Перейти до вмісту

улюблені вірші


Повідомлень в темі: 963

#941 Обрій

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 268 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 06.02.2015 – 09:45

Цитата

Ты жива еще, моя старушка?
Жив и я. Привет тебе, привет!
Пусть струится над твоей избушкой
Тот вечерний несказанный свет.

Пишут мне, что ты, тая тревогу,
Загрустила шибко обо мне,
Что ты часто xодишь на дорогу
В старомодном ветxом шушуне.

И тебе в вечернем синем мраке
Часто видится одно и то ж:
Будто кто-то мне в кабацкой драке
Саданул под сердце финский нож.

Ничего, родная! Успокойся.
Это только тягостная бредь.
Не такой уж горький я пропойца,
Чтоб, тебя не видя, умереть.

я по-прежнему такой же нежный
И мечтаю только лишь о том,
Чтоб скорее от тоски мятежной
Воротиться в низенький наш дом.

я вернусь, когда раскинет ветви
По-весеннему наш белый сад.
Только ты меня уж на рассвете
Не буди, как восемь лет назад.

Не буди того, что отмечталось,
Не волнуй того, что не сбылось,-
Слишком раннюю утрату и усталость
Испытать мне в жизни привелось.

И молиться не учи меня. Не надо!
К старому возврата больше нет.
Ты одна мне помощь и отрада,
Ты одна мне несказанный свет.

Так забудь же про свою тревогу,
Не грусти так шибко обо мне.
Не xоди так часто на дорогу
В старомодном ветxом шушуне.

  • 2

#942 Valesko

    Місцевий

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPip
  • 206 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:Ужгород

Відправлено 12.02.2015 – 20:09

Кохай! Бо час тебе не жде.
Він забирає твої дні і ночі.
Кохай допоки тіло спрагле й молоде.
Бо в старості кохають тільки очі.

‪#‎ЛінаКостенко‬
  • 4

#943 taraBooka

    барабука)

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1460 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 13.02.2015 – 09:34

"Ходімте в сад. Я покажу вам сад..."

Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів.

Я покажу вам сливи на сучках,
Що настромились, падаючи мовчки.
Затисла груша в жовтих кулачках
Смачного сонця лагідні жовточки.

У полі спить зоря під колоском
І сонно слуха думу колоскову,
І сонна тиша сонним язиком
Шепоче саду сиву колискову.

То кажани. То кажаниний ряд
Заплутався у сонному волоссі ночі...
Ходімте в сад. Я покажу вам сад.
Його сумління покажу вам очі.

Микола Вінграновський
  • 1

#944 пастух

    Старійшина

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 1975 повідомлень
  • Стать:Чоловік

Відправлено 02.04.2015 – 19:40

Чорний тюльпан посаджу
На могилі сина,
А з білим
У гості прийду,
Щоби пам'ять не осудити
В тім,
Що ще я живу,
А він у Небесній Сотні
Нас захищає,
Щоб смертію
Смерть побороти
І сміє
Про це неосудно
Спитати
Кожного з нас --
Хто вміє
Так Батьківщину любити,
Щоби і в смерті,
Просьбою,
Захистом став у запас ?
---------------------------------------
08.03.2015; M° 09
====================
Автор : Katynsky Orest
  • 3

#945 kist

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 6 повідомлень

Відправлено 04.04.2015 – 20:26

Люблю вірші Шевченка
  • 0

#946 jeide

    Чайник

  • Користувачі
  • Pip
  • 5 повідомлень

Відправлено 04.04.2015 – 20:36

А мені Скорворода подобається
  • 0

#947 zuza

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 19 повідомлень

Відправлено 13.05.2015 – 15:03

***

І куди вони йдуть
обтерши об запаску руки
переходять межу
і ховаються в соняхах
вже без них залишається
запах коров`яних дійок
й полину
що засохся у зламах долонь
ніби усе як було
бо ж нічого такого не сталося
лиш на ґаночку
де вони щойно сиділи
залишається сонце
навіть у дощ
сонце не поступається
і променіє веселка
то їм бог виплітає дорогу
із неба у соняхи

Мар’яна Савка, «Пора плодів і квітів»
  • 2

#948 zuza

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 19 повідомлень

Відправлено 07.07.2015 – 09:34

***

у тамбурі

грає тамбурин

значить їдуть додому

неформали


попри певну відсутність рим

їх ще досі приймають вокзали

де можна

вживати алкоголь

ховати голос

ховати волосся

у капюшони

грати на гітарі

давати цигарки циганам

спати у спальниках


тож поруч нікого нема

тільки в тамбурі

грає тамбурин

і я курю з неформалами

попри певну відсутність рим


вони вийдуть у Волочиську

і це не може не подобатися


Григорій Семенчук, із поетичної збірки «MORE віршів і пісень»


  • 0

#949 zuza

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 19 повідомлень

Відправлено 30.07.2015 – 09:16

***
Сонячно-хмарного надвечір’я вийти на балкон,
з сиґаретою в пальцях,
босими ступнями по холодному бетону,
перехилитися через поруччя,
погляд додолу —
море зеленої трави колихається від південного вітру,
погляд вгору —
груші зблискують на сонці після дощового дня.
Щось це нагадало сьогодні,
викликало якийсь спогад,
давно минулі дні, коли було все —
дерева, річки, ягоди, розмови,
коли не треба було нічого, а було все.
Ось і підійшли літні канікули до кінця, друзі,
ось і я з вами сьогодні гріюся біля вогнища,
як у давно минулі дні нашого шалу.
Ландшафти перед очима розгортаються, як морські хвилі,
мерехтить вечір,
сюркіт цвіркунів доноситься із саду,
місто спокійне, лагідне,
місто сьогодні приймає паломника, що повернувся додому.
Він тепер знає, де стоїть те дерево,
до якого райським птахом душа його прилітає.

Мірек Боднар, із збірки «Пожертва на світло»
Зображення
  • 0

#950 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 03.08.2015 – 03:38

Недавно, перекладаючи книжки, в руки попався томик поезій Богдана Лепкого. І деякі його вірші ніби вперше побачила, такі вони делікатні, сумні і крихкі... І тепер, як бачу у городці руту та рожу, то вже точно не обходиться без цього вірша )) Чи ще комусь подобаються його поезії?

ОЙ ЗРИВАЮ

Ой зриваю руту в гаю
Та й рожу, та й рожу.
Любить тебе не гадаю,
Забути не можу.

Любить тебе не гадаю
(Не моя ти, мила!),
А забути сил не маю,
Доле нещаслива!

О бодай я тої рожі
Не бачив у вічі,
Через тую рожу гожу
Пальці покалічив.

Не так пальці, не так пальці,
Як серце і душу,
Через тую рожу гожу
Терпіти я мушу.

Богдан Лепкий, з циклу "На позиченій скрипці".
  • 0

#951 zuza

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 19 повідомлень

Відправлено 16.09.2015 – 10:00

***
бігти крізь темряву
вперто і завчено

бігти завзято до світла в кінці
довгого чорного злого тунелю
свічку тримати у правій руці
і обпікатися нею
воском не вогником
тілом свічі
тої що плавно в’їдається в пальці
в шкіру і навіть в найтонші оці
риски-малюночки
чуєш, блукальцю
в те що залишилось з дотиків снів
довгих і темних як лід перед сходом
з листя доріг і з інакших світів
з тих хто біг перший
біг як завгодно
колом зигзагами по непрямій
лінії долі до свого тунелю
де завжди повно схололих слідів

бігти бо страшно

хоч легше без неї
не обпікаючись: впав і лежи
мовчки допоки змикаються стіни
й Сторожі Вічної Тиші з іржі
ліплять подобу твою незбагненну
чисту від болю без дряпок в душі
скріпок і цвяхів
бо чим зафіксуєш
пустку, розсипаність?

чуєш, біжи

бігти щоб вижити
чуєш?

Катерина Міхаліцина, із поетичної збірки «Тінь у дзеркалі»
Зображення

***
зони сезону
бабине літо
дідове літо
ані зігрітися ані зігріти
ані припасти ані пропасти
класика просто ну просто класика
як з хрестоматії падають опади
стомлено зморено знічено зопалу
і хіроманти курсують долонями
зломлені скорені мічені зоною
і хачапурі печеться в братрурі
солене перчене гірчене буре
і хрестоносці й христопродавці
всі у полоні в осені-бабці
в осені-старця в осені-осені
вже не підемо по воду босими
вже не зійдемо на берег голими
осінь плекає похмурих големів
осінь плаксива плеще і свище
поли плаща задирає все вище
піхви меча набирають вологи
ми вже по кісточки в пересторогах
чи по коліна чи навіть і далі
до хачапурі берем цинандалі
рвучко зриваєм печаті печалі
решта – пусте решта – деталі
дві сигарети пара сходинок
один силует
поміж двох павутинок


Юрко Іздрик, із поетичної збірки «Календар любові»
Зображення
  • 0

#952 zuza

    Ледар

  • Користувачі
  • PipPip
  • 19 повідомлень

Відправлено 21.10.2015 – 10:32

***
посаджу тебе на руки
посаджу тебе на алкоголь
слухай у моєму серці перезвуки
це один удар а це пароль
і душі моєї перегілля
балки і яри в печінці
обростають руки євшан-зіллям
очі наче дві криниці
з острахом дивлюсь у твоє тіло
по складах поскладано твоє ім’я
ми зміліли
перекоти-поле віяло
власне «ми» і власне «я»
але це лише мала дистанція
між твоїм гуцульським і моїм подільським
не виходь на своїй станції
бо у мене є ще пиво кажуть «львівське»
завтра пересядемо на човен
і гайда в плавбу по Дністру
місяць білий місяць повен
роздягає дерево в бору
і припливши аж до моря
чує музику холодну й голосну
але ми не знаєм скільки горя
нам переказом поштовим надішле весна

Григорій Семенчук, із поетичної збірки «MORE віршів і пісень»

***
УРЮК
це був жовтий вірш, жовтий
м’який і трохи колючий
був у ньому жовтий кіт
якого я назвала Абрикосом
і золоті вуса сонячних променів
що проколювали обличчя наскрізь, як сирі спагеті
а шрами від дірочок ставали веснянками
там був теплий ромашковий чай
яким я напоїла жовтого кота
та кіт став рудим
був у вірші мед від застуди осінньої
не той, що мед від застуди зимової, –
трохи біліший
це був жовтий вірш, жовтий
але я його не писала так довго
що він зігнив у коричневий колір
і тепер абрикос став урюком
облизую його шершавого язиком
а він торохкотить кістками
тобто однією кісточкою

Любов Якимчук, із поетичної збірки «Абрикоси Донбасу»
  • 1

#953 Татка

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 57 повідомлень

Відправлено 25.09.2016 – 15:46

Моя рідна тема геть порохом притрушена...

***

цідилася світань з вербóвих перс,
де цвіркунú в тумані миють лáпки,
я Вами мáрив, як дощами персть;
як пролісок волошкою, заслáбнув;

а Ви були, як липа чарівні,
в якій джмелі пасуться над водою,
а я томився, мов на сонці сніп
необмолочений, накритий толем;

зронив пелю́стку зáячий крівéць,
коли моє серцебиття підслухав;
із перерізаних блакиттю вен
тече любов і гусне поцілунком…

К. М.

  • 1

#954 Apallena

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 89 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 27.10.2016 – 10:22

Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузі безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.
  • 1

#955 Apallena

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 89 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 01.11.2016 – 09:48

Перегляд допису8758947589473958 (27.10.2016 – 11:23) писав:

Як помру, то не ховайте,

Посадіть у крісло,

В тому кріслі я посяду почесне місце,

Я смердіти я почну - крісло в морозильник,

Розтрощіть мені башку в газовий лічильник!
аж страшно стало.... :wacko:
  • 0

#956 Aquarius-ka

    Цьотка-з-Занзібару

  • Користувачі
  • PipPipPipPipPipPipPipPipPip
  • 928 повідомлень
  • Стать:Жінка
  • Місто:На тамтім боці

Відправлено 28.02.2017 – 21:28

© Володимир Присяжнюк
Чекай, не спіши-
Вечір тугу пошив,
І її одягнув, як сорочку.
Постій, не зітхай,
Туга зникне нехай-
Я тебе відпускати не хочу.


Посидь, відпочинь,
Щось скажи, не мовчи-
Тихо ніч підкрадається кицею.
Час, мов блискавка, мчить-
Ніжно щось прошепчи,
Хай сум’яття осиплеться глицею…

І ніч ця- на двох,
Віддалік від тривог-
Смуток падає плавно із пліч.
І в казковості цій-
Відблиск схованих мрій:
Я і ти. Ніч і ми. Ми і ніч…
24.02.2017

  • 1

#957 Татка

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 57 повідомлень

Відправлено 02.03.2017 – 18:28

***
я мить чудову пам’ятаю,
коли мені явилась ти,
і на вустах тремтіли мальви
як споконвíчна благостúнь;


твій погляд ніжно-волошковий,
мов розпанахана блакить,
як молитóвний віщий прояв,
де в рóсах мліють василькú;


ішла пророцтвом променéвим,
як безборóнна благодать;
коли ікони сяють в небі
і втихомирюється гладь;


твій погляд прúморозком свіжим
лягав на чисті пелюсткú,
стояв з Євáнгелія вíршем
утихомúреним таким;


і я торкавсь твоєї сукні,
легенько пальчиками м’яв,
і промовляв імення всує,
твоє освячене ім’я;


текла з черемхи біла піна
і наливалися хлібá,
перед тобою на коліна,
мов юродúвий в храмі, впав –


і плакав, і молився довго;
ті сльози й блáгість – повернíть!
я не забуду мить чудову,
коли з’явилася мені.
Кость М.


***
цідилася світань з вербóвих перс,
де цвіркунú в тумані миють лáпки,
я Вами мáрив, як дощами персть;
як пролісок волошкою, заслáбнув;


а Ви були, як липа, чарівнí,
в якій джмелі пасуться над водою,
а я томився, мов на сонці сніп
необмолочений, накритий тóлем;


зронив пелю́стку зáячий крівéць,
коли моє серцебиття підслухав;
із перерізаних блакиттю вен
тече любов і гусне поцілунком…
К. М.

Повідомлення відредагував Татка: 02.03.2017 – 18:29

  • 1

#958 Mirrra

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 116 повідомлень

Відправлено 17.05.2017 – 22:45

скільки віршей - приємно глянути)
  • 0

#959 Nema

    Абориген

  • Користувачі
  • PipPipPipPip
  • 100 повідомлень
  • Стать:Жінка

Відправлено 18.05.2017 – 20:05

гарна тема, не перечитала всього, втомилася. Повернуся ще сюди.)

На доповнення... подобається дуже творчість Ліни Костенко

Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов’їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем’єра.

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.


І цей вірш згадався. Здається, нема ще тут такого
Василь СИМОНЕНКО
* * *
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Повідомлення відредагував Nema: 18.05.2017 – 20:02

  • 0

#960 Татка

    Частий гість

  • Користувачі
  • PipPipPip
  • 57 повідомлень

Відправлено 19.05.2017 – 16:43

бачу, що на форумі з’явилася рідна душа.)
Гарна поезія.
  • 0



Кількість користувачів, що читають цю тему: 1

0 користувачів, 1 гостей, 0 анонімних