Перейти до вмісту

Постав кому! "Простити - це забути". Вважати істиною не можна вважати хибою.


Повідомлень в темі: 9

Опитування: Чим для нас є поняття "простити" і "забути" (13 користувачів проголосувало)

"Простити" та "забути" - ці поняття є?

  1. Це одне і те саме! (0 голосів [0.00%])

    Процент голосів: 0.00%

  2. Це є різні поняття! (8 голосів [61.54%])

    Процент голосів: 61.54%

  3. Мені байдуже. (0 голосів [0.00%])

    Процент голосів: 0.00%

  4. Тупа тема (5 голосів [38.46%])

    Процент голосів: 38.46%

Чи вмієте ви прощати?

  1. Так! (5 голосів [38.46%])

    Процент голосів: 38.46%

  2. Ні! (3 голосів [23.08%])

    Процент голосів: 23.08%

  3. Прощаю, але залишається "осад на душі" (5 голосів [38.46%])

    Процент голосів: 38.46%

Якщо когось прощаю, то прощаю:

  1. Завжди, не тримаю у собі зла; (3 голосів [23.08%])

    Процент голосів: 23.08%

  2. Тільки, якщо людина перепросить; (3 голосів [23.08%])

    Процент голосів: 23.08%

  3. Тільки тоді, якщо людина дуже перепросить; (0 голосів [0.00%])

    Процент голосів: 0.00%

  4. Тільки тоді, коли людина доведе те, що шкодує про те, що сталося, коли переконає своєю поведінкою, що жалкує; (6 голосів [46.15%])

    Процент голосів: 46.15%

  5. Ніколи не прощаю. Горбатого могила справить. (1 голосів [7.69%])

    Процент голосів: 7.69%

Голосувати Гості не можуть голосувати

#1 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 07.12.2012 – 11:16

  • 20
Створюю тему про те, чи варто прощати і коли, якщо так. Буває так, що люди помиляються, буває так, що люди роблять несвідомо щось, буває так, що щось людина робить навмисно, а потім жалкує. Але буває наприклад і так, що людина показує з себе, що вона жалкує, а насправді хоче щоби її пожаліли і це використовує. Як усе це розрізнити? Чи вартує розрізняти?

Опитування роблю анонімним, отже можна висловитися так, як воно є. Хотів зробити тільки опитування, але передумав. Непогано було би обговорити тему.
Буду вдячний за коментарі.

Повідомлення відредагував Друг Бобер: 07.12.2012 – 11:22


#2 taraBooka

    барабука)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1459 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 07.12.2012 – 12:22

Ой, важко писати, бо можна заплутатись у поняттях. От що зразу спадає на думку: близьких і далеких тобі людей сприймаєш, а отже і прощаєш по-різному. Близьких прощаю - то вже прощаю і не згадую більш (бо інакше це вже не пробачення). Людей не з ближнього кола - теж прощаю у формі такій, що дозволяю їм лишатися такими, як вони є, не перевиховую під себе. З людьми неблизького кола знаю, що вони в моїм житті тимчасово, наші дороги перетнулися випадково і так же просто розійдуться. І ще таке: для мене навіть більш важливо, як людина ставиться не до мене, як до моїх близьких, друзів, знайомих мені приємних в усіх відношеннях людей. Отакий, друже, потік свідомості.)
  • 1

#3 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 889 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 08.12.2012 – 07:31

Цікава тема, Бобре, і актуальна :)

Моя позиція щодо прощення мінялася. У свій "овечий" період вважала, бо так мені промили мозки, що треба всьо прощати, бо тоді нам не буде прощено. Ну і звичайно, воно ніяк не рішало проблем, а тільки відкривало дорогу до ще більших знущань, менших чи більших - але знущань. Ну а потім зрозуміла, що таке правило ніби видумали ті, хто якраз і хоче знущатись над іншими. Одна справа, що всі ми помиляємося і спотикаємось. Питання: чи то дійсно помилка і людина зробила щось не подумавши, чи незрозумівши, чи по збігу обставин, а чи навпаки - так вже запрограмована, що не буде щаслива, поки чужої крові не "поп"є". А тоді ніби заспокоїться, прикинеться солоденькою, і так до наступної атаки. У таких випадках "горбатого і могила не виправить" чи, як тут кажуть: "зебра не міняє пасків".

Друге питання: а як жити, якщо не прощати? - Залежить що і кому. Якщо бачити таке у близьких людях, то залежить, як сильно воно "ріже по пєчєні". Як не дуже і не часто - що ж, треба перетерпіти. Ні - треба щось міняти при можливості. Головне знати, що воно так і буде. На роботі - відразу дати зрозуміти, що таке терпіти не будемо,бо чим далі в ліс - тим більше дров. Також у нас можна поскаржитись роботодавцю, якщо щось серйозне і повторяється. Тут кожному працівнику роблять щорічну оцінку по багатьох пунктах, в тому числі вмінню спілкуватись і співпрацювати, перед тим проводять анонімне опитування. Ну і "розбори польотів" після цього. Хто не хоче втратити роботу - мусить прикусити язика.

Не прощати теж можна по-різному. Коли уникнути спілкування неможливо - звести до мінімуму. Якщо це в сім"Ї - казати в очі, по можливості спокійно, але конкретно, типу: слухай, не роби так, мені дуже незручно було. Якщо між людьми є порозуміння і добра воля - воно працює, а ні - ну то інші висновки треба робити. Головне, як кажуть, не змітати сміття під килим, воно нікуди звідти не дінеться.

По своїм оточеннні я бачу, що люди тут так і живуть. Рідко можна почути підвищені голоси, якщо би в громадському місці - викликали би поліцію. Нащодень люди ввічливі, переважно, або нейтральні, але не означає, що терплячі до хамства і нахабства. Звідти і вислів: кинути, як гарячу картоплину, що і роблять.

І ще: як кожний злочинець перед нападом оцінює жертву візуально, так щодня у спілкуванні нас оцінюють і ми оцінюємо. Навіть психопати шукають "овець" і уникають сильніших. Або нападають зграями, але для того вже треба особливий збіг обставин.

Ну от, ціла проповідь вийшла, лиш таке наше життя, нікуди не дінешся :)
  • 2

#4 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 10.12.2012 – 10:07

Перегляд дописуManfred (07.12.2012 – 13:46) писав:

Як на мене, простити це зрозуміти.
Цікава думка. Однак, можна наприклад зрозуміти злочинця, чому він так вчинив, але чи легко буде його простити.
  • 1

#5 Фабрегас

    Т Фабрегас 2013

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5092 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:найкраще на планеті

Відправлено 10.12.2012 – 10:44

хіба є таке слово в українській мові - "простити" ?
  • 1

#6 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 10.12.2012 – 10:45

Перегляд дописуФабрегас (10.12.2012 – 10:44) писав:

хіба є таке слово в українській мові - "простити" ?
http://sum.in.ua/s/prostyty

http://sum.in.ua/s/proshhaty
  • 1

#7 Фабрегас

    Т Фабрегас 2013

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5092 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:найкраще на планеті

Відправлено 10.12.2012 – 10:51

Перегляд дописуДруг Бобер (10.12.2012 – 10:45) писав:

зрозумів)
  • 0

#8 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 11.12.2012 – 10:14

Перегляд дописуManfred (10.12.2012 – 10:51) писав:

Злочинця може зрозуміти і простити його рідна мати (або хтось инший, хто його справді любить), бо він її дитина і вона відчуває його, як частину себе, тому матері часто схильні до самопожертви за свою дитину.

Я думаю, що людина, яка любить, може навіть простити не зрозумівши.

Наприклад, коли людина розуміє, що не може зрозуміти іншу людину через те, що не може знати всього. Але вона любить людину і розуміє, що для чогось це було потрібно так діяти.
  • 1

#9 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 889 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 11.12.2012 – 19:44

Варто розглянутись по сусідах, особливо в багатоповерхівках, як ілюзії про ідеальні сімейні "розуміння" швидко вивітряться. І особливо, при сумісному проживанні батьків і дорослих дітей. Люди терплять з безвиході, як моя колєжанка любила казати: Моє г..., мені смердить, і мушу нюхати. Є, звичайно, вийнятки, але вони вийнятки. Також, чим більше драм у "високих і чистих коханнях", тим швидше вони можуть обернутись на люту ненависть, лиш дві сторони одної медалі.

Якщо щось забулося - то про то і говорити нема чого, бо воно забулося. Те, що болить - не забудеться само, як би не крутити-вертіти. Правда, можна переключитись на щось інше ( і не тільки алкоголь :) ), воно помагає відволіктись від проблеми, яка не рішається, але то лиш спосіб вижити (хоч непоганий).

Синдром "спасителя" - тільки інша, більш прихована, форма егоїзму і контролю.

Як завжди - лиш мої власні обсервації :)
  • 0

#10 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 11.12.2012 – 20:13

Прощати не те, що потрібно, а й необхідно для власного морального та фізичного здоров"я. Так само, як і просити прощення. Щиро.

Проте, прощаючи, ніяк не можна забувати. Тому, що зло, яке забувається, обов"язково повертається знову.
  • 1



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних