Перейти до вмісту

Вартісні книги по філософії


Повідомлень в темі: 162

#41 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 28.09.2013 – 23:15

Перегляд дописуTARAS. (28.09.2013 – 21:58) писав:

ніколи не вважав себе філософом чи чимось похожим на це.... :) :) :) тому про якісь мої концепції не може йти і мови... щодо філософствування, то взагалі його не виділяю, філософія або є, або її немає....вона самодостатня і про будь-які моменти філософствування говорити напевне неварто, це лише один з цих, як ви називаєте, моментів, філософії, корих є ще чимало... :)
Ну якщо розмова заходить таким чином, то чи можу я дізнатись і про ваші філософські погляди?
Дякую! Я все-таки, продовжуватиму допитуватись. Ви згадали про два різні поняття - самодостатність та у-собі-буття. Вони різні чи між ними існує щось спільне? Щодо того, що Ви не є філософом, я й не сумнівався! Ви, скоріше, займаєтесь тлумаченням, герменевтикою. Моїм же амплуа є дискусії на україномовних філософських форумах. А всі мої концепції розміщені у філософському розділі форуму Соцису. Специфічно те, що я втратив здатність філософствувати на самоті і лише дискусії пробуджують в мені натхнення...
  • 0

#42 серпинка

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1514 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 29.09.2013 – 09:15

Перегляд дописуTARAS. (25.09.2013 – 15:56) писав:

Ясна річ, що про повсякденні. Але не у негативному значенні. повсякленні, тобто ті, котрі з нами трапляються кожного дня. А не нудні та буденні :) Філософія - це практична наука.

Проблематика Бога, це дуже важка і нераціональна тема. Тому говорити про якісь такі речі, стоячи на підвалинах філософських засад є недоречним. Це окрема тема, ще раз повторюсь. говорячи, особисту думку, можу ствердити, що єдиним аргументом у цю сторону може бути віра. І беручи звідси можемо виводити інші аргументи.
Ці ріки крові направду нічого доброго недали. ТІльки питання в тому чому пролилась ця кров. Майже впевнений, що самі філософи, в притаманному значенні цього слова, як служителі істини, нехотіли цього. Проте попит породжує пропозицію. Це питання турбувало людство і філософи відповідали на ці потреби, проблема у самій інтерпритації людством. Щодо нас, то незнаю, що саме може спиняти у пізнанні Бога, як найвищого єства. Бог, котрого, часто трактують як найвище добро, навряд чи може призводити до жорстокості.


Спершу, Бог є власне самим "Сущим", по грецьки "гоон", по-єврейськи "ЯГВЕ". Він є тим сущим у якому все існує. Ясне річ що ці методи не підходять для Його доведення чи спростування, проте за допомогою них можемо визначити, що мусить існувати"щось", що є іншим, не вказуючи на те, що це є Бог.

За фразу "кажуть" історики б вас пошматували це жарт ясна річ.
Хто каже? Завжди потрібно зважати на особу оратора, зважати на його спосіб думки, підхід, час і місце у якому сказана та чи інша дурниця.



За фразу "кажуть" історики б вас пошматували :) це жарт ясна річ.
Хто каже? Завжди потрібно зважати на особу оратора, зважати на його спосіб думки, підхід, час і місце у якому сказана та чи інша дурниця.
Хоча доля правди у цьому є. :) Він направду в голову невкладається. Саме для того у нас існує душа(чи серце, як інколи говорять). Саме там місце для нього. Це також філософський підхід-кардіофілософія.


"Спокійне життя дорівнює нудне життя" :) Мабуть, все що нам дається у цьому житті є нашою справою. Інша річ застосовувати американську концепцію сприйняття світу, де людина є максимум і повинна все осягнути. Нажаль сувора буденність говорить зовсім інше, що досягнути геть усього ми неможемо впринципі. Нашим завданням є взяти максимум, пізнати найбільше.(найбільше і все це різні речі). Генрі Чемпмен, один з моїх олюблених сучасних письменників, говорить таку річ: «Успіх це зробити максимум з того, що нам дано»J Навіть якщо і гіпотетично припустити, дуже гіпотетично, що ми є перехідною ланкою, то це все одно нас не звільняє від відповідальності пізнавати світ(Здамся нудним але і для цього є відповідна філософська наука – епістемологія :)




Знаєте, я б не завжди вірив Вікіпедії, бо інколи там такі дурниці пишуть, що це жах і брати це як джерело не зовсім годиться. Вікіпедія немає жодної наукової редакції, пише хто що хоче і як хоче.
А щодо відчуттів, то зовсім недавно вирувала такі філософські течії, зокрема у Європі, як «сенсуалізм» та «емпіризм». Не буду вдаватись у етимологічні пояснення обох слів, проте з латини перше походить саме від слова «відчуття»(так само звідти сучасні «сенсори» :) А друге від слова «досвід». Тож перші, як основу будь-чого брали відчуття, ті самі, про котрі кажете ви, ба навіть більше хтось додавав туди ще інтуїцію. Натомість другі говорили, що досвід є початковим у нашому пізнанні. Як на мене ці течії були ґрунтовно спростовані. (Про це багато пише Гайдекер, проте нажаль ці праці ще неперкладені)Хоча б тому, що наприклад сенсуалізм нічого не може говорити про моральну площину. Доприкладу, якими органами чуття ви відчуваєте дружбу? Абож як можете тим самим методом свідчити про справедливість. Ясна річ що існує ще якийсь апарат,яким послуговується людина у власному пізнанні. Щодо емпіризму натомість, досвід виглядає досить ілюзорною штукою, хтось все ж таки сказав нам називати чорне саме чорним, гаряче саме гарячим, і тому подібне. Також досвід немає ніякої систематики, немає цілісності. Доприкладу ліки є несмачні, але вони лікують. Отрута також несмачна, але вона вбиває. Користуючись лише досвідом довго не проживемо. Гадаю, що перш за все речі пізнаються самі у собі. Тобто, що стіл є столом, небо небом. Для того, щоб сказати, що небо є небом непотрібно жодного досвіду. Людина яку ізолювати від суспільства все одно якось окреслить цей предмет, дась йому властивість. Перед цими речами досвід пасує.




Признаюсь чесно, підловлювати нікого нехотів :) :) :wink2:
Відповідь все таки варто було би датиJ Питання дальше передбачає одну з двох відповідей і залишається актуальним. Розумію що визначатись важко, тому впринципі можете почитати «короткий трактат про Бога, людину і її щастя» Баруха Спінози. В українському перекладі нажаль немає, проте є доволі непоганий російський варіант. Або ж «Метафізичні розмисли» Декарта. Це чисто раціоналістичні твори. Якщо вам імпонуватиме такий підхід до життя, то…. зрозуміло…J Натомість серед волюнтаристів, чесно кажучи мало доброї літератури, тому впринципі можна звернутись до рідного. Яскаравим прикладом є Леся Українка, і більшість її творчості(зокрема ранньої). Якщо вам імпонує така героїня і її погляди, тоді …. :) Це до речі раціоналістичний підхід до проблеми, «Якщо то…значить то»J))



Пиатння полягало у тому які відношення у вас з Богом, тобто чи ви стверджуєте те, що він вас створив, чи навпаки, те, що це ви, його створили у своєму розумові. Чи ви б були раді признати, що Його немає, але все таки факти річ вперта і т.д.
А про існування все таки було би варто відповісти для себе. Знаю, що це викликає трохи відваги і страху, проте краще жити знаючи, що діється ніж у солодкому незнанні.




Завжди був прихильником того, щоб не пояснювати чи доводити комусь існування Бога. Це людина має зрозуміти сама, до цього потрібно підштовхувати, проте не «навісати»(сучасним сленгом). Люди присвячують ціле життя пошуку Бога і не завжди знаходять, тому це нормально, що важко визначитись за 5 хв. чи тиждень…. Ніколи не любив математики, проте вона навчила одну річ: доведення від супротивного. Спробуйте довести що Бога немає. Дається важко…і в принципі нереально і смішно. Зокрема атеїзм, котрий зародився зовсім випадково від неправильного трактування Фоєрбахом Канта і базується на тій самій вірі, що Бога немає. І ще одна важлива річ для розуміння, пам’ятайте, що Бог нікому нічого невинен, що якось самому проявлятись, доказувати щось, творити справедливість чи захищати… Він – абсолют.

Коротше кажучи, уся бесіда про Бога зводиться до забаваки з мого дитинства "Вірю\не вірю". Я її в дитинстві не любила. І зараз спокійно обхожуся без неї. Ще у дитинстві помітила, що вона породжує сварки і агресію між дітей. Якщо комусь без цього жити нудно, то, як кажуть "на здоров'я", але не треба, як ви кажете, "підштовхувати" до цього інших.

Почитала трошки про різні течії у філософії, усі вони зазнають критики. І виділяти лише дві якось непрофесійно.

І я не знаю, що таке дружба.

А, і ще:

Перегляд дописуTARAS. (25.09.2013 – 15:56) писав:

За фразу "кажуть" історики б вас пошматували це жарт ясна річ.
Хто каже? Завжди потрібно зважати на особу оратора, зважати на його спосіб думки, підхід, час і місце у якому сказана та чи інша дурниця.
На жаль, не зможу вам назвати час та перелічити церкви і священиків, від яких це почула.
Історію люблю приблизно так, як ви математику, а то й ще менше.

І ще питання до вас TARAS. із невідомого мені міста Лівів: що означає буква J у кінці деяких слів?
  • 0

#43 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 29.09.2013 – 10:29

Перегляд дописуВасиль (28.09.2013 – 23:15) писав:

Дякую! Я все-таки, продовжуватиму допитуватись. Ви згадали про два різні поняття - самодостатність та у-собі-буття. Вони різні чи між ними існує щось спільне? Щодо того, що Ви не є філософом, я й не сумнівався! Ви, скоріше, займаєтесь тлумаченням, герменевтикою. Моїм же амплуа є дискусії на україномовних філософських форумах. А всі мої концепції розміщені у філософському розділі форуму Соцису. Специфічно те, що я втратив здатність філософствувати на самоті і лише дискусії пробуджують в мені натхнення...
щодо Буття у собі й самодостатністю, навіть незнаю як пояснити... :) це не є те саме...проте багато спільного. НАйлегше пояснювати на прикладах...надіюсь, що з буття у собі все зрозуміло. Тобто, суть, котра задає суті самій собі. Позаяк нічого не може не може бути без суті. Це звучить шкарадно...проблема у мовній семантиці...наприклад у грецькій все виглядає зовсім інакше...є поняття онтос та ессере. Натомість самодостатність доволі ширше поняття і застосовується не тільки до буття, доприкладу час є самодостатнім. Необовязково, щоб існували ми, чи щось, щоб існував час. він йде своїм шляхм цілком незалежним...
Щодо мене, то я б краще говорив, що просто в силу обставин життя полюбив філософію і маючи час відкриваю її для себе і оточуючих. Стосовно герменевтики, то тут я дуже радикальни, мене бентежить "герменевтичне коло" нерозвязане з часів Гадамера, певен ви знаєте про що йде мова. Тому ставлюсь до герменевтики доволі таки скептично, проте потрібно визнати часто користуюсь її методами. Невеличкий колапс.... :)
Щодо вас, пане Василь, то мушу сказати, що ви несамотні, щодо філософствування на самоті. Тай взагалі, люди котрі філософствують на самоті часто видаються божевільними. позаяк немає жодних критеріїв істиності. Немає завдання:філософствувати для того, щоб філософствувати(це філологія, красномовство), чи філософствувати для того, щоб принести мудрість, дійти до неї. Завжди філософія розвивалась лише у дискусіях. Направду радий, що є ще тверезо мислячі та незаангажовані різноманітними концепціями люди, зокрема у нашій державі. платон у "Державі" пише, що найкраще правдіння було б тоді, коли при владі були б філософи. :)
  • 0

#44 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 29.09.2013 – 16:16

Перегляд дописуTARAS. (29.09.2013 – 10:29) писав:

щодо Буття у собі й самодостатністю, навіть незнаю як пояснити... :) це не є те саме...проте багато спільного. НАйлегше пояснювати на прикладах...надіюсь, що з буття у собі все зрозуміло. Тобто, суть, котра задає суті самій собі. Позаяк нічого не може не може бути без суті. Це звучить шкарадно...проблема у мовній семантиці...наприклад у грецькій все виглядає зовсім інакше...є поняття онтос та ессере. Натомість самодостатність доволі ширше поняття і застосовується не тільки до буття, доприкладу час є самодостатнім. Необовязково, щоб існували ми, чи щось, щоб існував час. він йде своїм шляхм цілком незалежним...
Щодо мене, то я б краще говорив, що просто в силу обставин життя полюбив філософію і маючи час відкриваю її для себе і оточуючих. Стосовно герменевтики, то тут я дуже радикальни, мене бентежить "герменевтичне коло" нерозвязане з часів Гадамера, певен ви знаєте про що йде мова. Тому ставлюсь до герменевтики доволі таки скептично, проте потрібно визнати часто користуюсь її методами. Невеличкий колапс.... :)
Щодо вас, пане Василь, то мушу сказати, що ви несамотні, щодо філософствування на самоті. Тай взагалі, люди котрі філософствують на самоті часто видаються божевільними. позаяк немає жодних критеріїв істиності. Немає завдання:філософствувати для того, щоб філософствувати(це філологія, красномовство), чи філософствувати для того, щоб принести мудрість, дійти до неї. Завжди філософія розвивалась лише у дискусіях. Направду радий, що є ще тверезо мислячі та незаангажовані різноманітними концепціями люди, зокрема у нашій державі. платон у "Державі" пише, що найкраще правдіння було б тоді, коли при владі були б філософи. :)
Пане Тарасе! Година філософії ще не настала, тому не будемо про владу. Щодо сутностей, то "існування передує суті" - хто це сказав? Щодо часу, я категорично не погоджуюсь, бо немає такої фізичної системи "час", а, навпаки, час є лише параметром еволюції фізичної системи!
  • 0

#45 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 29.09.2013 – 17:00

Перегляд дописуВасиль (29.09.2013 – 16:16) писав:

Пане Тарасе! Година філософії ще не настала, тому не будемо про владу. Щодо сутностей, то "існування передує суті" - хто це сказав? Щодо часу, я категорично не погоджуюсь, бо немає такої фізичної системи "час", а, навпаки, час є лише параметром еволюції фізичної системи!
про владу, це було так, до слова сказано...Щодо цитати, то її якщо непомиляюсь висловив Сартр у "Буття і ніщо", де під ніщо мав наувазі досвід. Але не про це мова...Знову таки мовна семантика. Існування, це і є надання сутності. Тобто це мало таке трактування, що перед тим як надати чомусь якоїсь сутності спершу (сама у собі)ця сутність яка надається мала б існувати. Ненавиджу переклади... :) Щодо фізичного виміру часу, неможу нічого сказати, бо від фізики дуже далекий... :) але відносно філософського виміру часу(дуже прошу не плутати з тривалістю)то наприклад Демокріт чи Нютон(тих кого точно памятаю)трактували час, як самостійну сутність, котра є незалежно від усього іншого.
  • 0

#46 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 29.09.2013 – 19:09

Перегляд дописуTARAS. (29.09.2013 – 17:00) писав:

про владу, це було так, до слова сказано...Щодо цитати, то її якщо непомиляюсь висловив Сартр у "Буття і ніщо", де під ніщо мав наувазі досвід. Але не про це мова...Знову таки мовна семантика. Існування, це і є надання сутності. Тобто це мало таке трактування, що перед тим як надати чомусь якоїсь сутності спершу (сама у собі)ця сутність яка надається мала б існувати. Ненавиджу переклади... :) Щодо фізичного виміру часу, неможу нічого сказати, бо від фізики дуже далекий... :) але відносно філософського виміру часу(дуже прошу не плутати з тривалістю)то наприклад Демокріт чи Нютон(тих кого точно памятаю)трактували час, як самостійну сутність, котра є незалежно від усього іншого.
Пане Тарасе! Сутність є категорією логіки - згадайте Гегеля! - а не феноменом, не явищем, яке дається суб'єктові пізнання. А логіка є продуктом мислення, а не еволюції, яка притаманна усім фізичним системам. Тому трактувати все з позиції логіки означає приписувати всьому існуючому здатність мислити, що є повним алогізмом!
  • 0

#47 серпинка

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1514 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 29.09.2013 – 22:26

Перегляд дописусерпиня (13.09.2013 – 21:29) писав:

Наразі ось це читаю. Не знаю, наскільки воно вартісне, але мені подобається. Наткнулась випадково, почала читати, захопило, оскільки філософських книг до цього практично не читала. Автор невідомий, але цікавий дід, за моїми підрахунками біля 80-ти йому.
Знайшла все-таки автора: Дулуман Євграф Каленикович, і ось тут він відзначений. Виявляється, що помер він у червні цього року у віці 85 років.
  • 0

#48 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 30.09.2013 – 16:36

Перегляд дописусерпиня (29.09.2013 – 22:26) писав:

Знайшла все-таки автора: Дулуман Євграф Каленикович, і ось тут він відзначений. Виявляється, що помер він у червні цього року у віці 85 років.
Ненавиджу непрофесіоналів....це непрофесійно, необізнано, нетактовно і просто підло.... :wacko: (ой не подумайте, це я не про вас, а про того одесита, начебто філософа)скажу чесно, що студенти перших курсів придумують набагато раціональніші докази неіснування Бога. Те що виклав Каленикович, незнаю чи правильно написав, є низькоформатним, не дивно, що його незнають у філософському світі. Зараз на жаль склалися такі обставини, що маю дуже навіть дуже дуже мало часу на форум :). незнаю чи буду мати можливість протрактувати всі його, то не можна назвати аргументи, скажем просто репліки.
дозволю собі скопіювати з вікіпедії, ці перші тези, щоб могти їх покоментувати:
"""""""1. Всі ми народжуємося атеїстами, ніхто не довів, що віра в існування бога закладена в людині з народження. Віра прищеплюється людині. Якби син мусульманина народився у християнській країні, то він був би наполовину мусульманином, наполовину християнином.
2. Якщо бог є і він всемогутній, то чому у світі народжується стільки дітей з біологічними і фізичними дефектами? Йому що, шкода, ноги або руки для новонародженого? Значить, він невеликодушний. Отже, недосконалий, а значить невсемогутній.
3. Стверджують, що бог є і всезнаючий. Скажімо, це так. У всіх релігійних книгах (Біблії, Корані) написано, що змій обдурив Єву і змусив спробувати заборонене яблуко. Отже, якщо бог знав, що Єва спробує це яблуко, тоді чому він посадив його? Ну, посадив, зробив помилку. Але він же міг перешкодити Єві з'їсти його, виправивши цим самим помилку. Де взагалі він був, коли Єва, послухавши змія, скуштувала яблуко? Скажімо, що він не завадив. Але він міг би все повернути у вихідне положення. Адже він всемогутній.
4. Всезнаючий господь знав, що його сини колись припинять вірити в нього. Тоді чому він взагалі створив їх? Він же міг помістити в його душу віру в самого себе. Якщо не зробив, значить, не хоче, щоб ми вірили в нього.
5. Якби людей створював бог, то першими живими істотами на землі були б люди, а не динозаври. Ніхто ж нічого не має проти того, що до людини на землі жили динозаври.
6. Кажуть, що бог єдиний. Скажімо , це так. Тоді чому в світі існує стільки релігій? Їх близько 20 000. Серед них три основних. Християнство, юдаїзм, іслам. Яку з них проповідує сам бог. Адже не може ж він всі три відразу, ще гірше всі 20 000. Кожну з цих релігій створив посланник бога. Але якщо так, то чому бог не створив одну єдину релігію, якій би поклонялися всі люди світу. Адже тоді у нього було б більше шансів існувати.
7. І Ісуса, і Магомета послав бог. Тоді чому вони створили різні релігії? Адже бог один на всіх.""""""

Тож почнем спочатку, щодо першого твердження то зокрема сам Декарт(а після нього всі картезіанці )доводить, що ідея Бога є вродженою. Перше твердженння не має філософського обгрунтування, це заперечив щераз скажу Рене, я думаю, кожен філософ мав би це знати. А замовчування інформації, це непрофесійно, так само як і її незнання, Це досьть поширене і чи ненайвідоміше вчення Декарта, його важко незамітити.

тепер друге, який предмет розмови, те чи Бог великодушний, чи те що Він існує. Це гра слів, обман одним словом, автор знову таки тікає від теми, і говорить зовсім протилежне. Друга правда віри говорить: "Бог справедливий суддя, за зло карає, за добро винагороджує". Це основа віри, про те що він має бути великодушний вроді би немає і слова. Книга Хронік, Святе Письмо, говорить, що ворога треба знати у лице. Щоб щось заперечувати треба добре орінтуватися у цій темі, так роблять справжні науковці. Спершу вивчити, а тоді заперечувати, а не підставляти поняття. Але не будемо такими самими, тому відповім на закид... пункту 2 . Точніше відправлю до твору К.С. Люїса "страждання"де він висвітлює тематику порушеної теми. Так до слова це відомий автор. він наприклад написав "Хроніки нарні", думаю знаєте. Немаю вдосталь часу щоб переказувати ідеї його твору, але він дає доволі гарні відповіді. Так само можна почитати книгу Йова Святого Письма, там так само все пояснюється.....

Чесно, мені стало смішно, коли я прочитав третє твердження, від кого від кого, але від професора почути про яблуко це весело, направду, хоч цей дядько настрій підняв. Я вже писав що непрофесійно говрорити про те, що незнаєш. Розповід про первородний гріх знаходиться на першій сторінці Біблії і не відкрити навіть її, а говорити, що от де був Бог...це нетактовно...подитячому одним словом....Справа у тому, що слово яблуко, у притаманному значенні, як фрукт, уБіблії не вживається у Біблії взагалі ні разу. про це затятому атеїсту боло б корисно знати..(якщо когось цікавить історія, як там зародилась історія про яблуко, можу розповісти пізніше, але причиною була така сама необізність, як у нашому випадку, історія направду цікава). Це перше, подруге змій нікого не змусив і необдурив, він займався такою самою грою слів, як і наш професор, і таки добре повідомив про наслідки(якщо читати оригіналом, то це дуже навіть добре видно), так само, якщо комусь цікаво можу і про це розповісти більше, але нехочу надарма тратити час, якщо ніхто нецікавиться..доречі, це один із уривків, який найбільше коментується равіністичною літературою. Я взагалі дивуюсь як людина рівня професора філософії може незнати що таке алегорія, і що ця вся розповідь такого характеру, але впринципі і самої розповіді він не знає...це дуже довга розмова, яка має біблійний характер, але на це все вже були відповіді, відомі від шостого століття до Христа, тобто до нашої ери...давненько одни словом...шкода що читаємо тільки те, що нам підходить... :) )

Четвертий пункт просто вражає оригінальністю :) Бог створив людину з любові, таким чином надавши їй свобідну волю...вона сама вибирає що їй робити, звісна річ обирає і потім відповідає за вибір, це принцип любові, те саме, що і у нашому житті, часто і ми кажемо, що лише справжня любов може відпустити...

Цікавий доказ, але про що, про динозаврів? людей? чи Бога? Хто вам сказав, що християнство заперечує динозаврів? правильно необізнаність...почитайте наприклад вже згадувану книгу Йова, 40 главу, це буквально одна сторінка, там знайдете опис динозавра...Це раз..а по друге згідно Святого Письма так і було, перше тварини, а тоді люде, будьласка читайте, те, про що хочете говорити...Якщо читати уважно, на пятий день створено тварин, а на шостий людей. День не означає 24 години, а певний період. Бо час, був створений аж при потопі, якщо читати уважно...

Докази існування релігій не доводять існування Бога, Бог сам себе непрповідує це подруге. а потретє, якщо Бог всесильний різноманітний, чому не може бути у всіх релігіях?
Вони проповідують різних богів, чи різні імена, глобально це одне і теж...

Щодо інших доказів, то прокоментую кожен з них пізніше,,,,,лише одна спільна помилка, у всіх за висхідне беруть два моменти: час у який це твориться і матерія з якої твориться, і звідки вони взялися? це дві помилки у одній......







Щодо Василія Великого, це є у "Гоміліях", розділ, якщо можна так назвати, "про те, що Бог невинуватець зла". Читав з книги...тому не знаю нарахунок онлайн, але думаю що на кротові має бути...





P.S.перепрошую, якщо чимось когось образив...
  • 0

#49 taraBooka

    барабука)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1460 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 01.10.2013 – 14:31

Перегляд дописуManfred (01.10.2013 – 12:43) писав:

віра в існування духовного світу є переважно в усіх дітей, багато з них зізнаються, що бачать духовних істот.
Діти ще мало знають про світ, тому фантазія допомагає їм створити більш-менш цілісну картинку про те, що оточує. Згодом ці фантастичні фрагменти, як правило, замінюються на знання. Звісно, якщо релігія не вставляє бога як пояснення всього. А фантастичний друг - це часто ознака самотності малюка.
  • 1

#50 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 01.10.2013 – 16:55

Перегляд дописуtaraBooka (01.10.2013 – 14:31) писав:

Діти ще мало знають про світ, тому фантазія допомагає їм створити більш-менш цілісну картинку про те, що оточує. Згодом ці фантастичні фрагменти, як правило, замінюються на знання. Звісно, якщо релігія не вставляє бога як пояснення всього. А фантастичний друг - це часто ознака самотності малюка.
оскільки це філософська тема, то про це гарно, проте складно оповідає Кант, у своєму катнгоричному імперативі. каже що поняття бога у всіх однакове(на понятійному рівні)як у різнмх дітей, так і у різні часи...
  • 0

#51 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 01.10.2013 – 17:32

Перегляд дописуTARAS. (01.10.2013 – 16:55) писав:

оскільки це філософська тема, то про це гарно, проте складно оповідає Кант, у своєму катнгоричному імперативі. каже що поняття бога у всіх однакове(на понятійному рівні)як у різнмх дітей, так і у різні часи...

Цікаво, а навіщо воно, те поняття бога взагалі? Хіба неможливо філософствувати без поняття бога?
  • 0

#52 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 01.10.2013 – 18:03

Перегляд дописуВасиль (01.10.2013 – 17:32) писав:

Цікаво, а навіщо воно, те поняття бога взагалі? Хіба неможливо філософствувати без поняття бога?
Думаю, що ні, бо тоді говоримо про пусті речі, незнаючи підстави йї існування, як і свого, і це дійсно перетворює філософію на просто балачку...нажаль...
  • 1

#53 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 01.10.2013 – 18:10

Перегляд дописуTARAS. (01.10.2013 – 18:03) писав:

Думаю, що ні, бо тоді говоримо про пусті речі, незнаючи підстави йї існування, як і свого, і це дійсно перетворює філософію на просто балачку...нажаль...

Я щось не зрозумів, про які такі підстави існування Ви мовите? Я існую, сумніваючись, хіба не так?
  • 0

#54 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 01.10.2013 – 18:21

Перегляд дописуВасиль (01.10.2013 – 18:10) писав:

Я щось не зрозумів, про які такі підстави існування Ви мовите? Я існую, сумніваючись, хіба не так?
це ідея Декарта, у його метафізичних розмислах, якою до речі він доводить існування бога, через існування людини, що якщо я сумніваюся, значить є хтось, хто не сумнівається, адже хтось мені сумнів у цьому. Доволі сильний онтологічний аргумент.
  • 1

#55 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 01.10.2013 – 19:59

Перегляд дописуTARAS. (01.10.2013 – 18:21) писав:

це ідея Декарта, у його метафізичних розмислах, якою до речі він доводить існування бога, через існування людини, що якщо я сумніваюся, значить є хтось, хто не сумнівається, адже хтось мені сумнів у цьому. Доволі сильний онтологічний аргумент.
Не зрозумів! Що означає "адже хтось мені сумнів у цьому"?
  • 0

#56 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 02.10.2013 – 10:58

Перегляд дописуВасиль (01.10.2013 – 19:59) писав:

Не зрозумів! Що означає "адже хтось мені сумнів у цьому"?
перепрошую, "адже хтось надає мені здатність до сумніву", здатність сумніватися, все у житті ми розуміємо у порівнянні, добро розуміємо тільки тоді, коли є зло, так само і сумнів, розуміємо що ми сумніваємось лише тоді, коли \ хтось, хто несумнівається
  • 0

#57 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 02.10.2013 – 13:13

Перегляд дописуTARAS. (02.10.2013 – 10:58) писав:

перепрошую, "адже хтось надає мені здатність до сумніву", здатність сумніватися, все у житті ми розуміємо у порівнянні, добро розуміємо тільки тоді, коли є зло, так само і сумнів, розуміємо що ми сумніваємось лише тоді, коли \ хтось, хто несумнівається
Та ж сама теза може бути сформульована по іншому. Я сумніваюсь, бо я налаштований сумніватись. Відтак, здатність сумніватись дається людині її психічною налаштованістю, як і здатність розмовляти, читати, писати, мислити, ходити, їсти, спати тощо. Тому Ваша і Картезія концепція є просто фантазією!
  • 0

#58 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 02.10.2013 – 14:57

Перегляд дописуВасиль (02.10.2013 – 13:13) писав:

Та ж сама теза може бути сформульована по іншому. Я сумніваюсь, бо я налаштований сумніватись. Відтак, здатність сумніватись дається людині її психічною налаштованістю, як і здатність розмовляти, читати, писати, мислити, ходити, їсти, спати тощо. Тому Ваша і Картезія концепція є просто фантазією!
Поперше ми говоримо про те, що говорив Декарт, гадаю мав він трохи більше часу та можливосте для цих роздумів і сформулював цю тезу саме так. По-друге, ви падаєте в ту саму крайність, а що таке психічна налаштованість? немає жодного чіткого доказу її існування і це дуже навіть хитка річ, для того, щоб була якась налаштованість як мінімум має бути дві умови, той на кого налаштовуємо і той хто налаштовує. Сумніваюсь, що якщоб ви жили на безлюдному острові мали б психічну налаштованість говорити чи писати...де б вона тоді була...? Сумнів натомість, був би присутній у всьому, людина сумнівається відносно власної інтенційності, тут психічна настроєність безсила...людина може сумніватися в тому чи вона існує, у відношенні до власне самого "існування". Поняття сумніву дуже сильне у середньовічній філософії і зкритикувати грунтовно його ніхто і не брався...
  • 0

#59 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 02.10.2013 – 16:06

Перегляд дописуManfred (02.10.2013 – 15:08) писав:

Це ви про соліпсизм?
хібащо у дуже глобальному значенні, тут більше не застановлявся над самим солпсизмом, бо в основі він мав розум, а не сумнів, і твердив, що немає нічого крім розуму. Він зрозуміла річ виник після чи внаслідок Декарта, і зазнав спростування від Гусерля. натомість я тут хотів поставити(в європі це називають коґітіанство)на власне сумніві, про який говорить Декарт.
  • 0

#60 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 02.10.2013 – 17:04

Перегляд дописуTARAS. (02.10.2013 – 14:57) писав:

Поперше ми говоримо про те, що говорив Декарт, гадаю мав він трохи більше часу та можливосте для цих роздумів і сформулював цю тезу саме так. По-друге, ви падаєте в ту саму крайність, а що таке психічна налаштованість? немає жодного чіткого доказу її існування і це дуже навіть хитка річ, для того, щоб була якась налаштованість як мінімум має бути дві умови, той на кого налаштовуємо і той хто налаштовує. Сумніваюсь, що якщоб ви жили на безлюдному острові мали б психічну налаштованість говорити чи писати...де б вона тоді була...? Сумнів натомість, був би присутній у всьому, людина сумнівається відносно власної інтенційності, тут психічна настроєність безсила...людина може сумніватися в тому чи вона існує, у відношенні до власне самого "існування". Поняття сумніву дуже сильне у середньовічній філософії і зкритикувати грунтовно його ніхто і не брався...
Помилка, пане Тарасе! Не "той на кого налаштовуємо і той хто налаштовує", а "той на кого налаштовуємось і той хто налаштовується"! Проблеми з безлюдним островом я не матиму, бо в мене є таблет! А щодо актуальної філософської концепції існування в сумнівах я вже писав раніше тут.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних