Перейти до вмісту

Люблю думати!


Повідомлень в темі: 319

#1 Xobb

    Doctor What'son

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1481 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 23.10.2005 – 11:50

  • 321
Сьогодні вночі сидів за кавою і коробкою цукерок. Не мав що робити і почав гратися в філософію. А саме -- ставити собі питання і на них відповідати.
Перше питання було таке:
В чому сенс мого життя? Для чого я живу?

Одразу прийшло декілька варіантів відповідей, але тут я напишу тільки той, що мені більше подобається і на мою суб’єктивно-примітивну думку правильний:
Я живу для того, щоб розвивати свої духовні якості та ерудицію. Чому? Бо розвинувшись духовно я зможу перейти на вищу сходинку еволюції, ніж я зараз є. Знання і мудрість поставлять мене вище за інших людей, що будуть менш мудрі за мене, та нижче мудріших за мене. Якщо є люди, що знаходяться нижче за мене, то ними я можу керувати. Якщо я ними керуватиму, але не відповідатиму за них, то я буду "злим володарем", "чорним генієм". Таким бути не хочу, тому, якщо кожна людина, що знаходиться нижче мене є на моїй відповідальності. Якщо я мудріший за людей, що нижче мене, то в ході мого керівництва я заслужу від них або повагу, або озлобленість на мене. Будучи мудрим я все ще не отримаю можливості змінювати цей світ як мені подобається.
Перейшовши на один з вищих рівнів мудрості (під цим рівнем я вважаю буддистське просвітлення або християнське блаженство), то мені відкриється закон, по якому змінюється цей світ. Знаючи закон я нарешті зможу змінювати цей світ. Але це суперечить тому, що тільки Бог може змінювати світ. Тому я думаю, що закон зміни світу відкриється мені лише тоді, коли я помру, при чому правильно проживши це життя. В такій смерті мені відкриється закон зміни світу і я воз’єднаюся з Богом (я маю на увазі не три-єдиного християнського Бога, а Бога, як усю енергію Всесвіту).

Висновок: я не знайшов жодних аргументів, що могли б заперечити все вищесказане і тому вважаю, що моя думка правильна. Отже сенс мого життя заключається у самовдосконаленні, а метою мого життя є воз’єднання з Всесвітньою Енергією.

Наступним моїм питанням було:
Що таке любов, навіщо вона дана і чи можу я її відчувати?
Поки що відповіді на це питання нема.

Чекаю в цій темі конструктивні відповіді на поставленu запитання (як 1 так і 2-ге).

#2 Xobb

    Doctor What'son

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1481 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 08.11.2005 – 20:51

Зараз читаю Ніцше "Антихристиянин". Прориває на роздуми про Християнство. Раніше в такому ракурсі про цю релігію ніколи не думав, а варто було. Так от виникло питання №3:

Релігія -- це методи та стимули для розвитку душі, чи комусь це дуже вигідно?

Зараз схиляюся до 2 варіанту. Дійсно, Ніцше доводить, що Християнство ---- релігія слабкої людини. :yes: Без попереднього читання праці "Антихристиянин" краще не відповідати в цій темі.
  • 0

#3 iskra

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 191 повідомлень

Відправлено 10.11.2005 – 18:05

А от я собі якось сіла і подумала, чого це молоді, прогресивні та ерудовані так довіряють усьому, що було кимсь колись написано та починають схилятися до певних думок опісля перечитаного? Невже друковане слово то є істина в останній інстанції і його не треба перепровірити? А може те щось написане и було написане з метою посіяти зерна сумнівів та досягти певної особистої мети?
  • 0

#4 Al Capone

    © Advocate

  • Користувачі
  • PipPip
  • 12 повідомлень

Відправлено 10.11.2005 – 19:34

iskra (10.11.2005 19:05) писав:

А от я собі якось сіла і подумала, чого це молоді, прогресивні та ерудовані так довіряють усьому, що було кимсь колись написано та починають схилятися до певних думок опісля перечитаного? Невже друковане слово то є істина в останній інстанції і його не треба перепровірити? А може те щось написане и було написане з метою посіяти зерна сумнівів та досягти певної особистої мети?

Перегляд допису


"Слідкуйте за книгою, навіть якщо не знаєте ні автора, ні назви книги"
Закон Мерфі

1. Книги пишуться непересічними людьми, які, як і кожен, мають свою неповторну, унікальну симстему - як суху і рафіновану, так і яскраву та живу..., але, так чи інакше, неповторну. Кожна наступна прочитана книга - один крок наближення до істини. Все пізнається в порівнянні!
2. Дослідити і відкрити - значить прочитати дві книжки, які не були ніким прочитані, з тим щоб написати третю, яку так само ніколи не прочитають.
3. Мораль - ЧИТАТИ БІЛЬШЕ!
  • 0

#5 iskra

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 191 повідомлень

Відправлено 12.11.2005 – 00:41

Al Capone (10.11.2005 19:34) писав:

"Слідкуйте за книгою, навіть якщо не знаєте ні автора, ні назви книги"
                                                                                   Закон Мерфі

1. Книги пишуться непересічними людьми, які, як і кожен, мають свою неповторну, унікальну симстему - як суху і рафіновану, так і яскраву та живу..., але, так чи інакше, неповторну. Кожна наступна прочитана книга - один крок наближення до істини. Все пізнається в порівнянні!
2. Дослідити і відкрити  - значить прочитати дві книжки, які не були ніким прочитані, з тим щоб написати третю, яку так само ніколи не прочитають.
3. Мораль - ЧИТАТИ БІЛЬШЕ!

Перегляд допису


Зовсім не сперечаюся із тезою "читати більше", адже зайвість книги взагалі наразі не обговорюється - але все ж таки вважаю, що треба сперечатися із автором, хай би який він не був титулований. Якщо наслідувати автора книги в усьому, особиста думка не набуде розвитку. А з першою тезою можу сперечатися вільно - сучасний книжковий ринок забитий пересічними авторами, які написанням "бульварщини" заробляють собі на життя (не маю на увазі класиків світової літератури). До того ж, за всіх часів автори мали певну особисту мету в написанні певної книги - це зовсім не є надбанням сучасності - просто раніше деякі цілі відрізнялися від сучасних. Якщо вести мову, наприклад, про Ніцше, то, на мою особисту думку, він був вельми схильним до епатажу і саме шокування читацької аудиторії й було однією з його цілей (як приклад його книга "По той бік добра та лиха", в одному з підрозділів якої він переконує, що філософія - наука зовсім непотрібна та зайва саме в той час, коли світова філософія сягає піку свого розвитку).
  • 0

#6 Xobb

    Doctor What'son

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1481 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 13.11.2005 – 16:35

iskra (12.11.2005 01:41) писав:

Якщо вести мову, наприклад, про Ніцше, то, на мою особисту думку, він був вельми схильним до епатажу і саме шокування читацької аудиторії й було однією з його цілей (як приклад його книга "По той бік добра та лиха", в одному з підрозділів якої він переконує, що філософія - наука зовсім непотрібна та зайва саме в той час, коли світова філософія сягає піку свого розвитку).

Перегляд допису


Згоден. Ніцше надто високо ставить свою холоднокровну думку і тим самим принижує тогочасну філософську думку. Це його справа і обсосувати йому кістки не бум :yes:..

В мене появилися деякі міркування на рахунок любові:
Любов (за З. Фрейдом, з творчітю якого щойно ознайомився і маю купу вражень, як позитивних так і негативних) --- це та сила, яка керує усією діяльністю людини впродовж всього її життя (є ще бажання тупо жити, яке теж керує людиною, але на думку Фрейда меншою мірою. В цьому я не погоджуюся, бо все-таки вважаю, що людина сама егоїстична істота на цій планеті). Тоді неможливо пояснити явище кохання, коли ради однієї людини інша може пожертвувати життям. В цьому випадку ніякої вигоди егоїстичній людині, задоволення нема, але вона так поступає.
Тому я чомусь вважаю, що любов -- це коли людина любить все навкруги, своїх друзів, ворогів, абсолютно все. Такої любові досягнути майже неможливо. Кохання -- це простіше річ, і водночас складніша: людина, яку ти кохаєш заміняє тобі цілий світ, що ти любиш або ненавидиш і так можна пояснити тоді те, що кохання минає. Якщо людина мало любить, то вона не взмозі довго щиро кохати і тому люди розходяться...
  • 0

#7 Al Capone

    © Advocate

  • Користувачі
  • PipPip
  • 12 повідомлень

Відправлено 13.11.2005 – 19:06

hobit (13.11.2005 17:35) писав:

Згоден. Ніцше надто високо ставить свою холоднокровну думку і тим самим принижує тогочасну філософську думку. Це його справа і обсосувати йому кістки не бум :yes:..

В мене появилися деякі міркування на рахунок любові:
Любов (за З. Фрейдом, з творчітю якого щойно ознайомився і маю купу вражень, як позитивних так і негативних) --- це та сила, яка керує усією діяльністю людини впродовж всього її життя (є ще бажання тупо жити, яке теж керує людиною, але на думку Фрейда меншою мірою. В цьому я не погоджуюся, бо все-таки вважаю, що людина сама егоїстична істота на цій планеті). Тоді неможливо пояснити явище кохання, коли ради однієї людини інша може пожертвувати життям. В цьому випадку ніякої вигоди егоїстичній людині, задоволення нема, але вона так поступає.
Тому я чомусь вважаю, що любов -- це коли людина любить все навкруги, своїх друзів, ворогів, абсолютно все. Такої любові досягнути майже неможливо. Кохання -- це простіше річ, і водночас складніша: людина, яку ти кохаєш заміняє тобі цілий світ, що ти любиш або ненавидиш і так можна пояснити тоді те, що кохання минає. Якщо людина мало любить, то вона не взмозі довго щиро кохати і тому люди розходяться...

Перегляд допису


Людина – найегоїстичніша істота, - безсумнівно. Однак, чи не є кохання завуальованим, підсвідомим проявом людського егоцентризму?

Кохання – це як стартовий капітал, який легко пустити за вітром, але так важко зберегти й примножити. Фактично підсвідомо чи свідомо (шлюб) щодо цього капіталу укладаємо договір про спільну діяльність (загальні положення та істотні умови – глава 77 ЦКУ), – зобов’язуємося спільно діяти, не вередувати, вчитися любити, піклуватися – власне кохати для досягнення певної мети – щастя. Тобто щастя яке, в даному випадку, можна побудувати тільки разом, – що є інсценізацією свого, власного щастя, де об’єкт нашого кохання є неодмінним елементом; ґрунтом на якому воно зростає; паливом і, водночас, двигуном, який дане щастя для нас і виробляє. Авангардним є власне Я.

Почнемо з того, що «кохаю» у людських вустах – дуже умовне й суб’єктивне визначення тих почуттів, які партнер відчуває до неї (людини).

Адже чоловік може сказати й інакше – «хочу», «прагну завоювати», «мрію підпорядкувати собі». Чоловік і сам іноді не здатен проаналізувати всі складові свого потягу, як, власне, і дівчина. Іноді жіночі спогади звучать інакше: «Він так красиво до мене залицявся»; «Я була такою гарненькою, а він так собі, нічого особливого»; «Я з інтелігентної (забезпеченої, високопоставленої й ін.) сім’ї, а він із простої (бідної)».
У кожній із цих фраз, в обох випадках, звучить підтекст: «Він (вона) для мене...». І жодного слова про себе – а що відчуваю, роблю я, – чи не чіткий егоцентричній прояв?

Інший випадок: «Я тебе так кохаю, що заради тебе хоч зорю з неба… хоч з мосту…», «Я тобою захоплююся, люблю, кохаю безмежно…», «Я буду тебе плекати, розважати, догоджати… кохати до скону…». На перший погляд чіткі прояви самопожертви. Як на мене – ті ж прояви егоцентризму, тільки у прихованій формі!

По-перше, фактично, нам не важливо що думає стосовно нас об’єкт нашого кохання, підсвідомо ми переймаємося лише тим, які почуття наповнюватимуть нас і як ми себе почуватимемо, знаючи про те, як до нас відноситься кохана людина.

По-друге, питання самопожертви. Уявимо, як хтось віддано біля ліжка враженого хворобою кохання промовляє: «Як же я без тебе…», «Що ж я буду без тебе робити…». Чи юнак або юнка, яка стоїть на краю високої прірви через невзаємність у коханні. План під гучною назвою власне життя дає збої – з нього випадає важливий елемент, який робив чи повинен був робити, чи то пак виробляти для нас феромон щастя. Тут в окремих випадках просто страждаємо, у виключних, не уявляючи майбутнього – трапляються й летальні випадки.



Мораль – «All you need is love»!!!

P.S. Сам не хочу вірити в те що пишу – просто одне велике розчарування, – а хочеться чогось неземного, небесного й надзвичайного. Якщо хтось переконає у зворотному – буду до скону вдячний!
  • 0

#8 Xobb

    Doctor What'son

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1481 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 14.11.2005 – 15:16

Не буду цитувати і звертаюся до всіх: якщо пост величенький, то краще його не цитувати. воот

2 Ал Капоне:

В багатьох пунктах згідний, але є одне "але":
ані любов, ані кохання не приведе нас до щастя. До щастя прийдемо поєднуючи приємне з корисним.
От і третє питання для читачів теми:
Що таке щастя?

Ну і також хочу мораль поправити. В оригіналі було так:
"All we need is fucking love"

Сьогодні не писатиму роздумів, бо нема часу. Може в четвер. :rolleyes:
  • 0

#9 Вовкулака

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 207 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Вже не Вінниця...

Відправлено 22.11.2005 – 22:07

Недавно при пояснені свої поведінки в мене родилась ось таке речення:

:rolleyes:
Тут яскраво виражені не всі мої негативні риси, а лише самий необхідний їх мiнiмум для органiзацiї безжального псування життя оточуючим, якщо з їхньої сторони це так виглядає.
:wub:
  • 0

#10 Dead

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 67 повідомлень
  • Місто:Лемберг,Юкрайна

Відправлено 22.11.2005 – 22:22

Гм...мабуть я дурна, мабуть нища ,мабуть взагалі ніхто,але мені здається ,що сенс життя задуматись над сенсом життя . Тобто ми просто живемо без будь-якої мети ,як прості мурахи.Але людський мозок не хоче осягати ,що наше існування без мети,тому намагається осягнути ,придумати якусь велику мету заради якої варто жити. І сенс життя лише задати собі це питання...
Кожного року з*являються безліч різних версій... а може не має сенсу???

Любов- приємне відношення до визначиних людей.
Кохання- психічний розлад.
  • 0

#11 Xobb

    Doctor What'son

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1481 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 23.11.2005 – 12:57

2 Dead:

Осягнувши сенс свого життя, по твоєму, і є сенсом життя. Я з твого поста так зрозумів (може там і не це написано, але шо дурак міг зрозуміти, те і зрозумів). Тоді виходить так:
я зрозумів, що сенс мого життя в тому, щоб зрозуміти сенс життя. Тому мені тепер нецікаво жити знаючи для чого я живу і я можу сміло викинутися з вікна.

Негарно. ІМХО
  • 0

#12 iskra

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 191 повідомлень

Відправлено 25.11.2005 – 00:31

Якщо дозволите, я кохання на реальних прикладах, свідком яких була сама, або близькі друзі, спробую пояснити - ну от жив собі в селі дід з бабунею. Середненько жили, діти в місті, далеко, онуків бачать рідко (наразі про кохання між чоловіком і жінкою мова йде, а не про любов до рідних, друзів і т.ін.) так от, бабуня померла, а він три дні по селі туди-сюди тинявся, а потім взяв, заліз на дах хати та кинувся вниз - невисока така хатка була, там навіть висоти другого поверху не було - але вбився, певно, дуже хотів померти.
Або от ще одна історія - два бомжі жили собі, він та вона, колись нормальні люди, а зараз - пиячки, здається, вже гірше не буває, і начебто й почуттів в людей нема та й бути не може - ну які в алкоголіків-бомжів почуття, га? Так от, жили взимку на смітнику, нори рили, бо в них тепліше - гниє сміття, тепло. Якось одного дня зустріли дядечка якогось, той їх горілкою напоїв, вони до нори своєї дійшли, а там, вночі, вона померла, а він зосліп. Отруєна горілка була. Так от, він десь з два тижні її з обіймів не випускав, голодний, спраглий, тримав міцно жінку, їжі, що друзі приносили не брав. Так і помер з голоду, так їх і поховали. Значить, кохання - це коли життя свого уявити без людини коханої не можеш. І жити без неї не збираєшся, може, максималістично звучить, але якщо разом - то до самого кінця разом.
  • 0

#13 Xobb

    Doctor What'son

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1481 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 25.11.2005 – 13:03

2 iskra
Зворушливо...... Це дійсно приклади справжнього кохання. Але як можна взнати де є кохання, а де прив’язаність. В мене зараз такий період в особистому житті, що це питання мене дуже хвилює і я страшно хочу знати відповідь. ПОМОЖІТЬ!
  • 0

#14 iskra

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 191 повідомлень

Відправлено 26.11.2005 – 04:06

hobit (25.11.2005 13:03) писав:

2 iskra
Зворушливо...... Це дійсно приклади справжнього кохання. Але як можна взнати де є кохання, а де прив’язаність. В мене зараз такий період в особистому житті, що це питання мене дуже хвилює і я страшно хочу знати відповідь. ПОМОЖІТЬ!

Перегляд допису


Як на мене, то прив"язаність пригнічує людину (тобто, є певний острах піти від людини, бо якось звик до неї, чи що, але й поряд бути якось незручно, некомфортно, якесь таке відчуття всередині, наче намагаються примусити до стосунків - і тобі вже й соромно, що є таке почуття, але куди подітися, як воно вже є?) і якщо вже з"являються думки на кшталт: "Це точно кохання?" або "То це таки кохання чи прив"язаність?", то тоді це точно прив"язаність. Принаймі, я так вважаю - в коханні не може бути сумнівів - жодних, в коханні є довіра - стовідсоткова, в коханні є розуміння, і, найголовніше, закохані люблять намальовану картинку в уяві - без помилок та погрішностей, без негативних рис в характері, а от ті люди, що дійсно кохають - знають абсолютно всі недоліки свого партнера, але кохають і їх (скажімо, така ситуація - подивіться, на цій фотці він у трирічному віці з ніжечками, наче до цього катався на глобусі з 6 місяців - який він милий, правда? Кажете, заслиняний - це так симпатично! А памперси на ньому сидять так елегантно - справжній мачо :rolleyes: ) Зрозуміло, приклад дещо метафоричний, але можна перевести його на реальне життя в дещо іншій інтерпретації :wub:
  • 0

#15 Xobb

    Doctor What'son

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1481 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 27.11.2005 – 15:11

дякую.....трошки в голові туман осів і можна тепер шось і думати.

Прив’язаність -- це атрофоване відчуття відповідальності. Але не відповідальності за когось, а того, що хтось відповідальний за тебе. Таке почуття може виникати тільки в слабких людей, що не мають свободи і за них ще хтось відповідає.

Тепер відносно кохання і прив’язаності:
Кохання з’являється зазвичай з ініціативи однієї з сторін. Потім ця ініціатива змінюється на пристрасть до іншої сторони, а потім вже йде відповідне відчуття другої до першої. Так двоє людей починають будувати своє кохання. (не бийте за примітивізм :rolleyes: )

Так поєднуючи все вищесказане:
Перша сторона, якщо може проявити ініціативу (тобто переступити через дитячі почуття, стиду, наприклад, і не брати в голову такі запитання: а що буде, якщо мені скажуть ні?), є людиною сильною, може відчувати кохання і знати, що вона усім своїм єством відповідає за свою другу половину. Якщо кохання зникне (причин купа, при чому 90% всіх причин смерті кохання криється в самих нас, а не в обставинах), то перша сторона заявить про те, що почуття згасли і треба щось швидко робити або "залишатися хорошими друзями".

Друга сторона поведе себе трішки по іншому. І вона в кінцевому випадку буде їсти соплі з цукром і мучити першу, якщо перша надалі кохатиме другу. Друга сторона не скаже про те, що кохання нема, а буде себе дурити і відчувати прив’язаність, називаюче це коханням.

Не даю гарантії, що все так є і це універсально, тому на практиці не слід шукати підтвердження або спростування всього вищесказаного.
  • 0

#16 Al Capone

    © Advocate

  • Користувачі
  • PipPip
  • 12 повідомлень

Відправлено 27.11.2005 – 15:13

2 iskra

Взагалі (як ідилія) в житті не повинно бути жодних соціальних залежностей, чи то від боса, від дітей батьків... Залежність може бути лише від того, хто нас ствроив - від Всевишнього!

Утопія?
  • 0

#17 Al Capone

    © Advocate

  • Користувачі
  • PipPip
  • 12 повідомлень

Відправлено 27.11.2005 – 15:51

СЕНС ЖИТТЯ?

В пошуках сенсу ми найчастіше даємо такі відповіді (штампи):

1. Довговічність (життя заради життя), в т.ч. гоніння за безсмертністю через науково-технічні засоби.
2. Продовження роду.
3. Еволюція (людський розвиток) як особистий вклад в генофонд людства.
4. Технологічний прогрес як активне піднесення людства.
5. Пошук щастя, вдачі, квітучого і пишного життєвого досвіду та постійного свята.
6. Здійснення власних мрій.
7. Суперництво чи співробітництво з іншими.
8. Збагачення.
9. Залишити по собі певний спадок, наприклад справи за які тебе пам’ятатимуть.
10. Робити добро.
11. Давати і отримувати любов.
12. Шукати і знайти красу, досконалість…
13. Співчуття.
14. Вклад в правосуддя і демократію.
15. Жити у мирі один з одним і в гармонії з природою.
16. Пошук правди, знання, розуміння, мудрості.
17. Досягнення єдності з іншими.
18. Пошук незалежності, чи то фізичної, чи то психологічної, чи духовної.
19. Служіння, поклоніння Богові.
20. Стати «Богом» чи йому подібним.
21. Життя без сенсу - просто жити до останнього дня смерті.
22. Філантропія – пошук і здійснення доброчинності.
23. Навчання і подальше просвітництво
24. Комбінації вищезазначеного.

P.S. Штампи - для звичайних людей. Незвичні, часто маргінальні особистості можуть знайти сенс життя, скажімо в наркотиках...
  • 0

#18 Dead

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 67 повідомлень
  • Місто:Лемберг,Юкрайна

Відправлено 27.11.2005 – 18:33

hobit (23.11.2005 12:57) писав:

2 Dead:

Осягнувши сенс свого життя, по твоєму, і є сенсом життя. Я з твого поста так зрозумів (може там і не це написано, але шо дурак міг зрозуміти, те і зрозумів). Тоді виходить так:
я зрозумів, що сенс мого життя в тому, щоб зрозуміти сенс життя. Тому мені тепер нецікаво жити знаючи для чого я живу і я можу сміло викинутися з вікна.

Негарно. ІМХО

Перегляд допису


а якщо його не має..чому він повинен бути?.... сенс без сенсу....
(Мізки не груди-силіконом не накачаєш(я про себе))
  • 0

#19 iskra

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 191 повідомлень

Відправлено 28.11.2005 – 02:34

Al Capone (27.11.2005 15:13) писав:

2 iskra

Взагалі (як ідилія) в житті не повинно бути жодних соціальних залежностей, чи то від боса, від дітей батьків... Залежність може бути лише від того, хто нас ствроив - від Всевишнього!

Утопія?

Перегляд допису


Не в"їжджаю - як це можна залежати від Бога?


Оце так, щойно осягнула своїм курячим мозком, що я не знаю, який сенс мого життя - кобіто, кобіто, треба гарно пошукати, може десь він і є, тільки глибоко закопаний? Соціальна необхідність, може коханий, а може - кар"єра - якось мілкувато, якийсь виходить не сенс, а так - "сенсик", а де ж той гіпер-сенс життя? :rolleyes:
  • 0

#20 Xobb

    Doctor What'son

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1481 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 29.11.2005 – 14:07

2 iskra: (вибачаюся за таке, але коли я пишу iskra з першого разу завжди получається ikra...... не ображайся, просто в мене стара клава)

Для мене кохання -- це тільки засіб для самовдосконалення (ну сенсом життя я вважаю самовдосконалення).

2 Al Capone:
Ну тема ж називається: Люблю думати! Ми тут думаємо, якщо шось говоримо, то і доводимо правильність або неправильність сказаного. Навіщо констатуєш факти?


Сьогодні наштовхнувся на багато цікавих думок:

1. (не знаю чому саме це, бо не має ніякого відношення до теми)Ми смертельно хворі життям. Наша планета просто хвора життям і помаленько виздоровлює.

2. Вже забув :)((
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних