Перейти до вмісту

Українське фентезі

фентезі українське

В цій темі немає відповідей

#1 Himmels Falke

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 17 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Острів Руян

Відправлено 26.11.2014 – 04:49

  • 0
Уривок з невідомої книги

Щось подібне зустрічали?

Лелима Утовира - в століття Переселення Народів перші прибулі люлеми зустрілися в тутешніх лісах з новим для них звіром - диким вепром. Вепрів тут було настільки багато, що люлеми нарікли цей край "Землею вепрів" або їхньою прадавньою мовою "Лелима Утовира". Ці племена прадавніх люлемів (пізніше яріїв) під час довгої подорожі на північ у Землю вепрів помітно здичавіли. Все, чого навчилися люлеми у Місцевій Лелимі - це збирання різноманітних ягід та інших плодів, а сувора зима, вчинена крижаними духами Дранорека за велінням Хеттоґа у всій північній частині Семиріччя, змушувала люлемів до пошуку всього, що може бути придатним до споживання. Це були різноманітні корінці дерев, а інколи навіть листя, яке люлеми шукали під товстим снігом. Деякі люлеми бачили, як звірі, які мешкають у лісах, не бояться зовсім морозу та снігу і без перешкод довгий час мандрують серед холоду. Ще раніше, з приходом лютих зим у Семиріччя, разом з холодами прийшли й нові звірі, а саме хижаки. Це були звірі, які вилонились з хижих помислів Хеттоґа - звірі витривалі, завжди спраглі свіжої плоті, чи то від люлема, чи то від іншого звіра. В ті часи люлеми були змушені до навчання забивання дикого звіра. Спочатку люлеми вистежували малих звірів і перемігши їх, робили з їх хутра теплий одяг, який дозволяв їм перебувати ще довше серед морозу та холоду і полювати на сильніших та більших звірів.
Можливо війна Хеттоґа з іншими оуланами за владарювання у Семиріччі не була прямою причиною розвитку мисливських навичок у люлемів, але все ж ланцюг подій, які були причиною того, що люлеми почали воювати зі звірами, тягнувся саме від початку тієї війни. Так Хеттоґ, переслідуючи мету захоплення Семиріччя і перелаштування її на власний лад, дав підстави до виникнення багатьом іншим подіям, які в свою чергу розвинулися з непердбачувальними наслідками. Все ж таки, бунт, який вчинив Хеттоґ проти решти оуланів, не був передбачений ними від початку і описувані події мали характер спонтанний, також не передбучуваний самим Хеттоґом. Стихійні лиха, вчинені ним майже у всьому Семиріччі, змушували люлемів вчитися полювати, вбивати та удосконалювати свою майстерність, чого вони не робили раніше. Ту теплу пору, в якій люлеми постійно проживали у Місцевій Лелимі і тепер боляче сумуючи за тією землею, вони нарікли "туно", що дослівно значить "рай". Натомість холоди та морози набули протилежного значення - "зоґуно", дослівно "затемнення раю". "Зоґуно" - зима, викликана Хеттоґом була наслідком його війни з Пануром. Перед війною Хеттоґ прийшов до Дранорека - повелителя морозів та крижаних стихій – духів повітря зі смертельним подихом. Дранорек - давній дух - лудан, спав міцним сном на темних вершинах північних гір Дранастів ще з початків існування Семиріччя. Так Дранорек з приходом Хеттоґа прокинувся серед снігів та криги і повстав перед бунтівним оуланом. І крижані духи, які пробуджувалися разом з Дранореком, побачили всю велич темного оулана і скорились і прислужили Хеттоґу, подібно багатьом луданам попередньо. Вони були першими створіннями, які присягнули на вірність Хеттоґу вже у Семиріччі. І там, у засніжених та заледенілих краях північних земель Хеттоґ оселився у підземеллі і влаштував схованку для себе і для слуг своїх. І почав він діяти далі. Звів твердиню серед льодів та вітрів і піднімав він підземелля до вершин, а гори скидав у прірву. Він був сповнений сил, адже всі його майбутні творіння лише перебували в його думках і він не потратив ще на них свої сили.
І так Хеттоґ, звівши твердиню, заховався в оточенні своєї ж злості та бажання руйнувати. Ґоттордоґор звалась твердиня Хеттоґа і незліченною довжиною ходів у землю була зарита вона. А навколо окутана непрохідними снігами та кригою Дранорека.Так довго перебував Хеттоґ у підземеллях північного Семиріччя і люлеми не знали страждань.
Так Століття Благословення тривало...

З приходом зоґуно вепри (утовири) ставали першою здобиччю люлемів, з яких вони брали не лише їхнє тепле хутро, яке вони нарікли "тууте", але й обробляли тих вепрів на їжу. Племена люлемів, прийшовши у Землю вепрів, вже були набули достатніх мисливських навичок і вправно полювали на будь-якого звіра. Люлеми створили зброю, теплий одяг і навчилися заготовляти їжу. Після довгих років нескінченних подорожей, Лелима Утовира видалася люлемам тим краєм, з якого вони прийшли - з Місцевої Лелими.
Так з роками мисливські племена люлемів осіли в лісах Землі вепрів - безмежна кількість здобиччі дозволили їм зупинити свої пошуки кращих земель. Ще згодом полювання на вепра серед місцевих племен досягло вершин досконалості і постійне проживання люлемів з цими звірами стало причиною перейняття деяких характерних ознак вепрів - усамітненості, волелюбності, самодостатності, нестримної сили. Найхарактернішою ознакою цих племен стала вибухова агресія, яка проявлялася тоді, коли у пізніше століття загарбницькі лапи Хеттоґа досягнули Лелими Утовира.
Довгі століття Земля вепра була населена різними племенами люлемів, яких об'єднувала одна особливість - вони рідко піддавались впливам Хеттоґа і
вони не були агресивними між собою. Жодного разу з цієї землі жодне плем'я не виходило на завойовницькі походи у зовнішні землі. Жодне плем'я не вело війн між собою і рідко перетинало усталені кордони. Життя серед густих лісів все ж таки залишило місцеві племена мисливців на вепрів у напівдикому стані, в той час як навколишні держави постійно розвивалися, удосконалюючи свій захист від нападів Хеттоґа.

Так, одне з найвідоміших племен з Лелими Утовира звалось плем'ям Торнунів. Це було маловідоме плем'я мисливців, яке довгі століття життя Семиріччя зберігало давні традиції первісних люлемів. Деякі мандрівники з розвинених держав люлемів, які постійно були змушені до протистояння з Хеттоґом і сивеллини описували плем'я Торнунів як малорозвинене. Проте у Чорне Століття все Семиріччя і уярмлені землі Хеттоґа побачили як невелике плем'я Торнунів на чолі з ватажком Торусом створило наймогутнішу імперію за всю історію Семиріччя на уламках давніх держав.

Про заволодіння люлемами полум'ям

З початком "Зоґуно" єдине плем'я люлемів вирушило у південні землі. Місцева Лелима з кожним днем все більше чахнула від північних холодів. Так, спочатку люлеми зовсім не розуміли, чому жовкне листя на деревах, а потім опадає, чому з північних країв починають приходити дивні звірі - страшні та хижі. Також люлемам ставало чим далі холодніше і вони перестали занурюватися в річки та озера, а плоди та ягоди, які вони звикли збирати на навколишніх галявинах та лісах ставали кислими та сухими. Люлеми спостерігали, як птахи, з якими вони звикли проводити свої дні та навчились від них співу та мови, мандрують у південному напрямку, незвично залишаючи свої насиджені гнізда. Люлеми були сповіщені оуланами про прихід Хеттоґа, та ніхто не знав звідки він прийде і яким чином.
Плем'я Оріонеса та племена його синів вирушили на південь у той ранок, коли вперше замерзли кригою навколиші маленькі потічки та озера. Холод для люлемів, які ніколи не будували житла та не шили одягу, ставав нестерпним. Люлеми були змушені проти своєї власної волі мандрувати. В ті часи вони зіткнулися з великим горем - холод забирав життя багатьох старих люлемів та немовлят. Багато гинуло дорослих люлемів. Землю почало засипати снігом і навіть вже великі ріки та озера покривалися кригою.
І так, коли люлеми - виснажені на зморені, підійшли до ряду засніжених пагорбів - їм здалося, що це перед ними з'явився сам Хеттоґ - бунтівний оулан. Лише
найсильніші люлеми, які ще мали хоч трохи сил, підійшли до пагорба, та навіть вони не взмозі були вже перетнути цю перешкоду. Люлеми, зібравшись всі разом, загорнулися під листя, яке спадало з високих дерев. Це були окраїни великого лісу Волону. Люлеми в думках зверталися до оуланів, згадуючи їхні сяйливі постаті. Та в цей час погляди і сили всіх наймогутніших оуланів були повернуті до боротьби з Хеттоґом, намагаючись припинити його сваволю проти Семиріччя та її мешканців.
Так, люлеми спостерігали, як сніг все більше покриває останні зелені дерева на пагорбах. Все навколо стало білим. Та враз на одному з пагорбів люлеми помітили три постаті, які вийшли зі стіни снігу і почали наближатися до них. Спочатку люлеми подумали, що це інші люлеми, які відбилися від основного племені. Та коли постаті вже зовсім близько підійшли до них, вони побачили, що це не люлеми. Це були люлемоподібні створіння високого зросту, закуті взалізні лати. В руках чи в лапах несли ті створіння чи то зброю чи щось інше. Три створіння підійшли до люлемів. Вони були темні, як ніч - очі їхні палали червоним кольором, а лати їхні були грубі та величезні, які надавали їхнім власникам страхітливого вигляду. Це був Торех з чортами.
Люлеми, переживаючи холод, відчули також страх, який вселяли в них чорти. Торех підійшов до Оріонеса і промовив низьким та грубим, подібно до ричання, голосом: "Наш владика несе вам спасіння у вигляді вогню Имива - полум'я, яке палає в його серці та іскри якого в кожному з нас. Ви - люлеми дізнаєтеся про цей світ набагато більше, якщо слідуватимите Хеттоґу - нашому повелителю та владиці Створия, ви переможете холод та кригу. Владика Створия лише один - і він далеко за океаном у північних землях чекає, доки всі йому скоряться і відчують його силу або відчують його гнів. Оулани, засліплені своєю гордістю, зараз у північних землях, а не тут, не рятують вас, адже ви не знаєте що таке холод і як з ним боротися. Оулани не показали вам, що є хижі звірі, оулани не сказали вам, що є смерть і горе, з якими ви вже зустрілися, мандруючи сюди, оулани не дали вам житла і одягу - і тепер ви мерзнете і помираєте. Оулани не подарували вам полум'я Елима, але ж ви всі "діти Елима". Оулани ввжають, що ви не варті Елима. Та є полум'я Имив і Хеттоґ його створив ще у позасвітті. І в кожному з нас є іскра Имива, а також у вашій душі, адже владика наш - наймогутніший оулан Хеттоґ вклав іскру Имива у вашу душу, коли всі оулани разом створювали її".
Торех, завершивши промову, підняв до гори те, що було у його лапі - це був смолоскип. Іншу лапу Торех підвів до смолоскипа і промомив дивною для люлемів мовою: "(фраза з вогненного наріччя) Запали, Владико створия, цей смолоскип - від руки переданий буде твоїм послідовникам". Смолоскип спалахнув темно-червоним спокійним полумя'м. Два чорти, які стояли поруч з Торехом, підвели свої смолоскипи, промовляючи те саме, до смолоскипа Тореха і запалили їх.
Торех продовжив промову: "Ці три смолоскипа з Имивом врятують вас. Цей дарунок Хеттоґа дає вам життя"..

Подібний текст про чортів

І
Де можна спіткати чортів? Де вони перебувають у своєму фізичному тілі? У своїй темній та таємничій єдності злого духа і витривалого тіла?
Чи існують місця їхнього сталого помешкання саме в такій єдності? Адже у формі духів вони часто приходять до людей і навпаки, люди часто зустрічають темних духів, мандруючи світом. Тут потрібно зауважити про відмінність злих духів, саме тих прадавніх безсмертних духів з потойбічного світу ЯРДУН, і духів чортів. Звичайні Злі духи зі світу Ярдун приходять у світ Тарнок у вигляді негативних явищ, натомість духи чортів створюють ці явища самостійно і частіше у фізичній оболонці, тобто у формі чорта, яку ми й називаємо "чортом" і надаємо їй всіх відповідних ознак. Тобто "злий дух" чорта - це його так звана "душа", тоді як злий дух з Ярдуну - це окреме створіння, яке переважно підпало під вплив Хеттоґа та Колласти. Як відомо чорти - бездушні створіння, а душею в цьому випадку називається "іскра темного буття" або "злий дух" Хеттоґа, надана чортам ще із запрадавніх часів, так званий "подих Темного Владики".
Після падіння Хеттоґа у "Століття Єдності" чорти не припинили свого існування, і навіть своєю сутністю поступово наблизилися до люлемів і тварин. Проте, зі зникненням свого творця і трати влади над ними своїх полководців, а також зі зникненням свого основного місця помешкання фортеці Ґоттордоґґора, чорти поступово еволюціонували у зовсім інших створінь, ніж якими вони були у прадавні століття. Чорти втратили таку рису, як войовничість і агресивність, але зберегли вміння ковальства та спритність. Чорти більше не несли з собою ту всепоглинаючу руйнівну силу, але натомість залишилися найхитрішими створіннями. Чорти в переважній більшості почали здобувати імунітет до сонячного проміння. Також чорти тепер вільно поселялися серед люлемів. Створіння Хеттоґа та Колласти не втратили вміння перетворюватись у тварин і таким чином вони жили довгі роки з люлемами як свійські тварини.
Але все-таки найстрашніший чорт той, який перебуває у своїй природній оболонці - люлемоподібній або інколи твариноподібній. Це може буде з худорлявим а інколи з величним сильним тілом створіння, густо покрите темною середньої продовгуватості шерстю різних відтінків - від смолясто-чорного до світло-коричневого. Найчастіше зустрічалися чорти з чорною шерстю. Ті, які були світлішими, проводили більше часу на поверхні землі та в денний час, що сформувало такий їх колір. Кінцівки довгі, як і хвіст, який в подібності своїй не існує в жодної зі знаних тварин. Хвіст покритий короткою шерстю. У кожного з чортів червоні очі - від світлого до темного відтінків. Найтемніші відтінки здаються чорними. Чорти бувають різного зросту - переважно нижчого за середній людський. Пальці рук і ніг незвичайно довгі з закрученими нігтями. Зуби - зустрічаються в переважній більшості ікла, рідше - звичайні зуби, як в людей. Ніс - від подібного до свинного до майже його відсутності, на місці якого лише дві ніздрі. Вуха - від гострих високих до тупих і обвислих. Пересуваються чорти повільніше за людей, сильно розмахуючи кінцівками і хвостом. Часто згорблені. Поведінка чортів може нагадувати поведінку хижих тварин в спокійному стані з тією відмінністю, що при появі небезпеки чорти починають себе поводити подібно до людей, які перебувають у небезпеці. Загалом спостерігання за чортом, який перебуває у спокої, може скласти загальне враження про цих істот, як про істот вдумливих, спокійних, зважливих. Можливо ця властивість залишилася в чортів з прадавніх часів, коли вони були створені за подобою величного Хеттоґа.
Звідки таке різноманіття серед чортів? Ще в давні часи темний бог в насмішку над прекрасними Сивеллинами Сиви творить неймовірно злісні поєднання своїх темних створінь з люлемами та різними тваринами - з вовками, ведмедями, биками. Хеттоґ заганяв підвладні людські народи до своїх підземель і там в несамовитій люті зхрещував їх з первісними чортами, вивівши нову расу чортів, яка найбільше уподібнилася до людей.
Про відмінності між прадавніми та людиноподібними чортами у другому розділі розповіді. Саме ця людиноподібна раса дожила до сьогодні. Ці чорти вже народжувалися як люлеми, але все ж вони не мали душі і їхній склад розуму і логіка поведінки були зовсім іншими. Саме цих чортів можна спіткати в різних темних місцях - в густих непрохідних очеретах, в покинутих фортецях, прірвах, в печерах, безоднях, серед густих лісів, серед боліт, в непрохідних очеретах, у глибоких ярах, в самотніх кущах серед поля та в інших місцях.
"Прийшов Хеттоґ у підземелля і з глини прадавньої та своєї могутності він почав творити чортів. Але ті створіння вже не могли зрівнятись у силах з його первісними слугами, духи яких ще до створення Створиї блукали серед зовнішнього простору. Тому Торех, чорт який найбільш був схильний до владарювання та сили, так само як і його творець, взявся за провід усіма чортами і почав ними керувати."
З "Про створення Світу"

ІІ

Відомо три види чортів від самого початку створення світу. Це первісні чорти - одні з перших слуг Хеттоґа, а саме Торех, Топар, Ґооґ, Сотер і Воот. Вони були створені за подобою свого творця - Хеттоґа. Про подобу тих чортів до Хеттога розповідає книга "Про створення Світу"

"Хеттоґ був темним шкірою і лише очі його палали Елимом і супутниця його Колласта також була темною із виду, але прекрасною."

Після зради Хеттоґа і його втечі до Створиї оулани винищили майже всіх чортів. Врятувалися лише п'ять первісних, які прислужили Хеттоґу. Тоді темний оулан створює глиняних потвор, які склали основу його війська і теж йменувалися "чортами", "хедоґ" вогненним наріччям. У часи своєї найбільшої могутності Хеттоґ люто зхрещує людські народи і різноманітних тварин з расою глиняних потвор. Саме тоді постає нова раса чортів - найбільше схожа за рисами до люлемів і тварин - в них з'являється шерсть, хвіст, вони народжуються як люлеми і тварини та інші схожі риси. І вже через багато тисяч років чорти еволюціонували до вигляду теперішнього. Проте вони як і раніше ніколи не будують житла.
Якщо первісні чорти були войовничі і при зустрічі з люлемами одразу кидалися у бій і боролися лише до смерті, то теперішні залишилися хитрими і підступними, яких приборкати можуть лише потомки Торійців.
Зовсім небагато існує згадок про те, як чорт прислужив люлему. Найвідоміша з таких згадок - це героїчна історія про те як Торієць Летувик вкрав у однієї чортихи, яка мешкала в очереті її чортеня, навіть чортенятко. Воно обкусало всі руки Летувику, доки він втікав з того темного очерету. Але з часом чортеня виросло у чорта під наглядом Торійця. Летувик переховував чорта, якого назвав Топурк, у млині, а вночі виходив з ним на полювання. Топурк розумів людську мову, навіть використовуючи більшість слів до ужитку. Проте логіка чортів зовсім інакша. Згадка про Торійця Летувика і його чорта Топурка завершується тим, що вони вдвох кудись зникли. Залишається домислюватися, що природа чорта тягнула його під землю, куди він постійно прагнув.
Чорти безсумнівно парнокопитні! Тут не може бути жодних вагань. Адже до непарнокопитних входять три види тварин: коні, носороги і тапіри. У коней немає рогів, у носорогів ріг тільки один (чорти дворогі), тапіри теж безрогі. Та й зовні чорти не схожі ні на коней, ні на носорогів, ні на тапірів. Чортячі ріжки найбільше нагадують або коров'ячі, або козячі. Хвіст явно коров'ячий - довгий, тонкий, з китицею на кінці. А ось жуйна чи нежуйна тварина? Чорт схожий і на бика - жуйну тварину, і на свиню - нежуйну тварину (п'ятачком, про який вже згадувалося вище). Чомусь мені здається, що все-таки нежуйна, тому що не пам'ятаю, щоб десь згадувалося про те, що чорти люблять жувати жуйку.

Зі спогадів невідомого мандрівника



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних