Перейти до вмісту

Дитячі казки


Повідомлень в темі: 8

#1 raIrakku

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 181 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:столиця українського гончарства

Відправлено 14.06.2012 – 10:19

  • 10
Казки є дуже важливим видом творчості. Вони навчають дітей бачити прекрасне в навколишньому світі, відчувати барвистість, багатство життя.
Казки передають колорит народних звичаїв, містять основи народного світогляду, закладають дітям міцні підвалини народної моралі. Так, Грінченко відзначав, що казка є чудовим навчальним матеріалом. Тож не дивно, що історія виникнення казок вже нараховує тисячі років.
Зображення
Зокрема, українська народна казка, попри її багатоманітність, становить єдиний, монолітний блок нашої народної культури, утворений кількома потужними пластами, які виникли в різні історичні епохи. Найдавніші казки склалися задовго до виникнення державних утворень на нашій землі, до прийняття нашими предками християнства. Це, насамперед, казки про тварин, фантастичні казки, як-от казки про Яйце-райце, про Котигорошка.

Чимало українських письменників теж творили казки. Серед них Іван Франко,Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

Використовуючи народні мотиви для створення казок, наші письменники поповнювали скарбничку української культури. Так само і авторські казки, передаючись від батьків до дітей, з часом теж можуть стати народними.
__________________________________________________________

Тому пропоную в темі збирати цікаві і звичайно повчальні дитячі казки

Вимоги:
  • азва, автор чи походження казки(країна)
  • опис
  • додаткові матеріали.
__________________________________________________________
розпочну,

КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА

Зображення


Жили собi дiд i баба, а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi:

- Ходімо, діду, в ліс по грибки!
От і пішли, бере баба грибки, коли дивиться - у кущику гнніздечко, а в гніздечку качечка сидить.
От вона дідові:
- Дивись, діду, яка гарна качечка!
А дід і каже:
- Візмемо її додому, хай вона в нас жиє.

Стали вони її брати, коли дивляться - а в неї ніжка поламана. Взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко і посадили туди качечку, а самі знов пішли по грибки.
Вертаються, аж дивляться, що в них так прибрано, хліба напечено, борщик зварений. От вони до сусідів:
- Хто це? Хто це?
Але ніхто нічого не знає.

Другого дня знову пішли дід і баба по грибки. Приходять додому - аж у них і варенички зварені, і починочок стоїть на віконці. Вони знов до сусідів:
- А чи не бачили кого?
Кажуть сусіди:
- Бачили, бачили! Дівчина, від криниці воду несла. Така гарна дівчина, тільки кривенька трішечки.
От дід і баба думали-думали, хто б це був, а потім баба й каже:
- Зробимо, діду, так: скажемо, що йдемо по грибки, а самі заховаємось і будемо виглядати, хто до нас воду понесе.
Так і зробили.

Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж з хати виходить дівчина з коромислом, така гарна, така гарна, тільки кривенька трошки.
Пішла вона до криниці, а діді і баба тоді в хату, дивляться - аж у гніздечку нема качечки, тільки повно пір'ячка. Вони тоді взяли гніздечко тай кинули у піч, воно там і згоріло.

Коли ж іде дівчина з водою. Ввішла в хату, побачила діда з бабою та зараз до гніздечка - аж гніздечка нема. Вона тоді як заплаче! Дід і баба до неї, кажуть:
- Не плач, будеш в нас за доню, а ми будемо тебе любити, як рідну дитину!

А дівчина каже:
- Я б довіку жила у вас, якби не спалили мого гніздечка та не підглядали за мною, а тепер - не хочу. Зробіть мені діду кужілочку та веретенце, я піду від вас.
Дід і баба плачуть, прохають її залишитися, а вона не схотіла.

От дід зробив їй кужілочку й веретенце, вона взяла, сіла на дворі й пряде. Коли ж летить качечок табуночок, побачили її та й співають:

Он де наша діва,
Он де наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовбці
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить,
Скиньмо їй по пір'ячку,
Нехай летить з нами!


А дівчина їм відказує: Не полечу я з вами,

Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!


От вони їй скинули по пір'ячку, а самі полетіли далі.
Коли ж летить другий табуночок, і ці теж:

Он де наша діва,
Он де наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовбці
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить,
Скиньмо їй по пір'ячку,
Нехай летить з нами!


А дівчина їм відказує: Не полечу я з вами,

Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!


Ось і вони їй скинули по пір'ячку, а самі полетіли далі.
Аж ось летить третій табуночок, і теж:

Он де наша діва,
Он де наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовбці
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить,
Скиньмо їй по пір'ячку,
Нехай летить з нами!


Скинули по пір'ячку, дівчина покаталась у пір'ячку, зробилася качечкою і полетіла з табуночком.
А дід і баба знову залишилися самі собі.



#2 Равлик2011

    Частий гість

  • Заблоковані
  • PipPipPip
  • 58 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Одеса

Відправлено 14.06.2012 – 22:01

А можна в цій темі спробувати написати свою дитячу казку?
В мене є пару цікавих ідей щодо сюжету.
  • 0

#3 raIrakku

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 181 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:столиця українського гончарства

Відправлено 14.06.2012 – 22:36

Перегляд дописуРавлик2011 (14.06.2012 – 22:01) писав:

А можна в цій темі спробувати написати свою дитячу казку?
В мене є пару цікавих ідей щодо сюжету.
так, але якщо вона й справді для дітей і повчальна))
  • 1

#4 Равлик2011

    Частий гість

  • Заблоковані
  • PipPipPip
  • 58 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Одеса

Відправлено 14.06.2012 – 22:36

Правда я писатиму всю казку не одразу все в один допис, а поступово напишу протягом декількох дописів.)

Повідомлення відредагував Равлик2011: 14.06.2012 – 22:37

  • 1

#5 Равлик2011

    Частий гість

  • Заблоковані
  • PipPipPip
  • 58 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Одеса

Відправлено 15.06.2012 – 02:04

Трохи закрутився, думав вже завтра писати, але щось не спиться то вирішив сісти і трохи пописати на сон грядучій))

М’ячик


Ранкова свіжість наповнювала ліс. Сонячні промені грайливо блискали через ніжно-зелене, весняне листя дерев.

- Давай! Подавай, я ловлю! – кричало весело цуценятко.

- Лови! – веселим сміхом заходилося котенятко, кидаючи маленького синього м’ячика.

- Впіймав! – гукнуло цуценятко, влучно перехопивши м’ячик в повітрі і з хрускотом завалилося в кущі малини, які росли на краю галявини.

- Ти де?! Я тебе не бачу! – гукало, посміхаючись, котенятко.

- Та тут я, – потихеньку вилізло з густих кущів цуценятко, потираючи забитого бока і виймаючи малинові колючки з носа, але це не вплинуло суттєво на його настрій і цуценятко продовжувало посміхатися.

- Ну де ти там?! - нетерпляче гукало котенятко і підстрибувало з іншого боку галявини. – Я чекаю подачі!

- Лови! – замахнулося цуценя і м’ячик кулею шугнув крізь прохолодне, ранкове повітря на інший бік галявини.

Неподалік в кущах сидів на пеньку бобер і з цікавістю спостерігав за цією грою, жуючи смачні, солоденькі цукерочки. Йому сподобався маленький синій м’ячик і йому теж захотілося мати такий м’ячик. З’ївши чергову цукерочку, він запустив руку в пакуночок і з запальним, мисливським виразом обличчя почав ретельно з шурхотом шарити серед пустих обгорток від цукерок, які вже переповнювали пакет, шукаючи чи не залишилася там ще цукерочка. Пошаривши з хвилину, бобер з сумом зрозумів, що це була остання цукерочка. Він вже хотів роздратовано жбурнути пакет під дерево, але раптом йому в голову стукнула ідея. Він придумав, як можна обдурити цуценя з котеням і забрати у них м’ячик. Бобер швиденько напхав землі в пусті обгортки від цукерочок, ретельно їх загорнув так, що на вигляд здавалося, що в обгортках загорнуті справжні цукерочки. Весело помилувався своєю роботою, і потішившись з того який він вумний, бобер потихеньку потопав до котеня з цуценям, які продовжували весело грати на галявині, нічого не підозрюючи. Вийшовши на галявину, бобер весело і лагідно посміхаючись, гукнув:

- Я приніс вам цукерки! - і бобер помахав пакетом, крізь прозору плівку якого, було видно шоколадні цукерочки. Звісно вони були не справжніми, але це було не видно одразу.

- О! цукерки! – зраділи цуценя і котеня, і підбігли до бобра.

- Стоп, стоп, стоп, - зупинив їх бобер. – Я пропоную обміняти ось цей чудовий, величезний пакунок смачнючих, солоденьких цукерочок на ваш малесенький, нікчемний, брудний хаха м’ячик.

- Може поміняємося? – звернулося котеня до цуценя.

- Давай, - відповіло цуценя, дуже вже йому хотілося поласувати тими шоколадними цукерочками. І вони віддали свій м’ячик.

- От і чудово, - не приховуючи, радості, вигукнув бобер, посміхаючись на всі свої стальні зуби. Бобер взяв м’ячик і швиденько потопав геть з галявини. А цуценя і кошеня радісно всілися на галявині і почали діставати з пакуночка шоколадні цукерочки…

- Що це таке? Поглянь… - з подивом сказало котеня, розгорнувши обгортку цукерочки. – В обгортці, замість шоколадної цукерочки, загорнута звичайна грудочка землі.

- І в мене те саме… - обурилося цуценя. Потім вони перевірили всі цукерочки і

скрізь було те саме. Котеня з цуценям з прикрістю зрозуміли, що підступний бобер їх надурив і забрав їхній м’ячик. Котенятко аж розплакалося, дуже вже йому було шкода, що вони віддали за дарма бобру такий гарний м’ячик.

- Нам потрібно було перевірити цукерочки перед тим як міняти їх на м’ячик, - з сумом сказало котенятко.

- Це правда, - погодилося цуценя. – Тепер в майбутньому ми завжди будемо ретельно перевіряти те що обмінюємо або купуємо. Правда?

- Ага, - погодилося котеня. – Але що нам тепер робити?

- Ходімо до бобра і будемо вимагати, щоб він повернув наш м’ячик! – рішуче сказало цуценя.

- Точно! – погодилося котеня і вони пішли стежкою…


Продовження буде…)

Повідомлення відредагував Равлик2011: 15.06.2012 – 02:04

  • 1

#6 Равлик2011

    Частий гість

  • Заблоковані
  • PipPipPip
  • 58 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Одеса

Відправлено 15.06.2012 – 09:20

raIrakku, що скажете, чи нормально в мене вийшло? Чи варто писати продовження?
  • 0

#7 raIrakku

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 181 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:столиця українського гончарства

Відправлено 15.06.2012 – 15:16

мені сподобався нюанс з цукерками, мабуть кожен в дитинстві через це проходив, погано вчиняли ті хто лукавив, але були випадки що ошукані діти мстилися так, що перетворювалися на мострів.

зацікавив ))
  • 0

#8 Равлик2011

    Частий гість

  • Заблоковані
  • PipPipPip
  • 58 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Одеса

Відправлено 15.06.2012 – 15:40

ок
тоді потихеньку продовжуватиму писати)
  • 0

#9 Равлик2011

    Частий гість

  • Заблоковані
  • PipPipPip
  • 58 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Одеса

Відправлено 15.06.2012 – 21:18

А тим часом бобер лежав на сонечку, біля своєї нори і розважався, підкидаючи нехотя м’ячик до гори. Побачивши, що до нього наближаються цуценя і кошеня, з явно обуреними обличчями, бобер швиденько підхопився і поліз у свою нору.
Цуценя з котеням побачили, як бобер сховався, і підбігли швиденько до його нори.

- Бобер! – гукнуло обурено цуценя. – Віддавай наш м’ячик! Ти нас обдурив!

- Нічого не знаю! – глухо пролунав голос бобра з нори. – Ми помінялися чесно і я не збираюся вам нічого повертати.

- Ні! Не чесно! – обурено вигукнуло котеня. – Замість цукерок в обгортках були звичайні грудочки землі!

- Нічого не знаю, - лунав голос з нори. – Я вам дав пакунок зі справжніми цукерками, так що не брешіть!

Зрозуміли тоді котеня з цуценям, що бобер не хоче по доброму повертати їм м’ячик. І тоді вони придумали, як змусити бобра повернути їм м’ячик. Кошеня з цуценям підійшли до водяної колонки, яка була розташована неподалік, на пагорбі, і прогребли разом лапками довгий рівчачок від колонки до нори, де сховався нахабний бобер. Потім повернулися до водяної колонки і з усієї сили надавили на ручку, яка стирчала з колонки. Враз з колонки заплюскотіла і полилася вода прямо в рівчачок. А так як колонка була на пагорбі то водичка з пагорба по прокопаному рівчачку швиденько потекла бурною, гірською річечкою, вниз прямо в нору до бобра…

- Рятуйте! Буль-буль… – залунало одразу з нори і вода повністю заповнило нору бобра.

За мить м’ячик виплив із нори і котеня з цуценям радісно посміхаючись підбігли, забрали його і побігли гратися далі. А потім за хвилину з нори випірнув бобер і виплюнув з рота фонтанчик води.

- Тху, гади! – плюнув обурено бобер. – Мало не втопили мене. Казала мама мені, що обманювати – це погано, а я бовдур не послухався її.


От і казочки кінець, а хто слухав – молодець.)
  • 1



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua