Перейти до вмісту

Дню "святого" Миколи присвячується


В цій темі немає відповідей

#1 Розбишака

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 50 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Русь, Вінниця

Відправлено 18.12.2012 – 00:24

  • 4
Незабаром на нас чекає навала новин про дивовижної доброти вчинки наших чиновників та бізнесменів. Ще б пак, така чудова нагода проявити свої найкращі якості – день святого Миколи. Дуже приємно уявити себе в ролі чудотворця, такого собі великого дяді, який дарує маленьким діточкам з сиротинців щастя у вигляді наборів цукерок та, можливо, телевізора. Уявіть собі, що по цьому ящику ощасливлені дітки разом з виховательками ввечері того ж дня побачать прекрасну в своїй довершеності картинку, як їм добрий політикан або ж просто чиновник-корупціонер приносить дари небесної ваги та цінності. Це нічого, що ті дари він придбав, швидше за все, за гроші платників податків, тобто за наші з Вами. Або, що дуже вірогідно, він просто використав чудову нагоду для відмивання брудних коштів. Відкати ж в таких справах стали вже законом жанру, невід’ємною частиною дійства.
Уявіть собі ще ті тонни цукерок, які скупчуються в популярних місцях тусовок благодійників. Співробітники сиротинців та лікарень, якщо зможуть розтягнути трохи солодощів по домівках, дуже допоможуть підростаючому поколінню зберегти хоч капку здоров’я. Розлади травлення, жахливий і підступний карієс, дебілізацію за допомогою ТБ – ось що приносять дяді-благодійники хворим та сиротам. І усе заради грошей та гарної картинки на блакитному екрані, яка покликана, врешті-решт, посприяти загарбанню ще більшої кількості тих таки грошей та влади. Це вони таким чином здобувають собі індульгенцію та дозвіл на подальший грабунок нашої країни та нашого народу. Тактика довершена: кинути рабам цукерку, щоб потім обібрати до нитки.
Корінь зла – в нашій любові до брехні, до показних вчинків, пихатості та пантів, в нашій дурості та лінощах, в нашій інфантильності-дитинності, в нашій любові до подачок, в нашому рабстві. Ми не звикли одержувати платню за роботу – ми звикли чекати подачок від рабовласника. Ми не звикли боротися за свої права та захищати їх – ми звикли красти, і вважаємо крадіжки своєрідним відшкодуванням нашого свинського рабського становища. Ми не чекаємо і не вимагаємо від народного депутата участі в творенні законів та захисту наших прав – ми хочемо, щоб він посприяв асфальтуванню маленького відрізку дороги в нашому дворі. Нам не потрібно усе – ми прагнемо подачок. Тому так популярне у нас благодійництво.
Якщо розібратися в стосунках пари «благодійник – жебрак», то можна побачити їхню взаємозалежність . Ба більше того, благодійник і жебрак під час взаємодії міняються місцями, а також набувають інших ролей. Це така гра, в якій кожен одержує те, чого хоче. Зазвичай доброчинець одержує більше – найперше, він одержує підтвердження своєї «доброти», «правильності». Звичайно ж, це обман, а інколи і самообман. Яскравим прикладом тому є величезна любов кримінальних злочинців та поки ще не засуджених злочинців – тобто сучасних політиків та чиновників – до церкви. Попи дуже охоче за «благодійні внески» списують гріхи, пробачають судимості та відверту дебільність. Уявіть собі, що Ви – президент-дегенерат (будь-які збіги з дійсно існуючими особами автор просить вважати прикрими випадковостями, тут ідеться саме про вигадану особу) . Так от, Ви – президент-дегенерат. І Ви чудово це усвідомлюєте. Більше того, усе Ваше оточення це знає, це знають усі Ваші вороги, весь підневільний народ, увесь клятий і ненависний Вами світ. Але тут на сцені з’являються попи, які за певний Ваш внесок визнають Вас не-дегенератом, а за трохи більший внесок, чи просто за політичну підтримку нагороджують Вас ще й медалькою чи прималюють якомусь святому на іконку. Зважте, усі вірні церкви також змушені будуть визнати Вас не-дегенератом. Скільки коштує такий обман? Звичайно ж, ці послуги безцінні. Ніякі гроші не можуть бути мірилом одержаному відчуттю «повноцінності», «доброти» та «правильності». Жити такому благодійнику стане набагато легше, дихати – вільніше, поглиблювати свій розумовий та особистісний занепад – спокійніше.
Пересічні громадяни, не-президенти тобто, з метою підтримання самообразу «людини доброї» використовують жебраків. Останні можуть бути як представниками підвиду «жебрак звичайний», так і можуть виступати в образі нещасливих родичів, безпорадних сусідів, колег, друзів тощо, готових дарувати благодійнику своє визнання за те, що вони називають допомогою. За такого розгортання подій благодійник виступає ще й в ролі лоха, або як кажуть в нашому народі, дурня. Дурень, крім одержання час від часу визнання, постійно потребує ще й підтримання почуття провини. «Жебрак» же виступає в ролі паразита, дармоїда. Пара «дурень – дармоїд» є дуже стійкою і має свої закономірності. Так, паразитів повинно бути менше, ніж дурнів, аби останні могли забезпечувати повноцінне існування першим і при цьому самі не давали дуба, бо дармоїд без дурня існувати просто не може. Відповідно, кожен дармоїд зацікавлений в зростанні кількості дурнів та підпорядкуванні їх йому. Дармоїди змагаються між собою, але на дурнях це особливо не відбивається – їхня доля залишається бути дурнями. Дармоїди дуже вороже ставляться до тих, хто прагне зруйнувати їхнє панування. Дурні охоче допомагають своїм паразитам боротися проти чесних людей, адже дуже бояться щиро визнати свою брехню, втратити личину «людини доброї». Отак поступово країна наповнюється дурнями, які нарікають на своє тяжке і складне життя, але при цьому бояться тих, хто може допомогти його змінити, і дуже оберігають своїх дармоїдів.
Тому розумно буде відмовитися від будь-яких проявів благодійництва. Коли Ви приносите подачку дитині в сиротинець або до лікарні, збираєте гроші на закупівлю харчів голодуючим неграм, Ви всього лише піднімаєте собі самооцінку за рахунок чужого горя і сприяєте збільшенню кількості дармоїдів. Б’юсь об заклад, в Вашому житті далеко не все чудово. Налагодьте його, станьте повноцінною щирою людиною, а тоді, від повноти, коли життя буде вихлюпуватися з Вас через край, спробуйте допомогти. Тільки не скочуйтеся знову в це лайно з цукерками, телевізорами, петиціями та збиранням коштів для голодуючих. «Людину добру» слід відправити до дідька на звалище, ця личина зліплена з брехні. Візьміть собі з сиротинця дитину та спробуйте виховати з неї повноцінну, відповідальну і щиру людину, не прагнучи нічого навзамін. І благаю Вас, будьте при цьому поганими, збагніть усю свою ницість і полюбіть себе таким, полюбіть осудливе сичання дармоїдів та дурнів. Їхні нудні та хворі уявлення про рай не для Вас – для Вас є цілий світ і життя.
Роззираючись ширше, суспільство повинно бути позбавлене доброчинства. Воно повинно бути збудоване таким чином, щоб держава забезпечувала потреби усіх неповносправних та сиріт, чітко вираховуючи дармоїдів та позбавляючи їх можливості жирувати за рахунок інших. Благодійні фонди як спосіб відмивати злочинні гроші та заробляти на відкатах мають бути закриті. Дитячі майданчики та фонтанчики повинні будуватися за гроші громади, тобто державним коштом, а не на подачки торгашів-олігархів. Релігія повинна бути позбавлена можливості та необхідності приймати пожертви.

Повідомлення відредагував Розбишака: 18.12.2012 – 00:27




Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних