Перейти до вмісту


Повідомлень в темі: 128

#61 Viktor

    НЕВГАМОВНИЙ

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 566 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів, L'viv, Lwow, Leopolis, Lєmberg, Lion

Відправлено 25.01.2007 – 17:28

Перегляд дописуДмітріо (15.01.2007 01:12) писав:

Всім освіченим людям добре відомо, що прадавньої української мови ніколи не існувало. Її видумали Котляревський з Шевченком аби забавляти своїх російських приятелів. А потім цю ідею підхопила і розвинула Слобожанська старшина аби вибити собі більше пільг. Сучасні нацисти, в тому чисті і дописувачі форуму Теревені, намагаються використовувати українську мову як фактор на підтвердження міфу, що український народ виник поза лоном великого братнього російського народу.

Дядьку, історію треба вчити, а не сидіти шмаркатим і протирати штани на задній парті
  • 0

#62 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5187 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 25.01.2007 – 19:08

Цитата

Добре. Питання в загал. Хто читав вище згаданих авторів? От і перевіримо наскільки це відомі освіченим людям автори. Чи може панна хоче натякнути, що на цьому форумі мало освічених? Тоді інша справа.

Цитата

Так, я не поняла!
Хто це тут на Кочергана бочку катить?!?!? Це моя настільна книга, між іншим! Вже третій рік поспіль, поруч із де Соссюром та Плющем.
Не нада нам мозгі тут пудріть!
І Фаріон не зачепай!
Ач, знайшовся розумник!...
ось Вам і відповідь... :D не я одна знаю хто то такі...Чи пан може скаже ще й що він не знає хто такий Потебня?! :D

Цитата

Навіть аби це були найвизнаніші вчені, хоча я все ж підозрюю, що їм далеко до світового наукового олімпу, це ще не означає, що бракує не менш видатних науковців, яким є що заперечити стосовно вище згаданих теорій. Тому про факти тут взагалі не йдеться.
Ви філолог?Чи хоча б на нього вчитеся?!То не трендіть всяку беліберду.. :)

Цитата

Це стосується теми обговорення? Чи панну питання турбує з особистих мотивів? Зізнаюся, жених завидний. ;-)
Я хочу знати з ким я тут сперечаюся...сантехніком,столяром?!..і мен мало хвилює.завидний Ви жених чи ні..

Цитата

Ой, люди, що ж це з моїм зором? В мене мабуть галюцінації. Заглянув у профіль Касандри і там таке привиділося... Наче їй лише 18 років. Але ж цього не може бути. Бо вона вже філолог за освітою. А таку спеціальність, начебто, здобувають лише у ВУЗах. Лишається одне з двух. Або там помилка, або вона вундеркінд. Хоча ні, є ще третій варіант. Просто їй хочеться видавати бажане за дійсне, підтасовуючи факти. Ну подумаєш, ще студентка. Але ж колись таки освіту за спеціальністю філолог отримає. Ну посунулась в хронології на 4 роки вперід. Чи й не діло. То може так підкориговані і аргументи, які вона висловлювала в даній гілці?
ну,якщо точно, то на 2,5 роки..але що Ви хочете сказати,якщо я зараз тільки на другому курсі,т я вже зовсім нічого в мовознавстві не смислю?!цей передмет я вчила цілий рік іще на першому курсі..
З.І.те,що Ви починаєте використовувати особисте,характеризує Вас не з найкращої сторони.. :(

Цитата

Панні як ги-ги філологу, повинно бути відомо, що в українській мові дуже мало власних слів.
в російській мові ще менше..
Джерело:Стаття Віталія Радчука - Українська мова в колі інших на зорі третього тисячоліття:перспектива розвитку....Прочитайте дуже уважно...автор наводить саме ту вашу "невтішну статистику"...

Цитата

У російській мові академік О.Трубачов з 10779 слів за словником Фасмера (без власних імен та етнонімів) нарахував тільки 93 чисто російських.Це 0,9%.решта 99,1% - запозичення.З них пізніх - 6304(58,5%).Понад півмови!Загальнослов`янських(і ранніх запозичень) - 3191(29,5%).Спільних тільки для східних слов`ян - 72(0,8%).Як бачимо,замало для підтвердження теорії братньої триспальної колиски.Зате очевидно,що праслов`янська історія значно триваліш від нової історії слов`ян.У польській мові за етимологічним словником Брюкнера О.Трубачовим знайдено 91 щире польське слово,а в словнику Славського таких тільки 7.У чеській мові,як засвідчує словник Голуба-Копечного,тільки 177 власне чеських слів.

Цитата

Також прошу панну почитати нище наведене посилання на підтвердження суперечливості наукових теорій.
http://www.ukrstor.c...kolov_1848.html
не вважаю це джерело компетентним..я теж можу в неті написати що завгодно..

З.І.Якщо точніше - я лінгвіст-інформатик...ну,принаймні вчуся .. :D

Злодюжка
Не знаєш - не лізь.
  • 0

#63 Дмітріо

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 98 повідомлень

Відправлено 25.01.2007 – 20:16

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 19:05) писав:

ось Вам і відповідь... :D не я одна знаю хто то такі...Чи пан може скаже ще й що він не знає хто такий Потебня?! :D
Ніхто і не казав, що одна. Але панна стверджувала, що кожна освічена людина знає цих авторів. За 20 годин відгукнулася лише одна. Ну так, результати захоплюючі. :(

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 19:05) писав:

Ви філолог?Чи хоча б на нього вчитеся?!То не трендіть всяку беліберду.. :)
Остання фраза Вас чудово характеризує як майбутнього філолога. Які яскраво виражені професійні терміни.

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 19:05) писав:

Я хочу знати з ким я тут сперечаюся...сантехніком,столяром?!..і мен мало хвилює.завидний Ви жених чи ні..
Вважайте, що я столяр після професійно-технічного училища. Але це ніяк не принижує мій рівень знань чи ступінь інтелектуального розвитку. І мого матеріального становища. Знаєте скільки зараз зароблюяють столяри? У-у-у... Тому подумайте ще раз про "мало хвилює".

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 19:05) писав:

ну,якщо точно, то на 2,5 роки..але що Ви хочете сказати,якщо я зараз тільки на другому курсі,т я вже зовсім нічого в мовознавстві не смислю?!цей передмет я вчила цілий рік іще на першому курсі..
Я цього не стверджував. Але такі висновки напрошуються самі собою з дискусії. І не в мене одного. Тим більше те, що Ви прослухали курс, ще не означає, що отримали задовільні знання.

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 19:05) писав:

З.І.те,що Ви починаєте використовувати особисте,характеризує Вас не з найкращої сторони.. :(
Прошу панну тикнути мене носом де саме я перейшов на особисте. Хай мені стане соромно, а іншим буде добрим уроком. А потім зроблю те саме навзаєм.

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 19:05) писав:

в російській мові ще менше..
Джерело:Стаття Віталія Радчука - Українська мова в колі інших на зорі третього тисячоліття:перспектива розвитку....Прочитайте дуже уважно...автор наводить саме ту вашу "невтішну статистику"...
Чекайте. Про російську мову я знайшов. А де про українську? Знову підтягування аргументів за вуха. Якщо стверджуєте, що менше, то наведіть порівняльну статистику російської і української мов. Те, що там згадується польська мова теж свідчить на мою користь. Я вже зрозумів, що панна яра русофоб. Але гляньте ще раз на назву теми.

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 19:05) писав:

не вважаю це джерело компетентним..я теж можу в неті написати що завгодно..
То пишіть. От саме в цій темі і пишіть. Тільки так само як за посиланням. З цитатами і зазначенням джерела інформації. А потім ще проводьте порівняльний аналіз.

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 19:05) писав:

З.І.Якщо точніше - я лінгвіст-інформатик...ну,принаймні вчуся .. :D
Прошу панну роз'яснити для загального розвитку, що в себе включає поняття лінгвіст-інформатик. Якщо треба, можу роз'яснити, що означає столяр із середньою спеціальною освітою.

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 19:05) писав:

Злодюжка
Не знаєш - не лізь.
Злодюжка, а до кого це ти повз? Може дійсно треба було спочатку познайомитися, перш ніж наближатися в такий спосіб.

Вцілому я в захваті від манери панни вести наукову дискусію. Ще пару таких перл і я почну писати статтю Фразеологічні обороти студентів-філологів у професійних суперечках.

Мав іще інформацію на підтвердження теми гілки. Але через те, що панна пустословством намагається ухилитися від обміном аргументами за і проти, намагаючись її вкотре налаштувати на плідну дискусію, згаяв багато часу. Тому тепер навіть не здогадуюся коли зможу опрацювати цей матеріал. Спробую до кінця тижня.
  • 0

#64 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5187 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 25.01.2007 – 20:28

Цитата

Прошу панну роз'яснити для загального розвитку, що в себе включає поняття лінгвіст-інформатик
отже,пояснюю...Національний університет Львівська Політехніка ->Інститут комп`ютерних наук та інформаційних технологій та інформаційних технологій->напрям прикладна лінгвістика.
Прикладна лінгвістика - це практичне застосування мовних знань у сфері інформаційних технологій..

З.І.Чекайте оновлення теми після середи..ритиму решту матеріалу..
А через вас я всю хату перерила,шукаючи матеріали за перший курс...багато що пригадала..

http://www.lp.edu.ua/IKN/Page8.html
http://lp.edu.ua/IKN.../html/study.htm
  • 0

#65 Дмітріо

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 98 повідомлень

Відправлено 26.01.2007 – 12:43

Перегляд дописуДмітріо (25.01.2007 20:13) писав:

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 19:05) писав:

ну,якщо точно, то на 2,5 роки..але що Ви хочете сказати,якщо я зараз тільки на другому курсі,т я вже зовсім нічого в мовознавстві не смислю?!цей передмет я вчила цілий рік іще на першому курсі..
Я цього не стверджував. Але такі висновки напрошуються самі собою з дискусії. І не в мене одного. Тим більше те, що Ви прослухали курс, ще не означає, що отримали задовільні знання.

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 20:25) писав:

А через вас я всю хату перерила,шукаючи матеріали за перший курс...багато що пригадала..
Як на мене, гарне підтвердження моєї тези. Маючи хоча б задовільні, я вже не кажу відмінні, знання з професійних питань, панні не довелося б переривати всю хату в пошуках матеріалів, які „вивчала” рік тому. В суперечках про віконні лутки чи одвірки мені не потрібно звертатися за допомогою до літератури чи конспектів. Я в цих питаннях компетентний. А якщо чогось і не знаю зі столярної справи, то не намагаюся видати себе за над професіонала. Одразу кажу, що це не стосується моєї вузької спеціалізації. Але у разі потреби можу розібратися і в цьому. Звісно за допомогою наукових джерел.

Перегляд дописуKassandra (25.01.2007 20:25) писав:

З.І.Чекайте оновлення теми після середи..ритиму решту матеріалу..
Я так підозрюю, що в середу панна матиме лекцію у компетентного викладача. І вона вирішила звернутися до нього за допомогою аби підсилити свою аргументацію. Якщо так, то абсолютно не буду проти. Бо попередні намагання щось доводити були не надто вдалі.
  • 0

#66 Дмітріо

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 98 повідомлень

Відправлено 26.01.2007 – 12:59

Перегляд дописуAvanturist (25.01.2007 17:25) писав:

Дядьку, історію треба вчити, а не сидіти шмаркатим і протирати штани на задній парті
Відопвідь направду вихованої людини. Мабуть пан був відмінником. :)
  • 0

#67 Космічна М@вп@

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 124 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Луцьк

Відправлено 26.01.2007 – 20:14

Перегляд дописуДмітріо (26.01.2007 12:56) писав:

Відопвідь направду вихованої людини. Мабуть пан був відмінником. :)
Угу. Дядьку. Ви може вчилися, але маєте знати, що українська мова-Вічна. Від неї пішла російська. І т. д. ДОВЧІТЬСЯ.
П.С. Це була відповідь расистки)
  • 0

#68 Злодюжка

    опозиціонер, дисидент, відомий антикассандрист

  • Gamedev
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 883 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 26.01.2007 – 20:25

Перегляд дописуMilady (26.01.2007 20:11) писав:

Угу. Дядьку. Ви може вчилися, але маєте знати, що українська мова-Вічна. Від неї пішла російська. І т. д. ДОВЧІТЬСЯ.
П.С. Це була відповідь расистки)
оце "і т.д." можна убло б розягнути на багато сторінок)))
а дядько вчився в Радянському Союзі тоді, тоді не вчивли ще українці перші люди, перші мова українська і таке подібне :)
  • 0

#69 Misercord

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 488 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 27.01.2007 – 12:38

Ні, ну чесне слово, смішно читати... ;) Давайте ще так: класична латинь пішла від італійської і англійської :yes: і ніхто не стане заперечувати :) Люди а ви чули взагалі справжню російську і польську... Я чув... Повірте слова може й схожі але ви майже нічого не зрозумієте на польській а я перевіряючи себе і на російській мало що розумів... :angry2: Якщо вже зайшла мова про видумки то це взагалі круто: придумати мову 3-тю за милозвучністю, з словами в яких немає в жодній іншій... Якби така видумка існувала з будь-чиєго боку то її неодмінно признали кращою в світі :D Та і не замітив я щось аргументиків що українську придумали... попрошу їх навести і щоб вони були б хоча б малоймовірними а не нереальними :D
  • 0

#70 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5187 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 27.01.2007 – 17:37

Перегляд дописуДмітріо (26.01.2007 12:40) писав:

Як на мене, гарне підтвердження моєї тези. Маючи хоча б задовільні, я вже не кажу відмінні, знання з професійних питань, панні не довелося б переривати всю хату в пошуках матеріалів, які „вивчала” рік тому.
кгм...я можу то просто сказати..і це буде правдою..але вам треба докази..відповідно я шукала праці МОВОЗНАВЦІВ щоб вам навести цитати...Якщо пан хоче,можу вам їх зісканувати та прислати на і-мейл..

Цитата

Я так підозрюю, що в середу панна матиме лекцію у компетентного викладача. І вона вирішила звернутися до нього за допомогою аби підсилити свою аргументацію. Якщо так, то абсолютно не буду проти. Бо попередні намагання щось доводити були не надто вдалі.
Ну.не зовсім лецію...
але я вирішила нічого не робити...Я знаю що те,що я казала - правда ,інші це теж знають,а те що Ви думаєте - чисто Ваша справа...Ваша обмеженість не має мене хвилювати..матеріали не шукатиму..не маю бажання..не хочу псувати собі нерви через когось,хто собі щось вбив в голову і вперто на тому стоїть..

Цитата

У женщины опасно отбирать ее заблуждения,как у тигрицы ее тигренка(с)
Отак і з Вами...
  • 0

#71 Evol

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1846 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 27.01.2007 – 17:42

Перегляд дописуKassandra (27.01.2007 17:34) писав:

але я вирішила нічого не робити...Я знаю що те,що я казала - правда ,інші це теж знають,а те що Ви думаєте - чисто Ваша справа...Ваша обмеженість не має мене хвилювати..матеріали не шукатиму..не маю бажання..не хочу псувати собі нерви через когось,хто собі щось вбив в голову і вперто на тому стоїть..
просто є такі люди, які мають свою думку, і їх НІЩО не переконає в протилежному. тому - правильне рішення :angry2:
  • 0

#72 Дмітріо

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 98 повідомлень

Відправлено 28.01.2007 – 01:09

Просто є такі люди, які через брак аргументів у дискусії і не бажання визнати свою неправоту знаходять причину аби суперечку завершити. При тому, що підстав для її закінчення дійсно немає. Я навіть не починав наводити аргументи на підтвердження. Просто розтер на порох те, що намагалася виставити проти мене опонент. Натомість замість нових доказів отримав яскраву демонстрацію славнозвісного жіночого львівського гонору, низького рівня обізнаності в предметі обговорення і відсутності толерантності.

Бажання припинити дискусію світчить лиш про те, що панні більше нічого додати до вище викладеного. Хоча наведених доводів абсолютно не достатньо аби заперечити тему гілки. Вважатиму це за особисту поразку панни Касандри і націоналістичних сил представлених на форумі вцілому.
  • 0

#73 Misercord

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 488 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 28.01.2007 – 01:25

Перегляд дописуДмітріо (28.01.2007 01:06) писав:

Просто є такі люди, які через брак аргументів у дискусії і не бажання визнати свою неправоту знаходять причину аби суперечку завершити. При тому, що підстав для її закінчення дійсно немає. Я навіть не починав наводити аргументи на підтвердження. Просто розтер на порох те, що намагалася виставити проти мене опонент. Натомість замість нових доказів отримав яскраву демонстрацію славнозвісного жіночого львівського гонору, низького рівня обізнаності в предметі обговорення і відсутності толерантності.

Бажання припинити дискусію світчить лиш про те, що панні більше нічого додати до вище викладеного. Хоча наведених доводів абсолютно не достатньо аби заперечити тему гілки. Вважатиму це за особисту поразку панни Касандри і націоналістичних сил представлених на форумі вцілому.
По перше бачу що це ВАША особиста поразка, бо ваших аргументів я взагалі не бачу... І зусиль не бачу... і навіть обізнаності теж не бачу - БО ЇХ НЕМА... По-друге це не приват і не одній Кассандрі потрібно відповідати... По-третє вас взагалі серйозно ніхто не сприймає (так само як газету "Комуніст" на вулицях Франківська ;) ) Отож не потрібно тут вдаватись до демагогії... Повірте я як майбутній політолог набагато краще це вмію :angry2:
  • 0

#74 jakobz

    Подстрєкатєль

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2067 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна,саме дно

Відправлено 28.01.2007 – 01:28

Перегляд дописуДмітріо (28.01.2007 01:06) писав:


Бажання припинити дискусію світчить лиш про те, що панні більше нічого додати до вище викладеного. Хоча наведених доводів абсолютно не достатньо аби заперечити тему гілки. Вважатиму це за особисту поразку панни Касандри і націоналістичних сил представлених на форумі вцілому.

Націоналістичні сили форуму...Навіть якшо такі існують,то хіба вони повинні заперечувати явні провокації?
так, дядьку, нема тут таких освідчених людей як ви, не вміє більшість з нас гуглити.і часу не вистачає на то всьо.
звідки б не походила українська мова, але вона наша, рідна.
тож люби її такою ,яка вона є, і не шукай, витоків! (чи може ПАн знає звідки він взявся на цьому світі( хто породив вашу прапрабабцю? Може навіть якийсь "нєрускій"...)
  • 0

#75 Дмітріо

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 98 повідомлень

Відправлено 28.01.2007 – 01:57

Перегляд дописуjakobz (28.01.2007 01:25) писав:

звідки б не походила українська мова, але вона наша, рідна.
тож люби її такою ,яка вона є, і не шукай, витоків!

Для багатьох громадян України українська мова далеко не рідна. Тому...

Нижче наводжу матеріали. Навіть не опрацьовую. Бо немає тут з ким сперечатися. На цьому ставлю крапку. Спробуйте хоча б для самих себе заперечити на форумі, що ці дані не відповідають дійсності. Бо мені цей дитячий садочок з образами і беззмістовними дописами вже набрид.

Ось це з відомого трактату "Украинская "Матрица". Перезагрузка".
На km.ru є.

***

Ось що пише А. Железный у своїй брошурі «Происхождение
русско-украинского двуязычия в Украине» (Киев, 1998 г.):
"Буквально щоденно українські ЗМІ замість звичних слів
презентують нам нові, ніби то суто українські: «спортовець»
замість спортсмен, «полиціянт» замість полiцейський, «агенцiя»
замість агентство, «наклад» замість тираж, «уболiвати» замість
спортивного болiти, «розвой» замість розвиток – всього не
перелічити!

Ясна річ, всі ці "українські" слова взяті безпосередньо з
польської мови: sportowiec, policiant, agencja, naklad,
uboliwac, rozwoj…

.....

Ось передімною лежить стаття В'ячеслава Панфілова "Українська
термінологія повинна мати своє власне oбличчя (Київський вісник,
03.04.93). Автору чомусь не подобається, що багато українських
електротехнічних термінів співпадають з російськими: виток,
гайка, генератор, катушка, коммутатор, реостат, статор,
штепсель…

Замість цих "москальських" термінів він вимагає затвердити такі
суто українські: звiй, мутра, витворець, цiвка, перелучник,
опiрниця, стояк, притичка…

Що це за слова, звідки вони взялися? Все дуже просто:
відкриваємо польсько російський словник і читаємо: zwoj, mutra,
wytwornica, cewka, przelucznick, opornik, stojan, wtyczka.

***

Звідси - http://www.politua.r...tarian/136.html

Подивімось, чим відрізняється сучасна укр. мова від сучасної
роcійської. (..) Констатуємо лише основне - основні відмінності
полягають у тому, що в укр. мові на позначення деяких предметів
та понять використовуються інші, не схожі на російські слова.
Ось для прикладу декілька таких слів

порцеляна - фарфор, цукерка - конфета, страва - еда, дзьоб -
клюв, гвалт - насилие, чекати - ждать, жалоба - траур. Подібних
прикладів дуже багато.

Запитання - звідки, з якого джерела і коли потрапили ці слова в
укр. мову і чому вони повністю не зачіпили російську? Людині
неупередженій (..) відповісти на це запитання зовсім не важко,
адже одразу впадає увічі те, що майже всі "спецефічні українські
слова", тобто ті, які принципово відрязняють укр. мову від
російської, мають польське походження. Ось, як виглядають у
польській вищеперераховані слова. porcelana, cukierek, strawa,
dziob, gwalt, czekaс, zaloba.

Отже, очевидно, чим обернулося майже 300 літнє польське
панування над відірваною від Російської держави її півд-зах
частиною. Саме в цей історичний період, а не в епоху становлення
Київської Русі (як стверджують націоналістично налаштовані укр.
філологи) утворилися значні лексичні відмінності українських
(малоросійських) говорів від великоросійських.

Це і був тот самий процес, який можна назвати "українізацією"
славяноруської мови (по суті ж - це було елементарна
полонізація).

"Поява та розвиток укр. мови не можна датувати раніше початку
дії механізму (процесу) полонізації славяноруської мови. Кілька
століть польського панування не могли не залишили відчутного
сліду в мові підкореного народу. Якби українські мовознавці не
відчували необруґнтованого сорому перед цією об'єктивною
реальністю, вони б легко встановили етапи та темпи українізації
славяноруської мови" (после этой цитаты у меня стоит цифра "2",
видно ссылка на источник. Но у меня нет сноски. Посмотри по
http://www.politua.r...arian/136.html)


* * *

По іншому склалась доля Русі Південно-Західної (Малоросії), яка
зазнала на собі польський вплив. Цей вплив суттєво відобразився
на культурі взагалі і на мові зокрема. В результаті
малоросійські народні говірки являли собою строкату
російсько-польську суміш.

"Під польський вплив потрапила перш за все Південна Русь, -
писав І.І. Огієнко. - Вплив цей почався рано, вже у 14 ст. в
південноруській мові є полонізми. Вплив цей з плином часу все
розрастався, і дійшло до того, що полонізувалася майже вся
південноруська знать. Про мову й говорити годі: літературна
південноруська мова, особливо початку 17 ст., скрізь пересипана
полонізмами" - Огиенко И.И. Иноземные элементы в русском языке.
К., 1915. – С.70-71.

Наслідки полонізації давалися взнаки довго. Як зазначав вчений у
1915 році,

"Сучасна малоросійська мова (чи "говірка"/"діалект") містить у
собі дуже багато запозичень з польської мови" - Огиенко И.И.
Иноземные элементы в русском языке. К., 1915. – С.70-71.

За 2 роки сталася революція, і Огієнко разом з іншими
українофілами почав росповсюджувати легенду про древність
окремої української мови. Але це була вже не наука. Це була
політика.


* * *

Крім того, малоруський діалект пристосований виключно для потреб
селянського життя.

"Щоб створити з подібного діалекту мову, а особливо й
літературу, потрібно зробити те саме, що має зробити людина, яка
не має ані гроша за душою, а їй хочеться міліон, тобто їй
потрібно або вкрасти, або позичити. Щоб зробити малоруську мову
простолюдинів органом всіх висновків, винаходів та спостережень
науки, тобто створити малоросійську літературу, для цього
неодмінно потрібно вкрасти, або "орендувати" в російської або
польської мови дуже багато чого, і перш за все створити
граматику, очистити мову від солецизмів (синтаксичних помилок)
та барбаризмів (слів, не властивих певній мові), як принад
бідного, недорозвинутого діалекту."

Перший шлях (позичення з російської літературної мови) – целком
природній. Однак в цьому випадку

"Зіпсований діалект, малоросійський жаргон перетвориться на чисту російську
мову."
- О характере и деятелях народного образования // Вестник Юго-Западной и
Западной России. Т.3, февраль. – С.167.

Українофіли пішли іншим шляхом, польським.

"Окрім закріплення незчислених, чужих російській мові слів та
зворотів, які насильницьким чином потрапили в неї з причин, що
зараз не існують, вони повсякчас звертаються до лексикону своїх
та наших приятелів, тільки лише для того, аби не звертатись до
рідного, російського словника. Сюди відносяться й "погляд",
"оповідання", "омана", "наданий", "одностайний", "жаданння" та
багато інших, яких немає в малоруському діалекті (російської
мови), і походження яких очевидно." - О характере и деятелях
народного образования // Вестник Юго-Западной и Западной России.
Т.3, февраль. – С.167.



***

"Керуючись головне українофільською тенденцією і нібито
намагаючись довевсти свою теорія про окремішність
малоросійського народу, національно-свідомі намагаються
віддалити мову "українсько-руської" літератури від мови
загальноруського ("общерусского"), - зазначав проф. Т.Д.
Флоринський. - З цією метою для передачи абстрактних понять,
яких немає в мові простих людей і які дуже легк знайти в
російській мові, вони вживають чужі слова, переважно польські,
або спотворюють слова загальноруські, або прям-таки кують і
вигадують зовсім нові слова та вирази." - Цит. по: Флоринский Т.
Малорусский язык и «украіно-руський» литературный сепаратизм.
СПб., 1900. – C.46.

Флоринський наводить приклади таких тенденційних запозичень з
польської мови: «аркуш», «вага», «вартість», «видатки»,
«випадок», «виразно», «вплив», «вправа», «докладно», «друкарня»,
«залежати», «затверджене», «зиск», «знищений», «зручність»,
«книгарня», «мова», «мусити», «наукова», «незвичайно», «папір»,
«переважно», «перегляд», «переклад», «помешкання», «поступ»,
«праця», «приємно», «рахунок», «спадок», «спілка», «справа»,
«сформована», «товариство», «увага», «умова», «фарба»,
«часопис», «читач», «шануючи» т.д.

Ці приклади були взяті з видань "НАукового товариства ім.
Шевченка", очолюваного Грушевським, або з творів самого
Грушевського.

"І таких чужих та кованих слів можна набрати з видань
"Товариства" на цілий том, а то й більше. Запитання – що ж це за
мова? Невже ми бачимо справжню малоруську мову? Чи не є ця
штучна, змішана малорусько-польска говірка глумом над
літературними заповітами самого Шевченка, ім’я якого носить
"НАукове Товариство"? – запитує Т.Д. Флоринський і наводить
цитату іншого видатного вченого А.С. Буділовича: «Краще вже
перейти до чистої польської мови, аніж писати на змішаному
російсько-польському жаргоні, який нагадує гермафродита»" -
Цит. по: Флоринский Т. Малорусский язык и «украіно-руський»
литературный сепаратизм. СПб., 1900. – C.46.
  • 0

#76 jakobz

    Подстрєкатєль

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2067 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Україна,саме дно

Відправлено 28.01.2007 – 02:06

пояснюється всьо,тим шо Україну пробували завоювати всякі-неоднакі держави.Від того в нашій мові є запозичені слова.(хоча не можна їх назвати запозиченими!скорше перейняті) а такі слова є у будь якій мові світу.
  • 0

#77 Misercord

    Писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPip
  • 488 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Івано-Франківськ

Відправлено 28.01.2007 – 02:22

Шановний пане попрошу одразу дати відповіді: чи можете без словника швидко перекласти слова: szybko, w ogуle, zewnętrzny, rygorzyzm, facet, gmach, sen ну це ще нечисленний список... А скільки польських слів запозичила так звана "велика" росья :angry2: почитайте краще польський словник... По вашому "велика" росья тільки тим і займалась що захищала бідних і незахищених селян (особливо яскравий приклад її захисту завтрішня річниця) Політикою займались всі... А наведені документи взагалі під собою немають наукового грунту... це псевдонаука яка завжди тісно повязана з політикою... Росія і не скриває того що їй плювати на все окрім сфер впливу... А Польща теж не безгрішна: але західні українці ніколи не відчували себе малополяками... особисто я можу сказати що українці не дають такого права полякам висловлюватись про Львів як про своє місто... яскравим прикладом чого є напис на цвинтарі.... Тож дорогий наш "малорос" від всіх великоукраїнців хотілося б вам побажати : чешіть в Росію і не займайтесь тут демагогією!!! :yes: ;) Це щодо політики

Повідомлення відредагував Mill: 28.01.2007 – 02:23

  • 0

#78 Kassandra

    Т-Сонятко

  • СуперМодератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5187 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:сплячих левів

Відправлено 28.01.2007 – 03:05

Перегляд дописуДмітріо (28.01.2007 01:06) писав:

Просто розтер на порох те, що намагалася виставити проти мене опонент. Натомість замість нових доказів отримав яскраву демонстрацію славнозвісного жіночого львівського гонору, низького рівня обізнаності в предметі обговорення і відсутності толерантності.
;) Ой,пане,не смішіть мене...
Розтерли на порох?!Що ж..беруся за справу серйозно...Скажіть мені будь ласка,а столярів вчили,що перш ніж наводити документ кількасотлітньої давньості,спочатку треба застосувати порівняльно-історичний метод?!

Цитата

Її видумали Котляревський з Шевченком аби забавляти своїх російських приятелів.
отак взяли разом сіли і за тиждень придумали?!

Цитата

Навіть аби це були найвизнаніші вчені, хоча я все ж підозрюю, що їм далеко до світового наукового олімпу
скажіть будь ласка,а хто такий отой Л.Соколов?!всесвітньовідомий історик.публіцист,мовознавець?!

Цитата

панні не довелося б переривати всю хату в пошуках матеріалів, які „вивчала” рік тому
вибачте,але я не комп`ютер,щоб пам`ятати всі слова зі статтей мовознавців..а ви просите аргументи..наводила вам цитатами..і досить сильно аргуметнованими цитатами...А ви що навели?!звиняйте,але слабо ви попрацювали..наведіть мені праці МОВОЗНАВЦІВ(і бажано десь в рамках від 1990 до цього дня)..українських..ну,ще згодяться емігранти-мовознавці..

Цитата

хоча наведених доводів абсолютно не достатньо аби заперечити тему гілки.
я вам уже наводила аргументи...

Цитата

Для багатьох громадян України
ви знаєте,що означає слово громадян..навіть негр може бути громадянином України,але його рідною мовою буде там...ну якась африканська мова.....

Цитата

Констатуємо лише основне - основні відмінності
полягають у тому, що в укр. мові на позначення деяких предметів
та понять використовуються інші, не схожі на російські слова.

Цитата

Головні риси української мови серед східно-слов`янських мов на базі реальних історичних пам`яток.
1).наявність закону відкритого і закритого складу.
2).м`якість суфікса -цьк.
3).кличний відмінок.
4).закінчення на -ові,-еві в чол.роді Родового відмінку.
5).інфінітив з -и.
6).дієприслівники на -учи,-ючи,-ачи,-ячи.
7).майбутній час на -му,-меш,-емо.
8).-ять переходить в і.
9).повноголосся.
10).закінчення -мо в 1й ос.множини.
11).наявність проривних звуківдж і дз
12).наявність плавного "г"
13).чергування приголосних
14).наявність пестливих суфіксів до всіх частин мови.
15).приставний приголосний
А ще є таке поняття, як мови-"бути" і мови-"мати".Російська мова - мова-"бути".У меня есть книга.ось вам приклад..В українській мові ж...ой...у нас складніше(рахуйте це теж аргументом)...Я маю книжку - У мене є книжка...В російській мові фрази "Я имею книгу" не існує..

Цитата

Поміж різноманітних концепцій суттєво виокремлюється одна, яка є несхожою на інші, новою і, можна навіть сказати, революційною в українській лінгвістиці. Це гіпотеза Олександра Царука. Науковець на основі аналізу вже відомих та нових історичних, археологічних, етнографічних, антропологічних та лінгвістичних фактів заперечує традиційну тріалістичну дистрибуцію слов'янських мов і пропонує дуалістичний розподіл (на антську і словенську підгрупи); по-новому осмислює місце і значення української мови серед інших слов'янських. Лінгвіст зазначає, що на основі послідовного зіставлення історичних, археологічних даних можна визначити ті давні прамови, які будуть вихідними для проведення генеалогічної дистрибуції. Це такі мови: праслов'янська, словенська й антська. Після поглиблення диференціації праслов'янського ареалу, на думку вченого, слов'янство розподілилося на дві великі групи: словенську й антську. До антської підгрупи науковець зараховує антську прамову, українську, білоруську, польську, чеську, словацьку, хорватську, верхньолужицьку. До словенської підгрупи — словенську прамову, старослов'янську мову, російську, болгарську, македонську, сербську, нижньолужицьку, кашубський і словінський діалекти польської мови, словенську. О. Царук вважає, що дві, за традиційною класифікацією, «східнослов'янські» мови — українська й російська — на початку давнього періоду свого самостійного розвитку були двома найвіддаленішими слов'янськими мовами, які найбільш яскраво відображали у своїй структурі специфічні риси двох різних мовних підгруп [15, с. 111].

Українська і російська мови мають різні історії. Упродовж певного хронологічного періоду (від часів антської прамови і приблизно до ІХ ст.) ці дві мови найвіддаленіші в типологічному аспекті. Лише географічне сусідство, спільність фрагментів історії, релігійної традиції спричинили часткове наближення їхніх граматичних систем. На думку вченого, ці мови не вичленовуються з одного «давньоруського» тіла, а певний час просто взаємодіють, що призвело до виникнення певних ізоморфних ознак.

Українська мова й досі залишається мовою антської за загальним типом граматичної системи, такою, що найповніше серед інших мов антської підгрупи зберігає особливості говору носіїв ще пшеворської культури. Тому для встановлення історії певних українських форм є доцільним звернення, насамперед, не до російської, а принаймні до білоруської, потім до польської, чеської, сербсько-хорватської, верхньолужицької, словенської та ін. Незаперечно і те, що деякі граматичні факти засвідчують найбільшу українсько-болгарську, українсько-російську тощо близькість [15, с. 285].

Концепцію О. Царука можна проілюструвати такими прикладами:

1. Російське діалектне «мацать» — «вірогідно, полонізм»; форми, відповідні українському марний «очевидно, є запозиченими із західнослов'янських мов через білоруську, в якій вони так само можуть бути непитомими».

2. Багато праслов'янських (антських) слів, які могли виникнути під впливом латинської мови (безпосереднім чи опосередкованим кельтським чи гето-фракійським населенням), тепер в українській мові трапляються серед найуживанішої просторічної лексики. Наприклад, кубло (очевидно, споріднене з лат. cumbo «лягаю»); бодня (лат. butina «кадка», рос. форма, можливо, пішла з української мови); олія (джерелом можна вважати, у першу чергу, лат. ollum); монисто (можливо є як латинська, так і галло-грецька етимології); мізерний (лат. miseria «лихо»); поганий («одна з нечисленних простих позичок на Балканах, перейнятих безпосередньо з латини»).

3. Навіть під час побіжного ознайомлення можна помітити близькість українських ономатоепіч-них форм до західнослов'янських та очевидний контраст із російськими, наприклад:
Українська мова Польська мова Чеська мова Російська мова
Мацати Macac Maceti Щупать (трогать)
Верещати (вереск) Wrzeszczec (wrzesk) Vriskat Вопеть (вопль)
Ячати Jeczec Jecet Жалобно кричать
Йой (зойк) Joj (zojk) Joj Ой
Белькотати (белькот) Belkotac (belcot) Blekotat Бормотать
Ляскати (лоскати) — Loskati Щелкать
Лоскотати Loskotac («гримати») — Щекотать
Вйо No Vije Но


Підсумовуючи, потрібно зазначити, що О. Царук намагався уникнути політичного підходу до розв'язання проблеми класифікації слов'янських мов. Учений виявив численні факти, які засвідчують генеалогічну пов'язаність української мови не тільки зі східним, а й із західним слов'янським ареалом.

Цитата

Як було вже сказано, слов'яни у Східній Європі спочатку заселяли лише територію в межах сучасного українського Полісся та Лісостепу. Це — східна частина давньої прабатьківщини слов'ян, у межах якої із середини І тис. н. е. почав формуватися український етнос. Оскільки цю територію після розпаду праслов'янської етномовної спільності і далі заселяли близькі, але все ж таки різні групи слов'янських племен — більш численні склавини й менша група антів - протоукраїнська територія була не однорідна і так само, як наприкінці першої половини І тис. н. е., виразно ділилася на два етнографічно і, вірогідно, діалектно відмінні масиви: північний і південний.

Північний масив, що охоплював Полісся, Волинь, Наддністрянщину і Прикарпаття, у загальних рисах співвідносився з територією розселення давніх склавинів. Про них розповідав у VI ст. готський історик Йордан. Нащадками склавинів були численні племена, що згодом об'єдналися в племінні союзи дулібів, волинян, деревлян, дреговичів, північних полян і частково — сіверян. Північний діалектний масив став у майбутньому основою північного наріччя української мови.

Південний протоукраїнський етномовний масив сформувався на початку VI ст. н. е. в лісостепах Середньої Наддніпрянщини, включаючи й середні течії Сули, Псла та Ворскли, а також у Надпоріжжі, по Дніпру між Тясмином і Россю та в Прутсько-Дністровському межиріччі. Його еквівалентом в археології вважається пеньківська культура. Вона проіснувала від VI до другої половини VII ст. н. е. Ареал пеньківської культури чітко збігається з територією розселення антів, про яких повідомляють Йордан та Прокопій Кессарійський.

У південному діалектному ареалі, на основі якого згодом сформувалося південно-західне наріччя, виникла переважна більшість фонетичних рис, характерних лише для української мови.

Нащадки антів і склавинів на кінець VII ст. піднялися до переддержавного рівня організації суспільства. Утворювані в цей час союзи племен спочатку були, очевидно, тимчасовими конгломератами різних племен або союзами дружинників різних племен під час військових походів, але з часом створювалися дедалі стабільніші союзи сусідніх племен, які поступово перетворювалися на феодальні князівства. Коли ці князівства увійшли до складу Київської Русі, повного й остаточного злиття колишніх союзів племен в один етнос не сталося, бо люди були міцно прив'язані до своєї землі традиціями предків і послідовно зберігали свої етнічні й діалектні особливості. Взаємозв'язки і взаємовпливи в той час відбувалися на реґіональному рівні, в першу чергу між сусідами. Тому поряд з консолідацією всієї держави значно інтенсивніше відбувалося реґіональне об'єднання окремих її частин: відокремлених лісами й болотами Наддністрянщини, Полісся, Прикарпаття й Волині; полоцько-смоленського реґіону; Псковсько-Новгородської землі, а згодом — і Ростово-Суздальської.

Таким чином, виникнення окремих східнослов'янських народностей, зокрема й української, відбувалося не внаслідок поділу так званої давньоруської народності на три частини, а шляхом консолідації кількох суміжних і близькоспоріднених груп східнослов'янських територіально-племінних об'єднань у компактні культурно-етнографічні масиви. У ході дальшої консолідації вони поступово переросли в українську, російську та білоруську народності. Однак консолідація східнослов'янських територіально-племінних об'єднань відбувалася не синхронно. Як свідчать археологічні джерела, різниця в матеріальній і духовній культурах між окремими праукраїнськими племінними союзами Півдня почала зникати ще в переддержавний період у VIII-IX ст., і в XI-XII ст. Культура цих племен уже становила відносно монолітну цілісність. На відміну від неї, літописні племена лісової Півночі Східної Європи зберігали свою етнокультурну своєрідність аж до розпаду Київської Русі у XII ст. Отже, етнічні процеси на півдні Русі, який перебував ближче до візантійських центрів цивілізації і зазнавав їхніх впливів, розвивалися швидше, ніж на півночі. Через це формування українського етносу відбулося раніше, ніж у білорусів та росіян 37.



37 Залізняк Л. Від склавинів до української нації. - С. 101.



В епоху феодальної роздрібненості, що настала на початку XII ст. після розпаду Київської Русі, на її території виникли одне за одним самостійні князівства-держави — Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Володимиро-Волинське, Турівське, Смоленське, Полоцьке, Володимиро-Суздальське і Новгородська феодальна республіка. Ареали цих політичних утворень в основному збігалися з давнім племінним членуванням східнослов'янської етномовної території.

На терені України консолідація суміжних близькоспоріднених груп протоукраїнських територіальних племінних об'єднань у компактні культурно-етнографічні масиви в цей час відбувалися у двох ареалах: на Середній Наддніпрянщині (ядро Київської Русі - Київщина, Переяславщина і Чернігівщина) і в Галичині та на Волині (Галицько-Волинське князівство).

Коли у другій половині XII ст. Київ став занепадати, серед українських князівств усе більшого значення набував Галич. За князювання Романа Мстиславича (1199-1205) та Данила Галицького (1202-1264) Галицько-Волинське князівство досягло найвищої могутності. Данило Галицький дістав титул короля Русі, зумів не підкоритися владі монголо-татарської Золотої Орди. Галицько-Волинська держава об'єднувала тільки етнографічно українські землі, і через це в її культурі українські національні прикмети виступали сильніше, ніж у культурі Київської Русі. Після її занепаду Галицько-Волинська держава продовжила на ціле століття існування української державності й стала основним політичним центром усієї України.

Є підстави вважати, що вже на кінець XII ст. українська народність у тому розумінні, до якого ми звикли ще зі шкільної лави, в основному сформувалася і мала дві гілки: галицько-волинську (вона зберегла за собою традиційну назву Русь) і наддніпрянську, для якої з кінця XII ст. з'являється назва Україна.

Особливість формування білоруського етносу полягала в тому, що на сучасній білоруській етномовній території споконвіку жили не слов'яни, а балти, від яких походять сучасні литовці і латиші. Безпосередніми предками білорусів були кривичі, дреговичі й частково — радимичі. У VIII — на початку IX ст. на території сучасної Білорусі виразно виділялися дві великі й різні за походженням етнічно-племінні групи східних слов'ян. Одну з них, південно-західну, що займала Полісся та суміжні землі, становили переважно дреговичі. Вона була тісно пов'язана з північноукраїнськими племенами (волинянами, деревлянами, полянами); друга група — північно-східна — охоплювала племінний союз кривичів (як ми вже відзначали, їхні предки прийшли на північ Східної Європи з південної Балтики).

Дреговичі сформувалися внаслідок переселення частини волинян та деревлян на північніші території за Прип'яттю, заселені балтами. Це переселення відбувалося поступово й повільно. У VII ст. пам'ятки празької культури, на основі якої сформувалися волиняни та деревляни, з'явилися на лівому березі Прип'яті, де згодом виник племінний центр дреговичів — Турів і важливий економічний та культурний центр Пинськ. У VIII-IX ст. волиняни й деревляни просунулися на балтські території ще далі — аж до Верхнього Німану. Волиняни заселили також сучасну Берестейщину (Брестська область Республіки Білорусь). Вплив балтського субстрату на слов'янських переселенців виявлявся по-різному, але посилювався в міру просування волинян та деревлян углиб балтських територій. На Берестейщині мова й культура волинян не зазнали істотних змін (від найдавніших часів і донині межа між українцями та білорусами в цьому реґіоні проходить по річках Ясельда — Прип'ять - гирло Горині). У північніших ареалах вплив балтів на слов'ян був настільки інтенсивним, що змінив навіть слов'янський (поліський) антропологічний тип: дреговичі вже належали до валдайського антропологічного типу, який вважається балтським 38. До нього ж належать і сучасні білоруси.



38 Седов В. В. Восточные славяне в VI-XII вв. — M., 1982. — С. 118; Залізняк Л. Від склавинів до української нації. — С. 105.



На півночі Східної Європи кривичі з басейну р. Великої на рубежі VI-VIII ст. почали інтенсивно розселятися на значних територіях у Вітебсько-Полоцькому Наддвінні і на Смоленській Наддніпрянщині (майбутні Полоцьке і Смоленське князівства), заселених балтами. Протягом VIII-IX ст. унаслідок асиміляції місцевого балтського населення сформувалася окрема етнографічна група кривичів — полоцько-смоленська. Частина кривичів, що заселила землі по р. Полота, згідно із свідченням літопису, називалася полочанами.

Інтенсивне переселення кривичів на споконвічні землі балтів тривало і в IX-X ст., а в XI ст. вони заселили всю сучасну територію Білорусі до умовної лінії Ізяслав — Борисов — Орша. Протягом IX- XIII ст. псковські й полоцько-смоленські кривичі розвивалися як самостійні етнічні групи, але між полоцькими і смоленськими кривичами вже ніякої етнографічної різниці не було.

Племінний центр полочан — Полоцьк уперше згадується в «Повісті минулих літ» під 862 р. З кінця IX ст. він уже був у складі Київської Русі. У X ст., тобто приблизно через століття після виникнення на Середній Наддніпрянщині ранньоукраїнської держави — Русі, полоцькі кривичі створили Полоцьке князівство.

Полоцьк і Смоленськ відігравали важливу роль у торговельній системі Київської Русі — на річковому шляху «із варяг у греки»: вони контролювали корабельні волоки між Верхнім Дніпром, Двіною та Волховом. Крім того, Полоцьк був пов'язаний Двіною з Балтійським морем, завдяки чому полочани змогли налагодити самостійну торгівлю із Заходом. Усе це створювало сприятливий ґрунт для виявлення в полочан дуже ранніх самостійницьких прагнень. Так, ще на початку правління Володимира Великого (тобто у 80-х рр. X ст.) полоцький князь Рогволод зробив спробу вийти з-під влади Києва, і відтоді ці прагнення не припинялися аж до кінця XI ст. Демонструючи власну гідність, полочани в середині XI ст. збудували услід за киянами свій Софійський собор. Полоцькі князі воювали зі Псковом та Новгородом і намагалися приєднати їх до свого князівства. Наприкінці XI ст. Полоцьк перший з давньоруських міст досягнув фактичної незалежності від київського князя 39. Полоцьке князівство проіснувало до кінця XIII ст., аж поки в 1307 р. не увійшло до складу Литовського князівства. На думку білоруських істориків, Полоцька земля стала осередком виникнення і розвитку білоруського етносу й національної державності.



39 Залізняк Л. Від склавинів до української нації. — С. 112.



Двом етнічним групам протобілоруських племен відповідали два діалектні масиви (= дві мови) — поліський і кривицький, які відрізнялися багатьма фонетичними, граматичними й лексичними особливостями. Зокрема, для поліського діалектного масиву («поліської мови») були характерні:

а) дифтонги;

б) зміна ненаголошеного а > е (мéсец, пáметь, тысеча);

в) рефлексація Ђ > е (лес, лéта, дзед);

г) перехід е > о після шиплячих та j перед твердими приголосними і в кінці слова (жанá, нáшому, чатыры);

ґ) наявність фрикативного г (γ);

д) білабіальний w (вóўк, дóўгі, здарóўе, кроў, прáўда);

е) стверділий р (бурáк, зóрка, звер, рóгат, Рýрык);

є) тверді шиплячі ж, ч, ш і свистячий ц (жóлудзь, жэрдка, чóрны, чужы, шалóм, шэравóкі, крынíца) та ін.

Діалекти кривичів («кривицька мова») мали такі найхарактерніші риси:

а) перехід ненаголошеного е > о після м'яких перед твердими приголосними: гняздó — гнёзды, вядрó- вёдры, сялó — сёлы, зелянéць — зялёны;

б) проривний g: нagá, gaлaвá, дapóga;

в) губно-зубний в;

г) зближення і збіг свистячих ж, ч, ш — з, ц, С («чокання» і «цокання»): мець «меч», хоцý «хочу», цоловéк «чоловік», в ручé «в руці», нóвгородечь «новгородець»;

ґ) тверді шиплячі ж, ч, ш і свистячий ц;

д) збіг з' — ж', с' — ш': показú «покажи», вáсих «ваших», жернó «зерно», помáжати «помазати»;

е) сполучення гл, кл на місці праслов'янських dl,' tl: жереглó, мочúгло;

є) відсутність ефекту другої палаталізації задньоязикових приголосних (тобто збереження сполучень гв, кв замість очікуваних зв, цв: гвéзда «звізда», квет «цвіт», кедúть «цідити» та ін.

Хоч цими двома мовами-діалектами користувалися генетично різні групи слов'ян, їх неухильно й послідовно зближували діалектні риси, що виникали під впливом спільного для обох етномовних ареалів балтського підґрунтя (субстрату). Як показали дослідження, саме впливом цього субстрату найпереконливіше пояснюються такі специфічні риси білоруської мови, як повне (недисимілятивне) акання, яке виникло, вірогідно, у VII-VIII ст. на землях дреговичів, радимичів і в західному ареалі кривичів та в'ятичів, дзекання і цекання (можливо, вперше з'явилося в діалектах радимичів ще у складі дулібського племінного союзу), а також спільний білорусько-балтський словниковий фонд і слова зі спільними коренями - особливо в сільськогосподарській, рибальській та бортницькій лексиці, яка належить до сфери найдавнішої людської діяльності.

В епоху пізнього середньовіччя консолідуючими елементами народностей стали писемно-літературні мови, а в національний період на перший план виступає менталітет як новий і найвищий тип духовності, національна ідея, які виявляються сильнішими за діалектні особливості. Це призвело до того, що в один національний мовний комплекс могли включатися й відмінні, а іноді й генетично різні та структурно досить далекі говори. Через це й колишні поліські та кривицькі білоруські говори стали єдиним білоруським національним етномовним комплексом.

Дуже складним і суперечливим було формування наймолодшого східнослов'янського етносу — російського.

У середині І тис. н. е. територію майбутніх росіян ще заселяли фінно-угорські й частково балтські племена. Першими слов'янами на цих землях були псковські кривичі й ільменські словени. Переселившись у VI ст. з Південної Балтики на береги Псковського озера і в басейн р. Великої, предки псковських кривичів зіткнулися тут із західнофінським населенням, що мало багато балтських особливостей, і поступово асимілювали його, набуваючи при цьому специфічних, властивих кривичам етномовних рис. Через деякий час вони освоїли також верхів'я Західної Двіни, басейни Верхньої і Середньої Ловаті та район верхньо-волзьких озер. Племінні діалекти псковських кривичів стали основою своєрідних псковських говірок, яскраві місцеві риси яких засвідчені в писемних пам'ятках давнього Пскова XIV-XVI ст. Згодом псковські землі увійшли до складу Новгородської республіки.

Сусіди кривичів — предки словенів, які також переселилися сюди в VII ст. з південної Балтики і освоїли територію майбутньої Новгородської землі, зіткнулися з місцевим прибалтійсько-фінським населенням (племенами водь, весь, іжора) й поступово їх асимілювали. Унаслідок цього утворилася своєрідна етнографічна група — літописні словени зі своїм племінним центром Новгородом (уперше згадується в літописі під 859 р.). Протягом IX-X ст. словени поширилися на північний захід і північний схід, досягнувши ярославського й костромського Поволжя, а також на південь — до Волго-Окського межиріччя. Разом з кривичами та іншими східнослов'янськими племенами ільменські словени брали участь в освоєнні ярославського й костромського Поволжя та Волго-Клязьминського межиріччя (територія майбутньої Ростово-Суздальської землі), асимілюючи місцеві фінно-угорські племена.

Наприкінці IX ст. (882 р.) Новгород з навколишніми землями увійшов до складу Київської Русі, ставши другим (після Києва) її політичним і культурним центром. Після розпаду Київської Русі в 1136 р. виникла самостійна Новгородська феодальна республіка, однак її тісні зв'язки з Києвом не переривалися. Вона вела успішні війни проти німецьких і шведських агресорів. Монголо-татарам не вдалося захопити Новгородську республіку, але вона визнала себе васалом Золотої Орди й платила їй данину. Протягом IX-XIV ст. на Новгородській землі відбувалися етногенетичні процеси у напрямі формування окремого етносу, проте в середині XV ст. вони були штучно перервані. Новгородська республіка стала перешкодою для об'єднання російських земель навколо Москви, і в 1478 р. Новгородська земля була загарбана Москвою й насильно включена до складу Московської централізованої держави. Після цього територія Московщини відразу збільшилася аж у сім разів, що ще більше розпалило її агресивні апетити. Цар Іван III обклав населення Новгородської землі грабіжницькою контрибуцією і депортував 72 тис. людей у Московщину. Але й потім ще понад століття московські царі вдавалися до масових знищень і депортацій новгородців, аж поки наприкінці XVI ст. вони повністю були асимільовані московитами, хоч діалектні особливості їхнього мовлення все ж таки збереглися.

Російська народність формувалася протягом XII- XV ст. у стратегічно вигідному реґіоні між Середньою Окою і Верхньою Волгою на перехресті великих торговельних шляхів. Цей реґіон у середині І тис. н. е. заселяли корінні фінно-угорські племена — меря, весь, водь, мурома, а в басейні Верхньої Оки і Верхнього Дону жило балтське плем'я голядь. Слов'янське населення тут почало з'являтися не раніше VIII ст.

У VIII ст. на землі балтомовної голяді в басейні Верхньої Оки з «ляського» західного краю (можливо, з українсько-польського порубіжжя) прийшли слов'янські племена на чолі з якимось В'ятком (В'ячеславом). Унаслідок їх змішування з місцевою голяддю й інтенсивних асиміляційних процесів утворилася нова етнографічна спільність — літописні в'ятичі. Нащадки верхньоокських в'ятичів в епоху походів на них київського князя Святослава (X ст.) почали рухатися по Оці до Рязані, витісняючи або асимільовуючи рідке місцеве фінномовне населення і створюючи етнічну основу майбутнього Рязанського князівства. Слов'янське населення цього реґіону час від часу поповнювалося й українцями із Середньої Наддніпрянщини, яке шукало спокою в далеких краях, утікаючи з неспокійних південних околиць Київської Русі.

Ареал майбутньої Ростово-Суздальської землі в X ст. освоювали ільменські словени, псковські кривичі і вже слов'янізована білозерська весь. З Ростово-Суздальщини кривичі згодом поширилися далі на південь і заселили територію сусідньої Муромської землі. Крім цього, до Волго-Клязьминського межиріччя і басейну Верхньої Оки переселилася частина смоленських кривичів. У ході слов'яйізації місцевих фінно-угорських племен, зокрема літописної мері, протягом XI-XII ст. тут сформувалося місцеве східнослов'янське угруповання, яке стало частиною російської народності. Межа двох колонізаційних потоків на майбутні російські землі з півночі і півдня стала згодом межею між Рязанською і Ростово-Суздальською землями. Це розмежування відбите ще й нині в межі між вимовою вибухового g (північ) і фрикативного у (південь).

Фінно-угорські племена Середнього Поволжя, як і балти та фінно-угри Східної Прибалтики, маючи значно чисельніше населення й відносно високий ступінь суспільного розвитку, сформувалися в самостійні народності.

Своєрідний етномовний конгломерат, який утворився в басейні Верхньої Волги й Середньої Оки, об'єднувався спільним фінно-угорським субстратом. Хоч територію в'ятичів Володимир Великий приєднав до Київської Русі в 981 р., а Ростово-Суздальську землю — в 982 р., вони дуже слабо залежали від влади київського князя.

Територія сучасної центральної Європейської Росії в X-XIII ст. була далекою глухою провінцією Київської імперії, відділеною від Наддніпрянської Русі величезним масивом непрохідних хащів, від якого ще й нині залишилися знамениті брянські ліси. Через це на Наддніпрянщині ту далеку територію аж до XV ст. називали Заліською, Заліссям, «Залеська земля» («земля, що міститься за лісом»). Розкидані по лісах та болотах, заліські поселення ще довго зберігали етнографічні особливості місцевих фінно-угорських племен, насамперед муроми, мері і весі. У цьому ареалі й відбувалася реґіональна консолідація різних племен. Через строкатий етнічний склад населення цей процес був повільним і довготривалим.

У X ст. в межиріччі Оки та Волги виникло Ростово-Суздальське князівство. Його політичними центрами були спочатку Ростов, з початку XII ст. — Суздаль, а з другої половини XII ст. — Володимир. На XII ст. на Ростово-Суздальській землі відбулися істотні зміни. Різко збільшилася кількість населення завдяки його припливу з інших реґіонів Київської Русі, виникли нові міста (Володимир, Переяслав-Залеський, Юр'єв та ін.), найважливішим серед яких став Володимир-на-Клязьмі, заснований при Володимирові Мономаху. Ростово-Суздальщина мала прямі торговельні зв'язки з Центральною Азією річковим шляхом через Волгу й Каспійським морем, що наклало певний відбиток на культурно-історичний розвиток цього краю.

Політична вага і значення Ростово-Суздальської землі різко зросла в роки князювання Юрія Долгорукого — молодшого сина Володимира Мономаха і засновника Москви (1147 р.). Одружившись із половецькою княжною, він започаткував міцний і тривалий антиукраїнський союз володимиро-суздальських князів із половцями. Саме Суздальська земля від середини XII ст. очолила коаліцію Новгорода, Полоцька та Смоленська за відокремлення від Києва 40. Проте Юрій Долгорукий ще не переривав зв'язків з Києвом і навіть намагався здобути собі київський престол.



40 Залізняк Л. Від склавинів до української нації. С. 114.



Зовсім іншу політику повів син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський (1157-1174). Він виріс на Суздальщині, вважав її своєю батьківщиною. Україна була для нього вже чужа. Спочатку Юрій Долгорукий посадив Андрія на престол у Вишгороді біля Києва, але він таємно втік звідти до Суздаля, забравши з собою різні коштовності, а серед них — і славнозвісну Вишгородську ікону Богородиці, що стала основною святинею Володимира-на-Клязьмі, а згодом - і Москви. Це був відвертий і демонстративний розрив з Україною, початок самостійної політики молодої Великорусі. Андрій уже не брав участі у спільних походах князів проти половців, хотів навіть провести розрив на церковному рівні й заснувати окрему митрополію для північних земель. Він переніс столицю князівства із Суздаля до Володимира, і з цього часу князівство стало називатися Володимиро-Суздальським. Поблизу м. Володимира у с. Боголюбово князь Андрій побудував князівський замок (через це його й прозвали Боголюбським). Саме Андрія Боголюбського слід вважати засновником російської державності. Проти Києва він вів жорстоку ворожу політику. Видатний російський історик В. Ключевський писав, що «в особі князя Андрія великорос уперше виступав на історичну сцену», а суздальські містечка «становили тоді особливий світ, з відносинами й поняттями, яких не знали в старих областях Русі» 41.



41 Ключевский В. О. Сочинения: В 8 т. — Т. 1. — Курс русской истории. — Ч. 1. — M., 1956. - С. 324-325.



У 1169 р. на втручання Києва у справи Новгорода Андрій Боголюбський, очевидно, вже вважаючи всі північні землі своїми, відповів війною. Він вирушив на Київ з великою армією одинадцяти північних князів, здобув місто і дуже його зруйнував. Як відзначає літопис, «не було милосердя нікому нізвідки, церкви горіли, християн убивали, інших брали в неволю». Суздальці пограбували Десятинну церкву та Софію, забрали ікони, книги і всі коштовності. Досі ще ніхто й ніколи так не нищив старої столиці. Такого ж спустошливого нападу Київ зазнав і 1203 р., коли суздальський князь Всеволод разом з половцями пограбував і спалив столицю Русі.

Лють і ненависть, із якими суздальці нищили киян, як і не менш жорстокі акції у відповідь, свідчать по те, що це була вже не традиційна міжусобна боротьба, а міжетнічна ворожнеча.

Своїм намісником у Києві Андрій Боголюбський посадив свого брата, а сам залишився у Володимирі. Це знаменувало остаточний занепад Києва. Його роль як політичного центру Київської Русі перейшла до Володимира-на-Клязьмі й до Галича (на сучасній Івано-Франківщині).

На початку XIII ст. Володимиро-Суздальське князівство розпалося на удільні князівства: Ростовське, Ярославське, Переяславське, Московське та ін. У 1238 р. на Володимиро-Суздальщину напали монголо-татари і завоювали Залісся.

Монголо-татарське ярмо (його називали «ігом») призвело до остаточного відчуження Залісся від Русі, і відтоді політична історія цих двох територій остаточно стала розвиватися різними шляхами.

Від середини XIII ст. на Володимиро-Суздальській землі швидко почало міцніти і приєднувати до себе сусідні землі Московське велике князівство — перша власне російська держава. Воно займало вигідне географічне положення на важливих торговельних шляхах і стало природним центром російських земель. Сусідні князівства, а також ліси й болота, що оточували Московське велике князівство, оберігали його від нападів монголо-татар і литовських військ. Це сприяло зростанню економічного й політичного значення Московського князівства як центру формування російської народності. Московські князі, починаючи з Івана І Калити (1325-1340), вміло використовували владу монголо-татарських ханів для своєї мети.

У другій половині XIV ст. відбувалося економічне піднесення північно-східних околиць колишньої Київської Русі. Воно створило матеріальну базу для боротьби проти монголо-татарського поневолення. Перемога московського князя Дмитрія Донського над монголо-татарами в Куликовській битві (1380 р.) зміцнила керівне становище Москви серед інших російських князівств, яка стала відігравати вирішальну роль у політичному об'єднанні російських земель та формуванні російської народності.

Протягом XIV-XV ст. основні російські землі було об'єднано навколо Москви. Наприкінці XV ст. Московське князівство приєднало до себе Ярославське, Ростовське князівства, Новгородську феодальну республіку, Тверське велике князівство, В'ятську і частково Рязанську землі, і внаслідок цього склалася Російська централізована держава.

У 1480 р. Московщина остаточно звільнилася від монголо-татарського ярма. Великий князь Іван III Васильович (1462-1505) став Государем єдиної Російської централізованої держави. Але монголо-татарське поневолення залишило глибокий слід не тільки у свідомості людей. Воно вплинуло на всі сторони суспільно-політичного життя молодої російської держави, певним чином відбилося й на менталітеті російської народності. Не випадково ж М. Бердяєв називав Росію «християнізованим татарським царством».

Московський цар — глава колишнього Північно-Східного улусу Золотої Орди — з розпадом імперії Чінгісхана сприймався і московитами, і татарами як законний спадкоємець монголо-татарської держави. На думку М.Трубецького, «Московська держава виникла завдяки татарському ігу. Російський цар був спадкоємцем монгольського хана. Повалення татарського іга звелося до заміни татарського хана православним царем і до перенесення ханської ставки до Москви. Навіть персонально значний відсоток бояр та інших служилих людей московського царя становили представники татарської знаті. Російська державність... походила від татарської, і навряд чи мають рацію ті історики, які заплющують очі на цю обставину або намагаються применшити її значення» 42.

Московські князі та інша знать охоче родичалися з татарськими вельможами, вважаючи за честь брати собі за жінок якщо не родичок ханів, то в крайньому разі знатних дівиць з Орди 43.



42 Трубецкой Н.С. К проблеме русского самопознания. — [Б.м.], 1927. — С.49.

43 Новосельцев А.И. Христианство, ислам и иудаизм в странах Восточной Европі и Кавказ в средние века // Вопросы истории. — 1989. — №9. — С.31.



Разом з тим слід відзначити, що московські царі (як і інші східнослов’янські) землі під владою Золотої Орди залишилися християнськими. Більше того, на думку істориків, є підстави стверджувати, що якраз у період монголо-татарського панування християнство стало по-справжньому релігією московитів, 90% яких аж до XIX ст. Включно становили селяни. На більшій частині Московщини простий люд не ідентифікував себе ні з яким етносом і не мав певного етноніма, але називав себе християнами. Саме цим і пояснюється той досить дивний факт, що назва селян у російській мові походить не від місця їхнього проживання на селі (як в українців, білорусів), а за релігійною ознакою: крестьянин < крестианин < христианин.

Від фінно-угорської назви столиці окремого князівства Москва, яка вперше як невелике село згадується лише в 1147 р., було названо цілу державу. Її правителі називали себе князями (згодом великими князями, пізніше царями) московськими, а своїх підданих — московськими людьми. Назви «Москва», «Московия», «Московское государство» були офіційними урядовими назвами держави. Так її називала і вся Європа, країни Сходу, турки, араби та інші народи, а мешканців Московщини іменували «москвинами», «москвитянами», «московитами», «московитянами» 44. Українці від XVст. своїх північно-східних сусідів послідовно називають москалями, а їхню країну - Московією.



44 Див.: Наливайко Д. С. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст. — К., 1998. — С. 362.



Як бачимо, становлення російського етносу відбувалося далеко від Києва й усієї первісної Русі - Середньої Наддніпрянщини і не має до неї жодного стосунку.

Багатоетнічний склад населення і своєрідність історичного процесу, що протягом значного часу тривав в умовах монголо-татарського ярма, спричинилися до того, що формування російської народності розтягнулося більше ніж на три століття (друга половина XII - кінець XV ст.) і пройшло декілька етапів. Поступово зростала територія держави, відбувався довготривалий процес формування російської мови, змінювалися духовні пріоритети і культура загалом, а все це формувало й нову ментальність усієї народності. Ця ментальність була досить своєрідною порівняно зі світосприйняттям південних русинів-українців. Росіяни в епоху Івана Грозного вже були мало чим схожі на росіян часів Андрія Боголюбського.

Характерною особливістю процесу формування російської народності було те, що в неї влився великий струмінь фінно-угорської і частково балтійської крові. Історичну роль фінно-угорського субстрату у формуванні антропологічного типу російського народу та деяких особливостей його мови й етнографічних рис визнають і самі російські дослідники (М. Покровський, В. Алексеев, Т. Алексеева, Є. Горюнова, Г. Дебець, М. Левін, Т. Трофимова та ін.).

Отже, наявний у розпорядженні вчених фактичний матеріал доводить, що «російський брат» за віком зовсім не «старший», а наймолодший. Та й у спільній колисці він ніколи не був, бо поки народився, «колиска» вже розвалилася. До Київської Русі росіяни мають ту дотичність, що їхні землі деякий час напівформально входили до складу цієї держави, і майбутні росіяни засвоїли християнську культуру Київської Русі з багатьма українськими впливами, оскільки творцем Київської держави був український етнос, а також перейняли етнічну назву — Русь. Повністю має рацію відомий український історик Л. Залізняк, відзначивши, що «права Москви на історичну та культурну спадщину княжого Києва не більші і не менші, ніж права Мадрида, Лісабона, Парижа та Бухареста на історію та культуру латинського Риму. Як романські народи успадкували певні надбання римської культури, так і білоруси та росіяни увібрали у свій етновизначальний комплекс певні елементи культури княжого Києва. Однак, як перші не були безпосередніми творцями латинської культури Риму, так і другі мають опосередковане відношення до творення культури Київської Русі. Адже переважна більшість елементів останньої постала в межах Південної Русі, нехай і під зовнішнім впливом культури Візантії. До того ж, сталося це значною мірою ще до появи білорусів та росіян на історичній арені Східної Європи» .
Вибачте за такий великий копіпейст. :angry2:
  • 0

#79 Сварус

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3815 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вінниця

Відправлено 28.01.2007 – 22:54

Перегляд дописуДмітріо (23.01.2007 22:43) писав:

Пане Киря, я б Вас поважав лиш за те, що ми родом з одного краю, аби ви хоч трішки мали уявлення про етику спілкування. Але доводити щось людині, яка перекручує чужий нік аби показати свою зверхність, замість того що проявити хоча б мінімальний рівень знань з предмету обговорення, я не вважаю за потрібне.
Взагалі-то я подумав що Ви один з модерів цього сайту, тільки прикидаєтесь Дмітріо..тому так і вийшло. Вважайте за потрібне що хочете, це Ваша особиста справа але пам`ятайте що у Вас не завжди достатньо інформації для того аби 100%-во робити деякі висновки стосовно змісту моїх постів.
  • 0

#80 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 29.01.2007 – 12:35

Перегляд дописуMill (28.01.2007 01:22) писав:

Повірте я як майбутній політолог набагато краще це вмію :angry2:
О! Бажаєте про це поговорити?..
p.s. Узагалі, скільки спеціялістів у форумі... аж дивно.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних