Перейти до вмісту

Гарантія родинної міцності банальна?


Повідомлень в темі: 39

Опитування: Клятва (27 користувачів проголосувало)

Чи готові Ви поклястися, що непокинете свою дружину (або чоловіка) і чи готові Ви виконати це?

  1. Так, готовий(а) пклястися і готовий(а) виконати обіцянку (10 голосів [37.04%])

    Процент голосів: 37.04%

  2. Ні, неготовий(а) (9 голосів [33.33%])

    Процент голосів: 33.33%

  3. Не знаю (8 голосів [29.63%])

    Процент голосів: 29.63%

Ви відповідальна людина?

  1. Я відповідальна людина. (19 голосів [70.37%])

    Процент голосів: 70.37%

  2. Я не відповідальна людина. (1 голосів [3.70%])

    Процент голосів: 3.70%

  3. Не знаю. (7 голосів [25.93%])

    Процент голосів: 25.93%

Голосувати Гості не можуть голосувати

#21 Neorlandina

    Schadenfreude

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3840 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 04.12.2011 – 14:47

Перегляд допису-=VJ=- (4.12.2011 08:21) писав:

ЦШ - це така справа, неоднозначна.
В більшості випадків воно справді відповідає цьому визначенню.
Все залежить від того, чого люди не переводять його в узаконені стосунки. Якщо через брак грошей - це одне, якщо "мені треба подумати, що я до тебе відчуваю" - зовсім інше.

ну, у нас були суто технічні перепони бюрократичного характеру) довга історія.
але все вже узаконено.

Перегляд дописустеповик (4.12.2011 02:50) писав:

І ти готова дотриматися цієї клятви за будь яких обставин?

що цікаво, мій чоловік достатньо впевнений у собі, щоби не сумніватися у мені і не вимагати подібних клятв.
і це добре, бо якби вимагав, то із таким нікчемою я би не стала спілкуватися взагалі.

тобто, ні - якби він мене попросив дати таку клятву, я б вирішила що він ідіот і ми не одружилися б.
але він нічого не вимагав від мене, вірність і довіра це вимоги по замовчанню в наших стосунках.

Повідомлення відредагував Neorlandina: 04.12.2011 – 14:48

  • 1

#22 BOLERO

    Профі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 355 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Славетний Львів

Відправлено 04.12.2011 – 15:02

Перегляд дописустеповик (4.12.2011 11:04) писав:

Є ще одне важливе питання.
Чи хотіли б Ви щоб Ваша кохана людина, при відвертій розмові, дала Вам тверду однозначну обіцянку, що не покине Вас ніколи, і відповідно, жорстко дотрималася своєї обіцянки, незважаючи ні на що?
Чи Ви вважаєте, що це Вам непотрібно і що нехай все йде як іде і буде як буде?
поклястись, то є та сама обіцянка, якщо не впевнений, що ти її дотримаєшся, то не обіцяй/не клянись. :lol:
  • 0

#23 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 04.12.2011 – 19:04

Світ ділиться на філософів та реалістів. Одні думають, а інші роблять. Що би значила теорія без практики? Нафіга філософствувати над "чи з"їсти, чи ні"? Бери і пробуй, чи зможеш, чи засмакує. Нащо філософствувати над шлюбом? Відчуваєш, що пора - одружуйся. Нє - то нє. Так можна і до старості розмірковувати і зрештою зрозуміти, що вже пізно. Якби всі так мислили, - світ би вимер.
А гарантії... Їх ніхто не дасть. Ти можеш дати гарантію, що завтра з тобою нічого не станеться? Ні. Так як можна давати гарантію на багато часу вперед? Тим більше давати клятви. Уяви: ну минулися почуття, кохаєш іншу людину, і твоя жінка (чоловік) теж когось іншого вже кохає і ви житимете далі до скону, бо дали одне одному клятву? Фігня. Життя дається один раз і прожити його треба по-максимуму добре (і для всіх, а головне - для тебе).

І взагалі моя тобі порада: не дивися фільмів. Читай книжки. Фільм ти сприймаєш так, як подав режисер. А книгу - так, як прочитаєш ти сам.


 i 

Флуд видалила. Теми об"єднала
 

  • 0

#24 степовик

    Профі

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPip
  • 372 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:степу

Відправлено 06.12.2011 – 22:43

Може й так. Але все ж таки перед практикою, перед тим як пробувати, хотілось би більш глибоко з цим всі розібратися теоретично.
Цікаво виходить, якщо поглянути на голосування в темі: 5 людей вважають, що вони відповідальні, але лише троє з них готові дати клятву.
  • 0

#25 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 06.12.2011 – 23:12

Ну як можна розбиратись теоретично, коли кохаєш? Та й коли не кохаєш, то все одно - практично це все вирішується.
  • 0

#26 Amili

    сама по собі

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1458 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 07.12.2011 – 00:09

Обіцянку ніколи не покидати люди дають коли власне одружуються. Не розумію навіщо вимагати ще щось. Не логічно.
Вивчити людину найкраще по вчинках. Слова і вчинки у декого аж занадто розбігаються.
Відповідальність і турбота ( увага ) одне до одного напевне найбільш стримуючо-позитивні фактори.


Перегляд дописуПластун (4.12.2011 00:06) писав:

головне регулярно бити дружину

яєчками по попі

а решта додасться

» Натисніть, щоб показати спойлер - натисніть ще раз, щоб приховати... «
а взагалі я уєю з таких тем
краще суботнім вечором кудись сходити
раптом з нормальною дівчиною познайомишся і відпаде бажання псевдофілософією страждати
і не думати

і взагалі якщо вже аж так все близько сприймати, то страшно жити взагалі.

Повідомлення відредагував Amili: 07.12.2011 – 00:11

  • 0

#27 Гість_Гість_*

  • Гості

Відправлено 10.12.2011 – 06:03

судячи з міркувань самого степовика-рембо-змія-олеся, то він страшенно самотня людина, з купою комплексів. це ж треба так боятися чогось,чого в твоєму житті нема і навряд з такими думками колись буде. маю на увазі родину.

Перегляд дописустеповик (4.12.2011 03:50) писав:

Чи готова ти особисто поклястися своєму чоловікові, що ніколи не покинеш його до смерті, навіть якщо ти шалено закохаєшся в когось і то буде заморський принц-мільйонер і він теж тебе покохає, і він запропонує тобі одружитися і посилитися в його розкішній віллі на Багамах чи щось таке приблизно.
Зображення
  • 0

#28 Гість_Гість_*

  • Гості

Відправлено 10.12.2011 – 06:13

навряд вугрі заважатимуть особистому щастю людини. принаймні,вони лікуються.
а такі думки як в автора- це ж просто вперта сліпа упередженість. і страх пробувати для себе нове, страх втратити щось дороге тобі.
людина сповнена недовіри до всього живого, ладна прожити все життя одна і нікого в те своє життя не впускати, бо "а раптом це не назавжди?". а поки не спробуєш, то й не дізнаєшся.
опыт, сын ошибок трудных (с)
не завжди все маэ виходити з першого разу. іноді людині доводиться докласти якихось зусиль і не раз.
не позаздрю людині,яка наважиться створити сім.ю з автором, бо він же задушить ту людину своїми підозрами і категоричними вимогами. видно,забуває, що довіра - не остання складова частина міцних стосунків(будь-яких,не обов.язково сімейних).
  • 0

#29 _Ex

    STATUS_OK

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1500 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Бахмут, Південна Слобожанщина, Україна

Відправлено 10.12.2011 – 06:31

вугрИ. Р тверде у всіх відмінках. Це не як в комар де мяке. Де якраз мяке комарЯ. А не напваки!!!
в принципі думок автора особо не читав, думав, що це звичайний рембієвий словесний понос. /щиро/
також думаю що він ще дуже малий для стосунків, хібащо юнацьке кахання, а з часом притреться, стане реалістичнішим в цьому плані. та взагалі, нафік мені ця філософія. :)
  • 0

#30 олекс

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 31 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Болохівщина

Відправлено 10.12.2011 – 12:35

ще декілька років тому я б сказав щось на користь обіцянок чи великої сили кохання, але зараз я розлучаюсь
  • 0

#31 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 13.12.2011 – 12:27

До речі, про відповідальність. Клятви давати - не мудре діло. Зараз люди настільки безпринципні в більшості своїй, що ті клятви не варті нічого. Тим більше, якщо взяти до уваги те, що майже у всіх церквах присутній обряд розвінчання...

Про відповідальність потрібно думати тоді, коли твоя половинка (чоловік, жінка) попадає в скрутну ситуацію (хвороба, інвалідність, матеріальні проблеми). Бо саме через такі "ньюанси" в більшості люди розлучаються. Тут людина тверезо мислить (на відміну від стану закоханості), тверезо робить вибір: пітримати чи ні. Та й в такій ситуації немає гарантій, що людина зуміє витримати те все навантаження.

Тому перед тим, як шукати відповідальність в інших, потрібно запитати себе: а я відповідальний? а я зможу бути з певною людиною "і в радості, і в горі"?

Повідомлення відредагував Олеська: 13.12.2011 – 12:28

  • 1

#32 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 13.12.2011 – 12:45

Перегляд дописустеповик (4.12.2011 12:35) писав:

А хіба тут може бути об'єктивна відповідь?

Може.
Її дає час.
  • 0

#33 Безбожник

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2624 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Геєна огненна, вул Петра і Павла 666.

Відправлено 13.12.2011 – 17:45

Перегляд дописуОлеська (13.12.2011 12:27) писав:

До речі, про відповідальність. Клятви давати - не мудре діло. Зараз люди настільки безпринципні в більшості своїй, що ті клятви не варті нічого. Тим більше, якщо взяти до уваги те, що майже у всіх церквах присутній обряд розвінчання...

Вочевидь, що так.

"Не хрестись,
І не клянись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люди
",....

Цитата

Про відповідальність потрібно думати тоді, коли твоя половинка (чоловік, жінка) попадає в скрутну ситуацію (хвороба, інвалідність, матеріальні проблеми). Бо саме через такі "ньюанси" в більшості люди розлучаються.

Гм...особисто я, помітив ще одну цікаву річ в цьому сенсі. Багато жінок претендують на "командувача" у сімї. При цьому, варто зазначити, якщо чоловік не згоден з її позицією то справа теж, часто, закінчується розлученням. В той же час, (це мене взагалі дивує) ці ж самісінькі жінки....(скажу по російські), "безропотно" виконують команди свого керівника по роботі. Керівника-чоловіка, єсстно. І це при тОму, що цей керівник не є люблячим її чоловіком ! Жінки навіть не вважають його командування за приниження ! Інша справа, вдома, де картина різко змінюється з точністю до навпаки...виходить досить парадоксальна ситуація: жінка готова покірно підкорятись нелюблячому її керівнику по роботі, водночас, іде на розлучення в стосунках з власним чоловіком....хрєн вас, бабів, розбереш. Це точно.

Цитата

Тому перед тим, як шукати відповідальність в інших, потрібно запитати себе: а я відповідальний? а я зможу бути з певною людиною "і в радості, і в горі"?

От, от, Олесько...ото нехай жінка і скаже самій собі : підкоряючись нелюблячому керівнику і впираючись проти власного чоловіка : я відповідальна "і в радості, і в горі"?
  • 0

#34 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 13.12.2011 – 17:58

Перегляд дописуБезбожник (13.12.2011 17:45) писав:

Гм...особисто я, помітив ще одну цікаву річ в цьому сенсі. Багато жінок претендують на "командувача" у сімї. При цьому, варто зазначити, якщо чоловік не згоден з її позицією то справа теж, часто, закінчується розлученням. В той же час, (це мене взагалі дивує) ці ж самісінькі жінки....(скажу по російські), "безропотно" виконують команди свого керівника по роботі. Керівника-чоловіка, єсстно. І це при тОму, що цей керівник не є люблячим її чоловіком ! Жінки навіть не вважають його командування за приниження ! Інша справа, вдома, де картина різко змінюється з точністю до навпаки...виходить досить парадоксальна ситуація: жінка готова покірно підкорятись нелюблячому її керівнику по роботі, водночас, іде на розлучення в стосунках з власним чоловіком....хрєн вас, бабів, розбереш. Це точно.

От, от, Олесько...ото нехай жінка і скаже самій собі : підкоряючись нелюблячому керівнику і впираючись проти власного чоловіка : я відповідальна "і в радості, і в горі"?
ну, це не про мене. В мене ситуація з точністю до навпаки: я на роботі керую чоловіками і неохоче виконую накази (ну бо з дитинства не люблю, коли мені хтось наказує). А вдома віддаю "бразди правлєнія" в руки чоловіка. Ну бо таки вважаю, що чоловік має бути головою сім"ї (а жінка шиєю :) )
  • 0

#35 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 13.12.2011 – 18:39

Перегляд дописуБезбожник (13.12.2011 17:45) писав:

ото нехай жінка і скаже самій собі : підкоряючись нелюблячому керівнику і впираючись проти власного чоловіка : я відповідальна "і в радості, і в горі"?
до речі, якщо жінка повністю підкоряється керівнику, - значить не такий він вже їй нелюбий (і не люблячий) :)
  • 0

#36 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 13.12.2011 – 21:09


 i 

Флуд видалила.
 

  • 0

#37 ШАХІСТ

    ГЕНЕРАЛІСІМУС

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 974 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:ДОНБАСЬКИЙ КРАЙ

Відправлено 15.12.2011 – 22:22

думаю ні... Не згоден.
Женитися не по коханні а по любові реально,але не так міцні стосунки,ніхто не застрахований від помилок. у цьому випадку,домовленість так би мовити втратила свій резон,і дала слабинку,почуття взяли верх,у нас є почуття,емоції,і все життя терпіти?
Жити заради матеріального можна,але тяжко...
  • 0

#38 Яруся

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 11 повідомлень

Відправлено 06.04.2012 – 23:52

Ніхто не може знати, що чекає на нас завтра, як повернеться доля. Согодні ти кохаеш і тебе кохають, а десь а недалекому майбутньому все буде по іншому. Я можку тільки сказати, що сьгодні я точно не покину свою половинку, але заглядати наперед не можу....
  • 0

#39 Armando

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1793 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 26.04.2012 – 06:08

Щасливий шлюб – утопія в яку продовжує вірити більшість.
Для того щоб народити дитину достатньо згоди жінки мати дітей від певного чоловіка та бажання чоловіка щоб це здійснити.
Для продовження роду не обов’язково чоловікам та жінкам жити багато років разом, достатньо 1-5 років, іноді навіть годин.
Можна жити десятки років жити щасливо під одним дахом з одною жінкою(чоловіком), але для цього не обов’язково мати з нею(ним) спільних дітей. Діти можуть бути від інших.
Людство за свою історію створило багато варіантів комірок суспільства – рід, плем’я, община, гареми, комуни, дитячі будинки, сім’ї.
Класична сім’я один з варіантів нічим не гірший і не кращий за інші.
Змішування матеріальних питаннь та продовження роду спотворює дійсність, оскільки багато людей не народжують дітей, поки не буде стабільного доходу, житла і т.п.
Також з меркантильних міркувань часто жінки народжують дітей не від тих, від кого хотіли, або живуть під одним дахом не з тими з ким би хотіли. Жити разом десятки років в одному домі та мати спільних дітей – утопія, так щастить незначному відсотку людей. Так звичайна сім’я була нормою останні кілька сотень років, але чи були люди від цього щасливі?

Перегляд дописуNeorlandina (03.12.2011 – 21:51) писав:

взагалі, одружуватися треба не з тим, кого ти сильно-сильно любиш, а з тим, з ким тобі легко і приємно знаходитися поруч у спільному просторі та кого ти можеш принаймні на деякий час впустити у свій особистий простір.
це може бути одна й та сама людина насправді. а може й ні.
Скажіть як жінка, дитину треба народжувати від того, кого кохаєш, чи від того з ким комфортно жити? Це ж можуть бути різні люди, так?

Перегляд дописустеповик (04.12.2011 – 11:04) писав:

Це не просто. Потрібно вміти розбиратися в людях. Думаю саме тому краще одружуватися у віці десь приблизно 30 років. Тоді ти вже маєш непоганий життєвий досвід, вмієш непогано розбиратися в людях і відповідно зможеш собі вибрати насправді чесну, порядну і відповідальну людину.
Ага, а інші вже в 30 трійко дітей виховують :) . Питання індивідуальне, можна і в 18-20 одружуватись і народжувати дітей, чого чекати 10 років :cool1:
Розбиратись в людях треба вже в 12-16 років :gryzin: , чесних і порядних на всіх не вистачає :ggggg:
  • 0

#40 Balazur

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 96 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 20.10.2012 – 16:49

Перегляд дописустеповик (03.12.2011 – 21:16) писав:

Кляцав телік, попався на очі фільмик один. Взагалі телік дивлюсь не часто, так в основному новини і ще деякі серії з серіалу «Інтерни» на 1+1 трохи буває інколи прикольно. Так от в цьому фільмику йшлося про те, що вже немолода жінка, якій вже за 40, але при цьому вона має досить молодий вигляд і дуже гарну зовнішність, так от вона вирішує покинути свою родину і перейти жити до іншого чоловіка. В неї гарна родина, гарний чоловік, гарні діти (син ще малий, а донька вже ходить на побачення).
В неї гарна квартира, гарна робота і чоловік добре заробляє, короче все просто супер, як то кажуть, що ще не вистачає. Але вона вирішує це все покинути і перейти до іншого. Перехід виявився важким. Чоловік її не засуджує і не звинувачує, а навпаки звинувачує себе і сильно переживає, що не зміг створити справжньої родини, що не вийшло справжньої родинної єдності. Він це все носить в собі і настільки сильно переживає, що наступного дня в нього трапляється інфаркт і він помирає в лікарні. Дочка після цього всього зненавиджує матір назавжди і навіть малий синок, який дуже любив батька, трохи зрозумівши, що до чого відмовляється жити з матір’ю і тікає жити до бабусі. Йде з дому і доросла донька. Мати залишається сама, від неї відвертаються усі родичі. Жінка потім опам’ятовується, починає все перебирати в пам’яті, починає роздумувати над тим, що коли вона сказала своєму чоловіку, що йде до іншого то чоловік не визвірився на неї, не звинуватив її в зраді, а по людські намагався розібратися в ситуації, намагався, будучи сам в горі і розпачі, підтримати дружину, намагався її зрозуміти. Жінка починає розуміти, що її чоловік найкращий і вона починає плакати, і з болем та сумом думає про те, що от якби все можна було повернути і прожити заново…


Я над цим всім замислився.
Чому ж так трапилося? Схоже жінці здалося, що їй не вистачає кохання, і що ніби той інший чоловік дає їй кохання значно більше. І заради цього вона вирішує покинути все.

Що ж тоді виходить?
Схоже, що кохання, навіть якщо воно дійсно справжнє, і не зважаючи та те, що це дуже сильне людське почуття, не може бути основою, тим фундаментом, на якому можна будувати міцну родину. Не можна тому, що завжди є ризик, що хтось запропонує більше кохання, хтось виявиться більш сексуальним і привабливим ніж твоя кохана людина, більш розумнішим, і більш успішнішим, і більш духовнішим, і матиме більше спільних життєвих поглядів і тобі захочеться перейти. Обов’язково захочеться, бо це природно.

Тоді виходить, що міцним фундаментом родини може бути лише банальна домовленість. Тобто я обрав тебе, мені з тобою добре і я обіцяю тобі, що не покину тебе ніколи, навіть якщо хтось з’явиться кращий за тебе, більш сексуальніший, більш розумніший, успішніший, більше буде спільних поглядів на життя, більше душевності і єднання.
Схоже оце і є єдина міцна гарантія того, що єдність родини буде вічною…

Якщо це дійсно так, то тоді виходить для успішного шлюбу потрібно шукати в першу чергу не кохання і навіть не розумну, і успішну людину, і навіть не єдність поглядів на життя і не духовність, а людину, яка є на 100% відповідальною і сильною, тобто здатною жорстко дотриматися даної обіцянки. Тобто людини, яка здатна в хиткий, непевний, критичний емоційний момент зав’язати свій член на вузол (або вставити затичку у відповідне місце) і сказати собі, що я не зраджу, я пообіцяв, що буду з цією людиною вічно і я дотримаюсь цієї обіцянки. (переживаючи при цьому дуже неприємні відчуття, схожі на те коли тобі хочеться щось смачненьке і воно легко доступне (іди і ось візьми, і все), але ти сам собі забороняєш взяти – це дуже неприємно і навіть може бути болісно, і тому заборонити собі це все може лише сильна людина, і відповідальна)

Але це не все. Є ще й інший бік медалі. Як же тоді бути, якщо ти зміг дотриматися обіцянки, але тобі не подобається жити далі з цією людиною, не просто не подобається, а дуже не подобається, ти навіть ненавидіти починаєш. Всі почуття кохання розвіялися, таке теж буває. А ще страшніше коли ненависть взаємна і що тоді робити, коли кожен день прожитого життя – це пекло? Що робити?...

Я наприклад не знаю… Можливо просто потрібно більш ретельно вибирати людину перед одруженням?... Не знаю…

А що думаєте ви?...

Вірність не безпричинно входить до переліку особистісних чеснот... ;)

Щоб довго не писати згадаю одну цитатку власного виробництва: "Людська Слабодухість - Легендарна... І Я небажаю бути частиною цієї легенди..."
Почуття - не клятва... Клятва - не конвульсія заради досягнення особистісної зони комфорту... ;)

А на рахунок "більш ретельно вибирати", рекомендую робити наступне...
Уявіть що ви на безлюдному острові і з вами ця людина... Є тілько їда, контрацепції дофіга (ібо якщо ціль - дитина, то партнер - засіб, а поважати засіб вам буде проблематично, відповідно і рівень взаємоповаги міцності стосунків сприяти не буде), питво і, сонечко... От якщо проживете з нею решту життя і більш нікого вам не треба - тоді норм...
А як ні... То висуньте сраку за межі рідного міста/села і навчіться вибирати не "кращого на районі" а "єдиного в житті"...
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних