Перейти до вмісту

Дилема помилки


Повідомлень в темі: 47

Опитування: Дилема помилки (14 користувачів проголосувало)

Яка помилка є для вас страшнішою?

  1. Помилково прийняти злу людину за добру (8 голосів [57.14%])

    Процент голосів: 57.14%

  2. Помилково прийняти добру людину за злу (6 голосів [42.86%])

    Процент голосів: 42.86%

Голосувати Гості не можуть голосувати

#21 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 14.12.2012 – 20:07

Перегляд дописуtaraBooka (14.12.2012 – 10:22) писав:

... мені здається, Манфред запитував саме про ті випадки, коли оця інтуїтивна оцінка, є помилковою. Гадаю, що в кожного є випадки, коли дружба починалася з конфлікту, що згодом сприймається обома сторонами як непорозуміння. Або ж навпаки, зміна обставин життя показує, хто є справжнім другом, а хто лише користувався вигодами від дружніх стосунків, поки ці вигоди були. Наприклад, у нашої сім'ї з початком економічної кризи було декілька випадків, коли з'ясувалося, що ті, кого ми вважали друзями, насправді лише очікували на "спонсорську допомогу" з нашого боку.
В країні, де дружба сприймається, як подарунок долі, а не обов"язок, а недружба - щоденне явище, а не сварки і ворожнеча - таки думаю жити легше. Коли люди живуть своїм життям і не зациклюються занадто на чужому - тоді в цілому здоровша атмосфера. Що людина може змінити (на особистому рівні) - то тільки себе і своє ставлення до інших, все решта ілюзії і нема чого брати на себе непосильні тягарі. Ще тут є ціле мистецтво "смол так/ легкої розмови" - діє безвідмовно і покращує настрій, без непотрібних допитів 3-ї степені чи навпаки - пихи і зарозумільства.

Дружба ради вигоди - краще я вже промовчу. Хоч тут теж не все аж так зле, але були тяжкі випадки.

Якщо був конфлікт - ну то був, нікуди від того не дінешся і, видно, були на то причини. А перестав бути - друге добре, ґуд фор ас :)

І, як кажуть у нашому бонзайному товаристві, там про дерева, але до життя теж стосується - що то, як гра у шахи: зробив хід - чекай на відповідь, а не роби багато ходів відразу.
  • 3

#22 taraBooka

    барабука)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1460 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 15.12.2012 – 11:43

Перегляд дописуAquarius-ka (14.12.2012 – 20:07) писав:

В країні, де дружба сприймається, як подарунок долі, а не обов"язок, а недружба - щоденне явище, а не сварки і ворожнеча - таки думаю жити легше.
Це вже трохи інша тема. Мої подруги, що зараз живуть за кордоном, дуже важко адаптуються до такого суспільства, де недружба переважає.
У нас є друзі з Польщі, познайомили нас наші діти, які подружилися в садочку. Коли ми їм допомогли в кількох, на наш погляд, буденних випадках (н-д, побули з їхніми дітьми, поки вони ходили в гості і т.п.), вони були настільки вражені, ніби це просто подвиг якийсь. Бо в них так не прийнято, кожна сім'я вирішує свої проблеми самостійно, звертатися по допомогу до знайомих - моветон. Може, так зручніше, але не на мій смак. :)
Я знаю, здається, до чого Ви це написали, є вислів: "Не роби добра - не отримаєш зла", тобто можна жити автономно, нікого до себе не наближаючи, і це зведе до мінімуму можливість помилки. Але я ліпше ще не раз помилюся (по 1-му типу, по 2-му вже давно не було, бо на початку знайомства намагаюсь уникати негативної оцінки), та набуду врешті чи досвід чи друга, ніж буду жити без дружнього тепла.
  • 2

#23 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 15.12.2012 – 19:41

Свій варіант даю. Не треба приймати людей за злих. Просто ми людей можемо ще погано знати, а тому їм не довіряємо. Довіряти можна людині тільки тій, яку знаємо. Довіра формується на тривалому спілкуванні - це є нормально. Не варто поспішати з довірою, але не треба казати, що якщо не довіряєш людині, то вона уже зла.
  • 2

#24 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 15.12.2012 – 22:32

Перегляд дописуДруг Бобер (15.12.2012 – 19:41) писав:

Свій варіант даю. Не треба приймати людей за злих. Просто ми людей можемо ще погано знати, а тому їм не довіряємо. Довіряти можна людині тільки тій, яку знаємо. Довіра формується на тривалому спілкуванні - це є нормально. Не варто поспішати з довірою, але не треба казати, що якщо не довіряєш людині, то вона уже зла.
А хіба потрібно пізнавати людину, яка робить тобі зле? Хіба що с точки зору, що ворога треба тримати як найближче.
Це нормально, що людину, яка творить зло, сприймають як злу людину. Гірше, коли на зло закривають очі - зло, безнаказане зло нікуди не дівається.
  • -1

#25 Милий Шалунішка

    Частий гість

  • Заблоковані
  • PipPipPip
  • 43 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 15.12.2012 – 22:58

Перегляд дописуAquarius-ka (13.12.2012 – 20:29) писав:

У нас надмірна цікавість особистими справами і нав"язливість вважається неприпустимими і просто хамськими.
а десь на краю пустелі Сахара така відособленість була б рівносильна самогубству
  • 2

#26 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 16.12.2012 – 07:35

Перегляд дописуОлеська (15.12.2012 – 22:32) писав:

А хіба потрібно пізнавати людину, яка робить тобі зле?
Я вважаю, що не те що потрібно, а обов'язково, якщо людина бажає добра навіть собі. По-перше, потрібно зрозуміти причину, чому людина робить зле, наскільки це можливо. По-друге, потрібно знати, що від цієї людини можна чекати. По-третє, завдяки тому ми можемо краще знати, як уникнути зла, що приносить нам спілкування, чи будь-яка взаємодія з цією людиною. По-четверте, якщо нічого не допомагає, то уже зможемо прийняти рішення, як проти того зла боротися, яке людина робить. Чи то проблема в самій людині, і з нею не варто спілкуватися, чи то ця людина суспільно небезпечна, а проти неї уже треба зовсім інші заходи вживати.

Але, є випадки, коли треба зло відвернути негайно. Тоді уже треба здійснювати відповідні заходи, щоби захистити себе для відвернення небезпеки. Немає ж бо тоді часу для того, щоби зрозуміти, що ж то за людина, що зробила зло.

Але якщо увесь час тримати зло у собі, жити цим, то так можна і життя своє попри нього пропустити.
  • 2

#27 wizm

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1133 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дике поле

Відправлено 16.12.2012 – 08:12

Врешті оцінюють людину по ділах, а не словах,
Може звучатиме банально, але з кожною Дамою, котра дописала на цій сторінці, піду у розвідку.
  • 3

#28 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 16.12.2012 – 14:08

Перегляд дописуДруг Бобер (16.12.2012 – 07:35) писав:

Але, є випадки, коли треба зло відвернути негайно. Тоді уже треба здійснювати відповідні заходи, щоби захистити себе для відвернення небезпеки. Немає ж бо тоді часу для того, щоби зрозуміти, що ж то за людина, що зробила зло.
Саме це я і мала на увазі.
Але якщо брати до уваги перший варіант - що потрібно людину пізнавати, то скажу одне: не варто тратити свій час на непотрібних людей, тим більше, пізнаючи їх, і тим більше, якщо ці люди зробили тобі багато зла. Як виняток - хіба що людина на грані самогубства. Тоді можливо й варто зрозуміти те, що твориться в мізках цієї людини. І або врятувати її від такого вчинку, або допомогти (жартую). Хоча, чого жартую? Є люди, яким хочеться дати копняка під зад з даху багатоповерхівки.

Не люблю я цієї фігні толерастичної: тебе вдарять по одній щоці, підстав іншу. Просто не розумію - сенс?

Перегляд дописуwizm (16.12.2012 – 08:12) писав:

Може звучатиме банально, але з кожною Дамою, котра дописала на цій сторінці, піду у розвідку.
Чоловік! :)
  • -1

#29 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 16.12.2012 – 14:48

Перегляд дописуОлеська (16.12.2012 – 14:08) писав:

Саме це я і мала на увазі.
Але якщо брати до уваги перший варіант - що потрібно людину пізнавати, то скажу одне: не варто тратити свій час на непотрібних людей.
У кожного своя думка, я написав чітко, одним цілим і без двох варіантів, повторюватися не буду.
Якось легше себе вберегти, коли знаєш, чого, наприклад, від ворога слід очікувати уже не кажучи про те, що можна і щось змінити на краще.
  • 1

#30 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 16.12.2012 – 14:59

Перегляд дописуДруг Бобер (16.12.2012 – 14:48) писав:

У кожного своя думка, я написав чітко, одним цілим і без двох варіантів, повторюватися не буду.
Якось легше себе вберегти, коли знаєш, чого, наприклад, від ворога слід очікувати уже не кажучи про те, що можна і щось змінити на краще.
Бобре, ти правий, у кожного своя думка. Тобі подобається так само, як і Манфреду, займатись такою фігньою (я про тему, яка мала би виправдати по-ідеї вчинки певної людини на форумі) - прапор тобі в руки. Я теж маю власну позицію щодо цього. Для мене біле є білим, а чорне - чорним. Без варіантів. А таких слабохарактерних, як ви обоє, не розумію. (можеш теж замінусувати)))
  • 1

#31 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 16.12.2012 – 15:35

Перегляд дописуОлеська (16.12.2012 – 14:59) писав:

Бобре, ти правий, у кожного своя думка. Тобі подобається так само, як і Манфреду, займатись такою фігньою (я про тему, яка мала би виправдати по-ідеї вчинки певної людини на форумі) - прапор тобі в руки. Я теж маю власну позицію щодо цього. Для мене біле є білим, а чорне - чорним. Без варіантів. А таких слабохарактерних, як ви обоє, не розумію. (можеш теж замінусувати)))
Тобі хочеться спілкуватися, чи сваритися? В останньому пості, крім першого речення, тільки перехід на особистості.
  • 1

#32 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 16.12.2012 – 15:59

Перегляд дописуДруг Бобер (16.12.2012 – 15:35) писав:

Тобі хочеться спілкуватися, чи сваритися? В останньому пості, крім першого речення, тільки перехід на особистості.
я на особистості й не переходила. поки що. і не сварилась. поки що.) я лише висловила вголос той підтекст, з яким створювалась ця тема і саме після того, як в забавці у флуд сторінок зо двадцять Манфред намагався довести те, що чорне - це біле. Той самий підтекст читається в твоїх дописах тут. Поклади руку на серце і відверто скажи, що ти без всіляких лівих думок та конкретики на певну особистість писав це, особливо передостанній допис. Так?)
  • 2

#33 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 16.12.2012 – 16:47

Перегляд дописуОлеська (16.12.2012 – 15:59) писав:

я на особистості й не переходила. поки що. і не сварилась. поки що.) я лише висловила вголос той підтекст, з яким створювалась ця тема і саме після того, як в забавці у флуд сторінок зо двадцять Манфред намагався довести те, що чорне - це біле. Той самий підтекст читається в твоїх дописах тут. Поклади руку на серце і відверто скажи, що ти без всіляких лівих думок та конкретики на певну особистість писав це, особливо передостанній допис. Так?)
Вибач мені, але переходила. Найперше те, що прив'язала мене до Монфреда і дала загальну характеристику.

А щодо постів, то я писав так, як думаю, а не під когось, шкода, що це оцінилося так.
  • 0

#34 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 16.12.2012 – 19:25

Перегляд дописуtaraBooka (15.12.2012 – 11:43) писав:

Це вже трохи інша тема. Мої подруги, що зараз живуть за кордоном, дуже важко адаптуються до такого суспільства, де недружба переважає.
Що казати - всі люди різні. Мені подобається жити тут, де я живу і при такій культурі. Подобалося навіть ще, коли я виїхала у Польщу на заробітки і працювала по 16 год. вдень (на швейній фабриці, щоб попередити всякі домисли :) ) Там відчувається повага до людини, як особистості, ввічливість до кожного, без такого знайомого надутого нахабства. Тоді я ніби на світ народилась, я і не знала, що таке життя можливе. І неправда, що люди байдужі і не допомагають. Може тоді, коли вона, та допомога, входить у привичку і використовування - таке теж швидко розкушують. Потім довелось трохи більше побачити: деякі країни Західної Європи, пару штатів США, та і тут, де живемо, пережили різні урагани, посуху і пожежі, - я би не сказала, що люди байдужі чи егоїстичні. Недавно наші сусіди врятували мене від наркоманів, як ми потім зрозуміли, яких я найняла для роботи в саду і вони почали агресивно себе поводити. І ми з ними, сусідами, просто дружні, вітаємось, перекинемось пару словами при нагоді, діти їхні ввічливі, але без надмірної нав"язливості. Іншого разу і для інших людей я посиділа з малим (і готувалась морально дайперс міняти, але не треба було, він вже був на самообслуговуванні). Але вони не очікували від мене, що постійно і при любому капризі буду для них нянею. Думаю, що то якраз тут та тяжковловима різниця щодо допомоги. Допомога не заміняє щоденної відповідальності за організованість свого життя і не полягає у використовуванні. інших.

Але вважається неприпустимим влазити в особисті справи, просто так, з цікавості, як от питати про величину зарплати, а чи вийшла заміж, а чи маєш діти, а не маєш - то чому, і всяке таке.

Цитата

Я знаю, здається, до чого Ви це написали, є вислів: "Не роби добра - не отримаєш зла", тобто можна жити автономно, нікого до себе не наближаючи, і це зведе до мінімуму можливість помилки.
Ні, воно не так, не знаю навіть, як інакше про це сказати. Може: дружба чи взаєморозуміння - дуже рідкісна річ і не варто її сподіватись на кожному кроці, бо тоді дійсно буде розчарування. А от бути привітним і доброзичливим до кожної людини і навіть тварини, просто так, бо ми земляни, хіба що у випадку агресії і треба захищатись, - так живуть люди навколо мене, з тим і мені легко і радісно.

Перегляд дописуЛесик (15.12.2012 – 22:58) писав:

а десь на краю пустелі Сахара така відособленість була б рівносильна самогубству
Та ні, то різні речі, може просто я непонятно виражаюсь.

Перегляд дописуОлеська (15.12.2012 – 22:32) писав:

А хіба потрібно пізнавати людину, яка робить тобі зле? Хіба що с точки зору, що ворога треба тримати як найближче.
Це нормально, що людину, яка творить зло, сприймають як злу людину. Гірше, коли на зло закривають очі - зло, безнаказане зло нікуди не дівається.
Згідна! В таких випадках можна собі безконечно серце краяти і печінки їсти, ну і найчастіше воно буде, як гойданка: вверх і вниз. Соціопати (люди, що відчувають задоволення від того зла, що причиняють) не міняються, вони тим і живуть, вони такі є, але нема ніякої причини мучити ними себе. Гірше, коли воно в сім"ї таке, але в тяжких випадках теж треба міняти, життя коротке :)

Перегляд дописуwizm (16.12.2012 – 08:12) писав:

Врешті оцінюють людину по ділах, а не словах,
Може звучатиме банально, але з кожною Дамою, котра дописала на цій сторінці, піду у розвідку.
Гарно сказано, дякую (попередньо провірила, чи я теж на цій сторінці :) )
  • 1

#35 taraBooka

    барабука)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1460 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 17.12.2012 – 10:12

Перегляд дописуAquarius-ka (16.12.2012 – 19:25) писав:

Що казати - всі люди різні. Мені подобається жити тут, де я живу і при такій культурі. Подобалося навіть ще, коли я виїхала у Польщу на заробітки і працювала по 16 год. вдень (на швейній фабриці, щоб попередити всякі домисли :) ) Там відчувається повага до людини, як особистості, ввічливість до кожного, без такого знайомого надутого нахабства. Тоді я ніби на світ народилась, я і не знала, що таке життя можливе. І неправда, що люди байдужі і не допомагають. Може тоді, коли вона, та допомога, входить у привичку і використовування - таке теж швидко розкушують. Потім довелось трохи більше побачити: деякі країни Західної Європи, пару штатів США, та і тут, де живемо, пережили різні урагани, посуху і пожежі, - я би не сказала, що люди байдужі чи егоїстичні. Недавно наші сусіди врятували мене від наркоманів, як ми потім зрозуміли, яких я найняла для роботи в саду і вони почали агресивно себе поводити. І ми з ними, сусідами, просто дружні, вітаємось, перекинемось пару словами при нагоді, діти їхні ввічливі, але без надмірної нав"язливості. Іншого разу і для інших людей я посиділа з малим (і готувалась морально дайперс міняти, але не треба було, він вже був на самообслуговуванні). Але вони не очікували від мене, що постійно і при любому капризі буду для них нянею. Думаю, що то якраз тут та тяжковловима різниця щодо допомоги. Допомога не заміняє щоденної відповідальності за організованість свого життя і не полягає у використовуванні. інших.

Але вважається неприпустимим влазити в особисті справи, просто так, з цікавості, як от питати про величину зарплати, а чи вийшла заміж, а чи маєш діти, а не маєш - то чому, і всяке таке.


Ні, воно не так, не знаю навіть, як інакше про це сказати. Може: дружба чи взаєморозуміння - дуже рідкісна річ і не варто її сподіватись на кожному кроці, бо тоді дійсно буде розчарування. А от бути привітним і доброзичливим до кожної людини і навіть тварини, просто так, бо ми земляни, хіба що у випадку агресії і треба захищатись, - так живуть люди навколо мене, з тим і мені легко і радісно.
Aquariuska, я рада, що Ви доповнили свою відповідь цим постом, бо саме такою я Вас відчуваю, а з першої відповіді випливало, що Ви більш обережна (теж не знаю, чи досить точно висловлююсь) людина.
Щодо помилок. Я думаю, що кожна людина виробляє певні "маркери", за якими (вільно чи невільно) оцінює інших на предмет можливості дружніх стосунків. Для мене це ставлення до нації, зокрема - української, тобто людина може говорити і російською, але має поважати право українців на самовизначення, ще помітила, що Помаранчева революція чітко поділила для мене людей на тих, із ким знайти спільну мову значно більше шансів (і менше шансів отієї "помилки"), і тих, із ким, на жаль, це майже нереально. В родинних стосунках - це відсутність стереотипів штибу "чоловік повинен завжди бути сильним, а жінку прикрашає слабкість". Є ще щось, всього зразу не пригадаєш. Але коли ці теми обоговорені, то певна картинка про людину, якою вона є для мене, вже складається (і розумію, що в іншої сторони відбувається приблизно те ж). А далі - відповідно, або людина, як Ви пишете, покроково наближається, і, як правило, стає досить близькою, або ж залишається на рівні знайомого.
І якщо дружба - це рідкість, то мушу зауважити, що якось мені везе на хороших людей :)
  • 1

#36 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 18.12.2012 – 21:06

Перегляд дописуtaraBooka (17.12.2012 – 10:12) писав:

Щодо помилок. Я думаю, що кожна людина виробляє певні "маркери", за якими (вільно чи невільно) оцінює інших на предмет можливості дружніх стосунків. Для мене це ставлення до нації, зокрема - української, тобто людина може говорити і російською, але має поважати право українців на самовизначення, ще помітила, що Помаранчева революція чітко поділила для мене людей на тих, із ким знайти спільну мову значно більше шансів (і менше шансів отієї "помилки"), і тих, із ким, на жаль, це майже нереально. В родинних стосунках - це відсутність стереотипів штибу "чоловік повинен завжди бути сильним, а жінку прикрашає слабкість". Є ще щось, всього зразу не пригадаєш. Але коли ці теми обоговорені, то певна картинка про людину, якою вона є для мене, вже складається (і розумію, що в іншої сторони відбувається приблизно те ж). А далі - відповідно, або людина, як Ви пишете, покроково наближається, і, як правило, стає досить близькою, або ж залишається на рівні знайомого.
І якщо дружба - це рідкість, то мушу зауважити, що якось мені везе на хороших людей :)
Ви тут гарно висловились про маркери. Так воно і є, і так, свідомо чи несвідомо ми оцінюємо людей. Також рада, що у Вас багато друзів, це дійсно рідкість, найчастіше - знайомство. Що теж непогано.

Цитата

з першої відповіді випливало, що Ви більш обережна (теж не знаю, чи досить точно висловлююсь) людина.
Мушу признатись, що то теж правда. І навіть недостатньо обережна, ще треба допрацьовувати :) Переглянувши свою недавню історію з наркоманами, я зрозуміла, чому вони мене обрали для свого обману - я для них виглядала просто дурна. Вони працювали для сусідки (що працює у соціальній службі і так, думаю, вона з ними познайомилась). З ними був їхній син, десь років 8-ми, було дуже гарячо і так виглядало, що вони не мають води. Ну і я їх запропонувала воду з ледом, скористуватись туалетом, якщо треба, потім вона ще ногу подряпала і я їй допомогла з перев"язкою. Одним словом - тут ніхто не запрошує незнайомих додому, навіть зі знайомими найчастіше зустрічаються у ресторанах. Сусідка могла бути вдома, але вважала то не її справою. Тобто я у їхніх очах виглядала такою тупою тютею, в якої на чолі написано "нагода обманути, не пропусти!". Ну і вони запропонували свою допомогу найняти їх привезти і розкидати мульчу. Тут пішло одне "як не треба" за іншим. Не треба було зв"язуватись з людьми без ліцензії (мужчина навіть не мав прав водія), не треба було давати гроші наперед, не треба було потім вислуховувати всякі оправдання, що їм колесо спустило, що нема чим заправитись, що вони захворіли і всякі інші дурниці - пожаліла бідну сім"ю, що стає на ноги. І потім, коли вони (підозрюємо, що під-час ломки і тому агресивні) нарешті приїхали і почали вимагати більше грошей, то якби не великий, як шафа, інший сусід (чоловік був на роботі) - хто знає, як би воно повернулось. Та сусідка, що вони для неї працювали і яку ми знали багато років (і навіть думали, що дружили) - відразу відкараскалась, що вона нічого про них не знає, навіть номера телефону (то неправда, навіть ми знали). Мораль цієї байки: добро не буває непокараним. І ще одна мораль: люди проявляються у екстемальних ситуаціях, сюсі-пусі можуть тягнутись роками, поки щось важливе не покаже правдивих кольорів.

Це, правда, одинокий і екстремальний випадок, але є багато інших. Наприклад, я дуже-дуже рідко мала нагоду чути, щоб росіяни чи поляки відповіли мені люб"язністю і перейшли на мою мову, або хоч кілька слів сказали. Як не дивно, але частіше чула від американців, хоч для них "дякую" чи "прошу" - цілі тортури. І одна справа жити у центральній Польщі, а зовсім інша, коли півлітака українці, що КУПИЛИ квитки на той задрипанець, але обслуга швидше застрелиться, ніж вимовить хоч одне українське словою ( те саме но-но: хотіла дати бизнес "братам-слов"янам"). Тому тепер, в подібних випадках, я перестала вискакувати з тапків і просто кажу, що розумію, але продовжую говорити українською чи англійською (вона нейтральніша). То не поширюється на літературу: знати інші мови і говорити - "дві великі різниці". Ну і багато всякого іншого, коли доброзичливість сприймається, як нагода використовувати.

Помимо того всього вважаю, що неможливо нормально жити в суспільстві без того, щоб кожній зустрічній людині (і тварині) не давати кредиту довіри, поваги і ввічливості (але вчасно знати, де зупинитись). Ну, а дальше - вже як вийде.

Така нинішній крик душі "цьотки з Занзібару" :)

Повідомлення відредагував Aquarius-ka: 18.12.2012 – 21:30

  • 1

#37 taraBooka

    барабука)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1460 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 19.12.2012 – 09:58

Перегляд дописуAquarius-ka (18.12.2012 – 21:06) писав:

про маркери. Так воно і є, і так, свідомо чи несвідомо ми оцінюємо людей.
Вочевидь, у мене "маркерів" більше. :) А зокрема - на людей, залежних від пляшки, голки... На жаль, доводилося стикатися з такими явищами в досить близькому оточенні.
Дуже сподіваюся, що Ваша довірливість не дуже дорого Вам коштувала. Не звинувачуйте себе, "залежні" - особлива категорія людей, вони ж навіть собі не належать за великим рахунком.
  • 1

#38 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 19.12.2012 – 20:37

Дякую, Тарабуко, за підтримку :) Але на все є свої причини. Думаю, що цей урок нам ще недорого обійшовся, до того ж розставив багато по місцях. Нема нічого задурно, так і тут. І навіть не так справа у тих "залежних", хоч теж, але їх я знала коротко, а от сусідку більше 10-ти рр. і ми ніби дружили, і навіть то не перший раз, що вона нас підставила. Ну то варто було зробити висновки... Недаремно є багато життєвих правил, які не варто порушувати, як от: не зупинятись і не брати пасажирів. Може серед них є і добрі, але ніхто не хоче рискувати, а за тих, хто ризикнув - часто чути в новинах.
  • 1

#39 taraBooka

    барабука)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1460 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 20.12.2012 – 11:10

Ця тема якось перетворилася на діалог :) Я тільки ще хотіла у Вас уточнити: спершу Ви писали, що сусіди Вам допомогли впоратися із наркоманами, а потім - що сусідка "підставила". Це різні сусіди чи Ви переоцінили ситуацію?
  • 1

#40 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.12.2012 – 14:22

Перегляд дописуManfred (20.12.2012 – 13:00) писав:

Тобто, тут виникає плутанина між справжньою людиною і нашими уявленнями про неї.
Плутанина, мабуть, завжди буде. Каже бо народна мудрість а правда в тому є, що щоби пізнати людину, треба з нею пуд солі з'їсти. Пізнати, то знати добре, що то за людина, чи вона добра, чи зла. Дуже рідко трапляються люди, щоби були або повністю добрими, або повністю уже такі злі. Просто щось може в людині домінувати. При тому треба ще говорити окремо про обставини, які оточують людину.
Тут уже звучала думка, що коли є критичні ситуації, людина якраз себе і проявляє.Але й тут далеко не завжди вартує засуджувати людину.
Хоча вберегтися треба.
  • 1



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних