Перейти до вмісту

Емоції


Повідомлень в темі: 109

#21 Гість_Гість_*

  • Гості

Відправлено 29.06.2011 – 15:18

ну наприклад

Перегляд дописучорно-біла (20.06.2011 00:37) писав:

Зображення
щиро. і тут нема місця амбіціям.
звісно, я не збираюся тобі приписувати цю емоцію, що на картинці. не всім такі емоції властиві, тут я з тобою погоджуся)

Повідомлення відредагував Sensssorika: 29.06.2011 – 15:29

  • 0

#22 ШАХІСТ

    ГЕНЕРАЛІСІМУС

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 974 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:ДОНБАСЬКИЙ КРАЙ

Відправлено 29.06.2011 – 15:33

Перегляд дописуМаківка (29.06.2011 15:12) писав:

Мої емоції керуються саме амбіціями.
САМОЛЮ́БСТВО (підвищене почуття власної гідності, пов'язане з честолюбством), САМОЛЮ́БНІСТЬ рідше; АМБІ́ЦІЯ, АМБІ́ТНІСТЬ рідше (ужив. несхвально). Часом, переступивши через власне самолюбство. так що амбіції не можуть спонукати нас на емоції,хіба що амбіція може бути причиною емоційного стану-хотілося краще,вийшло як завжди,у висновку емоції,і все залежить від психологічного стану людини і від мірі,на яку вона (людина) сприймає світ. тут щось інше...
  • 0

#23 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 29.06.2011 – 16:11

Перегляд дописуzav (29.06.2011 01:31) писав:

Ну, це ж просто! Ги.
Є екстраверти й інтроверти.
Долаються принципом "почекай добу, тоді відповідай". Тут, щоправда, можуть і підловити, коли зволікання означає втрату тактичної миті в суперечці, тому досвід у поміч.
Сподіваюсь, найсильніша моя емоція - байдужість. Ги.
"почекай добу, тоді відповідай" може пройти тут, на форумі. але весело уявити, як в реалі в розпалі дискусії ви ні з того ні з сього, обертаєтесь і йдете собі. повертаєтесь через добу з відповіддю)))
байдужість - це не емоція, а скоріше її відсутність. не стройте тут з себе термінатора)

Перегляд дописуSensssorika (29.06.2011 02:46) писав:

ти питаєш чи жалість негативна емоція? я асоціюю жалість з милосердям. для мене це добр..вибачте, не знаю чи правильно перекладати тут "качество" як "якість" людини. людей грубих, не здатних на м.які почуття, я не люблю.

негативна, мабуть в тому плані, що переймаєшся чужим болем і частково відчуваєш його на собі. суто на рівні власного самопочуття (якщо можна так сказати) негативна.

Перегляд дописуОлеська (29.06.2011 09:23) писав:

Емоції стримувати категорично не можна - від цього багато хвороб насправді набувається. Їх (емоції) просто треба вміти правильно скерувати. Надмірні емоції потрібно скидати. Якщо позитивні - віддайте їх людям (хоча іноді і ваші позитивні емоції людей дратують), якщо негативні, - підіть в поле чи в ліс і викричіться, або купіть собі боксерську грушу.

чужі позитивні емоції можуть дратувати людей заздрісних.
я от нераз чула про викричатись. але не розумію, яку воно дає розрядку. нічого ж по суті не зміниться. більше того. мені здається, що мене би це ще більше розстроїло. бо асоціюється з якимось безвихіддям, коли єдине, що можна зробити - це підкреслити для себе свою ж слабкість, стоячи в лісі і кричучи.

Перегляд дописуPavlo_Taiko (29.06.2011 12:01) писав:

Яким макаром це - позитивні емоції?
та туди взагалі включили не тільки емоції, а й почуття, але то таке.
щодо каяття, то можливо тому, що це визнання власної вини, що значить що в подальшому людина не буде більше цього робити

Перегляд дописуОлеська (29.06.2011 13:01) писав:

І в мене така проблема. Але я свій гнів не намагаюсь стримувати. Гнів - своєрідна захисна реакція.

як виявляється твоє "недержання" гніву? як тобі це допомагає?

Перегляд дописуЗимова Дівчина (29.06.2011 13:45) писав:

знову ж таки залежить від ситуації. є такі коли байдуже. є такі, коли треба стриматись (при начальстві там, при дітях, при батьках). хоча в основному вони таки проявляються. можу поревіти в театрі, можу пореготати на уроці. я мовчу вже про зустрічі з друзями та сальсу)))

до речі про жалість. жалість таки щось негативне. співчуття позитивне. НМСД
о, пореготати - це взагалі важко стримати)
а я не дуже розумію, яка різниця між жалістю і співчуттям. для мене це синоніми.

Перегляд дописуМаківка (29.06.2011 14:12) писав:

Мої емоції керуються саме амбіціями.
що ти розумієш під словом "амбіція"?
  • 0

#24 Фабрегас

    Т Фабрегас 2013

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5092 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:найкраще на планеті

Відправлено 29.06.2011 – 16:16

Перегляд дописуPavlo_Taiko (29.06.2011 13:01) писав:

У мене проблеми з гнівом.
тобі до Джека Ніколсона....
  • 0

#25 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 29.06.2011 – 16:22

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 17:11) писав:

о, пореготати - це взагалі важко стримати)
а мені частенько доводиться на роботі

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 17:11) писав:

а я не дуже розумію, яка різниця між жалістю і співчуттям. для мене це синоніми.
http://www.tereveni.org.ua/forum/index.php...%9A%D0%A1%D0%8A
  • 0

#26 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 29.06.2011 – 16:45

Перегляд дописуЗимова Дівчина (29.06.2011 16:22) писав:

а мені частенько доводиться на роботі
чому? навпаки ж атмосфера краща, коли знаєш, що вчитель з почуттям гумору, а не просто строгий. в мене це викликає повагу.
хоча, якщо відкрито сміятись з учнів, то це, звичайно, може їх обурити і додати якихось компелсів. але ж якщо таке трапляється, то можна це хитро перевести в хороший бік, пояснити і ніхто не буде себе почувати приниженим і висміяним.

Перегляд дописуЗимова Дівчина (29.06.2011 16:22) писав:

прочитала. ну, це мабуть залежить від того хто як відчуває і демонструє. для мене нема якоїсь чіткої межі все одно. якщо це щиро. інше діло, що можна цього не відчувати і вдавати, наприклад. або ж язвити а-ля "мені тебе шкода", маючи на увазі "ти ідіот, тебе тільки пожаліти можна", демонструючи зверхність
  • 0

#27 Зимова Дівчина

    Білочка-пустунка

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2069 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Київ

Відправлено 29.06.2011 – 17:03

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 17:45) писав:

чому? навпаки ж атмосфера краща, коли знаєш, що вчитель з почуттям гумору, а не просто строгий. в мене це викликає повагу.
хоча, якщо відкрито сміятись з учнів, то це, звичайно, може їх обурити і додати якихось компелсів. але ж якщо таке трапляється, то можна це хитро перевести в хороший бік, пояснити і ніхто не буде себе почувати приниженим і висміяним.
та ні сміємось без проблем. вони вже знають, коли я жартую, а коли краще мене не злити. але є моменти, коли дійсно краще не треба сміятись і дозволяти іншим.

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 17:45) писав:

прочитала. ну, це мабуть залежить від того хто як відчуває і демонструє. для мене нема якоїсь чіткої межі все одно. якщо це щиро. інше діло, що можна цього не відчувати і вдавати, наприклад. або ж язвити а-ля "мені тебе шкода", маючи на увазі "ти ідіот, тебе тільки пожаліти можна", демонструючи зверхність
в тому то й справа. жалієш з певним негативним присмаком. а співчуваєш щиро та без зайвих думок.
  • 0

#28 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 29.06.2011 – 18:56

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 17:11) писав:

чужі позитивні емоції можуть дратувати людей заздрісних.
я от нераз чула про викричатись. але не розумію, яку воно дає розрядку. нічого ж по суті не зміниться. більше того. мені здається, що мене би це ще більше розстроїло. бо асоціюється з якимось безвихіддям, коли єдине, що можна зробити - це підкреслити для себе свою ж слабкість, стоячи в лісі і кричучи.
Нічого дивного в тому, що ти не розумієш. Спочатку запитай себе, чи ти емоційна людина?
Емоції мають мати розрядку. Якщо не маєш таких емоцій "через край", надмірних, то і не зрозумієш, як дають цьому ладу справді емоційні люди.
Навпаки, справжній безвихідь - не мати можливості виплюснути власні емоції. Нехай не криком, а піснею, чи танцем (так, до речі, козаки робили).

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 17:11) писав:

як виявляється твоє "недержання" гніву? як тобі це допомагає?
типу згострила. маладец, дати канхвєтку?)
Гнів не стримую тоді, коли мене хтось сильно розлютить. Таке буває рідко, але буває. Як виливаю гнів? Кричу, можу вдарити (в крайньому разі). Допомагає не стільки мені, скільки іншим.
  • 0

#29 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 29.06.2011 – 19:29

Перегляд дописуОлеська (29.06.2011 18:56) писав:

Нічого дивного в тому, що ти не розумієш. Спочатку запитай себе, чи ти емоційна людина?
Емоції мають мати розрядку. Якщо не маєш таких емоцій "через край", надмірних, то і не зрозумієш, як дають цьому ладу справді емоційні люди.
Навпаки, справжній безвихідь - не мати можливості виплюснути власні емоції. Нехай не криком, а піснею, чи танцем (так, до речі, козаки робили).
а хіба бувають люди без емоцій? я ж не робот якийсь. різні люди можуть по-різному відреагувати на один і той же збудник. це так.
мені цікаво було зрозуміти саме механізм за яким крик допомагає позбутись цих емоцій.
для мене безвихідь - це коли я розумію, що не можу замінити ці емоції. коли не можу змінити сам збудник і ситуацію, яка їх викликала.

Перегляд дописуОлеська (29.06.2011 18:56) писав:

типу згострила. маладец, дати канхвєтку?)
Гнів не стримую тоді, коли мене хтось сильно розлютить. Таке буває рідко, але буває. Як виливаю гнів? Кричу, можу вдарити (в крайньому разі).
в мене все навпаки, надиво. коли мене хтось нервує, я не починаю кричати, а говорю дуже спокійно, навіть якщо мене може розривати зсередини. воно так саме получається.

Перегляд дописуОлеська (29.06.2011 18:56) писав:

Допомагає не стільки мені, скільки іншим.
:D жесть. а їм же то як допомагає? і чому їм взагалі допомагати треба?
  • 0

#30 Pavlo_Taiko

    міністр по боротьбі з етикою та мораллю

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2145 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 29.06.2011 – 21:21

Перегляд дописуManfred (29.06.2011 14:08) писав:

Дик, матріархат зара кермує ;-)
Та ну нафіг.

Перегляд дописуФабрегас (29.06.2011 17:16) писав:

тобі до Джека Ніколсона....
Це той що грав диявола у Іствікських Відьмах?
  • 0

#31 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 29.06.2011 – 21:46

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 20:29) писав:

а хіба бувають люди без емоцій? я ж не робот якийсь. різні люди можуть по-різному відреагувати на один і той же збудник. це так.
я ж уточнила: надмірні емоції.
А люди без емоцій бувають, чого ж.)

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 20:29) писав:

мені цікаво було зрозуміти саме механізм за яким крик допомагає позбутись цих емоцій.
для мене безвихідь - це коли я розумію, що не можу замінити ці емоції. коли не можу змінити сам збудник і ситуацію, яка їх викликала.
В тебе колись було таке, що пти набираєш воду у ванну, для прикладу, і забула, а вода перетекла? Ну або забагато набрала - так, що якщо ти ще залізеш туди - вода через край потече? Що ти робитимеш в такій ситуації? Спробуєш злити трохи лішньої води, нє? Те ж саме з надмірними емоціями.

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 20:29) писав:

в мене все навпаки, надиво. коли мене хтось нервує, я не починаю кричати, а говорю дуже спокійно, навіть якщо мене може розривати зсередини. воно так саме получається.
Зазвичай в мене така реакція не на чужі емоції. Коли хтось злиться, то мені трохи смішно.
Я можу зірватись, але то вже мене ну дуже треба розізлити - або зачепити когось з моїх родичів, або діставати довго.

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 20:29) писав:

:D жесть. а їм же то як допомагає? і чому їм взагалі допомагати треба?
допомагає зрозуміти свою неправоту. Повторюсь, я дуже рідко зриваюсь, але коли зриваюсь, то роблю так, щоби до людини таки дійшло те, що потрібно.
  • 0

#32 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 29.06.2011 – 22:14

Перегляд дописуОлеська (29.06.2011 21:46) писав:

я ж уточнила: надмірні емоції.
А люди без емоцій бувають, чого ж.)
та ну. бувають ті, що вдало їх приховують.

Перегляд дописуОлеська (29.06.2011 21:46) писав:

В тебе колись було таке, що пти набираєш воду у ванну, для прикладу, і забула, а вода перетекла? Ну або забагато набрала - так, що якщо ти ще залізеш туди - вода через край потече? Що ти робитимеш в такій ситуації? Спробуєш злити трохи лішньої води, нє? Те ж саме з надмірними емоціями.
славнозвісна переповнена чаша терпіння. я розумію.я трохи інше хотіла дізнатись, але ок.

Перегляд дописуОлеська (29.06.2011 21:46) писав:

допомагає зрозуміти свою неправоту. Повторюсь, я дуже рідко зриваюсь, але коли зриваюсь, то роблю так, щоби до людини таки дійшло те, що потрібно.
а до тебе самої як доходить краще твоя неправота: коли на тебе кричать, чи коли тобі спокійно пояснюють і розкладають по поличках?
бо криком ти демонструєш те, що тебе заділи за болюче. а це не аргумент.
  • 0

#33 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 29.06.2011 – 22:24

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 23:14) писав:

а до тебе самої як доходить краще твоя неправота: коли на тебе кричать, чи коли тобі спокійно пояснюють і розкладають по поличках?
бо криком ти демонструєш те, що тебе заділи за болюче. а це не аргумент.
До мене доходить навіть натяком.
А криком я перечеркую подальшу можливу дискусію. Якщо я вже кричу, то значить далі я цю людину точно не поважатиму, тому мені її аргументи вже до дупи.
  • 0

#34 Pavlo_Taiko

    міністр по боротьбі з етикою та мораллю

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2145 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 30.06.2011 – 11:45

Перегляд дописуManfred (30.06.2011 11:31) писав:

Гніваєтесь? )))
Та ні - просто не хочу такого. Аби гнівався - поставив би знак оклику в кінці.

Перегляд дописуManfred (30.06.2011 11:31) писав:

Він що у психотерапевти подався на старості літ?
Гей, а чого відразу мене до психіатра? Може до психолога поки що не пізно?
  • 0

#35 Фабрегас

    Т Фабрегас 2013

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 5092 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:найкраще на планеті

Відправлено 30.06.2011 – 13:08

Перегляд дописуManfred (30.06.2011 11:31) писав:

Він що у психотерапевти подався на старості літ?
фільм такий був.. "Управління гнівом"
  • 0

#36 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 30.06.2011 – 17:07

Перегляд дописуОлеська (29.06.2011 23:24) писав:

До мене доходить навіть натяком.
А криком я перечеркую подальшу можливу дискусію. Якщо я вже кричу, то значить далі я цю людину точно не поважатиму, тому мені її аргументи вже до дупи.
Криком (чи того ліпше перекриком) ніколи не донесеш думку до іншого.

Перегляд дописуManfred (30.06.2011 11:31) писав:

Як на мене, для емоцій ліпше все навпаки: не забувати, але вибачати ;-)
Отож, Манфреде, "але вибачати". :D

Перегляд дописучорно-біла (29.06.2011 17:11) писав:

"почекай добу, тоді відповідай" може пройти тут, на форумі. але весело уявити, як в реалі в розпалі дискусії ви ні з того ні з сього, обертаєтесь і йдете собі. повертаєтесь через добу з відповіддю)))
Ага. А вслід тобі: "Злив зараховано". :rolleyes:

Перегляд дописуОлеська (29.06.2011 19:56) писав:

Гнів не стримую тоді, коли мене хтось сильно розлютить. Таке буває рідко, але буває. Як виливаю гнів? Кричу, можу вдарити (в крайньому разі). Допомагає не стільки мені, скільки іншим.
Ударити - ні. Нахамити - так. Коли це потрібно і коли навзаєм.
  • 0

#37 Олеська

    вовчиця-чарівниця

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 8134 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:скіфські вали

Відправлено 30.06.2011 – 18:09

Перегляд дописуManfred (30.06.2011 11:31) писав:

Як на мене, для емоцій ліпше все навпаки: не забувати, але вибачати ;-)
Погоджуюсь.
Зло, яке залишається непрощеним, гризтиме тебе. Але зло, яке забуваєш, повертається до тебе.

Перегляд дописуМаківка (30.06.2011 18:07) писав:

Криком (чи того ліпше перекриком) ніколи не донесеш думку до іншого.
Ооо, ще й як донесеш. Іноді люди настільки не вміють чути інших, що...

Перегляд дописуМаківка (30.06.2011 18:07) писав:

Ударити - ні. Нахамити - так. Коли це потрібно і коли навзаєм.
Бувають різні випадки. Коли хтось загрожує честі чи життю твоєму чи твоєї родини, то не лише вдарити, - буває бажання прибити нафіг.
  • 0

#38 чорно-біла

    Т-юлень

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2757 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Roma

Відправлено 30.06.2011 – 20:01

Перегляд дописуManfred (30.06.2011 10:31) писав:

Як на мене, для емоцій ліпше все навпаки: не забувати, але вибачати ;-)
не те що би ліпше, це просто реальніше. можна не забувати і не вибачати, можна не забувати і вибачати. але забути і не вибачити - це нереально. вибачити - це коли згадка про це не завдає більше болі, або не злить. а якщо нема самої згадки, то про які емоції і почуття може йти мова.
  • 1

#39 Гість_Гість_*

  • Гості

Відправлено 01.07.2011 – 10:47

Перегляд дописуManfred (1.07.2011 11:23) писав:

Ще згадалося щодо обговорюваних вище неконтрольованих спалахів гніву, як одна психологиня розповідала, що це між иншим може бути наслідком фрустрації, через постійну неможливість висловити своє невдоволення певній людині, наприклад своєму начальнику. Тоді, у людини емоція стає, як стиснута пружина і вистрелює за першої ліпшої нагоди, людина у такі хвилини може почувати радість і відчуття звільнення від якогось тягаря.
Ірвін Уелш в своїх "Альковних секретах шеф-поварів"(дада, я в рос. перекладі читала, яка там оригінальна назва я не внікала), описував схожу ситуацію.
Якшо коротко.

Один такий собі успішний хлопець(Денні Скінер), завжди на висоті- і в роботі, і з друзями, і з дівчатами. При цьому жуткій алкаш і взагалі аморальний казьол. хоча і мілашечка. Інший- його співробітник, Брайан Кіббі - хтивий геймер і ..кажись. ролєвік. Але при цьому цнотливий, бо він замкнений у собі, стєснітєльний мамєнькін синок. Причому мамаша в нього релігійна псіхована "щойно вдова". Ці двоє, Денні і Брайан, співробітники. Але Денні має харнактер справжнього гівнюка, і веде себе з Брайаном як стання падлюка. собсна.він з усіма себе так вів.але Брайана він "подначивал" з особливою жорстокістю, ніколи не втрачав можливості виставити його нікчемою і посміховиськом. Сам собі Денні казав. шо ненавидить Кіббі за те, шо він весь такий правильний, аж блювати хочеться.

Переповнений ненавистю. Денні вдається накласти на Кіббі прокляття(по-нашому "порчу". хто читав Уелша, знає, шо у нього вічно якась містична мутотєнь проскакує). Всі наслідки аморального життя Денні переносяться на кіббі. не вдаватимусь у подробиці, наприклад, якшо Денні напився як свиня, то пахмєльє буде у Кіббі, якшо Денні поб.ють. то синяки будуть теж у Кіббі.
Подробиці сюжету не грають ніякої ролі. В кінці кінців, Денні навіть трорхи пасує перед своєю ненавистю, навіть жаліє Кіббі, який був майже присмерті, і відмовляється від алкоголю, шоб Кіббі міг жити(помирав від цирозу і тд).
Раптом. Кіббі розуміє, шо причина всіх його нєсчастій - це Денні. І мамєнькіного синочка як вітром сдуло. Кіббі став злим. різким, тобто дав волю емоціям. І саме в цей момент йому вдається викликати у Денні навіть шось схоже на повагу. Але ненависть Кіббі була більш некотрольованою(по правді. то Денні свою ненависть і не хтів контролювати, а Кіббі в той час просто не вмів..і теж не хтів), ніж у Скінера, і вбиває його.
  • 0

#40 Гість_Гість_*

  • Гості

Відправлено 01.07.2011 – 11:49

ну він не навидом порчу,якшо ти маєш на увазі ритуал чи шось таке. він просто ненавидів. бажав йому про себе зла. а воно вийшло як "зурочив". і ваще це ж Уелш)

подібні емоції не властиві моєму характеру. я спокійна і весела. ненависть..не памятаю такого почуття. у мене частіш роздратування. розчарування, біль,сум. досить сильні відчуття, але не так. шоб прям ненавидіти.
я взагалі нікого не ненавиджу. людина може дратувати, але шоб прям ненавидіти її.. ну це вже треба дуже постаратися.

хоча один зрив я памятаю. але тоді ненависть була від болю втрати, і того, шо та інша людина ,скажімо так, зловтішалася. з її боку це була паскудством. з мого ж,я вважаю, виправдана на той момент реакція.

але в кого отакі спалахи ненависті регулярні, то, люди, вам лікуватися треба, ви шооо ;)
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних