Перейти до вмісту

Двоїна


Повідомлень в темі: 81

#21 Немі

    т-зло, т-дурепа, т-невдаха, т-піся, т-ононіміст. я звьозда.

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2566 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Олімп

Відправлено 26.04.2011 – 16:17

Перегляд дописуМаківка (26.04.2011 16:14) писав:

Так-так-так. :) "Залишки" - в польській мові. А в українській це зветься діалектом.
Фігню чешеш. Давай мені відміну якого-небудь діалекту (але повну, де відмінюється іменник, прикметник і дієслово) з двоїною. Бо крім одиноких слів в окремих відмінках нічого не збереглося, а те, що збереглося можна порахувати на пальцях двох рук, що беручи до уваги, що раніше все відмінювалося, виглядає на цілком природну смерть. І саме це називається "залишки".
  • 0

#22 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.04.2011 – 16:18

Перегляд дописуNеmesis (26.04.2011 16:09) писав:

Гониш. Померла. Ти вчитайся, що я написала - її усильно намагалися повернути у 20 столітті. Всі ці письменники, не рахуючи Забужко, були з початку 20 ст. Але у раніших письменників типу Франко і решта не знайдеш, бо її вже не було. І померла майже всюди інше, де була, тільки тут чогось прихильники світової змови нові теорії творять.

Перегляд дописуNеmesis (26.04.2011 16:17) писав:

І саме це називається "залишки".
Ще раз кажу. Залишки - у польській (це ж треба таке вигадати?). І не мели дурню.

Повідомлення відредагував Маківка: 26.04.2011 – 16:20

  • 0

#23 Немі

    т-зло, т-дурепа, т-невдаха, т-піся, т-ононіміст. я звьозда.

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2566 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Олімп

Відправлено 26.04.2011 – 16:20

Повторю ще раз - наведи мені повну відміну двоїни з якогось українського діалекту і назви той діалект. Бо якщо сперечаєшя за 10 слів, то говоримо про залишки, не про діалект. Бо я тверджу, що не знайдеш такого.
  • 0

#24 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.04.2011 – 16:23

Перегляд дописуNеmesis (26.04.2011 16:20) писав:

Повторю ще раз - наведи мені повну відміну двоїни з якогось українського діалекту і назви той діалект. Бо якщо сперечаєшя за 10 слів, то говоримо про залишки, не про діалект. Бо я тверджу, що не знайдеш такого.
Читай уважніше, у яких говірках подибуємо двоїну. Також ознайомся з літературою.
Бажаю успіху. )
Найпоширеніші слова, які відносно часто вживалися у двоїні. У сучасному літературному варіанті вживається множина, але наголос збережено від форми двоїни.

Зображення

дві руки → дві руці́
(в) обі руки → (в) обі ру́ці
дві ноги → дві нозі́
дві книги → дві кни́зі
дві хати → дві ха́ті
дві риби → дві ри́бі
дві квітки → дві кві́тці
дві дороги → дві доро́зі
дві мухи → дві му́сі
два слова → дві сло́ві
два відра → дві відрі́
два яблука → дві я́блуці
два вікна → дві вікні́
два моря → дві мо́рі
два колеса → дві ко́лесі
дві нори → дві норі́
дві години → дві годи́ні
дві кози → дві козі́
дві дівчини → дві ді́вчині
дві баби → дві ба́бі
в (обидвох) очах → в о́чу
в (обидвох) вухах → у ву́шу
два рукави́ → два рука́ва
два по́води → два повода́
двоє телят → дві теля́ті
двоє поросят → дві порося́ті

Повідомлення відредагував Маківка: 26.04.2011 – 16:40

  • 0

#25 kalamar

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 4200 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Чорнильщина

Відправлено 26.04.2011 – 16:37

Перегляд дописуNеmesis (26.04.2011 17:09) писав:

Гониш. Померла. Ти вчитайся, що я написала - її усильно намагалися повернути у 20 столітті. Всі ці письменники, не рахуючи Забужко, були з початку 20 ст. Але у раніших письменників типу Франко і решта не знайдеш, бо її вже не було. І померла майже всюди інше, де була, тільки тут чогось прихильники світової змови нові теорії творять.
Ні, висновок, що письменники штучно вживали двоїну хибний, напр. Тичина використовував двоїну роаніше за той правопис, тож не впливав на нього той правопис. Твердження, що вживаючи "дві дівчині", він свідомо щось кудись силою намагався повернути, настільки безпідставне, що його й обговорювати не цікаво. Але я згоден, що повноцінної двоїни немає, щодо рештків, то я сам кажу дві бабі, дві вербі, в дві руці.
  • 0

#26 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.04.2011 – 16:40

Перегляд дописуkalamar (26.04.2011 16:37) писав:

Але я згоден, що повноцінної двоїни немає, щодо рештків, то я сам кажу дві бабі, дві вербі, в дві руці.
Авжеж. Бо так, мабуть, казали ваші батьки.
  • 0

#27 Немі

    т-зло, т-дурепа, т-невдаха, т-піся, т-ононіміст. я звьозда.

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2566 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Олімп

Відправлено 26.04.2011 – 16:43

Перегляд дописуМаківка (26.04.2011 16:23) писав:

Читай уважніше, у яких говірках подибуємо двоїну. Також ознайомся з літературою.
Бажаю успіху. )
Я попросила повну відміну.
Типу "називний, родовий..." для іменників та прикметників і "ми, ви, вони" для дієслів.
Список кільканадцять чи більше 20 слів, де є самі іменники, до цього тільки у називному відмінку не гребе, бо це тільки підтверджує мої слова, що вона не працює як однина чи множина, тобто здохла.

Перегляд дописуkalamar (26.04.2011 16:37) писав:

Ні, висновок, що письменники штучно вживали двоїну хибний, напр. Тичина використовував двоїну роаніше за той правопис, тож не впливав на нього той правопис. Твердження, що вживаючи "дві дівчині", він свідомо щось кудись силою намагався повернути, настільки безпідставне, що його й обговорювати не цікаво. Але я згоден, що повноцінної двоїни немає, щодо рештків, то я сам кажу дві бабі, дві вербі, в дві руці.
Тичина - поет. Поету завжди дозволяється більше. І кажу - всі наведені вами письменники, не рахуючи Забужко, але в неї взагалі дивна лексика, з 20 століття. Наведіть мені інших, не з цього періоду, будь ласка.

Повідомлення відредагував Nеmesis: 26.04.2011 – 16:50

  • 0

#28 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.04.2011 – 17:19

Не смій називати двоїну рештками (!!!)

Перегляд дописуNеmesis (26.04.2011 17:43) писав:

Наведіть мені інших, не з цього періоду, будь ласка.
Вже наводили. Читай уважніше.

Перегляд дописуNеmesis (26.04.2011 17:43) писав:

Список кільканадцять чи більше 20 слів, де є самі іменники, до цього тільки у називному відмінку не гребе, бо це тільки підтверджує мої слова, що вона не працює як однина чи множина, тобто здохла.
"Здохла, гребе.." Тобі не в цю гілку, люба. Най здихає на твоїй вотчині.

Перегляд дописуNеmesis (26.04.2011 17:43) писав:

Типу "називний, родовий..." для іменників та прикметників і "ми, ви, вони" для дієслів.
Ти сама читаєш, що пишеш?

Повідомлення відредагував Маківка: 26.04.2011 – 17:20

  • 0

#29 Немі

    т-зло, т-дурепа, т-невдаха, т-піся, т-ононіміст. я звьозда.

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 2566 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Олімп

Відправлено 26.04.2011 – 17:32

Перегляд дописуМаківка (26.04.2011 17:19) писав:

Не смій називати двоїну рештками (!!!)

Вже наводили. Читай уважніше.


"Здохла, гребе.." Тобі не в цю гілку, люба. Най здихає на твоїй вотчині.


Ти сама читаєш, що пишеш?
Ad 1.
Вони рештки. Залишки. Називай як хочеш. Повної відміни я так і не отримала.
Ad 2.
Не навели жодного. Чи може ти не знаєш, що всі наведені, не рахуючи Забужко, але я це зазначила, з періоду початок 20 ст., тобто з періоду, коли намагалися повернути до життя двоїну? Ну то якщо так, то тобі має бути соромно.
Ad 3 i 4 я навіть коментувати не буду.

Повідомлення відредагував Nеmesis: 26.04.2011 – 17:33

  • 0

#30 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.04.2011 – 17:34

Перегляд дописуNеmesis (26.04.2011 18:32) писав:

Ad 1.
Вони рештки. Залишки. Називай як хочеш. Повної відміни я так і не отримала.
Ad 2.
Не навели жодного. Чи може ти не знаєш, що всі наведені, не рахуючи Забужко, але я це зазначила, з періоду початок 20 ст., тобто з періоду, коли намагалися повернути до життя двоїну? Ну то якщо так, то тобі має бути соромно.
Ad 3 i 4 я навіть коментувати не буду.
Я не маю ні часу, ні бажання відповідати на твою муру.
Драконе, відповідь на приватний лист отримаєш обов’язково. Згодом.
  • 0

#31 kalamar

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 4200 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Чорнильщина

Відправлено 26.04.2011 – 17:43

Перегляд дописуNеmesis (26.04.2011 17:43) писав:

Тичина - поет. Поету завжди дозволяється більше. І кажу - всі наведені вами письменники, не рахуючи Забужко, але в неї взагалі дивна лексика, з 20 століття. Наведіть мені інших, не з цього періоду, будь ласка.
Куліш не з того періоду.

Цитата

Та годі! цур їм! аж лящить
В ушу вже в мене від їх крику,
Від біснуватого їх зику...
Не легко й нам сюди ходить.
Й треба подивитись в перекладі Біблії на українську Куліша та Пулюя.
Й щодо відсутності двоїни у Шевченка, я не був би таким категоричним. Власне то якесь серйозне дослідження треба робити по джерелам із 17-19 століття. Й не тільки по літературі, а взагалі джерелам, щоб встановити, як і коли, двоїна зникала.
Власне, чому я дуже скептично ставлюсь до вашого твердження про штучне використання лишків двоїни письменниками, що лишки двоїни й досі иноді вживаються на більшій території України. Але звичайно ж як лишки, лише в називному відмінку.
Ось хоча б балачка.

Повідомлення відредагував kalamar: 26.04.2011 – 17:49

  • 0

#32 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.04.2011 – 17:52

Перегляд дописуkalamar (26.04.2011 18:43) писав:

Куліш не з того періоду.
Дяка. Ваша правда.

Цитата

Перегляд дописуБілий Дракон (26.04.2011 12:27) писав:

Мені дещо не ясно.
От наприклад, один рік, два(три/чотири) роки, але п’ять років. Або два(три/чотири) столи, але п’ять столів. Чому все, що має кількість від двох до чотирьох, по інакшому закінчується? Цей феномен має назву і стосується двоїн?
Узгодження іменників із числівниками
Як відомо, з числівниками два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку, іменники теж стоять у називному відмінку множини: «Як у дівчини тієї славні трудодні, так вона чотири літа сниться все мені» (А. Малишко); з числівниками, починаючи від п’яти, іменник стоїть у родовому відмінку множини: «П’ять маленьких діток сплять» (переклад Лесі Українки); «Оженила старших п’ятьох синів, поставила кожному нову хату» (І. Нечуй-Левицький). Із дробовими числівниками іменники стоять у родовому відмінку однини: «Оживали образи, події, які, здавалось, повинні були стертись за півтора десятка років» (О. Копиленко). Зі складеними числівниками відмінок іменника залежить від останнього числа, цебто коли останнє число — два, три, чотири, тоді буде називний: сто сорок два карбованці, з останніми числами — п’ять і далі — родовий відмінок множини: двісті сорок п’ять карбованців. Коли числівники два, три, чотири показують не точну кількість, а тільки приблизну, тоді відповідний іменник треба ставити перед ними в родовому відмінку множини: років чотири не бачив я брата; пробуду в місті днів зо два (Б. А.-Давидович. Як ми говоримо?).

Повідомлення відредагував Маківка: 26.04.2011 – 17:55

  • 0

#33 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 26.04.2011 – 20:35

Перегляд дописуМаківка (26.04.2011 17:17) писав:

І нічого її хоронити.
Саме час. "Одивлення не пройде!"(с)

Перегляд дописуМаківка (26.04.2011 18:19) писав:

Не смій називати двоїну рештками (!!!)
Та-та, заборонити категорично!
Адже то не рештки, а так, порох хіба...

Перегляд дописуМаківка (26.04.2011 18:34) писав:

Я не маю ні часу, ні бажання відповідати на твою муру.
Маківкі врочисто зараховується злив.
Творцю дяка: дізнався нове про історію мови.

Повідомлення відредагував zav: 26.04.2011 – 20:49

  • 0

#34 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.04.2011 – 20:38

Перегляд дописуzav (26.04.2011 21:35) писав:

Маківці урочисто зараховується злив.
Читай уважніше дописи (наприклад, цей). А потім казатимеш про "одивлення".

Повідомлення відредагував Маківка: 26.04.2011 – 20:39

  • 0

#35 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 26.04.2011 – 20:51

Перегляд дописуNеmesis (26.04.2011 17:20) писав:

Повторю ще раз - наведи мені повну відміну двоїни з якогось українського діалекту

в усіх слов’янських мовах парадигма числівника «два» зберегла характеристики двоїни, що можна бачити з таблиці:

Прикріплений файл  _____________1.jpg   71.14К   11 Кількість завантажень:

(с)

Для початку вистачить?

Повідомлення відредагував -=VJ=-: 26.04.2011 – 20:52

  • 0

#36 Маківка

    пані Ексцентричність

  • Заблоковані
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 3933 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Країна казкових мрій

Відправлено 26.04.2011 – 20:58

Перегляд допису-=VJ=- (26.04.2011 21:51) писав:

Для початку вистачить?
Дякую. Тож і я про це. :)
  • 0

#37 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 26.04.2011 – 20:58

Перегляд допису-=VJ=- (26.04.2011 21:51) писав:

в усіх слов’янських мовах парадигма числівника «два» зберегла характеристики двоїни, що можна бачити з таблиці:
Та ж не про числівник "два" мова наче.

Повідомлення відредагував zav: 26.04.2011 – 20:59

  • 0

#38 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 26.04.2011 – 21:04

Перегляд дописуzav (26.04.2011 21:58) писав:

Та ж не про числівник "два" мова наче.

Умов для прикладу задано не було.
  • 0

#39 zav

    зрадник

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 9565 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 26.04.2011 – 21:07

Перегляд допису-=VJ=- (26.04.2011 22:04) писав:

Умов для прикладу задано не було.
Більше віри йму прикладу котрогось словника.

Повідомлення відредагував zav: 26.04.2011 – 21:07

  • 0

#40 -=VJ=-

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 6536 повідомлень
  • Стать:Чоловік
  • Місто:Київ

Відправлено 26.04.2011 – 21:13

Перегляд дописуkalamar (26.04.2011 18:43) писав:

Власне то якесь серйозне дослідження треба робити по джерелам із 17-19 століття.

Вже зробили за нас

Нормативний характер двоїни в літературній мові було закріплено українським правописом 1929 року[3]:
* іменники жіночого роду тверді з числівниками дві, оби́дві, три, чоти́ри можуть мати закінчення -і (як м'які), причому г, к, х перед -і змінюється на з, ц, с обов'язково з таким наголосом, як у родовому відмінку однини того слова: дві кни́зі, три вербі́, ха́ті, руці́, три кві́тці, пі́сні, чоти́ри норі́ і т.ін.
* замість таких форм твердих іменників жіночого роду зазвичай уживаються форми з -и, особливо після г, к, х: дві кві́тки, три руки́, кни́ги, чотири бо́чки.
* іменники середнього роду тверді на -о при числівниках дві, оби́дві, три, чоти́ри іноді мають закінчення -і з таким наголосом, як у родовому відмінку однини: дві відрі́, дві сло́ві, три я́блуці, чотири вікні́ і т.ін., але звичайно дво́є відер, два відра́".
І усно, й на письмі двоїна і множина вживалися здебільшого паралельно. Це фіксували й граматичні праці, зокрема ціла низка галицьких граматик ХІХ століття, включно з нормативною С.Смаль-Стоцького (1893), а також написаних наддніпрянцями - П.Залозним (1906), Є.Тимченком (1907), А.Кримським (1907). Велику увагу формам двоїни приділено в курсі української мови І.Огієнка (1918) та наступних його працях. Двоїну як невід'ємний складник літературної мови характеризує у своїй ґрунтовній граматиці В.Сімович (1921). "У відміні імен, - наголошує він, - відріжняємо три числа: 1. однину... 2. двійню... 3. множину"[4]. Те саме бачимо в граматиці М.Левицького (1923)[5]. Не погоджуючись із заміною двоїни на множину, цей же автор у мовному порадникові "Паки й паки" (1920) категорично твердить, що ті з мовців, які кажуть дві ноги, дві руки замість дві нозі, дві руці просто "калічать наші слова на московський штиб"[6]. На вживанні завжди двоїни наголошував пізніше С.Смеречинський[7]. Форму двоїни рекомендували відомі свого часу праці з мовної культури "Уваги до сучасної української літературної мови" О.Курило (1924), "Український стилістичний словник" та "Чистота й правильність української мови" І.Огієнка (1924, 1925). Фігурувала двоїна і в граматиках другої половини 20 - початку 30-х років, зокрема в найчастіше видаваному тоді "практично-теоретичному курсі" П.Горецького й І.Шалі (1926 - 1929 рр., 7 вид.).


Про польську мову та сучасне вживання - Окрім української, серед слов'янських, лише словенська, нижньолужицька та верхньолужицька мови зберегли цю граматичну категорію. У польській мові двоїна вийшла з ужитку в XV ст., залишившися лише в декількох сталих виразах (пол. Mądrej głowie dość dwie słowie — «Мудрій голові і двох слів досить», замість нормативного пол. Mądrej głowie dość dwa słowa).

Про вичищення: Правописною реформою 1933 року, здійсненою в атмосфері «боротьби з націоналізмом на мовному фронті» та розгортання репресій, двоїна поряд з літерою ґ і цілою низкою інших питомих рис української мови була заборонена. Андрій Хвиля (справжнє прізвище Олінтер — партійний і державний діяч УРСР 1920-30-их років, довголітній завідувач відділу агітації і пропаґанди ЦК КП(б)У, з 1933 заступник народного комісара освіти УРСР, особливо відзначався в боротьбі проти українського націоналізму і спричинився до ліквідації багатьох діячів української культури за часів П. Постишева, у 1937 році заарештований, у 1938-му розстріляний.) так пояснює мотиви правописних новацій: "За старим українським правописом в українську мову вносилася низка архаїчних форм та провінціалізмів, які відривали українську літературну мову від живої української мови і вбивали клин між українською та російською мовами. Треба було говорити й писати «дві книзі», «три вербі», «три квітці» і т.ін. Комісія визнала за потрібне зліквідувати таку форму в українській літературній мові, й зараз вже не будемо писати й казати «дві слові», а будемо писати «два слова», не будемо писати й казати «дві відрі», а «два відра».

(с)
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних