Перейти до вмісту

Вартісні книги по філософії


Повідомлень в темі: 162

#21 Armando

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1795 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 27.09.2013 – 15:57

Перегляд дописуManfred (13.09.2013 – 22:24) писав:

Вартісними книжками з філософії вважаю першоджерела тих, з кого філософія почалася і ким продовжилась: Платон, Аристотель, Августин Аврелій, Тома Аквінський, Декарт, Кант тощо.
пропоную доповнити список університетським переліком

Цитата

Найвидатніші філософи світу та України
http://www.philsci.u...iblio/dict.html
якщо Ви навчаєтесь не на філософському факультеті, то варто обрати 2-3 філософів і почитати переклади.
підручники не дають повного уявлення про філософію і формують хибне уявлення. Це теж саме, що вивчати літературу за хрестоматією.
  • 0

#22 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 27.09.2013 – 18:34

Перегляд дописуВасиль (27.09.2013 – 13:57) писав:

На мою думку, світосприйняття для філософії замало, бо світ є таким, яким його сприймаєш, тобто залежить від особистости. Відтак, стабільною основою буття філософа є його особиста тожсамість, а не світосприйняття!
Цікава думка проте не нова, проте це дуже гарно говорив Декарт, коли пояснював, що ми сприймаємо не предмет, а копію. поза як ми не можемо сприйняти власне стіл у свій розум, можеми лише ідею вмістити у розумі. Це інколи плутають з Платоном, проте це зовсім різне. Таким чином розуміємо, що обєктивного знання неможе бути ніяк, і впринципі будь-що є вже субєктивним, так як і особа філософа. Але тут постає дві проблеми, по-перше філософія - соціальна наука, котра ніяк неможе біти відділена від часу і місця, де твориться, і тоді особа автора грає лише на користь у розумінні тих чи інших домінуючих принципах. І з іншої сторони, ціюї субєктивації обійти неможливо, адже "тожсамість" формується у суспільстві у відношенні між людьми. Ця "тожсамість" ненароджується, вона є набутою. Суспільство все одно відіграє основиний фактор, тому саме світосприйняття впливає найбільше на основу буття філософа, хоча його "тожсамість" вносить туди свої корективи.
  • 0

#23 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 27.09.2013 – 19:23

Перегляд дописуArmando (27.09.2013 – 15:57) писав:

пропоную доповнити список університетським переліком

якщо Ви навчаєтесь не на філософському факультеті, то варто обрати 2-3 філософів і почитати переклади.
підручники не дають повного уявлення про філософію і формують хибне уявлення. Це теж саме, що вивчати літературу за хрестоматією.
Впринципі про філософію повного уявлення не дає навіть сама філософія:) Тим паче підручники і автори. Я вже це писав вище, є великою помилкою замикати філософію у підручниках і книжках, чи авторах. Вона жива і жеве найпреше у суспільстві. Важко говорити про хибне чи нехибне уявлення, на це діє аж два фактори, як ми хочемо сприйняти ту чи іншу ідею(наскільки добре орієнтуємось у термінології, знаємо передісторію, знаймі з творчим шляхом генератора ідеї, відаємо історичні реалії того часу, розуміємо пролітичну ситуацію і ще багато чинників) та те, що автор хотів укласти у цю думку. так інколи у нашому житті буває, що то що ми говримо не завжди сприймають так само. люди хочуть почути саме, що хочуть, а не те, що ми їм кажемо.
Щодо читання кількох філософів, то тут я категорично проти. Незнаючи всієї тпрмінології і неорієнтуючись у історії філософської думки братись за прочитання творів є просто глузуванням з них. наприклад взяти вже того згадуваного Декарта і почати читати його "Метафізичні роздуми", котрі є в хорошому українському перекладі, незнаючи, що він картезіанець, незнаючи що таке метафізика, тому що у творі не йдеться про це, нерозміючи навіщо і у якій добі пише Декарт. то максимум, що зможемо почерпнути, це те, що він був розумний чоловік і у двох розмислах писав про проблематику Божого буття, і все інше стосується якось "epistemis", чи обєктивності чи сутності. Направду жаль витарченого часу. А що найгірше, якщо далі продовжувати і перейти наприклад до Гусерля. І читати його "логічні мотодики"(або як інколи перекладають "логічні дослідження"), гіпотетично припустивши, що щось таки ми зрозуміли про метафізику з попереднього Декарта, і грунтуючись лише на цих знаннях, ми читаємо Гусерля, котрий про метафізику пояснює з іншої сторони(його відомий маніфест "смерть метафізиці"!)Що відбудеться з нашим мисленням? воно просто травмується...саме через те і побутують стареотипи про те, що філософія для обраних, що це нудно і незрозуміло, що там пишуть незрозумілі речі. Світ має свою впорядкованість, і саме так ми його пізнаєм. така сама логіка і з філософією, все поступово. Неварто братись за серйозні трактати, коли й баанльних речей ще нерозуміємо. так як дитина не зразу може їсти тверду їжу, так і ми незразу вссе можемо розуміти.

А щодо інтернет покликання, то воно признаюсь добряче мені підняло натсрій, особливо присутність там Вернадського, Шевченка чи Лао Цзи та ще когорти цікавих дядьків. направду цікаво, якими принципами(окрім алфавіту та відомих прізвищ)користувалися укладачі. Яким чином туди потрапив Ла цзи? котрий просто розвивав будизм, жив невідомо коли, якщо і взагалі жив. немає жодного твору(той що йому приписують, має дуже хиткий авторитет і несвідчить про однозначність, позаяк даосизм був притаманний китайській культурі, від коли про неї стало відомо, це навіть ментальність тієї культури) і навіть чіткого твердження з його поглядів ми незнаємо. просто знаємо, що такий був, багато вчених вважає його більш політологом, ніж філософом. Про українських героїв я вже мовчу, якщо Вернадський і Шевченко є філософами лише через то, що вони мали свої погляди на світ(бо так виглядає, що більше ніхто поглядів немає). Дискусія про те, що вони зробила прорив і все таке є тут зайвою, адже прориви до філософського вчення відношення мають мале. особливо Шевченко(в чому він так заслужився, адже перши укранізатором був все ж таки Котляревський, де він у цьому списку). Це направду по-дитячому весело. Особливо тоді коли там немає Пджо Браччоліні, Роджера Бекона, Розміні, данте Альґєрі(цей список можна продовжувати ще дуже довго)Але звісна річ Костомаров чи нікому незнаний філософ Павло Русин, мають набагато більшу заслугу. Це просто викликає сміх і нічого більше. Тим паче Європа вже давно від таких спискфів відмовилася, позпяк обєктивність, тут взагалі відсутня, у італіських професорів це призводить до постійної критики, мовляв, що ми ще не можемо відійти від комуністичного режиму. на заході вже давно будь-які покажчики формулюють за світосприйняттям, тобто течіями, які існували чи існють у філософії.
  • 1

#24 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 27.09.2013 – 21:55

Перегляд дописуTARAS. (27.09.2013 – 18:34) писав:

Цікава думка проте не нова, проте це дуже гарно говорив Декарт, коли пояснював, що ми сприймаємо не предмет, а копію. поза як ми не можемо сприйняти власне стіл у свій розум, можеми лише ідею вмістити у розумі. Це інколи плутають з Платоном, проте це зовсім різне. Таким чином розуміємо, що обєктивного знання неможе бути ніяк, і впринципі будь-що є вже субєктивним, так як і особа філософа. Але тут постає дві проблеми, по-перше філософія - соціальна наука, котра ніяк неможе біти відділена від часу і місця, де твориться, і тоді особа автора грає лише на користь у розумінні тих чи інших домінуючих принципах. І з іншої сторони, ціюї субєктивації обійти неможливо, адже "тожсамість" формується у суспільстві у відношенні між людьми. Ця "тожсамість" ненароджується, вона є набутою. Суспільство все одно відіграє основиний фактор, тому саме світосприйняття впливає найбільше на основу буття філософа, хоча його "тожсамість" вносить туди свої корективи.

Тожсамість є особистою, я підкреслюю! Ви мовите про конформізм, а не про тожсамість. Без особистої тожсамости немає філософа, а є лише його бліда копія, нереалізована інтенція, інобуття відчуження від самого себе врешті-решт...
  • 0

#25 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 28.09.2013 – 08:58

Перегляд дописуВасиль (27.09.2013 – 21:55) писав:

Тожсамість є особистою, я підкреслюю! Ви мовите про конформізм, а не про тожсамість. Без особистої тожсамости немає філософа, а є лише його бліда копія, нереалізована інтенція, інобуття відчуження від самого себе врешті-решт...
Це пахне персоналізмом...:) Тожсамість Декарта є бути Декартом, тожсамість Ламетрі - бути Ламетрі, тожсамість філософа бути філософом...і ніяк інакше, тожсамість - це бути автентичним, тим хто ти є. Крнформізм натомість доволі нове поняття, штучно виведене з латинської, виникла десь на початку минулого століття, якщо непомиляюсь Мертон вивів його. Воно більш має акцент на схоженості, націленості копії, чи подібних речах. особисто взагалі не вважаю конформізм за філософський термін, котрим було б варто послуговуватись, оскільки, він ніяким чином невідображає істини філософської дійснсості, а лише викривлює її. Йе радше можна вважати психологічним(чи навіть соціологічним) дефектом, ніж філософським терміном.(це все пишу для того, щоб знати чи говорим ми по одне і теж). Щодо тожсамомсті, щераз повторюся, ненароджується, а здобувається, якщо Сократ народився мислителем, тоді даремно ми про це все говоримо і досліджуємо і щось намагаємося вияснювати, адже вже все заплановано наперід. Вже все ясно, хто буде мислитель, а хто ні, хто які ідеї висуне і т.д. Але з обєктивних причин ми віримо у те, що сократ народився звичайною дитиною, з усіма притаманними цій дитині рисами, тою ж самою тожсамістю дитячого Сократа, після чого робив досить успішну воєнну карєру, з тожсамість вояка Сократа, і лише після став мислителем, з тожсамістю мислителя Сократа. ТАким чином не можемо не говорити, що тогочасне суспільство і життєві пригоди не впливали на формування, ідентифікацію його тожсамості. Атким чином розуміємо, знову те саме, що тожсамість філософа, є соціально формованою, як би я не хотів, але зараз не можу самотужки, ні суспільство, впринципі будь-хто, створити виховати, народитися, з тожсамістю античного філософа, котра буде особистою, унікальною і всі подібні речі.
Те, що без тожсамості немає філософа, частково з вами згідний, але знову таки виникає кілька питань. На чому ми ставимо наголос? на філософові, чи на поглядах, котрі розвиввав цей мислитель. Говоримо про постаті, персони, чи про мудрість, любов до мудрості. Ця тожсамість є сформована чи формується відносно всього іншого, це те, що виназиваєте "нереалізованою інтенцією"інтенційність пердбачає відносини, націленість на щось. Якщо хтось з філософів писав, досліджував мудрість лише для самої мудрості, то сумніваюся, що такі твори чи постаті до нас дойшли, у всіх була благородна мета, зрозуміти світ, щоб людям, котрі у ньому живуть стало легше. За такою логікою можемо говорити, що Сократ не мав тожсамості, оскільки нічого за своє життя ненаписав. і ми взагалі незнаємо чи він направду був, за такою логікою небуло персони, індивідуальності, небуло і тож самості.
  • 0

#26 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 28.09.2013 – 09:54

Пане Тарасе! А Ви не допускаєте, що самореалізація особистости, реалізація особистої тожсамости теж може бути предметом філософії? А світогляд - лише функцією особистої самореалізації філософа?
  • 0

#27 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 28.09.2013 – 10:12

Перегляд дописуВасиль (28.09.2013 – 09:54) писав:

Пане Тарасе! А Ви не допускаєте, що самореалізація особистости, реалізація особистої тожсамости теж може бути предметом філософії? А світогляд - лише функцією особистої самореалізації філософа?
Це залежить від того що вкладати у сенс предметом філософії, можу здаватись старомодним(і зовсім не кажу, що це істина думка), але маю такі переконання, що предметом філософії є пошук мудрості і нічого більше. Все інше волів би відносити до методів філософії, але це більш формальна частина філософії, її вважають нудною, тому нехотів би тут зупинятися :) . Як на мене реалізація особистості може бути тільки "само", позаяк при інших умовах, називати цю істоту :), котра нездатна до самореалізації - особистістю буде дещо некоректно. Тобто моя саомореалізація особистості відбувається на рівні, того, що реалізовую себе як людина, як свідомий індивід, як філософ-невдаха :wink2: :wink2: :wink2: і т.д. Натомість реалізація особистої тожсамості це є глибше поняття, котре розуміє у собі реалізацію мене, як Тараса, тобто ту реалізацію, яку ніхто інший окрім мене здійснити неможе, що в тій чи іншій мірі було доступно у попередньому. Завжди був прихильником того, що філософ це лише інструмент(звідси розуміється, що всі інші моменти тожсамомсті та самореалізації також). тому бути предметом філософії є завеликою честю :). Це все методики, якими послуговується філософія у пошуку істини. Світогляд напевне що є функцією особистої самореалізаці філософа, проте не єдиний, адже існує ще ряд інших моментів, котрі формують філософа, наприклад вік у котрому він пише, фізичний стан його здоровя, є дуже гарна приказка, що голодний філософом небуває. тому світогляд я б волів радше називати наслідком самореалізації філософа, тобто явна ознака стану його внутрішньог світу.
  • 0

#28 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 28.09.2013 – 10:36

Перегляд дописуTARAS. (28.09.2013 – 10:12) писав:

Це залежить від того що вкладати у сенс предметом філософії, можу здаватись старомодним(і зовсім не кажу, що це істина думка), але маю такі переконання, що предметом філософії є пошук мудрості і нічого більше. Все інше волів би відносити до методів філософії, але це більш формальна частина філософії, її вважають нудною, тому нехотів би тут зупинятися :) . Як на мене реалізація особистості може бути тільки "само", позаяк при інших умовах, називати цю істоту :), котра нездатна до самореалізації - особистістю буде дещо некоректно. Тобто моя саомореалізація особистості відбувається на рівні, того, що реалізовую себе як людина, як свідомий індивід, як філософ-невдаха :wink2: :wink2: :wink2: і т.д. Натомість реалізація особистої тожсамості це є глибше поняття, котре розуміє у собі реалізацію мене, як Тараса, тобто ту реалізацію, яку ніхто інший окрім мене здійснити неможе, що в тій чи іншій мірі було доступно у попередньому. Завжди був прихильником того, що філософ це лише інструмент(звідси розуміється, що всі інші моменти тожсамомсті та самореалізації також). тому бути предметом філософії є завеликою честю :). Це все методики, якими послуговується філософія у пошуку істини. Світогляд напевне що є функцією особистої самореалізаці філософа, проте не єдиний, адже існує ще ряд інших моментів, котрі формують філософа, наприклад вік у котрому він пише, фізичний стан його здоровя, є дуже гарна приказка, що голодний філософом небуває. тому світогляд я б волів радше називати наслідком самореалізації філософа, тобто явна ознака стану його внутрішньог світу.
Щодо предмету філософії варто розібратись. Як на мене, філософія є системою понять, кожне з яких є розкриттям змісту абсолютних моментів тотальности буття.
  • 0

#29 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 28.09.2013 – 11:10

Перегляд дописуВасиль (28.09.2013 – 10:36) писав:


Щодо предмету філософії варто розібратись. Як на мене, філософія є системою понять, кожне з яких є розкриттям змісту абсолютних моментів тотальности буття.
По-перше, я попереджав, що я старомодний :) , але це не означає, що безпідставний. Ви пишете про буття, справа у тому, що буття є предметом лише для онтології, тобто лише одного з розділів з комплексної науки - Філософії, тому називати його предметом усієї філософії буде не зовсім логічно, бо наприклад розділу аксіології, якось, так би мовити паралельно на буття. Це буде надто глобально звужувати цілу філософію до буття, це впринципі робили радянські псевдофілософи, але у них на це були інші проблеми, на них тиснули зверху і вони боялись, що якщо підуть далі, то зустрінуть там Бога. але ми не про те.... :) тому впринципі філософія є системою понять, проте вони відкривають не буття, а мудрість, котра в принципі є самодостатня, тому говорити про розкриття змісту мудрости буде алогічно, адже вона є відкрита, а це вже ми відкриваємося або невідкриваємося на неї(це та сама інтенційність, котру ви згадували)
Не сприйміть за грубість, але скажіть будь-ласка, де ви черпаєте термінологію, котрою послуговуєтесь, бо бачу певні розбіжності, наприклад говорите про "інобуття", незнаю чи знаєте, але цей термін був введений Гегелем, це той хто говорив про діалектику і строго її дотримувався :) , від термін "інобуття"вживав длише у відношенні до філософії природи, говорячи про матерію природи і ніколи не дозволяв собі говорити у відношенні до персонології, тобто людей чи постатей, ба навіть ідей, лише до природи. Або тут пишете про тотальність буття, впринципі термін тотальність не є зовсім прийнятний у філософії, адже вживають "тоталітарний"(від лат. totalitos), від чого походить тотальний, незовсім зрозуміло...Тим паче відколи термін"абсолют"передбачає моменти? Не думайте, що докопуюсь...просто цікаво..., бо раніше такого незустрічав...
  • 0

#30 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 28.09.2013 – 12:54

Перегляд дописуTARAS. (28.09.2013 – 11:10) писав:

По-перше, я попереджав, що я старомодний :) , але це не означає, що безпідставний. Ви пишете про буття, справа у тому, що буття є предметом лише для онтології, тобто лише одного з розділів з комплексної науки - Філософії, тому називати його предметом усієї філософії буде не зовсім логічно, бо наприклад розділу аксіології, якось, так би мовити паралельно на буття. Це буде надто глобально звужувати цілу філософію до буття, це впринципі робили радянські псевдофілософи, але у них на це були інші проблеми, на них тиснули зверху і вони боялись, що якщо підуть далі, то зустрінуть там Бога. але ми не про те.... :) тому впринципі філософія є системою понять, проте вони відкривають не буття, а мудрість, котра в принципі є самодостатня, тому говорити про розкриття змісту мудрости буде алогічно, адже вона є відкрита, а це вже ми відкриваємося або невідкриваємося на неї(це та сама інтенційність, котру ви згадували)
Не сприйміть за грубість, але скажіть будь-ласка, де ви черпаєте термінологію, котрою послуговуєтесь, бо бачу певні розбіжності, наприклад говорите про "інобуття", незнаю чи знаєте, але цей термін був введений Гегелем, це той хто говорив про діалектику і строго її дотримувався :) , від термін "інобуття"вживав длише у відношенні до філософії природи, говорячи про матерію природи і ніколи не дозволяв собі говорити у відношенні до персонології, тобто людей чи постатей, ба навіть ідей, лише до природи. Або тут пишете про тотальність буття, впринципі термін тотальність не є зовсім прийнятний у філософії, адже вживають "тоталітарний"(від лат. totalitos), від чого походить тотальний, незовсім зрозуміло...Тим паче відколи термін"абсолют"передбачає моменти? Не думайте, що докопуюсь...просто цікаво..., бо раніше такого незустрічав...
Цікаво! Ви не вважаєте утвердження цінностей моментом тотальности Вашого буття? Щодо онтології, нажаль, багато спроб зробити посилання з допомогою таблета закінчились невдало. Тому змушений видіслати Вас до форуму Соцису, де в розділі філософії є тема "Моя Онтологія". Адреса сторінки є в моєму профілі...
  • 0

#31 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 28.09.2013 – 14:18

Перегляд дописуВасиль (28.09.2013 – 12:54) писав:

Цікаво! Ви не вважаєте утвердження цінностей моментом тотальности Вашого буття? Щодо онтології, нажаль, багато спроб зробити посилання з допомогою таблета закінчились невдало. Тому змушений видіслати Вас до форуму Соцису, де в розділі філософії є тема "Моя Онтологія". Адреса сторінки є в моєму профілі...

Перегляд дописуВасиль (28.09.2013 – 12:54) писав:

Цікаво! Ви не вважаєте утвердження цінностей моментом тотальности Вашого буття? Щодо онтології, нажаль, багато спроб зробити посилання з допомогою таблета закінчились невдало. Тому змушений видіслати Вас до форуму Соцису, де в розділі філософії є тема "Моя Онтологія". Адреса сторінки є в моєму профілі...
Як би це незвучало - НЕВВАЖАЮ. Про тотальність буття ми вже говорили, його можна розглядати як поняття, це максимум, але точно не як явище. Може хоч ви мені дасьте посилання на автора поняття "тотальне буття"(підкреслюю поняття, а не терміну). А про утвердження цінностей говорити мені здається взагалі є лишнім. Буду слідувати логіці Гільденбранда, цінністю є те, що є цінним у собі. тобто будь-яка цінність не потребує утвердження. схід сонця є красивим(це цінність краси)але чому він є красивим? коли була утвердженна ця цінність краси у нас? які є накінець критерії краси? Філософи говорять, що є красивим, а що ні...проте ніхто не говорить що таке краса(тай впринципі незможе сказати)Те саме і про добро. найкраще визначення добра звучить: добро - це те, що добре. Про це досить непогано пише Антоніо Розміні (Filosofia della morale), але нажаль немає цієї праці в українському чи російському перекладі. Проте, якщо читаєте англійською, італійською, то проблем небуде.
Щодо форуму, з вашим покликанням, то тепер я починаю розуміти звідки у вас ця термінологія. Незрозумійте мене неправильно, але до вивчення філософії на форумах навіть постмодерністи недойшли :) :) :) . Це некомпетентно, позаяк немає ніякого наукового редактора, ніхто не говорить про істиність чи хибність думок, про їх наукову дійсність. Я перечитав цей розділ про Онтологію, як виявилося він не такий вже і популярний...і незнайшов жодного наукового покликання, на чому це все грунтовано? чиє це вчення? Неображайтесь, будь-ласка, але це не науковий аргумент, що говорити про буття у Онтології. Немає ні визначення онтології, ні етимології. Тож насмілюсь дещо пояснити, давньогрецьку знаю не дуже добре, признаюсь чесно, проте для перекладу вистачає, Слово Онтологія є чисто грецьке, походить від двох слів ontos та logos, коли з другим все зрозуміло перекладається як вчення, дослідження, то з першим виникають певні труднощі у розумінні, слово ontos є направду у грецькій як іменником, так і займенником. Де буду вдаватись у морфологічні деталі, проте йдучи до похідного для ontos є "on"(щось неможу надрукувати грецькі відповідники, технічні проблемки, тому прошу вибачення)(on читається гоон) і є дуже давнім має значення "той що є", "самодостатній" "сутнісний". Тобто наука онтологія це наука про самодостатність, якою є лише буття(буття - це один із прямих перекладів on, проте рідко вживаний)Тому впринципі відносити до онтології еволюцію(котра не є самодостатня, адже потребує обєкту для свого здійснення), чи мислення і життя є дуже відважно(за тією самою логікою). тому я далі буду стверджувати, що лише буття є первісним обєктом Онтології, все інше є похідне.
  • -1

#32 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 28.09.2013 – 15:30

Пане Тарасе, я вибачаюсь! На Теревенях зовсім неможливо писати з таблету. Невідомо звідки вискочило -1 у репутації за Ваш попередній допис, і я не маю можливости виправити це неподобство. Детально на Вашу тезу про онтологію я відповім в зазначеній мною вище темі пізніше, бо треба ще подумати. Зауважу лише, що я взагалі згадував тотальність буття, а не тотальне буття. Тотальність у філософію ввів ще Гегель, а тоталітаризм вже виник після цього. Тому ніяк неможливо вивести тотальність з тоталітаризму! Крім того, я не вважаю філософію наукою. Про це тут, на Теревенях трохи нижче в розділі філософії є відповідна тема. Надати посилання знову не зможу, нажаль...
  • 0

#33 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 28.09.2013 – 19:03

Пане Тарасе, продовжу про предмет філософії. Якщо філософія є системою понять, які відкривають мудрість, тоді неминуче скільки філософів, стільки й філософій! Бо у кожного філософа своя мудрість.
  • 0

#34 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 28.09.2013 – 19:19

Перегляд дописуВасиль (28.09.2013 – 19:03) писав:

Пане Тарасе, продовжу про предмет філософії. Якщо філософія є системою понять, які відкривають мудрість, тоді неминуче скільки філософів, стільки й філософій! Бо у кожного філософа своя мудрість.
Скажімо так, кожен філософ думає, що має свою, а що найголовніше істину мудрість. :) Проте чи воно є так? залишається питанням...філософія є одна - це любов до мудрості і стільки ж. кожен цю любов проявляє у свій автентичний спосіб, прирівняти Епікура і Ліотара, між ними впринципі немає і неможе бути нічого спільного, проте вони обоє є філософами, позаяк головною метою ставлять собі здобути мудрість, пізнати істину. тут вони обоє однаковісінькі філософи. Предмет один у філософії - мудрість, інших вона непередбачає, все інше - філологія(досл. красномовство). тому впринципі за такою логікою слід говорити про філософію, як про моноїзм, а плюралізм.
  • 0

#35 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 28.09.2013 – 20:05

Перегляд дописуTARAS. (28.09.2013 – 19:19) писав:

Скажімо так, кожен філософ думає, що має свою, а що найголовніше істину мудрість. :) Проте чи воно є так? залишається питанням...філософія є одна - це любов до мудрості і стільки ж. кожен цю любов проявляє у свій автентичний спосіб, прирівняти Епікура і Ліотара, між ними впринципі немає і неможе бути нічого спільного, проте вони обоє є філософами, позаяк головною метою ставлять собі здобути мудрість, пізнати істину. тут вони обоє однаковісінькі філософи. Предмет один у філософії - мудрість, інших вона непередбачає, все інше - філологія(досл. красномовство). тому впринципі за такою логікою слід говорити про філософію, як про моноїзм, а плюралізм.
Нарешті, дійшли до якоїсь спільної позиції, яка може бути початком діалогу про предмет філософії! Тоді що є підставою вважати філософію наукою? Такою підставою, на мою думку, може бути лише систематизація понять. Відтак, філософія є наукою про систематизацію понять...
  • 0

#36 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 28.09.2013 – 20:15

Перегляд дописуВасиль (28.09.2013 – 20:05) писав:

Нарешті, дійшли до якоїсь спільної позиції, яка може бути початком діалогу про предмет філософії! Тоді що є підставою вважати філософію наукою? Такою підставою, на мою думку, може бути лише систематизація понять. Відтак, філософія є наукою про систематизацію понять...
сизтематизація понять це надто голосна тема, щоб відносити її до предмету філософії. надто розмито, як на мене. Я б волів радше називати розвиток концепції, їхнє народження вважати причиною. Самі по собі поняття чи систематизовані нічого неварті без їхньї інтерпритації.
  • 0

#37 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 28.09.2013 – 20:40

Перегляд дописуTARAS. (28.09.2013 – 20:15) писав:

сизтематизація понять це надто голосна тема, щоб відносити її до предмету філософії. надто розмито, як на мене. Я б волів радше називати розвиток концепції, їхнє народження вважати причиною. Самі по собі поняття чи систематизовані нічого неварті без їхньї інтерпритації.
Ну, так! Світ філософії є різноманіттям дуже багатьох слабосполучених концепцій філософії. Виникає проблема синтезу...
  • 0

#38 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 28.09.2013 – 20:53

Перегляд дописуВасиль (28.09.2013 – 20:40) писав:

Ну, так! Світ філософії є різноманіттям дуже багатьох слабосполучених концепцій філософії. Виникає проблема синтезу...
Я б не виділяв синтез як основу філософію, проте погоджуюсь, що світ філософії є різноманітним, та слабосполученим у концепціях, проте якщо глянути історично-хронологічно на філософію, то все виглядає направду злагоджено. Філософія це не є пазли, котрі треба скласти докупи і тоді буде картинка. Кожна концепція відкриває свою істину і цього достатньо. Синтез, як спосіб пізнання діє лише з вісімнадцятого століття, набуває ваги з приходом Гегеля. Синтез є лише способом пізнання і не більше. Філософська концепція здатна існувати самостійно і самодостатньо.
  • 0

#39 Василь

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1505 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Софія

Відправлено 28.09.2013 – 21:12

Перегляд дописуTARAS. (28.09.2013 – 20:53) писав:

Я б не виділяв синтез як основу філософію, проте погоджуюсь, що світ філософії є різноманітним, та слабосполученим у концепціях, проте якщо глянути історично-хронологічно на філософію, то все виглядає направду злагоджено. Філософія це не є пазли, котрі треба скласти докупи і тоді буде картинка. Кожна концепція відкриває свою істину і цього достатньо. Синтез, як спосіб пізнання діє лише з вісімнадцятого століття, набуває ваги з приходом Гегеля. Синтез є лише способом пізнання і не більше. Філософська концепція здатна існувати самостійно і самодостатньо.
Тут також нема чим заперечити. Я помітив, що Ви виділяєте декілька моментів філософствування, а саме: концепція, метод, спосіб пізнання та інструмент (філософ), а ще історичний контекст. Але з Вашою концепцією я ще не мав нагоди познайомитись...
  • 0

#40 TARAS.

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 173 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Львів

Відправлено 28.09.2013 – 21:58

Перегляд дописуВасиль (28.09.2013 – 21:12) писав:

Тут також нема чим заперечити. Я помітив, що Ви виділяєте декілька моментів філософствування, а саме: концепція, метод, спосіб пізнання та інструмент (філософ), а ще історичний контекст. Але з Вашою концепцією я ще не мав нагоди познайомитись...
ніколи не вважав себе філософом чи чимось похожим на це.... :) :) :) тому про якісь мої концепції не може йти і мови... щодо філософствування, то взагалі його не виділяю, філософія або є, або її немає....вона самодостатня і про будь-які моменти філософствування говорити напевне неварто, це лише один з цих, як ви називаєте, моментів, філософії, корих є ще чимало... :)
Ну якщо розмова заходить таким чином, то чи можу я дізнатись і про ваші філософські погляди?
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних