Перейти до вмісту

Двоїна


Повідомлень в темі: 81

#81 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 27.04.2011 – 18:13

Перегляд дописуNеmesis (27.04.2011 18:35) писав:

Да, залишки.
А так взагалі, то вся твоя цитата Пономарова суперечить тому, за що ти так усильно тут борешся і підтверджує все, про що я тут говорила.
Випий мартіні й заспокойся. :8: Залишки? Най будуть залишки.

Перегляд дописуNеmesis (27.04.2011 18:35) писав:

Да, залишки.
А так взагалі, то вся твоя цитата Пономарова...
Пономарева (Пономаріва).

Перегляд дописуМаківка (27.04.2011 18:13) писав:

Залишки? Най будуть залишки.
...що зберігаються в українській мові як морфологічна норма.

Олекса Різниченко "Українська мова - спадщина тисячоліть":

Цитата

Красувалася колись у всіх мовах, крім однини і множини, така категорія, як двоїна. Протягом останньої тисячі років вона втрачена майже усіма мовами. А якою ж вона була цікавою, навіть загадковою для нас, нинішніх, категорією!
— Куди ва ходита?— міг спитати Адама і Єву Бог.
— Ві ходиві до яблуні...— відповіли б новоявлені грішники, якби послуговувались старослов’янською, де двоїна була ще вживана. Так-так! Навіть дієслова відмінювалися у двоїні!
Двоїна застосовувалась до парних предметів, до двох людей тощо.
В старо-українських пам’ятках ми читаємо ще: Всеволод і Мстислав стояста и познаста брата своєго (Лаврентівський літопис)»,—пишуть проф. М. Грунський і П. Ковальов у «Iсторії форм української мови», стор. 283. Оте закінчення –ста і є ознакою, що саме двоє тих князів стоя-ста. А ми нині кажемо стояли, себто, вживаємо множину.
Загадковою я назвав двоїну тому, що важко пояснити її виникнення. Недавня панівна матеріалістична теорія, фантазуючи на тему виникнення-вироблення мов, навряд чи могла пояснити, та й зараз не може, яким чином мавпа чи мавполюдина, будучи стадною-отарною твариною, вигадала-витворила (якщо таке справді відбувалося…) двоїну, а людина, будучи моногамною, створюючи родину з двох людей, втратила цю саму двоїну. Загадково?
У нашій мові є згадки двоїни. Приміром: ДВІ НОЗІ, ДВІ РУЦІ, ДВІ СЕЛІ, ДВІ СЛОВІ. У множині ми кажемо трохи не так – ТРИ НОГИ, ЧОТИРИ РУКИ, ТРИ СЕЛА, ЧОТИРИ СЛОВА…. Але ми можемо пишатися тим, що є у нашій мові одне слово, яке протрималось тисячоліттями. Це слово ДВІСТІ (тут -і- походить із «ятя» -Ђ). Колись це було дві слові, себто, писалися окремо: ДВЂ СТЂ. Оце «ять» у кінці було ознакою двоїни. І звучало воно у нашій мові тисячу років тому як -і- (дві, нозі, дід, віра, ріка, діло, неділя), а у московитів зазвучало років 400-500 тому як -Є- (две, дед, вера, река, дело, неделя). Так ось, у слові ДВІСТІ бачимо два -і-. У російській же мові це слово – ДВЕСТИ – виглядає, як кентавр: перше ять зазвучало так, як має звучати ять у московській мові, а друге ять звучить по нашому – як І.
Двоїна збереглася в словенській і серболужицькій мовах, а також у кашубському діалекті польської мови. В інших слов‘янських мовах двоїна здавна поступово витіснялася множиною і в результаті зникла або залишила окремі сліди, як, наприклад, у південно-західних говорах української мови – пор. дві жінці, дві вівці, дві селі, дві слові.
На відміну від нашої і від усіх слов’янських мов у трьох мовах – верхньолужицькій, нижньолужицькій та словенській – збереглося відмінювання дієслів у двоїні – отже, ці мови багатші від нашої наявністю двоїни дієслів. Не будемо розглядати усі форми, наведу лише двоїну наказового способу двох слів у верхньо-лужицькій – їжмо і будьмо:

1-а особа двоїни: Ми вдвох – jesmoj!, budzmoj!
2-а особа двоїни: Ви вдвох – jestaj!, budzta!

Жива двоїна у лужичан, у словен і частково в литовській та українській.

Повідомлення відредагував Manfred: 30.04.2011 – 13:10

  • 0

#82 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 29.04.2011 – 22:05

Перегляд дописуМаківка (29.04.2011 22:53) писав:

Олекса Різниченко "Українська мова - спадщина тисячоліть":

Цитата

Але ми можемо пишатися тим, що є у нашій мові одне слово, яке протрималось тисячоліттями. Це слово ДВІСТІ (тут -і- походить із «ятя» -Ђ).
Та, пихи нам не займати.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних


Магазин кубиков Рубика Cubes.in.ua