура?


Мой милый ласковый, родной
Не уходи побудь сомной,
Не оставляй меня одну
Вит сильно я тебя люблю...

25.07.06
  • 0

#159 Я_янголятко

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 18.03.2008 – 01:25

Ти був живий
Коли шукала,
Коли знайшла
Тебе не стало...

Душа твоя
Вже полетіла,
Ти вічним сном
Заснув на завжди...

Тебе в живих
Я не зустріла.
Тепер прийду
Я на могилу...

27.03.07

У вірші почуття вливаю
Своєї чистої душі.
Із серця камінь я скидаю
Коли написані вони...

25.03.07
  • 0

#160 Я_янголятко

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 10 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 18.03.2008 – 02:10

Как в море корабли,
Мы разошлись с тобою
Последние деньки
Я провела с тоскою…

А помнишь как когда-то
Гуляли под луною
И звезды освещали путь
Когда ишли домой мы.

А помнишь как зимою
Ты приходил и согревал
Своею теплою рукою
Ты обнимал меня с любовью

А помнишь жаркие дни лета
И танцы наши до рассвета
Все sms-ки без ответа
Которые писали где-то

Ты помнишь, как любили мы
Но чувства не уберегли
От всех завистников судьбы
Мы просто больше не смогли…


Перегляд дописуЮpko (18.03.2008 01:01) писав:

Оптимістично:ggggg:...Але слідкуючи за попередніми віршами це вже твій стиль... :)
:)
Можливо стиль..... а можливо і ні
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних