Перейти до вмісту

Цінність життя в релігіях


Повідомлень в темі: 74

#1 Обрій

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 268 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 09.01.2015 – 12:33

  • 78
В секулярному світі прийнято вважати людське життя як найвищу цінність. Якщо взяти ключові релігії, то в них відкидається цінність життя. Чому така розбіжність і чому релігії не розглядають життя, як цінність.

#2 серпиня

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1084 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 09.01.2015 – 13:16

Думаю, тому, що у релігіях присутнє таке поняття як "найвища мета", якій все і йде на поталу, все без виключення.
У християнстві, юдаїзмі такою метою є любов до Бога, в буддизмі, індуїзмі - нірвана, в ісламі - покора Богу і т.д.
Для людини, яка вірить у одну із таких цілей і присвячує їй своє життя, саме життя (власне і інших) вже не складає аж такої цінності, головне аби мети досягнути.
Може я щось і наплутала.

Повідомлення відредагував серпиня: 09.01.2015 – 13:38

  • 1

#3 Обрій

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 268 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 09.01.2015 – 14:09

Перегляд дописусерпиня (09.01.2015 – 13:16) писав:

Думаю, тому, що у релігіях присутнє таке поняття як "найвища мета", якій все і йде на поталу, все без виключення.
У християнстві, юдаїзмі такою метою є любов до Бога, в буддизмі, індуїзмі - нірвана, в ісламі - покора Богу і т.д.
Для людини, яка вірить у одну із таких цілей і присвячує їй своє життя, саме життя (власне і інших) вже не складає аж такої цінності, головне аби мети досягнути.
Може я щось і наплутала.
чому практично всі без виключення релігії роблять наголос на тому, що буде після земного життя і більшу важливість для людини ніж життя нинішнє?
ось що каже про життя християнство у Євангелії від Івана:

Цитата

Тот, кто любит свою жизнь, тот потеряет ее, но кто возненавидит свою жизнь в этом мире, тот сохранит ее для вечной жизни.
у буддизмі вважається, що життя приносить страждання, і щоб уникнути страждання треба звільнитися від любові до життя.
в ісламі цінність лише одна - Аллах.
в тебе немає внутрішнього дисонансу, що виникає внаслідок твоєї власної оцінки цінності життя і релігійного бачення життя, ти згідна з таким баченням чи існують розбіжності?

Перегляд дописуShіver2005 (09.01.2015 – 13:20) писав:

Тому цінність обслуги зводиться винятково до її використання, а цінність пророка до вседозволеності та культу особливості.
в східних релігіях немає культу пророка
  • 1

#4 Феєричний неук :)

    Козак - перевертень

  • Модератори
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6169 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:пекельне болото

Відправлено 09.01.2015 – 15:29

Перегляд дописуL'insouciаnce (09.01.2015 – 14:09) писав:

чому практично всі без виключення релігії роблять наголос на тому, що буде після земного життя і більшу важливість для людини ніж життя нинішнє?
тому що ці релігії перемогли.
релігії, що цінували життя, не змогли змусити людей віддавати своє життя за перемогу своєї релігії. а війни життєненависницьких релігій страшні.
релігії, що змушують людей ненавидіти цей світ і самих себе можуть змусити людину чинити собі на шкоду, але на користь влади. отож влада і використовує таку релігію.
  • 3

#5 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 09.01.2015 – 15:34

Перегляд дописуL'insouciаnce (09.01.2015 – 12:33) писав:

В секулярному світі прийнято вважати людське життя як найвищу цінність. Якщо взяти ключові релігії, то в них відкидається цінність життя. Чому така розбіжність і чому релігії не розглядають життя, як цінність.
Думаю, що релігія власне є для того, щоби створити для людини свій світ або сприймати світ і буття через свою релігійну дійсність.
Що таке реальність для нас? Це те, що ми сприймаємо, як реальність.
А у релігіях реальність сприймається відповідно до релігійних постулатів.
А що є правдою, а що є хибою? Ми можемо сприймати речі як істинні, але насправді це може бути ілюзія. Так ми бачимо зірки тіршки вищими, ніж вони є насправді, така особливість оптики. Ми можемо сплутати дзвін із шепотом, наприклад склавши долоні навхрест, обнявши взаємно пальцями одну одної долоні іншу долоню, створивши вільний проміжок повітря і постукавши до стегна, ми можемо почути, що нібито дзвенять монети у руках, а це насправді шепіт повітря, який виходить зі ситснутих долонь.
Розум дає нам це зрозуміти. Але розум нічого не може нам сказати про смерть і свідомість після. Для цього потрібно було би тільки оживити мертву людину і щоби вона розповіла нам, чи пам’ятає вона щось. Але навіть якби це і вдалося зробити, то може всі спогади могли б зародитися у момент її повернення до життя.
Релігія є власне для того, щоби життю надати якийсь сенс, якусь кінцеву мету.
Чи хибний погляд, чи істиний, то залежно, з якої точки зору дивитися. Якщо з релігійної, тоді секулярний погляд хибний. Якщо дивитися з секулярної, тоді релігійний погляд хибний.
Але відповідно до релігійного погляду, правди віри і догмати і божество є більш реальними, ніж світ і навіть самі люди, які в них вірять. Із точки зору секулярної все навпаки.

Таким чином, мета релігії дати якийсь сенс життя, якусь кінцеву мету, перебороти страх смерті і саме для того має свій інструментарій, погляди і догмати, які говорять про вищу ціль, ніж життя. Якби теперішнє життя мало би більшу цінність, ніж майбутнє, тоді релігія би втратила сенс, адже не було би куди прямувати. А так є кінцева мета і потреба, відповідно до норм релігії, що й об’єднує людей навколо себе.
Хоча й релігія втратить також свій сенс, якщо зовсім не цінитиме теперішнє життя. Навпаки, земне життя цінне тим, що можна виконувати релігійну практику, насолоджуватися життям у виконанні релігійної практики, простіше ставитися до благ цього світу задля вищих благ.
Що істине, чи секулярне, чи релігійне, чи постійно шукати істину, чи забити на істину людині вже самій вирішувати.
А мені цікаво, який відсоток людей може протягом усього життя забити на істину.
  • 1

#6 серпиня

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1084 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 09.01.2015 – 15:40

Перегляд дописуL'insouciаnce (09.01.2015 – 14:09) писав:

чому практично всі без виключення релігії роблять наголос на тому, що буде після земного життя і більшу важливість для людини ніж життя нинішнє?
можливо тому, щоб життєві труднощі і втрати не здавалися катастрофою.

Перегляд дописуL'insouciаnce (09.01.2015 – 14:09) писав:

ось що каже про життя християнство у Євангелії від Івана:

Цитата

Тот, кто любит свою жизнь, тот потеряет ее, но кто возненавидит свою жизнь в этом мире, тот сохранит ее для вечной жизни.
у буддизмі вважається, що життя приносить страждання, і щоб уникнути страждання треба звільнитися від любові до життя.
в ісламі цінність лише одна - Аллах.
в тебе немає внутрішнього дисонансу, що виникає внаслідок твоєї власної оцінки цінності життя і релігійного бачення життя, ти згідна з таким баченням чи існують розбіжності?
маю думку, що подібні висловлювання в релігійних текстах мають на меті усунути власні страждання від втрати чийогось та й, навіть, свого життя.
якщо не любиш життя, то й не відчуватимеш жалю і болю, коли ти це життя втрачаєш. але на мою думку це не правильно. сум за втраченими життями - це норма для мене, але це лише за тими життями, що становили для мене цінність, хай навіть миттєву, короткочасну. любові на усі життя світу у мене не вистачає)

Повідомлення відредагував серпиня: 09.01.2015 – 15:42

  • 1

#7 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 09.01.2015 – 16:09

Перегляд дописуХмурий Князь Вітольд (09.01.2015 – 15:29) писав:

тому що ці релігії перемогли.
релігії, що цінували життя, не змогли змусити людей віддавати своє життя за перемогу своєї релігії. а війни життєненависницьких релігій страшні.
релігії, що змушують людей ненавидіти цей світ і самих себе можуть змусити людину чинити собі на шкоду, але на користь влади. отож влада і використовує таку релігію.
Ось власне так!
І це все спирається на потребу. Для чого людині вірити. Якщо не буде потреби вірити, тоді і не буде вірити людина і практикувати релігію.
А потреба в тому, щоби осягнути життя більш вартісне, яке є кінцевою ціллю. А ще є потреба не потрапити на вічні муки.
Це все стимул вірити.
Як бачимо, є негативний стимул (уникнути мук) і позитивний (осягнути блаженства).
Є потреба, є і бажання практикувати релігію і смерть не трашна, бо є щось цінніше, згідно релігійних приписів.

Я ДЛЯ СЕБЕ ЗРОБИВ ВИСНОВОК.
РЕЛІГІЯ Є ДЛЯ ТОГО, ЩОБИ НА ОСНОВІ ПЕРЕКОНАНЬ СТВОРИТИ ПОТРЕБУ, ЯКА СЛУЖИТЬ ЯК НЕГАТИВНИМ СТИМУЛОМ (УНИКНУТИ МУК), ТАК І ПОЗИТИВНИМ (ОСЯГНУТИ ЩАСТЯ ПІСЛЯ СМЕРТІ АБО В ЯКОМУСЬ КІНЦЕВОМУ ЕТАПІ) СТИМУЛОМ, НАДАЄ СЕНС ЖИТТЮ І КІНЦЕВУ ЙОГО ЦІЛЬ.
Саме кінцева ціль стимулює людину діяти певним чином, виконувати певну практику, не боятися смерті або простіше до неї ставитися, простіше дивитися на речі цього світу. Саме потреба змушує людину діяти певним чином. Ось і причина, чому є релігії, чому релігії поширені у суспільстві і чому вижили саме такі релігії, чому популярними є ті релігії.

А ще релігія - форма організації суспільства. А також форма впливу.

Повідомлення відредагував Друг Бобер: 09.01.2015 – 16:11

  • 0

#8 kissarat

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 314 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 09.01.2015 – 20:04

В Буддизмі життя має найбільшу цінність, хоча і на далекому сході традиційно шанування предків має велике значення. Правда не знаю наскільки ці культи некрофільні.
  • 0

#9 Обрій

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 268 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 09.01.2015 – 20:13

Перегляд дописуShіver2005 (09.01.2015 – 14:18) писав:

Мабуть ми по-різному розуміємо значення пророка. "І Мохаммад пророк його".
Іслам – авраамічна релігія, а не східна.

Перегляд дописуХмурий Князь Вітольд (09.01.2015 – 15:29) писав:

тому що ці релігії перемогли.
релігії, що цінували життя, не змогли змусити людей віддавати своє життя за перемогу своєї релігії.
Так, утверджуватися і просуватися пануючим нині релігіям на початкових етапах допомагав меч, хоче це більшою мірою стосується ісламу та християнства, а не буддизму.

Перегляд дописуДруг Бобер (09.01.2015 – 15:34) писав:

Навпаки, земне життя цінне тим, що можна виконувати релігійну практику, насолоджуватися життям у виконанні релігійної практики,
І це єдина цінність життя з точки зору релігії?

Цитата

простіше ставитися до благ цього світу задля вищих благ.

“задля”. Це мені нагадує Манфреда: я вірю, дотримуюсь певних заповідей і способу життя, тому що я хочу отримати винагороду. Це ж ніщо інше як торгашеські стосунки з Богом! я йому, а він мені!
Меркантильненько ж. Мені це якось не до душі. А чи не можна просто жити і старатися бути на боці добра без сподівань якоїсь там винагороди? Мене не цікавить тамтешня винагорода! Мені скажіть що я маю робити в цьому світі, щоб вчинити якомога менше зла!

Перегляд дописусерпиня (09.01.2015 – 15:40) писав:

можливо тому, щоб життєві труднощі і втрати не здавалися катастрофою.
В цьому є певний сенс

Цитата

сум за втраченими життями - це норма для мене,
сподіваюсь, твоєму суму за померлими є межі )
цінне, на мою думку, не померле життя - а живе. тобто, більше цінити треба, те що існує зараз

Перегляд дописуkissarat (09.01.2015 – 20:04) писав:

В Буддизмі життя має найбільшу цінність, хоча і на далекому сході традиційно шанування предків має велике значення. Правда не знаю наскільки ці культи некрофільні.
найвища цінність в будизмі є досягнення нірвани
  • 2

#10 kissarat

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 314 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 09.01.2015 – 20:19

Перегляд дописуL'insouciаnce (09.01.2015 – 20:13) писав:

найвища цінність в будизмі є досягнення нірвани
І яким чином це несумісне з життя? Хіба це не життя-в-кайф, грубокажучи?
  • 0

#11 Обрій

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 268 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 09.01.2015 – 20:34

Перегляд дописуkissarat (09.01.2015 – 20:19) писав:

І яким чином це несумісне з життя? Хіба це не життя-в-кайф, грубокажучи?
згідно буддизму, життя породжує страждання. щоб уникнути їх необхідно відмовитись від любови до життя, себто від прагнення багатства, слави, влади, тілесної втіхи.
  • 1

#12 kissarat

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 314 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 09.01.2015 – 20:42

Перегляд дописуL'insouciаnce (09.01.2015 – 20:34) писав:

відмовитись від любови до життя, себто від прагнення багатства, слави, влади, тілесної втіхи.
Це в християнстві треба відмовитись. В буддизмі якщо і настановляється, то утриматись, стати незалежним, вийти з сансари, кнута і пряника. Ніхто тому не забороняє насолоджуватись багатством чи славою, але якщо їх у тебе в один момент не стане, то тобі буде пофіг, так ніби й не було.
  • 0

#13 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 09.01.2015 – 21:22

Перегляд дописуL'insouciаnce (09.01.2015 – 20:13) писав:

І це єдина цінність життя з точки зору релігії?
Так. І під релігійною практикою я мав на увазі не лише якусь обрадовість, але й життя відповідно до норм віри.

Цитата

“задля”. Це мені нагадує Манфреда: я вірю, дотримуюсь певних заповідей і способу життя, тому що я хочу отримати винагороду. Це ж ніщо інше як торгашеські стосунки з Богом! я йому, а він мені!
Меркантильненько ж. Мені це якось не до душі. А чи не можна просто жити і старатися бути на боці добра без сподівань якоїсь там винагороди? Мене не цікавить тамтешня винагорода! Мені скажіть що я маю робити в цьому світі, щоб вчинити якомога менше зла!
Так, це продаж. Релігія з латинської перекладається як зв'язок. Я би дав релігії визначення, що це є продаж себе божеству, з яким власне цей "зв'язок" підтримується. А від того божества щось людина і отримує, чи то вічне життя, чи то блаженне з'єднання з Єдиним, чи то вічне щастя.
Чи може просто робити добро без продажу? Тут треба розглядати конкретні релігії, як вони тлумачать, що таке добро, треба глибоко розуміти їхнє тлумачення добра і з того виходити. Я думаю, що можливо у поширених релігіях. А у христинстві добром є те, що є з Богом, без Бога немає добра, отже неможливо просто так робити добро, не маючи нічого від Бога. Бути на стороні добра - бути з Богом і це вже продаж себе Богові, так логічно виходить на основі християнського вчення, щоби переконатися в цьому достатньо перечитати притчу про сіяча і притчу про кукіль.
Людина може робити просто добро і не думати про якусь там нагороду, але то не означає, що її вона не отримає. Однак , якщо й глянути на молитву "Отче наш", то й тут бачимо, що людина фактично віддає себе Богові, визнаючи його ім'я, царство, волю скрізь, не противиться їй, тобто підкорення себе волі Бога. Але в замін просить і хліба, щодо якого є різні тлумачення, і прощення гріхів, і то й тут обов'язки на себе бере простити іншому, просить не вести в спокусу, яка би відділила людину від Бога, визволення від злого. І насамкінець знову прослава Бога. Пр?одаж Так.
Отже, в християнстві неможливо робити добро, не будучи на стороні Бога, і не має значення, чи людина його визнає, чи ні, чи бориться проти християнства, хоч звучить дивно.
Що робити, щоби менше зла робити? Відповідь проста - виконувати Божу волю, все, що він вчить через джерела віри. Кажу через джерела, бо християнство розділене, і хтось вважає Біблію єдиним джерелом, а хтось ще передання і науку церкви.
Такий мій погляд на чинення добра і винагороду за неї.
Цікаво буде почитати інші думки.

А що саме меркантильно і не по душі - те, що я написав, чи релігійні вчення, поведінка вірних якоїсь релігії або й усіх чи може ще щось?
  • 0

#14 kissarat

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 314 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 09.01.2015 – 23:12

Перегляд дописуДруг Бобер (09.01.2015 – 21:22) писав:

Відповідь проста - виконувати Божу волю
Відповідь проста - бути процесором чиєїсь волі, яка сприймається як безумовна, а, отже, Божа.
А як голоса в голові розрізняти, від кого то вони йдуть...
  • 0

#15 серпиня

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1084 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 09.01.2015 – 23:13

Перегляд дописуL'insouciаnce (09.01.2015 – 20:13) писав:

цінне, на мою думку, не померле життя - а живе. тобто, більше цінити треба, те що існує зараз
я теж хотіла подібне написати)
і ще б додала:
померле втрачає свою цінність, життя тобто.
натомість в релігіях померле тіло це якась невидима ознака якогось нового життя.
людині властиво не любити втрачати свої цінності, тому, можливо вона й придумує релігії, у яких вона піддається солодкій ілюзії, що цінність (життя) ніколи не втратиться.
Але релігії й справді взагалі оборзіли, судячи з наведених тобою цитат, бо вчать, що життя - це не цінність, і за найменшої нагоди його можна от так просто віддавати на слугування вищій меті.

Перегляд дописуДруг Бобер (09.01.2015 – 21:22) писав:

...якщо й глянути на молитву "Отче наш", то й тут бачимо, що людина фактично віддає себе Богові, визнаючи його ім'я, царство, волю скрізь, не противиться їй, тобто підкорення себе волі Бога. Але в замін просить і хліба, щодо якого є різні тлумачення, і прощення гріхів, і то й тут обов'язки на себе бере простити іншому, просить не вести в спокусу, яка би відділила людину від Бога, визволення від злого. І насамкінець знову прослава Бога. Пр?одаж Так...
От що мені не подобається у християнських молитвах, так це те, що вони містять: каяття, випрошування і прославляння. Я не розумію, що хорошого приносять такі молитви. Мене від них коробить.

Повідомлення відредагував серпиня: 09.01.2015 – 23:41

  • 1

#16 kissarat

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 314 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 09.01.2015 – 23:27

А хто пам ятає, яка передсмертне садомазо на паску гласи божі вимальовують. Ґаздині тащаться і мокріють перед оголеним господом на тортурі.

Повідомлення відредагував kissarat: 09.01.2015 – 23:29

  • 0

#17 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 10.01.2015 – 07:57

Перегляд дописуkissarat (09.01.2015 – 23:12) писав:

Відповідь проста - бути процесором чиєїсь волі, яка сприймається як безумовна, а, отже, Божа.
А як голоса в голові розрізняти, від кого то вони йдуть...
Так. І Божа воля тлумачиться, що це є найкращим для людини. Ніхто не повинен змушувати людину бути досконалою у вченні віри. Та й хто досяг певного рівня досконалості насправді, не буде когось змушувати бути досконалим, бо це породжує відразу і страх і ні до чого доброго не приведе.
Просто потрібно не так розрізняти голоси в голові і на цьому зациклюватися, як просто постійно пізнавати волю Бога через джерела віри - наука церкви (саме усієї церкви, а не окрема думка священика), читання Святого письма, ознайомлення з життям святих і роздумування над цим, розуміння святих тощо. Правда, саме християнство зараз поділене на конфесії, а ще на багато гілок. Людина має вибір або бути з якоюсь з них, а може хтось у кількох одночасно є, або може людина зовсім відкинути християнство - і це не означатиме, що вона від цього поганою є.

Перегляд дописусерпиня (09.01.2015 – 23:13) писав:

От що мені не подобається у християнських молитвах, так це те, що вони містять: каяття, випрошування і прославляння. Я не розумію, що хорошого приносять такі молитви. Мене від них коробить.
Я не знаю, як на це реагувати і чи потрібно. Чи це запитання, чи просто висловлення вражень, емоцій. Якщо хочете продовжити розмову зі мною, давайте направимо її в конструктивне русло, для мене у розмові важливо найперше правильно розуміти людину, тому я запитаю про наступне.
А чому вважаєте ці речі поганими - каяття випрошування, прославлення? Що саме коробить від них - зміст, поклоніння перед невідомим, поведінка віруючих, які це практикують? І чи ви переймаєтеся чимось з цього? На основі чого ви кажете, що ці речі погані? Хто вам це сказав або де ви це прочитали? На основі чого зроблений такий висновок?
Відповідно до чого ці речі погані?

Зараз я хотів би дещо написати.
Візмемо каяття.
Каяття може виправити людину, а може і пригнітити. Просто залежно, як його використовувати. Якщо людина буде тільки те й робити, що тупо себе жаліти і самобичувати себе, нічого доброго не буде. Це буде перебільшення значення власної провини, що церква називає скрупули. Є така проблема у багатьох релігійних людей.
Обов’язково через каяття, але не тільки через нього зміг зрости і навіть стати святим той, хто не зациклився на своїй провині, а ще на щось більше відкрився. А до провини поставився так, що це було в минулому, це було погано, "мене здолав гріх", "я схильний робити так і так погане", але "у мене є надія на прощення, запорукою чого є...1 . 2. 3...", але зараз людина пізнає, що зробила погане, постановляє виправити, наскільки це можливо і далі жити з радістю іншим, кращим життям.
Немає, мабуть, більшого зла, ніж постійне зациклення на власних недобрих вчинках і ненависть до самого себе через це.
Зміни на креще будуть тільки тоді, коли людина пам’ятатиме про минулі недобрі вчинки, осуджуватиме їх, але не житиме ними, а житиме ніби новим життям.
Це ніби найгірше - це минуле, треба жити теперішнім і думати промайбутнє. Такий підхід до каяття може бути корисний не лише у християнстві, але й навіть у будь-якій сері людського життя.

Випрошування
Інколи можна дивитися на тих, хто молиться, і можна побачити одне дуже велике зло - людина бажає переміну без прийняття реальної дійсності, без примирення з реальністю. Це коли людина хоче просто потиснути на Бога, ним керувати, а не приймати реальну дійсність, яку життя посилає і якось жити в цій реальній дійсності. Це як студент замість того, щоби готуватися до екзаменів йде просити "халяву". Цих речей є дуже і дуже багато. Це дуже велике зло, а така халява ніколи не настане. "Отче наш" власне вчить, чого просити. Як бачимо, там більше просимо здійснення Божої волі і тільки одним рядком просимо для себе хліба, того, що нам необхідно. Все решта - або констатування визнання Божої волі, або стпасіння душі.
Мені подобаються такі слова "Боже дай мені душевного спокою, щоби прийняти те, що я не можу змінити, силу - щоби змінити те, що я можу змінити і мудрості - щоби не сплутати перше і друге". Власне надмірна надія це велике зло. Кажуть, що надія помирає останньою. Я би найперше, що зробив би, то убив таку надію. Щодо християнського вчення надіятися потрібно на те, що людина не буде кинута у муки зла, а буде з добром. Справжня християнська віра спонукає прийняти Божу волю, на світ дивитися простіше, як на щось другорядне, хоча і також важливе. Надіятися треба відповідно до віри на головне.

Щодо прослави, то якось логічно не буде злом для людини прослава того, що вона прийняла, як добро.

Тому і я перепитую, що власне вас бентежить. І відносно чого щось там є зло, щось є добром.
У мене є друзі, які після того, як пов’язали себе з церквою (хтось став священиком, хтось пішов просто в монастир і став простим монахом) просто себе в цьому знайшли і щасливо себе в цьому почувають. Ось знайома йшла в монастир, сказала про таке своє рішення своїм батькам. Уявіть їхню реакцію - був великий спротив, шок. "Як це так?" А зараз що? Донька себе саме там розкрила і почувається щасливою. Більше того, час від часу вона приїжджає додому уже її батьків у гості, в вони живуть недалеко від мене. Приїжджає в не так часто і не надовго. Так я побачив по ній те, що вона стала більш відкритою, більш усміхненою, просто більше радіє життю, радіє уже! Однозначно для неї це добро.
Змінилися і батьки. Ті батьки, які вчора були в шоці від її рішення, сьогодні радіють, що донька щаслива. Їх не бентежить те, що вона може до них зателефонувати тільки раз на тиждень, бо хоч ніхто не забороняє телефонувати в монастирі, але там особа живе вже зовсім іншим життям відповіно до якого якось негарно виглядає перейматися світськими речами. Я уже не бачу, як не дивно, жодної нотки жалю у її батьків, що донька обрала такий шлях. Вони самі радіють, що можуть їй допомогти бути монахинею, наприклад, коли вона в гості приїжджає, вони завжди передадуть якийсь цінний гостинець, щоби мала і вона і з сестрами розділила - батьки цією радістю живуть.
І скажу, це було добровільне рішення, просто покликання, бажання бути досконалою, але жодним чином не заява, що "я досконала". Тут є "я бажаю бути досконалою наскільки мені це вдасться". І не вважаю це поганим.

Перегляд дописуkissarat (09.01.2015 – 23:27) писав:

А хто пам ятає, яка передсмертне садомазо на паску...
Хотів би поділитися свіжим враженням і зовсім не маю на меті осуджувати вашу думку. Учора почув думку щодо мучеництва архидиякона Стефана. Так ось для нього смерть і мучеництво не були насолодою, як це є для мазохістів. Просто архідиякон Степан бачив перед собою Бога і він розкрився перед ним як найвищий пріоритет. Ось тут найвища насолода - Бог. І з цією насолодою не страшні ніякі муки. Хай собі каменують людину, але вона на це не звертає жодної уваги. І навіть щодо тих, хто каменує, не відчуває ніякої образи, навпаки, мученику шкода своїх гнобителів, що вони не бачать Бога. Тобто, увага на Бога значно переважає увагу на дії людей та їхні муки.
Дуже вдало психологічно пояснено феномен мучеництва. Просто увага на ідею переважає увагу на злобну реальність так, що злобна реальність ніщо.
І тільки якщо ми визнаємо Бога і християнське вчення, ми можемо сказати, що мученик просто вибрав кращий шлях для себе. А що там пережити муку, коли благо єє кращим. Це як жінці дитину народжувати - терпить великий біль, але потім радіє.
Навіть скажу так, просто збудження від того, що бачить мученик значно переважає збудження від того, що спрчиняють судді і кати. Тому збудження від образу, який мученик бачить, від пережиття його ідеї гальмує збудження від дій людей. Мученику справді байдужі муки і смерть. І дуже мало людей можуть стати справжніми мучениками, оскільки для цього треба дуже глибоко перейнятися ідеєю.
  • 0

#18 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 889 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 10.01.2015 – 08:05

Перегляд дописуL'insouciаnce (09.01.2015 – 14:09) писав:

чому практично всі без виключення релігії роблять наголос на тому, що буде після земного життя і більшу важливість для людини ніж життя нинішнє?
Не всі, ось навіть у біблійному Старому Заповіті нічого нема про тк. зв. небесну нагороду, всі нагороди чи покарання у цьому, видимому житті. Не знаю, як тепер воно у єврейській вірі. Дослідники світових релігій і міфів, як напр. Джозеф Кемпбел / Joseph Campbell /, вважають, що ідея воскресаючих богів почала виникати у землеробських цивілізаціях, оскільки люди почали спостерігати за сезонним вмиранням і відродженням рослин. Євреї Старого Заповіту, що їхні писання попали у Біблію, належали до скотарсько-кочової культури, от і думали відповідно до умов, де жили.

А по-друге: коли вже виникла ідея воскресіння, то такий невидимий товар стало легше продавати, а ще якщо застрашувати вродженою гріховністю та намутити багато нереалістичних умов.

Перегляд дописуL'insouciаnce (09.01.2015 – 20:13) писав:


Це мені нагадує Манфреда: я вірю, дотримуюсь певних заповідей і способу життя, тому що я хочу отримати винагороду. Це ж ніщо інше як торгашеські стосунки з Богом! я йому, а він мені!
Меркантильненько ж. Мені це якось не до душі. А чи не можна просто жити і старатися бути на боці добра без сподівань якоїсь там винагороди? Мене не цікавить тамтешня винагорода! Мені скажіть що я маю робити в цьому світі, щоб вчинити якомога менше зла!

Це не так тяжко, як здається. Ми всі вроджені з інстинктом потреби близькості, турботи, захисту і співчуття. Інакше людське дитя, що є найслабшим зі всіх ссавців, ніколи би не вижило. Як не вижила б серед хижаків вагітна жінка, що не могла ні надто швидко бігати, лазити по деревах, не мала великих кігтів чи зубів. Те що ми, як вид, існуємо, вже само за себе говорить про ці, притаманні нам риси. Але з часом і зі збільшенням населення та зменшенням ресурсів розвинулись і інші, жадоба відібрати чуже і володіти, жадоба влади і пихи, це вже тут релігія і влада ідуть рука в руку. З тим боротись тяжко, бо озброєне зло сильне, але можливо. Ось погасли нарешті вогнища інквізицій, втратила силу державної релігії православна церква царської Росії і хоч зараз ніби ще рветься до того, вже не має колишньої сили за невірство відбирати майно, бити кнутами і відправляти в Сибір. Лишився ще зі своїм злом радикальний іслам, але є надія і там. Світ міняється, і ті зміни до кращого, хоч і зло так просто не здається.

Згадані Вами,'L'insouciаnce', ідеї - це і є ідеї гуманізму, який визнає людину найвищою цінністю у світі, де здійснюється повага до гідності та розуму людини, право на щастя в житті, вільний вияв природних почуттів і здібностей. І разом з тим милосердне ставлення до всього живого, коли навіть забиваючи для споживання не завдавати тортур.
  • 2

#19 kissarat

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 314 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Тернопіль

Відправлено 10.01.2015 – 08:54

Перегляд дописуДруг Бобер (10.01.2015 – 07:57) писав:

Так. І Божа воля тлумачиться, що це є найкращим для людини.
Вдоволення природніх потреба не є і не може бути найкращим для людини

Перегляд дописуДруг Бобер (10.01.2015 – 07:57) писав:

Так ось для нього смерть і мучеництво не були насолодою, як це є для мазохістів.
Я про те, що християни опуваються ідеєю, які вони бідні і нещасні за загробні печеньки
  • 0

#20 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 10.01.2015 – 09:40

Перегляд дописуkissarat (10.01.2015 – 08:54) писав:

Вдоволення природніх потреба не є і не може бути найкращим для людини
Я думаю, що розмова наша про природні потреби і їх вдоволення, яке приносить чи не приносить щастя, стане цікавою, якщо ви відповісте на два питання.
1) Які "природні потреби" ви маєте на увазі, що ви під ними маєте на увазі? 2) Відповідно до чого задоволення цих "природних потреб" не можуть бути найкращим для людини?

Цитата

Я про те, що християни опуваються ідеєю, які вони бідні і нещасні за загробні печеньки
Я вважаю це злом, що хтось опановується ідеєю терпіння, бути нещасним і бідним задля якихось позаземних і позагробних благ.
Та й на такій ідеї можна терористів-камікадзе виховувати. Чи не так? Можна просто людину переконати зробити самопожертву і що її душа буде віддана в руки милостивого Бога за цей вчинок. Очевидно, прагнення терпіти є злом і мазохізмом. Інша справа, коли людина переживає якусь ідею, навіть загробну і для неї мучеництво ніщо. Може це дивно звучить, але прагнути мучеництва і терпіння задля того, щоби бути мучеником, це навіть гординя. Хоча наприклад в монастирях є диваки, які навмисно робили все, щоби до них прихильно інші не ставилися. Але тоді людина просто хотіла не результату, а саме вправлятися. Це тонкість. Це щось подібно до того, як штангіст увесь час додає маси до своєї штанги. Людина не хоче чесноти, але просто хоче вправлятися у них. Хоча я ці речі не вітаю і вважаю достатнім приймати те, що посилає доля. Але є різні погляди і кожна людина по-своєму права.

Я вважаю що, чи то в християнстві, чи не у християнстві, а у будь-якій царині життя, нездорова позиція просто вважати себе нещасним, гнітити себе все життя навіть задля якоїсь вищої ідеї, навіть задля ідеї, яку ми бачимо наочно і немає зовсім підстав сумніватися. Це до того подібно , щоби в армії солдат-дух тільки й думав про те, що його будуть бити до сраці ременем якусь там кількість раз. Такі умови армійської служби були і на жаль зараз є. Але солдат на це наважується, щоби вийти з безправного духа і стати дідусем, казарменим напівбогом. Вагітна жінка не зациклюється на болях при пологах і не прагне їх. Якщо буде прагнути їх то це щось не те, хіба що в шоу Опри Вінфрі і подібних шоу можна побачити таких жінок, що прагнуть пологових болей. Бажання просто терпіти, це те саме, що бажання вагітної жінки терпіти пологові болі. Однак жінка думає не про пологові болі завжди, а про радість материнства - ось правильна позиція. А навмисно терпіти це я би нікому би не радив. Тільки якісь люди, що хочуть бути досконалими можуть собі це дозволити, і то ніхто не може гарантувати, чи перенесе він наступне випробовування, чи не буде воно понад міру.
Живімо просто своїм життям, наслолоджуймося тим, що маємо, йдімо до своєї мрії і буде нам щастя.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних