Перейти до вмісту

Українські художники


Повідомлень в темі: 38

#1 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 27.05.2012 – 11:18

  • 50
Хочу поговорити про українських художників та їхню творчість. Чомусь живопис є тим видом мистецтва, у якому я знаю дуже мало майстрів, життя яких тим чи іншим чином пов'язано з Україною. Мене це і спонукало створити цю тему, пошукати матеріал в інтернеті, поділитися ним.
Щоби нормально представляти себе в світі, не бути без роду-племені, зрештою якщо ми себе просто поважаємо і хочемо йти до майбутнього, потрібно знати, що саме українські генії створити, а я можу згадати багато літераторів, композиторів, письменників, поетів, кінематографістів, акторів, співаків, режисерів, науковців. А от художників чомусь не дуже багато, вже не кажучи про їхню творчість. Тож пропоную називати великих українських художників, скульпторів, інших великих живописців, публікувати їхню біографію, а найважливіше - публікувати фото їхніх творів.
______________________________________

Талант здобувається великою любов'ю (с) Катерина Білокур

Роби те що можеш, з тим, що маєш, там де ти є (с) Теодор Рузвельт


У своїх перших постах я згадаю Катерину Білокур.
Найперше публікую дві її картини, які особисто мені подобаються.

Півонії (1946), Катерина Білокур:
Зображення

Квіти на блакитному фоні (1942-1943), Катерина Білокур:
Зображення

Тепер трошки про життя Катерини Білокур.
Біографія у Катерини дуже цікава. Я поважаю таких людей.
Катерина Білокур народилася в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер це Яготинський район Київської області). Дата народження не відома. Вважається, що Катерина Білокур 25 листопада (7 грудня) 1900 року. Таке припущення точної дати народження художниці вважається через те, що у цей день церква відзначає день святої великомучениці Катерини, в честь якої і назвали її.

Приблизно у 6-7 років Катерина навчилася читати. Батько й дід спочатку допомагали їй у цьому і були надзвичайно здивовані завзяттям і успіхами дівчинки. Тому у сім'ї було вирішено - у школу Катрю не віддавати, оскільки читати вона і так уміє, а економія одягу й взуття - величезна. Краще посадити її за прядку. Це дуже вплинуло на долю Катерини, адже перешкоджало і здобути якусь художню освіту, і навіть зробити якісь виставки картин - всюди потрібно було мати документ про освіту.

Важко сказати, коли саме майбутня художниця почала малювати, але, мабуть, в дитинстві. Малювала вуглем на шматочках полотнини. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як вважали родичі, заняттям і суворо заборонили малювати. Від тоді дівчинці доводилося малювати потайки.


За даними різних джерел (за однією версією - у календарі, за іншою - у часописі "Радянське слово") Катерина Білокур у 1922 чи 23 році прочитала про Миргородський технікум художньої кераміки. Навіть слово "кераміка" виявилося для неї незнайомим, а от слово "художній" було зрозумілим. Уперше покинувши Богданівку, Катерина Білокур вирушає до Миргорода. Її багаж складався із двох малюнків: "копія з якоїсь картинки" і начерк дідівської хати з натури, - виконаних уже не на полотнині, а на спеціально придбаному для цього випадку папері. Малюнки могли б свідчити, що дівчина, справді, має талант, достатній для вступу до технікуму. Але розмова у Миргородському технікумі закінчилася одразу, як тільки виявилося, що дівчина не закінчила семирічки. На малюнки Каті навіть не глянули.

Катерина не зламалася, малювати не кинула, незважаючи ні на що. Навіть ще завзятіше взялася за роботу, із надією повторити спробу. У 1928 році вона знову вирішує спробувати свої сили. Цього разу у Київському театральному технікумі. Однак і тут розмова закінчилася на документі про шкільну освіту.

Після чергової невдачі, Катря Білокур змушена була опановувати непросте ремесло художника сама. Малюнки вугіллям на шматочках полотнини залишилися в минулому. В минулому й картини, створені фарбами власного виготовлення на картоні й фанері. Аквареллю й олівцем вона завжди працювала мало і неохоче. Художницю найбільше приваблювали олійні фарби. Вони здавались їй сліпучими, навіть їх назви звучать казково: кіновар світло- і темно-червона, кобальт темно-синій, ультрамарин, кадмій червоний, краплак темно-рожевий... Це її улюблені фарби. Пензлі вона робила сама - вибирала з котячого хвоста волоски однакової довжини: 9, 12 або 36. Для кожної барви свій пензлик.

Наставники в оволодінні масляним живописом у Катрі Білокур усе-таки були. Хтось навчив її ґрунтувати полотно, тому що спочатку вона намагалася писати безпосередньо на полотні, але картини швидко темніли і жухли. Вважається, що їй могли допомогти учитель Іван Григорович Калита, теж художник-аматор, та іконописець із Cмотриків, єдиний художник, якого поважав її батько. У 1934 Катя Білокур малює кртину "Берізка" - одну із трьох картин, які принесли їй світову славу. Через рік народжується "Квіти над тином" - інший прославлений шедевр.


Квіти над тином (1935), Катерина Білокур:
Зображення

На жаль, я поки не знайшов ніде, фото картини "Берізка" (1934). Якщо хтось його має, опублікуйте, будь ласка.

1939 рік визначив подальшу долю художниці. Гостюючи у сестри Люби Тонконіг, Катя почула по радіо пісню "Чи я в лузі не калина була?" у виконанні прославленої Оксани Петрусенко. Вражена піснею й голосом Катерина, посилає листа співачці. Вкладений у конверт разом із листом малюнок на шматочку полотна - калина, вразив Оксану Петрусенко. Вона радиться із друзями - Касіяном, Тичиною, іде у Центр народної творчості, викладає суть справи. У Полтаву надходить розпорядження - з'їздити у Богданівку, знайти Катрю Білокур, поцікавитися її роботами.

І от у село приїжджає Володимир Хитько, що очолював тоді художньо-методичну раду обласного Будинку народної творчості. Вражений роботами, декілька картин він забирає із собою в Полтаву, показує колезі і другу, художнику Матвієві Донцову. Було вирішено негайно влаштувати виставку. І в 1940 році в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка художниці-самоучки з Богданівки Катрі Білокур, яка складалася з 11 картин.

Успіх величезний. Катерину Білокур преміюють поїздкою до Москви, у якій її супроводжує Володимир Хитько. Художниця відвідує Третьяковську галерею, Пушкінський музей, музей Леніна. Головне враження - "малі голландці", художники-передвижники і французькі імпресіоністи. Якийсь час після цієї поїздки вона не могла писати. Але заспокоївшись, вона знову й знову пише квіти, які не може не писати, тому що краще за них немає нічого у світі. У 1941 році Катря Білокур створює відомі "Польові квіти".


Польові квіти (1941), Катерина Білокур:
Зображення

Почалась війна. У 1944 році в Богданівку приїжджає директор Державного музею українського народного декоративного мистецтва Василь Нагай - запропонувати виставку і закупити картини. До речі, саме завдяки його старанням цей музей має найкращу колекцію робіт Катрі Білокур.

Одна за одною створює художниця свої прославлені картини - "Декоративні квіти" (1945), "Привіт врожаю" (1946), "Колгоспне поле" (1948-1949), "Цар Колос (1949), "Сніданок" ("Снідання") (1950), "Квітка і берізка ввечері" (1950), "Кавун, морква, квіти" (1951), "Квіти і виноград" (1953-1958), "У Богданівці на Загреблі" (1955), "Георгіни" (1957), "Півонії" (1958), "Натюрморт із колосками і глечиком" (1958-1959), "Букет цвітів" (1959)…

Квіти художниця писала завжди живі, з натури, нерідко поєднуючи в одній картині весняні о осінні - така картина створювалася природньо, з весни до осені. Працювала самозабутньо, але не поспішаючи. Була творцем пейзажів і портретів.

Повоєнна біографія богданівської письменниці дещо краща. У 1949 році була прийнята до Спілки художників України, у 1951 - нагороджена орденом "Знак пошани", одержала звання Заслуженого діяча мистецтв України, а 1956 року - Народного художника України. Твори Катерини Білокур регулярно регулярно експонують на виставках - у Полтаві, Києві, Москві та інших містах.


Мрія переїхати до Києва залишилася тільки мрією.

У богданівської хукдожниці з'являються учні: Ольга Бінчук, Тамара Ганжа, Галина Самарська.

В останні роки вона тяжко хворіла, давалися взнаки злигодні тогочасного сільського побуту, невлаштованність в особисттому житті, хвороба матері. Померла художниця 9 червня 1961 року. А в 1977 році в селі Богданвці відкрито меморіальний музей Катерини Білокур, на території якого встановлено пам’ятник.
Творчість художниці з села Богданівки належить до найкращих надбань української культури ХХ століття, вона стала предметом вивчення й дослідження мистецтвознавців. У Яготинському історично-краєзнавчому музеї розгорнуто дві експозиції з її живописною та графічною спадщиною, а в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві є великий «білокурівський» зал, в якому зібрано найкращі її творіння. Композитор Леся Дичко в 1983 році створила балет «Катерина Білокур», поставлено одноіменний телеспектакль (1980), документальний фільм «Чарівний світ Катерини Білокур» (1986) та художній двосерійний фільм «Буйна» (1989).

Три картини Білокур - "Цар-Колос", "Берізка" і "Колгоспне поле" - були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі 1954 року. Тут їх побачив Пабло Пікасо. Весь світ облетіли його слова: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!" Він порівнював Катерину з іншою великою художницею-самоучкою - Серафін Луїз із Сандлі.
_________________________________________

Пропоную подивитися цікавий фільм про Катерину Білокур.
Катерина, мабуть з самого дитинства любила малювати, але батьки це аж ніяк не схвалювали, щоби Катря тільки не робила.
Якось одного разу мати дорікнула дівчині, що її подруги давно уже вийшли заміж, мають щасливі сім'ї, дітей, а ти тільки те й робиш, що чортів малюєш. Мати за доньку по-своєму хвилювалася, її дуже смутило те, що Катря не шукає своєї долі, а тільки мріє малювати. Але малювати їй родина, мабуть, строго забороняла.
Задля того, щоби вибороти право малювати Катря готова була навіть піти на самогубство. Детальніше у фільмі.


Повідомлення відредагував Друг Бобер: 27.05.2012 – 11:46


#2 raIrakku

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 181 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:столиця українського гончарства

Відправлено 27.05.2012 – 14:11

Тарас Шевченко.
всі знають, але чомусь забувають.



  • 1

#3 лісовик

    Абориген

  • Заблоковані
  • PipPipPipPip
  • 113 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:з лісу

Відправлено 27.05.2012 – 14:27

Намалювати гарну картину - це складно, потрібно бачити цей світ якось особливо.
Я пишаюся нашими українськими художниками.
В Україні взагалі народжується дуже багато талановитих творчих людей в самих різних галузях. Україна - країна талантів і це здорово!
  • 1

#4 raIrakku

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 181 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:столиця українського гончарства

Відправлено 27.05.2012 – 14:41

я вибачаюсь якщо щось плутаю,
але мені здається ніби саме Катерина Білокур писала свої картини з одного кутка в інший,
без попередніх ескізів малюнків, просто розпочинала з однієї сторони, а коли її пензлик торкався іншої - картина була готова.
  • 1

#5 raIrakku

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 181 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:столиця українського гончарства

Відправлено 27.05.2012 – 15:38

я в душі дитина, а тому не мож не згадати про роботи Марії Примаченко

Марія Оксентіївна Приймаченко, також Примаченко (12 січня 1909, село Болотня Іванківського району Київської області — †18 серпня 1997, Болотня) — українська народна художниця, представниця «народного примітиву» («наївного мистецтва»); лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, одна з найвідоміших українських художниць. 2009 рік — за рішенням ЮНЕСКО — визнано роком Марії Приймаченко.
Картини Примаченко експонувалися в Парижі й Варшаві, Софії і Монреалі

Твори Примаченко також народжувалися від часом несподіваних асоціацій. «Дивлюсь на підлогу — бачу, то звір, а то людина на коні»,- сказала якось Марія Авксентіївна.

Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення

ось відео

  • 2

#6 Чортеня

    Генеральний писар

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 688 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Львів

Відправлено 27.05.2012 – 18:00

Моя улюблена українська художниця - це безумовно Євгенія Гапчинська.)
Зображення

Обожнюю її картини, такі вони вже хороші та милі ^^

Зображення


Зображення

Зображення

Зображення

Зображення

мілєйшиство, правда ж?)
  • 2

#7 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 28.05.2012 – 05:59

Дякую всім за те, що публікуєте.
Добре було би, якби автори постів описали коротко роботу або принаймні вказали назву та авторів робіт. Робімо тему цікавою, а не просто набір зображень. :)
Я хочу наперед перепросити, якщо буду десь публікувати зображення картин та інших творів повторно або опис чийогось життя, після когось ще раз, а можливо і свої. Я хочу подати якнайповнішу інформацію про твір мистецтва або про те, чому вони є такими, що хотів сказати автор.

Образотворче мистецтво - це, мабуть, не зображення чогось, як фото. Це - враження, а вони навіть у кожної людини можуть бути різні. І яким треба бути генієм, щоби їх передати!
Я хочу продовжити публікувати картини Катерини Білокур. пізніше я покажу, як бачу твори інших художників.

Цар-Колос (1949), Катерина Білокур:
Зображення

Півонії (1948), Катерина Білокур:
Зображення

Мальви (1950), Катерина Білокур:
Зображення

Повідомлення відредагував Друг Бобер: 28.05.2012 – 06:00

  • 1

#8 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 28.05.2012 – 07:04

Гарна тема, Бобре! А Катерина Білокур - просто жаль читати, з якими трудами, муками і перешкодами творила ця талановита жінка. І які зворушливі її картини!

Я думаю, що в Україні ніколи не бракувало талантів, а проблема у державі. Велика, престижна держава - так само відоме її мистецтво у світі, і навпаки.
  • 2

#9 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 29.05.2012 – 05:36

Перегляд дописуAquarius-ka (28.05.2012 – 07:04) писав:

Гарна тема, Бобре! А Катерина Білокур - просто жаль читати, з якими трудами, муками і перешкодами творила ця талановита жінка. І які зворушливі її картини!
Мабуть, любов здолала усі труднощі. Жила собі жінка, робила те, що їй подобалася, до чого мала потяг. А нам залишила неоціненну спадщину.

Цитата

Я думаю, що в Україні ніколи не бракувало талантів, а проблема у державі. Велика, престижна держава - так само відоме її мистецтво у світі, і навпаки.
Талантів і справді Україні не бракувало ніколи. Звичайно, що найчастіше талант потребує розкрутки, скажемо так, щоби його якось популяризувати. От мені хочеться таке сказати: підбираючи якусь пісню до теми "Улюблена народна пісня", я ще раз зіткнувся з такою проблемою, як хороше і якісне виконання пісні. От кажуть, що українське то шароварщина і це асоціюється як щось низькопробне. Але до тієї шароварщини треба добре попрацювати, щоби сприймалося добре. Важливо пісню не просто виконати, а дотриматися усієї гармонії - голосу, колись у ній треба заспівати голосніше, ніби крик душі, а колись і показати тихий тон, ніби шепіт. Я думаю, що не тільки через престиж держави, але і через брак якісного виконання або навіть не брак, як його підтримка, стимул.
Генії якраз тим відрізняються, що тонко відчувають гармонію. Україні таких не бракувало. Бракує одного, щоби держава себе гідно в світі представляла, тоді буде і відома українська культура, а уже відоме у світі українське буде асоціюватися з Україною.

Котики (1950-ті), Катерина Білокур:
Зображення

Привіт врожаю (1946), Катерина Білокур:
Зображення

Квіти (1959), Катерина Білокур:
Зображення
  • 3

#10 raIrakku

    Постійний житель

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPip
  • 181 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:столиця українського гончарства

Відправлено 29.05.2012 – 15:50

Пошивайло Явдоха Данилівна http://uk.wikipedia....вдоха_Данилівна
(6 березня 1910 — 27 квітня 1994) — гончарна малювальниця, представниця опішнянської школи художньої мальовки.

У 18 років вийшла заміж за потомственого гончара Гаврила Пошивайла. З цього часу і починає творити. За роки спільного життя виховали 3 синів.

В Опішному існує давня традиція: твори чоловіка-гончаря мусять побувати в руках дружини-малювальниці. Тому Явдоха Пошивайло оздоблювала твори свого чоловіка рослинними й зооморфними декоративними композиціями. Малювала по сирій глині віртуозно, швидко. Мотиви мальовки народжувалися миттєво. Квіти, виноградна лоза, риби й птахи оживали на мисках, тарелях, вазах, глечиках, макітрах, барильцях, куманцях. Гончарна мальовка Явдохи Пошивайло, виконана фляндрівкою й ріжкуванням, була «густою», соковитою, яскравою, а мотиви декору – виразно неповторними. Усі чесноти українського єства, усю любов до життя, до людей і довкілля вона вкладала в те сповідальне малювання.

Виокремити саме її роботи трохи важко, тому як творила вона на виробах чоловіка Пошивайла Гаврила Ничипоровича http://uk.wikipedia....ило_Ничипорович який також був представником опішнянської школи художньої кераміки.
Але все ж вона одна з найцікавіших гончарних малювальниць в Україні, яскрава представниця опішнянської школи художньої мальовки. Вона, за беззаперечним визнанням мистецтвознавців, була малювальницею від Бога.
Зображення
на фото Явдоха і Гаврило Пошивайло зі своїми роботами

Зображення
Малювальниця Явдоха Пошивайло в домашньому музеї кераміки. Опішне, Полтавщина. Літо 1979. Фото Миколи Безноса. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів

Зображення
Зображення

Зображення

На околиці старовинного козацького містечка Опішного,
по вулиці Заливчого, 63, в яблуневому саду притулилася
затишна садиба, де проживали Гаврило Ничипорович (1909-1991) та Явдоха Данилівна Пошивайли (1910-1994) – старійшини найдавнішого і одного з найбільш відомих гончарських родів України, знаний на весь світ гончарський дует:
Він – Маестро гончарного круга, Вона – Малювальниця від Бога.
Зображення
фото з музею-садиби гончарської родини Пошивайлів

Музей-садиба гончарської родини Пошивайлів


Зображення
ЗображенняЗображення
_______________________________________________________________________________________________________

Цитата

Зображення

Дорогі співвітчизники та зарубіжні гості!

Люб’язно запрошуємо
познайомитися з гончарсько-керамологічним
священнодійством однієї з найславетніших гончарських родин України,
на власні очі побачити яскравий приклад натхненної самопосвяти глині
й самовідданого сповідування культу гончарства



Вартість: 3,00 грн. за одну особу (для дорослих) більше тут http://www.poshyvail...ua/contacts.htm

  • 3

#11 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 30.05.2012 – 09:01

Перегляд дописуraIrakku (29.05.2012 – 15:50) писав:

[center]Пошивайло Явдоха Данилівна http://uk.wikipedia....вдоха_Данилівна
Хороша інформація і гарна кераміка, гарно оздоблена. Дякую.

Я хотів би і надалі публікувати Катерини Білокур. Художниця заслуговує особливої уваги.

Жоржини (1940), Катерина Білокур:
Зображення

Квіти ввечері (1942), Катерина Білокур:
Зображення

Буйна (1944-1947), Катерина Білокур:
Зображення
  • 5

#12 wizm

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1133 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Дике поле

Відправлено 30.05.2012 – 19:37

Позитивна тема і подяка усім
Одну з картин роздрукував
Мистецтво ніби каже:- в житті є не тільки маразм, котрий нас тепер оточує
фільм в тему http://www.ex.ua/view/3013046
  • 2

#13 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 31.05.2012 – 08:25

Перегляд дописуManfred (31.05.2012 – 08:17) писав:

Акварель "Тополі" полтавського аквареліста Володимира Бернацького:
Хоча бачу не вперше - гарно. )

Молода волинська художниця Ірина Сардак.

Зображення

Зображення

Зображення
  • 1

#14 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 31.05.2012 – 10:22

Перегляд дописуkalamar (30.05.2012 – 19:02) писав:

Невже не чули про Пимоненка, Казимира Малевича (цей одночасно ідентифікував себе українцем і поляком), Бойчука, Олександра Архипенка, Богомазова, Бурлюка, чи Енді Воргола?
Якщо ж вам про ренесансне чи бароккове малярство йдеться, то у нас звичайно не було тоді нічого співмірного із західними майстрами. Але у нас тоді не було багато чого співмірного із західним. Іконопис був.
Тут Манфред мав би розказувати.
Ці імена, безперечно, я чув, але їхніх картин, скажу чесно, не знаю, треба виправлятися в цьому. Для цього тема і відкрита, щоби і самому пізнати український живопис та з іншими поділитися враженнями.

Перегляд дописуwizm (30.05.2012 – 19:37) писав:

Позитивна тема і подяка усім
Одну з картин роздрукував
Мистецтво ніби каже:- в житті є не тільки маразм, котрий нас тепер оточує
фільм в тему http://www.ex.ua/view/3013046
Дякую. Треба буде завантажити і подивитися фільм.

Перегляд дописуManfred (31.05.2012 – 08:17) писав:

А чим ви міряєте ту "співмірність"? ))

Акварель "Тополі" полтавського аквареліста Володимира Бернацького:

Зображення
Гарна робота, гарні і інші його роботи, які виставлені на сайті, з якого взято фото.

Перегляд дописуМаківка (31.05.2012 – 08:25) писав:

Хоча бачу не вперше - гарно. )

Молода волинська художниця Ірина Сардак.
І справді хороші картини. :) Цікава фантазія.

___________________________

Я ще хотів би опублікувати ще деякі картини Катерини Білокур.

Квіти і калина (1958), Катерина Білокур:
Зображення

Натюрморт "Сніданок" (1950), Катерина Білокур:
Зображення

За селом (1956), Катерина Білокур:
Зображення
  • 4

#15 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 02.06.2012 – 09:44

Цікава дискусія про співмірність і симетрію. Для мене головне у мистецтві, там де йде мова про творчість - зрозуміти те, що хотів сказати автор. Якщо знання про напрямок в мистецтві допомагає цьому, то його потрібно застосовувати. Але це буває не завжди, адже автори вносили щось своє, а не тільки дотримувалися загальних тенденцій.
Цікаво сказано, що єдине справжнє мистецтво - це математика. А математика - точна наука, якщо звичайно не враховувати округлень, наближень чисел і тому подібних речей. А от мистецтво, творчість передає не конкретні дані, але якісь враження, емоції, почуття. І кожен може розуміти їх по-своєму.

Тепер продовжу тему про Катерину Білокур.
У її доробку є також і портрети.

Автопортрет (1950), Катерина Білокур:
Зображення

Автопортрет (1955), Катерина Білокур:
Зображення

Автопортрет (1957), Катерина Білокур:
Зображення

Повідомлення відредагував Друг Бобер: 02.06.2012 – 09:52

  • 3

#16 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 03.06.2012 – 09:25

Окремої уваги заслуговують портрети та картини Катерини Білокур, на яких зображено племінниць художниці Олі та Надії, а також колгоспницю Тетяну Бахмач.

Портрет племінниць художниці (1937-1939), Катерина Білокур:
Зображення

Портрет Надії Білокур (1941), Катерина Білокур:
Зображення

Портрет Олі Білокур (1928), Катерина Білокур:
Зображення

Портрет колгоспниці Тетяни Бахмач (1932-1933), Катерина БІлокур:
Зображення

Один із цікавих винятків — графічний аркуш «Колгоспниця» (1949),
У своїй роботі "Колгоспниця" Катерина Білокур зображає жінку у хустці та з лопатою, яка є ніби володаркою світу - стоїть посеред цілої хвилі квітів та овочів, яка фантасмагорично закручується навколо святкового столу.

Колгоспниця (1949), Катерина Білокур:
Зображення


Катерина Білокур дуже рідко зображала людські постаті.

У портретах Білокур реалістична, вона в них зображає спокійні, виважені, повні гідності і задумливої ліричності постаті.
Автопортрети — підкреслено чесні. Бачимо стару жінку у хустці та «ватнику», яка проникливо і трішки сумно дивиться на глядача, тримаючи руку біля підборіддя — ця поза, як і акцентовано виразні очі, підкреслює роботу думки і силу характеру, якими позначене все життя художниці.
  • 2

#17 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 04.06.2012 – 09:39

Городні квіти (1952), Катерина БІлокур:
Зображення

Декоративні квіти (1945), Катерина Білокур:
Зображення

Гарбузи квітнуть (1950-ті), Катерина Білокур:
Зображення
  • 3

#18 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 05.06.2012 – 09:00

Вставлю ще своїх п'ять копійок. Червона пательня, білі хмари і ясні зорі.
____________________________________________________________

Тепер продовжу тему про Катерину Білокур.

На кручі (1950), Катерина Білокур:
Зображення

Пшениця квіти й виноград (1950-1954), Катерина Білокур:
Зображення

Натюрморт "Квіти, яблука, помідори" (1950), Катерина Білокур:
Зображення
  • 2

#19 Друг Бобер

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1966 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 06.06.2012 – 09:07

Натюрморт "Бурячок" (1959), Катерина Білокур:
Зображення

Хата в Богданівці (1955), Катерина Білокур:
Зображення

Натюрморт "Квіти з горіхами" (1948), Катерина Білокур:
Зображення
  • 2

#20 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 06.06.2012 – 09:11

Дуже милі картини. Позитивні.
  • 1



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua